Науково-методичний центр аграрної освіти
| Вид материала | Документы |
- Методичні рекомендації з проведення конкурсу для визначення суб'єктів сільськогосподарської, 262.8kb.
- Науково-методичний центр вищої освіти, 579.99kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни всп нмц аграрної освіти “навчально-методичний, 3732.53kb.
- Методичні рекомендації Рекомендовано до друку рішенням Науково-методичної, 614.64kb.
- Міністерство аграрної політики україни департамент аграрної освіти та науки навчально-методичний, 89.93kb.
- Методичні рекомендації Рекомендовано до друку рішенням Науково-методичної ради Науково-методичного, 419.99kb.
- Методичні рекомендації з проведення конкурсу для визначення суб'єктів сільськогосподарської, 286.82kb.
- М. Ф. Степко Модернізація вищої освіти України І Бол, 579.75kb.
- Методичні рекомендації до самостійної роботи з дисципліни, 650.4kb.
- Методичні рекомендації до самостійної роботи з дисципліни, 576.79kb.
Список використаних джерел:
1. Кальна-Дубінюк Т.П., Давиденко В.Є., Харченко В.В. Дослідження напрямів розвитку агро консалтингової освіти в Україні //Аграрна наука і освіта. – 2002. – № 1-2
2. Методичні рекомендації з проведення кваліфікаційного іспиту фахівців, які мають бажання на професійному рівні проводити дорадчу діяльність /А.Т.Цвігун, О.Г.Березюк, М.М.Лубяний, М.В.Недвига, О.О.Плахотнік та інш. – К.: Аграрна освіта, 2006. – 56 с.
3. Організація інформаційно-консультаційного забезпечення АПК України /П.Т.Саблук, Б.К.Скирта, В.М.Скупий та ін.; За ред. П.Т. Саблука. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 439 с.
4. Саблук П. Аграрна економіка і політика в Україні: підсумки минулого і погляд у майбутнє. Науково-популярні нариси у трьох томах. Т.2. Аграрна економіка в умовах демократичного державотворення. – К.: ІАЕ, 2001. – 484 с.
5. Продовольственная безопасность Украины: состояние, механизм обеспечения, проблемы /Под общ. редакцией проф. В.Г. Ткаченко и проф. В.И. Богачева. – Луганск: Книжковий світ, 2004. – 176 с.
6. Шмідт Р.М. Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України: В документах та матеріалах: вересень-грудень 2004, т.3. – Київ. Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України, 2004. – 404 с.
Проблемы становления дорадчих служб в регионах
Лубяной Н.Н., канд. техн. наук, доцент, проректор Таврического ГАТУ
Проведение эффективной реформы в аграрном секторе Украины невозможно без создания современной консалтинговой службы для сельхозпроизводителей и сельского населения.
Как показывает зарубежный опыт развития консультационных служб „Extension”, не смотря на большое разнообразие их структурных схем, выявил три важных тенденции: во всех развитых аграрных странах на период их становления государство обеспечивало бюджетную поддержку, соответствующее правовое сопровождение деятельности консультационных служб, а также процесс координации деятельности на всех их уровнях.
На данном этапе становления украинской дорадчей службы (профессиональная подготовка, аттестация и регистрация дорадников и служб, их участие в конкурсе на оказание социально ориентированных услуг) вопросы государственной поддержки и координации деятельности дорадчих служб выходят в ранг первоочередных и злободневных.
Формируемая в Украине трехуровневая система дорадчих служб требует координации и поддержки на всех уровнях.
Бесспорно, что на национальном уровне, учитывая важность решаемых вопросов (создание структуры, правовое обеспечение, бюджетное финансирование, координация деятельности, организация обучения дорадников, разработка и внедрение национальных программ, международная интеграция), координировать дорадчие службы и вести мониторинг их деятельности должно Министерство аграрной политики. Большую координирующую роль в формировании дорадчих служб многие годы в Украине играет Национальная ассоциация дорадчих служб „Дорада”. Ассоциация информационно-консультационных центров „Зеленая сеть” (1995-2003 гг.), затем ассоциация дорадчих служб „Дорада” выполнили большую работу по изучению и распространению опыта зарубежных консалтинговых служб в Украине, по выработке законодательной базы дорадництва и координации деятельности дорадчих служб. Однако это общественная организация, ее возможности ограничены и, особенно, в формировании законодательной базы дорадництва.
