Geum.ru

Нові програми для загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання

Вид материалаДокументы
Учень – активний учасник навчального процесу
Мовленнєва змістова лінія
Відомості про мовлення.
Види робіт
Читання мовчки
Відтворення готового тексту
Створення власних висловлювань
Монологічне мовлення.
Письмо. Твір у публіцистичному стилі на морально-етичну і суспільну теми.Ділові папери.
Міжпредметні зв’язки.
Мовна змістова лінія
Повторення та узагальнення вивченого.
Культура мовлення і стилістика.
Синтаксис. Пунктуація.
Культура мовлення і стилістика.
Текст (риторичний аспект)
Міжпредметні зв’язки.
Складнопідрядне речення
Культура мовлення і стилістика.
Текст (риторичний аспект)
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16

Діяльнісна змістова лінія


Учень – активний учасник навчального процесу:


▪ визначає мотив, мету, завдання власної пізнавальної діяльності;

▪ планує основні етапи і використовує найраціональніші способи досягнення мети;

▪ виконує основні розумові операції;

▪ систематизує й узагальнює навчальний матеріал, наводить докази на підтвердження тез, а також спростовує хибні твердження, оперуючи відомими уявленнями і поняттями (в т.ч. поза лінгвістичного характеру);

▪ встановлює міжпредметні зв’язки на основі знань, оцінює якість виконаної роботи;

▪ вчиться планувати роботу із самоосвіти;

▪ працює індивідуально, в парі та групі;

▪ працює зі словниками, енциклопедіями універсального характеру і за галузями знань, різноплановою довідковою літературою, мережею Інтернет;

▪ добирає додаткову літературу до уроків, самостійно вибирає і читає відповідні вікові книжки;

працює з періодичними виданнями, адресованими учням старшого шкільного віку;

▪ робить необхідні виписки з книжок і журналів, правильно оформляє, систематизує, зберігає і використовує їх у навчальній роботі та в позаурочний час;

▪ вчиться працювати з публіцистичною та суспільно-політичною літературою, використовує такі елементи книжки як коментар автора, перекладача, редактора, додатковий апарат, алфавітний покажчик та ін.;

▪ використовує з метою самоосвіти цикли радіо- і телепередачі;

▪ виявляє здатність сприймати новий досвід, нові способи поведінки;

▪ розпочинає планомірну роботу з самоосвіти;


▪ помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і в результатах їхньої діяльності;

▪ спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків із загальнолюдським моральними нормами, усувати помічені невідповідності;

▪ виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;

▪ переконаний, що творити добро словом і ділом – обов’язок кожної людини.



Порівняльна таблиця відмінностей

проекту програми «Українська мова. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з молдовською мовою навчання» та чинної програми «Українська мова. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з румунською мовою навчання»/Н.Д.Бабич, К.Г.Джука, В.А.Гладкова. – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2005 .


I Мовленнєва змістова лінія



№

Види робіт з мовленнєвої діяльності
Чинна програма

12 годин
Проект нової програми

31 година

1.
Аудіювання
2
6

2.
Читання

(вголос, мовчки)
4
6

3.
Діалогічне мовлення
2
4

4.
Усне та письмове

монологічне висловлювання

(перекази, твори)
4
15



ІI Мовна змістова лінія



№
Зміст навчального

матеріалу
Чинна програма

50 години
Проект нової програми

35 годин

1.
Повторення та узагальнення

вивченого
2
1

2.
Словосполучення

і речення
4
3

3.
Просте речення

(двоскладне та односкладне)
6
5

4.
Неповні речення
3
2

5.
Речення з однорідними членами
6
4

6.
Речення із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)
7
5

7.
Речення з відокремленими членами
8
4

8.
Пряма і непряма мова.

Діалог
6
4

9.
Повторення в кінці року
2
1



9-й клас

(70 год., 2 год. на тиждень)

(2 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовленнєва змістова лінія



Дата

пров.

уроку
№

п/п
К-ть

годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів






1.
32

2


Відомості про мовлення.

Повторення вивченого про мовлення і спілкування, про текст, стилі мовлення і типи мовлення. Вимоги до мовлення. Жанри мовлення: оповідання, доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заява, автобіографія.

Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо).


