Науково-методичний центр аграрної освіти

Вид материала

Содержание

Віталій Гліжинський
Віталій Гліжинський
Петро Мельник
Лариса Гліжинська
Олександр Мельник
Юрій Шаповалов
Сфери діяльності Кіровоградської обласної сільськогосподарської дорадчої служби
2. Сектор розвитку ринкової інфраструктури села
3. Сектор розвитку соціальної інфраструктури села
4. Сектор інформаційної діяльності
Сільськогосподарське дорадництво в Луганській області: процес становлення та перспективи розвитку
Таблиця 1 Групування сільськогосподарських підприємств за даними 2005 р.
Висновки і пропозиції.

Подобный материал:

1 2 3 4

Розвиток дорадництва на Кіровоградщині

Віталій Гліжинський – керівник Кіровоградської обласної сільськогосподарської дорадчої служби

Аграрне питання і пов'язані з ним продовольчі проблеми були і залишаються впродовж тривалого часу вузловими при вирішенні завдань успішного розвитку аграрної Кіровоградщини.

Враховуючи відсутність в області вищих учбових закладів сільськогосподарського напрямку, в кінці минулого століття довідкове, інформаційне і консультаційне забезпечення здійснювали агропромисловий комітет області та його інформаційно-обчислювальний центр, обласна міжгосподарська школа підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів сільського господарства та філіал Придніпровського науково-дослідного інституту праці, робота яких була спрямована на удосконалення управління агропромисловим сектором економіки, впровадження внутрігосподарських кооперативно-орендних відносин та започаткування паювання майна в колективних господарствах.

Стрімкий перехід до ринкової економіки вимагав надання колективним господарствам а потім і їх правонаступникам – колективним сільськогосподарським підприємствам неупередженої, з врахуванням місцевих умов як інформації, так і науково-обґрунтованої методичної та практичної повсякденної допомоги. В області були створені: в 1992 році - товариство з обмеженою відповідальністю по комп'ютерному впровадженню інформаційно-наукових технологій „Квінта”, в 1993 році - інформаційний впроваджувальний центр „Агротехпрогрес”, в 1994 році - асоціацію сільськогосподарських товаровиробників по реформуванню системи ведення господарств „Агроконсалт”, на базі якої в 2000 році створене товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Система”, а в 2001 році – науково-маркетинговий центр „Агрореформи”, що надавали інформаційно-консультаційні і довідкові послуги колективним сільськогосподарським підприємствам, фермерським господарствам, приватним підприємствам, господарським товариствам та сільськогосподарським кооперативам.

Обласній і районним державним адміністраціям при підтримці рад і завдяки створеним інформаційно-консультаційним службам за сприяння проектів технічної допомоги ТАСІС-91 і ТАСІС-94 та Проекту паювання сільськогосподарських земель впродовж короткого проміжку часу було проведено безпрецедентну за обсягами, темпами й масштабами роботу – реформовано колективні сільськогосподарські підприємства. На їх базі було створено 655 агропідприємств ринкового типу, 250,4 тис. громадян одержали сертифікати на право на земельну частку (пай), з яких 241,2 тисяча селян отримали державні акти на право приватної власності на землю, що складає 96,3 відсотка від кількості власників сертифікатів, яким передано 1 млн. 278 тис. гектарів орних земель. Таким чином, збулася споконвічна мрія українських хліборобів – бути реальним власником землі.

В цей період на посади керівників і спеціалістів новостворених агропідприємств у багатьох випадках прийшли люди без спеціальної сільськогосподарської освіти з ринковим спрямуванням навчання. Назване вимагало удосконалювати методи і підходи до організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, створенні приватних підприємств, господарських товариств, фермерських та особистих підсобних господарств.

Тому, в Кіровоградській області фахівці, які працюють в різноманітних інформаційно-консультаційних структурах, заснували Кіровоградську обласну сільськогосподарську дорадчу службу, що дало можливість знаходити шляхи упередження критичних ситуацій, а там, де це вже сталося, вийти з них з мінімальними втратами, співробітничати між собою на партнерських засадах шляхом обміну інформацією та взаємними консультаціями.