Важная роль в координации деятельности дорадчих служб отводится структурам МАП и прежде всего „Департаменту освіти, науки та дорадництва”. Считаем, что в структуре Департамента должен быть отдел стратегии, координации и мониторинга деятельности сельскохозяйственной дорадчой службы.
На областном (региональном) и межрайонном уровнях консалтинговые структуры должны вести и информационно и методически обеспечивать широкий спектр информационно-консультационной деятельности:
– научно-методическое обеспечение районных сельскохозяйственных служб;
– обучение и переподготовка экспертов-дорадников и сельскохозяйственных производителей;
– разработка перспективных инновационных проектов, распространение передового опыта;
– распространение информации, издательская деятельность;
– обеспечение ценового и социально-экономического мониторинга в регионе;
– сбор, обработка и создание баз данных для дорадчих служб и т.п.
Кто в регионах (областях) в состоянии решить задачи такого уровня? Только учреждения, имеющие большой научно-технический и научно-методический потенциал – научно-исследовательские институты и образовательные учреждения.
К достоинствам ВУЗовских консалтинговых служб следует отнести:
– высокий научно-методический потенциал, большинство наиболее квалифицированных научно-педагогических кадров сосредоточены в ВУЗах;
– преподаватели аграрных ВУЗов более чем кто-либо знакомы с методологией управленческого консультирования и методами передачи знаний и информации;
– наличие научно-технической базы, современных средств, телекоммуникаций;
– наличие лицензии на образовательные услуги (научно-исследовательские учреждения и общественная организация „Дорада” таких лицензий не имеют);
– спектр услуг предлагаемых сельхозпроизводителям широкий (образовательные, консультационные, исследовательские, информационные);
– гибкость в отношении потребности к финансированию дорадчей службы и ниже себестоимость услуг, чем в частных консалтинговых фирмах;
– авторитет учебного заведения в регионе, доверие и поддержка выпускников;
Сопоставляя и анализируя отмеченные достоинства вузовских дорадчих служб можно сделать вывод, что они способны достигнуть цели в вопросах повышения уровня компетентности фермеров гораздо быстрее и эффективнее чем при других формах и моделях организации.
Более того, все аграрные ВУЗы Украины имеют в своих структурах институты (факультеты) которые ведут подготовку и повышение квалификации руководителей и специалистов аграрного сектора, т.е. обучение взрослого населения – то чем занимается служба.
Зарубежный опыт показывает, что агроконсалтинговые службы типа „Extension-servis” создавались прежде всего в системе высшего образования, при крупных региональных многопрофильных ВУЗах. Хорошей демонстрацией ВУЗовской модели консалтинговой службы может служить американская университетская модель „Extension”.
На втором уровне дорадчих структур (областном, межрайонном) организацию, распространение и координацию деятельности дорадчих служб призваны вести главные управления агропромышленного развития обладминистраций. Для этого у них есть соответствующие структуры и рычаги влияния. Эта деятельность областных управленческих структур должна распространяться и на третий уровень (районный), который непосредственно ведет работу с сельхозпроизводителями.
На этих двух уровнях (областном и районном) в настоящее время и возникают главные проблемы в формировании и распространении дорадчих служб. Особо негативно сказывается торможение в развитии дорадчих служб в районах поддерживающие внедрение служб и способные вести эту работу, однако, несовершенство юридического обеспечения и несогласованность действий между уровнями тормозит распространение дорадчих служб в регионах.
В организации взаимодействия дорадчих служб с субъектами АПК региона, в том числе, с органами управления областных (районных) администраций, необходимо учитывать такие факторы, как специфика сельхозпроизводства в каждом регионе и наличие сеществующей системы информационной и консультационной деятельности.
Очень важно, чтобы в структуры областных (районных) управлений были включены специалисты (отделы) которые вели бы (курировали) дорадчие структуры в регионах, оказывали помощь в их развитии.
