Розділ I загальні положення
| Вид материала | Кодекс |
- И в срок Вступ 3 Розділ І загальні положення про право інтелектуальної власності, 107.82kb.
- Зміст розділ І. Загальні положення, 725.88kb.
- Розділ І. Загальні положення 29 розділ, 10361.92kb.
- Розділ I загальні положення, 587.56kb.
- Розділ I загальні положення, 170.81kb.
- Зміст вступ розділ загальні положення договору повітряного чартеру у міжнародному приватному, 397.91kb.
- Затверджено, 6119.52kb.
- Затверджено, 748.59kb.
- Затверджено, 1200.98kb.
- Затверджено, 5356.08kb.
Стаття 307. Підготовка до судового розгляду
1. Після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру суд:
1) перевіряє обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру на відповідність вимогам цього Кодексу;
2) призначає дату підготовчого судового засідання або повертає обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру державному обвинувачу;
3) повідомляє сторонам про дату підготовчого судового засідання.
Стаття 308. Підготовче судове засідання
1. Підготовче судове засідання повинне бути призначене не пізніше п’яти днів з дня надходження до суду обвинувального акта.
2. Підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду, за участю державного обвинувача, обвинувачуваного, потерпілого, захисника та представника.
3. У підготовчому судовому засіданні суддя має право прийняти такі рішення:
1) затвердити угоди в порядку, передбаченому у статтях 394—401 цього Кодексу;
2) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
4. У разі коли суддя вирішив призначити судовий розгляд, а сторони заявили клопотання, передбачені у статті 309 цього Кодексу, він зобов’язаний призначити одне або кілька судових засідань для вирішення досудових клопотань сторін.
Стаття 309. Вирішення питань, пов’язаних з підготовкою до судового розгляду
1. Якщо суддя не затвердить угоду або під час підготовчого засідання сторони відмовляться від підписання угоди, суддя проводить підготовку до судового розгляду.
2. З метою підготовки до судового розгляду суддя:
1) з’ясовує:
чи підсудне кримінальне провадження цьому суду;
чи немає підстав для закриття кримінального провадження;
питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;
які обставини сторони визнають такими, що не потребують доведення;
2) розглядає клопотання сторін про:
визнання допустимими або недопустимими певних відомостей;
здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту;
витребування певних речей чи документів;
3) вирішує питання про застосування (продовження застосування) запобіжних заходів до обвинувачуваного;
4) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
3. У разі встановлення непідсудності кримінального провадження суд постановляє ухвалу про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до державного обвинувача.
4. Під час підготовчого судового засідання суддя має право розглянути клопотання сторін щодо обрання, продовження або зміни заходів забезпечення кримінального провадження. Під час розгляду таких клопотань суддя додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Стаття 310. Повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до державного обвинувача
1. Суддя постановляє ухвалу про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру державному обвинувачу, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Стаття 311. Закінчення підготовчого провадження і призначення судового розгляду
1. За відсутності перешкод для судового розгляду суддя постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
ГЛАВА 25. Судовий розгляд
§ 1. Загальні положення судового розгляду
Стаття 312. Строки і загальний порядок судового розгляду
1. Судовий розгляд повинен бути проведений і завершений протягом розумного строку.
2. Судовий розгляд здійснюється у судовому засіданні з викликом сторін.
3. Судове засідання відбувається у спеціально обладнаному приміщенні — залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть проводитися поза межами приміщення суду.
Стаття 313. Незмінність складу суду
1. Судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. Якщо хто-небудь із суддів позбавлений можливості продовжувати брати участь у засіданні, він повинен бути замінений іншим суддею. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадку, передбаченого у статті 314 цього Кодексу.
Стаття 314. Запасний суддя і народний засідатель
1. У кримінальному провадженні, для проведення якого потрібен значний час, повинен бути призначений запасний суддя та/або запасний народний засідатель, які перебувають у залі судового засідання протягом судового розгляду. Про це робиться відмітка у журналі судового засідання.
2. Якщо в ході судового засідання суддю або народного засідателя замінює запасний суддя чи засідатель, судовий розгляд продовжується. Судовий розгляд у цьому разі закінчує суд у новому складі.
