Науково-методичний центр аграрної освіти
| Вид материала | Документы |
- Методичні рекомендації з проведення конкурсу для визначення суб'єктів сільськогосподарської, 262.8kb.
- Науково-методичний центр вищої освіти, 579.99kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни всп нмц аграрної освіти “навчально-методичний, 3732.53kb.
- Методичні рекомендації Рекомендовано до друку рішенням Науково-методичної, 614.64kb.
- Міністерство аграрної політики україни департамент аграрної освіти та науки навчально-методичний, 89.93kb.
- Методичні рекомендації Рекомендовано до друку рішенням Науково-методичної ради Науково-методичного, 419.99kb.
- Методичні рекомендації з проведення конкурсу для визначення суб'єктів сільськогосподарської, 286.82kb.
- М. Ф. Степко Модернізація вищої освіти України І Бол, 579.75kb.
- Методичні рекомендації до самостійної роботи з дисципліни, 650.4kb.
- Методичні рекомендації до самостійної роботи з дисципліни, 576.79kb.
Висновки. Створення відповідних елементів обласної дорадчої служби та ефективне їх функціонування дозволить сформувати систему інформаційно-консультаційного та науково-технічного забезпечення сільського господарства, освоєння досягнень науки, техніки, технології, організації виробництв та передового досвіду, що в кінцевому підсумку сприятиме підвищенню ефективності агропромислового виробництва та розвитку аграрного сектора економіки.
Роль сільськогосподарського дорадництва в соціально-економічному розвитку села
Григор’єв С.М., к.е.н., доцент, Таврійський державний агротехнологічний університет
Найважливішим завданням розвитку українського суспільства є підвищення якості управління соціально-економічним розвитком сільських територій. На сьогодні в практиці державного управління в Україні фінансові та матеріальні ресурси, що спрямовуються на розвиток соціальної сфери села, використовуються неефективно. Крім того, застаріла та недосконало, у відповідності до ринкових умов, побудована система управління призводить до виникнення неузгодженості діяльності суб’єктів господарювання аграрного сектору України.
Відсутність чітких економічних засад державного регулювання завдає значної соціально-економічної й політичної шкоди державам у перехідний період. Сьогодні, в епоху розвитку промисловості, індустрії, сучасної техніки та новітніх технологій, зростання великих міст і значної концентрації людських ресурсів, виникла потреба в оптимальному поєднанні принципів державного та ринкового регулювання. Більшість сільських та селищних Рад, а також і районних Рад не в змозі самостійно вирішувати соціально-економічні проблеми, що виникають в сільській місцевості, саме тому виникла необхідність поєднання регуляторних переваг ринку і держави та інформаційно-консультаційного забезпечення через створення та функціонування мережі сільськогосподарських дорадчих служб.
Сільськогосподарська дорадча діяльність в сучасних умовах розглядається, в основному, як організований обмін інформацією та цілеспрямована передача навичок. На сьогодні це широкомасштабна діяльність, яка повинна координуватися та контролюватися органами державної влади з метою напрацювання досвіду, розробки методики і методології її здійснення. Як показує досвід розвинених країн світу практично всі вони розпочинали сільськогосподарську дорадчу діяльність (Extension Service, інформаційно-консультаційне забезпечення) через створення державних служб або служб при державних аграрних університетах і лише після того, як формувався позитивний імідж цих служб, накопичувався достатній обсяг інформації та досвід роботи з сільськогосподарськими товаровиробниками, вони починали створення мереж приватних служб, що здійснювали дорадчу діяльність на комерційних засадах. На сьогодні більш ніж у 200 країнах світу важко уявити ефективний розвиток сільських територій без інформаційно-консультаційного обслуговування з боку сільськогосподарських дорадчих служб.