Работники областных и районных управлений агропромышленного развития должны видеть в дорадчей службе не „могильщика” своих структур, а новую (для Украины) форму организации и управления, как в производственной, так и в социальной сферах на селе. Аппарат сельскохозяйственных управлений должен всемирно поддерживать и развивать новую службу, максимально использовать методы ее работы, организационно и методически сливаться с ней. Альтернативы здесь нет. Старые системы повышения квалификации в АПК и системы информационного обеспечения с.х. производства не могут действовать эффективно в новых условиях и отмирают, а им на смену приходят признание и эффективно действующие во всем мире агроконсалтинговые системы „Extension”.
Все три уровня должны иметь постоянную поддержку научно-образовательных учреждений. Так на национальном уровне наука призвана разрабатывать и обеспечивать стратегию развития дорадчих служб в Украине не простым „копированием” и навязыванием западных схем, а вести соответствующий мониторинг в регионах, делать стратегические научные обоснования, координировать деятельность служб и научно-методическое обеспечение их становления и развития.
ВУЗы, научные учреждения должны стать в регионах центрами научно-методической поддержки дорадчих служб и сельскохозяйственных производителей. Необходимо расширить полномочия и задачи ВУЗам, которые даны им приказом Министерства аграрной политики от 13.09.2006г. № 519 „Про організацію професійної підготовки та проведення дорадчої діяльності на професійному рівні”.
Очень актуальным на нынешнем этапе становления дорадчих служб является вопрос координации деятельности на всех ее структурных уровнях.
Слабо в регионах (областях) используется накопленный потенциал научных и образовательных учреждений в научно-методическом обеспечении развития дорадчих служб. Сказывается ведомственная принадлежность и определенная структурная разобщенность научных учреждений и образовательных заведений на всех уровнях, но особенно на региональных. Очень слабая, координация между научными и образовательными учреждениями, низкий уровень согласованности в их действиях по вопросам научно-методического обеспечения развития дорадчих служб.
Самым злободневным вопросом на нынешнем этапе становления консалтинговых служб является их кадровое обеспечение. Вопросы подготовки экспертов-дорадников, повышение их квалификации, аттестации, регистрации, в настоящее время очень активно обсуждаются представителями различных государственных, общественных, образовательных и научных структур. Встречаются различные трактовки и комментарии к законодательным актам, другой нормативной документации по дорадчей деятельности и зачастую диаметрально противоположные. Необходимо четкое, юридически обоснованное сопровождение всех процессов по развитию дорадчих служб под контролем Министерства аграрной политики.
Выводы:
1. Необходимо взаимодействие дорадчих служб с субъектами АПК региона, в том числе с органами управления областных (районных) администраций. В структуру областных (районных) управлений агропромышленного развития должны быть включены специалисты (отдели), которые курировали бы дорадчие структуры в регионе, оказывали помощь в их развитии.
2. Министерство аграрной политики должно привести в соответствие нормативно-правовые акты нормирующие порядок профессиональной подготовки, повышения квалификации и регистрации дорадников, также составления реестров дорадников и регистрации дорадчих служб, а также порядок распределения, выделения к отчетности за бюджетные средства выделяемые под социально ориентированные услуги.
3. ВУЗы, научные учреждения должны стать в регионах центрами научно-методической поддержки дорадчих служб и сельскохозяйственных производителей.
Консалтинговые службы при ВУЗах имеют целый ряд преимуществ: высокий научно-методический потенциал, большинство наиболее квалифицированных научно-педагогических кадров сосредоточены в ВУЗах; преподаватели аграрных ВУЗов более чем кто-либо знакомы с методологией управленческого консультирования и методами передачи знаний и информации; наличие научно-технической базы, современных средств телекоммуникаций; наличие лицензии на образовательные услуги; широкий спектр услуг предлагаемых сельхозпроизводителям; гибкость в отношении потребности в финансировании, авторитет учебного заведения в регионе, доверие и поддержка выпускников.
4. Министерство аграрной политики, главные управления агропромышленного развития облгосадминистраций, центры научно-методического обеспечения АПК должны координировать деятельность дорадчих служб на всех структурных уровнях. В структуре „Департаменту освіти, науки та дорадництва” необходимо предусматривать отдел стратегий, координации и мониторинга деятельности с.х. дорадчей службы.