Учень/учениця:

систематизує вивчені відомості про види, форми мовлення, види мовленнєвої діяльності, різновиди аудіювання, читання, вимоги до мовлення, ситуацію спілкування, її складові, основні правила спілкування;

аналізує текст, його основні ознаки, структуру, види зв’язку речень у тексті, загальні мовні засоби міжфразного зв’язку; типи, стилі і жанри мовлення (в т. ч. оповідання, доповідь, тези прочитаного, конспект почутого, заяву, автобіографію), особливості їх побудови.




2.


6


3
Види робіт

Сприймання чужого мовлення

Аудіювання (слухання, розуміння) (ознайомлювальне, вивчальне, критичне) текстів різних стилів, типів і жанрів.

Удосконалення вмінь сприймати на слух і розуміти автентичне мовлення в типових ситуаціях спілкування, здобувати, критично оцінювати і доречно використовувати необхідну інформацію.

Розвиток аудіативної пам’яті, уваги, уяви, логічного мислення.


Читання мовчки текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне, переглядове)

(практично).

Розуміння фактичного змісту прочитаного (відповіді на проблемні запитання за змістом).
Учень/учениця:

розуміє фактичний зміст, тему та основну думку висловлювань інших людей з одного прослуховування;

користується різними видами аудіювання (ознайомлювальним, вивчальним, критичним) залежно від мовленнєвої ситуації, адекватно сприймаючи основну думку висловлювання, особливості його структури і мовного оформлення;

засвоює і використовує найбільш важливу і актуальну інформацію з прослуханих повідомлень, текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення;


читає мовчки незнайомий текст, складніший і більший за обсягом, ніж у попередніх класах;

користується залежно від мовленнєвої ситуації відомими різновидами читання;

складає план, тези прочитаного;

оцінює прочитане з погляду змісту, форми, задуму і мовного оформлення.




3.
3


7


2
Відтворення готового тексту

Виразне читання вголос текстів різних типів, стилів, жанрів мовлення (у т.ч. різноманітних жанрів фольклору).


Перекази (навчальні й контрольні) за складним планом.

Говоріння. Стислі перекази текстів наукового і публіцистичного стилів.

Вибірковий переказ тексту художнього стилю.

Письмо. Вибіркові перекази текстів наукового і художнього стилів.

Докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням.

Тези статей на морально-етичні та суспільні теми.

Тематичні виписки як спосіб засвоєння і запам’ятовування почутого і прочитаного.

Цитатний план літературно-критичних статей.

Переклад з молдовської мови різних за стилем і жанром уривків або невеликих закінчених творів.
Учень/учениця:

виразно читає вголос знайомі, складніші, порівняно з попередніми класами, і незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм, виражаючи за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, мовного оформлення, авторський задум;

оцінює прочитаний уголос текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;


переказує (усно і письмово) докладно, вибірково і стисло тексти художнього, наукового і публіцистичного стилів, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей прослуханих і прочитаних текстів художнього, наукового і публіцистичного стилів мовлення за самостійно складеним планом;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, мовного оформлення та авторського задуму.


перекладає різні за стилем і жанром уривки або невеликі закінчені твори, дотримуючись вимог до цього виду мовленнєвої діяльності.




4.
4


5
Створення власних висловлювань

Діалогічне мовлення.

Складання діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування: приватна розмова, обговорення певної теми, обговорення самостійно обраної теми, розігрування діалогу.


Монологічне мовлення.

Твори (навчальні й контрольні) за складним планом.

Говоріння. Твір у публіцистичному стилі на морально-етичну і суспільну теми.

Письмо. Твір у публіцистичному стилі на морально-етичну і суспільну теми.


Ділові папери. Заява. Автобіографія.
Учень/учениця:

складає, розігрує діалог відповідно до запропонованої ситуації, демонструючи певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо).

ініціює, підтримує розмову і реагує на репліки співрозмовника в типових ситуаціях спілкування: заперечує достовірність наведеного факту і повідомляє дійсний факт; протиставляє факти, повідомлення, інформацію; робить спробу вплинути на чиюсь думку, змінити її, використовуючи в діалозі факти з різних джерел, які підтверджують правильність думки; аргументовано заперечує; висловлює готовність прийняти позицію співрозмовника; визнає свою неправоту і правоту співрозмовника; коректно перериває партнера; просить вибачення за вимушене втручання в розмову і переривання співрозмовника;


створює власні висловлювання – усні й письмові твори, осмислюючи тему, розкриває її, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці;

робить необхідні узагальнення й висновки;

добирає з різних джерел матеріал для творів і систематизує його;

додержується вимог до мовлення та основних правил спілкування;

удосконалює висловлювання згідно з вимогами до писемного мовлення;

висловлює свої враження і почуття;

складає заяву, автобіографію.