Стаття 315. Головуючий у судовому засіданні
1. Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування обставин під час кримінального провадження, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
2. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення у судовому засіданні належного порядку.
Стаття 316. Безперервність судового розгляду
1. Судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.
2. Не вважаються порушеннями безперервності судового розгляду випадки відкладення судового засідання у разі:
1) нез’явлення сторін або інших учасників кримінального провадження;
2) підготовки захисту обвинувачуваного від зміненого чи додаткового обвинувачення;
3) підготовки потерпілого для підтримання обвинувачення в суді, якщо державний обвинувач відмовився від його підтримання;
4) проведення дослідження речей за місцем їх знаходження, огляду на місці.
Питання про відкладення судового засідання вирішується судом шляхом постановлення ухвали, яка не може бути оскаржена.
Стаття 317. Наслідки нез’явлення обвинувачуваного
1. Якщо обвинувачуваний, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не з’явиться за викликом у судове засідання без поважних причин, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його з’явлення до суду. Крім того, суд має право постановити ухвалу про привід обвинувачуваного.
Стаття 318. Наслідки нез’явлення державного обвинувача і захисника
1. Якщо у судове засідання не з’явився за повідомленням державний обвинувач або захисник у кримінальному провадженні, в якому участь захисника є обов’язковою, і немає можливості замінити їх іншими особами, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення наступного засідання і вживає заходів до з’явлення їх у наступне судове засідання. Одночасно, якщо причина нез’явлення не є поважною, суд ставить питання перед дисциплінарними органами про відповідальність державного обвинувача, який не з’явився, чи вирішує питання про відповідальність захисника згідно із законом.
2. У разі неможливості подальшої участі державного обвинувача в судовому розгляді він замінюється іншим.
3. Якщо подальша участь у судовому розгляді захисника неможлива, головуючий пропонує обвинувачуваному протягом трьох днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, в якому участь захисника є обов’язковою, з’явлення у судове засідання захисника, обраного обвинувачуваним, протягом трьох днів неможливе, суд призначає захисника через систему безоплатної правової допомоги.
4. Державному обвинувачеві та захисникові, які раніше не брали участі у кримінальному провадженні, суд зобов’язаний надати час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні.
Стаття 319. Наслідки нез’явлення потерпілого
1. Якщо у судове засідання не з’явився за викликом потерпілий чи його представник, суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, залежно від того, чи можливо за їх відсутності з’ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або його представника або про його відкладення.
Стаття 320. Наслідки нез’явлення свідка, спеціаліста, перекладача і експерта
1. Якщо в судове засідання не з’явилися за викликом свідок, спеціаліст, перекладач або експерт, суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його з’явлення. До свідка, який не з’явився без поважних причин, суд має право застосувати привід.
Одночасно суд вирішує питання про відповідальність зазначених осіб згідно із законом.
Стаття 321. Право перебувати у залі судового засідання
1. Кількість присутніх у залі судового засідання може бути обмежена судовим розпорядником лише у разі недостатності місць у залі засідання.
2. Близькі родичі обвинувачуваного і потерпілого, а також представники засобів масової інформації мають пріоритетне право бути присутніми під час судового засідання.
Стаття 322. Обов’язки присутніх у залі судового засідання
1. Особи, присутні в залі судового засідання, при вході до нього суду та при виході суду повинні встати. Сторони допитують свідків та заявляють клопотання, подають заперечення стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні. Свідки, експерти, спеціалісти дають показання, стоячи на місці, призначеному для свідків. Особи, присутні в залі, заслуховують вирок суду стоячи. Відступ від цих правил допускається з дозволу головуючого в судовому засіданні.
2. Обвинувачуваний перебуває в судовому засіданні поряд із захисником, або на місці захисника — у разі його незалучення до кримінального провадження. Забороняється поміщати обвинувачуваного до стаціонарних чи мобільних загороджень з металу, скла тощо або іншим чином відокремлювати його від присутніх у судовому засіданні.
3. Сторони, учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані додержуватися в судовому засіданні порядку і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні.
4. Сторони, учасники кримінального провадження звертаються до суду “Ваша честь” або “Шановний суд”.
