Законодавство

Спочатку було слово, і це слово визначило подальші події.

Найважливіша, найсуттєвіша частина Закону України “Про протидію легалізації (відмиванню) коштів, одержаних злочинним шляхом” (базовий закон), - це визначення критеріїв для фінансового моніторингу. Вони неодноразово піддавалися критиці з боку фахівців через нечіткість і неконкретність.

Фінансовий моніторинг як такий – досить відоме явище. Протидія банківському шахрайству існує стільки ж часу, скільки існують банки. Підтримку цього напрямку діяльності традиційно здійснюють служби безпеки, які займаються питаннями фальсифікації недобросовісними клієнтами документів, надання банку недостовірної інформації тощо.

Запобігання фінансуванню тероризму – хоч і не вітчизняна, але теж досить давня практика, що тривалий час була поза увагою громадськості. Будь-який фахівець у галузі міжнародних розрахунків знає чим може закінчитись для банку платіж, наприклад, на користь особи, яку внесено до стоп-листа Державного казначейства Сполучених Штатів.

Тільки фінансовий моніторинг як протидія відмиванню брудних грошей – винахід нашого часу.

Усе це відомі та очевидні речі. Однак зазначені у базовому законі критерії обов’язкового фінансового моніторингу, навіть для елементарної зручності, законодавці не здогадались згрупувати за напрямами.

Другий важливий момент стосовно базового закону – його акцент на протидію відмиванню коштів. Вочевидь, така позиція є наслідком необдуманого копіювання закордонних аналогів. Однак якщо країни з інвестиційно привабливою економікою потерпають від припливу брудних грошей, що там “відмиваються”, то мають бути країни, де ці гроші “забруднюються”. Проблемою країн Східної Європи (України також) є саме “забруднення коштів”. Тому у Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” необхідно було б зробити акцент на протидії перетоку капіталу між легальною та нелегальною (тіньовою) економікою…*

Особливості правового регулювання довірчого управління грошовими коштами у сфері банківської діяльності

В. Різник,

юрисконсульт відділу правового забезпечення ринку банківських послуг Юридичного департаменту НБУ

Банки почали займатися довірчими (трастовими, фідуціарними) операціями у ХІХ столітті переважно в США, Великобританії та Німеччині. Але найбільшого розповсюдження ці операції набули лише після другої світової війни, в кінці 40-х – на початку 50-х рр. ХХ століття.

У Радянському Союзі через пануючу в доктрині та практиці концепцію єдиного права власності та несприйняття концепції розщепленої власності, надовго затрималося введення в господарський обіг довірчих операцій.

В Україні за часів незалежності неодноразово здійснювалися спроби рецепіювати до правової системи конструкцію довірчого управління майном. Прикладом законодавчого акта, яким було здійснено спробу врегулювати відносини довірчого управління, можна назвати Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 року. Зокрема, стаття 4 цього Закону серед видів професійної діяльності на ринку цінних паперів називає діяльність з управління цінними паперами та діяльність з управління активами. Також слід назвати Закон України “Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії “Київміськбуд” від 20 квітня 2000 року, де визначаються поняття “довірче управління коштами” та “договір довірчого управління”.

Проте завершеного, концептуального характеру регулювання відносини довірчого управління майном не мали. Адже ні чинний на той час ЦК УРСР 1963, ні жоден інший законодавчий акт не містив норм, які були б здатні належним чином регулювати ці відносини.

Після набрання чинності з 1 січня 2004 року нового Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) почалися не лише кардинальні зміни цивільного законодавства – вперше на рівні кодифікованого акту було закріплено норми щодо забезпечення регулювання відносин з управління майном (Господарський кодекс України, що набрав чинності водночас із ЦКУ, не містить норм які б регулювали відносини з управління майном). Вони регулюються ч. 2 статті 316 ЦКУ, де йдеться про право довірчої власності, а також гл. 70 ЦКУ, де закріплено норми, що регламентують договірні зобов’язання з управління майном.