Слід зауважити, що система сільськогосподарського дорадництва у будь-якій країні світу має досить складну організаційну структуру та методологію діяльності. В сучасних умовах сільськогосподарська дорадча діяльність у розвинених країнах розглядається як один з найважливіших компонентів стійкого розвитку сільської місцевості. Збільшення обсягів виробництва продукції сільського господарства, стимулювання економічного росту, підвищення рівня добробуту сільського населення, боротьба з бідністю, усунення соціальних негараздів, раціональне використання природних ресурсів – основні компоненти розвитку сільської місцевості. Розвиток соціальної сфери села практично неможливий без підтримки з боку держави, ефективним інструментом якої можуть стати саме сільськогосподарські дорадчі служби, оскільки вищезазначені компоненти вимагають значних змін у суспільстві, дуже часто корінних перетворень, що супроводжуються зміною традиційних устоїв та уявлень більшої частини населення. Але добитися суттєвих змін в житті суспільства, особливо мешканців сільських територій, лише через прийняття законодавчих актів и доведення директив органів влади неможливо. Існує сукупність елементів, які можуть сприяти розвитку сільської місцевості, підтримувати його, й створення та функціонування мережі сільськогосподарських дорадчих служб на національному та регіональному рівнях є одним з них (табл. 1).
Таблиця 1
Елементи, що сприяють розвитку сільських територій
| Основні елементи, що підтримують сільський розвиток | Елементи, що прискорюють розвиток сільської місцевості |
| Інформування про політики підтримки розвитку сільського господарства Базова освіта Медичне обслуговування Правова безпека Доступність кредитів | Інформаційно-консультаційні послуги Додаткова освіта та підвищення кваліфікації Допомога у просуненні інновацій Підтримка суспільного розвитку |
| Специфічні для розвитку сільського господарства | Специфічні для розвитку сільського господарства |
| Розвинені ринки сільськогосподарської продукції (які включають попит на місцевому, регіональному та міжнародному рівнях, а також маркетингові системи в яких сільськогосподарський товаровиробник може бути впевнений) Нові технології Доступність засобів виробництва | Збереження, поліпшення та розширення сільськогосподарських угідь Організації товаровиробників (асоціації, групи, кооперативи) |
Основні елементи повинні бути присутніми незалежно від того, ставиться за мету саме розвиток сільського господарства, агропромислового комплексу регіону чи лише його соціальної інфраструктури. Якщо якогось з цих лементів недостатньо, або він не відповідає існуючій соціально-економічній ситуації, весь процес розвитку буде відбуватися інертно або взагалі, його відсутність буде перешкоджати ефективним змінам, як у розвитку сільськогосподарського виробництва, так й у розвитку соціальної сфери села.
Елементи, що прискорюють розвиток – додаткові фактори, які посилюють процеси розвитку, дають можливість передбачити виникнення проблем та уникнути їх, або мінімізувати негативні ефекти для окремих категорій учасників цього процесу. Як ми бачимо з табл. 1. більша частина елементів, що прискорюють розвиток села попадає під визначення сільськогосподарської дорадчої діяльності згідно Закону України „Про сільськогосподарську дорадчу діяльність”.
З досвіду роботи Запорізької обласної дорадчої служби „Агро-Таврія”, яка протягом двох років в рамках спільного проекту з канадською організацією FARM працювала з активістами трьох територіальних громад (Семенівська, Терпенівська та Новопилипівська сільські ради), можна сказати, що цей напрямок роботи є перспективним для сільськогосподарського дорадництва України, але водночас він вимагає вирішення цілого ряду проблем:
– відсутність державної підтримки з питань розвитку органів місцевого самоврядування та соціального захисту населення;
– неспроможність представників державної влади використовувати нетрадиційні соціально спрямовані методи виявлення та аналізу проблем, що існують в територіальній громаді, недосконалість методик виявлення проблем та моніторингу потреб;
– недостатність досвіду сільських голів та сільських Рад в роботі з населенням, організації співпраці з органами державного управління;
– недостатня поінформованість населення про свої права та можливості їх захисту;
– відсутність досвіду роботи з розбудови сільських територіальних громад з урахуванням потреб громади;
– відсутність механізму моніторингу стану соціально-економічного розвитку сільських територій.
Сільськогосподарська дорадча служба у напрямку вирішення соціально-економічних проблем сільського населення має можливість здійснювати наступні заходи:
– розробка та реалізація програм з вдосконалення організації та підвищення ефективності діяльності особистих селянських господарств (домогосподарств);
– розробка та реалізація програм з розвитку місцевих територіальних громад;
– розробка та реалізація програм, що сприяють соціальній орієнтації сільської молоді.
