Geum.ru

Розділ I загальні положення

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
ГЛАВА 17. Загальні положення досудового розслідування

Стаття 197. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, державний обвинувач зобов’язані розпочати розслідування негайно після того, як із заяви, повідомлення, самостійного виявлення або з іншого джерела йому стали відомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

2. Не допускається відмова слідчого, державного обвинувача у прийнятті заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

3. Про початок розслідування слідчий невідкладно повідомляє державному обвинувачеві у письмовій формі.

4. Відомості про розпочате досудове розслідування заносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому законом.

Стаття 198. Досудове розслідування злочинів і кримінальних проступків

1. Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків — у формі дізнання в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 199. Підслідність

1. Слідчі Національної поліції здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, крім тих, що розслідуються слідчими Фінансової поліції, Військової поліції, Служби безпеки України та Національного бюро розслідувань.

2. Слідчі Фінансової поліції здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 204, 207—209, частинами 2, 3 і 4 статті 212, частинами 2, 3 і 4 статті 2121, статтями 216 і 218 Кримінального кодексу України.

3. Слідчі Військової поліції здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 402—421 і 423—435 Кримінального кодексу України.

4. Слідчі Служби безпеки України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 109—114, 201, 258—2584, 260, 261, 305, 328—334, 359, 422 і 436—447 Кримінального кодексу України.

5. Слідчі Національного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтею 127, частиною 2 статті 149, частинами 3 і 4 статті 157, частинами 10 і 11 статті 158, частиною 2 статті 1581, частиною 2 статті 159, частинами 2 і 3 статті 160, частиною 2 статті 161, частиною 2 статті 162, частиною 2 статті 163, частиною 2 статті 169, частиною 2 статті 171, частиною 2 статті 189, частиною 2 статті 191, частиною 3 статті 206, частиною 2 статті 2091, статтями 210, 211, 238, частиною 2 статті 248, частиною 2 статті 256, частинами 2 і 3 статті 262, частиною 4 статті 2671, частиною 4 статті 298, частиною 3 статті 2981, частинами 2 — 4 статті 303, частинами 2 і 3 статті 308, частинами 2 і 3 статті 312, частинами 2 і 3 статті 313, частиною 2 статті 320, статтею 340, частиною 2 статті 343, статтею 351, частинами 1 і 2 статті 357, статтями 364, 370 і 380 Кримінального кодексу України і вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище згідно з частиною першою статті 9 Закону України “Про державну службу” та особами, посади яких віднесено до 1—3 категорії посад, працівниками правоохоронних органів.

Стаття 200. Об’єднання і виділення досудового провадження

1. Досудове розслідування щодо одного, двох чи більше кримінальних правопорушень може бути об’єднане в одне кримінальне провадження, якщо:

1) одна особа підозрюється у вчиненні двох чи більше кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюються різні досудові розслідування;

2) дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи кількох кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюються різні досудові розслідування.

2. Досудове розслідування щодо одного, двох чи кількох кримінальних правопорушень може бути виділене з іншого кримінального провадження, якщо:

1) одна особа підозрюється у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюється одне досудове розслідування;

2) дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюється одне досудове розслідування.

3. Рішення про об’єднання чи виділення досудового провадження приймається державним обвинувачем, в межах територіальної юрисдикції якого було вчинено останнє кримінальне правопорушення.

4. Рішення про об’єднання чи виділення досудового провадження не може бути оскаржене.

Стаття 201. Місце проведення досудового розслідування

1. Досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, в межах територіальної юрисдикції якого вчинене кримінальне правопорушення.

2. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або з інших джерел стало відомо про обставини, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не належать до його компетенції, він проводить розслідування до того часу, доки державний обвинувач не визначить іншу підслідність.

3. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний державний обвинувач з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

4. На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

Розпочате іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення виключає можливість початку нового кримінального провадження. У такому разі слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали і відомості та повідомляє про це державного обвинувача та заявника.

5. Спори про підслідність не допускаються.


ГЛАВА 18. Слідчі (розшукові) дії

Стаття 202. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій

1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання відомостей або перевірку вже отриманих відомостей в конкретному кримінальному провадженні.

2. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що підтверджують можливість досягнення її мети.

3. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз’яснюються їх права і обов’язки, передбачені цим Кодексом.

4. Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

5. У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії відомостей, які можуть підтвердити невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, державний обвинувач зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі і долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового провадження.