Відповідно до ч. 2 статті 1030 ЦКУ грошові кошти не можуть бути предметом договору управління майном крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами встановлено законом. У цій нормі йдеться про заборону укладення договорів з приводу управління грошовими коштами як самостійного предмета договору управління майном. Отже, договір управління майном, згідно з яким грошові кошти виступають не як самостійний предмет цього договору, а у складі іншого майна (наприклад, єдиного майнового комплексу), є цілком законним…*

Фондовий ринок

Нові аспекти правового регулювання ринку цінних паперів в Україні

В. Посполітак,

доцент Міжнародного Інституту Менеджменту,

Група супроводження Координаційної Ради з питань

політики фінансового сектора при КМ України, к.ю.н.

У 2004 році в українському законодавстві з’явилося багато нововведень. Набули чинності п’ять нових кодексів (у тому числі Цивільний та Господарський кодекси України), а також близько 40 нових законів. Те, що відбулося 1 січня 2004 року, можна вважати справжньою революцією законодавства, враховуючи не тільки кількість нормативно-правових актів, але й кількість нововведень , які запроваджено у правову систему України. Не обійшла реформа і ринку цінних паперів. Новий Цивільний кодекс, Господарський кодекс, Закони України „Про іпотеку”, “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, „Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” значно вплинули на ринок. Виникла потреба узагальнити всі норми і розібратися в ситуації.

До нового Цивільного кодексу України (ЦК) на відміну від Цивільного кодексу Української РСР 1963 року входить нова глава про цінні папери, як об'єкти цивільних прав (гл. 14 “Цінні папери”).

За основу глави 14 взято главу 9 “Загальні положення про цінні папери” підрозділу 4 розділу 1 “Загальні положення” Модельного Цивільного кодексу для країн СНД. Це рекомендаційний законодавчий акт, що прийнято на п’ятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав – учасниць СНД 29 жовтня 1994 року. Однак українська версія глави про цінні папери не є точною копією модельного ЦК, - це значно поліпшений варіант.

У відповідності до загальних принципів побудови ЦК ця глава містить норми, що регулюють лише загальні для всіх цінних паперів питання. Особливості правового регулювання цінних паперів, як об’єктів цивільних прав, визначаються, крім норм глави 14 ЦК такими статтями ЦК:

- ч. 2 ст. 48 “Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою”;

- ч. 2 ст. 115 “Майно господарського товариства”;

- п. 4 ч. 1 ст. 116 “Права учасників господарського товариства”;

- ст. 158 “Обмеження щодо випуску цінних паперів та щодо виплати дивідендів”;

- ч. 4 ст. 344 “Набувальна давність”;

- ч. 1 ст. 389 “Витребування грошей та цінних паперів”;

- ч. 1 ст. 537 “Виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса”;

- ч. 1 ст. 576 “Предмет застави”;

- ч. 4 ст. 656 “Предмет договору купівлі-продажу”;

- ч. 1 ст. 718 “Предмет договору дарування”;

- ч. 1 ст. 729 “Пожертва”;

- ч. 1 та 2 ст. 969 “Зберігання цінностей у банку”;

- ч. 2 ст. 975 “Зберігання речей у готелі”;

- ч. 1 ст. 1030 “Предмет договору управління майном”;

- ст. 1045 “Особливості управління цінними паперами”…*

Очевидно, до спеціальних актів законодавства буде віднесено і Господарський кодекс України (далі – ГК), який набрав чинності з 1 січня

2004 року. Тому спробуємо поєднати непоєднуване і розглянути можливість застосування учасниками ринку цінних паперів обох цих кодексів…*

Фондовий ринок України у I кварталі 2004 року*

Д. Ткаченко,

Аналітик

Протягом першого кварталу 2004 року на організованому сегменті українського фондового ринку обсяг торгів цінними паперами зріс на 46,96%. Індекс ПТФС на 31.03.2004р. сягнув показника 131,77, що перевищує його значення 8.01.2004р. (79,53) на 65,69%. Таким чином, цей показник у І кварталі 2004 року перевищив свій історичний максимум і збільшився більш ніж за 2003 рік (див. діаграму 1).

Посилилась зацікавленість інвесторів та торговців цінними паперами до корпоративних облігацій та акцій. Якщо порівнювати дані за перший квартал з відповідним періодом минулого року, то обсяг торгів корпоративними облігаціями збільшився на 484.72 млн. грн., а обсяг торгів акціями – на 377,91 млн. грн. (див. діаграму 2). Серед компаній, облігації яких користуються великим попитом можна назвати Запорізький автомобілебудівний завод, “Сармат”, “Аркада-фонд”, “АВК” та “Київстар GSM”. Найбільший обсяг торгів у структурі ПТФС припадає на Запорізький автомобілебудівний завод (облігації серії А). Це підприємство випускає свої цінні папери у бездокументній формі з купонною ставкою 14% річних.

