Тема II: Фінансова безпека держави

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5

галузях інфраструктури і фінансовії! системі, а тому до державного боргу його кредити відносяться тільки у частині державних гарантій. По-друге, обсяги отриманих кредитів настільки незначні — 0,29 млрд дсл. США, що не ніяк не можуть- впливати на макрофі-нансову стабільність. Але подібні масштаби кредитування з позицій фінансового забезпечення потреб сталого» економічного зростання характеризують вкрай негативні явища, оскільки Україна не в змозі використовувати усі можливості залучення зовнішніх ресурсів.

Залучення іноземних позик вимагає забезпечення зовнішньої платоспроможності країни. її рівень визначається насамперед співвідношенням показників державного боргу з основними макро-екокомічнпми показниками (табл. 4.11).

Таблиця 4.11. Параметри зовнішнього державного боргу та міжнародна ліквідність України, %*

Показники	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Відношення загального обсягу .зовнішнього державного	20,5	194,4	38,4	51	36,9	26,8	24,2
боргу до ВВП
Відношення платежів а обслуговування зовнішнього	7	7,5	15,5	15	8,7	4,7	4,9
\| державного боргу до обсягу
доходів бюджету
Відношення загального обсягу зовнішнього держанії ного боргу до обсягу річного експорту	43,4	46,9	65,2	76,6	57,3	48	46,3
Відношення платежів з обслуго вуванп я зовнішнього державного боргу до обсягу річного експорту	5,5	5,5	7,4	5,8	3,5	3,5	1,9
Відношення зовнішнього	443	40	1794	1143	692	328	215
І державного боргу до валових і валютних резервів

Показники	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Відношення заборгованості міжнародним фінансовим	161	155	703	453	286	144	102
організаціям до валових валютних резервів
Відношення платежів з обслуговування зовнішнього державного боргу до валових валютних речервів	55,8	46,8	205	87,6	48,7	23,6	9,3

* Джерело: Послання Президента України Верховній Раді України "Про внутрішнє і зовнішнє становище "України в 2000 році" та інформація Міністерства фінансів України і Національного банку України.

З наведених даних видно, що показники зовнішньої заборгованості поки що не досягли критичних меж. Так, платежі з обслуговування зовнішнього державного боргу на початок 2002 р. становили: до обсягу доходів бюджету — 4,7%, а до обсягу річного експорту — 3,5%, а на початок 2003 р. відповідно 4.9 і 1,9%. При цьому слід зазначити, що протягом 2000-2002 рр. майже усі показники поліпшувалися порівняно з попереднім роком. Це було пов'язано із загальним покращенням економічної та фінансової ситуації у ЦІ роки. Проте, оскільки основні чинники, що створюють дефіцит, насамперед незбалансованість державного споживання і фінансових можливостей української економіки, залишилися, то і подальше погіршення цілком можливе.

Важливими для оцінки зовнішньої державної заборгованості є також показники міжнародної ліквідності України. Після критичного з погляду забезпечення міжнародної ліквідності 1998 р. у наступні роки ситуація значно поліпшилася. При цьому забезпечується достатній рівень ліквідності з обслуговування зовнішнього боргу — у 2000 р. відносно валютних резервів сума, платежів становила 48,7%. у 2001 р. — 23,6%, а в 2002 р. — 9,3%. Дуже важливу роль у стабілізації ситуації відіграло значне поліпшення сальдо платіжного балансу. Проте не слід також забувати про проведену

зеструктуризацію боргу, що дало змогу на певний період зменшити їлатежі з обслуговування зовнішнього боргу. Реструктуризація, як же відзначалось, не стільки розв'язала існуючі на міжнародному )івні проблеми, скільки відсунула їх на майбутнє.

Висновки

Забезпечення урівноваженості фіскальної політики пов'язане з вирішенням проблем дефіциту бюджету, який є досить складним фінансовим явищем. Хоча в останні роки за кількісними параметрами в Україні вій не сягає загрозливих розмірів — у 2001 р. 0,3% до ВВП порівняно з 6,7% в 1997 р., 9,4% в 1994 р. і 13,5% в 1992 р., однак за причинами виникнення і напрямами дефіцитного фінансування відображає вкрай негативні явища у суспільстві. Досягнений же у 2000 і 2002 рр. бюджетний профіцит є досить умовним, оскільки у 2000 р. він сформувався за рахунок збільшення доходів від приватизації (як надзвичайні вони мали б виводитись за баланс бюджету або спрямовуватися, як це здійснюється на даний час, на фінансування дефіциту), а в 2002 р. за рахунок недо-фінансування запланованих видатків.

Загалом дефіцитне фінансування є досить поширеною у світі формою забезпечення бюджетних видатків. Переважна більшість як розвинених країн, так і тих, що розвиваються чи здійснюють ринкову трансформацію економіки, мають бюджетні дефіцити. З досвіду фінансової практики швидше профіцит, ніж дефіцит є тимчасовим явищем. Відповідно, й відношення фінансової науки та практики до дефіциту неоднозначне — від повного заперечення до визнання його необхідності і корисності. У кінцевому підсумку проблема дефіцитного фінансування полягає не стільки у тому, як його уникнути, скільки у забезпеченні належної ефективності та

ПеЗУЛЬТНТИВНОСТІ ІШК'ОГНН'ТЯННЯ КОШТІ П

Визначення бюджетного дефіциту як різниці між видатками і доходами бюджету вимагає чіткого розмежування окремих видів надходжень до нього. Як правило, джерелами фінансування дефіциту є грошова емісія (відкрита чи прихована) та державні запозичення. В Україні до них згідно з Бюджетним кодексом віднесені також доходи від приватизації, що у цілому економічною теорією припускається. Але, на нашу думку, доцільніше віднести ці доходи до бюджету розвитку, що дозволило б більш ефективно проводити політику реструктуризації економіки і таким чином сприяти сталому економічному зростанню. Віднесення ж доходів від приватизації до джерел фінансування дефіциту веде до того, що фактично за їх рахунок здійснюється фінансування соціальних програм. Це, безумовно, теж важливо, але створює передумови для дестабілізації фінансової ситуації у майбутньому — як тільки закінчиться приватизація, посилиться напруження на бюджет, що спричинить збільшення рівня його дефіцитності.

Яким би об'єктивним не був бюджетний дефіцит і як би він не оцінювався у суспільстві, одним із головних завдань фінансової політики є його мінімізація чи повна ліквідація. Підхід до вирішення цього завдання вимагає визначення причин виникнення дефіциту бюджету. Дефіцитність бюджету в Україні обумовлюється тим, що внаслідок тривалої і глибокої економічної кризи відбулось обвальне зменшення обсягів ВВП. Вона викликана дефіцитом фінансових ресурсів у суспільстві, яких не вистачає усім, у тому числі й державі. Відповідно, проблеми дефіциту пов'язані з вирішенням загальних завдань оздоровлення фінансової системи.

Незважаючи на те, що основним дефіцитоутворюючим чинником було звуження дохідної бази держави в період економічної кризи, головною причиною бюджетного дефіциту в Україні виступають, на нашу думку, не проблеми з мобілізацією доходів (хоча вони теж значні і потребують нагального вирішення), а система видатків. Існуюча в нашій державі бюджетна модель до цього часу значною мірою засновується

Blog

Тема II: Фінансова безпека держави