Особистісно Зорієнтоване навчання
| Вид материала | Документы |
- Сербін Наталія Миколаївна. Презентація досвіду роботи вчителя математики Велічай, 42.98kb.
- Особистісно зорієнтоване навчання. Методичний збірник / Упоряд. С. А. Рубан. Ірпінь,, 410.36kb.
- На уроках читання, що сприяють, 478.21kb.
- Дранікова Галина Андріївна, 87.39kb.
- Устатті розглядаються особистісно орієнтовані технології навчання майбутніх учителів, 129.69kb.
- Шляхи розвитку інтересу до навчання, 67.91kb.
- Л. О. Шевчишина учитель гімназії №34 «Либідь» Подільського району Застосування інтерактивної, 209.97kb.
- Гнідинська зош І-ІІІ ступенів імені Петра Яцика, 75.54kb.
- Розвиток творчого потенціалу учнів в умовах професійно – орієнтованого змісту освіти, 74.98kb.
- Сучасний урок. Шляхи вдосконалення ефективності навчального процессу, 51.36kb.
Особистісно Зорієнтоване навчання
в умовах профільної школи
вчительхімії Криворізької Центрально-Міської гімназії Чигрина Людмила Вікторівна
Щоб зробити у світі щось гідне, не можна стояти на березі, тремтячи і думаючи про холодну воду і небезпеки, що підстерігають плавців. Треба стрибати у воду і випливати як вийде.
Сідней Сміт, англійський письменник і проповідник
Значимість освіти та її роль у суспільстві вважається ключовою тенденцією розвитку сучасного суспільства. В багатьох країнах світу давно розуміють, що майбутнє за тією цивілізацією, яка по максимуму забезпечить розвиток інтелектуального та творчого потенціалу своїх громадян. А це можливо лише при достатньому відношенні держави і суспільства до освіти.
Освіта — одна із найважливіших сфер людської діяльності і визначальний фактор розвитку людства. Це зумовлює необхідність упровадження в освітню практику новітніх технологій, які передбачають навчання, виховання, формування навичок наукової роботи і управління, заснованих на модернізованій дидактичній системі. Результативність цього процесу досягається використанням сучасних високоефективних методів, засобів і прийомів, що забезпечують творче оволодіння величезним масивом наукових знань.
Концепція національного виховання (1994 р.), концепції громадянської освіти і виховання, Національна доктрина розвитку освіти в XXI ст., Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) та інші нормативні акти наголошують, що одним з найважливіших завдань освіти є виховання нового громадянина, національно свідомої, соціально активної, професійно компетентної особистості. [2]
На сьогодні в теорії та практиці роботи шкіл існує велика кількість варіантів навчально-виховного процесу. Для педагогічної науки все більш характерним стає розуміння зумовленості та зв'язку освіти із загальною ситуацією в розвитку цивілізації, з процесами, що відбуваються в нашій країні. Учені наголошують на необхідності принципових змін в освіті, проте аргументують це по-різному: проривом до нової освіти, поверненням до класичних основ та ідей освіти, тощо. [8]
Школа – це простір життя дитини, в якому вона повинна мати можливість повноцінно розвиватися. Першочерговим її завданням є сприяння становленню особистості, здатної усвідомлювати процеси життєтворчості, готової до активної участі в них. Дитина повинна не лише набувати знань, але й оволодівати засобами пізнавальної та практичної діяльності, брати участь у конструктивному діалозі, бути здатною визначати своє місце в суспільних процесах. [7] Сучасне покоління формується в динамічному світі, що вимагає від молоді уміння швидко вирішувати життєві проблеми. Тобто мова йде про розвиток життєвої компетентності учнів.
Особистісно зорієнтоване навчання стверджує вихованця в ролі активного, свідомого, рівноправного учасника навчально-виховного процесу. Він розвивається у відповідності з власними можливостями. Мета навчання і виховання в даному випадку полягає в тому, щоб кожен вихованець міг стати рівноправним суб’єктом діяльності, пізнання і спілкування, вільною, самодіяльною особистістю.
Г. Сазоненко визначає, що перехід від традиційного навчання до особистісно зорієнтованого викликає багато запитань, ставить проблеми, на які поки що немає чітких відповідей ні в науковців, ні в практиків. [7]
У чому специфіка особистісно зорієнтованої освіти, які її функції, стосовно особистості? Як вирішити питання про управління навчальною діяльністю учнів у системі особистісно зорієнтованої освіти? Як поєднати особистісний і діяльнісні підходи в такій освіті? Яким повинен бути зміст, технології, організаційні форми?
Пошук відповідей на ці та інші запитання визначає мету нашої роботи,
Розділ І Теоретичні аспекти особистісно зорієнтованого навчання
- З історії виникнення особистісно зорієнтованого навчання
Початок теоретичного осмислення проблеми особистісно зорієнтованого навчання пов'язаний з іменами давньогрецьких філософів Левкіпа та Демокріта (5 ст. до н.е.). Вони розуміли індивідуалізацію як принцип, що лежить в основі філософського пояснення буття.