5. Матеріали, речі і документи передаються головуючому в судовому засіданні через судового розпорядника.
Стаття 323. Заходи до порушників порядку судового засідання
1. Якщо обвинувачуваний порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, останній попереджає обвинувачуваного про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено із зали судового засідання. При повторному порушенні порядку судового засідання обвинувачуваного за ухвалою суду можна видалити із зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. Якщо такий обвинувачуваний не представлений захисником, суд зобов’язаний призначити захисника і надати тому час для підготовки до захисту.
Після повернення до зали засідання обвинувачуваному надається можливість ознайомитися з доказами, які були досліджені, а також з рішеннями, які були ухвалені за його відсутності, та дати пояснення щодо них.
2. У разі невиконання розпорядження головуючого державним обвинувачем чи захисником головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду. При повторному порушенні порядку у залі судового засідання їх може бути притягнуто до відповідальності, передбаченої законом.
3. У разі невиконання розпорядження головуючого іншими особами, присутніми у судовому засіданні, головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду. При повторному порушенні порядку у залі судового засідання їх за ухвалою суду може бути видалено із зали судового засідання та притягнуто до відповідальності, передбаченої законом.
Стаття 324. Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді
1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинувачуваного.
2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається за процедурою, передбаченою відповідними положеннями цього Кодексу.
§ 2. Межі судового розгляду
Стаття 325. Визначення меж судового розгляду
1. Судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
2. Під час судового розгляду державний обвинувач може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання обвинувачення.
3. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення.
Стаття 326. Зміна обвинувачення в суді
1. З метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення державний обвинувач має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
2. Дійшовши до переконання, що обвинувачення необхідно змінити, державний обвинувач складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинувачуваному, його захиснику, представнику, законному представнику, потерпілому та його представнику. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.
3. Суд зобов’язаний роз’яснити обвинувачуваному, що він буде захищатися в судовому засіданні від зміненого обвинувачення, після чого відкласти судовий розгляд не менш як на сім днів для підготовки до захисту проти зміненого обвинувачення. За клопотанням обвинувачуваного цей строк може бути скорочений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується.
Стаття 327. Висунення додаткового обвинувачення
1. У разі отримання відомостей про можливе вчинення обвинувачуваним іншого кримінального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалося, державний обвинувач має право звернутися до суду з обґрунтованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.
2. У разі задоволення такого клопотання державного обвинувача суд зобов’язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту проти додаткового обвинувачення та виконання державним обвинувачем вимог, передбачених у статтях 253—255, 260—263 цього Кодексу, але не більш як на чотирнадцять днів.
3. Після закінчення встановленого судом строку судове провадження повинне бути розпочате з підготовчого судового засідання. Під час вирішення питань, пов’язаних з підготовкою до судового розгляду, суд зобов’язаний визнати недопустимими додаткові відомості як докази обвинувачення за первісним обвинуваченням, які не були предметом розгляду в попередньому підготовчому судовому засіданні.
Стаття 328. Відмова від підтримання державного обвинувачення
1. У разі відмови державного обвинувача від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий зобов’язаний з’ясувати в потерпілого його бажання підтримувати обвинувачення в суді.
2. У разі висловленої згоди потерпілим на підтримання обвинувачення в суді головуючий надає потерпілому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.
3. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду.
§ 3. Процедура судового розгляду
Стаття 329. Відкриття судового засідання
1. У призначений для судового розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження.
2. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з учасників кримінального провадження, викликаних та повідомлених осіб з’явився в судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з’ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не з’явився, і повідомляє причини їх нез’явлення, якщо вони відомі.
Стаття 330. Повідомлення про повне фіксування судового розгляду технічними засобами
1. Секретар судового засідання повідомляє про здійснення повного фіксування судового розгляду, а також про умови фіксування судового засідання.
Стаття 331. Оголошення складу суду і роз’яснення права відводу
1. Після проведення зазначених дій головуючий оголошує склад суду, прізвища запасних суддів, якщо вони є, прізвища державного обвинувача, потерпілого, обвинувачуваного, захисника, представника, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, роз’яснює учасникам кримінального провадження право відводу і з’ясовує, чи заявляють вони проти будь-кого відвід.
2. Питання про відвід вирішується судом згідно із статтями 68—76 цього Кодексу.
Стаття 332. Повідомлення про права і обов’язки
1. Судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам’ятку про їх права та обов’язки, передбачені цим Кодексом.
Стаття 333. Заборона присутності свідків у залі судового засідання
1. Перед початком судового розгляду головуючий дає розпорядження про видалення свідків із залу судового засідання.
2. Судовий розпорядник вживає заходів для того, щоб допитані і недопитані свідки не спілкувалися між собою.
Стаття 334. Початок судового розгляду
1. Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду.
2. Судовий розгляд починається з оголошення державним обвинувачем резолютивної частини обвинувального акта, якщо учасники судового розгляду не заявили клопотання про оголошення обвинувального акта в повному обсязі.
Стаття 335. Роз’яснення обвинувачуваному суті обвинувачення
1. Після оголошення обвинувачення головуючий роз’яснює обвинувачуваному, а коли обвинувачуваних кілька, — кожному з них — суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле їм обвинувачення і чи бажають вони висловити свої доводи.
Стаття 336. Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження
1. Після проведення дій, передбачених у статті 333 цього Кодексу, головуючий з’ясовує думку сторін про те, які докази необхідно дослідити, та про порядок їх дослідження.
Докази сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а сторони захисту — в другу.
2. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються обвинувачення чи захист або які мають інше значення для кримінального провадження та які належить встановити під час ухвалення судового рішення.
3. Для встановлення обставин, передбачених у частині другій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються сторони, показання свідків, висновки експертів, досліджуються речі і документи.
4. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначається ухвалою суду і в разі необхідності може бути змінений.
5. Суд має право, якщо проти цього не заперечують сторони, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, що ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють сторони зміст таких обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Стаття 337. Доводи сторін
1. Суд заслуховує доводи державного обвинувача, обвинувачуваного, захисника, потерпілого, представника.
2. Якщо у судовому розгляді беруть участь захисники і представники, суд за клопотанням обвинувачуваного, потерпілого має право надати право висловлювати доводи тільки їх захиснику або представнику.
3. Якщо сторони висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, чи визнають вони обставини або заперечують проти них, суд має право зажадати від цих осіб конкретної відповіді — “так” чи “ні”.
4. Сторони ставлять питання одна одній у порядку, встановленому головуючим.
Стаття 338. Роз’яснення свідкові, потерпілому його прав та обов’язків
1. Перед допитом свідка, потерпілого головуючий у судовому засіданні встановлює відомості про його особу, відношення до кримінального провадження і стосунки із сторонами, роз’яснює його права та обов’язки, передбачені цим Кодексом, з’ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених законом, від давання показань, і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань (крім потерпілого) та завідомо неправдиві показання.
2. Якщо перешкод для допиту свідка, потерпілого не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до такої присяги:
“Я зобов’язуюсь говорити суду правду і лише правду”.
3. Німий свідок, потерпілий складає присягу в письмовій формі, підписуючи текст того ж змісту.
Стаття 339. Допит свідка, потерпілого
1. Суд зобов’язаний контролювати хід допиту свідків, щоб уникнути зайвого витрачання часу, захистити свідків від образи або не допустити порушення правил допиту.
2. Кожний свідок допитується окремо.
3. Свідки, які ще не дали показань, не мають права перебувати у залі судового засідання під час судового розгляду.
4. За клопотанням сторони або самого свідка свідок допитується за відсутності певного допитаного свідка.
5. Свідка обвинувачення першим допитує державний обвинувач, свідка захисту — захисник або, якщо обвинувачуваний взяв захист на себе, — обвинувачуваний (прямий допит). Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні питання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї.
6. Після прямого допиту протилежній стороні надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні питання. Перехресний допит повинен обмежуватися питаннями, які були з’ясовані під час прямого допиту, і питаннями достовірності показань свідків.
7. Під час допиту свідка сторонами головуючий за протестом сторони має право зняти питання, що не стосуються суті кримінального провадження.