В умовах стабільної гривні підприємствам стали вигідніші зовнішні позики, вартість яких становить приблизно 7-8% річних у валюті. Тому деякі компанії намагаються достроково викупити свої гривневі облігації у власників. З цією метою у березні компанія “Київстар GSM” знизила прибутковість цінних паперів гривневої серії “А”. Незважаючи на дії оператора мобільного зв’язку, більшість інвесторів не стали продавати свої облігації.

Досить цікаво розвиваються події на енергетичному ринку. Після незначного збільшення наприкінці березня, почали падати в ціні акції ВАТ “Київенерго”. Сприяла загостренню ситуації Київська міська адміністрація, яка претендує на частину активів Київенерго, у зв’язку з можливим включенням підприємства до складу НАК “Енергетична компанія України”.

Значно знизився попит на держоблігації порівняно з минулим роком. За даними ПФТС, у І кварталі 2003 р. обсяг торгів держоблігаціями складав 289,45 млн. грн., а протягом відповідного кварталу 2004 року знизився до 6,32 млн. грн.

Активізація фондового ринку України зумовлена низкою фактів. Позитивним моментом можна вважати прискорення темпів зростання економіки, зниження інфляції та підвищення довіри населення до фінансових інститутів. Ставки на світовому фінансовому ринку вже тривалий час тримаються на низькому рівні. Інвестори шукають шляхи, щоб отримати вищу доходність. Ринок України за показниками ризикованості тотожний ринкам Росії та Індії, але ціни на акції українських підприємств нижчі як у російських та індійських аналогів. На сьогодні українські інвестиційні пропозиції значно недооцінені порівняно із сусідніми країнами. Крім цього, важливою подією, що вплинула на розвиток вітчизняної економіки в цілому, стало виключення нашої держави з „чорного списку” FATF. Безумовно, це змінить ставлення іноземних інвесторів до України. Але нажаль, кількість акцій інвестиційно привабливих компаній досить незначна, і часто ми не можемо нічого запропонувати зарубіжним трейдерам…*

Страховий ринок

Реформування галузі страхування життя в Україні

В. Адамович,

ЗАТ “Страхова компанія “ТАС”, голова правління

Галузь страхування життя в Україні необхідно реформувати, враховуючи її сучасний стан, а також соціальне значення та притаманний їй потужний інвестиційний потенціал. Адже після розпаду СРСР та примусового вилучення ресурсів зі структур колишнього Держстраху на території України, страхування життя тривалий час знаходилось у стані занепаду. За офіційною статистикою, обсяги залучення страхових платежів щороку зменшувались майже вдвічі, незважаючи на швидке зростання цієї галузі. Ринок був поза державним регулюванням, на ньому панували нелегальні іноземні брокери, такі як Si Save-Invest та інші, які безконтрольно вивозили значні валютні резерви за межі нашої країни. Зрозуміло, що поодинокі заходи не виправили ситуації, проте держава продовжувала ігнорувати цю важливу галузь економіки.

Ситуація змінилася на краще з прийняттям у 1996 році Закону України "Про страхування", який запровадив нові правила поведінки на ринку ризикового страхування та констатував наявність страхування життя.

У 2000 році ця галузь почала зростати. Протягом наступних років такі тенденції поступово і систематично закріплювалися. На ринку з’явилося кілька компаній-лідерів, які надають якісні послуги зі страхування життя, постійно збільшують клієнтську базу та обсяги залучених платежів і глибоко зацікавлені у розвитку галузі. Разом з ЛСОУ ці компанії провели ґрунтовну роботу, щоб створити в Україні законодавчу базу європейського рівня, насамперед – регламентування страхування життя, як окремої галузі. Це знайшло своє відображення у новій редакції Закону України "Про страхування".

Отже, сьогодні ми можемо стверджувати, що Україна стоїть на порозі докорінних реформ у галузі страхування життя:

• питання відродження галузі залишається невирішеним, його актуальність збільшується;

•з прийняттям Закону “Про страхування було створено основу для подальшого реформування та зроблено перший крок до відродження страхування життя як важливої соціально орієнтованої галузі в економіці України;

• внаслідок минулорічної роботи, про галузь страхування життя в Україні почали серйозно говорити з найвищих владних трибун, повсякчас наголошуючи на її соціальному значенні та великому інвестиційному потенціалі (це особливо актуально на фоні пенсійної реформи, що розпочалась, проблем з зовнішнім кредитуванням та інвестиціями в економіку країни)…*

Страхування ризиків довірчого управління при іпотечному кредитуванні та житловому будівництві

О. Астаф’єва-Купрієнко,

віце-президент Страхової компанії “Аркада-Гарант

Страхування ризиків, що пов’язані з проблемами довірчого управління при іпотечному кредитуванні та житловому будівництві наша компанія проводить у кількох напрямках. Це страхування майна як предмета застави, страхування комерційних ризиків фінансової установи та страхування будівельно-монтажних ризиків і відповідальності перед третіми особами під час проведення будівельно-монтажних робіт. У перспективі буде розроблено іще один вид страхування – страхування комерційного ризику управителя Фонду фінансування будівництва.

Почнемо з традиційного для нас виду страхування – страхування майна як предмета застави. Відомо, що у разі видання кредиту інвестору банк, згідно з Законом України “Про заставу” вимагає оформлення страховки на квартиру, яка купується в кредит. Наша компанія пропонує страховку від ризиків пожежі, залиття водою та стихійних лих.

Якщо трапляється один з зазначених випадків, страхова компанія, за згодою банку (який виступає в ролі вигодонабувача), здійснює виплату страхувальнику, щоб привести житло до ладу. За цим видом страхування в минулому році було виплачено 223,9 тис. грн. Франшиза – 1% від суми завданого збитку.

У межах договорів страхування фінансових ризиків банку ми пропонуємо захист від таких ризиків:

1. непогашення кредитів на придбання нерухомості позичальниками-фізичними особами (несплата, неповернення або часткова несплата позичальником платежів, вказаних у кредитному договорі, який укладено між ним і Страхувальником, у розмірах та в терміни, передбачені договором;

2. неможливість набуття права власності або інших майнових прав на майно, що є предметом застави за програмою “Квартира в розстрочку”;

3. неотримання виручки від реалізації майна, що заставлене за програмою “Квартира в розстрочку”, в обсягах, потрібних для покриття заборгованості;

4. неотримання належної компенсації збитків внаслідок пошкодження, руйнування, втрати застрахованого майна, що заставлене за програмою “Квартира в розстрочку”.

Страховий випадок за п.1 вважається таким, що настав, якщо Страхувальник не отримав від позичальника двох поспіль або більше платежів у розмірі та в термін, передбачений кредитною угодою. Період очікування першого платежу становить тридцять банківських днів з моменту, що зазначений в кредитній угоді як день сплати. Період очікування другого та(або) наступного платежу складає двадцять банківських днів після настання моменту сплати, згідно з кредитною угодою.

При настанні страхового випадку Страховик зобов’язується погасити прострочену заборгованість позичальника за кредитними коштами та нарахованими відсотками, яка виникла до настання страхового випадку та платежів, наступних за платежем, що спричинив настання страхового випадку.

Страховий випадок за п.2 вважається таким, що настав, якщо Страхувальник надає Страховику всі необхідні документи, які свідчать про неможливість відчуження заставленого майна. Страховик відшкодовує Страхувальнику збитки у розмірі заборгованості позичальника перед Страхувальником на дату виникнення страхового випадку…*

Аудит та рейтинги

Концепція створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб'єктів господарювання

Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 1 квітня 2004 р. № 208-р

1. Загальні положення

Ця Концепція визначає основні засади створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб'єктів господарювання з урахуванням досвіду міжнародних рейтингових агентств, результати роботи яких використовуються інвесторами на міжнародних фінансових ринках.

Рейтингова оцінка запроваджується в Україні для визначення кредитного ризику в розрізі регіонів, галузей національної економіки, суб'єктів господарювання. Використання результатів оцінки дасть змогу інвесторам визначити інвестиційну привабливість її об'єктів.

Концепція визначає критерії, що досліджуються під час проведення рейтингової оцінки, на основі результатів якої встановлюється ступінь кредитного ризику, пов'язаного з об'єктом оцінки, яка оформляється як кредитний рейтинг, визначений за національною шкалою згідно з додатком. Після закінчення роботи складається звіт, що містить обґрунтування кредитного рейтингу.

Кредитний рейтинг базується на відомостях (зокрема на даних звіту аудитора), що подаються об'єктом оцінки, і публічній інформації про об'єкт оцінки та середовище його діяльності.

Уповноважене Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку на проведення рейтингової оцінки агентство (далі -уповноважене агентство) має відповідати таким критеріям:

є резидентом України;
спеціалізується виключно на наданні послуг з визначення кредитного рейтингу та інформаційно-аналітичних послуг, пов'язаних із забезпеченням діяльності з визначення кредитного рейтингу;
використовує для проведення оцінки національну шкалу кредитних рейтингів;

володіє інформаційною інфраструктурою, достатньою для ефективного збирання, обробки та аналізу даних, і засобами для оприлюднення відомостей про визначений кредитний рейтинг;
має досвід роботи не менше ніж 2 роки.

Відповідність юридичної особи цим ознакам повинна бути підтверджена експертним висновком Світового банку, або Міжнародного валютного фонду, або Європейського банку реконструкції та розвитку.

Уповноважене агентство не проводить додатковий аудит фінансового стану об'єкта оцінки та поданої ним інформації.

Кредитний рейтинг може бути змінено у разі появи нових відомостей про об'єкт оцінки та в інших випадках, які агентство вважатиме достатніми для перегляду рейтингу.

2. Національна шкала кредитних рейтингів

Національна шкала кредитних рейтингів дає змогу оцінити кредитний ризик позичальника - регіону, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, та окремих боргових інструментів - облігацій, векселів, позичок…*

Рейтинг FTSE як інструмент оцінки якості корпоративного управління *

С. Таргетт

Які компанії можуть пишатися рівнем корпоративного управління? На яких ринках працюють фірми з найвищим рівнем управління? Хто не знає відповідей на ці питання, зможе одержати їх найближчим часом. Компанія FTSE International, що займається розрахунками і публікаціями фондових індексів, спільно з консалтинговою фірмою, що спеціалізується на корпоративному управлінні, Institutional Shareholder Services незабаром планують запровадити новий індекс, який оцінюватиме рівень корпоративного управління тієї чи іншої фірми. Новий «індекс корпоративного управління FTSE/ISS» буде аналогом індексу FTSE4Good, до якого належать компанії з високим рівнем соціальної відповідальності.

Новий індекс розроблено за численними проханнями інвесторів і компаній з управління капіталом, які в процесі діяльності стикаються зі зростаючим тиском з боку політичних і суспільних установ. Зокрема, політичні та суспільні діячі наполягають, щоб кошти вкладалися переважно в цінні папери тих компаній, де керівництво дотримується високих управлінських стандартів.

Замовлення на виконання обґрунтування проекту надійшло минулого року від засновника консалтингової фірми Davis Global Advisers Стівена Девіса (Stephen Davis). Необхідно було відповісти на таке питання: як можна створити єдиний індекс, якщо стандарти корпоративного управління, кодекси і правила, що прийняті в різних країнах, істотно відрізняються один від одного.

У Великобританії, Австралії та Новій Зеландії вважається нормою рівнятися на передовий досвід. Так прийнято і в континентальній Європі. До того ж очевидно: те, що вважається передовим досвідом в одній країні, не є таким у сусідніх державах. У США ця проблема регулюється правовими методами. FTSE знайшов відповідь на це питання, зав'язавши партнерські відносини з ISS - групою, яка надає послуги інвесторам.

Послугами ISS користуються близько 950 найвпливовіших американських інвесторів, у тому числі найбільший в США пенсійний фонд Calpers. Незабаром таку можливість матимуть і британські інвестори, про що домовилися ISS та Національна асоціація пенсійних фондів Великобританії.

ISS буде оцінювати компанії приблизно за 60 критеріями. При складанні індексу вони одержать бали від 1 до 5 (1 бал присвоюється компаніям з найнижчим рівнем управління, 5 - з найвищим). У Великобританії найбільша кількість компаній з високою верхньою граничною ставкою за довгостроковими зобов'язаннями, якими, на думку ISS, добре управляють. Після Великобританії – Австралія і Нова Зеландія. Внаслідок скандалів навколо Enron і Worldcom США виявилися на 10 місці. Італія, де в розпалі справа Parmalat, займає 17-у позицію. Віце-президент ISS Джемі Херд (Jamie Heard) стверджує, що в списку з 69 італійських компаній, які відслідковуються їхньою фірмою, Parmalat займає останнє місце. Навіщо ж потрібен інвесторам і тим, хто управляє капіталом індекс FTSE/ISS? Питання більш очевидне, ніж відповідь на нього…*

Міжнародний огляд та зарубіжний досвід

Інвестиційний потенціал російського фондового ринку*

А. Островський

Донедавна улюбленим способом росіян керувати своїми фінансовими активами була купівля американських доларів за карбованці та зберігання їх у банці або як альтернатива - під матрацом. У країні, де люди не раз втрачали заощадження під час урядових грошових реформ, для цього були серйозні підстави. Однак протягом останніх 5 років російська валюта стабілізувалася, економіка почала зростати, а росіяни стали активно шукати більш ефективні методи інвестування.

Російський корпоративний світ примирився з економічною дійсністю і тепер менше побоюється віддавати свої гроші професіоналам. За останні роки лідер російських компаній з управління капіталом – компанія Troika Dialog Asset Management щороку вдвічі збільшувала свої активи. “Наприкінці 2001р. в нашому управлінні знаходилося 125 млн. дол., сьогодні - 500 млн. дол. Ріст відчувається”, - говорить головний менеджер з інвестицій Troika Тім Маккарті (Tim McCarthy). Це стало можливим завдяки інституційним інвесторам та індивідуальним клієнтам.

Проте, незважаючи на збільшення обсягів, ринок залишається невеликим відносно міжнародних стандартів. За оцінками експертів, зараз у Росії в управлінні знаходиться близько 6 млрд. дол. фінансових активів (2 млрд. з них – в управлінні незалежних менеджерів). Інші кошти – у розпорядженні російських нафтових і газових гігантів, при яких створюються компанії з управління активами. Найбільше об'єднання фінансових ресурсів у Росії - державний пенсійний фонд, який минулого року оцінювався в 4,5 млрд. дол., не має наміру відмовлятися від свого монопольного положення на ринку.

На думку багатьох аналітиків, ініційована урядом два роки тому пенсійна реформа виявилася невдалою. Передбачалося, що росіяни зможуть самі обирати пенсійну схему і самостійно вирішувати: відраховувати 2% від зароблених коштів до державного фонду чи 6% - до приватного пенсійного фонду…*

Розміри банку як критерій його ефективності

У багатьох країнах поширена думка, що великі банки ефективніші у своїй діяльності, ніж малі, тому варто сприяти їх збільшенню. /Uhle С. Grosse effizienzkriterium bei banken //die bank. - koln, 1993. - n 5. - s.260-264./

З приводу цього наводяться такі аргументи:

Великим підприємствам доцільно економити на масштабах виробництва (economies of scale), оскільки у разі збільшення виробництва зменшуються середні витрати на одиницю продукції. Така економія спостерігається при застосуванні електронно-обчислювальної техніки: у великих банків відносна частка витрат, пов'язаних з використанням ЕОМ, менша, ніж у малих. На думку прихильників цієї тези, на великих підприємствах можна спеціалізувати операції, - це скорочує час обробки документів.
Великі установи мають переваги: їм легше освоїти нові ринки і утриматися на них. Як засіб збільшення банків, рекомендується злиття і поглинання. У результаті збільшується капітал банку. Це потребує менше витрат, ніж створення нових відділень або філій.

Проте такі аргументи є суперечними. У Німеччині витрати на одного службовця у великих банках вищі, ніж у малих. Наприклад, у 1991 р. витрати на одного службовця в "Дойче банк" складали 88 тис. німецьких марок, у "Дрезднер банк" - 77 тис., у "Комерц-банк" - 87 тис. марок, а в ощадних касах, які можна віднести до малих банків, утримання одного службовця коштувало 69,2 тис. марок. Витрати на персонал великих банків становили 46% їхніх доходів від процентних операцій і комісійних, а в ощадних касах - 41,8% відповідних операцій. Таким чином, рентабельність утримання персоналу (відношення управлінських витрат до доходів від процентних операцій і звичайний доход) у ощадних банків вища (65,4%), ніж у великих банків (70,8%).

В залежності від розширення банку збільшуються "блоки витрат", ускладнюється контроль за ними. Бюрократичний механізм, який розростається, і посилення централізації функцій на великому підприємстві можуть призвести до зниження ефективності його діяльності. Внаслідок збільшення кількості керівних ланок, які ізолюються одна від одної у фінансовому відношенні, подовжуються та ускладнюються шляхи передачі інформації. На великих підприємствах і установах виникає тенденція до поділу, тобто до децентралізації, що вимагає створення вартісної системи контролю.

У багатьох випадках злиття і поглинання потребує менше витрат, ніж створення підприємством власних філій і підрозділів, проте такий крок веде до успіху лише тоді, коли підприємства, що зливаються, мають споріднену культуру. Витрати при об'єднанні підприємств виникають через необхідність “вербувати” клієнтів (переконувати їх у правильному виборі на користь об'єднаної компанії), зберегти в новому підприємстві висококваліфікованих співробітників, об'єднати системи обробки даних. Якщо підприємства мають різну культуру, то об'єднання вимагає їх взаємного “притирання”, а це пов'язано з додатковими витратами. Період взаємного пристосування може бути використаний конкурентами для “переманювання” клієнтів і найкращих працівників. Якщо ж колишні підприємства мали різні пропоновані продукти, то їхнє об'єднання дозволить освоїти нові ринки. Вигідний також обмін технологіями…*

Практика організації та проведення загальних зборів

кредитної спілки у США

В. Кобзар,

голова правління кредитної спілки “Поміч” НаУКМА

Федеральне законодавство США досить скупо регламентує проведення загальних зборів федеральної кредитної спілки. Зокрема, в законі сказано лише про те, що фінанcовий рік у спілках закінчується 31 грудня, потім вони зобов’язані провести щорічні збори у місці, призначеному статутом. Надзвичайні збори проводяться у спосіб, визначений статутом спілки. У федеральних кредитних спілках, на відміну від кредитівок зі штатним статусом, фізичним особам забороняється голосувати за довіреністю. Незалежно від кількості паїв, кожен член має право одного голосу.

Щорічні збори членів спілки можна проводити у часових межах, визначених законом, у радіусі 100 миль від одного з офісів спілки. Час і конкретне місце зборів визначається радою директорів і зазначається у повідомленні про загальні збори. Щонайменше за 30, але не більше як за 75 днів до дати річних зборів або за 7 днів до дати надзвичайних зборів секретар спілки повинен сповістити кожного члена у письмовому вигляді особисто або поштою за адресою, що вказана в документах спілки. Об’ява про збори у вигляді афіші розміщується в офісі спілки щонайменше як за 30 днів до загальних зборів у такому місці, де її зможе прочитати кожен член. Загальні збори дозволяється проводити без попереднього повідомлення у будь-який час і в будь-якому місці, якщо всі члени, які не були на загальних зборах, що не зібрали кворуму, письмово повідомили про свою згоду не одержувати повідомлення про нові збори. У повідомленні про нові збори має бути інформація про мету зборів; жодне питання, не внесене до такого повідомлення, не буде розглядатися на зборах.

Надзвичайні збори має право скликати голова ради чи рада директорів, за більшістю голосів або наглядовий комітет. Голова ради директорів повинен скликати надзвичайні збори не пізніше 30 днів після одержання письмового прохання 25 членів або 5% членів спілки, залежно від того, що переважає, - однак не більше 500 членів. Про надзвичайні збори членів спілки інформують у такий же спосіб, як і про щорічні загальні збори. Порядок денний щорічних зборів передбачає перелік таких основних питань: з’ясування наявності кворуму; читання, затвердження/корегування протоколу попередніх зборів; звіт директорів; звіт фінансового директора; звіт кредитного комітету; звіт наглядового комітету; розгляд незакінчених справ; вибори; закриття зборів…*

Blog

Законодавство

Содержание