Метою створення і діяльності сільськогосподарської дорадчої служби в області є сприяння прибутковому господарюванню власників особистих селянських та фермерських господарств, господарських товариств, приватних підприємств, інших суб'єктів господарювання на селі та сільському населенню через підвищення їх рівня знань і вдосконалення практичних навичок, покращення на цій основі добробуту сільських мешканців та розвитку сільської місцевості, задоволення та захист соціальних, економічних, фахових та інших спільних інтересів.

Основними завданнями дорадчої служби є:

– удосконалення шляхів і методів підвищення рівня знань та практичних навичок працівників сільськогосподарських підприємств різноманітних організаційно-правових форм і сільського населення;

– сприяння наданню сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню дорадчих послуг з питань менеджменту, маркетингу, застосування сучасних технологій та розвитку соціальної сфери села;

– надання сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню практичної допомоги в освоєнні методів прибуткового господарювання в умовах ринкової економіки;

– поширення та впровадження у виробництво сучасних досягнень науки, техніки, технологій і передового досвіду;

– розповсюдження неупередженої об'єктивної інформації щодо можливих шляхів вирішення проблем, що виникають у сільськогосподарських товаровиробників і сільського населення при переході до ринкової економіки;

– згуртування всіх верств населення для розбудови в першу чергу на селі громадянського суспільства в Україні;

– пошук джерел фінансування для навчання суб'єктів підприємницької діяльності і сільського населення, досліджень у сфері господарювання і соціального устрою села, впровадження сучасних досягнень науки, техніки і технологій, демонстраційних показів форм і методів роботи сільськогосподарських товаровиробників і сільського населення з підвищення рівня знань, удосконалення практичних навичок прибуткового господарювання, поліпшення добробуту та розвитку соціальної сфери села, інформаційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення з цих питань;

– сприяння розвитку дорадництва, в тому числі й за рахунок фінансування з місцевих бюджетів для виконання соціально необхідних дорадчих послуг відповідно до регіональних програм соціально-економічного розвитку села.

У обласній сільськогосподарській дорадчій службі працюють п'ять постійних фахівців, тимчасові ж працівники залучаються в міру потреби за цивільно-правовими угодами після попередньої оплати агропідприємствами коштів за укладеними договорами.

Керівник Кіровоградської обласної сільськогосподарської дорадчої служби, сільськогосподарський дорадник, – Віталій Гліжинський, вища освіта, за фахом – економіст-організатор сільськогосподарського виробництва, досвід роботи по реформуванню сільгосппідприємств – чотирнадцять років, викладач Центру підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів АПК, учасник здійснення Проектів ТАСІС-91, ТАСІС-94, Паювання сільськогосподарських земель, навчальних поїздок до Франції, Італії, Польщі, додатково - оцінювач майна;

Заступник керівника, сільськогосподарський дорадник – Петро Мельник, вища освіта, за фахом агроном–економіст, досвід роботи по реформуванню сільгосппідприємств – п'ятнадцять років, викладач Центру підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів АПК, учасник здійснення Проектів ТАСІС-91, ТАСІС-94, Паювання сільськогосподарських земель а також навчальних поїздок до Франції, Голландії, Польщі, Бельгії та Великобританії, додатково - оцінювач землі.

Бухгалтер, сільськогосподарський дорадник, з питань бухгалтерського обліку і оподаткування, – Лариса Гліжинська, вища освіта, за фахом – бухгалтер-економіст, досвід роботи по реформуванню сільгосппідприємств – десять років, викладач Центру підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів АПК, учасник здійснення Проекту паювання сільськогосподарських земель;

Спеціаліст по комп'ютерних системах – Олександр Мельник, середня-спеціальна освіта, за фахом – економіст, досвід роботи по реформуванню сільгосппідприємств – вісім років, учасник здійснення Проекту паювання сільськогосподарських земель, а також навчальних поїздок до Польщі.

Юристконсульт, сільськогосподарський дорадник, Юрій Шаповалов, вища освіта, за фахом – юрист, досвід роботи по реформуванню сільгосппідприємств – чотири роки, а також навчальних поїздок до Польщі,

В обласній сільськогосподарській дорадчій службі створена власна база даних по законодавству, інших нормативних актах, методичних матеріалах, інформації по агробізнесу, з технологій тощо.