5. Необходимо создать ассоциацию высших учебных заведений последипломного образования с координационным советом по проблемам развития дорадчих служб.
Список используемой литературы:
1. Организация консультационной службы в АПК /Учебное пособие/ Под ред. В.М. Кошелева – М., 2004. – 498с.
Особливості створення та організації діяльності обласної дорадчої служби
М.І. Лобанов, к.е.н., доцент, зав. кафедри „Менеджмент і маркетинг” Таврійського ДАТУ, член Ради Національної асоціацій сільськогосподарських дорадчих служб України
Створення ефективної і надійної системи дорадництва спрямованої на обслуговування сільськогосподарських виробників – одна з найважливіших передумов ліквідації кризових явищ, та розвитку сільськогосподарського виробництва. Тому дана проблема має бути стратегічною в політиці держави щодо агропромислового комплексу.
Ринкова та науково-технічна інформація в агропромисловому виробництві об'єктивно перетворюється в інноваційний продукт, що при відповідному його використанні значною мірою визначає ефективність виробництва. Саме тому дорадчі служби в системі інформаційно-консультаційного та наукового обслуговування сільськогосподарського виробництва повинно зайняти чільне місце в інфраструктурі АПК.
Крім того, надійне та стабільне функціонування інформаційної мережі АПК, ефективне й оперативне розповсюдження ринкової, технічної, технологічної, економічної та юридичної інформації, формування реальних планів і прогнозів розвитку сільськогосподарського виробництва вимагають чіткої розробки системи інформаційно-консультаційного обслуговування, обґрунтування її функцій, розробки механізму функціонування та взаємодії з іншими складовими агропромислового комплексу та органами державного управління.
Як відомо, управління економікою реалізується на трьох основних якісно різноманітних, але взаємопов'язаних рівнях: державному, регіональному та на рівні підприємства. Управлінські рішення на кожному з них мають ґрунтуватись на достовірній, надійній, об'єктивній інформації, бо тільки вона є ключем до дійового, ефективного управління.
Тому система дорадництва через відповідні структури повинна забезпечувати відповідні рівні (обласний, регіональний рівень, район, підприємства) інформаційно-консультаційними послугами.
На обласному рівні управління система інформаційно-консультаційного обслуговування повинна брати участь у визначенні основних напрямів аграрної та науково-технічної політики, щоб дійсно спрямувати її на ефективне вирішення актуальних соціально-економічних проблем. Ефективна реалізація кредитної, інвестиційної, податкової політики, обґрунтована розробка основних напрямів розвитку галузей АПК залежать насамперед від якості, ймовірності та надійності зведеної інформації, яка є підґрунтям прийняття стратегічних рішень.
Особлива роль обласного рівня визначається в здійсненні координаційної діяльності дорадчих служб області, яка би забезпечувала взаємодію та ефективне використання потенціалу дорадчих служб.
Важливою складовою регіонального рівня є перетворення наукових розробок в інновації у вигляді конкретних технологій, організаційно-економічних заходів, проектів і т.п.
На регіональному рівні управління дорадчі служби покликані покликана забезпечити реалізацію інноваційних перетворень з урахуванням специфічних економічних, соціальних, агрокліматичних, географічних, ресурсних та інших особливостей конкретних підприємств регіону, тобто адаптованих до умов конкретних сільськогосподарських підприємств.
На мікроекономічному рівні, тобто на рівні підприємства, система інформаційного обслуговування має забезпечити управління шляхом надання інформації та консультаційних послуг з усіх питань ведення сільського господарства: технічних, технологічних, економічних, організаційно-правових. З одного боку, інформаційна система впливає на прийняття ефективних управлінських рішень, що сприяє зростанню ефективності господарювання, раціональному використанню матеріально-технічних та фінансових ресурсів, а з другого – забезпечує оперативний потік інформації безпосередньо з виробництва до управлінських та науково-дослідних структур. Взаємний обмін інформацією, що забезпечується обслуговування, сприяє підвищенню наукової обґрунтованості та конструктивності у розробці державної аграрної політики.
Системоутворюючим принципом організації запропонованої системи інформаційно-консультаційного обслуговування є не адміністративна підпорядкованість, а її функціональна єдність, органічний зв'язок кожної її ланки з реалізацією головної мети - забезпечення ефективного функціонування АПК. Функціональне призначення різних рівнів інформаційно-консультаційної системи полягає в конкретизації головної мети, напрямів її реалізації у конкретних сферах діяльності, наприклад, у розповсюдженні ринкової і науково-технічної інформації, консультуванні, науково-освітніх заходах для сільськогосподарських виробників, вивченні техніко-технологічних і організаційно-економічних потреб виробництва, формуванні баз даних (знань), інформаційному забезпеченні управлінських структур тощо.
Структурно-функціональна організація трирівневої структури зображена на рисунку 1. Наведена схема роботи трирівневої системи інформаційно-консультаційного і наукового забезпечення АПК області відбиває поділ, декомпозицію головної мети, що полягає в обслуговуванні АПК, на більш конкретні завдання і функції, пов'язуючи їх із структурою і конкретними можливостями матеріального та кадрового забезпечення.
Особливістю системи дорадництва, що пропонується в Запорізькій області є різниця в організаційно-правової форми та окремих функціях дорадчих служб в залежності від їх рівня.
Так, за трьохрівневою схемою системи дорадництва передбачається:
– обласний інформаційно-аналітичний відділ, який створюється як структурний підрозділ обласного управління агропромислового розвитку обласної держадміністрації;
– регіональні центри інноваційного забезпечення АПВ, які можуть створюватися як окремі підприємства або як структурні підрозділи наукових установ та (або) вищих навчальних закладів;
– районні дорадчі служби, які можуть створюватися як окремі підприємства, або як структурні підрозділи органів управління сільським господарством, або професійних об’єднань сільськогосподарських виробників.
Обласні дорадчі служби
Завдання с.-г. виробників
Завдання органів державного управління
Завдання науково-дослідних і освітніх організацій
Завдання агентів ринків ресурсів і продовольства
Координація діяльності дорадчих служб
Обласний ІАВ
Соціально-економічний моніторинг розвитку АПК області
Формування баз даних (знань), нагромадження інформаційних ресурсів
Ціновий моніторинг ринків продовольства і ресурсів, аналіз ринкової кон’юнктури
Регіональний центр інноваційного забезпечення
Прогнозування умов виробництва і збуту с-г. продукції, розробка рекомендацій для органів державного управління АПК
Освітянська діяльність
Науково та інноваційне забезпечення
Розповсюдження ринкової, науково-технічної, технологічної, економічної, організаційно-розпорядчої, правової інформації
Районний ІКП
Комплексне інформаційно-консультаційне і наукове обслуговування с.-г. виробників та сільського населення з усіх напрямів ведення сільського господарства
Рис. 1. Принципова схема роботи трирівневої системи інформаційно-консультаційного обслуговування АПК області
У цілому кожен рівень структурної організації інформаційно-консультаційної системи АПК області характеризується специфічними функціями, необхідними тільки для даного рівня і не властивими іншим. Так, обласний інформаційно-аналітичний відділ займається проведенням державної політики з розвитку науково-технічного прогресу у сільському господарстві. Він координує насамперед діяльність дорадчих служб різних рівнів та напрямами діяльності наукових, навчальних, інформаційно-сервісних, постачальницьких та обслуговуючих структур.
З метою забезпечення реалізації інноваційних перетворень (структурних, технологічних, соціальних, організаційно-правових, економічних) в АПВ, підвищення рівня мотивації сільськогосподарських товаровиробників, керівників і спеціалістів підприємств до впровадження сучасних інновацій і передового досвіду вважаємо за доцільне створення таких структур, які б забезпечували інноваційний розвиток сільськогосподарського виробництва та здійснювали свою діяльність на регіональному рівні.
Використовуючи існуючу матеріально-технічну базу та науковий потенціал, можливе формування центру інноваційного забезпечення як самостійного госпрозрахункового підрозділу вищих навчальних закладів (ВНЗ) або науково-дослідних установ.