Особливої уваги в цьому процесі заслуговує третій напрямок діяльності, як той, потреба в якому є чітко вираженою. Сфера діяльності сільськогосподарської дорадчої служби при реалізації цього напрямку має наступні відмінності:
– порівняно невеликі розміри фінансування та витрат часу працівників служби, але потрібні спеціалісти високої кваліфікації;
– процес роботи є більш складним, ніж він здається на перший погляд у зв’язку з тим, що він вимагає використання специфічних методів, наявності спеціальних знань і навичок, а також вимагає індивідуального підходу до кожної громади з якою працює сільськогосподарська дорадча служба.
Робота сільськогосподарської дорадчої служби з розвитку сільських громад має чотири основних компоненти:
– лідерство;
– суспільна діяльність;
– економічний розвиток;
– соціальна інфраструктура.
Запорукою успіху та ефективності навчального процесу, що здійснюється сільськогосподарською дорадчою службою з метою розвитку сільських громад є дотримання процедури навчання, яка передбачає формування груп та організацію їх роботи з метою досягнення певної спільної мети. Стандартизовану загальну схему, відповідно до якої здійснюється поетапний процес навчання з розвитку місцевих громад, можна відобразити у наступному вигляді (рис. 1).
Таким чином, сільськогосподарська дорадча служба в цій ситуацій класифікується як прискорювач розвитку сільської місцевості. Така роль сільськогосподарської дорадчої служби визначається самою її сутністю, оскільки вона покликана сприяти сільським мешканцям у формуванні думок та прийнятті обґрунтованих рішень шляхом розповсюдження корисної та необхідної інформації.
| 1. ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ПРОБЛЕМ | |
| Визначення проблем і можливостей Причини та характерні ознаки проблем | Бажаний стан справ Яка буде користь від змін ініціатори |
| 2. АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ | |
| Виділення пріоритетів Збір інформації | Сприятливі обставини Несприятливі обставини Розгляд можливих альтернатив |
| 3. УЗГОДЖЕННЯ ІДЕЙ | |
| Вироблення рішень Контакти | Опоненти Загальний напрямок діяльності |
| 4. ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ | |
| Вибір стратегії Виконавчий комітет Етапи виконання рішень | Ресурси Строки (графік) Виконавці робіт |
| 5. ПІДТРИМКА | |
| Поширення інформації Мотивація | Матеріальне стимулювання Моральне стимулювання |
| 6. ОЦІНКА | |
| Досягнуті успіхи Помилки та упущення | Нові ресурси Відмінності досягнутих результатів від попередньо запланованих показників |
Рис. 1 Загальна схема плану роботи сільськогосподарської дорадчої служби з сільськими територіальними громадами
Підсумовуючи сказане, відзначимо, що в цей час сільськогосподарські дорадчі служби України повинні вирішити коло проблем, які можна звести до трьох основних, це:
– недосконалість організаційної структури;
– недостатня кваліфікація співробітників;
– відсутність належного фінансування.
На нашу думку, для підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських дорадчих служб і вирішення проблем, що стоять перед нею з питань соціально-економічного розвитку сільських територій необхідно:
– розробити порядок формування баз даних, які повинні передаватися у національний координаційний центр, в ролі якого може виступити Міністерство аграрної політики (особливо це стосується закінчених НДР і розроблених інноваційних проектів), що забезпечить рівний доступ до необхідної інформації всіх сільськогосподарських дорадчих служб незалежно від форми господарювання та членства в різних професійних об’єднаннях;
– оскільки основний центр ваги в споживанні та розповсюдженні інформації необхідної для забезпечення ефективного розвитку сільських територій переходить на сільськогосподарські дорадчі служи, необхідно вирішити питання забезпечення доступу сільськогосподарських дорадчих служб до світових баз та банків даних;
– з огляду на, що практична побудова мережі сільськогосподарських дорадчих служб, особливо налагодження роботи з соціально-економічного розвитку сільських територій – справа нова, необхідно критично підійти до процесу підготовки й перепідготовки кадрів дорадників та експертів-дорадників, з урахуванням того, що та програма підготовки яка використовується на даний момент часу не передбачає вивчення питань по роботі з молоддю, домогосподарствами та вирішення соціальних проблем села і не враховує специфіки здійснення цього напрямку діяльності служб, хоча він передбачений у програмі розвитку сільськогосподарського дорадництва через реалізацію цілого комплексу соціально-орієнтованих послуг на надання яких передбачено виділення бюджетних коштів;
– варто остаточно визначитися з вибором провідних каналів передачі інформації й банків даних з державного центра дорадництва, роль якого може успішно виконувати Міністерство аграрної політики України, в регіональні, а далі – у районні;
– у зв'язку з тим, що створення мережі сільськогосподарських дорадчих служб в Україні є принципово новим завданням, що вимагає значних фінансових витрат, необхідно шукати додаткові джерела фінансування, одним із яких може стати сама служба через надання деяких видів послуг на платній основі з подальшим перерозподілом коштів на надання соціально-орієнтованих послуг.