Кількість агропідприємств, з якими працює дорадчий центр на договірних засадах постійно зростає і в даний час складає 150 агропідприємств. Крім того проводяться разові консультації: для господарств – на платній основі; керівникам і спеціалістам районного рівня, місцевих рад і громадянам - безкоштовно. Під час перебування в агропідприємствах спеціалісти дорадчої служби беруть участь у роботі зборів, комісій а також у наданні консультацій для населення.

Кіровоградська обласна сільськогосподарська дорадча служба надає на договірних засадах агропідприємствам усіх організаційно-правових форм методичну допомогу і виконує практичну роботу з питань:

– організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування колишніх колективних сільськогосподарських підприємств;

– управління агропідприємствами, структурними підрозділами, персоналом тощо;

– планування й аналізу роботи агропідприємств;

– розробки проектних рішень щодо вдосконалення організації, оплати й мотивації праці;

– розробки бізнес-планів і проектних рішень для залучення інвестицій, кредитування та створення спільних підприємств;

– впровадження досягнень науки, техніки та енергозберігаючих технологій і передового досвіду в рослинництві та тваринництві;

– управлінського, податкового і бухгалтерського обліку;

– проведення навчальних семінарів.

З метою надання комплексних інформаційно-консультаційних і довідкових послуг приватним підприємствам, фермерським господарствам, господарським товариствам, сільськогосподарським кооперативам та іншим агроформуванням, організаціям, громадянам, бізнесменам та інвесторам видається щомісячний журнал з питань дорадництва „Агровісник Кіровоградщини” з висвітлення питань щодо:

– законодавства, положень, інструкцій та інших нормативних актів і роз'яснень міністерств та відомств тощо;

– управління та агробізнесу, включаючи ринки й ціни;

– обліку, оподаткування, економіки, нормативів тощо;

– майнових, земельних, трудових відносин, оплати і мотивації праці;

– технологій у рослинництві й тваринництві;

– наукових розробок і передового досвіду, а також поширення знань з маркетингу та інших вищезазначених питань

Набутий значний досвід і знання дають можливість дорадчій службі розширювати інформаційно-довідкове та аналітично-консультаційне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників та надання соціально необхідних дорадчих послуг, і цим самим допомагати вирішувати проблеми їх, селян та сільських громад.

Сфери діяльності Кіровоградської обласної сільськогосподарської дорадчої служби:

1. Сектор розвитку дорадництва:

– навчання сільськогосподарських товаровиробників і сільського населення;

– надання консультацій з питань технології виробництва, економіки, менеджменту, маркетингу, обліку та податків, трудових відносин, оплати і мотивації праці, земельних та майнових, юридичних та інших питань;

– врегулювання майнових відносин;

– розробка бізнес-планів планів;

– демонстраційна діяльність;

– надання практичної, методологічної та ін інформаційної допомоги районним дорадчим службам, місцевим органам самоврядування, сільським громадам.

2. Сектор розвитку ринкової інфраструктури села:

– організація та проведення навчання з питань кооперації та забезпечення стійкого функціонування кооперативів, кредитних спілок;

– надання консультацій та методологічної допомоги у створенні сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; сільського сервісного центру по наданню соціально-побутових послуг на основі об'єднання приватних підприємців; комунальних служб; кредитних спілок.

3. Сектор розвитку соціальної інфраструктури села:

– консультації з питань передачі, утримання та розвитку об’єктів соціальної інфраструктури села;

– консультації з питань альтернативних джерел доходів;

– навчання для сільського населення;

– профорієнтація та соціальна адаптація сільських безробітних;

– участь у реалізації та супровід державних програм із розвитку сільських територій, дітей молоді на селі тощо.

4. Сектор інформаційної діяльності:

– підготовка та публікація журналу з питань дорадництва „Вісник Кіровоградщини”, бюлетенів, ін формаційних листків, буклетів;

– проведення днів села, поля, виставок, ярмарок, демонстрацій тощо;

– створення комп’ютерних баз інформаційної підтримки;

– розповсюдження позитивного досвіду роботи Програми підвищення рівня сільського населення в Україні набутих в інших областях з питань (розвитку малого та середнього підприємництва, в тому числі несільськогосподарського, у сільській місцевості, обслуговуючої та кредитної кооперації з метою розширення бази зайнятості сільського населення та підвищення рівня його доходів; розвитку сільських громад, прискорення передачі та поліпшення утримання об’єктів соціальної сфери; надання селянам юридичної підтримки стосовно їх майнових та земельних прав, в тому числі майнові питання через третейські суди).

Сільськогосподарське дорадництво в Луганській області: процес становлення та перспективи розвитку

Дубін А.М., Марков Р.В., Луганський національний аграрний університет

В структурі механізму реалізації аграрної політики на регіональному рівні можна виділити інформаційну складову, що складатиметься з двох напрямів інформаційної діяльності: забезпечення необхідною інформацією суб’єктів механізму (профільних органів державної влади) та інформаційно-консультаційне забезпечення всіх основних учасників ринку (суб’єктів попиту і пропозиції). Перший напрямок традиційно домінує. Він виконує функцію зворотного зв’язку між суб’єктами та об’єктами механізму реалізації агарної політики. Оскільки в умовах економіки ринкового типу стан об’єктів державного регулювання постійно змінюється, суб’єкти механізму мають систематично відстежувати ці зміни та коригувати свої дії відповідно до отриманої інформації. За відсутності даного напряму інформаційної діяльності, робота механізму реалізації аграрної політики не може бути ефективною.

Разом з тим, вивчення світової практики державного регулювання аграрного сектору економіки показує збільшення вагомості другого напряму інформаційної діяльності держави – інформаційно-консультаційного забезпечення селян. Останні відчувають нагальну потребу у інформаційно-консультаційних послугах з різних аспектів виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку сільської місцевості, що пояснюється цілим рядом причин:

– значна частина керівництва сільськогосподарських підприємств набувала свій професійний досвід в радянський період, коли профільні органи державної влади приймали активну участь в організації господарської діяльності. Саме держава визначала та доводила до керівництва окремих господарств необхідні обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, державні структури займалися закупівлею сільськогосподарської продукції та постачанням засобів виробництва (техніки, насіння, мінеральних добрив, паливно-мастильних матеріалів тощо). В ринкових умовах керівники та спеціалісти сільськогосподарських підприємств потребують принципово нових знань, що допомагатимуть їм успішно працювати в умовах жорсткої конкурентної боротьби на аграрному ринку;

– процеси реформування аграрного сектору економіки викликали появу значної кількості дрібнотоварних виробників (невеликих сільськогосподарських підприємств, особистих селянських та фермерських господарств), що на відміну від крупно товарних сільськогосподарських підприємств не мають власних кваліфікованих спеціалістів з агротехнологічних, економічних та правових питань. Це унеможливлює застосування сучасних високо-інтенсивних технологій та знижує конкурентоспроможність таких господарств;

– залишаються непоодинокими випадки, коли керівниками новостворених агроформувань стають особи, що до цього не мали досвіду керівництва в сфері середнього та великого аграрного бізнесу. Біля 20 % перших керівників новостворених сільськогосподарських формувань взагалі не мали вищої освіти [ 5, С.153 ];

– швидка динаміка розвитку зовнішньоекономічної діяльності, вступ України до СОТ та посилення конкурентної боротьби на світовому аграрному ринку створюють нові умови діяльності для вітчизняного сільськогосподарського виробника, якому на практиці іноді дуже складно зорієнтуватися у цих умовах, розібратися у існуючих загрозах та перспективах розвитку власного виробництва, розробити стратегію своєї діяльності;

– сільська місцевість є не лише місцем, де виробляється сільськогосподарська продукція, але й місцем життя для майже третини населення України. Місцем, де є власні (специфічні для даної території) проблеми, що мають значний вплив на розвиток аграрного сектору економіки, такі як низький рівень життя, відтік молоді до міст, старіння сільського населення, високий рівень безробіття, низький рівень розвитку соціальної інфраструктури тощо. Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу, що включає такий елемент, як просвітницька робота серед селян, інформаційно-консультаційне забезпечення процесів розвитку сільських громад, залучення інвестицій до сільської місцевості тощо.

Відхід держави від безпосереднього матеріально-технічного забезпечення виробництва також спричинив досить гостру проблему тісної співпраці між фахівцями регіональних органів державної влади та керівництвом економічно самостійних аграрних підприємств. Інформаційна та консультаційна діяльність держави допомагає вирішити цю проблему, знайти точку перетину інтересів держави та сільськогосподарських товаровиробників:

– з одного боку, аграрні підприємства відчувають потребу в такій допомозі;

– з іншого боку, органи державної влади для виконання своїх функцій зацікавлені в налагодженні тісної співпраці з керівництвом сільськогосподарських підприємств, фермерських та особистих селянських господарств.

Таким чином, сучасний етап розвитку аграрного сектору економіки потребує додаткових зусиль держави щодо покращення інформаційно-консультаційного забезпечення сільськогосподарського виробництва. Зусиллями вітчизняних науковців сформовано теоретичні засади ефективної інформаційно-консалтингової діяльності держави на регіональному рівні. Окремо слід відмітити праці вчених Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки”, Національного аграрного університету та Науково-методичного центру аграрної освіти, що складають теоретико-методологічну основу для розвитку консультаційної діяльності [ 1-4 ].

Незважаючи на те, що національний ринок консультаційних послуг в аграрній сфері інтенсивно розвивається, розгалужена мережа приватних сільськогосподарських консультаційних служб зараз відсутня. Більшість сільськогосподарських товаровиробників не можуть налагодити повноцінну співпрацю з відповідними приватними структурами. Послуги останніх мають досить високу ціну та часто не відповідають вимогам користувачів щодо якості.

Вагому роль в організації інформаційно-консультаційного забезпечення ринку зерна Луганської області відіграє найбільша науково-освітня аграрна установа регіону – Луганський національний аграрний університет. Його вчені здійснюють консультаційну допомогу сільськогосподарським товаровиробникам як через реалізацію наукових програм, так і через діяльність власного консультаційного центру. Центр надає ряд послуг інформаційно-консультаційного характеру учасникам регіонального аграрного ринку, насамперед, сільськогосподарським товаровиробникам: проводяться консультації стосовно запровадження нових агро-технологій, розробляються рекомендації з питань покращення системи менеджменту сільськогосподарських підприємств, з питань удосконалення організації обліку в сільськогосподарському виробництві тощо.

Університет займає активну позицію у процесі розвитку системи сільськогосподарського дорадництва на сході України. Протягом 2007 р. 10 викладачів Луганського національного аграрного університету, відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України №311 від 11 липня 2005 р. „Про професійне навчання дорадників та експертів-дорадників”, пройшли навчання в Інституті післядипломної освіти та дорадництва ТДАТУ (м. Мелітополь) і отримали відповідні свідоцтва. В навчальну програму підготовки студентів технологічних та економічних спеціальностей включені такі навчальні дисципліни як „Інформаційно-консультаційне забезпечення АПК”, „Основи управлінського консультування” тощо.

У жовтні 2007 р. на базі Луганського національного аграрного університету пройшла обласна конференція „Роль дорадчих служб у стимулюванні соціально-економічних перемін в українському селі” за участю делегації з Поморського осередку сільськогосподарського дорадництва з Гданську (Республіка Польща). В організації конференції прийняло активну участь керівництво Головного управління агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації. До участі у конференції були запрошені керівники та спеціалісти управлінь агропромислового розвитку обласної і районних держадміністрацій, сільські голови, представники аграрної освіти та науки, сільських громадських організацій, фермери та керівники сільськогосподарських підприємств з усіх районів області (всього – більше 400 учасників).

Особливу увагу учасників викликали доповіді, що описували сучасні тенденції змін чинників попиту та пропозиції на світовому ринку продовольства, а також ті доповіді, що розглядали європейський досвід розвитку взаємовигідних відносин між сільськогосподарськими виробниками, переробними і торгівельними підприємствами, через створення мережі потужних кооперативних сільськогосподарських гуртових ринків. Були обговорені місце і роль гуртових ринків сільськогосподарської продукції у інфраструктурі аграрного ринку, роль цих ринків у розвитку сільського господарства та підтримці невеликих сільських підприємств, а також особистих селянських господарств. Польський досвід дав зрозуміти, що для запровадження нових суспільних відносин на селі та новітніх технологій у сільськогосподарському виробництві потрібна дієва інформаційно-консультаційна підтримка за рахунок бюджетних коштів. Разом з тим, всі доповідачі підкреслювали надвисокий потенціал аграрного сектору економіки України, реалізація якого не тільки збільшить конкурентноздатність вітчизняних товаровиробників на світових ринках, але й створить умови для належного рівня життя для нашого сільського населення, а також стимулюватиме розвиток наших сільських територій.