8. Для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін чи самого свідка постановляє ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, в тому числі за межами приміщення суду, та забезпечує сторонам можливість ставити питання та слухати відповіді на них. У разі коли існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод.
9. Якщо свідок висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку про те, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати від цього свідка конкретної відповіді — “так” чи “ні”.
10. Після допиту свідка головуючий та судді мають право поставити йому питання для уточнення і доповнення відповідей.
11. Свідок, даючи показання, має право користуватися записами, якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.
12. Свідок може бути допитаний повторно у тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони або з ініціативи суду, зокрема, якщо під час судового розгляду виявилося, що свідок може дати показання про обставини, щодо яких він не допитувався. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання сторони, експерт, а також суд.
13. Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допитаних свідків для з’ясування причин розбіжності в їх показаннях.
14. Допитаний свідок за вимогою суду може бути залишений в залі судового засідання.
15. Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених у частинах п’ятій—тринадцятій цієї статті.
Стаття 340. Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого
1. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться у присутності педагога, психолога або законного представника.
2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.
3. До початку допиту особам, визначеним у частині першій цієї статті, роз’яснюється їх обов’язок бути присутніми під час допиту, а також право заперечувати проти питань та ставити свідкові питання. Головуючий має право відвести поставлене питання.
4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин, на час допиту свідка, який не досяг шістнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у судовому розгляді. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє їй про показання цього свідка і надає можливість поставити йому питання.
5. Допит малолітнього або неповнолітнього потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених у цій статті.
Стаття 341. Пред’явлення для впізнання
1. Свідкові, потерпілому під час судового розгляду можуть бути пред’явлені для впізнання особа чи річ.
2. Пред’явлення для впізнання проводиться після того, як особа, яка впізнає, під час допиту вкаже на ознаки, за якими вона може впізнати особу чи річ.
3. Під час пред’явлення особи чи речі для впізнання особа, яка впізнає, повинна вказати, чи впізнає вона особу або річ і за якими саме ознаками.
Стаття 342. Допит експерта в суді
1. Висновок експерта надається шляхом допиту експерта в суді.
2. Перед допитом експерта головуючий встановлює його особу та приводить до такої присяги:
“Я, (прізвище, ім’я та по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов’язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості”.
Після цього головуючий під розписку попереджає експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
3. Експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони обвинувачення, першою допитує сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони захисту, — сторона захисту.
4. Експерт має право давати показання у вигляді висновку або думки і наводити відповідні підстави для них, не даючи наперед показання щодо відомостей, на які він спирався. Однак кожна із сторін і суд мають право вимагати під час перехресного допиту від експерта розкрити відомості, на які він спирався.
5. Експерту можуть бути поставлені питання щодо наявності у нього спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (щодо освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), що стосується предмета його експертизи, використаних методик та теоретичних розробок, достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок, надійності принципів та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку, застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження та інші запитання, що стосуються достовірності висновку.
6. Кожна сторона для доведення або спростування достовірності висновку експерта має право подати відомості, які стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта.
7. Експерт має право користуватися під час відповідей своїми письмовими та іншими матеріалами, які використовувалися під час експертного дослідження.
8. Після допиту письмовий висновок експерта долучається до матеріалів.
Стаття 343. Дослідження речей
1. Речі оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, а в разі необхідності — також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким подані для ознайомлення речі, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов’язані з річчю та її оглядом.
2. Огляд речей, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за місцем їх знаходження.
3. Сторони мають право ставити питання з приводу речей експертам, спеціалістам, свідкам, які їх оглядали.
Стаття 344. Дослідження документів
1. Протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені у судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників кримінального провадження та пред’явлені для ознайомлення сторонам, а в разі необхідності — також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам.
2. Сторони мають право ставити питання свідкам, експертам, спеціалістам з приводу документів.
3. Якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є підробленим, сторона має право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.
Стаття 345. Дослідження звуко- і відеозаписів
1. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує доводи осіб, які беруть участь у судовому розгляді.
2. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрації відеозапису вони можуть бути повторені повністю або частково.
3. З метою з’ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста.
4. Заяву про підробку звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку, передбаченому для розгляду заяв про підробку документів.
Стаття 346. Консультації та роз’яснення спеціаліста
1. Під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань.
2. Спеціалісту можуть бути поставлені питання щодо суті наданих усних консультацій чи письмових роз’яснень. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, а потім інші особи, які беруть участь у кримінальному провадженні. Головуючий у судовому засіданні має право ставити спеціалістові питання в будь-який час дослідження доказів.
Стаття 347. Огляд на місці
1. Суд, визнавши за необхідне оглянути певне місце, проводить огляд за участю сторін, а якщо цього вимагають обставини — за участю свідків, спеціалістів і експертів.
2. Огляд на місці проводиться згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для огляду під час досудового провадження.
3. На місці огляду обвинувачуваному, свідкам, потерпілому, спеціалістам і експертам можуть бути поставлені питання, пов’язані з проведенням огляду.
4. Сторони під час огляду мають право звертати увагу суду на те, що, на їх думку, може мати доказове значення.
5. Проведення огляду і його результати відображаються у протоколі огляду місця та можуть фіксуватися технічними засобами.
Стаття 348. Дії суду під час встановлення у судовому засіданні неосудності чи обмеженої осудності обвинувачуваного
1. Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що обвинувачуваний під час вчинення кримінального правопорушення перебував у стані неосудності чи обмеженої осудності або після цього захворів душевною хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд постановляє ухвалу про зміну порядку розгляду і продовжує судовий розгляд згідно з правилами, передбаченими главою 35 цього Кодексу.
Стаття 349. Закінчення судового розгляду
1. Після з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами, головуючий у судовому засіданні надає сторонам можливість дати додаткові доводи.
2. У зв’язку з додатковими доводами сторін суд має право ставити питання сторонам, свідкам, експертам, спеціалістам.
3. Вислухавши додаткові доводи, суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
Стаття 350. Судові дебати
1. У судових дебатах першою виступає сторона обвинувачення, другою — сторона захисту.
2. Якщо в судовому розгляді брали участь кілька державних обвинувачів, у судових дебатах на їх розсуд має право виступити один державний обвинувач або кожен із них обґрунтовує в промові свою позицію у певній частині обвинувачення.
3. Якщо в судовому розгляді брали участь захисники кількох обвинувачуваних, порядок виступів у судових дебатах визначають вони. У разі відсутності згоди порядок їх виступів встановлює суд.
4. Якщо в судовому розгляді брали участь кілька обвинувачуваних, захисників, представників, порядок їх виступів у судових дебатах встановлює суд.
5. Учасники судового розгляду мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені у судовому засіданні. Суд не має права обмежувати у часі тривалість судових дебатів. Головуючий має право зупинити виступ учасника дебатів, якщо він після зауваження повторно вийшов за межі кримінального провадження, що здійснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, і надати слово іншому учаснику дебатів.
6. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинувачуваному.
Стаття 351. Останнє слово обвинувачуваного
1. Після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинувачуваному останнє слово.
2. Суд не має права обмежувати у часі тривалість останнього слова обвинувачуваного.
3. Ставити запитання обвинувачуваному під час його останнього слова не дозволяється.
Стаття 352. Вихід суду для прийняття рішення про невинуватість або винуватість обвинувачуваного
1. Після останнього слова обвинувачуваного суд видаляється до нарадчої кімнати для прийняття рішення про невинуватість або винуватість обвинувачуваного, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
Стаття 353. Таємниця нарадчої кімнати
1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд.
2. Суд вправі перервати нараду лише для нічного відпочинку. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні.
3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення в нарадчій кімнаті.
Стаття 354. Відновлення судового розгляду
1. Якщо під час судових дебатів, останнього слова обвинувачуваного або під час наради у разі прийняття рішення про невинуватість або винуватість обвинувачуваного з’ясується, що певні обставини потребують додаткового дослідження, суд із власної ініціативи чи за клопотанням учасників судового розгляду відновлює судовий розгляд.
2. Відновлений судовий розгляд у такому разі здійснюється в межах з’ясування обставин, які викликали його відновлення.
3. Після закінчення відновленого судового розгляду залежно від його результатів суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин, надає останнє слово обвинувачуваному і виходить до нарадчої кімнати для прийняття рішення про невинуватість або винуватість обвинувачуваного.
Стаття 355. Питання, що вирішуються судом під час ухвалення рішення про невинуватість чи винуватість обвинувачуваного
1. Приймаючи рішення про невинуватість чи винуватість обвинувачуваного, суд зобов’язаний вирішити, чи доведено поза розумним сумнівом, що:
1) мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;
2) діяння вчинив обвинувачуваний;
3) діяння не визнається кримінальним правопорушенням згідно із статтею (статтями) закону України про кримінальну відповідальність або має склад кримінального правопорушення, передбачений у статті (частині статті) закону України про кримінальну відповідальність;
4) обвинувачуваний підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Стаття 356. Проголошення рішення про невинуватість або винуватість обвинувачуваного
1. Рішення про невинуватість або винуватість обвинувачуваного проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз’яснює зміст рішення.
2. Якщо обвинувачуваний не володіє державною мовою, після проголошення рішення перекладач зачитує його обвинувачуваному рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.
3. Рішення про невинуватість обвинувачуваного є підставою для ухвалення виправдального вироку.
4. Рішення про винуватість обвинувачуваного є підставою для ухвалення обвинувального вироку і призначення покарання.
Стаття 357. Вирішення питання про поновлення в правах обвинувачуваного
1. Після проголошення рішення про невинуватість обвинувачуваного головуючий виносить на судовий розгляд питання про поновлення його в правах.
2. Головуючий надає можливість сторонам виступити із зазначеного у частині першій цієї статті питання. Захисник обвинувачуваного або обвинувачуваний виступають першими. Головуючий зупиняє сторону, якщо вони торкаються питань, не пов’язаних з поновленням у правах, або інших питань, що підлягають вирішенню під час ухвалення вироку.
3. Після завершення дебатів суд видаляється до нарадчої кімнати для ухвалення виправдального вироку.
Стаття 358. Питання, що вирішуються судом у разі поновлення у правах обвинувачуваного
1. Прийнявши рішення про невинуватість обвинувачуваного, суд зобов’язаний вирішити такі питання:
1) чи підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна обмеженням прав, свобод чи інтересів особи під час кримінального провадження, і, якщо так, у якому розмірі та в якому порядку;
2) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речами і документами;
3) розмір здійснених обвинувачуваним і документально підтверджених процесуальних витрат, які відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.
2. Якщо обвинувачується кілька осіб, суд вирішує питання, визначені у цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачуваних.
3. Прийняття або неприйняття судом рішення, визначеного у частині першій цієї статті, не є перешкодою для звернення обвинувачуваного до суду з позовом у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Стаття 359. Вирішення питання про призначення покарання
1. Після проголошення рішення про винуватість обвинувачуваного головуючий виносить на судовий розгляд питання про призначення покарання.
2. Головуючий надає сторонам та потерпілим можливість виступити із зазначеного у частині першій цієї статті питання. Захисник обвинувачуваного або обвинувачуваний виступає останнім. Головуючий зупиняє сторону чи потерпілого, його представника, якщо вони торкаються питань, не пов’язаних з призначенням покарання, або інших питань, що підлягають вирішенню під час ухвалення вироку.
3. Після завершення дебатів суд видаляється до нарадчої кімнати для ухвалення обвинувального вироку.
Стаття 360. Питання, що вирішуються судом під час призначення покарання
1. Прийнявши рішення про винуватість обвинувачуваного, суд зобов’язаний вирішити такі питання:
1) чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання обвинувачуваного, і які саме;
2) яка саме міра покарання повинна бути призначена обвинувачуваному і чи повинен він її відбувати;
3) чи підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна потерпілому, і, якщо так, у якому розмірі та в якому порядку;
4) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речами і документами;
5) на кого повинні бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі;
6) чи слід застосувати до обвинувачуваного примусове лікування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
2. Якщо особа обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, суд вирішує питання, визначені у пунктах 1—6 частини першої цієї статті, окремо щодо кожного такого правопорушення.
3. Якщо обвинувачується кілька осіб, суд вирішує питання, визначені у цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачуваних.