Загальні положення
| Вид материала | Документы |
- І. Загальні положення, 60.53kb.
- Загальні положення, 157.52kb.
- Ббк 9(4укр)301я73 Г64 Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення, 2089.93kb.
- Положення про методичну раду освітньої установи Загальні положення, 138.49kb.
- И в срок Вступ 3 Розділ І загальні положення про право інтелектуальної власності, 107.82kb.
- І. Загальні положення, 36.77kb.
- 1. загальні положення, 89.5kb.
- Положення про загальні збори учасників публічного акціонерного товариства комерційного, 272.94kb.
- Закон україни, 706.59kb.
- Закон україни, 745.76kb.
Стаття 181. Використання свідком письмових записів
1. Свідок, даючи показання, може користуватися записами в тих випадках, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці записи подаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.
1. Коментована стаття допускає можливість використання свідком письмових заміток, що є винятком, оскільки за загальним правилом, відповідно до вимог принципу усності, свідок дає свої показання усно у формі вільної розповіді про факти, які йому відомі по справі і мають значення для правильного її вирішення.
Використання письмових записів допускається у випадку, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями або іншими даними, які важко зберегти в пам'яті (наприклад, дати, списки імен, номери телефонів, адреси, найменування товарів, іноземні слова тощо).
2. Письмові замітки, якими може користуватись свідок при дачі показань, повинні містити в собі лише обчислення та інші дані, які важко зберегти в пам'яті. Письмові замітки свідка в жодному разі не повинні містити у собі зміст показань свідка. Для перевірки дотримання цієї вимоги закон передбачає необхідність пред'явлення цих письмових заміток для огляду судом та особами, які беруть участь у справі.
Про необхідність використовувати такі замітки повинна заявити сторона, за ініціативою, якої викликаний даний свідок, або сам свідок. Ці записи подаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду. Це зокрема, робиться для того, щоб усі могли переконатися, що саме ці дані є предметом свідчень.
Стаття 182. Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків
1. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі.
2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.
3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть з дозволу суду задавати свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.
4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість задати йому питання.
5. Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, після закінчення його допиту видаляється із зали судового засідання, крім випадків, коли суд визнав необхідною присутність цього свідка в залі судового засідання.
1. Коментована стаття визначає порядок допиту малолітніх та неповнолітніх свідків.
Свідки, які не досягли 14 років (малолітні) завжди допитуються в присутності педагога або близьких для свідка осіб (батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників). Ці особи є іншими учасниками процесу і можуть з дозволу суду задавати свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.
Участь педагога або близьких для свідка осіб під час допиту неповнолітніх віком від 14 до 18 років може бути визнана необхідною судом.
Присутність цих осіб викликана необхідністю забезпечити спокійну для свідка обстановку та врахувати особливості вікової психології неповнолітнього.
Батьки або педагог залучаються ухвалою суду і їм у встановленому порядку надсилається судова повістка. Відомості про батьків неповновлітнього свідка повинні надати суду особи, зацікавлені у допиті свідка. Як педагога слід залучати лише тих осіб, які знають неповнолітнього свідка: вихователів та шкільних вчителів.
Участь батьків або педагогів допускається лише тоді, коли вони не заінтересовані у справі.
2. Допит неповнолітнього свідка має свої особливості, що виділяються у спеціальній літературі:
- розширене коло учасників процесу (до 14 років повинен бути присутнім педагог; від 14- 16 років участь педагога на розсуд суду; участь захисника);
- потрібно врахувати, що неповнолітні, а особливо малолітні свідки схильні до навіювання з боку дорослих осіб;
- при проведенні допиту доцільно одержати якомога повнішу інформацію про неповнолітнього свідка;
- допит неповнолітнього, а особливо малолітнього слід проводити у формі бесіди для встановлення психологічного контакту. З малолітніми можна використовувати елементи гри;
- допит неповнолітнього не повинен тривати довго. Концентрована увага малолітнього триває приблизно 15- 20 хв.;
- неповнолітніх свідків до 16 років не попереджають про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань чи дачу неправдивих показань і не приводить до присяги. Їм тільки роз’яснюється обов’язок давати правдиві показання.