Міжпредметні зв’язки. Цитатний план літературно-критичних статей, їх окремих розділів (література). Переклад з молдовської мови текстів різних типів, стилів та жанрів (молдовська мова і література).



Мовна змістова лінія



Дата

пров.

уроку
№

п/п
К-ть

годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів






1.
36

1


Вступ

Функції мови. Значення мови в житті людини і суспільства.


Учень/учениця:

висловлює судження про роль мови в житті людини і суспільства, пояснює функції мови (мова – засіб пізнання, називання, спілкування, звернення до адресата, має етичну й естетичну функції тощо);





2.
2
Повторення та узагальнення вивченого.

Речення та словосполучення. Просте неускладнене й ускладнене речення.

Складне речення. Складносурядне та складнопідрядне речення. Сполучники сурядності та підрядності.

Правопис. Основні правила правопису (за вибором учителя).

Внутрішньопредметні зв’язки

Лексика і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв та приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Удосконалення вмінь нормативного вживання вивчених мовних явищ. Складні випадки слововживання.

Текст (риторичний аспект). Використання простих і складних речень у текстах різних стилів.
Учень/учениця:

застосовує здобуті знання, сформовані вміння і навички на складнішому мовному матеріалі;




3.
1


4
Синтаксис. Пунктуація.

Поняття про складне (сполучникове і безсполучникове) речення.

Складносурядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.

Правопис. Розділові знаки між частинами складносурядного речення.

Внутрішньопредметні зв’язки

Лексика і фразеологія.

Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв та приказок), крилатих висловів, що мають будову складносурядних речень.

Культура мовлення і стилістика. Інтонація складносурядного речення. Синоніміка складносурядних речень з різними сполучниками, а також складносурядного речення і простих речень.

Текст (риторичний аспект). Використання складносурядних речень у текстах наукового, публіцистичного стилів.
Учень/учениця:


повідомляє відомості про складне речення, типи складних речень (сполучникові і безсполучникові), засоби зв’язку між простими реченнями в складному;

визначає види складних речень (сполучникові і безсполучникові), засоби зв’язку між частинами речення у складному, межі частин у складному реченні, кількість граматичних основ у ньому;

розпізнає у тексті складносурядні речення, визначає їх структуру, смисловий зв'язок і мовні засоби зв’язку між його частинами;

правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядного речення й обґрунтовує їх;

знаходить й виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

аналізує й оцінює виражальні можливості складносурядних речень та інших синонімічних конструкцій;

складає висловлювання в усній і письмовій формі на соціокультурну тему, використовуючи в них виражальні можливості складносурядних речень.

Міжпредметні зв’язки. Розділові знаки в складносурядному реченні в українській і молдовській мовах (молдовська мова).




4.
8
Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому.

Основні види складнопідрядних речень: з означальними, з’ясувальними, обставинними підрядними частинами (місця, часу, способу дії і ступеня, порівняльні, причини, мети, умови, наслідкові, допустові).

Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами.

Правопис. Розділові знаки між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення. Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами.

Внутрішньопредметні зв’язки

Лексика і фразеологія.

Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв та приказок), крилатих висловів, що мають будову складнопідрядних речень.

Культура мовлення і стилістика. Інтонація складнопідрядного речення. Синоніміка сполучникових складних, складнопідрядних і простих речень з відокремленими членами.

Текст (риторичний аспект). Використання складнопідрядних речень у текстах наукового, публіцистичного стилів.
Учень/учениця:

знаходить складнопідрядне речення у тексті, у тому числі з кількома підрядними частинами;

визначає головну і підрядну частини, види складнопідрядних речень, їх істотні ознаки, межі головної і підрядної частин, кількість частин;

розрізняє сполучники і сполучні слова;

правильно ставить коми між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;

правильно інтонує складнопідрядні речення;

аналізує і порівнює виражальні можливості складнопідрядних речень та інших синонімічних конструкцій у текстах різних стилів;

конструює складнопідрядні речення різних видів;

складає висловлювання в усній і письмовій формі на соціокультурну тему, використовуючи в них виражальні можливості складнопідрядних речень.

Міжпредметні зв’язки. Розділові знаки в складнопідрядному реченні з підрядним з’ясувальним в українській і молдовській мовах (молдовська мова).




5.
4
Безсполучникове складне речення. Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення. Правопис. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні.

Внутрішньопредметні зв’язки

Лексика і фразеологія.

Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв та приказок), крилатих висловів, що мають будову безсполучникових складних речень.

Культура мовлення і стилістика. Особливості інтонації складного безсполучникового речення. Синоніміка складних речень із сполучниками, без сполучників і простих речень.

Текст (риторичний аспект). Використання безсполучникових складних речень у висловлюваннях розмовного, публіцистичного і художнього стилів.
Учень/учениця:

знаходить безсполучникові складні речення;

визначає їх основні ознаки, смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень;

правильно ставить розділові знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;

правильно інтонує безсполучникові складні речення;

аналізує і порівнює виражальні можливості безсполучникових складних речень із синонімічними синтаксичними конструкціями в невеликих текстах розмовного, публіцистичного і художнього стлів;

правильно будує безсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями між його частинами;

використовує їх виражальні можливості в усних і письмових висловлюваннях на певну соціокультурну тему.

Міжпредметні зв’язки. Опис у художньому творі (література).




6.
7
Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку.

Правопис. Розділові знаки у складному реченні з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку.

Внутрішньопредметні зв’язки

Лексика і фразеологія.

Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв та приказок), крилатих висловів.

Культура мовлення і стилістика. Синоніміка складних синтаксичних конструкцій з простими.

Текст (риторичний аспект). Використання складних речень із різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку в текстах різних стилів.
Учень/учениця:

знаходить у тексті складне речення з різними видами зв’язку;

визначає його основні ознаки і структуру;

правильно розставляє в них розділові знаки й обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;

розрізняє вивчені пунктуаційні правила;

аналізує й зіставляє виражальні можливості складних речень з різними видами зв’язку і синонімічних конструкцій;

будує складні речення з різними видами зв’язку;

складає усні й письмові висловлювання публіцистичного і наукового стилів, доцільно використовуючи виражальні можливості складних синтаксичних конструкцій.

Міжпредметні зв’язки. Використання складних синтаксичних конструкцій у художніх описах (література).




7.
3
Складне синтаксичне ціле (ССЦ), його основні ознаки.

ССЦ і абзац. Види і засоби міжфразного зв’язку. Актуальне членування речень у висловлюванні: відоме і нове.

Правопис. Повторення вивчених пунктограм у простому і складному реченнях.

Внутрішньопредметні зв’язки

Лексика і фразеологія.

Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв та приказок), крилатих висловів, що мають будову ССЦ.

Культура мовлення і стилістика.

Засвоєння складних випадків слововживання. Синоніміка синтаксичних конструкцій

Текст (риторичний аспект). Оптимальне структурування складних синтаксичних цілих у висловлюваннях, що належать до різних типів мовлення.
Учень/учениця:

знаходить складне синтаксичне ціле в тексті;

визначає його істотні ознаки, види і засоби міжфразного зв’язку, розподіл тексту на мікротеми, членування речень у висловлюванні на відоме і нове, співвідношення ССЦ з абзацом;

оцінює виражальні можливості ССЦ різних типів і стилів;

конструює невеликі тексти на певну тему, доцільно розподіляючи їх на ССЦ й абзаци відповідно до комунікативного задуму, використовуючи членування речень на відоме й нове для забезпечення оптимальної зв’язності текстів;

використовує виражальні можливості ССЦ різних типів і стилів у власному усному і писемному мовленні.




8.
6
Повторення і систематизація вивченого.

Основні правила української літературної вимови.

Значущі частини слова. Основні способи словотвору. Орфограми в префіксах і суфіксах.

Самостійні частини мови. Службові частини мови.

Словосполучення і речення як синтаксичні одиниці. Члени речення і слова, граматично не зв’язані з членами речення (звертання, вставні слова і речення).

Розділові знаки в простому і складному реченні.

Правопис. Орфографія. Пунктуація.
Учень/учениця:

додержується норм української літературної вимови;

визначає і виправляє допущені в усному мовленні орфоепічні помилки;

правильно пише слова із зазначеними орфограмами;

знаходить і виправляє орфографічні, лексичні і граматичні помилки; обґрунтовує написання за допомогою вивчених правил;

правильно будує і використовує в мовленні речення різних типів;

правильно ставить розділові знаки відповідно до вивчених пунктуаційних правил;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила.