Одеська Національна Юридична Академія Миколаївський Навчальний Центр Прокурорсько-слідчий факультет Кафедра кримінального процесу Прокурорський нагляд в досудових стадіях кримінального процесу диплом

Вид материала

Подобный материал:

Міністерство освіти І науки України Національна юридична академія України Імені Ярослава, 841.57kb.
Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 279.71kb.
Лекція №1. Поняття І сутність кримінального процесу., 4192.56kb.
Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія, 1241.04kb.
1. Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство, 10842.99kb.
Поняття І завдання кримінального процесу в період формування правової держави в Україні, 43.76kb.
Питання для державних іспитів з кримінального права та кримінального процесу для факультету, 63.71kb.
Київський національний університет внутрішніх справ, 661.83kb.
Миколаївський комплекс національний університет «одеська юридична академія» Кафедра, 652.01kb.
Одеська національна юридична академія, 1309.1kb.

1 2 3 4 5 6

^¹³

Суть цього основного напряму діяльності органів прокуратури полягає в діях щодо виявлення, припинення, усунення й попередження порушень законів і підзаконних нормативно-правових актів державними і громадськими органами і організаціями, будь-якими юридичними особами^¹⁴.

Якщо проаналізувати ст.. 1 України Закону “Про прокуратуру”, в якій розкрито суть прокурорського нагляду, то можна зробити висновок про те, що поза цим наглядом залишаються лише Верховна Рада України, Президент, суди.

Органам прокуратури належить особливе місце в механізмі гарантійній законності^¹⁵. Захищаючи інтереси держави і суспільства, права і свободи людини і громадянина, органи прокуратури, керуючись у своїй діяльності законами, можуть зобов’язати від імені держави будь-якого керівника піднаглядного органу, організації чи установи усунути порушення законності, вжити заходів для попередження таких порушень у майбутньому, вимагати притягнення винних до відповідальності тощо.^¹⁶

Здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, органами, що виконують судові рішенні у кримінальних справах, а також застосовують інші заходи примусового характеру, пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян, - прокурори користуються неабиякими владними повноваженнями, які, власне і розкривають суть прокурорсько-наглядової влади.

Здійснюючи нагляд з додержанням і застосуванням законів на території України, беручи участь у законодавчому процесі присутністю на засіданнях Верховної Ради України та ї органів, інформуючи депутатів про стан законності в державі тощо, органи прокуратури взаємодіють із законодавчою владою, сприяючи у виконанні її безпосередніх завдань.

Наглядаючи за додержанням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими органами державного і господарського управління й контролю і т.д.,^¹⁷ а також за законністю виданих ними правових актів, прокурор сприяє також здійсненню й виконавчої влади в рамках закону.

Використовуючи своє, переважно імперативне, право реагувати на незаконні судові рішення (за аналогією з таким самим, але диспозитивним правом інших учасників судового розгляду), прокурори допомагають і судовій владі у забезпеченні правосуддя.

Отже, реалізуючи свої повноваження, органи прокуратури обслуговують усі три гілки влади. Саме тому, на відміну від конституцій багатьох держав норми, що регламентують діяльність прокуратури, у Конституції України розміщені в окремому розділі. Така ситуація, як видається, позитивно сприяє повазі не лише досудових органів, а й до прокуратури, що також є ознакою правової держави, якою хоче бути України.

На завершення варто зазначити ще один момент місця й ролі прокуратури. Відповідно до ст.. 122 Конституції^¹⁸ та ст.. 2 Закону України “Про прокуратуру”^¹⁹ Генеральний прокурор призначається на посаду за згодою Верховної Ради України, Президентом, а звільняється з посади Президентом без жодного погодження з законодавчим органом. Як бачимо, такий порядок звільнення, що є не менш принциповим, ніж призначення, м’яко кажучи, дещо негативно впливає на незалежність Генерального прокурора, а отже, і всієї прокуратури України від виконавчої влади. Єдине, що заспокоює, - те, що доповненнями до Закону конкретизовані, на відміну від старої редакції, підстави для дострокового звільнення^²⁰.

Вище було встановлено роль прокурорського нагляду. Розглянемо судовий контроль.

Суддя повинен з’ясувати: чи мала місце подія злочину; чи містить діяння, яке ставиться у провину правопорушнику, склад конкретного злочину; чи немає обставин, які виключають подальше провадження; чи достатньо зібрано матеріалів для розгляду їх у судовому засіданні; чи додержані в ході протокольного провадження вимоги, викладені в ст.. 426 КПК України; чи вжиті заходи до відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду в судовому засіданні, суддя виносить постанову про порушення кримінальної справи, віддання правопорушника до суду, обирає йому в разі необхідності запобіжний захід та організовує судовий розгляд, або повертає матеріали для провадження дізнання чи попереднього слідства, а за відсутності підстав до порушення кримінальної справи відмовляє в її порушенні (ч. 1 ст. 430 КПК України).

Порушуючи кримінальну справу та віддаючи правопорушника до суду, суддя у своїй постанові викладає формулювання обвинувачення із зазначенням статті кримінального закону, за якою особа передана до суду, робить висновок про достатність зібраних доказів. Таким чином, за цією категорією справ суддя в одному документі порушує кримінальну справу, формулює обвинувачення, передає до суду і призначає справу до слухання.

Постанова судді про порушення справи та віддання до суду вручається підсудному за три доби до дні розгляду справи в суді. Правами підсудного правопорушник наділяється в цих випадках з моменту віддання до суду. Він може знайомитися з матеріалами кримінальної справи та виписувати з неї необхідні відомості, має право запросити захисника або просити суд про виклик захисника.

При порушенні кримінальної справи приймається рішення про визнання особи потерпілою або цивільним позивачем. Ці учасники процесу у відповідності із ст.. 255 КПК України також мають право ознайомитися з усіма матеріалами справи та виписати з неї необхідні відомості. Суддя, розглянувши надані органом дізнання матеріали, може прийняти рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, якщо виявлені обставини виключають провадження у справі (ст.. 6 КПК України).

Судовий розгляд за будь-якою категорією справ проводиться за загальними правилами кримінального судочинства. Повною мірою це стосується і справ, за якими здійснювалася досудова підготовка матеріалів у протокольній формі.

Справи про злочини, перелічені в ст.. 425 КПК України, підлягають розгляду в суді не пізніше як в десятиденний строк з моменту надходження матеріалів до суду.

Судове слідство у кримінальних справах, які порушуються за матеріалами з протокольною формою досудової підготовки, починається з оголошення постанови судді про порушення кримінальної справи та віддання правопорушника до суду.

Розділ ІІ. Поняття та форми прокурорського нагляду на досудовій стадії кримінального процесу

2.1. Прокурорський нагляд в стадії припинення кримінальної справи

Закриття кримінальної справи – юридичний акт, в силу якого припиняється попереднє слідство та процесуальне провадження у кримінальній справ, вирішується дол. Зібраних по кримінальній справі речових доказів та майна, на яке був накладений арешт, відміняються обрані запобіжні заходи, а правовідносини учасників процесу після оскарження прийнятого рішення переводяться в русло цивільних правовідносин:

Кримінальна справа може бути закрита:

за недоказаністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину (дорівнюється доказаній невинності);
за наявності обставин, які виключають провадження у справі (ст.. 6 КПК України);
за наявності обставин, які дають право слідчому не піддавати обвинуваченого кримінальному покаранню, а обмежитися застосуванням щодо нього заходів адміністративного або громадського впливу (ст..7-10 КПК України).

На цій стадії досудового слідства прокурор зобов’язаний невідкладно перевіряти законність закриття кримінальних справ, скасовуючи постанови за наявності неперевірених доводів потерпілих (заявників), допущеній іншій неповноті слідства або неправильній оцінці встановленим фактам і діям осіб.

Прокурорам міського і районного рівня при згоді із закриттям з реабілітуючих підстав кримінальної справи, у якій особі пред’являлося обвинувачення, упродовж трьох днів направляти її прокурору обласного рівня.

Прокурорам областей і прирівняним до них прокурорам невідкладно вживати заходів реагування щодо осіб, винних у незаконному притягненні громадян до кримінальної відповідальності. У місячний термін такі справи з висновками надсилати до галузевих підрозділів Генеральної прокуратури України з долученням матеріалів про покарання винних службових осіб.

Відповідним структурним підрозділам Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня аналізувати стан додержання конституційних прав громадян при провадженні дізнання та досудового слідства за підсумками роботи за півріччя і рік.

2.2. Акти прокурорського реагування

Правові акти прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства – це, як уже зазначалося, передбачені кримінально-процесуальним законом відповідні рішення прокурора. Кожен правовий акт прокурорського нагляду має відповідну форму, породжує певні юридичні наслідки і фіксує реалізацію прокурором конкретного повноваження. Це повноваження має на меті або відновлення порушеного права, або надання юридичної сили конкретному рішенню органу дізнання чи слідчого у випадках, передбачених законом, або припинення й попередження можливих у майбутньому порушень у діяльності піднаглядних органів.

Акти прокурорського нагляду можуть виступати у формі постанови, письмової вимоги, письмової вказівки, санкції (відмови в санкції), письмової згоди з постановою органу дізнання чи слідчого (відмови дати таку згоду), у вигляді відповідної резолюції, подання.

Постанови прокурора виступають правовими засобами нагляду, які скасовують постанови органу дізнання або слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи; постанови про скерування заяви повідомлення) про злочин або матеріалів кримінальної справи за належністю чи підслідністю; постанови про об’єдання кримінальних справ, виокремлення кримінальної справи; накладення арешту на майно; обрання, зміну, скасування запобіжного заходу; постанови про притягнення як обвинуваченого; визнання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем; про допуск захисника до участі у справі; про зупинення провадження у справі; про закриття кримінальної справи тощо.

Поставно прокурора може бути актом, який не лише скасовує визнане незаконним рішення органу дізнання або слідчого, а й таким, що містить відповідну вказівку цим суб’єктам кримінального процесу. Так, прокурор, скасовуючи постанову про зупинення розслідування або закриття кримінальної справи у провадженні іншого слідчого. Скасувавши постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, прокурор може відмовити в такому порушенні або закрити справу.

Постанови прокурора можуть бути й іншого характеру, тобто такі, що не скасовують тих чи інших незаконних, як на його думку, постанов слідчого чи органу дізнання, а містить рішення щодо застосування, зміни, скасування запобіжного заходу, про усунення слідчого (особи, яка здійснює дізнання) від подальшого провадження досудового розслідування та щодо інших питань, якщо таким способом прокуророві необхідно забезпечити додержання закону.

Незалежно від підстав для складання прокурором певного виду наглядової постанови, цей процесуальний акт має притаманні йому реквізити. Кожна постанова має вступну, описову (мотивувальну) та резолютивну частини. У вступі зазначаються місце і час складання, посада, класний чин (військове звання військового прокурора). В описовій частині фіксується, на яких підставах і яку кримінальну справу (її номер та інші дані) перевірено прокурором, характер виявлених порушень, ким вони допущені. У резолютивній – формулюється рішення прокурора.

Інші акти прокурорського нагляду містять, за загальним правилом, лише вказівки на характер рішення, прийнятого прокурором. Письмові вказівки у кримінальній справі можуть установлювати обов’язок слідчого (органу дізнання) – здійснити конкретні слідчі дії у певний строк; висунути обвинувачення; змінити кваліфікацію злочину, який інкримінується обвинуваченому; відправити доручення щодо виконання окремих слідчих дій в іншому районі тощо.

Коли є відмові у данні санкції на окремі слідчі чи процесуальні дії та рішення, прокурор має право вказати на потребу в такій відмові або на проведення інших дій чи вжиття процесуальних заходів тощо.

Письмові вимоги містять найменування документів кримінальної справи, на які прокурор робить запит для вивчення.

Подання містять вказівки на характер установленого прокурором порушення закону, допущеного слідчим (органом дізнання), і вимоги прокурора щодо вжиття відповідних заходів за цими фактами, вирішення питання про відповідальність винних і повідомлення про результати розгляду подання в установлений законом термін.

Розділ ІІІ. Прокурорський нагляд за органами дізнання та досудового слідства за протокольної форми кримінальної справи

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів – це спрощена процедура досудового діловодства, яка застосовується щодо очевидних злочинів, що не становлять складності в рішення питань доказування та не мають великої суспільної небезпеки, і яка покликана забезпечити оптимальну процесуальну економію та можливість судового розгляду у таких справах.

Введення та розширення сфери застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів здійснене з метою зменшення навантаження на слідчий апарат та зосередити його зусилля на розслідуванні більш тяжких злочинів.

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів являє собою одну з форм дізнання, яке провадиться без порушення кримінальної справи засобами та методами, які характерні для стадії перевірки заяв повідомлень про злочини.

Особливість юридичної природи протокольної форми досудової підготовки матеріалів характеризуються такими рисами:

ця діяльність регламентується кримінально-процесуальним законом, отже, має процесуальний характер;
суб’єктом її здійснення є орган дізнання;
форма діяльності органу дізнання при здійснення протокольного досудового провадження визначається виключно кримінально-процесуальним законом та є різновидом процесуальної форми;
протокольна форма застосовується у зв’язку з подією злочину та є засобом реалізації норм кримінального права;
у процесі провадження протокольної форми її учасники вступають у кримінально-процесуальні правовідносини;
встановлення об’єктивної істини здійснюється засобами та методами, які характерні для стадії порушення кримінальної справи (без провадження слідчих дій);
підсумковий документ (протокол) складається особою, яка провадить дізнання, та затверджується начальником органу дізнання.

Викладені особливості дозволяють вважати протокольну форму досудової підготовки матеріалів одним із видів дізнання, що провадиться у справах, у яких попереднє слідство не обов’язкове.

Перелік злочинів, щодо яких можливе застосування протокольної форми, наведений у ст.. 425 КПК України. До цього переліку включені: ухилення від сплати аліментів; ухилення від ухиляння венеричної хвороби; обман покупців; самогоноваріння; бракон’єрство; порушення правил торгівлі; угон транспортних засобів; спекуляція (ч. 1 ст. 154 КК України) та деякі інші. Ураховуючи часті зміни згаданого переліку, хотілося б зауважити, що законодавцю не слід включати до нього злочини хоча й малозначні, але не очевидні, коли невідома особа, яка вчинила злочин (крадіжку, угон та ін.). Розкриття злочину можливе тільки за умови проведення взаємодії слідчих та оперативно-розшукових заходів, але ні ті, ні інші не провадяться при здійсненні протокольного діловодства.

Головна особливість протокольної форми – спрощення процесуальної процедури встановлення обставин вчиненого злочину та забезпечення прав учасників процесу на досудового етапі судочинства. Ті спрощення, за допомогою яких утворюється протокольна форма досудової підготовки матеріалів, не поширюється на судові стадії, де знаходять повну реалізацію всі принципи кримінального процесу та мають дійовість всі передбачені законом гарантії правосуддя.

Початок протокольного провадження збігається з моментом надходження до органу дізнання заяв та повідомлень про злочини перелічені в ст.. 425 КПК України. Після їх реєстрації заяви та повідомлення як привід до порушення справи передаються начальнику органу дізнання, який приймає рішення про провадження дізнання шляхом протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Строки протокольного провадження не можуть перевищувати десяти днів з моменту отримання заяви чи повідомлення про злочин до направлення справи до суду з санкції прокурора. Цей строк може бути проваджений наглядаючим прокурором до двадцяти днів. Для перевірки заяв та повідомлень в використовуються ті ж правові засоби, що і в стадії порушення справи.

Орган дізнання завершує провадження, коли зібраних матеріалів достатньо для порушення кримінальної справи та віддання правопорушника до суду.

Подальший розвиток процесу передбачає такі процесуальні дії:

складання протоколу про обставини вчиненого злочину;
розгляд матеріалів начальником органу дізнання;
затвердження протоколу;
ознайомлення правопорушника з протоколом та матеріалами;
направлення матеріалів протокольного провадження прокурору для одержання санкції.

Після отримання санкції прокурора орган дізнання направляє матеріали до народного суду.

Санкція прокурора має бути отримана протягом десятиденного строку протокольного провадження (правила ст.. 225 КПК України у цьому разі не застосовуються).

Вивчаючи матеріали та протокол, прокурор з’ясовує:

чи мало місце діяння і чи утворює воно склад злочину, який входить до переліку ст.. 425 КПК України;
чи немає обставин, які тягнуть за собою відому в порушенні справи;
чи повно, всебічно, об’єктивно встановлені всі обставини злочину;
чи немає обставин, які тягнуть за собою необхідність порушення кримінально справи;
чи встановлені всі правопорушники;
чи правильно кваліфіковано злочин;
чи виявлені причини та умови, які сприяли вчиненню злочину;
чи правильно складно протокол;
чи додержання в процесі провадження всі вимоги кримінально-процесуального закону.

За результатами перевірки прокурор приймає одне з таких рішень:

виявивши обставини, які виключають застосування протокольної форми, направляє матеріали органу дізнання з письмовою вказівкою про порушення кримінальної справи та провадження розслідування;
порушує кримінальну справу, якщо в матеріалах є дані, які вказують на ознаки злочину, по якому є обов’язковим провадження слідства, та направляє її для провадження розслідування;
дає письмову вказівку органу дізнання про прийняття рішень про відмову в порушенні кримінальної справи в порядку ст.. 99 КПК України;
відмовляє в порушенні кримінальної справи в порядку ст.. 99 КПК України;
визнавши, що є підстави для порушення кримінальної справи та віддання правопорушника до суду, санкціонує протокол.

Санкціонований прокурором протокол з усіма матеріалами направляється до суду.

Затверджений начальником органу дізнання та санкціонований прокурором протокол про злочин, передбачений ст.. 425 КПК України, а також додані до нього матеріали вивчаються суддею.

Прокурорський нагляд за органами дізнання і досудового слідства складають дії та рішення прокурора щодо реалізації наданих йому повноважень з метою попередження, виявлення та усунення порушень цими органами норм кримінально-процесуального та інших законів.

Цей різновид нагляду, згідно зі статтями 1, 5, 29 і 30 Закону України “Про прокуратуру”, є складовою частиною одного з основних напрямів (галузей) нагляду, який, як уже наголошувалось, охоплює й нагляд за законністю діяльності оперативно-розшукових органів. Водночас нагляд за органами дізнання і досудового слідства являє собою самостійну ділянку прокурорської діяльності, що за обсягом посідає провідне місце серед решти функцій прокуратури. У цю сферу входить нагляд за двома групами об’єктів: 1) органами дізнання та 2) органами досудового слідства.

До органів дізнання закон (ст. 101 КПК України) відносить:

Міліцію;
Податкову міліцію – у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки;
Органи безпеки – у справах, віднесених законом до їхнього відання;
Командирів військових частин, з’єдань, начальники військових установ – у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їх військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних Сил України під час виконання службових обов’язків або в розташуванні про контрабанду;
Митні органи – у справах про контрабанду;
Начальників виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв – у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;
Органи державного пожежного нагляду – у справах про пожежні і порушення протипожежних правил;
Органи охорони державного кордону – у справах про порушення державного кордону;
Капітанів морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

Усі перелічені державні органи і посадові особи провадять й іншу діяльність, що є для них основою. Але прокурорський нагляд за ними як за органами дізнання поширюється тільки на кримінально-процесуальну діяльність.

До органів досудового слідства, піднаглядних прокуратурі, належать:

слідчі прокуратури;
слідчі органів внутрішніх справ;
слідчі податкової міліції;
слідчі органів безпеки.

Слідчі, незалежно від відомчої належності, не виконують жодних інших функцій, окрім розгляду й вирішення заяв (повідомлень) про злочини та провадження досудового слідства у справах про злочини, віднесені до їхньої компетенції. Тому прокурорський нагляд за додержанням законів органами досудового слідства охоплює всю діяльність слідчих.

Стаття 29 Закону України “Про прокуратуру” визначає предмет прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства як:

Захист особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань.
Виконання вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин.
Запобігання незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності.
Охорона прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством.
Здійснення заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

Діяльність цих органів значною мірою можу зачіпати конституційні права і свободи учасників кримінального процесу. Кримінально-процесуальний закон допускає, за наявності передбачених ним підстав і з додержанням встановленого порядку, обмеження права на свободу та особисту недоторканість під час здійснення затримання за підозрою у вчиненні злочину, застосування запобіжного заходу взяття під варту, привод, примусового освідування, вилучення зразків для порівняльного дослідження, права на недоторканість житла під час проведення огляду, обшуку, виїмки предметів і документів, права власності й володіння майном під час накладення на нього арешту, права на таємницю переписки під час накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію, права на працю за умов відсторонення обвинуваченого від посади тощо. Законність рішень органів дізнання та слідчих про застосування відповідних їхній компетенції заходів процесуального примусу і провадження слідчих дій, пов’язаних із обмеженням, тією чи іншою мірою, конституційних прав і свобод громадян - суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, - один із найважливіших елементів, що утворює предмет прокурорського нагляду, визначений ст.. 29 Закону України “Про прокуратуру”.

Прокурор зобов’язаний слідкувати за додержанням конституційного права затриманого або арештованого підозрюваного та обвинуваченого на допомогу захисника, на виконання органами дізнання і слідчими правил ст.. 62 конституції України, згідно з якими обвинувачений не зобов’язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 29 та інші статті конституції України проголошують, що кожен має право захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом, і що права потерпілих від злочинів охороняються законом. Ці конституційні норми зобов’язують прокурора слідкувати за тим, щоб учасникам кримінального процесу на стадіях порушення кримінальної справи і досудового слідства своєчасно роз’яснювались їхні права і надавалася реальна можливість щодо їх реалізації.

Нагляд прокурора за виконанням вимог кримінально-процесуального закону щодо своєчасності та обґрунтованості порушення кримінальних справ за кожною заявою (повідомлення) про злочин, виконання органами дізнання і досудового слідства публічного обов’язку провадження у кримінальних справах з метою притягнення винних до кримінальної відповідальності виступає гарантією забезпечення конституційного права потерпілого на правовий захист від злочинних посягань.

Перевірка прокурором виконання органом дізнання або слідчим обов’язку вжити заходів для забезпечення поданого або можливого в майбутньому цивільного позову (стаття 28, 29 КПК України) безпосередньо стосується до гарантування законодавчо визначеного права потерпілих на компенсацію завданої злочином шкоди.

Наступною складовою прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства виступає встановлений законом порядок вирішення заяв (повідомлень) про злочини та їх розслідування.

Діяльність органів дізнання і досудового слідства детально регламентована кримінально-процесуальним законодавством, яке визначає процесуальний порядок щодо:

Прийому і розгляду заяв (повідомлень) про злочини та їх вирішення;
Порушення чи відмови у порушенні кримінальної справи;
Прийняття справи до провадження конкретною посадовою особою (дізнавачем, слідчим, прокурором);
Здійснення дізнання, слідчих дій;
Пред’явлення слідчим обвинувачення конкретним особам;
Застосування заходів процесуального примусу;
Закінчення досудового слідства складенням обвинувального висновку і скерування справи прокуророві; закриття провадження у справі; скерування, через прокурора, справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру;
Зупинення слідства у справі тощо.

Прокурорський нагляд розпочинається від моменту отримання органом дізнання чи слідчим заяви (повідомлення) про вчинений чи такий, що готується, злочин або появи іншого законного приводу для порушення кримінальної справи і триває протягом усього досудового розслідування, додержання порядку здійснення якого перебуває під постійним наглядом прокурора.

Третьою складовою предмета прокурорського нагляду за органами дізнання та досудового слідства є законність процесуальних (тобто передбачених КПК) рішень, що приймаються піднаглядними органами. Цих рішень може бути доволі багато. Крім того, вони різноманітні та різноаспектні як за характером , так і за юридичними наслідками. Кожне таке рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Прийняття процесуальних рішень, які в переважній більшості випадків відповідають названим вимогам, інколи пов’єязане з певними помилками та порушеннями закону. Саме цим і пояснюється те, що законність прийняття процесуальних рішень виступає самостійною складовою предмета прокурорського нагляду за органами дізнання та досудового слідства.

Усі складові прокурорського нагляду тісно між собою пов’язані, а в багатьох випадках переплітаються. Перевірка додержання органами дізнання та слідства прав і свобод людини і громадянина, залученого до сфери кримінального судочинства, взаємо відносна з оцінкою законності та обґрунтованості рішень щодо застосування заходів процесуального примусу, провадження слідчих дій, а також із виконанням вимог закону, які регламентують процедуру дій та рішень за заявами (повідомленнями) про злочини і провадження у кримінальних справах.

Прокурорський нагляд у стадії досудового розслідування поширюється й на виконання закону начальниками слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки. Прокурор має право перевірити, чи використовують і як використовують ці посадові особи свої законні повноваження для здійснення керівництва і процесуального контролю за діями та рішеннями підлеглих їм слідчих.

Завдання прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства обумовлюються предметом нагляду. У загальному вигляді їх можна сформулювати як:

Забезпечення засобами прокурорського нагляду досягнення вимог закону (ст.. 2 КПК України) щодо швидкого і повного розкриття злочинів;
Викриття винних;
Забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не зазнав покарання.

До завдань цього виду прокурорського нагляду також можна віднести:

попередження, виявлення та усунення порушень, передбачених законами прав і свобод учасників досудового розслідування;
попередження, виявлення та усунення порушень процесуального порядку розгляду та вирішення заяв (повідомлень) про злочин тощо.

На кожній із досудових стадій кримінального процесу перераховані завдання прокурора конкретизуються, набувають специфічного характеру залежно від етапу розслідування та форми його завершення.

Кримінально-процесуальним та іншими законами визначено підслідність кримінальних справ слідчим різних відомств і компетенцію кожного з органів дізнання щодо розгляду, вирішення ними заяв, повідомлень про злочини, здійснення провадження у кримінальних справах. Тому ще одним із завдань прокурорського нагляду є слідкування за тим, щоб слідчі та працівники, які провадять дізнання, діяли в межах їхньої компетенції.

Значення цього напряму прокурорського нагляду обумовлюється насамперед тим, що, як уже згадувалося вище, діяльність органів дізнання й досудового слідства вимушено втручатися та обмежує здійснення багатьох конституційних і галузевих кримінально-процесуальних прав і свобод фізичних та юридичних осіб, залучених, через якісь обставини, до сфери кримінального судочинства. Жоден інший напрям (галузь) прокурорського нагляду не охоплює потреби в перевірці та обґрунтованості такої великої кількості дій та рішень піднаглядних органів.

Від того, наскільки ефективно здійснюється нагляд прокурорами за органами дізнання та досудового слідства, багато в чому залежить успіх у боротьбі зі злочинністю, дотримання режиму законності в Україні.

Характер кримінально-процесуальної діяльності органів досудового розслідування, які покликані швидко і повно розкривати й розслідувати злочини, для чого вимушені майже в усіх кримінальних справах застосовувати відповідні заходи процесуального примусу, що обмежують певні конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачає комплексом владно-розпорядчих повноважень.

Повноваження прокурора дозволяють йому своєчасно виявляти порушення закону органами дізнання і слідчими, дієво реагувати на кожен випадок невиконання чи неналежного виконання правових приписів.

Використання повноважень прокурора в одних випадках має на меті забезпечити швидке, повне розкриття злочину, якісне його розслідування і відшкодування завданої шкоди; в інших - забезпечити дотримання прав громадян, залучених у тій чи іншій формі (потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим тощо) до сфери кримінального судочинства.

Користуючись запропонованою раніше класифікацією заходів прокурорської діяльності й реагування, до повноважень прокурора, реалізація яких сприяє виявленню порушення закону в роботі органів дізнання та досудового слідства, можна віднести:
- Право вимагати для перевірки кримінальних справ матеріали, документи та інші відомості про злочини, хід розслідування і встановлення осіб, що їх учинили;
- Право брати участь у провадженні дізнання та слідства;
- Право перевіряти скарги на дії та рішення органів і посадових осіб, які здійснюють розслідування.
Повноваження, які дозволяють прокуророві попереджати порушення закону органами дізнання і слідчими, полягають:

У санкціонуванні або погодженні зі слідчим перед зверненням до судді (або у відмові від дачі санкції чи згоди) виконання деяких слідчих та інших процесуальних дій, рішень (про проведення огляду житла чи іншого володіння особи; обшук; окремі види виїмки; зняття інформації з каналів зв’язку; відсторонення обвинуваченого від посади; направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу; застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або взяття застави тощо);
У праві продовжувати (або відмовляти в цьому) строки досудового слідства; погодженні зі слідчим перед зверненням до судді щодо провадження строків тримання під вартою;
У праві давати згоду (або відмовляти в цьому) на закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами; скерування справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
У праві затверджувати (не затверджувати) обвинувальний висновок тощо.

Санкціонуючи, даючи згоду або затверджуючи відповідний процесуальний акт органу досудового розслідування, прокурор надає цьому актові юридичну силу. Відмова прокурора в санкції, згоді, затвердженні названих рішень попереджає порушення закону, оскільки у цих випадках постанови чи обвинувальний висновок, хоч і зберігаються в матеріалах кримінальної справи, але процесуального значення не мають.

Владно-розпорядчий характер повноважень прокурора ще більше властивий тим із них, котрі виступають засобами усунення порушень закону. До таких повноважень відносять:

Право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови особи, що провадить дізнання, органу дізнання або слідчого;
Право вилучати в органу дізнання і передавати слідчому будь-яку справу;
Передавати справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного та об’єктивного розслідування;
Право усувати особу, яка проводить дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вона допустила порушення закону під час розслідування у справі;
Право закривати кримінальну справу;
Право зупиняти провадження у кримінальних справах;
Право повертати кримінальну справу для провадження додаткового розслідування зі своїми письмовими вказівками;
Право давати письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини, про притягнення як обвинуваченого, обсяг обвинувачення, про надання справи для скерування її до суду або про закриття її;
Право вилучати з обвинувального висновку окремі пункти обвинувачення;
Право змінювати кваліфікацію злочину в обвинувальному висновку на менш тяжку;
Право скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід чи обрати такий захід, якщо його не було обрано, чи поставити у випадках, передбачених у КПК, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Деякі повноваження прокурора можуть бути використані з метою усунення виявлених порушень, так і попередження їх учинення в майбутньому. Зокрема, прокурор має право самостійно порушити кримінальну справу, скасувавши незаконну і необґрунтовану постанову про відмову в порушенні такої справи або вивчивши матеріали перевірки за заявою (скаргою, повідомленням) про злочин, щодо якого слідчим іще не прийнято відповідного рішення.

Участь прокурора у слідчій дії в одних випадках можу слугувати попередженню порушення закону дізнавачем чи слідчим, а в інших - усунути допущене порушення.

Органи дізнання зобов’язані виконувати доручення слідчого про проведення слідчих дій, привід, затримання підозрюваного, надання допомоги у проведенні розшукових заходів тощо. Невиконання письмових доручень слідчого органами дізнання є порушенням закону (ч. 3 ст. 114 КПК). Тому виявивши, вивчаючи матеріали кримінальних справ чи в інший спосіб, такі порушення, прокурор дає вказівки, які зобов’язують органи дізнання діяти відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Узагальнення практики прокурорського нагляду свідчить, що істотні шкоди розкриттю злочинів завдають наявні в органах дізнання та досудового слідства факти укриття заяв і повідомлень про злочини від своєчасної та правильної їх реєстрації; несвоєчасний їх розгляд і вирішення; незаконні та необґрунтовані відмови в порушенні кримінальних справ за фактами, викладеними в заявах і повідомленнях; укриття злочинів і повідомлень від своєчасного і правильного обліку тощо.

Виходячи з цього, Генеральний прокурор України вимагає підвищити дієвість прокурорського нагляду за законністю розгляду заяв і повідомлень про вчинені злочини, своєчасним порушенням кримінальних справ; гостро і принципово вирішувати питання про відповідальність посадових осіб, що допустили порушення законності, приховали злочини від обліку; домагатися фактичного усунення порушень, їх попередження.

Прокурорський нагляд за виконанням законів про прийом, реєстрацію, облік і вирішення заяв і повідомлень про злочини є частиною нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідств. Суть його полягає в тому, що Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори, здійснюючи нагляд, виявляють порушення закону, причини й умови, що цьому сприяли, забезпечуючи виконання загальних завдань прокуратури і завдань нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.

Прокуророві слід перевірити, чи повністю було зареєстровано сигнали про вчинені злочини, щоби жоден злочин не залишився нерозкритим і жодна особа, що вчинила злочин, не залишилася непокараною згідно з законом. Цього висновку можна дійти, коли буде з’ясовано таке:

Чи повністю було зареєстровано заяви й повідомлення про підготовлювані і вчинені злочини.
Чи дотримувалися строки реєстрації та вирішення заяв і повідомлень про злочини.
Чи проводилася перевірка заяв і повідомлень про злочини витребувати необхідних матеріалів і отриманням пояснень, без провадження слідчих дій.
Чи прийняті за заявами й повідомленнями про злочини рішення були законними та обґрунтованими і чи про них повідомлялись особи, установи, від яких надійшла заява чи повідомлення, а також, чи роз’яснювалось їм право на оскарження поставленого рішення?
Чи вживалися заходи для усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли, а винні в порушеннях закону посадові особи органу дізнання або слідства притягалися до встановленої законом відповідальності.
Чи забезпечувалися права і законні інтереси учасників процесу.

Здійснюючи нагляд за законністю вирішення заяв і повідомлень про злочини, прокурор повинен керуватися відповідними статтями КПК, а також відомчими нормативними актами.

Одним із наслідків прийняття заяви чи повідомлення про злочин може бути порушення кримінальної справи. У зміст нагляду за законністю порушення кримінальної справи входить перевірка вимог закону про обов’язок слідчого, органу дізнання прийняти заяву, повідомлення про вчинений злочин, злочин, що готується чи вчиняється, їх своєчасну реєстрацію, облік і вирішення. За загальним правилом, на заяву чи повідомлення, що надійшли, повинно бути прийняте передбачене законом рішення у строк не більше трьох днів од дня їх отримання, а у виняткових випадках – не більше десяти днів із метою своєчасного виявлення порушень законів у процесі вирішення заяв і повідомлень про злочини. З огляду на таку правову регламентацію цієї діяльності вважається доцільним проводити її періодичні перевірки, зокрема в органах внутрішніх справ – не рідше одного разу на десять діб. У кожному разі, у випадку надходження до прокуратури скарг про неправильне чи несвоєчасне вирішення конкретним органом дізнання чи слідчим заяв і повідомлень про злочини, перевірку таких скарг слід проводити протягом трьох діб, після чого повідомити заявника про винесене прокурором рішення.

Прокурор перевіряє, чи справді вимагалася перевірка заяв і повідомлень про злочини, і якщо так, то чи проводилася ця перевірка шляхом витребування необхідних матеріалів, отримання пояснень, чи з порушенням вимог закону відповідними органами проводилися слідчі дії (огляд місця події). На вказані обставини доречно звернути увагу тому, що найчастіше в процесі таких перевірок порушуються саме вимоги закону про недопустимість проведення слідчих дій до порушення кримінальної справи. Із указаних правил закон установлює лише такі винятки – провадження огляду місця події та арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку з метою запобігти злочину. На практиці ж виконуються й інші слідчі дії, зокрема затримання й допит підозрюваного, його особистий обшук і освідування, обшук, призначення й проведення судових експертиз, опис майна тощо. Звичайно, можна дискутувати про потребу законодавчого розширення переліку слідчих дій, які можна було б проводити до порушення кримінальних справ, але на разі діє формальна законодавча вимога, яка забороняє на цьому етапі провадження виконувати такі дії, крім огляду місця події.

Відповідно до закону за заявою чи повідомленням, що надійшло, окрім порушення кримінальної справи, ще може бути винесено одне з таких рішень: 1) про відмову в порушенні кримінальної справи; 2) про передання заяви чи повідомлення за належністю.

Винесення рішення у вигляді порушення кримінальної справи можливе за умови точного виконання вимог закону, що встановлюють приводи й підстави для такого рішення, а також відтворюють і визначають обставини, що унеможливлюють провадження у справі.

Підставами до порушення кримінальної справи є джерела, з яких орган дізнання, слідчий прокурор, суд чи суддя отримують дані про вчинені чи підготовлювані злочини:

заяви і скарги;
повідомлення представників, юридичних і посадових осіб;
статті, замітки і листи та інші повідомлення в пресі;
явка з повинною;
безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом ознак злочину.

Усі перераховані приводи, крім безпосереднього виявлення ознак злочину, за суттю охоплюються терміном “заяви і повідомлення”. До заяв про злочини належить і скарга потерпілого, хоча вона прямо і не названа в законі. Необхідність перевірки законності скарги як приводу до порушення кримінальної справи має важливе практичне значення у справах приватного обвинувачення, що порушуються не інакше як за скаргою потерпілого. Такі кримінальні справи органи дізнання та досудового слідства самі порушувати не мають права, а зобов’язані скарги потерпілого направити за підсудністю, вживши попередньо заходів до її перевірки. У такій скарзі повинно бути чітко виражене волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності. Не може розглядатись як скарга пояснення з викладенням фактичних обставин справи, дане на вимогу посадової особи відповідним правоохоронним органом.

Закон регламентує вимоги, які висуваються до заяв і повідомлень про злочин. Усні заяви до протоколу, який підписується заявником і посадовою особою органу дізнання, слідчим прокурором чи суддею, які прийняли заяву. Повідомлення юридичних осіб різних форм власності (їхніх представників) і посадових осіб повинні бути зроблені у письмовій формі. На відміну від громадян вони (посадові особи) не попереджаються про кримінальну відповідальність за свідомо неправдивий донос, оскільки посадова особа, що надіслала свідомо неправдиве повідомлення, несе кримінальну відповідальність за однією зі статей КК про злочини у сфері службової діяльності.

Під достатніми даними для порушення кримінальної справи слід розуміти такі дані, які вказують на ознаку злочину.

Підставами для порушення кримінальної справи можуть бути взяті дані зі змісту самої заяви чи повідомлення, які не вимагають проведення перевірки для прийняття відповідних рішень. Коли ж за заявою неможливо визначити достатність даних для порушення кримінальної справи, прокурор повинен врахувати, що згідно з законом до них відносять обставини, вказані у ст. 64 КПК України.

Ряд норм КК встановлюють можливість притягнення до кримінальної відповідальності осіб тільки в тих випадках, якщо до них раніше застосовувалися заходи адміністративного впливу чи були спеціальні попередження.

Одночасно з порушенням кримінальної справи повинні бути вжиті заходи для попередження чи припинення злочин, а також для закріплення слідів злочину.

Визнавши, що кримінальна справа порушена без законних приводів і достатніх підстав або за наявності обставин, які унеможливлюють провадження у справі, прокурор своєю постановою скасовує незаконне рішення слідчого чи органу дізнання, відмовляє в порушенні кримінальної справи чи закриває кримінальну справу, якщо в ній було проведено слідчі дії.

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийняття слідчим рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, прокурор з’ясовує:

чи дотримано письмової форми повідомлень юридичних і посадових осіб;
чи правильно занесено зміст заяв громадян до протоколу;
чи було зроблено заявником роз’яснення положення закону про відповідальність за свідомо неправдивий донос;
чи дотримано строків перевірки інформації ;
чи не проводилися під час перевірки, як уже зазначалося, слідчі дії;
чи повідомлено про результати перевірки і прийняте рішення зацікавленим особам.

Особливу увагу слід приділяти повноті перевірки і законності прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Підставами відмови слугують обставини, що включають провадження у справі (ст.. 6 КПК України).

Перевіряючи постанову слідчого чи органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, прокурор зобов’язаний звернути увагу не тільки на обґрунтованість цієї відмови за суттю, а й на відповідність формулювання наведеної в постанові підстави для відмови в порушенні справи нормам матеріального і процесуального права, а також на відповідність цього формулювання обставинам, викладеним у матеріалах.

Перевіряючи законність прийнятого рішення про передачу заяви чи повідомлення за належністю (тобто за підслідністю чи підсудністю), прокурор повинен виходити з вимог закону про те, що орган дізнання має право порушити справу про будь-який злочин, що охоплюється компетенцією, відповідно до вимог ст.. 101 КПК України, крім справ приватного обвинувачення.

За наявності ознак злочину, щодо якого провадження досудового слідства обов’язкове, орган дізнання порушує в межах своєї компетенції кримінальну справу і проводить невідкладні слідчі дії для виявлення і закріплення слідів злочину: огляд, обшук, виїмку, освідування, затримання й допит підозрюваних, допит потерпілих і свідків тощо. Тому не буде порушенням, якщо орган дізнання після порушення кримінальної справи про злочин, не підслідний саме йому, виконає всі перераховані слідчі, а потім, коли остаточно встановить належність, передасть справу за підслідністю. Головне додержання у цій діяльності вимог закону щодо строків дізнання і виконання загальних завдань кримінального судочинства.

Заява (повідомлення) про злочин чи інші інформація, отримана працівником органу дізнання чи досудового слідства поза службовим приміщенням, після вжиття необхідних заходів до попередження чи зупинення, негайно передається в чергову частину чи приймальну (наприклад у прокуратурах) для реєстрації. Про зареєстровані злочини, повідомлення про злочини і вжиття щодо них невідкладних заходів черговий працівник органу дізнання чи слідчий доповідає начальникові органу дізнання чи прокуророві або особам, які їх заступають, які за кожним випадком повідомлення про злочин дають письмову вказівку про розгляд їх, згідно із законом. Щодо іншої інформації (телефонні, телеграфні повідомлення, анонімні листи тощо), зареєстровані у спеціальному журналі, черговий негайно вживає заходів для її перевірки. Якщо під час перевірки інформації буде виявлено і встановлено заявка, і він подасть письмову заяву чи його усне повідомлення буде оформлено у передбаченому законом порядку (складено протокол у порядку, передбаченому ст.. 95 КПК), то така інформація про злочин реєструється у книзі заяв і повідомлень про злочини. Про кількість, характер інформації, що надійшла, і вжиті заходи черговий в органах МВС, СБУ та податкової міліції кожної доби доповідає начальникові цього правоохоронного органу. Якщо під час перевірки заяви (повідомлення) чи іншої інформації буде встановлено факт адміністративного проступку, відповідно до закону будуть вживатися до порушника заходи адміністративного впливу або матеріали направлятимуться з цією метою у відповідні державні органи. У результаті щодо кожної заяви, повідомлення про злочин в облікових документах відповідного правоохоронного органу повинні бути зроблені записи принаймні у двох журналах.

Відтворюючи характер прийнятого рішення щодо заяви, посадова особа або черговий у відповідному правоохоронному органі хобов’язані зробити не пізніше ніж через 10 днів відмітку у відповідному журналі про порушення кримінальної справи, про відмову в її порушенні чи в направленні заяв і повідомлень за належністю.

Відтворення результатів наглядової діяльності прокурора щодо усунення виявлених порушень під час прийому, реєстрації, обліку та вирішення заяв і повідомлень про злочини передбачено у відповідних розділах установленої статистичної звітності про результати слідства й роботи прокурора. Злочин повинен вважатися поставленим на облік тільки після реєстрації його у відповідному органі МВС, СБУ, податкової міліції, прокуратури.

Виходячи з прокурорських повноважень, загальних завдань щодо нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства та, беручи до уваги специфіку конкретних завдань щодо виявлення порушень закону у процесі прийому, реєстрації та вирішення заяв і повідомлень про злочини, прокурор проводить перевірку вимог закону:

про прийом заяв і повідомлень про злочини всіма посадовими особами піднаглядних підрозділів органів внутрішніх справ, Служби безпеки та податкової міліції;
про своєчасну, повну і правильну реєстрацію заяв і повідомлень про злочини у відповідних структурах названих правоохоронних органів;
про порядок і способи отримання цими органами матеріалів для вирішення заяв і повідомлень про злочини, а також законність і обґрунтованість прийнятих рішень.

Безпосередній перевірці повинна передувати її підготовка:

планування, підбір і детальне вивчення законів та інших нормативних актів, належних до предмета перевірки;
використання узагальнень, даних обліку і звітності;
аналіз скарг на несвоєчасне і неправильне вирішення заяв і повідомлень про злочини;
підбір у прокуратурі даних про направлення до відповідного піднаглядного правоохоронного органу (наприклад, в органи внутрішніх справ) повідомлень про злочини торговельними і лікувальними закладами тощо;
ознайомлення з методичними посібниками та іншою літературою;
визначення типових порушень законів;
направлення запитів у різні установи про наявність у них даних про злочини;
підготовка списку облікової документації для відповідного органу дізнання чи досудового слідства.

Прокурор повинен чітко визначитися, що він перевірятиме і які у цьому процесі способи він може використати.

Виявити порушення вимог закону про своєчасну, повну і правильну реєстрацію заяв і повідомлень про злочини прокурор може такими способами:

перевіркою матеріалів, за якими винесено рішення про відмову в порушенні кримінальної справи;
вивченням кримінальних справ чи тих заяв і повідомлень, у яких вказано про вчинення конкретного злочину;
отриманням пояснень від відповідальних осіб;
витребування документів з установ і організацій, фігурантів у заяві та повідомленні про злочин тощо;
заслуховуванням доповідей чи звітів слідчих та осіб, що проводять дізнання;
вивченням розгляду чи безпосереднім розглядом скарг громадян на дії відповідних осіб правоохоронного органу;
дачею доручення вищестоящим органам чи посадовим особам щодо проведення перевірок діяльності нижчестоящих підрозділів з питань прийому, реєстрації, обліку та вирішення заяв і повідомлень про злочини;
узагальненням різних видів практики.

Варто зазначити, що виявлення порушень закону в указаному напрямі діяльності органів дізнання й досудового слідства можливе і в разі безпосередньої участі прокурора в розслідуванні злочинів чи в процесі підтримання державного обвинувачення в суді.

Повертаючись до названих способів перевірки виконання законів, конкретизуємо деякі їхні моменти:

Вивчаючи заяви й повідомлення про злочини, прокурор повинен з’ясувати, чи є на заяві штамп реєстрації документа, що надійшов, і запис реєстрації у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини; чи дотримуються встановлені строки перевірочних дій і чи видаються заявникам відповідні документи про прийом заяв. Прокурор також повинен перевірити, чи передаються оперативними працівниками заяви і повідомлення про злочини в чергові частини для їх своєчасної реєстрації.
Вивчаючи матеріали, за якими прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, прокурор повинен перевірити не тільки законність і обґрунтованість прийнятого рішення, а й з’ясувати, чи своєчасно було прийнято, зареєстровано та обліковано заяви і повідомлення про вчинювані і підготовлювані злочини, чи дотримано процесуального порядку перевірки отриманої інформації, чи не порушено прав зацікавлених осіб.
Вивчаючи матеріали кримінальної справи, прокурор з’ясовує, коли було подано і зареєстровано заяву, в який строк і які конкретно перевірочні дії проводилися; через який проміжок часу після подання заяви чи повідомлення порушено кримінальну справу.

Прокурорська практика засвідчує, що трапляються непоодинокі випадки, коли за окремими заявами з ознаками очевидних злочинів, щодо яких законом передбачено заходи зі зміцнення доказів, попередження злочинів, збереження слідів злочину, ці дії своєчасно не проводяться, і кримінальні справи за такими заявам чи повідомленнями тривалий час не порушуються.

Виявити порушення закону, зрештою, прокурор може в результаті порівняння отриманої з підприємств і організацій інформації про вчинені там за певний період злочини із записами про ці факти в обліковій інформації міліції. Адже непоодинокими є випадки, коли заяви й повідомлення навмисно не реєструються, а передбачені щодо них законом перевірочні дії тривалий час не проводяться. Коли ж надходять повторні заяви за цими ж фактами, перевірка проводиться поверхнево й формально, тож закономірно завершується прийняттям рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

В окремих випадках наприкінці місяця, кварталу, півріччя заяви й повідомлення про злочини необґрунтовано скеровуються в інший орган, по деякім часі повертаються, але включаються у статистичну звітність у наступний звітній період.

Іншим напрямом нагляду прокурора за дотриманням закону під час прийому, реєстрації, обліку та вирішення заяв і повідомлень про злочини (крім описаного вище способу порівняного аналізу обліково-реєстраційної документації) виступає перевірка виконання органами дізнання й досудового слідства законів про порядок і способи отримання матеріалів для вирішення заяв і повідомлень про злочини. Здійснювані в цьому напрямі перевірки проводяться шляхом вивчення прокурором:

а) матеріалів, за якими прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальних справ;

б) порушених за заявами й повідомленнями про злочини кримінальних справ;

в) рапортів працівників органів внутрішніх справ, служби безпеки й податкової міліції, які перевіряли дані, що надійшли від засобів масової інформації.

Під час перевірки вказаних вище матеріалів і порушених кримінальних справ прокурор з’ясовує, чи дотримано вимог закону щодо витребування необхідних матеріалів і отримання пояснень та іншої інформації без порушення кримінальної справи і проведення слідчих дій.

Часто посадові особи піднаглядних правоохоронних органів до порушення кримінальної справи з метою отримання необхідної інформації проводять допити за правилами допитів свідків, але без дати фактично проведеної слідчої дії. Робиться це для того, щоб у разі порушення кримінальної справи заповнити відсутні в протоколі реквізити і таким способом імітувати своєчасність виконання слідчої дії. Наявність таких випадків свідчить про фальсифікацію процесуальних актів, що природно, не може залишатися без реагування прокурора. Передусім прокурор повинен установити винних у вчиненні вказаних порушень осіб, а також з’ясувати причини й умови, що сприяли їм. Для цього прокурор зобов’язаний взяти пояснення як у конкретних виконавців таких дій, так і тих, чиї показання зафіксовано в процесуальних актах, складених із порушенням закону.

Виявлені порушення закону прокурор заносить до журналу для запису виявлених у піднаглядних правоохоронних органах порушень законів.

Прокурор зобов’язаний перевірити законність та обґрунтованість прийнятого за заявою чи повідомленням рішення. Особливу увагу прокурор повинен звертати на законність, обґрунтованість і форму рішень: про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи та про передачу заяв чи повідомлень за належністю.

Постанова про порушення кримінальної справи є законною лише в тому разі, коли в процесі провадження дотримано вимог процесуального закону, а також коли в ній правильно застосовано відповідну статтю Особливої частини Кримінального кодексу.

Назва постанови буде обґрунтованою, якщо в її описовій частині наведено достатні дані, що вказують на ознаки того злочину, за фактом вчинення якого порушено кримінальну справу.

У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи та скерування матеріалів за належністю прокурор перевіряє, чи дотримано під час провадження перевірки вимог кримінально-процесуального законодавства, а також інших норм закону.

За всіма виявленими порушеннями законів під час прийому, реєстрації, обліку і вирішення заяв і повідомлень про злочини в органах дізнання та досудового слідства прокурор повинен вжити заходів щодо їх усунення, покарання винних посадових осіб і попередження порушень у майбутньому, використовуючи для цього надані йому повноваження.

Залежно від характеру виявлених порушень закону прокурор вживає відповідних заходів правового реагування, про які вже згадувалось. Зокрема, виносить різного роду постанови, дає відповідні вказівки, вносить подання. Він має право приймати рішення про:

Скасування постанови про порушення кримінальної справи і складення постанови про відмову в її порушенні або про закриття справи (коли проводилися слідчі дії);
Скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи і складення постанови про її порушення;
Усунення особи, що проводить дізнання чи слідство, від подальшого ведення дізнання чи слідства, якщо нею допущено порушення закону під час розслідування справи;
Вилучення справи від органу дізнання і передання її слідчому;
Передання справи від одного слідчого іншому;
Повернення кримінальної справи органу дізнання чи слідчому зі своїми письмовими вказівками про проведення додаткового розслідування тощо.

Прокурор може також давати вказівки про проведення дізнання та досудового слідства, про обрання чи зміну запобіжного заходу, про притягнення як обвинуваченого, кваліфікацію та обсяг обвинувачення та ін.

Отже, в процесі здійснення нагляду за виконання законів про прийом, реєстрацію, облік і вирішення заяв і повідомлень про злочини органами дізнання та досудового слідства прокурор зобов’язаний вжити всіх передбачених законом заходів щодо усунення виявлених порушень закону, для притягнення винних посадових осіб до встановленої законодавством відповідальності, а також для усунення причин і умов, що цьому сприяли.

Blog