Таким чином, створення сільськогосподарських дорадчих служб в Україні має велике значення не лише для підвищення ефективності сільського господарства, усього агропромислового комплексу в цілому, але й для вирішення багатьох соціально-економічних проблем розвитку сучасного села. Але пов'язана із цим діяльність не повинна перетворитися в кампанію по досягненню в декількох регіонах країни демонстраційного ефекту, пов'язаного з використанням додаткового фінансування, комп'ютерної техніки та технологій, створенням структур, спрямованих на рішення, у першу чергу, виробничих, а не комплексних питань розвитку сільських територій.
УДК.351.82:338.43
Сучасний стан організаційно-правового становлення дорадництва
Кравченко Т.А., К.держ.упр., доцент, Класичний приватний університет (м. Запоріжжя)
Узагальнюючи, всі діючі суб'єкти сільськогосподарського дорадництва можливо згрупувати їх за наступними організаційно-правовими формами: товариство з обмеженою відповідальністю; громадська організація; благодійний фонд; державне підприємство; структурні підрозділи державних ВНЗ; комунальне підприємство; сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (в проекті). Існування всіх вищенаведених моделей в цілому варто розглядати як позитивний фактор, оскільки маємо ринок інтелектуальних інноваційних послуг. Дорадчий ринок спонукає конкуренцію між ними, різні служби знайдуть свого клієнта і запропонують йому ті послуги, котрі вони зможуть забезпечити, а головне, дешевше і більш високої якості.
Звертають на себе увагу бурхливі темпи росту правового забезпечення державного регулювання дорадництва. За сім років існування дорадництва прийнято 19 нормативно-правових актів. Про те, яке важливе значення приділяє держава становленню дорадництва в Україні свідчить друге видання навчально-методичного посібника з метою підвищення ефективності реалізації Закону України „Про сільськогосподарську дорадчу діяльність”. Авторами науково-практичного коментаря зроблена вдала спроба прокоментувати цей Закон, представити основні законодавчі та нормативно-правові акти, методичні й інформаційні матеріали, практичні рекомендації. За період з 1991 р. по 30.12.2007 р. Верховною Радою було прийнято 3409 Законів України. Цей Закон України єдиний, якому поталанило за чотири роки існування отримати два видання (2004, 2007 pp.) науково-практичного коментаря! Для органів виконавчої влади і місцевого самоврядування неабиякий інтерес представляють „Рекомендації щодо діяльності дорадчих служб різних організаційно-правових форм”. Характеризуючи, всі діючи суб'єкти сільськогосподарської дорадчої діяльності, автори коментаря наголошують на перевагах і недоліках кожного з них.
На думку авторів науково-практичного коментаря Закону України „Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” базовими можуть стати дорадчі структури, створені за організаційно-правовою формою „Державне комерційне підприємство” та „Господарське товариство”. Причому, доцільно враховувати об'єктивні фактори впливу на розвиток та діяльність сільськогосподарських дорадчих служб різних організаційно-правових форм та різних форм власності.