Головною метою центру інноваційного забезпечення (ЦІЗ) є сприяння підвищенню ефективності та стабільності виробництва на основі освоєння досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду і доведення до товаровиробників сучасних технологій сільськогосподарського виробництва. Завдання центру полягає у проведенні аналізу інноваційного потенціалу, забезпеченні наукової та іншої науково-методичної підтримки реалізації програм інноваційного розвитку регіону, у тому числі через механізм програмно-цільового фінансування.
Основними завданнями створеного ЦІЗ можуть бути:
– формування, систематизація й аналіз інформаційних ресурсів і доведення їх до відповідних структур;
– пошук, апробація і впровадження у виробництво нових наукових розробок, винаходів, технологій тощо;
– організація і проведення короткострокових навчальних семінарів для сільськогосподарських товаровиробників;
– вивчення попиту і пропозиції на інноваційні розробки;
– підготовка пропозицій для органів управління АПК на розробку інновацій, що користуються попитом і позитивно впливають на прибутковість сільського господарства;
– надання маркетингових послуг сільськогосподарським товаровиробникам;
– сприяння розвитку інформаційно-консалтингового забезпечення інноваційної діяльності;
– підтримка процесу становлення й розширення регіональної інноваційної інфраструктури;
– реалізація відповідно до законодавства України пріоритетних напрямів інноваційної діяльності;
– здійснення міжнародного співробітництва з проблем інноваційної діяльності;
– видання рекламної продукції, інформаційних бюлетенів і листів для інформування щодо інноваційних винаходів;
– я здійснення досвідно-демонстраційної діяльності для пропаганди і поширення нових знань, культур, технологій і видів діяльності у сфері агропромислового виробництва.
Організаційну структуру центру інноваційного розвитку АПК, що пропонується для створення в Запорізькій області, наведено на рисунку 2.
Деталізуємо діяльність кожного із відділів ЦІЗ.
1. Інформаційний відділ надає інформаційні послуги підприємствам, органам управління АПК та іншим зацікавленим підприємствам і організаціям. Основне завдання - систематизація, збір, збереження, аналіз даних, необхідних для успішного проведення інноваційної діяльності. Інформаційне забезпечення є одним із важливих моментів стимулювання інноваційної діяльності в регіоні.
2. Відділ маркетингу інновацій проводить маркетингові дослідження і економічний аналіз діяльності аграрних підприємств з метою вивчення попиту сільськогосподарських товаровиробників і виявлення потреб в інноваціях. Метою маркетингових досліджень інновацій повинно стати виявлення можливостей підприємств підвищити конкурентні позиції на конкретному сегменті ринку шляхом пристосування продукції, що випускається відповідно до попиту і вимог замовника-споживача.
3. Відділ розробки й експертної оцінки інноваційних проектів. Основна мета цього відділу – проведення комплексу робіт з підбору, освоєння, обґрунтування найбільш прибуткових науково-технічних розробок і доведення їх до стадії інноваційного проекту для сільськогосподарських підприємств за договорами замовників.
4. Навчально-тренинговий відділ проводить семінари і конференції, виставки, дні поля для підвищення кваліфікації керівників, спеціалістів, а також робітників сільськогосподарських підприємств та інших фахівців АПК з питань організації робіт з впровадження у виробництво інноваційних проектів, а також супроводжувальне навчання в освоєнні конкретного інноваційного проекту.
5. Відділ апробації і доведення наукових розробок до стадії інновації здійснює пошук, апробацію і впровадження у виробництво нових наукових розробок, винаходів, технологій тощо, перетворюючи тим самим нововведення в інноваційний продукт.
Робота центру як складної багаторівневої структури повинна здійснюватися відповідно до організаційних, функціональних, соціальних і економічних принципів. Для послідовної реалізації цих принципів необхідно здійснити комплекс заходів, включаючи нормативно-правові й матеріально-технічні питання, кадрове забезпечення центру, цілеспрямовану роботу органів АПК щодо створення відповідних умов для його функціонування.
– керуюча дія
– інформаційні потокиРис 2. Організаційна структура, керуючі та інформаційні потоки центру інноваційного забезпечення