6. Слідчий, державний обвинувач зобов’язані запросити інших незаінтересованих осіб для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, огляду трупа, пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язкою участю інших незаінтересованих осіб незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Стаття 203. Опитування

1. Опитування спрямоване на отримання від особи відомостей.

2. Опитування проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням з особою, яку мають намір опитати.

3. Опитування не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому — понад вісім годин на день.

4. Перед опитуванням встановлюється особистість особи, роз’яснюються її права, а також порядок проведення опитування. У разі потреби до участі в опитуванні залучається перекладач.

5. Якщо підозрюваний відмовляється відповідати на запитання, давати пояснення, особа, яка проводить опитування, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

Відомості, отримані внаслідок проведення опитування після такої заяви, не можуть бути використані як докази у суді.

6. Опитувана особа має право давати пояснення слідчому, державному обвинувачу, захиснику, підозрюваному, який не представлений захисником. Особа не несе відповідальності за відмову давати пояснення під час досудового розслідування.

7. За погодженням з опитуваною особою під час опитування може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.

8. Опитувана особа має право використовувати під час опитування власні документи і записи.

9. За бажанням опитувана особа може викласти свої пояснення власноручно. За письмовими поясненнями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

10. Опитувана особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати), а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють з органами досудового розслідування.

Стаття 204. Допит свідка

1. У виняткових випадках, пов’язаних з необхідністю отримання показань свідка під час досудового розслідування, якщо він добровільно їх не надає, або через існування небезпеки для життя і здоров’я свідка, його тяжку хворобу, сторона має право звернутися до слідчого судді з вимогою провести допит такого свідка. У такому разі допит свідка проводиться у відкритому судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка у присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

2. Для допиту тяжко хворого свідка під час досудового розслідування може бути проведене виїзне судове засідання.

Стаття 205. Особливості опитування, допиту малолітньої або неповнолітньої особи

1. Опитування, допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться в присутності педагога, психолога або законного представника.

2. Опитування, допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад чотири години на день.

3. Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок щодо необхідності давати правдиві пояснення, показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за свідомо неправдиві показання, зазначені особи не приводяться до присяги.

4. До початку опитування, допиту особам, зазначеним у частині першій цієї статті, роз’яснюється їх обов’язок бути присутніми під час опитування, допиту, а також право заперечувати проти запитань і ставити запитання.

Стаття 206. Участь педагога, психолога або законного представника в слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи

1. Під час проведення слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь педагога, психолога або законного представника.

2. До початку слідчої (розшукової) дії педагогу, психологу або законному представнику роз’яснюється їх право за дозволом ставити уточнюючі питання малолітній або неповнолітній особі.

3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слідчий, державний обвинувач за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи за власною ініціативою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника.

Стаття 207. Пред’явлення особи для впізнання

1. Перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, державний обвинувач попередньо з’ясовують, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, проводять опитування її щодо зовнішнього вигляду і прикмет цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складають протокол. Якщо особа, яка впізнає, заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, в протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

2. Особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менш як три і які не мають явних відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред’явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються.

3. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

4. З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред’являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її аудіовізуальним та аудіо спостереженням. Умови проведення такого впізнання та його результати зазначаються в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред’являлася для впізнання.

5. Якщо до особи, яка впізнає, згідно з цим Кодексом вжито заходів безпеки, відомості про взяту під захист особу, яка впізнає, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо.

6. У разі потреби впізнання може проводитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість пред’явлення у подальшому особи для впізнання.

7. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менш як три. Фотознімки, що пред’являються, не повинні мати явних відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що істотно впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не мати явних відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Матеріали відеозапису із зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред’явленні лише за умови зображення на них не менш як чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не мати явних відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

8. Під час пред’явлення особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.

Стаття 208. Пред’явлення речей для впізнання

1. Перед тим, як пред’явити для впізнання річ слідчий, державний обвинувач або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, проводить опитування про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це в протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, що повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

2. Річ, що підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими однорідними речами одного виду, якості, що не мають явних відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менш як три. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

3. Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред’являється в одному екземплярі.

Стаття 209. Впізнання трупа

1. Впізнання трупа здійснюється з додержанням вимог, передбачених частинами першою і восьмою статті 207 цього Кодексу.

Стаття 210. Протокол впізнання

1. Про проведення впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, в якому докладно вказуються ознаки, за якими особа впізнала особу, річ чи труп, або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу, річ чи труп.

