1. Предмет економічної теорії

Вид материала

Документы

Содержание 17.Витрати виробництва та їхня структура. 18.Постійні, змінні та валові витрати. 19.Явні та неявні витрати 20.Граничні витрати. Закон спадної віддачі.

Подобный материал:

• Основи економічної теорії питання до іспиту 2 курс, 47.42kb.
• Предмет І методи економічної теорії, 205.08kb.
• Що представляє собою курс "Основи економічної теорії" Що представляє собою курс "Основи, 394.07kb.
• Економічна теорія, 1317.91kb.
• Основи економічної теорії як навчальна дисципліна, 9.53kb.
• Змістовий модуль І. Вступ до економічної теорії, 568.66kb.
• Перелік завдань з «економічної теорії» для студентів заочної форми навчання, 124.09kb.
• Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава, 1150.99kb.
• Зародження І основні етапи розвитку економічної теорії. Сучасні економічні теорії”, 71.4kb.
• Тема макроекономіка як наука, 540.79kb.

16.Організаційні форми сучасного підприємства.

(См 13.)

Перехід до інноваційної моделі підприємницької діяль­ності породжує нові її форми: венчурне підприємництво (бізнес); інжиніринг; лізинг; технопарки; торговельну мережу; франчайзинг та ін. (См 15.)

Інжиніринг — система надання послуг фірмою-консультантом фірмі-клієнту при будівництві промислових та інших об'єктів.

Лізинг — форма довгострокової оренди, де орендодавцем є лізингова компанія.

Технопарки - одна із найпоширеніших форма венчурного підприємництва. За зразок утворення технопарку зазвичай бе­руть модель науково-виробничого центру.

Торговельна мережа — два чи більше магазинів під загальним володінням та контролем, які продають товари аналогічного асортименту, мають спільну службу закупі­вель та збуту, а можливо, й аналогічне архітектурне оформ­лення.

Франчайзинг полягає в тому, що головна велика компанія (франчайзор) укладає угоду з малими та середні­ми незалежними підприємствами (франчайзі) про надання їм виключного права на продаж її товарів чи послуг під торговельною маркою компанії.

17.Витрати виробництва та їхня структура.

Витрати виробництва — вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями за­для виробництва продукції.

Зовнішні (явні, або експліцитні) витрати — витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є влас­никами фірми (грошові витрати на придбання сировини, па­лива, обладнання, трудових та транспортних послуг тощо).

Внутрішні (неявні, або імпліцитні) витрати — витра­ти фірми на використання власних (неоплачуваних) ресурсів. Неявні витрати включають недоотримані підприємцем до­ходи при найвигіднішому альтернативному застосуванні влас­них ресурсів.

Витрати фірми в довгостроковому періоді (часо­вому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ре­сурсів);

Витрати фірми в короткостроковому періоді (ча­совому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним).

18.Постійні, змінні та валові витрати.

(См 17.) Витрати фірми в короткостроковому періоді поділяють­ся на постійні, змінні, сукупні, середні та граничні

Постійні (умовно постійні) витрати (FC) мають місце незалежно від зміни обсягів виробниц­тва (затрати на утримання будівель, адміністратив­ного апарату, на орендну плату, рекламу тощо).

Змінні витрати (VC) безпосередньо пов'язані зі зміною обсягів виробництва (затрати на сировину, електроенергію, оплату праці (відрядну) робітників тощо).

Сукупні (валові витрати) (TC) сукупні витрати фірми на придбання та використання всіх факторів виробництва, сума постійних та змінних витрат: TC = FC + VC.

19.Явні та неявні витрати

(См 17.) Виокремлення явних та неявних витрат відображає два підходи до розуміння природи затрат фірми.

Бухгалтерський підхід передбачає врахування зов­нішніх (явних) витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунка чи накладної. Ці витрати відобража­ються у бухгалтерському балансі фірми і є бухгалтерськи­ми витратами.

Економічний підхід до витрат виробництва передбачає врахування не тільки зовнішніх, а й внутрішніх витрат, пов'язаних з можливістю альтернативного використання ресурсів.

Економічні витрати відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості (вартість втрачених мож­ливостей, пропущена вигода) власних ресурсів.

20.Граничні витрати. Закон спадної віддачі.

(См 18,17.) Середні витрати (АТС) середня величина витрат на виробництво одиниці продукції: АТС = TC/Q.

Граничні витрати (МС) приріст витрат на виробництво ще однієї (додаткової) одиниці продукції: MC=ΔTC/ΔQ.

Згідно з законом спадної віддачі, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного (фіксованого) ресурсу (наприклад, капіталу) дає обсяг додаткового продукту, що зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Будь-який додатковий приріст одного з ресурсів при фіксованих значеннях інших призводить до зменшення приросту продукту. В результаті на одиницю змінного ресурсу припадає все менше фіксованого ресурсу.

?? 21.Витрати обігу: чисті та додаткові.

??.

22.Доходи і прибуток фірми: зміст, види.

Прибуток - зворотний бік витрат виробництва. Він тим більший, чим менші витрати виробництва, і навпаки. Кількісно прибуток - це різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво.

Чистий доход - виражена у вартісній формі вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу.

Існування двох підходів до виміру витрат фірми (бух­галтерського та економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку.

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.

Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними (зовнішніми і внутріш­німи, включаючи нормальний прибуток) витратами вироб­ництва.

Нормальний прибуток — звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стиму­лює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу.

Економічний прибуток — це надлишок над нормальним прибутком, породжений ініціативою підприємця, його вмінням знайти найкраще застосування та комбінацію економіч­них ресурсів, здійснювати нововведення, ризикувати тощо.

Монопольний прибуток — прибуток фірми, яка займає монопольне (виключне) становище на ринку.