3. Для створення сприятливої обстановки для допиту неповнолітніх свідків коментована стаття передбачає й іншу можливість. Педагог або близькі для свідка особи можуть з дозволу суду ставити свідкові запитання. У виняткових випадках, коли це необхідно для встановлення істини, на час допиту осіб, які не досягли повноліття, з залу судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі, щоб вона не могла вплинути на неповнолітнього свідка своєю присутністю По закінченні допиту цій особі повідомляють про показання неповнолітнього свідка і надають можливість поставити свідку запитання.
Свідок, який не досяг шістнадцяти років, після закінчення його допиту видаляється із залу судового засідання, крім випадків, коли суд визнає за необхідне присутність цього свідка в залі судового засідання.
Стаття 183. Оголошення показань свідків
1. У разі відкладення розгляду справи показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення, повинні бути оголошені і досліджені в судовому засіданні, в якому ухвалено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні є неможливою. Особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення.
1. Головуючий зобов'язаний оголосити в судовому засіданні показання свідків, що були одержані при виконанні судових доручень, забезпеченні доказів, допиті свідка за місцем його проживання або знаходження, якщо він не має змоги з поважних причин з'явитися в судове засідання, а також показання свідків, які були допитані судом в попередніх судових засіданнях при відкладенні розгляду справи.
Ці показання оголошуються після допиту свідків, які з'явилися. Потреба оголошення цих показань полягає в тому, що для обґрунтування судового рішення суд може використати лише ті показання свідків, які досліджувалися у судовому засіданні при участі осіб, які беруть участь у справі. Зазначені особи можуть давати пояснення відносно оголошених показань.63
2. Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990 р. № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» до закріпленого ст. 159 ЦПК принципу безпосередності судового розгляду одержані за правилами зазначених статей показання свідків, як і інші докази, повинні бути досліджені в судовому засіданні, в якому постановлено рішення, незалежно від того, чи досліджувалися ці докази тим же складом суду в іншому судовому засіданні.
Крім того, п. 8 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України звертає увагу судів на те, що не можуть бути використані як показання свідків письмові пояснення громадян, у відповідних випадках вони приймаються судом як письмові докази.
Особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення.
Стаття 184. Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків
1. Якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями 180-182 цього Кодексу.
1. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників є засобом доказування лише тоді, коли вони стосуються фактичних обставин справи, відомі цим особам особисто (а не зі слів інших осіб) і одержані та досліджені в порядку, встановленому для допиту показань свідка.
Сторона, третя особа, їх представник, заявляючи, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто можуть бути допитані як свідки за їх згодою. Клопотання про допит як свідка може подати сама ця особа або інша особа, яка бере участь у справі. Згода на допит може бути усною.
2. Допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків проводиться за тими правилами, які передбачені для допиту свідків, тобто ці особи попереджаються про кримінальну відповідальність, присягають, однак не видаляються із залу судового засідання.
На наш погляд, клопотання про допит сторони як свідка можна заявити до надання нею особистих пояснень. Після того, як пояснення та покази нададуть інші сторони та свідки, доказове значення та довіра до здобутої таким чином інформації істотно зменшується.
Додатково див. коментар до ст.180- 182 ЦПК.
Стаття 185. Дослідження письмових доказів
1. Письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначених доказів можуть ставитися питання свідкам, а також експертам, спеціалістам.
2. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
1. Відповідно до принципу усності судового розгляду всі наявні в справі письмові докази повинні оголошуватися в судовому засіданні і пред'являтися для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності (їх суперечливість, сумніви в їх дійсності тощо) - і свідкам, експертам. Це правило поширюється і на письмові докази, одержані в порядку судових доручень, забезпечення доказів або огляду на місці.64
2. Дослідження письмових доказів полягає в тому, що суд оголошує (зачитує) їх в судовому засіданні та пред’являє для ознайомлення особам, які беруть участь у справі. Якщо лише частина доказу має значення для справи, то суд оголошує лише цю частину.
В тих випадках, коли письмові докази торкаються питань, з приводу яких призначалася експертиза або на які можуть дати відповідь свідки, вони пред’являються також для ознайомлення експертам і свідкам.
Особи, які беруть участь у справі також можуть дати пояснення з приводу цих доказів. Пояснення повинні стосувати лише цього конкретного письмового доказу. Пояснення доцільно використовувати для наголошення уваги суду на певних особивостях доказу.