У школах стародавнього світу й середньовіччя практикувалося індивідуальне навчання. Навчальні заняття проводилися з невеликими групами учнів. При індивідуальному навчанні кожен учень отримував окреме завдання й після перевірки виконання його вчителем переходив до засвоєння нового матеріалу. Конфуцій 2500 років тому, радив:
- Поєднувати нові ідеї зі старими перевіреними концепціями;
- Вчитися тільки через діяльність;
- Використовувати навколишній світ, як клас для навчальних занять;
- Використовувати в навчанні і викладанні музику та поезію;
- Поєднувати фізичну працю з розумовою діяльністю;
- Навчатися того, як треба вчитися, не обмежуючись тільки навчальними фактами;
- Пристосовуватися до індивідуальних потреб учнів з різними стилями навчання;
- Формувати моральні цінності та ввічливість;
- Створювати всім рівні можливості. [3]
В умовах виникнення і розвитку капіталізму ця система виявилася непридатною для поширення наукових знань, оскільки не забезпечувала охоплення великої кількості учнів. Виникла необхідність у створенні нових форм організації навчання – з’явилася класно-урочна система.
Я.А.Коменський – автор „Великої дидактики” (1633) й „Материнської школи” (1632) вдосконалив класно-урочну систему й уперше дав її теоретичне обґрунтування. Водночас він розумів, що саме в ній приховується небезпека підвести всіх учнів під один шаблон, позбавивши їх своєрідності. Тому наполегливо пропонував учителям вивчати й брати до уваги індивідуальні особливості учнів. Це був перший етап розвитку проблеми особистісно зорієнтованого навчання. [8]
Основоположником другого етапу теоретичного обґрунтування індивідуалізації навчання був К.Д. Ушинський. Він довів, що діти за своєю природою „дуже індивідуальні”. Вважав, що головна умова успішного навчання – врахування вікових особливостей учня. Йому належить ідея індивідуального підходу до учня в мовах колективної праці класу. [7]
На третьому етапі (наприкінці ХІХ і початку ХХ століть) особистісно зорієнтований підхід розглядається як педагогічний принцип на рівні соціального, педагогічного й психологічного експерименту. Активізуються пошуки можливостей розвитку особистої ініціативи учня.
Наприкінці 50-х років ХХ століття почався етап значного теоретичного і методичного осмислення принципу особистісно зорієнтованого підходу до учнів у навчанні. Цією проблемою займалися О.О. Бударний, О.М. Кірсанов, І.Є.Унт, Є.Я. Блант та ін. З середини 60-х р.р. почалося „тихе” згортання фундаментальних досліджень в педагогіці і психології. [7]
На сучасному, п’ятому етапі, відбувається вивільнення процесу навчання від ідеологізації і політизації, розуміння суті людини й особистості, природи її розвитку.
1.2 Особистісно орієнтоване навчання, як система
Особистісно зорієнтована технологія – це освітня технологія, головною метою якої є взаємний та плідний розвиток особистості педагога та його учнів на основі рівності в спілкуванні й партнерства в спільній діяльності.[7]
Основне завдання – надання допомога учневі у визначенні свого ставлення до самого себе, інших людей, навколишнього світу, своєї професійної діяльності. [7]
Концепцією технології є заперечення насильства над особистістю в процесі навчання та розвитку учня.
Співробітництво вчителя й учня, їхня співдружність і співтворчість значною мірою забезпечують створення "ситуації успіху", сприятливих умов для розкриття творчих можливостей дітей, ведуть до істотної гуманізації освіти. Відомий психолог Л. Вигодський зазначав, що в співпраці дитина виявляється сильнішою і розумнішою, ніжу самостійній роботі, вона піднімається вище за рівнем інтелектуальних труднощів, розв'язаних нею.
Співпраця між учителем і учнями повинна будуватися на основі ознак особистісно-зорієнтованого навчання, а саме:
- зосередження на потребах учня;
- діагностична основа навчання;
- переважання навчального діалогу;
- співпраця, співтворчість між учнями і вчителем;
- ситуація вибору і відповідальності;
- турбота про фізичне та емоційне благополуччя учнів;
- пристосування методики до навчальних можливостей дитини;
- стимулювання розвитку і саморозвитку учня. [8]
Доброзичлива творча взаємодія вчителя та учня, діалог двох рівних партнерів, відсутність страху, розкутість, радість спілкування, право на власну думку, допомога в саморозвитку, підтримка – ось далеко не повний перелік якостей навчального процесу, побудованого на основі співпраці вчителя і учнів.
В особистісно-зорієнтованому освітньому процесі головною діючою одиницею є діалогічна цілісність: особистість учня – особистість педагога. Окрім того, сам учень як індивід не є центром освітнього процесу. Таким центром є його особистість: особистість у минулому – особистість тепер – особистість у майбутньому. Особистість у минулому – це насамперед суб'єктивний досвід діяльності й моральних переживань учня. Особистість тепер – це особистість учня як суб'єкта діяльності і відносин, з певною системою особистісних цінностей. Особистість у майбутньому – це той "Я – ідеал", якого бажає сама особистість і соціум, зміст життєвих розумінь, планів, цілей і цінностей особистості.
До цілей особистісно-зорієнтованої освіти входить створення умов для розвитку моральної особистості, для формування моральних стосунків у системі суспільство – держава – природа.
Особистісно-зорієнтоване навчання і виховання забезпечує раціоналізацію можливостей кожного учня. У цій площині вирішуються такі проблеми:
- створення "суб'єктно-суб'єктних" відносин між учителем та учнем;
- запровадження педагогіки співпраці, співдружності, діалогу;
- створення умов для самостійної роботи учнів із вивчення навчального матеріалу;
- створення умов для роботи з дітьми різного рівня розумових здібностей та індивідуальних ритмів розвитку. [9]
Головною умовою особистісно-зорієнтованої освіти є створення сукупності умов:
- усвідомлювана мета діяльності;
- моральні цінності, що культивуються;
- чітко визначені соціальні норми діяльності і поведінки, вихід на які підлягає санкціонуванню;
- межі соціокультурних цінностей, які визначають особистісно і соціальне значимі способи поведінки учнів, які сприяють вільному, але водночас і морально, соціальне орієнтованому розвитку особистості і схвалені суспільством. [10]
Для гармонійного розвитку особистості і суспільства необхідна соціокультурна адекватність ціннісних систем і постійна трансформація цінностей.
Необхідно розглядати людину як складну систему, що саморозвивається. Потрібно не нав'язувати особистості шляхи її розвитку, а створювати якомога більше умов і можливостей для її саморозвитку в межах соціокультурних норм і гуманістичних моральних цінностей.
Але для того, щоб процес можливого розвитку особистості ішов широким шляхом, "визначеним" соціокультурними нормами і цінностями, такий шлях потрібно створити в культурі сім'ї, школи, вищій школі, суспільства в цілому.
Для того, щоб будь-яка людина, залучена до певної діяльності, виступала в ній як суб'єкт, вона має усвідомлювати особистісно значиму мету цієї діяльності. З цього виходить, що, якщо ми хочемо включити особистість в освітній процес (той же урок), вона повинна бачити в цьому певну значимість. Звідси наступна теза: робота вчителя без мотивації й особистісних підстав учнів рівнозначна роботі в порожньому класі. [5]
Будь-яка діяльність, у тому числі й освітня, – це своєрідний рух певним "шляхом". І для того, щоб цей рух був успішним, крім мети, суб'єктові необхідне усвідомлення норм діяльності – своєрідних "бордюрів", вихід за які робить подальший рух неможливим. Учневі необхідно знати також "етапи шляху" – коли будуть контроль, консультація, екзамен тощо. Крім усвідомлення мети, учні повинні бути добре обізнані з нормами навчальної діяльності та її етапами (у контексті уроку, теми, річного і повного предметного курсу).
Мета особистісно-зорієнтованої освіти полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб'єкта діяльності та суспільних відносин, яка будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих особистісних цінностей – особистість відповідно-відповідальна. [7]
Допитливість створює вчених та поетів.
Анатоль Франс, французький письменник
РОЗДІЛ ІІ З досвіду роботи використання технології особистісно орієнтованого навчання в умовах ранньої профілізації, допрофільного та профільного навчання на уроках хімії в Криворізькій Центрально-Міській гімназії.
Протягом багатьох років Центрально-Міська гімназія існує як загальноосвітній заклад академічного напрямку, основним завданням якої є виховання свідомого ставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності і культури розумової праці учня з урахуванням та забезпеченням розвитку інтересів, нахилів, здібностей гімназистів. Сьогодення поставило перед нами задачу: перехід на профільне навчання. У зв’язку з цим нас не може не турбувати питання як зробити цей процес максимально індивідуалізованим? Форми організації профільного навчання можуть бути різними. Ми обрали моделі ранньої внутрішньошкільної профілізації та допрофільного навчання. Тобто процес вибору учнем майбутнього профілю навчання здійснюється через систему курсів ранньої профілізації, які передбачені шкільним розкладом для учнів 5 – 9 класів. Як напрямки спеціалізації нами обрано суспільно-гуманітарний та економіко-математичний профілі.
Хімія не входить до переліку профільних дисциплін, але це не означає, що уроки з хімії повинні займати окрему, ні з чим не пов’язану нішу непрофільних предметів загальнорозвиваючого рівня. Наша мета - визначити стратегію і тактику вчителя для формування життєвих компетентностей учнів на уроках хімії в умовах допрофільного навчання. Ми намагаємося знайти методи, які дозволять учням поєднати процес вивчення базового курсу хімії з визначенням власного профілю навчання.
2.1 Форми роботи з творчо обдарованими учнями (гуманітарний напрям)
На жаль, пріоритет хімічної освіти в Україні значно зменшився, порівняно з другою половиною XX століття, тому більшість наших вихованців обирають профілі навчання відповідно до вимог сьогодення. І так вже склалося, більшість з них орієнтовані на поглиблене вивчення дисциплін суспільно-гуманітарного профілю, в якому на вивчення хімії відводиться в старшій школі тільки одна година. Тому перед вчителями хімії постала проблема, в якому аспекті планувати роботу на уроці, щоб зробити його значущим для майбутнього філолога, юриста або художника. Ми вважаємо, що система творчих завдань, яку ми використовуємо на уроках хімії в 7 – 11 класах дозволяє вирішити вищезазначену проблему.
Чи важко знайти шляхи для розвитку творчості в такій конкретній науці, як хімія? І чи можливо знайти в королівстві рівнянь, формул та задач щось цікаве для дитини, в якої переважає літературно-образне сприйняття навколишнього світу? І чи не буде вона згадувати уроки хімії як марно витрачений час? Виявляється ні. Спробуємо довести це на конкретних прикладах.
У сьомому класі в темі “Основні хімічні поняття” є підтема “Діалектичний характер хімії”. Для полегшення сприйняття навчального матеріалу пропоную учням подивитись навколо себе і назвати, що ми отримали завдяки хімії. Діти спостережливі, тому вони легко називають дуже багато різноманітних речовин і речей, що з них виготовляють. Одночасно вирішується питання, чи зручно нам було б без цих речей, і чи добру справу робить хімія. Вирок одноголосний – хімія це добре. Але ми живемо в екологічно небезпечному регіоні, і тому одночасно починаємо згадувати ті негаразди, які принесла нам ця велика наука – забруднення повітряного басейну і водоймищ, радіоактивне забруднення, озонові діри, парниковий ефект тощо. І наприкінці досить засмучено діти констатують, що хімія це і погано. Тоді я пропоную учням заплющити очі і, уявивши шальки терезів, покласти на одну з них все погане, що дає нам хімія, а на другу – все добре. Потім запитую, яка шалька переважила. Як правило, не буває однозначної відповіді, тому я пропоную дома написати маленький твір – мініатюру “Хімія – це…”, в якому пропоную довести свою точку зору. І досить часто поряд з повідомленнями про роль хімічних речовин, прозовими мініатюрами і малюнками учні пишуть вірші. Доречі, це завдання – своєрідне тестування, яке дозволяє побачити, який профіль навчання оберуть в майбутньому учні. Всі завдання оцінюються, кращі розміщуються на стенді в кабінеті і потрапляють в підручник “Хімія в малюнках і віршах” кабінету хімії. Ось деякі з них:
Малюнок Тельпіса Костянтина
***
М
и тільки почали вивчати хіміюУ цій науці ми ще новачки,
Та знаємо – одвіку і донині
Без хімії було б все навпаки.
Життя підвласне хімії законам,
Весь Всесвіт – із реакцій і сполук.
Здолати ми повинні перепони,
Для дослідів не покладати рук.
Масляник Володимир
***
Чудова хімія наука
І, дивлячись в які попала руки,
Стає нам то помічником,
То дуже хитрим ворогом.
І ладна хімія згубити,
А іноді і навіть вбити,
А може буть вона такою:
Водночас доброю і злою
Зацепіліна Оксана.
***
Як з чорної нафти добути бензин
І навіть колготи та топік мені,
Дізнаюсь, як вивчу науку ту я,
Що зветься хімія.
Наука ця добра у добрих руках,
Та горе приносить від злих та невдах.
Щоб зла не зробити нікому в житті,
Невдахой не бути й добро принести,
Не буду лінитись у вивченні я
Науки, що зветься хімія. Михайлова Ольга
Малюнок Машовець Вікторії
*
**Хімія – цікава штука,
Про речовини ця наука
Про речовин цих перетворення,
Про їх властивості й утворення.
Цікаво теж, що ця наука
Потрібна всім нам все одно –
Вона потрапить і на луки,
Для неї місце є в кіно.
Пластмаса, консерванти, гума.
Косметика і дзеркала.
А ще тканини і парфуми,
Й для шовку, фарби і для скла.
Отож без хімії в наш час
І не туди, і не сюди.
Тож поважай її в свій час,
Аби уникнути біді.
М
акусинська Олена***
Треба хімію вивчати