2. Якщо впізнання проводиться згідно з правилами, передбаченими частинами п’ятою і шостою статті 207 цього Кодексу, у протоколі, крім відомостей, передбачених цією статтею, обов’язково зазначається, що впізнання проводилося в умовах, коли особа, яка пред’явлена для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, а також вказуються всі обставини і умови проведення такого впізнання. У такому разі анкетні дані особи, яка впізнає, до протоколу не вносяться і не долучаються до матеріалів досудового провадження.

3. Якщо проводилося фіксування ходу слідчої (розшукової) дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред’являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі коли впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред’явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фотознімки, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового провадження.

Стаття 211. Проведення допиту, впізнання з використанням технічних засобів зв’язку (дистанційне кримінальне провадження)

1. Допит осіб, впізнання осіб чи речей можуть бути проведені у режимі відео- або телефонної конференції, засобом трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне досудове провадження), у таких випадках:

1) неможливості безпосередньої участі певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин;

2) для забезпечення безпеки осіб;

3) з інших підстав, визначених слідчим суддею, судом.

2. Дистанційне досудове провадження проводиться на підставі ухвали і за участю слідчого судді, суду, за його власною ініціативою, клопотанням сторони кримінального провадження, а також самих осіб.

3. Використання у дистанційному досудовому провадженні технічних засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображення і звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам слідчої (розшукової) дії повинна бути надана можливість ставити запитання допитуваній особі і отримувати її відповіді .

4. Допит особи у дистанційному досудовому провадженні здійснються згідно з правилами, передбаченими статтями 204—206 цього Кодексу.

Впізнання осіб чи речей у дистанційному досудовому провадженні здійснюється згідно із статтями 207 і 208 цього Кодексу.

Перед початком проведення слідчої (розшукової) дії її учасники повинні пересвідчитися в особі, яка допитується, або особі, яка братиме участь у впізнанні. Хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної в режимі відео- або телефонної конференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису (аудіозапису).

Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі відео- або телефонної конференції з такими змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо було б впізнати.

Стаття 212. Підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи з метою його обшуку

1. Обшук проводиться з метою виявлення та фіксування відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також встановлення місцезнаходження осіб, які перебувають у розшуку.

2. Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше, як за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали суду.

3. Під житлом чи іншим володінням особи розуміється приміщення, місце або річ, які правомірно перебувають у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від призначення і правового статусу такого володіння.

4. Слідчий, державний обвинувач мають право без ухвали суду увійти до житла чи іншого володіння особи, якщо існує невідкладна необхідність:

1) виконати ухвалу суду про затримання особи;

2) здійснити без ухвали суду законне затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, під час безпосереднього переслідування такої особи;

3) врятувати життя людей, відвернути безпосередню загрозу їхньому здоров’ю чи майну;

4) оглянути місце вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Стаття 213. Вирішення питання про обшук житла чи іншого володіння особи

1. Клопотання державного обвинувача про обшук повинно містити відомості про:

1) вчинене кримінальне правопорушення;

2) підстави для обшуку;

3) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, в яких планується проведення обшуку;

4) речі, документи або осіб, які планується відшукати.

2. Клопотання про обшук розглядається у суді за участю державного обвинувача.

3. Слідчий суддя під час розгляду клопотання про обшук перевіряє:

1) чи було вчинене кримінальне правопорушення;

2) чи мають відшукувані речі і документи значення для досудового розслідування;

3) чи можуть бути визнані доказами під час судового розгляду відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах.

Стаття 214. Ухвала суду про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи

1. Ухвала суду про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні державного обвинувача, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

2. Ухвала суду про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом. Крім того, ухвала суду про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про:

1) дату постановлення ухвали;

2) державного обвинувача, який подав клопотання про обшук;

3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;

4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які підлягають обшуку;

5) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

3. Копія ухвали виготовлюється у двох примірниках, які чітко позначаються як копії.

4. Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи залишається в силі протягом місяця з дня її постановлення.

Стаття 215. Виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи

1. Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим або державним обвинувачем. Їх можуть супроводжувати потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, державний обвинувач для участі в обушку мають право запросити спеціалістів.

2. Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали суду повинен проводитися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, державний обвинувач не вважатимуть, що виконання такої умови може істотно зашкодити меті обшуку.

3. Перед початком виконання ухвали суду особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, або іншій присутній особі у разі відсутності особи, яка володіє житлом чи іншим володінням, повинна бути пред’явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, державний обвинувач мають право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

4. У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому слідчий, державний обвинувач зобов’язані забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.

5. Обшук на підставі ухвали суду повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи державного обвинувача може бути проведено обшук осіб, які перебувають у житлі чи іншому володінні. Обшук особи проводиться особами тієї ж статі.

6. Слідчий, державний обвинувач під час проведення обшуку мають право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, яка володіє житлом чи іншим володінням, відмовляється їх відкрити або обшук проводиться у її відсутності.

7. Під час обшуку слідчий, державний обвинувач мають право проводити вимірювання, фотографування, аудіо- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення житла чи іншого володіння, в яких проводиться обшук або окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження.

8. Особи, у присутності яких проводиться обшук, під час цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку.

Стаття 216. Огляд

1. Огляд проводиться слідчим, державним обвинувачем з метою виявлення та фіксування відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.

2. Огляд житла чи іншого володіння особи проводиться згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

3. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою надання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, державний обвинувач для участі в огляді можуть запросити спеціалістів.

4. Особи, у присутності яких проводиться огляд, під час цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

5. Під час проведення огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Вилучені речі та документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. В разі коли огляд речей і документів неможливо провести на місці або їх огляд пов’язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді до того часу, поки не буде проведено їх остаточні огляд і опечатування.

6. Слідчий, державний обвинувач мають право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

7. Під час огляду слідчий, державний обвинувач мають право проводити вимірювання, фотографування, аудіо- або відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження.

Стаття 217. Огляд трупа

1. Огляд трупа слідчим, державним обвинувачем проводиться за обов’язковою участю судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

2. Огляд трупа може проводитись одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил, установлених цим Кодексом.

3. Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причин смерті.

4. Труп підлягає видачі родичам або близьким особам лише з письмового дозволу державного обвинувача і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

Стаття 218. Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією

1. Ексгумація трупа здійснюється за постановою державного обвинувача. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.

2. Труп виймається з місця поховання в присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил, передбачених статтею 217 цього Кодексу. Після проведення ексгумації і необхідного дослідження поховання здійснюється в тому ж місці з приведенням могили в попередній стан.

3. Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини та органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень.

4. У разі потреби труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.

5. Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

6. Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, у якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час слідчої (розшукової) дії. Якщо під час ексгумації вилучалися речі та об’єкти для дослідження, це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, аудіо- або відеозапису, плани, схеми, графічні зображення, відбитки і зліпки.

Стаття 219. Слідчий експеримент

1. З метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, державний обвинувач мають право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

2. У разі потреби слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, аудіо- або відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

3. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

4. Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров’я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їх честь і гідність, не заподіюється шкода зазначеним особам.

5. Про проведення слідчого експерименту слідчий, державний обвинувач складають протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно описуються умови і результати слідчого експерименту.

Стаття 220. Освідування особи

1. Слідчий, державний обвинувач проводять освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на його тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

2. Освідування проводиться на підставі постанови державного обвинувача та за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке потребує оголення освідуваної особи, проводиться особами тієї ж статі, за винятком коли воно проводиться лікарем і за згодою особи, яка освідується.

Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється постанова державного обвинувача. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а у разі її відмови, освідування проводиться примусово.

3. Під час освідування не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров’я. У разі потреби фіксується наявність чи відсутність на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи шляхом застосування інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

4. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилось примусово, надається копія протоколу освідування.

Стаття 221. Підстави для проведення експертизи

1. Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.

2. Державний обвинувач зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо:

1) встановлення причин смерті;

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

5) вирішення питання про необхідність примусового лікування особи, яка притягається до кримінальної відповідальності чи вжиття заходів захисту здоров’я осіб, які спілкуються з нею під час досудового провадження, від хвороби, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.

Стаття 222. Порядок залучення експерта

1. Сторони кримінального провадження мають право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, в тому числі обов’язкової, під час кримінального провадження.

Стаття 223. Відбір зразків для експертизи

1. У разі коли необхідно отримати зразки для проведення експертизи, вони відбираються стороною, яка звернулася за проведенням експертизи.

2. Порядок відбору зразків з речей і документів установлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 146—152 цього Кодексу).

3. Відбір біологічних зразків в особи здійснюється за правилами, встановленими статтею 220 цього Кодексу.