3. Досліджуючи письмові докази суд також перевіряє їх достовірність. У випадках оспорювання достовірності письмового доказу, суд може перевірити цю обставину шляхом опиту сторін, допиту свідків, порівняння з іншими письмовими доказами, призначенням експертизи
У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Заява про фальшивість письмового доказу спрямована на заперечення дійсності викладених у ньому доказових фактів. Якщо ці факти доказані іншими допустимими засобами доказування, то сторона, яка подала доказ, справжність якого оспорюється, вправі просити суд розглядати справу на підставі інших доказів, а цей до уваги не брати.
Коментована норма не передбачає, як повинен діяти суд, якщо заява про фальшивість надійшла, але особа, яка подала документ, не просить його виключити з числа доказів або фальшивість заперечує.
На нашу думку, в цьому випадку слід керуватися загальною нормою про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст. 61 ЦПК). Оскільки сторона покликається на фальшивість документа, то вона і повинна це довести. В більшості випадків, довести це можна лише шляхом проведення експертизи. Тому одночасно із поданням такої заяви зацікавлена особа повинна подавати до суду клопотання про призначення відповідної експертизи (почеркознавчої, трасологічної тощо).
Якщо такого клопотання не надійшло, то суд розглядає справу на підставі наявних доказів з урахуванням письмового документу, щодо якого було подано заяву про фальшивість.
Заява про фальшивість може бути обгрунтована лише сумнівами. Тому особа може заявляти про фальшивість усіх наявних у справі документів, тотальну фальсифікацію. Поряд із клопотаннями про призначення експертизи для перевірки достовірності документів, це може використовуватися для затягування розгляду справи.
4.. Дані про оголошення письмових доказів, про пред'явлення їх для ознайомлення учасникам процесу, а також про пояснення осіб, які беруть участь у справі, з приводу цих доказів повинні відображатися в протоколі судового засідання. Самі ж письмові докази після їх дослідження додаються до справи.
Стаття 186. Оголошення і дослідження змісту особистих
паперів, листів, записів телефонних розмов,
телеграм та інших видів кореспонденції
1. Зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України.
1. Коментована стаття визначає особливості дослідження в судовому засіданні таких письмових доказів, як особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції.
Відповідно до ст.31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.
Відповідно до ст. 306 ЦК листи, телеграми тощо є власністю адресата. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.
У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата використання кореспонденції, зокрема шляхом її опублікування, можливе лише за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.
Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспонденції, не підлягає розголошенню.
2. З метою охорони таємниці листування і телеграфних повідомлень, особисте листування та особисті телеграфні повідомлення громадян можуть бути оголошенні у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, між якими велась переписка. В протилежному разі таке листування оголошується та досліджується у закритому судовому засіданні.
За загальним правилом, виходячи із вище сказаного ці письмові докази досліджуються у закритому судовому засіданні. Всі присутні при оголошенні особистого листування і телеграфних повідомлень громадян повинні бути переліченні в ухвалі суду про закрите судове засідання.
Якщо особи, зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції, яких оголошується, згодні на оголошення зазначених доказів у відкритому судовому засіданні – вони оголошуються у відкритому судовому засіданні.
Стаття 187. Дослідження речових доказів
1. Речові докази оглядаються судом або досліджуються ним іншим способом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках – також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред'явлено для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до журналу судового засідання.
2. Протоколи огляду речових доказів оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.
3. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали.
1. Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для справи. Дослідження речових доказів провадиться, як правило, шляхом їх огляду. Іншими способами дослідження доказів може бути зваження, вимірювання порівняння та інші методи.
Речові докази пред‘являються для ознайомлення осабам, які беруть участь у справі. Особи, яким пред’явлені для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов’язані з їх оглядом. Ці заяви заносяться до протоколу (журналу) судового засідання.
Якщо речові докази пов'язані з показаннями свідків або - висновком експерта, то докази можуть пред'являтися для ознайомлення також свідкам і експертам. У ході дослідження речових доказів особи, які беруть участь у даній процесуальній дії, можуть давати пояснення, робити відповідні заяви. Ці заяви, а також весь хід дослідження речових доказів повинні бути відображені в протоколі (журналі) судового засідання.
Якщо речовими доказами виступають продукти та інші речі, що швидко псуються, то вони негайно оглядаються судом з повідомленням про призначення огляду осіб, які беруть участь у справі. Після огляду такі речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються підприємствам, що можуть їх використати за призначенням.
2. Якщо в справі є протоколи огляду речових доказів, одержані в порядку їх забезпечення або огляду на місці, вони повинні оголошуватися в даному судовому засіданні. Про оголошення протоколів огляду речових доказів, а також про пояснення і заяви осіб, які беруть участь у справі, з приводу цих протоколів повинні міститися дані в протоколі (журналі) судового засідання.