Конференція стала лише одним з спільних заходів Луганського національного аграрного університету та Головного управління агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації, що проводяться в напрямку інформаційно-консультаційної допомоги селянам. Профільні фахівці управлінь агропромислового розвитку обласної та районних державних адміністрацій та науковці Луганського національного аграрного університету систематично проводять тематичні наради, семінари і науково-практичні конференції, надають індивідуальні консультації для керівників та спеціалістів сільськогосподарських підприємств з питань підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Спільно розробляються пропозиції до національних і регіональних програм розвитку сільського господарства і сільської місцевості.

Важливі позиції в інформаційно-консультаційному забезпеченні зернового виробництва регіону також належать Луганському інституту агропромислового виробництва. Одним з головних завдань його діяльності стало розповсюдження науково-технічних досягнень серед товаровиробників, надання інформаційної, консультаційної і практичної допомоги з наукового забезпечення підприємств аграрного профілю всіх форм власності. Пріоритетним напрямком діяльності інституту стало впровадження наукових розробок з технологічних питань. Серед товаровиробників розповсюджуються рекомендації до виконання щорічних програм „Зерно Луганщини”, які розповідають про особливості застосування інтенсивних технологій в умовах Луганської області.

Окремі елементи сільськогосподарського дорадництва з технологічних питань також розвиваються у комерційних структурах, що займаються постачанням насіння, мінеральних добрив та засобів захисту рослин. Майже усі потужні компанії, що спеціалізуються на такій діяльності мають у своїй структурі підрозділи, що займаються наданням консультацій з особливостей практичного застосування власної продукції. Однак в силу об’єктивних причин така консультаційна допомога носить досить упереджений характер та спрямована передусім на рекламу власної продукції.

В регіоні активно розвиваються неполітичні громадські об’єднання, діяльність яких також спрямована на надання інформаційно-консультаційної допомоги селянам. Однією з таких структур є Луганська обласна громадська організація „Аграрна дорадча служба”, що має успішний досвід у залученні інвестицій для розвитку сільської місцевості регіону. Через консультаційну допомогу даної організації протягом останніх років 9 сільських громад виграли Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування. В результаті, кожна сільська громада отримала від 50 до 100 тис. грн. з Державного бюджету на реалізацію власних ініціатив, пов’язаних із розвитком сільської місцевості. За підтримки міжнародної технічної допомоги протягом 2004-2007 рр. працювали безкоштовні юридичні приймальні для селян у трьох районах області, проводилося навчання сільської молоді з аграрних, правових та екологічних питань тощо.

Все сказане говорить про наявність у регіоні цілого ряду суб’єктів, діяльність яких спрямована на покращення інформаційного забезпечення селян. Разом з тим, фактичний стан галузі характеризується низьким рівнем культури землеробства та інтенсивності виробництві, що говорить про існування значних резервів розвитку даного напрямку діяльності. Наприклад, аналіз обсягів внесення мінеральних добрив показує, що протягом останнього десятиріччя, господарства Луганської області значно скоротили дози внесення мінеральних та органічних добрив під посіви зернових культур. Якщо в 1990 р. на 1 га посівної площі зернових культур вносилося 94 кг мінеральних добрив (в розрахунку на 100 % поживних речовин) та 5,7 т органічних добрив, то в 2001 р. ці показники дорівнювали відповідно 13 кг та 0,2 т. Також значно скоротилася удобрена площа під посівами зернових культур (рис. 1). В 1990 р. майже 92 % від загальної площі посіву зернових культур було удобрено мінеральними добривами, а 13 % – органічними. При вирощуванні зернових культур у 2001 р мінеральні добрива – цей невід’ємний атрибут інтенсивного землеробства – використовувалися лише на 30 % (менше третини) посівної площі. Органічні добрива майже не вносилися взагалі. Результатом такої „економії” стало не тільки значне падіння врожайності зернових, але й стале скорочення родючості ґрунтів. У середньому за рік падіння вмісту гумусу складало 0,02 %. Це – найвищій рівень даного показника з початку проведення відповідних наукових досліджень.

Починаючи з 2001 р., сільськогосподарські підприємства області збільшили кількість внесених органічних та мінеральних добрив. Також мають місце чіткі позитивні тенденції збільшення питомої ваги удобреної мінеральними добривами площі. У 2005 р. доза внесення мінеральних добрив на 1 га посівної площі збільшилася до 34 кг. Середня доза внесення органічних добрив під посіви зернових культур в області склала 300 кг на 1 га. Втім, навіть ці збільшені дози внесення добрив все ще відповідають вимогам інтенсивних технологій вирощування зернових культур.

Джерело: розраховано за даними Луганського обласного управління статистики

Результати проведеного нами опитування сільгоспвиробників показали чисельні недоліки, що властиві сучасній системі інформаційно-консультаційного забезпечення сільськогосподарської діяльності:

– не всі виробники мають однаковий доступ до інформаційно-консультаційних послуг. Рівень забезпеченості таких послуг залежить від географічного розташування виробника, його розміру та платоспроможності;

– найбільшого поширення набуває інформація виключно технологічного характеру. В цей же час, виробники зерна часто потребують оперативних даних економічного характеру: про вигідні канали реалізації продукції та постачання матеріально-технічних ресурсів для її виробництва; про економічну ефективність застосування окремих елементів технології тощо;

– інформація, що пропонується до уваги користувачів з боку державних структур часто відображає результати статистичного аналізу. Така інформація характеризує розвиток аграрного ринку, але має іншу цільову спрямованість – інформаційне забезпечення процесу реалізації аграрної політики. Виходячи з цього, вона навряд чи може бути основою для розробки конструктивних пропозицій щодо підвищення ефективності господарської діяльності окремого підприємства;

– інформаційна діяльність не використовує в повному обсязі значний потенціал місцевого передового досвіду. Тобто, на практиці недостатньо повно використовується досвід роботи господарств регіону, що змоги в складних економічних умовах досягти високих показників ефективності діяльності.

Останній висновок підтверджується результатами економічного аналізу. Наприклад, в 2005 р. середній рівень рентабельності виробництва зерна (як і в період до 2000 р.) отримав від’ємне значення. Відносно високого рівня ефективності виробництва зерна змогли досягти лише деякі (відносно великі) підприємства. Наприклад, у 2005 р. підприємства-аутсайдери за рівнем рентабельності виробництва зерна мали середній рівень збитковості нижчий за -40 %. В той же час, підприємства, що увійшли до групи з найвищім рівнем рентабельності виробництва зерна, середнє значення даного показника сягало рівня 40 %.

Першу групу (найнижчий рівень рентабельності виробництва зерна) можна цілком коректно назвати дрібнотоварними виробниками зерна, в той час як п’ята група (найвищій рівень рентабельності виробництва зерна) по суті відображає великотоварне зернове виробництво. Слід відмітити той факт, що підприємства-лідери за рентабельністю зерна змогли отримати відносно високі реалізаційні ціни. За даними 2005 р. середні ціни реалізації зерна в господарствах п’ятої групи були вищими за рівень господарств першої групи на 4,05 грн. Цей факт можна пояснити тим, що ці підприємства, змогли сформувати великі товарні партії, знайшли більш вигідні канали збуту, налагодили довготривале зберігання зерна та реалізовували його в період з найвищим рівнем цін.

Таблиця 1

Групування сільськогосподарських підприємств за даними 2005 р.

Показники	Групи підприємств за рівнем рентабельності зерна					У середньому за сукупністю
	І	ІІ	ІІ	ІV	V
	до - 40 %	від - 40% до - 20 %	від - 20% до 0 %	від 0% до 20%	Більше 20 %
Кількість підприємств	36	58	91	79	53	-
Середній рівень рентабельності зерна, %	-59,2	-27,0	-8,9	8,9	39,6	-3,3
Середній прибуток від реалізації зерна, тис. грн.	-222,4	-282,0	-68,8	85,5	287,8	-27,2
Середня кількість реалізованого зерна, ц	4202	26521	19312	28753	25067	22230
Середня ціна 1 ц зерна, грн.	36,44	28,68	36,28	36,21	40,49	35,40
Середня собівартість 1 ц реалізованого зерна, грн.	89,36	39,32	39,84	33,24	29,01	36,62
Середній рівень товарності зерна, %	80,5	102,1	80,8	82,3	76,0	84,1
Середній валовий збір зерна, ц	5221	25974	23888	34934	32976	26422
Середня посівна площа зернових культур, га	357	995	938	1185	1108	973
Середня урожайність зернових культур, ц з 1 га	14,6	26,1	25,5	29,5	29,8	27,2
Середні витрати на 1 га зібраної площі зернових культур, грн.	1062,41	954,56	892,85	854,12	764,29	875,21
Середні затрати праці на 1 га площі зернових, люд.-год.	35,8	47,0	37,4	40,5	38,4	40,3
Середні затрати праці на 1 ц, люд.-год.	2,4	1,8	1,5	1,4	1,3	1,5
Середні витрати на добрива в розрахунку на 1 га ріллі, грн.	47,11	46,49	74,14	80,55	79,68	68,69
Середня площа ріллі, га	980	2966	1891	2494	2244	2193

Джерело: власні дослідження

Втім, головною перевагою цих господарств є відносно низькі виробничі витрати. Протягом всього періоду нашого дослідження (1998-2005 рр.) різниця між середньою собівартістю зерна у першій і п’ятій групах ніколи не була нижчою за 100%. У 2005 р. у підприємствах, що увійшли до групи з найвищім рівнем рентабельності, собівартість 1 ц зерна була нижчою за рівень, розрахований для групи з найнижчим рівнем рентабельності, більше ніж у 3 рази. При цьому, підприємства-лідери змогли більш ефективно використати всі свої ресурси: земельні, матеріальні та трудові. Середня врожайність зернових культур у цих групах є найвищою, а середні затрати праці на одиницю виробленої продукції – найнижчою.

Висновки і пропозиції.

Подальший розвиток сільськогосподарського дорадництва стримується обмеженим та несвоєчасним фінансуванням даного напрямку діяльності. Необхідні кошти мають не просто бути закладені у Державний бюджет України, але й доходити до регіонального рівня на початку календарного року. Лише належна та своєчасна державна фінансова підтримка відповідних заходів стимулюватиме розвиток даного напрямку консультаційної діяльності та забезпечуватиме широкий доступ селян до сільськогосподарських дорадчих послуг.

Суб’єктам сільськогосподарської дорадчої діяльності слід продовжувати практику поширення серед виробників зерна рекомендацій технологічного характеру. Однак акцентувати увагу слід на розповсюдження інформації про економічну ефективність застосування всіх елементів інтенсивних технологій виробництва. Головною метою діяльності переважної більшості підприємств є збагачення їх власників. Виходячи з цього, всі пропозиції щодо запровадження та удосконалення окремих елементів виробничих процесів повинні супроводжуватись розрахунками відповідного економічного ефекту. Перспективним кроком у цьому напрямку є налагодження більш тісної інформаційної співпраці з суб’єктами агарного ринку, що безпосередньо зацікавлені в підвищенні інтенсивності виробництва зерна, тобто, з виробниками та постачальниками насіння, мінеральних добрив, засобів захисту рослин тощо. Поєднання значних інформаційних та організаційних можливостей влади з досить вагомим кадровим, технологічним та фінансовим потенціалом таких підприємств дозволить реалізувати перспективні проекти, що стосуються поширення позитивного досвіду виробництва зерна.

Досвід роботи, так званих, передових підприємств, які в складних економічних умовах можуть налагодити успішну економічно-ефективну роботу і представляє найбільший інтерес з точки зору інформаційно-консультаційної діяльності. Він враховує регіональну специфіку, особливості діючої нормативно-правової бази, природнокліматичні умови тощо. Для вивчення та поширення цього досвіду слід створити відповідний механізм, що передбачатиме надання таким підприємствам особливого статусу („базових” або „модульних” господарств), економічні інструменти зацікавлення власників таких господарств у розповсюдженні свого досвіду (оплата „днів поля”, семінарів, конференцій, що проходитимуть на їх базі), а також стимулюватиме співпрацю цих підприємств з представниками аграрної науки (безкоштовне представлення зразків насіння нових сортів, засобів захисту рослин, техніки тощо).

Для систематизації дорадчої діяльності у регіоні необхідно на обласному рівні розробити та прийняти регіональну програму розвитку сільськогосподарської дорадчої діяльності, що передбачатиме не фінансування окремих напрямків роботи з місцевих бюджетів.

Впевнені, що використання даних пропозицій на практиці дозволить покращити якість дорадчої діяльності, що сприятиме більш ефективному використанню потужного потенціалу аграрного сектору економіки України.

Blog

Науково-методичний центр аграрної освіти

Содержание