Підтвердженням цього являється рис.1 [1 с.49]
| Фактори | Державні | Приватні |
| Формування стратегії економічної та господарської діяльності | На основі загальнодержавних інтересів - не завжди враховуються інтереси і проблеми окремих соціальних груп та територій | Враховуються інтереси потенційних клієнтів та інтереси свого колективу, підприємства |
| Формування персоналу сільськогосподарських дорадників | Присутні елементи форманалізму, може братись до уваги партійна приналежність та інші суб'єктивні фактори | Головна умова - професійність дорадника, відсутність партійної та релігійної упередженості, політичної заангажованості |
| Фінансування | Розрахунок на бюджети різних рівнів | Розрахунок на розширення сфери та покрашення якості дорадчих послуг, збільшення клієнтів |
| Структура | Можливі зайві ланки, працівники | Формується під обсяг замовлень та фінансування |
| Розмір оплати праці | У значній мірі обмежений рамками законодавства, не завжди націлений на кінцевий результат роботи дорадників | Практично не обмежений і в повній мірі залежить від кваліфікації дорадника та якості його роботи |
| Можливості впливу з боку органів державної влади | Практично безмежні | Є імовірність звести до мінімуму |
| Довіра до дорадчої служби з боку споживачів дорадчих послуг (клієнтів) | Упереджене становлення, як до будь - якої державної структури | Неупереджене ставлення залежить від якості дорадчих послуг |
Зрозуміло, що ці фактори суттєво впливають на порядок організації дорадництва, відносини з набувачами (клієнтами) дорадчих послуг. Сільськогосподарські дорадчі служби різних організаційно-правових форм та різних форм власності не можуть уніфікувати сільськогосподарську дорадчу діяльність та працювати за єдиними правилами. В організації взаємодії дорадчих служб з суб'єктами АПК регіону, органами управління обласних (районних) адміністрацій необхідно враховувати специфіку сільгоспвиробництва в кожному регіоні (відмінності земель, скажімо, Полісся і Донбасу очевидні). Також, в процесі реалізації міжнародних проектів дорадництва неможливо копіювати моделі зарубіжних служб, які створювалися і функціонують в конкретних соціально-економічних умовах та історично сформованої ментальності суспільства.
Порівняльна характеристика мережі дорадчих служб України (складена автором), приведена на рис. 2, яскраво ілюструє різноманіття форм і моделей.
Чинники, які на наш погляд, в значній мірі впливають на формування дорадництва в Україні: вpaxyвaння зарубіжного досвіду; більше, ніж 50% фінансування належить міжнародній допомозі; власний історичний досвід; ментальність українських фермерів; бюрократизм, неузгодженість дій місцевих органів державної влади, керівників реформованих агропідприємств й громадської організації – Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб; стан аграрної науки і освіти; географічні особливості, клімат, родючі властивості ґрунтів тощо.
Таким чином, вибір джерел і обсягів фінансування, механізм бюджету дорадницької служби залежить від її форми власності та організаційної структури. В прямій залежності від мотивів надання дорадчих послуг, залежать джерела надходження коштів для фінансування, а також організаційно-правова форма дорадчої структури.
В Україні державний і місцеві бюджети вкрай напружені і не можуть в повному обсязі фінансувати дорадництво. Нині в Україні відпрацьовуються різні моделі дорадництва.
Рисунок 2 – Порівняльна характеристика мережі дорадчих служб України
| Місце розташування | Найменування | Основні види діяльності | Юридичний статус | Фінансування |
| Автономна Республіка Крим | Кримський державний аграрний навчально-консультаційний центр | Інформаційно-консультаційні послуги | Державне підприємство | Державні цільові програми |
| Вінниця | Центр навчання та підтримки приватних сільгосптоваровиробників | Навчання, проведення семінарів | Навчальний центр Вінницького державного аграрного університету | Американське агентство з міжнародного розвитку (USAID) |
| Донецьк | „Донецьк Агро Консалт” | Консалтинг, навчання | Міжнародна фінансова корпорація | Міністерство Великобританії з питань міжнародного розвитку |
| Дніпропетровськ | Бізнес Консалт | Проведення семінарів, надання консультацій | Безприбуткове товариство | Самофінансування |
| Київ | Київська обласна сільськогосподарська | Понад 180 видів с/г дорадчих послуг | ТОВ | Самофінансування |
| Київська область | Макарівська аграрна дорадча служба | Консультації, навчання | Міжнародна фінансова корпорація | Міністерство Великобританії з питань міжнародного розвитку |
| Біла Церква | Асоціація консультантів | Організація і правління сільгоспвироб-ництвом | Асоціація | Місячні членські внески |
| Кіровоград | Інформаційно-видавничий центр | Інформаційно-консультаційні послуги | ДП обласної асоціації фермерів | 25% - ТАСІС 75% - прибутки від діяльності |
| Львів | Львівська аграрна дорадча служба (ЛАДС) | Інформаційно-консультаційні послуги | Благодійна організація | Благодійні внески, які мають цільовий характер |
| Львів | Центр приватизації і реструктуризації с/г | Інформаційно-консультаційні послуги по роз-витку постприва-тизаційних процесів | Відділ облдержадміністрації | Держбюджет |
| Луганськ | Проект програми ТАСІС „Підтримка по створенню нових центрів підтримки приватних господарств в Україні” | Інформаційно-консультаційні послуги. Навчання | Міжнародна фінансова корпорація | Європейський Союз |
| Мелітополь | Інформаційно-консультаційний центр „Агро – Таврія” Таврійського державного агротехнологічного університету | Інформаційно-консультаційні послуги. Навчання | Структурний госпрозрахунковий підрозділ університету | Госпрозрахунок |
| Миколаїв | Проект програми ТАСІС „Підтримка по створенню трьох нових центрів підтримки приватних господарств в Україні” | Інформаційно-консультаційні послуги. Навчання | Міжнародна фінансова корпорація | Європейський Союз |
| Миколаїв | Проект програми ТАСІС „Підтримка по створенню трьох нових центрів підтримки приватних господарств в Україні” | Інформаційно-консультаційні послуги. Навчання | Міжнародна фінансова корпорація | Європейський Союз |
| Одеса | Проект підтримки сільськогосподарських підприємств і сільського населення | Інформаційно-консультаційні послуги. Навчання | Міжнародна фінансова корпорація | Міністерство Великобританії з питань міжнародного розвитку |
| Одеса | Проект реорганізації сільськогосподарських підприємств | Юридичні послуги. Навчання | Англо-український спільний проект | Міністерство Великобританії з питань міжнародного розвитку |
| Тернопіль | Західно-Український регіональний центр фермерства | Консультації і навчання фермерів; впровадження нових наукових розробок. | Державний кооператив | Державні цільові програми. Благодійні внески |
| Чернігів | Чернігівська аграрна дорадча служба | Групові методи консультування. Орієнтація на реальні проблеми членів своєї організації | Громадська організація | Неприбуткова організація |
| Чернігів | Проект програми ТАСІС „Підтримка по створенню трьох нових центрів підтримки приватних господарств в Україні” | Інформаційно-консультаційні послуги. Навчання | Міжнародна фінансова корпорація | Європейський Союз |
| Ужгород | Закарпатський сільськогосподарський дорадчий центр | Інформаційно-просвітницькі консультації | Благодійний фонд | Благодійні внески, які мають цільовий характер |
Пріоритети університетського дорадництва можна звести до наступного: заслужений авторитет ВНЗ надає йому можливість чинити значний вплив на формування аграрної політики в регіоні; на відміну від приватних консультаційних фірм, відповідних служб управління агропромислового комплексу регіону, ВНЗ мають високу кваліфікацію професорсько-викладацького складу, демонструють досвід, міцну матеріально-технічну базу; наявність ліцензій на освітянські послуги та ін. Прийнятність університетської моделі дорадництва знайшла своє відображення в наказі Міністерства аграрної політики України „Про розвиток системи аграрної освіти та удосконалення підготовки кадрів для агропромислового комплексу” від 27. 03. 2007 p. № 217.
Дорадча діяльність має два види регулювання: державне та громадське. Державне регулювання полягає в забезпеченні формування та розвитку інфраструктури дорадництва в Україні, забезпеченні інтересів суспільства. Громадське регулювання дорадчих служб здійснює Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб. На сьогодні розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України „Порядок визначення та позбавлення всеукраїнської професійної організації, яке об'єднує суб'єктів дорадчої діяльності, статусу саморегулівної організації”. В ньому, зокрема, йдеться „вона утворена і діє на засадах самоврядування, а її діяльність не передбачає отримання прибутку”. На двох рівнях (обласному і районному) сьогодні й виникають головні проблеми в становленні дорадчих служб. Апарат обласних і районних управлінь агропромислового розвитку повинен вбачати в дорадництві не свого „могильника”, а прогресивну форму організації сільського виробництва. Сучасне дорадче законодавство потребує інкорпорації та кодифікації в частині уточнення фінансових та організаційних відносин між структурними підрозділами мережі дорадчих.
Література:
1.Науково-практичний коментар до Закону України „Про сільськогосподарську дорадчу діяльність”, за ред. Р.Я. Корінця. - Львів: НВФ „Українські технології”, 2007. - 248 с.