Після дослідження речових доказів у судовому засіданні вони, залежно від їх індивідуальних особливостей і особливостей справи, додаються до даної справи, здаються на зберігання в суді або повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються підприємствам, установам, організаціям, що можуть їх використати за призначенням.
Стаття 188. Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису
і їх дослідження
1. Під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження застосовуються правила цього Кодексу щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень.
2. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально підготовленому для цього, з відображенням у журналі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі.
3. У разі потреби відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.
4. З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- і відеозапису, а також у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу.
1. Терміни звуко- і відеозапис, що застосовуються у коментовані статті підлягають розширеному тлумаченню. Відтворення кінозйомки також повинно відбувтися у відповідності із положенням, що зазначене в статті, що коментується.
Під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження застосовуються правила ЦПК щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень (див. коментар до ст. 186 ЦПК).
2. Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження повинне відбуватися у залі судового засідання або спеціально обладнаному для цього приміщенні, тобто в прміщенні, де встановлена необхідна звуко- та відеовідтворююча апаратура.
У протоколі (журналі) судового засідання фіксуються особливості матеріалів звукозапису, демонстрації запису та зазначається час їхньої демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі.
У разі потреби відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині. Такі дії суд проводить, коли є якісь неточності, суперечності чи щось незрозуміло з приводу відтворення звукозапису і демонстрації відеозапису.
З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- і відеозапису, а також у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу.
Експерт з приводу поставлених перед ним питань дає вмотивований висновок, який долучається до справи.
Стаття 189. Дослідження висновку експерта
1. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні.
2. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені питання. Першою ставить питання експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач і його представник.
3. Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі.
4. Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і доповнення висновку приєднуються до справи.
1. Висновок експерта досліджується шлязом його оголошення в судовому засіданні.
Після оголошення висновку з метою його роз'яснення чи доповнення експерту можуть бути поставлені запитання особами, які беруть участь у справі. Першою ставить запитання особа за ініціативою, якої проводилася експертиза, а якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, то першим запитання ставить позивач. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач і його представник.
Дані про висновок експерта і поставленні з цього приводу запитання заносяться до протоколу судового засідання. Правильність відповідей у протоколі посвідчується підписом експерта.
Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі.
Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і доповнення висновку приєднуються до справи.
2. Реакція людини на однакові явища залежить від її емоційного стану та зовнішніх обставин. Експертне дослідження здійснюється експертом у звичній для нього обстановці. Експерт має допоміжні матеріали, може порадитися з колегами, може спокійно обміркувати методику та результати експертизи.
Допит в суді – це мікрострес для експерта. Емоційний стан, обстановка, динаміка допиту – все це суттєво відрізняється від умов, в яких проводилася експертиза. Треба враховувати й те, що між експертизою і допитом експерта в суді є тривалий проміжок часу, заповнений іншими експертними дослідженнями. У зв‘язку із цим, пояснення експерта можуть не у повній мірі збігатися із його висновком.
3. Хороші практичні рекомендації щодо оцінки висновку експерта дають автори навчального посібника “Експертизи в судовій практиці”. Під час допиту експерта перевіряється його компетентність, об‘єктивність і незаінтересованість у результатах справи, встановлюється чи не вийшов він за межі своєї компетенції, чи грунтуються висновки на одержаних ним відомостях і чи не відбиралися вихідні дані самом експертом, чи достатньо даних для певних висновків. Підлягають оцінці наукова обгрунтованість висновку, правильність застосування конкретних методик, їх дозволеність (ким і коли вона рекомендована, апробована) чи є більш сучасні методики досліджень.65
Слід проаналізувати наскільки логічними є висновки експерта, чи на всі питання дано відповіді, зіставити висновки з установленими у справі фактичними даними. Наявність суперечності між ними може бути підставою для призначення повторної експертизи.
4. Суд має право з'ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі, оскільки у висновку можуть бути відповіді експерта, які є незрозумілими чи неповними.
Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і доповнення висновку приєднуються до справи.
Стаття 190. Консультації та роз'яснення спеціаліста
1. Під час дослідження доказів суд може скористатися усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями (висновками) спеціалістів.
2. Спеціалісту можуть бути поставлені питання по суті наданих усних консультацій чи письмових роз'яснень. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін або за ініціативою суду, першим ставить питання спеціалістові позивач і (або) його представник.
3. Суд має право з'ясовувати суть відповіді спеціаліста на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання спеціалісту після закінчення його опитування особами, які беруть участь у справі.
4. Викладені письмово і підписані спеціалістом роз'яснення приєднуються до справи.
1. Під час дослідження доказів суд може при потребі скористатися усними консультаціями або письмовими роз‘ясненнями (висновками) спеціалістів.
Спеціалісту можуть бути поставлені питання по суті наданих усних консультацій чи письмових роз'яснень. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін або за ініціативою суду, першим ставить питання спеціалістові позивач і (або) його представник.
Суд має право з'ясовувати суть відповіді спеціаліста на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання спеціалісту після закінчення його опитування особами, які беруть участь у справі.
Спеціалісту роз’яснюються його права та обов’язки відповідно до ст.54 ЦПК. В тому випадку коли особа, яка є спеціалістом не володіє знаннями про обставини, які цікавлять суд, чи поставленні питання виходять за межі спеціальних знань якими володіє спеціаліст, він має право відмовитися від консультації чи роз’яснення.
Стаття 191. Відкладення розгляду справи або оголошення
перерви в її розгляді
1. Суд може відкласти розгляд справи у випадках, встановлених цим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі в справі інших осіб.
2. У разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання нових доказів суд оголошує перерву на час, необхідний для цього.
3. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Учасників цивільного процесу, які не з'явилися або яких суд залучає вперше до участі в процесі, викликають у судове засідання на призначений день.
4. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.
5. У справі про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення.
6. Якщо розгляд справи відкладався, справа розглядається спочатку.
7. У випадках, коли сторони не наполягають на повторенні пояснень учасників цивільного процесу, наданих раніше, знайомі з матеріалами справи, в тому числі з поясненнями учасників цивільного процесу, якщо склад суду не змінився і до участі у справі не було залучено інших осіб, суд має право надати учасникам цивільного процесу можливість підтвердити раніше надані пояснення без їх повторення, доповнити їх і поставити додаткові питання.
1. Відкладення розгляду справи - це перенесення її розгляду на певний визначений строк у зв‘язку із неможливстю її розгляду у данному судовому засіданні.
Підставами для відкладення розгляду справи можуть служити такі обставини, які перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні, однак вони можуть бути усуненні судом або особами, які беруть участь у справі, до наступного судового засідання.
Причинами відкладення судового розгляду можуть бути: недоброякісна підготовка справи до судового розгляду, несвоєчасне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, або інших учасників процесу про явку до суду тощо.
2. Закон передбачає вичерпні підстави для відкладення розгляду справи:
- неявка осіб, які беруть участь у справі (ст. 169 ЦПК);
- неможливість розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді (ст. 191 ЦПК);
- строк для примирення подружжя (ст. 191 ЦПК);
- залучення до участі в справі інших осіб (ст. 191 ЦПК);
- зміна підстав або предмету позову (ст. 224 ЦПК);
- заміна неналежного відповідача (ст. 33 ЦПК);
- вступ у справу третьої особи (ст. 34 ЦПК);
- неможливість вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні у разі поновлення судового засідання (ст. 195 ЦПК).
3. У разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання нових доказів суд оголошує перерву на час, необхідний для цього. Коментована норма передбачає лише одну підставу для оголошення перерви – необхідність подання нових доказів. Ця підстава видається дещо нелогічною, адже усі докази подаються сторонами ще в попередньому засіданні. За загальним правилом, подання доказів після цього є неможливим. І лише тоді, коли вони не були подані вчасно з поважних причин, суд може їх долучити до справи.
Натомість, коментована норма передбачає можливість оголошення перерви в судовому засіданні у разі необхідності подання нових доказів. При цьому залишається не зрозумілим, у кого є така необхідність – у суду чи в осіб, які беруть участь у справі.
На практиці перерва оголошується також в інших випадках, коли судове засідання не може бути закінчене в день, на який призначалося засідання.
Перерва в судовому засіданні не спричиняє необхідності розпочинати слухання справи спочатку і засідання продовжується.
4. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Учасників цивільного процесу, які не з'явилися або яких суд залучає вперше до участі в процесі, викликають у судове засідання на призначений день.
У разі виникнення підстав для відкладення розгляду справи, суд зобов‘язаний допитати свідків, котрі з‘явилися. Це правило встановлене в інтересах свідків, які відволікаються від звичних справ. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову. Винятковість випадку визначається судом.
Відкладення розгляду справи є небажаним явищем в зв’язку з тим, що це затримує вирішення спору між сторонами. Однак в необхідних випадках розгляд справи необхідно відкласти з метою прийняття певних заходів для всебічного розгляду справи і постановляння законного і обґрунтованого рішення.
5. Якщо розгляд справи відкладався, справа розглядається спочатку, незалежно від того з якої частини засідання воно відкладалося. Це означає, що суд повинен повторно доповідати справу, заслуховувати пояснення сторін, досліджувати докази.
У випадках, коли сторони не наполягають на повторенні пояснень учасників цивільного процесу, наданих раніше, знайомі з матеріалами справи, в тому числі з поясненнями учасників цивільного процесу, якщо склад суду не змінився і до участі у справі не було залучено інших осіб, суд має право надати учасникам цивільного процесу можливість підтвердити раніше надані пояснення без їх повторення, доповнити їх і поставити додаткові питання.
Коли хоча б одна з сторін наполягає на повторному розгляді справи спочатку, суд зобов‘язаний розпочати судовий розгляд спочатку.
Стаття 192. Закінчення з'ясування обставин
та перевірки їх доказами
1. Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи.
2. У зв'язку з додатковими поясненнями особи, яка бере участь у справі, суд може ставити питання іншим учасникам цивільного процесу.
3. Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
1. Закінчення розгляду справи по суті (судового слідства) відбувається після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами. До останніх процесуальних дій цієї частини судового засідання відносяться додаткові пояснення осіб, які беруть участь у справі, після чого суд запитує осіб, які беруть участь у справі чи бажають вони доповнити матеріали справи, тобто додати додаткові докази.
У разі потреби той чи інший учасник процесу з числа осіб, які беруть участь у справі, може заявити клопотання про необхідність дати додаткові пояснення про обставини справи і досліджені докази. При обґрунтованості такого клопотання головуючий надає йому можливість дати додаткові пояснення. У цьому разі право на додаткові пояснення одержують й інші особи, які беруть участь у справі.
2. Заслухавши додаткові пояснення, суд постановляє ухвалу про закінчення розгляду справи по суті і перехід до судових дебатів. Ухвала про закінчення розгляду справи по суті за формою є протокольною і тому не може бути оскаржена окремо від рішення. ІІро це робиться відповідне вказівка в протоколі (журналі) судового засідання.
Стаття 193. Судові дебати
1. У судових дебатах виступають з промовами особи, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
2. У судових дебатах першим надається слово позивачеві та його представникові.
3. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь.
4. Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, та її представник у судових дебатах виступають після сторін.
5. За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатах можуть виступати лише їхні представники.
6. Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, виступають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі.
7. Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.
1. Судові дебати – частина судового розгляду, в якій сторони та інші особи, що беруть участь у справі виступають з промовами з метою переконати суд у тому, яке рішення він повинен постановити.
В цій частині судового розгляду на підставі обставин, які встановленні і перевіренні в процесі розгляду справи по суті, особи, які беруть участь у справі, виступають з промовами, в яких підводять підсумки розгляду справи. В своїх виступах особи, які беруть участь у справі, дають свою оцінку доказам, які досліджувались у судовому засіданні, роблять висновки про встановлення або не встановлення обставин, які мають значення для справи, висловлюють свої думки щодо застосування відповідного закону до встановлених правовідношень.66
2. Законом встановлюється послідовність виступів у судових дебатах. Першим надається слово позивачеві та його представникові. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь. Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, та її представник у судових дебатах виступають після сторін
За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатах можуть виступати лише їхні представники.
Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, виступають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі.
Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом, але коли промовець виходить за межі справи, для виключення зловживань, головуючий може зупинити промовця. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом.
3. Основна задача дебатів – оцінка доказів, досліджених під час розгляду справи по суті, переконування суду у перевазі одних доказів над іншими, схилення суду до прийняття позиції промовця.
Хороша промова – та, яка переконала суддю. Промова повинна бути аргументованою, логічною, послідовною, емоційною, зрозумілою.
Ось основні правила підготовки судової промови:
- Знай, що потрібно доказати. Судова промова – це не лише естетичний твір. Вона має важливе функціональне призначення – переконати суд. Тому промовець повинен чітко знати, що він доводить. На мові логіки, він повинен знати тезу, яку доказує.
- Не доказуй очевидного. Очевидне – те, що не викликає сумніву ні в осіб, які беруть участь у справі, ні в суду. Безспірні факти доказувати не потрібно, оскільки це б дало підстави думати, що промовець не впевнений у цьому факті. Якщо такий факт на користь стороні, то його потрібно обов‘язково використати в промові.
- Відрізняй головне. Головними є юридичні факти, тобто дії та події, що впливають на матеріально-правову кваліфікацію спору. Другорядні докази повинні використовуватися у зв‘язку із основними. Тоді вони підсилюють його.
- Уникай слабких аргументів, коли є сильні. У промові потрібно використовувати аргументи, які супротивнику буде важко спростувати. Звернення до слабких аргументів часто сприймається як невпевненість у сильних аргументах.
- Готуй грунт для головного аргументу. Найважливіший аргумент повинен наводитися тоді, коли суддя готовий до його сприйняття. Потрібно створити достатні логічні та психологічні передумови для проголошення головної думки промовця.
- Пам‘ятай тезу і нагадуй про неї. Таким чином досягається ефект підсилення. Можна акцентувати увагу судді на доказуваній тезі на початку і наприкінці виступу.
- Не припускай суперечливих доводів. Логічність – одна з найважливіших вимог до судової промови. Логічність, в свою чергу, досягається правильною побудовою промови, чіткою послідовністю викладу фактів та думок, правильними вихідними посилками для висновків. Суперечливість у ваших доводах може використати протилежна сторона. Спростує один ваш довід, а поставить під сумнів усі.
- Не пояснюй, коли не розумієш. Спроба зробити це може бути смертельна для усієї промови. Крім того, неправильне пояснення буде використане іншою стороною як привід стверджувати, що ви намагаєтеся заплутати суд.
- Використовуй прості речення. Словесні звороти повинні бути зручними для сприйняття. Разом з тим, однак, що б промова не стала безбарвною.
- Підсумовуй найважливіше. Промову доцільно закінчувати висновками про те, які докази підтверджують аргументи промовця, та яке рішення мав би прийняти суд.
- Будь точним у фактах. Точність свідчить про володіння матеріалами справи, належну підготовку до промови, а отже надає вашим словам впевненості, переконливості. Слід пам‘ятати, що “справа вирішується фактами, а не словами”.67
- Контролюй тривалість промови. Хороша промова має бути завершена тоді, коли у судді вперше з‘явилася така думка. Суд першої інстанції не вправі обмежити тривалість промов, але занадто велика промова розсіює увагу суду. Намагайтеся, що б промова була короткою, на скільки це можливо. Пам‘ятайте: в словах розчиняється думка.
- Обери темп, динаміку промови. Застосовуй паузи, повтори та ін. Промова, якою б вона логічною не була, не справить враження, якщо суддя її не почув. Одне із завдань промовця – тримати увагу судді, слідкувати, що б він зрозумів кожне промовлене слово. Під час виступу треба спостерігати за суддею. Бачите, суддя щось не зрозумів – роз‘ясніть, недочув – наголосіть, не запам‘ятав – акцентуйте, засинає – змініть інтонацію.
4. Певні особливості має захисна промова. Її мета – спростувати тезу позивача і обгрунтувати власну. Поряд із загальними рекомендаціями, при підготовці захисної промови потрібно враховувати й таке:
- Не повторювати сильних аргументів противника. Напротивагу цим аргументам треба наводити свої. Клин клином вибивають. Людська пам‘ять влаштована так, що найкраще запам‘ятовується останнє.
- Не доказуй, коли можна заперечити. Це особливо торкається аргументів безпідставних, надуманих.
- Не заперечуй факти, заперечуй їх оцінку. Очевидні або доведені факти заперечувати недоцільно. Але одні й ті самі факти можуть по-різному оцінюватися сторонами. Враховуйте мотиви, обстановку та інші фактори, які не враховував супротивник, але які впливають на оцінку факту. Оцінку окремих фактів потрібно робити в сукупності з іншими доказами.
- Користуйся фактами та аргументами, які противник визнав або не заперечив. Це демонструє суду безсилість противника перед цими фактами та аргументами.
- Використовуй нейтралізовані докази, надані противником. За словами Р.Гарріса, самий вдалий прийом судового захисту – спростовувати позов показаннями тих, хто покликаний для його доведення. З невдалого свідка противника потрібно робити важливу фігуру, надавати його показанням великого значення.68
5. У промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється.
6. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Репліка – це коротка відповідь на почуте у судовій промові протилежної сторони. Репліка адресується конкретній особі. Ця особа має право на відповідь. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.
Стаття 194. Повернення до з'ясування обставин у справі
1. Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку.
1. Якщо під час судових дебатів у суда чи в осіб, які беруть участь у справі, виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі.
Це робиться для того, щоб втілити принцип об’єктивності, повноти та достовірності дослідження всіх обставин справи.
2. Щоб не порушувати процесуальний порядок, після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку відповідно до правил цивільного судочинства.
Стаття 195. Вихід суду для ухвалення рішення
1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення.
2. Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.
3. Розгляд справи у випадку, встановленому частиною другою цієї статті, проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.
4. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошує перерву.
1. Постановлення та проголошення судового рішення — це заключна частина судового засідання, де суд у колегіальному складі чи суддя одноособово вирішує справу по суті і проголошує судове рішення.
2. Підготовка тексту судового рішення здійснюється суддею особисто у нарадчій кімнаті. Роботою суду під час постановлення судового рішення керує головуючий.
У нарадчій кімнаті суд вирішує такі питання фактичного і правового характеру: чи мали місце обставини, на які вказали сторони та інші особи, які беруть участь у справі, та якими доказами підтверджуються ці обставини; чи достовірні докази; які правовідносини сторін, що випливають із встановлених фактів; яка правова норма підлягає застосуванню і як на підставі цієї норми і згідно із встановленими фактами повинно бути вирішено справу; чи підлягають стягненню судові витрати і як повинно бути розподілено між сторонами їх стягнення; чи підлягає рішення негайному виконанню.
3. Всі питання, які виникають під час наради, якщо справа розглядається колегіально, вирішується суддями шляхом голосування, більшістю голосів. Жоден суддя не має права утриматися від голосування. Для того, щоб дати суддям можливість діяти самостійно і не впливати на них своїм авторитетом, головуючий голосує останнім. Суддя, який не згідний з рішенням більшості, може письмово викласти свою окрему думку, яка приєднується до справи, але в судовому засіданні не оголошується.
Постановлене рішення викладається в письмовій формі головуючим чи одним із суддів при колегіальному розгляді справи і засвідчується підписами всього складу суду.
4. Постановлене в нарадчій кімнаті судове рішення оголошується в судовому засіданні публічно. Рішення суду постановляється ім'ям України. Рішення повинно бути постановлене негайно після розгляду справи. Проголошуючи судове рішення, головуючий повинен чітко пояснити заінтересованим особам його зміст, а також порядок і строк оскарження рішення. Після цього судове засідання оголошується закритим і відповідно завершується стадія судового розгляду.
5. У процесі постановлення судового рішення, як і у ході судових дебатів, у суда може виникнути потреба з‘ясувати додаткові обставини. Тому суд може постановити ухвалу про поновлення судового розгляду справи по суті в тій частині, яку треба з’ясувати. Після дослідження цієї обставини, суд переходить до судових дебатів з приводу додатково досліджених обставин. Суд може відкласти розгляд справи, якщо з’ясувати потрібні обставини додатковою перевіркою суду в даному засіданні не вдалося.
Далі справа розглядається за правилами цивільного судочинства.
Стаття 196. Таємниця нарадчої кімнати
1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу.
2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи.
3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.
1. Однією з гарантій незалежності та неупередженості суду є таємниця нарадчої кімнати. Її зміст полягає в тому, що під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Забороняється не лише перебувати, але й тимчасово входити в нарадчу кімнату. Це правило стосується як учасників процесу, так і інших осіб (суддів, помічників, секретарів). Це положення встановлено для того, щоб ніхто не міг вплинути на рішення суду.
Рішення повинне бути постановлено відразу після судового розгляду. Інші справи в цей час розглядатися судом (або суддями) не можуть.
Після підписання тексту судового рішення, суд повертається до залу судового засідання і судове рішення проголошується прилюдно. Головуючий повинен роз’яснити особам, які беруть участь у справі, зміст рішення, порядок і строк його оскарження. На цьому судовий розгляд завершується.
Предметом таємниці є хід обговорення та ухвалення рішення у нарадчій кімнаті. У цьому і полягає таємниця нарадчої кімнати.
ГЛАВА 5
ФІКСУВАННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