1. поняття валюти її види призначення та сфери використання
| Вид материала | Документы |
- Тема світова валютна система, 784.3kb.
- План вступ Поняття комп'ютерних мереж Види комп'ютерних мереж > Способи пiдключення, 526.2kb.
- Програма фахових вступних випробувань з напряму "менеджмент" для кваліфікаційних рівнів, 608.64kb.
- Програма комплексного вступного іспиту на окр «Спеціаліст» за спеціальністю «Правознавство», 84.74kb.
- Програма фахового вступного випробування для зарахування на навчання за окр «магістр», 385.53kb.
- Державна податкова адміністрація україни, 10.43kb.
- Методика аналізу показників у сфері праці. Тема. Моніторинг соціально-трудової сфери, 10.67kb.
- Інститут гуманітарних та соціальних наук, 80.84kb.
- Програм а вступного іспиту з основ держави І права для вступників до магістратури, 94.78kb.
- О. Л. Ринок землі та проблеми її нецільового використання, 157.46kb.
Інфляція породжує % ризик - небезпеку втрат. В позичковому контракті, як правило обумовлюється номінальна ставка %, розрахована на основі прогнозованих темпів інфляції. Якщо темп інфляції виявився відмінним від очікуваного, то реальний доход, який отримує кредитор виявляється відмінним від очікуваного на момент укладення угоди. З одного боку, якщо темп інфляції виявився вище від очікуваного, кредитор втрачає, оскільки зайомщик повертає кредит знеціненними грошовими одиницями. А якщо темп інфляції виявився менше очікуваного, то виграє кредитор, так як вартість суми, що повертається виявляється більше очікуваної. Розглянутий приклад є поясненням причин небажання іноземних фірм надавати кредити Україні. Навіть якщо незважати на недовершеність законодавства, величезні ставки податку і інші відомі причини, непередбачуваність темпів інфляції зводить нанівець всі зусилля по проведенню переговорів. Навіть деяке приборкання інфляції не виключає можливості її стрімкого непередбачуваного розкручення. Щоб запобігти втратам, банки в період інфляції застосовують такі способи: 1)вводять плаваючі % ставки за кредит, котрі переглядаються через конкретні періоди - щомісячно чи щоквартально. 2) Намагаються надавати короткострокові позички. 3)Значно підвищують % ставки з урахуванням темпів інфляції. 4)Надають кредити не під %, а з умовою часткової участі в прибутку від прокредитованого заходу тощо.
25.СТІЙКІСТЬ КОМЕРЦ. БАНКІВ ТА ІЇ ЗАПЕЗПЕЧЕННЯ.
Діяльність банку пов'язана з 2-ма інтересами: 1.Інтереси власників банку, які передусім зацікавлені у винагороді за вкладений К. 2. Інтересу вкладників банку, які зацікавлені в надійності Б. Інтереси власників втілюють менеджери банку, а інтереси вкладників покликана захищати держсистема банківського нагляду. Необхідність такої структури(в Україні- НБУ )полягае в тому, що банки є специфічним видм підприємницької діяльності. В них зосереджені грошові кошти всього суспільства. Банкрутство одного банку може привести до неплатоспроможності тисяч або мільйонів його вкладників, що може викликати економічне та соціальне потрясіння. Контроль за діяльністю комерційних Б: Основним док-том яе-ся інструкція НБУ номері УПро порядок регулювання та порядок діял-ті комер Б, а також рядом інших нормативних актів НБУ, як напр. положення НБУ "Про формування обв-х резервів". Згідно Інструкції 10 для комерц. Б встанов-ся 21 обаяз-й норматив. їх згруповано в 4 класи: 1)Норматив мінімального розміру капіталу, (з 01.01.9в-2млн.вкю, з 01.01.99-; Змлн.екю) і-мінім.розмір статутного капіталу - 1 млн.екю. Якщо частка Іноземного капіт становить до 50% Статут Ф. то цей показник і має дорівнювати 5 мли. екю. Якщо частка Іноземного К -не менше 50% - то 10 млн.екю. і Кількість банків за участю Іноз. Капіталу - 29 одиниць, в т.ч . із 100% Іноземним капіталом -є.норматив ппатоспроможності.Платоспроможність банку - це достатність власних коштів для захисту Інтересів його вкладників. - Капітал банку / активи, зауважені з урахуванням ризику.(не менше 8%). 2.Нормативи ліквідності. Ліквідність банку - це його здатність є будь-який час І в певній мірі відповідати по своїм зобов-ням. Ліквідність - центральна проблема банк-го менеджменту. Саме у цій сфері найбільше банк.банкрутств. Розраховується як співвідношення окремих статей активу І пасиву: З нормативи : 1)Норматив миттєвої ліквідності:(Сума коштів на кореспонд. рах-х і касі) поділити (разрахункові та поточні зобов-ня) ( не менше 20%).2. Норматив загальної ліквідності: ( Сума активу) поділено (зобов'язання) (неменше 100%).3.Норматив співвідношення високоліквідних ; активів до робочих активів ( ті, що приносять прибуток) (не менше 20)З)нормативи ризику Як правило, розрісняються шляхом співвідношення різноманірних статей з капіталом: 1) Максим.розмір ризику на одного позичальника: (Сукупна , заборгованість одного позичальника) поділено (капітвп банку) (не менше 25%) 2),Норматив "великих" кредитних ризиків.3) Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик 4) Норматив рефінансування 5.) Норматив інвестування.4)норматив валютної позиції банку. Другий рівень регулювання (конкурентності банків) знаходиться на мікрорівні. тобто знаходиться на рівні самого банку в умовах інформаційної прозорості ринку кризи ведуть до відтоку клієнтів, а значить і до втрати клієнтів, і навпаки - низькі доходи , можуть призвести до проблеми розрахунків по вкладам, чим забезпеч-ся конкурентноздатність на ринку, а значить і до кризи ліквідності.Управління банком - це компроміс між інтересами власників з одного боку і Інтересами вкладників та регулюючих органів - з іншого боку.
26 .РОЛЬ ГРОШЕЙ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ.
Гроші є важливим елементом в ринковій ек-ці . Завдяки ним обмін між виробниками набув зруч- ної та ефективної форми куплі-продажу , перетво- рився в ринок, а ринок в загальну форму ек. відно- син.Не випадково гроші називають''мовою ринку'', а грошові потоки кровоносною системою ринку. Гроші – специфіч. товар , що виконує роль загаль- ного еквіваленту. Гроші з'явилися як результат стихійного розвитку товарного обміну. Якщо ф-ції грош-це іх певна работа,то коли говорять про роль грош. мається на увазі кінцевий рез-тат цієї робо- ти. Роль грош.підвищ-ться в міру роз- витку товар- ного вир-ва і навпаки. В ранніх ек.формаціях роль грошей не була значною.Вона зводилась до опосе- редковування товарного обороту та обліку господ. процесів.Лише при кап-змі, коли ринкові відноси- ни проникли у всі сфери ек-ки гроші перетворюю- ться у важл.фактор ек.зростання,стимулюють роз- поділ праці, підвищ ії продуктивність, здешевлю- ють процес обміну, дають змогу державі впливати на ек. процеси за допомогою податків, цін, держ. закупок. Разом з тим прийнятність вик-ня грошей в якості міри вартості,засобу обігу і особливо за- собу нагромадження залежить від стійкості гро- шей.Під час іінфляції роль грош.знижується. Вони замінюються різноманітними суроготами, барте- ром або більш сильними грош. одиницями.
27. СУТЬ ТА ФОРМИ ПРОЯВУ ІНФЛЯЦІЇ. ПРИЧИНИ НАСЛІДКИ.
Інфл. –це зниження вартості грош. од. яке проявляється через зростання рівня цін . Інфл - це знецінення нерозмінних на золото грошей внаслідок надмірного випуску і переповнення ними каналів обігу. Зовні вона виявляється у зниженні купівельної спроможності грош одиниці у всіх її формах – зростанні товарних цін , поглиблення товарного дефіциту , падіння валютного курсу та інше.. Є кілька підходів до визначення інфл. – 1) інфл- це будь яке підвищення рівня цін 2). Інфл.- це зменшення вартості гр. спричиненє порушенням у законі гр. обігу .В залежності від можливості спостереження за втратою вартості грошей виділяють відкриту інфл. і приховану інфл.Прихована інфляція( адміністративна , подавлена) протікає без підвищення цін які утримуються за допомогою адміністрат. заходів. Це призводить до зростання дефіциту товару зниження іх якості, змін у струкрурі попиту, ( вимивання дешевих товарів) появою відкладеного попиту поширюються чорні ринки зростає спикуляція, хабарницитва. За темпами знецінення грошей виділяють 3типи інфл:1 повзуча.5-10%, голопуюча до100%, гіпер інфляціябільш 100%, супер гіпер інфляція більш 50 % в місяц.Це умовні оцінки. В усіх випадках інфл. виникає в наслідок порушень у законі грош. обігу Md=Ms але причини такого порушення можуть лежати як на стороні грошей так і на нематеріальних факторів. І зі сторони грошей ( інфляція, попиту, або інфляція що викликана перевищенням попиту над пропозицією), виникає внаслідок зростання платоспроможноого попиту в порівнянні з загальною пропозиціею товарів. Першопричиною є зростання грошової маси. Інфляційний розрив–це різниця між сукупним попитом та пропозиціею в економіці. Дефляційний розрив – виникає внаслідок перевищення СуПр над По.Розмір інфляційного розриву в короткостроковій перспективі постійно змінюється, а на довгострокових інтервалах встановлюється рівноважний темп інфляції – врівноважується темпи зростання грош. маси і динаміки цін.Надлишкова грошова маса не призводить до негайного підвищення цін. Інфляція розвивається поступово. Говорять про циклічну залежність розвитку інфляції і виділяють 3 типи ії розвитку:На першому етапі темпи зростання грош. маси перевищують темпи знеціненя грошей М1>Р1. Пародоксальна ситуація грош. більше ніж подібно в обігу, але вони не знецінюються. Економ.агенти не розуміють зайвості певної частини грош. в обігу. Зростає платоспром. попит, збільш-ся покупки, зменшується безробіття, зростають заощадження, зростає попит на кредит та ростуть інвестиції, зростає виробництво, підвищ-ся доходи бюджету.
Загалом цей етап справляє позитивний вплив на виробництво і соціальну сферу. Зростання ВВП компенсує надлишок грошей. Цьому ж сприяє зменшення швидкості обертання грошей за рахунок збільшення заощаджень і трансформації М1 в М2 . Таку інфляцію наз-ть ПОМІРНОЮ. Умовою винекненя і тривалості першого етапу є наявність неповної занятості і незавантажених вироб. Потужностей і цілковитої зайнятості ціни починають рости так як відчувається нестача факторів вир-ва. Якщо на початку етапу в економ. агентів з»являються ГРОШОВІ .ІЛЮЗІЇ через отримання інфляційних доходів (М1-Р1), то зростання цін показує ілюзорність цих доходів
Другий етап розвитку інфл. Темпи зростання цін перевищують ріст грош. маси, з»являється ефект «гарячих грош.», коли суб'єкти намагаються позбутись грошей. Значно скорочуються заощадження, зростає попит на матеріальні активи здатні зберігати свою вартість (нерухомість,золото.) Це призводить до підвищення швидкості обертання грошей,що стає додатковим інфляційним чинником Р2>М2. Виникає інфляційний збиток(Р2-М2). Інфляція більше не сприяє розвитку вир-ва, а перетворюється у реальну, дійсну , істинну,справжню інфляцію. Границя за якою з»являється зниження реальнихдоходіів, а значити недоцільність зростання грош. Маси ( попиту)- носить назву КРИТИЧНА ТОЧКА ІНФЛ.—перехід від помірної інфл. в справжню інфл. Другий етап справляє негативний вплив на економіку і соціальну сферу, гроші частково перестають виконувати свою. Функцію, зростає бартер падає інвестиційна активність,виникають диспропорції в економіці (відтік активності із сфери вир-ва в сферу фінансового обігу),знижується валют. курс.Критичну точку інфляції суб'єкта відчувають неодночасно. Найбільш жорстко інфляція сприймається суб'єктами з фіксованими доходами (пенсіонери, працівникам бюджетноі сфери).Третій етап розвитку інфл. Два перші етапи чергуються міжсобою – «рвана інфляція». Має місце то нестача грошей, то надмірна емісія для його подолання. Поступово держава втрачає важелі управління емісійним процесом і інфл.стає некерованою.Цей етап найбільш негативний.
Для управління інфляц. Процесом важливо визна чити причини інфл. Вони можуть лежати як на стороні грошей, так і на стороні товарів. 1.Інфляція зі сторони грошей (інфл.попиту)Види інфл. попиту.1Інвестиційна інфляція, виникає через перевищення темпів банківського кредитування наявних у сус-ві заошаджень.1.2 Споживча інфляція, виникає внаслідок зростанняя платоспроможного попиту населення (зростанння доходів швидкими темпа ніж продуктивність праці), переводу заощаджень в більш ліквідні активи.Фіскальна інфляція, розвивається внаслідок направлення кредитних потоків на покриття бюджетного дефіциту, що може викликати дефіцит товарів.Імпортована інфл.- виникає коли експорт значно перевищує імпорт в краіну поступають додаткові гроші, а кількість товарів скорочується, посилення попиту на товари може бути викликано більш високими темпами інфляції за межами краіни.
ІНФЛ.ЗІ СТОРОНИ ТОВАРІВ.(ІНФЛЯЦІЯ ПРОПОЗИЦІЇ.), і викликана перевищенням Пр над По, при цьому зростання цін відбдувається через зростання витрат. ВИДИ: інфляція викликана зростанням витрат, зростання зароб. Плати і доплат, відрахування на соц.страхуван., подорожчання сировини включається у собівартасть продукції і призводить до підвіщення цін.Інфляція обумовлена нарощенням прибутків, можлива за наявності впливових монополістичних об'єднань, які можуть отримувати прибуток за рахунок підняття цін.
Чітке розмежування факторів інфляції є проблематичним: зростання зароб. Плати підвищує платоспроможний попит впливає на ціноутворення. Виділяють такий підвид інфляції як інфл. ІНСПИРОВАНА ПРЕТЕНЗІЯМИ, Підвищення ставок опадоткування також впливає на ціни товарів: ІМПОРТОВАНА ІНФЛ. може виникати при зростанні світових цін на стратегічні товари ( імптртов. Інфл. пропозиції).6.Інфл. в системі держ. регулювання економіки. Антиінфляційна політика.В економ. Теорії інфл. асоціюється з економ. Підьйомом і скороченням безробіття. В фазі економ. Піднесення зростають доходи, попит, зайнятість і грош. маса. В фазі екон.буму зростання цін продовжується. В фазі спаду – зростає безробіття, скорочується доходи, попит, зростаня цін. Фактично держава стоіть перед вибором: або висока зайнятість і економ. зростання на фоні депресії і безробіття. Оберненно пропорційна залежність інфляції від рівня безробіття (а значить від виробництва) описується кривою Філіпса.Держава використовує інфляцію для досягення своіх цілей.Ідея» контрольованої інфл.» допускає свідоме провокування інфляції в невеликих межах, яка стимулює платоспроможн. Попит в періодл екон. Спаду. В фазі екон. Буму – навпаки, держава повина проводити політику обмеження інфляції. Це дозволяє згладити циклічні коливання економіки. Так виникла « хронічна» інфл. яка має місце з року в рік. Мета – підтримувати помірну інфляцію, слідкувати, щоб помірна і не переросла в дійсну. На поч 70-х р. на заході виникла ситуація, коли інфляція співпала зекон. Спадом. Це наз. Стагфляцією, яка може бути викликана ростом цін на стратег. товари, впровадженням нових технологій, передбачуваним дефіцитом с/г продукції, але основна причина – це інфляційні очікування. Протирічить кривій Філіпса і процес ДЕЗІНФЛЯЦІЇ—одночасного скорочення інфл. і безробіття.В практиці держ. регул. грошо. сфери виділяють 2- напрямки антиінфл.політики: Дефляційна і політика Доходів. Вони напрвлені передусім на обмеження плвтоспроможного попиту Дефляційна політика включає зажоди бюджентної і ГКП. В бюджетній сфері- це скорочення держав. Витрат, підвищення податків.В грош. сфері проводиться політика «дорогих» грошей або РЕСТРИКЦІЙНА (обмежувальна) політика: підвищення облікової і ломбардної ставки норми ОР, обмеження надходження грош. в обіг у відповідногсті із встановленими цільовими орієнтирами (таргетування). Послідовне проведення дефляційної політики дає позитивний ефект, але важко сприймається підприємцями і населенням. Усуває причини інфляції зі сторони грошей.Політика доходів, включає заходи адміністративного контрполю за доходами, втручання в ціноутворення, ефективно усуває інфляцію інспіровану претензіями. Побічні наслідки: - можливий дефіцит товарів, перекос у розвитку галузей економ.В ринковій економ. Політику доходів парактично не застосовують в ії « чистому вигляді» а поєднують з дефляційною полятикою. Іноді для зниження соціальної напруги і економ. Кризи рестрикційну політику чергують з експрансіоністською політикою (політика дешевих грош.), включає заходи протилежні до рестрикції. На заході це вважають малоефективним.
28.ПРОЦЕНТ ЗА КРЕДИТ,ЙОГО СУТЬ,ФАКТОРИ ЗМІНИ ТА РОЛЬ. НОРМА ПРОЦЕНТА.
Процент за кредит-це плата,яку сплачує пози- чальник за користування позиченими коштами (позичковим капіталом). Позичальник оплачує здатність капіталу приносити прибуток. Гроші в даному випадку є специфіч. товаром,який прода- ється і купується на грош.ринку.Як форма ціни грошей,процент істотно відрізняється від ціни на звичайні товари. Розмір % визначається не вели- чиною вартості,яку несуть в собі запозичені гроші , а іх споживчою вартістю-здатністю доставляти позичальнику потрібні блага. Тому розмір процентного платежу залежить не тільки від розміру позички,а й від ії строку,а процентні ставки визначаються на певний період-звичайно на рік. Кількісним виміром позичкового проценту є процентна ставка або норма процента. Норма %-це співвідношення доходів від отриманого на позичковий капітал до суми наданого кредиту. Норма%знаходиться в межах вів 0 до норми прибутку підпріємств і тому залежить від середньоі норми прибутку підпріємством. Норма прибутку що існує в даний момент на гр. ринку назив-ся ринковою нормою %. Розрізняють декілька видів %: облігаційний,банківський .позичковий, депозитний, обліковий, міжбанків- ський та інші. Рівні ставки по окремим видам процента можуть істотно відрізнятися,тому що кожний з них має своє призначення і вирішує своє спеціфічні задачі.Так облігаційний % повинен забеспечити зацікавленість інвесторів в т.ч. банків вкласти іх в ЦП. Тому цей % повинен мати вищу ставку ніж % по баківських депозитах.оскількі останній більш ліквідні чим ЦП. Проте ставки облігаційоного %ту можуть істотно коливатися в залежності від виду ЦП,рейтингу їх емітента, строку та інше. Ставки депозитного % повині бути нижчими ставок позичкового % оскількі за рахунок цієї різниці в ставках, що називається маржею.банки отримують доход і формують прибуток. В ринковій економіці % ставки-на гр.ринкузалежать одна від одноі. Оріентиром виступає та звана без ризикова ставка- ставка по короткостроковим дежавним ЦП(на заході казначейські векселя),а також офіційні облікова ставка. Подібну сигнальну функцію на ринку виконують:ставка першокласних позичальників. Стаки пропозицій міжбанківських кредитів. Особливе місце серед усіх видів % ставки займає ставка облікового %,що встановлюється ЦБ на основі ретельного вивчення сану гр. ринку.Вона виступає своєрідним барометром гр. ринку,та оріентиром для визначення процентних ставок по всіх видах операцій на гр. ринку. Викор-ня облікової ставки ЦБ при видачі позичок комерційним банкам, тобто на самому початку надходження грошей в обіг,перетворює ії в офіційний норматив ціни грошей,на якій оріентуються всі суб'єкти гр. ринку. На норму % впливає (крім середньої норми прибутку) співвідношення між попитом і пропозиціею позичкового капіталу,а на попит і пропозицію позичкового капіталу найсильніше впливають такі фактори:1.Велечина сукупних ресурсів кредитн. системи. 2.Циклічні коливання в економікі. 3.Інфляція. 4.Сезонність. 5.ГКП держави. 6.Особистість позичальника. 7.Термін і розмір позики.8. Вид кредиту. 9.Забеспеченність кредиту. Для більш повного вияснення механізму дії % на ринку важливо встановити зв'язок зміни %ої ставки з інфляцією.В наслідок інфляційного зростання товарних цін зростає номінальний обсяг націон-го продукту. Для його реалізації повино пропорційно зростати поточна каса економічних суб'єктів,що спричинює відповідне зростання попиту на позички.А це в свою чергу підштовхує в верх номінальні ставки %. Норма % є нормою економічної ефективності б.я. підпріємницькоі діяльності.В цьому її важлива економічна роль. Особливо важливу роль видіграє % у банківський справі. Банки-провідні суб'єкти гр.ринку. З процентом пов'язані основні банківські ризики(нестабільність % ставок породжує %ий ризик небезпекою втрат для кредиторів від зниження %их ставок і позичаль- ників від підвищення%ставок). На основі % формується значна,а в Украіні переважна маса доходів і витрат банків. %-важливий інструмент банківськоі політики,банківської конкуренції,і разом з тим, важливий фактор консолідації банків у цілісну систему.Без вірного вик-ня цього інстру- менту неможливо забеспечити ефективне функ- ціонування банківськоі системи.Отже ек. роль % за кредит полягає в тому що він є інструментом збереження позичково фонду і нагромадження капіталуінструментом перерозподілу прибутків у суспільствірегулятором виробничої активностіважл. інструментом ГКП
29..ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ ПЛАТЕЖУ, ЩО ОБСЛУГОВУЮТЬ ГРОШОВИЙ ОБОРОТ.
Відмінність сучасних банк-х білетів від класичної банкноти. Засіб платежу-це функція,в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економ. відносин,що виникають у процесі розширеного відтворення.Грош. оборот. обслоговується різними видами грошей. За фомою грош. знаків розрізняють готівкові і безгот. гроші. Види готівк. грош: монети, казначейські білети, банкноти, векселі і чеки. Безгот: гроші функціо- нують у вигляді депозитних і електронних грош., які знах-ся в середені кред. системи. За внутр. вартістю грош. знаків виділяють: повноцінні і неповноцінні гроші. Спочатку гроші були повноцінними, тобто іх реальна вартість була практично рівною зазначеному на іх номіналу. Згодом іх витіснили з обігу неповноцінні гроші вартість яких менша за номінал. Випуск в обіг неповноц.грош. дає змогу отримувати емісійний доход СЕНЬОРАТ ,тобто це – різниця між номінальною вартістю грош. і собівартістю. За характером емісії гроші бувають бюджетні та кредитні (неповноцінні гроші). Бюджетні гроші (казначейські, паперові у вузькому розумінні) Випускаються державою з метою покриття бюджетного дефіциту, не розмінюються на метал, наділяються примусовим курсом. Напр. казначейські білети, а також констатується шо він забезбечений активами держави. Кредитні гроші виникають і функціонують в обігу на основі кред. відносин значною іх перевагою порівняно з бюджетними грошима є поверненість у вихідний пункт після погашення кредиту, що дозволяє не лише випускати але і вилучати гроші з обігу. Кред-ні гроші з'являються в обігу в результаті розширення товар. обороту, а бюдж. Гр. – через розширення бюджетного дефіциту. Різновиди кред. грошей є банкноти, векселі і чеки. Чек – це письмових наказ власника рахунку своєму банку про виплату зпзначеної суми пеквній особі. Вексель – це боргове забов'язання, яке дає його власнику незаперечне право вимагати від боржника зазначену суму після закінчення втановленого строку. Банкнота – це простий вексель емісійного банку. На відміну від комерц. векселя банкнота є безстроковим зобов'язанням. Банкнота з'явилась в результаті розвитку банк. кредиту-ня. Класична банкнота виникла як безстрокове боргове забов'язання комерційного банку. Характерною особливістю класичної банкноти було ії подвійне забеспечення: по – перше товарами, так як банкноти видавались банками кліентам взамін обліковання комерц. Векселів,фактично один вид кред-х грош. заміняв в обігу інший. При оплаті векселя банкнота поверталися в банк. Розміщення товар. обігу призводило до збільшення кредитування, а отже до збільшення банкнот в обігу: емісія підпорядкувалась потребам обігу. По – друге золотом із запасів банку, так як за першою вимогою власника банкоти вона обмінювалась на золото.Подвійне забеспечення робило банкноту надійним і зручним знаряддям, запеспечувало еластичнісь емісії. Разом з тим товарні кризи, збільшення швидкості обертання банкнот облік дружніх векселів допускали можливість знецінення банкнот.Актів = золото вексель. Пасив = банкноти.Актив = кредити комерц.банків, держателів ЦП, Пасив = гроші в обігу. В 19 ст.і 20 ст. банкнотну емісію монополізувала держава банкнота стала провідним платіжним засобом. Сучасна банкнота не розмінюється на золото поступає в обіг не лише в результаті кредит .Н\Г але і кредитування уряду.Це змінює природу сучасної Б. Хоч вона не втратила ознак кред. грошей за харатером випуску та закономірностям обігу, стала більш схожою на бюдж. гроші і так сама має загрозу знецінення.
30.ГРОШОВІ РЕФОРМИ.ІХ ЦІЛІ ТА ВИДИ.
Г.Р. являють собою повну чи часткову перебудову Г.С. яку прводить держава з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання гр. обігу відповідно до нових соц.-ек.умов. Найголовнішою метою Г.Р.є стабілізаця гр. обігу. Г.реформи що проводилися в різні часи в багатьох країнах можна класифікувати таким чином:1)створення нової гр.системи .2)часткова зміна гр.системи,коли реформуються окремі її елементи.3)проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою стримання інфляції чи подолання ії наслідків. Нерідко окремі ГР мають ознаки всіх 3-х типів. Успішне проведення Г.Р.вимагає відповідної підготовки організаційних передумов- прийняття заканодавчих актів,та ек.передумов-нагромадже- ння золотовалютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання гр.маси в обігу,оздоровлення держ. фінансів,поліпшенння структури сусп вир-ва, збалансування ринку.Важливим є також правильний вибір методу стабілізації валюти в процесі реформи. Таких методів є 3:1)Нуліфі- кація-оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними. Проводиться за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей,коли стає недоцільним б.я. обмін їх на нові гроші. 2)Девальвація-офіційне зниження державою металевого вмісту чи курсу(чи тільки курсу) нац.грошей щодо іноземних валют або міжнарод. розрахункових одиниць.3)Ревальвація- офіційцне підвищення державою золотого вмісту та валютного курсу або тількі валютного курсу нац валюти краіни. В результаті ревальвації як правило відновлювався обмін банкнот на метал за паритетом,який діяв до початку інфляції одночасно відновлювався і попередній курс валюти. Тому такий метод інколи називаютьв в літ-рі реставрацією.Нерідко Г.Р.передує деномінація гр. знаків тобто обмін усіх старих знаків на нові в певній пропорції, з одночасним перерахуванням у цій пропорції всіх гр. показників:цін тарифів,зарплати.Також згідно з метою проведення та глибиною перебудови дрежавою наявної Г.Р. існує класифікація грош.реформ що передбачає іх поділ на два типи: у вузькому й широкому розумінні цьго поняття. Г.Р.у вузькому розумінні-проведення заходів із заміни дійсної грош.одиниці та відповідної стабілізації грошей без якцісної перебудови системи гр. обігу. Г.Р.у широкому розумінні- запровадження принципово нової за структурою і змістом системи функціонування та обігу грошей. Г.Р.у вузькому розуміннні мають кілька різновидів :1) Г.Р.фрмального типу,що зводяться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує. Проводом до такої зміни може бути недостатня захищеність купюри старого зразка та ії масова фальсифікація, зміна державної символіки тощо.2) Г.Р. з деномінацією гр. обігу, метою яких є заміна через обмін гр.купюр дійсного масштабу цін.3) Г.Р. конфіскаційного типу(з деномінацією гр.обігу або без його зміни). За часовим лагом здійснення обмінних операцій виділяють одномоментні Г.Р. і Г.Р.паралельного типу. Одномоментні Г.Р. називають ще шоковими, в яких строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів. Найчастіше це Г.Р. конфіскаційного типу. Г.Р.паралельного (консервативного)типу передбачають поступове витісення новою грош.одиницею старих грошей на основі розширення функціонального застосув-ня нової грош.одиниці,тобто протягом певного часу в обігу знаходяться дві грошові одиниці-стара і нова і відбувається відповідна сегментація грош.обігу. Г.Р.в широкому розумінні передбачають не лише впровадження в обіг нової грош. од.,а й структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин.Вони як правило є тривалими.
]
31.СУТЬ ТА СТРУКТУРА ГРОШ. РИНКУ.
Це – сукупність механізмів за допомогою яких здійцснюється перерозподіл гр. Коштів в екон. Зка допом. гр. Тимчасово вільні кошти переміщаються до тихз суб'єктів які їх потребують. За характером гр.потоків ГР, поділяється на дві групи Перше: канали прямог фінансування коли кошти переміщаються шляхом безпосередньої взаємодії чистих позичальників і чистих заощадників. Подіьна взаємодія можє відбуватися за допомогою капітального фінансування, тобто за схемою інвестиції в обмін на долеву участь, або боргового фінансування тобто інвестицій в обмін на боргове забов'язання. По – друге Канали опосередковавного фінансування коли переміщененя коштів відбувається за допомогою фінансових посередників. Фін. посредник формують інституційну струтуру ГР, (банки, інвестиційні компанії фонди фін. кред. установи). Об'єктом угод (інструментами) ГР виступають фінанс. Активи В залежності від форми інструментів ГР. Поділяють на ринок позик, ринок ЦП, валютний ринок в залежності від призначення інструментів ГР, поділяють на ринок грошей та ринок капіталів. Ринок грошей включає короткотермінові угоди і призначений для обслуговуваня руху обор-го капіталу. Ринок капіталів обслоговує рух основних фондів, тому терміновість цих інстументів більш тривала. Ринок грошей є доволі специфічним, оскільки на ньому обертаються не реальні товари, а фінанс.активи. Сучасні гроші позбавлені власної вартості, фактично гроші не продаються на ринку грошей, а обмінюються на інші фінанс.активи.
32.СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ УКРАІНИ.
Національна грошова система-це встановлена державою форма організації грошового обороту в країні, в тому числі і порядок емісії національних грошових знаків. Національна грошова система складається Історично, її зміст і стуктурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний розвиток країни. Вона регулюється законами держави та Іншими юридичними актами. Сучасна національна грошова система Украіни-це грошова система ринкового типу. Після розпаду СРСР Україна стала незалежною 1 запровадила власну грошову одиницю карбованець (купон). Він був тимчасовою грошовою одиницею. За своєю економічною суттю-це купон багаторазового використання. Він забеспечував грошовий оборот у країні понад чотири з половиною роки.У вересні 1996 року була проведена грошова реформа в результаті якої нац.грошовою одиницею стала гривня.
Національна грошова система як правило включає такі основні структурні елементи:
• Найменування грошової одиниці та її частини;
• Види держ-их грош знаків, які мають законну платіжну силу;
• Масштаб цін;
• Валютний курс;
• Порядок готівкового та безготівкового обігу, їх регламентацію, у тому числі організацію міжнародних розрахцнків;
• Інститут (установу), що здійснює грошово-кредитне та валютне регулювання;
Грошова одинця встановлюється законодавством країни з урахуванням соц-економічних та Історичних закономірностей її розвитку. Грошовою одиницею України є гривня, забеспечення її стабільності є основною задачею НБУ. Грошова одиниця є рахунковою одиницею, тобто одиницею масштабу цін усіх товарів. Види грошових знаків, що використовуються в національній грошовій системі країни, виханачаються відповідними юридичеими актами. В сучасних умовах у грошовому обороті України використ банківські білати (банкноти) 1 розмінна монета. Масштаб цін-це засіб вираження вартості {ціни) товарів у грошових одиницях. Масштаб цін встановлюється і змін-ся у законодавчому порядку. Валютний курс-це співвідношення між національними грош одиницями (валютами) різних країн, що виявляється під час їх обміну.
33.ФОРМИ ГРОШЕЙ ТА ІХ ЕВОЛЮЦІЯ.
Гроші-категорія історична. Гроші об'єктивно з'явилися як рез-тат стихійного роз-ку товарного обміну. Протягом усьго періоду існування грош. іх форми неодноразово змінювалися в міру роз-ку сусп відносин. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ГРОШЕЙ. 1)Епоха товарних грошей. На ринку зустрічалися товароваровиробники,які в даний момент мали потребу в певних товарах один одного . Але ймо- вірність знайти товар з першого разу була незнач- ною. Для того щоб вирішити дану проблему влас- ники продуктів стали обмінювати їх не на потріб- ні в даний момент товари, а на один з найбільш ходових товарів, який поступово перетворювався в засіб обігу, тобто набував грошових якостей. Таки- ми товарами грішми спочатку ставали товари пер- шої необхідності – худоба, хутра ,сіль та інше. Зго- дом в якості грош. виступали прикраси і предмети розкоші (перли, хутро).Недоліком цих грошових форм було те що вони могли функці-ти лише пош- тучно, не підлягали поділу.2)Епоха металев грош поступово в обігу з'являються металеві гроші, які мають значні переваги перед товарними грішми за рахунок: однорідності, подільності, здатності три- валий час зберігати свою вартість. З поміж інших металевих найкращі властивості мають золото та срібло(вони найдорожчі) за рахунок своєї вищоі вартості. Спрочатку металеві гроші функці-ли у вигляді безформенних злитків. Однак потреби обміну поступово стали вимагати уніфікації грош. знаків. Це дозволило економити ча на зважуванні металу, визначенні його проби і собливо подолати незручність ділення на частини.З'явились монети- злитки металу встановленої форми, ваги, проби, на якій міститься тавро емітентна. Кожен емітент ставив своє тавро на монеті.Спершу в ролі емітен- тів виступали купці, ювеліри. Поступовол ця ф-я перейшла до держави. Всі ці гроші називаються повноцінним , оскільки вони мають внутрішню реальну вартість.Повноцінні гроші мали одну важ- ливу перевагу – вартість їх була відносно сталою , змінювалась повільно , що забезпечувало ек-ку надійним стандартом виміру всіх ек-их процесів і явищ. Але реальні гроші мали ряд істотних недолі- ків – високі витрати на їх виготовлення , низька податливість до регулюючого впливу держави, незручності у використанні , довільна зміна вартості грошей в супереч потребам ринку. 3)Епоха паперових (кредитних) грошей. В XV1-XV11ст. папер. гроші стали замінювати в обігу метали, остаточно витіснивши їх з обігу у ХХст. Процес витіснення золота і срібла з обігу носить назву демонетизація золота.Причини демонетиза- ції: 1В обмежені кіл-ті грош. металу, яка не відпо- відає потребам товар. обміну. Видобуток металу не встигав за розвитком вир-ва, чи справляв силь- ний вплив на нього.2 В зменшенні сусп-х витрат обігу за рахунок економії витрат на вир-во грош. і їх обіг.Стирання,псування,перевозки грошей. 3. У збільшенні зручності для суб'єктів обміну. 4Зростання ек ролі і авторітету держави і як нас- лідок необхідності держ рег-ня грош. обігу, потре- бам якого більше відповідають гроші без матеріа- льноі субстанції.5Ф-я депозитних і електронних грошей. В цих формах гроші стають дематеріалі- зованими, перетворюються у записи на рахунках кредитних установ, саме в цих формах найближчі майбутні гроші.ФУНКЦІЇ ГРОШ.Сутність грош. як екон. категорії проявляється в іх фун-ях. Функції грошей. – це та специфічна діяльність, яку виконують гроші в різних секторах ек-ки. В вітчизняній економіці виділяють 5 функц. Грош. 1)Міра вартості.2) Засіб обігу.3) Засіб нагром-ня варт.4) Засіб платежу.5)Світові гроші. Західні економісти як правило оперують з першими 3-ма функціями, хоча і серед них не існує однозначного погляду на кіл-ть грош. функцій та іх ек. змісту.
34.СУТЬ, ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ТА НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ.
Інфл. –це зниження вартості грош. од. яке проявляється через зростання рівня цін. . Інфл - це знецінення нерозмінних на золото грошей внаслідок надмірного випуску і переповнення ними каналів обігу. Зовні вона виявляється у зниженні купівельної спроможності грош одиниці у всіх її формах – зростанні товарних цін , поглиблення товарного дефіциту , падіння валютного курсу та інше. Є кілька підходів до розуміння інфл. Інфл- це будь яке підвищення рівня цін 2. Інфл.- це зменшення вартості гр. спричиненє порушенням у законі гр. обігу в залежності від можливості спостереження за втратою вартості грошей виділяють відкриту інфл. і приховану інфл. При відкритій інфл. зростання цін може бачити будь який суб»єкт статистичні органи подають про знецінення грош.. Економ. агенти можуть пристосовуватися до знецінення грошей прогнозувати його у своїй економ. діял-ті. Для цьго важливо розрізняти номінальні і реальні веьечини. Номінальні величини виражаються без урахування змін у кіпівельній спроможності. Реальні показують скільки товарів і послуг можна придбати за номінальну велечину.Прихована інфляція (адміністративна , подавлена) протікає без підвищення цін які утримуються за допомогою адміністрат. заходів. Це призводить до зростання дефіциту товару зниження іх якості, змін у струкрурі попиту, ( вимивання дешевих товарів) появою відкладеного попиту поширюються чорні ринки зростає спикуляція, хабарницитва. ЗЗа темпами знецінення грошей виділяють 3типи інфл:1 повзуча.5-10%, галопуюча до100%, гіпер інфляціябільш 100%, супер гіпер інфляція більш 50 % в місяц.Це умовні оцінки. В усіх випадках інфл. виникає в наслідок порушень у законі грош. обігу Md=Ms але причини такого порушення можуть лежати як ра стороні грошей так і на нематеріальних факторів. І зі сторони грошей ( інфляція, попиту, аабо інфляція що викликана перевищенням попиту над пропозиціею), виникає внаслідок зростання платоспроможноого попиту в порівнянні з загальною пропозиціею товарів. Першопричиною є зростання грошової маси. Інфляційний розрив–це різниця між сукупним попитом та пропозиціею в економіці. Дефляційний розрив – виникає внаслідок перевищення СуПр над По.Розмір інфляційного розриву в короткостроковій перспективі постійно змінюється, а на довгострокових інтервалах встановлюється рівноважний темп інфляції – врівноважується темпи зростання грош. маси і динаміки цін.Надлишкова грошова маса не призводить до негайного підвищення цін. Інфляція розвивається поступово. Говорять про циклічну залежність розвитку інфляції і виділяють 3 типи ії розвитку:На першому етапі темпи зростання грош. маси перевищують темпи знеціненя грошей М1>Р1. Пародоксальна ситуація грош. більше ніж подібно в обігу, але вони не знецінюються. Економ.агенти не розуміють зайвості певної частини грош. в обігу. Зростає платоспром. попит, збільш-ся покупки, зменшується безробіття, зростають заощадження, зростає попит на кредит та ростуть інвестиції, зростає виробництво, підвищ-ся доходи бюджету.
Загалом цей етап справляє позитивний вплив на виробництво і соціальну сферу. Зростання ВВП компенсує надлишок грошей. Цьому ж сприяє зменшення швидкості обертання грошей за рахунок збільшення заощаджень і трансформації М1 в М2 . Таку інфляцію наз-ть ПОМІРНОЮ. Умовою винекненя і тривалості першого етапу є наявність неповної занятості і незавантажених вироб. Потужностей і цілковитої зайнятості ціни починають рости так як відчувається нестача факторів вир-ва. Якщо на початку етапу в економ. агентів з»являються ГРОШ.ОВІ ІЛЮЗІЇ через отримання інфляційних доходів (М1-Р1), то зростання цін показує ілюзорність цих доходів
Другий етап розвитку інфл. Темпи зростання цін перевищують ріст грош. маси, з»являється ефект «гарячих грош.», коли суб'єкти намагаються позбутись грошей. Значно скорочуються заощадження, зростає попит на матеріальні активи здатні зберігати свою вартість (нерухомість,золото.) Це призводить до підвищення швидкості обертання грошей,що стає додатковим інфляційним чинником Р2>М2. Виникає інфляційний збиток(Р2-М2). Інфляція більше не сприяє розвитку вир-ва, а перетворюється у реальну, дійсну , істинну, справжню інфляцію. Границя за якою з»являється зниження реальнихдоходіів, а значити недоцільність зростання грош. Маси ( попиту)- носить назву КРИТИЧНА ТОЧКА ІНФЛ.—перехід від помірної інфл. в справжню інфл. Другий етап справляє негативний вплив на економіку і соціальну сферу, гроші частково перестають виконувати свою. Функцію, зростає бартер падає інвестиційна активність,виникають диспропорції в економіці (відтік активності із сфери виробнтцтва в сферу фінансового обігу), знижується валют. курс.Критичну точку інфляції суб'єкта відчувають неодночасно.Найбільш жорстко інфляція сприй- мається суб'єктами з фіксованими доходами (пенсіонери, працівникам бюджетноі сфери).Третій етап розвитку інфл. Два перші етапи чергуються міжсобою – «рвана інфляція». Має місце то нестача грошей, то надмірна емісія для його подолання. Поступово держава втрачає важелі управління емісійним проце- сом і інфл.стає некерованою.Цей етап найбільш негативний
36. Хар-ка держ. кредиту,його суб*єкти, стан та перспективи розвитку в Укр.
Держ. кредит представляє собою сферу фін. відносин між держ. з одного боку і фіз. і юр. особами з іншого. Держ. в цьому випадку може виступати як позичальник коштів (акумулює тимчасово вільні ресурси п-в і громадян), кредитор (надоє кредит за рахунок бюджетних коштів) та гарант (бере на себе відповідальність за погашення позик юр. і фіз. особами). Призначення його в тому, що він є фін. інструментом в руках держави для мобілізації додаткових фін. ресурсів з метою покриття загальнодерж. Потреб, пов*язаних з потребою дохохдної частини бюджету чи покриття бюдж. дефіциту. За умов ек. стабільності і відсутності інфляції він може служити формою заощадженн тимчасово вільних коштів фіз. і юр. осіб. Осн. функції: 1)Фіскальна-держава через сферу держ. кредиту залучає вільні кошти для покриття витрат. 2)Регулююча-через цю сферу держ. впливає на стан грош. обігу,на рівень % за банківський кредит,на сферу вир-ва і зайнятість населення. Зловживання держ. кредитом є причиноюрізкого збільшення держ. боргу. Внутрішній держ. борг в Укр. На 1 січня 1997 р.-6 млрд. грн., а на 1.01 1998р передбачений 14 млрд. грн. Зовнішній на 1.01.1997р 10 млрд долларів.
37.ВАЛЮТНА СИСТЕМА.ВИДИ ВАЛЮТНИХ СИСТЕМ
ВАЛЮТНА СИСТЕМА-це форма державно-правової та інституційної орг-ції валютних відносин .Валютні відносини-це сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності націонал. господарств. Валютні відносини пов'язані з функціонуванням грошей у між. обороті іх об'єктивною основою є товарне виробництво, міжнар. торгівля, рух капіталів,та послуг.Призначенням валютних відносин є опосередкуання МЕВ. Розрізняють світову,національну, та міжнародну (регіональну) валютні сиистеми. НАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА-це форма органазації ек.відносин краіни, за допомогою яких здійснюються міжнар.розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти країни. Основні елементи НВС визначаються національним законодавством.. НВС історично виникла раніше за інші валютні системи як складова частина грош. системи країни. Структурними елементами НВС є: національна валюта-грошова одиниця держави, валютний паритет як основа валютного курсу, режим курсу національної валюти,організація валютного ринку, національні органи що обслуговують та регулюють валютні відносини в країні,умови обміну нац.валюти на золото та інші валюти- конвертованість валюти. Світова валютна система- спільно розроблена державами та закріплена міжнарод..угодами,форми реалізації валютних відносин на рівні міждержавних зв'язків, вона виникла внаслідок еволюції світового господарства на базі національних валютних систем. Складовими елементами МВС: форми міжнарод.засобів платежу(золото,нац валюти, міжнародні валютні одиниці-СДР,ЕКЮ),уніфікований режим валютних паритетів та курсів, умови взаємної конвертованості валют,уніфікація правил міжнародних розрахунків,режим валютних ринків та ринків золота, міжнародні валютно фінансові організації,міжнародне регулювання валютних обмежень. Регіолнальна міжнарод.на ВС-договірно правова форма організації валютних відносин між групою краін найважливіші елементи такої системи: регіональна розрахункова одиниця ,спеціальний режим регулювання валютних курсів,спільні валютні фонди,та регіональні кредитно розрахункові установи.. Прикладом такої регіональної валютної системи може бути европейська валютна система. Світова валютна система в своєму еволюційному розвитку пройшла 3 основні етапи- золотого,золотовалютного(доларового)та паперово валютного( девізного) стандартів. Існували 4 світові валютні системи:1) золотого стандарту,2)золото девівзного стандарту,3)Бреттонвудська - долоровий стандарт,4)Ямайська
37. Поняття, призначення та види вал. сис-м. Розвиток вал. сис-ми в У.
У мiру розвитку мiжнар. господ. зв'язкiв на базi вал. вiдносин форм-ся вал. сис-ма - державно-правова форма органiз. вал. вiдносин. Слiд розрiзняти нацiональну, свiтову та мiжнародну (регiональну) валютнi сис-ми.
Нац. вал. сис-ма - форма орган. екон. вiдносин країни, за допомогою яких здiйсн. мiжн. розрах., утвор. та викор. вал. кошти країни. Основнi елементи нацiон. вал. сис-ми визнач. нацiон. законодавством. Нац. вал. сис-ма iсторично виникла ранiше за iншi види вал. сис-м, як складова частина грошової сис-ми країни. Її стр-ми ел-ми є: 1) нац. валюта - грош. одиниця держави; 2) режим курсу нац. валюти; 3) орган. вал. ринку; 4) нацiон. органи, що обслуг. та регул. вал. вiдносини країни; 5) умови обмiну нац. валюти на золото та iншi валюти - конвертованiсть валюти.
Внаслiдок еволюцiї свiтового госп. на базi нацiон. вал. сис-м виникла свiтова вал. сис-ма - спiльно розроблена державами та закрiплена мiжнародними угодами форма реалiзацiї валютних вiдносин. Складовими ел-ми свiтової вал. сис-ми є: 1) форми мiжнар. засобiв платежу; 2) унiфiков. режим вал. паритетiв та курсiв; 3) умови взаємної конверт. валют; 4) унiфiк. правил мiжнар. розрах.; 5) режим вал. ринкiв та ринкiв золота; 6) мiжнар. вал.-фiн. органiз.; 7) мiжнар. регул. вал. обмежень. Свiтова вал. сис-ма пройшоа такi етапи розвитку: золотий стандарт, золотодевiзна система (золотодолларова, Бреттон-Вудська конференцiя), ямайська свiтова система (iснує до тепер. часу).
Щоб протистояти гегемонiї долара у свiтовiй вал. сис-мi, в березнi 1979 р., було створено європейську валютну сис-му. В нiй беруть участь країни члени ЕС. Мех-м ЕС включає три основнi ел-ти: 1) європ. валютна одиниця (ЕКЮ); 2) режим сумiсного коливання валютних курсiв; 3) Європейський фонд валютного спiвробiтництва.
В Українi нацiон. вал. сис-ма нинi форм-ся. Деякi її ел-ти визначенi у Програмi екон. реформ i полiтики України, яка затвердж. Кабмiном України для подання Мiжнар. вал. фонду. Згiдно з цiєю Программою валютне регулювання здiйснюватиме НБУ. До введення внутрiшньої конвертованостi вся валютна виручка суб'єктiв зовнiшньоекон. дiяльн. буде в обов'язковому порядку продаватися ними НБУ за гривнi по реальному курсу. НБУ буде здiйснювати продаж iноземної валюти, нацiонаотним iмпортерам на першочерговi потреби, виходячи з загальноекономiчних iнтересiв України.
38 Швидкість обігу грошей , її суть , порядок визначення та значення в макроекономічній стабілізації .
Швидкість обігу гроошей - один з кількісних показників , що характеризує масу грошей . Швидкість - це перехід грошей від від одного економічного суб’єкта до іншого протягом певного періоду часу . Такий перехід пов’язаний з економічними відносинами між суб’єктами . Чим частіше гроші переходять від одного до іншого , тим більше буде швидкість обігу грошей і тим швидше будуть здійснюватись економічні процеси в економічному житті країни . Якщо швидкість грошового обігу починає надто швидко зростати - виникає недовіра до грошей , вони стають “гарячими” , економіка надмірно розкручена , суб’єкти чекають інфляції . Прискорення швидкості працює на ринку так само як і маса грошей : зростання попиту . Отже швидкість може бути причиною інфляції . Після інфляції швидкість уповільнюється . Швидкість , як фактор економічної стабілізації діє на коротких проміжках часу .
Швидкість обігу грошей розраховується діленням обсягу ВНП за даний період на середню масу грошей , які були в обороті ( М V = P Q ) , ( V = P*Q/M ) .
Коли швидкисть грошей уповільнюється , то призводить до зростання маси грошей в обороті . Це свідчить про зростання попиту на гроші . Якщо попит зростає , то ЦентроБанк може більше емітувати грошей , без інфляційних наслідків , а для уряду це додаткове джерело коштів .
39.ГРОШОВИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР ТА ГРОШОВА БАЗА.
Грош. масса складаеться з грошей ЦБ та грошей ком.банків. Всі гроші- це боргові зобовязаня по відношенню до банків.У виконанні цієї ф-ції беруть участь всі ланки банківської системи-ЦБ та банки другого рівня (комерційні банки). Гроші ЦБ утворюються шляхом:1.емісіЇ банкнот, що є монопольним правом ЦБ. 2. Кредитування ком.банків. 3.Купівля активів у банківського небанк.сектора (ЦП,валюта). 4.Кредитування уряду(пряме кредитування заборонено). Гроші ЦБ утворюються шляхом:1.емісіЇ банкнот, що є монопольним правом ЦБ. 2. Кредитування ком.банків. 3.Купівля активів у банківського небанк.сектора (ЦП,валюта). 4.Кредитування уряду(пряме кредитування заборонено).Ком.банки створюють нові гроші в рез-ті своїх активних операцій, напр.кредитування клієнтів. Процес продукування нових грошей ком.банками називають депозитно- чековою емісіею , або вторинною емісією, мультиплікативною експансією. Коли банк надає кредит гр.маса збільшується. Цьго не помітно по одному банку. Проте виданий кредит потрапляє в пасив іншого банку.Банківська система як єдине ціле може робити те на що не здатен один банк.Мультиплікативне (багатократне) розширення депозитів обмежується ЦБ. Всі банки другого рівня зобов'язані свої резерви (вільні гроші) на рахунках в ЦБ і частково можуть зберігати в готівковій формі в своїх касах. Ці гроші не входять до складу грошових агрегатів М0 ,М1 ,М2 та М3 .Банківські резерви по суті дублюють гроші ,які враховані в цих агрегатах.Між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок стр-рного хар-ру,що створює базу для впливу на масу грошей через регулювання банківських резервів.Для цього вводиться механізм обов'язкового резервування банківських пасивів.Законодавчо визначається норма обов'язкового резерву у вигляді % до суми пасивів банку.Якщо фактичний резерв ком.банку виявиться більшим ОР ,це свідчить про наявність у банку надлишкового резерву.В межах надлишкового резерву ком.банк має право видати позички чи здійснити платежі по своїх зобов'язаннях та зобов'язаннях своїх клієнтів. Гроші ком.банків виникають в рез-ті кредитування клієнтів та купівлі активів у небанківського сектора ЦП,валют. Процес послідовного нарощування маси грошей і суми банківських резервів на базі переміщення через кредитно-розрахунковий механізм банків додаткового резерву , що надійшов у внутрішньобанківський оборот, називається грошовим мультиплікатором . В результаті мультиплікації додаткова маса грошей , що надійшла в банківську систему , істотно зростає завдяки приросту депозитів у тих ком. банках , через які процйшла мультиплікаційна хвиля . Висота і довжина цієї хвилі залежить від обсягу додатково введених в систему резервів та норми обов'язкового резервування.Отже,приріст маси грошей в обігу забезпечується не тільки кредитною емісією центрального банку, а й кредитною діяльністю ком банків.Кожний окремий банк надає додаткові позички тільки в межах вільних резервів, що надійшли в його оборот, в цілому система банків створює (прирощує) депозитних грошей значно більше, ніж до неї надходить ззовні — від центрального банку. В цьому наочно проявляється відмінність між функціонуванням окремого банку і системи банків. Рівень грошово-кредитної мультиплікації (коефіцієнт мультиплікатора М) залежить від норми обов'язкового резервування (R) і визначається за формулою М = 1/R Проте фактичний коефіцієнт мультиплікації може істотно відхилятися від розрахункового, оскільки на процес мультиплікації можуть впливати й інші фактори. Наприклад, викор-ня клієнтами банків позичених коштів для готівкових платежів перериває процес мультиплікації і знижує його рівень. Такий же вплив має погашення банківських позичок, яке скорочує масу депозитів та активів банку. Грошовий мультиплікатор може "спрацювати" не тільки при додатковому введенні грошей (резервів) в систему центральним банком через кредитну емісію. Той же ефект буде досягнутий, якщо резерви одного з банків зростуть завдяки надходженню готівки та зарахуванню її на рахунки клієнтів, або ж якщо банк збільшить свої резерви завдяки продажу частини активів на міжбанківському ринку. Грош. база В=R+C це кошти, що створюють основу для розширення депозитів, де В=грош.база.R – резерви ком.банків ( в тючю і надлишкові резерви). С- готівка поза банками. Грош. база є резервними грошима, їх ще називають грошима підвищеної сили.ЦБ безпосередньо здійснює вплив на гр. Базу. Пропозиція грошей визначається Мs=Вм. Впливати нагр.мультиплікатор важко, оскільки крім норми ОР на його велечину впливають такі фактори:1Відтік готівки- збільшення попиту економ.агентів на готівку зменшує можливість банків здійснювати депозити, т.я.зменш-ся банк. резерви. 2.Збільшення надлишкових резервів.
39. Грошово-кредитний мультиплікатор.
Ефект кредитного мультиплікатора, що отримав у теорії грошей назву багаторазової експансії (multiple expansion) банківських депозитів, полягає в автоматичному розширенні емісійного процесу, Що здійснюєгься багаторазовим примноженням сформованих у банківській системі нових резервів . Мультиплікаційний ефект характеризує спосіб функціонування не окремого банку, а банківської кредитної системи в цілому . При цьому реалізується принцип “те, що не в змозі зробити окремий банк, здатні зробити всі банки разом” (all banks can do what one can't do alone) . Йдеться про кумулятивне зростання грошової маси на підставі того що резерви рухаються від одного економічного суб'єкта до іншого — від банку до економічного агента в нефінансовому секторі і назад — знову до банка Процес мультиплікації пов'язаний з надходженням нових грошей (депозитів) у систему комерційних банків. Величину грошового мультиплікатора можна виразити математично Величина мультиплікатора (m) є оберненою величиною норми обов'язкового відсотка (MR) Звідси : m = (1/MR)*100
Коефіцієнт m називають коефщієнтом експансії депозитних вкладів . Він показує максимальну кількість нових кредитних (банківських) грошей, яку може утворити кожна одиниця (один долар чи один карбованець) наднормативних резервів при даній величині MR . Аби визначиги максимальну суму нових грошей (М), що можуть бути утворені банківською системою на основі даної суми наднормативних резервів (Е), треба помножити Е на коефіцієнт експансії (m) Отримаємо формулу : M = Е * m = Е * (1/MR) * 100 яка визначає ефекг кредитного мультиплікатора в реальному грошовому вираженні
40. ГРОШ. ОБОРОТ ТА ЙОГО СТРУКТУРА
Грошовий оборот – це процес безперервного переміщення грошей між суб'єктами ек відносин у сусп відтворенні.Грош оборот – це сукупність всіх грошових потоків в економіці за певний період. Розмежування готівкового і безготівк. обороту є пережитком адміністративної економ.іки .Єдність готівкового і безготівк. об. проявляється: 1)гроші і там і там функціонують на основі однієї грош. одиниці. 2)Готівкові і безгот. гроші можуть переходити з однієї форми в іншу. 10% готівковго і 90% безготів.- рекомендована пропорція 1/9. Грошові розрахунки здійснюються за допомогою готівки та в безготівковій формі.Г отівкові розрахунки- це розр-ки шляхом оплати товару або послуг готівкою. Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки , що здійснюються шляхом записів на відповідних рахунках клієнта (розраху- нкових., поточних тощо). Сукупність усіх грош. розрахунків, незалежно від їх форми , складає грошовий оборот. Процес сусп відтворення відбувається безперервно, безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного перемішання грошей між суб'єктами екон. відносин у суспільному відтворенні являє собою грош. оборот. На мікрое- кономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот індивідуального капіталу (фондів) 1 виступає як його складова частина. Якщо кругооборот індивідуального капіталу виразити формулою Г-Т...В...Т'-Г',то її крайні елементи (ГтаГ') виражатимуть оборот грошей як капіталу: авансовані на виробництво вони повертаються до вихідного пункту, але в більшій сумі. Здійснюючи такий оборот, гроші забезпечують розширене відтворення індивідуального капіталу.Тут гроші, що авансуються в оборот (Г), виступають як утілення абстрактної самозростаючої вартості, що дає додатковий прибуток.Отже, найхарактерні- шими ознаками грошового обороту на мікрорівні е замкнутість лінії руху та зростання грошової суми при поверненні її на вихідні позиції. Ставши капіталом, гроші не перестають виконувати 1 свої власні функції, тобто залишаються грошима. На першій (Г-Т) і останній (Т'-Г') стадіях руху вони виконують функції засобу обігу чи засобу платежу (залежно від способу оплати товарів).У цих своїх функціях вони здійснюють зовсім Інший рух, ніж гроші як капітал. На першій стадії гроші (Г) зовсім виходять з індивідуального кругообороту капіталу, переходять у розпорядження інших суб'єктів ринку і поступово віддаляються від вихідного пункту, Г"-це не повернуті на вихідне місце Г. а вже інші гроші, що надійшли даному підприємству від інших суб'єктів ринку. Такий рух грошей як грошей, на відміну від руху (як капітала, називається грошовим обігом.За економ. змістом грош. об. поділяють на 3 частини Грош. обіг – це рух грош. що опосередковує реалізацію товарів і послуг. Відміннність від грош. обор.А): Грош. оборот обслоговує рух грош. капіталу, тоді як грош. обіг є рухом грошей як грошей. Г-Т… В…Т-Г-об. грош. як капіталу.
Б): В грош.обороті має місцє приріст авансованої суми, в грош. обігу немає цьго приросту грошей, гроші в цьому випадку лише забеспечують реалізацію товару.В). Лінія руху грошей в грош. об. замкнута вона починається і закінчується на грош. ринку. В грош. обігу гроші відделяються від початкової точки.Фінанси – це створення, розпо- діл і викор-ня централізованих фондів.Кредит - забеспечує перерозподіл грош. коштів на засадах поверненості, строковості і платності.
41.НЕБАНКІВСЬКІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ ІНСТИТУТИ ТА ІХ ЗНАЧЕННЯ В ЕКОНОМІЦІ. До небанківських фінансово-кредитних інститутів належать лізінгові, факторінгові, інвестиційні,страхові,фінансові компанії,пенсійніфонди, ломбарди,каси взаємної допомоги.Серед цих небанківських інститутів сліл виділити страхові організаціі, пенсійні фонди, ломбарди і каси взаємної допомоги, які існують на території нашої країни. Інши установи будуть створюватися в недалекому майбутньому в міру розвитку ринкових відносин. Небанківські фінансові Інститути — фінансові посередник»», діяльність яких не пов'язана з базовими операціями грош. ринку(мо6ілізація коштів, надання позички, здійснювання розрахунків між економічними суб-ектами) . Діяльність небанківських фінансових інститутів не пов'язана з базовими операціями і не зачіпає маси грошей в обігу. Тому немає потреби контролювати їх діяльність так ретельно як банківську, і законодавство всіх країн дає їм інший статус, ніж банкам. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові інвестиційні компанії, пенсійні фонди, тощо.Небанківські фінансові інституги- фінансові посередники , діяльність яких не пов'язана з базовими операціями грошового ринку Характерною рисою всіх фін. посередні.і<ів р створення такзваних вторинних зобов"язань.Наприклад, якщо суб'єкт Інввстус кошти в під-во, то отримує зобов-нп цього підпр-ва. Це містить ризик. Якщо суб'єкт вкладає кошти в банк. а банк кредитує під-во, то суб'єкт отримує не одне я джва зобов-ня ( позичальника 1 фін посередника) наявність вторинних зобоп-нь зменш ризик інвестування. Функції фін посередників.7)акумуляція тимчасово вільних коштів І концентрація в позичковий фонд.8)зменш ризик Інвестування за допомогою вторинних зобов-нь і інформац. посередництва.9.зменш, вартості інвестування досягається за рахунок оптового характсрудіяльності, професіоналізму, 10. пристосуваня потреб постачальників до Інтересів кредиторів11. стимулювання екон. зрост-ня за допом.
змін Пр грошей 12 надання фін. послуг.
42ФОРМИ ТА ВИДИ КРЕДИТУ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Кредит-це економіч.відносини між юр. та фіз. особами і державою з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості,строковості, платності. Залежно від форми,в якій кошти передаються кредитором позичальнику розрізняють 2 форми кредиту-товарна і грошова. У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями коли покупці одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. В сучасній економіці основна форма кредитних відносин-грошова. Залежно від суб'єктів кредитних відносин,їх організації та цільового призначення кредит поділяється на ряд видів:1. Комерційний-це кредит, що його надає одне п-во іншому у вигляді продажу товарів чи послуг з відстрочкою платежу.Він прискорює товарообіг зменшує кількість грошей необхідних для обігу, робить грош. обіг більш еластичним.2.Банківській-це кредит котрий надають і одержуть банки. На відміну від комерц.кредиту він необмежений напрямками термінами і сумами угод,розширює еластичність кредиту.Банк. кредит поділяють на кредит в основні фонди, кредит в оборотні фонди,та кредит на споживчі цілі 3Споживчий –це кредит що надається підпріємствами тргівлі та сервісних послуг населенню у вигляді товарів та послуг що продаються у кредит або на виплат.Реалізується через використання різних форм банківського і комерц. кредиту. 4Державний-це кредит,одним із суб'єктів якого є держава,як правило держава виступає позичальником, а її борг оформлюється у вигляді ЦП. 5Міжнародний це-кредит що обслуговує міграцію позичкового капіталу в царині МЕВ.Він в свою чергу може бути міждер- жавним, приватним,змішаним,коротко-,середньо- і довгостровим,комерц і банківським, кредитуван- ням зовнішньо торгівельних організацій,прямими інвестиціями тощо. Крім класифікації кредиту за формами та видами його розрізняють за строками користування позичками(коротко-,середньо- і довгостровий ),порядком надання(прямий та непрямий. Прямим є кредит,що надається юр. чи фіз. особі прямо без посередників. Коли ж між кредитором і позичальником є посередник ,то кредит називаєтьчя непрямим.), забезпеченістю (забезпечений товарно матеріальними цінностями та незабезпечений(бланковий)),за сферами спрямування (у сферу вир-ва,у сферу обігу,у сферу споживання).
43.ГРОШОВА МАСА І ГРОШОВИ АГРЕГАТИ. СЕНЬОРАТ ТА МОНЕТИЗАЦІЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ. Кількісна харак-ка грош. обігу здавна становила проблему для дослідників і практиків. До 30-х р. ХХст. Панував погляд на грош масу як на сукупність металевих монет та розмінних банкнот. Зараз ряд економ. вважає що до грош маси потрібно відносити не лише готівкові та безгот. гроші, але і деякі ЦП.Гр.маса – це сукупність грош.залишків у всіх формах, що знаходяться в економ. агентів на певний момент. В практиці викор-ть кілька значень грош. маси, або кілька грош. агрегатів. Грош. агрегати формуються за принципом ліквідності. НБУ розраховує наступні грошові агрегати:М0-готівкові гроші поза банками.М1=М0+готівкові гроші на розрахункових та поточних рахунках. М2=М1+строкові депозити та інші кошти (строкові депозити, кошти на рахунках капітальних вкладень під-в иа організацій, кошти держ. страхування, валютні заощадження) М3=М2+кошти клієнтів за трастовими операціями банків. Бюллетень НБУ.Безпосередньо в обігу знаходиться грош. маса М1- це об'єкт найсуворішого контролю.М1 пов'язано з товароборотом М2 і М3–це гроші які тимчасово покинули обіг, але можуть через певний строл чи за певних обставин знов потрапити в обіг. Ці кошти деколи називають квазі- гроші, майже гроші. М2 і М3 виражають нагромадження грошей, вони визначаються велечиною капіталізації дожодів надійністю кредитної системи, розмірами ПС- ставок.' Його визначають щляхом співвідношення грош. маси і ВВП. М / ВВП = монетизація економ. З 1991р рівень монетизації знижувався в Україні з 80% в1991 до 11% в 1996р. і лише в 1997р зріс до 13,46%.( для грош. маси М2.) Для грош. маси М1 в 1997 – 9,8 %. ВВП=92484 млн. Багато дослідників вважає низький рівень монетизації економ. однією з причин платіжної кризи в украінї. . Реальною проблемою для України є проблема монетизації(покриття) бюджетного дефіциту , яку можна розглянути за допомогою рівняння балансування грошових потоків ,що обслуговують фінансовий ринок.I+(G-T)=S+(M-X).Праворуч-потоки які впадають у фінан.ринок-заощадження(S) і притік капіталу(M-X).Ліворуч- потоки які витікають з фінанс.ринку-інвестиції(I) і покриття бюджетного дефіциту(G-T).Як видно з рівняння зростання бюджетного дефіциту (G-T) призводить до відтягування частини фін.ресурсів в суспільстві через механізм монетизації бюджетного дефіциту.Це зменшує величину інвестицій(I).Даний взаємозв'язок носить назву ефект витіснення інвестицій держ закупками.
Бюджетний дефіцит впливає на процес "заощадження — інвестиції" через механізм монетизації дефіциту. Урядові позики для покриття дефіциту зменшують масу заощаджень, які спрямовуються на інвестиції. Цей процес дійстав назву "ефект витіснення інвестицій".Графічно він показаний на рис.
Оскільки обсяги національного продукту і його частини, що йде на споживання, фіксовані, то обсяг інвестицій зменшиться рівно настільки (-2), наскільки збільшиться обсяг держ. закупок (+2), якщо останній не має інвестиційних елементів.
Національний продукт
100
споживання Інвестиції Державні
50 25 закупки 25
/-2/ /+2/
23 27
Рис. Ефект витіснення інвестицій.
Спочатку гроші були повноцінними, тобто іх реальна вартість була практично рівною зазначеному на них номіналу. Згодом їх витіснили з обігу неповноцінні гроші вартість яких менша за номінал. Випуск в обіг неповноц.грош. дає змогу отримувати емісійний доход- СЕНЬОРАТ ,тобто це – різниця між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витрарами на їх емісію(їх собівартістю).Сенйорат присвоюється скарбницями аба ЦБ ,що здійснювали грошову емісію.В сучасний період, коли гроші не мають реальної вартості , сенйорат досить великий, тому емісія грошей є дуже прибутковою справою. Емісійним центром є ЦБ. . Ефективність ГКП значною мірою залежить від розмежування повноважень ЦБ і Мін. Фінансів..Необхідність держ. регул-ня випливає із особливостей функціонування цих інститутів.Мін.фін. витрачає гроші, а ЦБ створює гроші. Коли емісійна функція зосереджена в руках Мін.Фін. це може призвести до того що бюдж.дефіцит буде покриватись за рахунок друкування грошей.Тому емісійним центорм краіни законодавчо встановлюється ЦБ.
44. ВАЛЮТНИЙ КУРС ТА ФАКТОРИ, ЩО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ.
Валютний курс-це співвідношення за якими одна валюта обмінюється на іншу,або «ціна» грошової одиниці однієї країни ,що визначена в грош. од. іншої країни.Встановлення курсу наз-ся котируванням валюти.Валютний курс відображає взаємодію сфер націон.та світової економік.Він порівнює національні вартості опосередковано через їх відносну купівельну спроможність.Основні функції валютного курсу:1поррівняння цінових структур і результатів виробничого відтворення окремих країн.2засіб інтернаціоналізації грошових відносин.3перерозподіл нац.продукту між країнами що здійснюють ЗЕЗ. 4ПОРІВНЯННЯ ВАРтостей(цін) нац=го та світового ринків. НА валютний курс впиває знецінювання па перових грошей усередині країни, а також зміна стану платіжного балансу, від якого залежить співвідношення, що складається між попитом та пропозицією на інвалюту.При паперово-грошових системах, як і при золотому стандарті, курс національної валюти також залежить від стану попиту та пропозиції на інвалюту. Якщо при золотому стандарті відхилення валютного курсу від валютного паритету обмежувалося золотими точками, то при паперово-грошових системах механізм золотих точок зникає і коливання курсів тут можуть бути якими завгодно. Крім указаних факторів, на валютний курс впливають: різниця у рівнях процентних ставок у різних країнах, спекулятивні валютні операції, державне регулювання валютного курсу, ступінь довіри до валюти тощо. Наприклад, підвищення загального рівня позичкових процентів стимулює ввіз зарубіжних капіталів, а зниження - заохочує відплив капіталів за кордон. Це відбивається на стані платіжного балансу та валютного курсу. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції завжди мають сильний кон'юнктурний вплив на валютний курс. Якщо курс валюти має тенденцію до зниження, підприємства та банки продають її в обмін на більш тверді валюти. Це ще більше послаблює валюту. Ступінь довіри до валюти визначається станом економіки та політичною обстановкою у країні. При цьому враховуються не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, а й перспективи їх динаміки..
45.МЕХАНІЗМ ПОПОВНЕННЯ ГРОШЕЙ В ОБОРОТІ. РОЛЬ КОМЕРЦ. БАНКІВ У ЦЬОМУ ПРОЦЕСІ. Однією з функцій банківської системи є ф-ція створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає у тому , що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу , збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші,іншими словами банків.система управляє пропозицією грошей. Грош. масса складаеться з грошей ЦБ та грошей ком.банків. Всі гроші- це боргові зобовязаня по відношенню до банків.У виконанні цієї ф-ції беруть участь всі ланки банківської системи-ЦБ та банки другого рівня (комерційні банки). Ком.банки створюють нові гроші в рез-ті своїх активних операцій, напр.кредитування клієнтів. Процес продукування нових грошей ком.банками називають депозитно- чековою емісіею , або вторинною емісією, мультиплікативною експансією. Коли банк надає кредит гр.маса збільшується. Цьго не помітно по одному банку. Проте виданий кредит потрапляє в пасив іншого банку.Банківська система як єдине ціле може робити те на що не здатен один банк.Мультиплікативне (багатократне) розширення депозитів обмежується ЦБ. Всі банки другого рівня зобов'язані свої резерви (вільні гроші) на рахунках в ЦБ і частково можуть зберігати в готівковій формі в своїх касах. Ці гроші не входять до складу грошових агрегатів М0 ,М1 ,М2 та М3 .Банківські резерви по суті дублюють гроші ,які враховані в цих агрегатах. Між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок стр-рного хар-ру,що створює базу для впливу на масу грошей через регулювання банківських резервів.Для цього вводиться механізм обов'язкового резервування банківських пасивів.Законодавчо визначається норма обов'язкового резерву у вигляді % до суми пасивів банку.Якщо фактичний резерв ком.банку виявиться більшим ОР ,це свідчить про наявність у банку надлишкового резерву.В межах надлишко- вого резерву ком.банк має право видати позички чи здійснити платежі по своїх зобов'язаннях та зобов'язаннях своїх клієнтів.Гроші ком.банків виникають в рез-ті кредитування клієнтів та купівлі активів у небанківського сектора ЦП, валют. Процес послідовного нарощування маси грошей і суми банківських резервів на базі переміщення через кредитно-розрахунковий механізм банків додаткового резерву , що надійшов у внутрішньобанківський оборот, називається грошовим мультиплікатором . В результаті мультиплікації додаткова маса грошей , що надійшла в банківську систему , істотно зростає завдяки приросту депозитів у тих ком. банках , через які процйшла мультиплікаційна хвиля . Висота і довжина цієї хвилі залежить від обсягу додатково введених в систему резервів та норми обов'язкового резервування.Отже,приріст маси грошей в обігу забезпечується не тільки кредитною емісією центрального банку, а й кредитною діяльністю ком банків.Кожний окремий банк надає додаткові позички тільки в межах вільних резервів, що надійшли в його оборот, в цілому система банків створює (прирощує) депозитних грошей значно більше, ніж до неї надходить ззовні — від центрального банку. В цьому наочно проявляється відмінність між функціонуванням окремого банку і системи банків. Рівень грошово-кредитної мультиплікації (коефіцієнт мультиплікатора М) залежить від норми обов'язкового резервування (R) і визначається за формулою М = 1/R Проте фактичний коефіцієнт мультиплікації може істотно відхилятися від розрахункового, оскільки на процес мультиплікації можуть впливати й інші фактори. Наприклад, викор-ня клієнтами банків позичених коштів для готівкових платежів перериває процес мультиплікації і знижує його рівень. Такий же вплив має погашення банківських позичок, яке скорочує масу депозитів та активів банку. Грошовий мультиплікатор може "спрацювати" не тільки при додатковому введенні грошей (резервів) в систему центральним банком через кредитну емісію. Той же ефект буде досягнутий, якщо резерви одного з банків зростуть завдяки надходженню готівки та зарахуванню її на рахунки клієнтів, або ж якщо банк збільшить свої резерви завдяки продажу частини активів на міжбанківському ринку.
45. Мех-зм поповнення маси грошей в оборотi. Роль комерц. банкiв в ньому.
Банки можуть в певнiй мiрi можуть впливати на масу грошей в обiгу: ЦБ через емiсiю, КБ через грош.-кред. мультипл., небанкiвськi - через створення власних фiн. iнструментiв. Роль КБ полягає у тому, що вони залучують кошти на депозити, потiм, залишаючи обов'язкову норму резерва, пускають цi ж грошi в оборот у виглядi кредита i т.п.. Наступний банк робить теж саме. Таким чином однi й тi ж грошi збiльшують грошовий оборот; виникає ефект грошового мультиплiкатора.
46.ПОХОДЖЕННЯ І СУТЬ ГРОШЕЙ..Портфельний підхід до визначення суті грошей.
На сегодняшній день в науці немає однозначного погляду на суть грош.. Не заваді стоять різні мето- дологічні підходи до вивченя грош. Неоднозначно трактується і питання про походження грошей. Представники трудової теорії вартості К Маркса сутність грош. визначають на основі історич. аналізу походження і генезису грош. Західні ек-ти не надають питанню походження грош. такого важл. значення. Деяки з них навіть вважають істо- рич. підхід до вивчення грош. хибним, вважають, що дослідження минулого може стати джерелом плутанини в точному аналізі дійсності» Можна виділити 2 концепції походження грош. 1)Раціоналістична-згідно з цією теорією гроші ви- никли внаслідок домовланості між з метою уник- нення бартеру та зниження витрат обміну. В хх ст. набуло поширення твердження, що гроші це про- дукт який створює держава. Даний підхід акцен- тує увагу на прийнятності викор-ня грош. ек. аген- тами, а не на історич. процесах роз-витку грош . 2)Еволюційна марксисти твердять, що гроші вини- кли стихійно внаслідок розвитку товарн вир-ва і обміну.Виникнення грош. розглядаються як об'єк- тивний процес викликаний потребами товар обмі- ну. Коли обмін товарами носив непостійний випа- дковий характер потреби в грошах не відчувалося: товар обмін-ся на товар.Маркс це називав прос- тою або випадковою формою вартості обман товарів без присутності грошей це-бартер. Перший великий розподіл праці зумовив перетво- рення обміну в регулярнеий процес. Зростання кіл-ті товарів на ринку зробило можливим вираження вартості одного товару через вартості ряду товарів- еквівалентів. Маркс називав це пов- ною або розгорнутою формою вартості З розвит- ком товар. обміну виділилось кілька товарів, котрі викор-ся найбільшим попитом,а значить найчасті- ше слугували знаряддями обміну. Через ці товари можна було виразити вартість усіх товарів- це називається загальна форма вартості. Товар який здатний виражати вартості інших товарів і забес- печувати іх загальну обмінюваність виступає зага- льним еквівалентом. Роль загального еквіваленту переходить до одного якогось товару, який стає грошима. Роль грош. виконували різні товари, хоч марксисти підтримують тезу про те , що необхід- ність у грошах зумовлена труднощами бартеру ко- рінну потребу у грошах вони вбачають в протирі- ччях товару, котрі прявляються при обміні. Протиріччя між споживчою і міновою вартістю товару. При викор-ні товару як вартості його не можно споживати і навпаки.Протиріччя між конкретною і абстрактною працею затраченою на виробництво товару. Споживча вартість створює- ться конкретною працею,а вартість-абстрактною, якісно однорідною.Протиріччя між приватним і суспільним характером праці. При суспільному характері вир-ва вартість неможливо виразити через індивідуальні витрати праці. При суспіль- ному характері виробництва вартість неможливо виразити через індивідуальні витрати праці. Про- тиріччя товару вирішуються за допомогою грошей, які стають втіленням абстрактної і суспільної пра- ці можуть обмінюватись на будь які товари. Потребу у грошах дослідники пояснюють прибли- зно з однакових позицій: наявністю товарного обміну розбіжності стосуються питання появи грошей і марксисти вважають що поява грошей зумовлена об'єктивною потребою суспільства у загальному еквіваленті, західні економісти - як продукт створений суспільством (державою). Найбільш поширені наступні підходи до вивчення суті грошей:
1)Марксис. підхід. Гроші- це специфіч.товар, який виступає в ролі загального вартісного еквіваленту. 2)В західній ек літ-рі поширений підхід до визна- чення суті грош. на основі теорії граничної корис- ності (маржиналізм).Заперечується, що грошам необхідна внутрішня вартість і те що вони висту- пають загальним еквівалентом. При даному підхо- ді грош. розгляд. як технічний інструмент обміну. Самуельсон:Гроші-це штучна соц-на умовність. Маккконел і Брю: Гроші – це те що, вони роблять. Гроші-це те, що викор-ся як гроші . Гроші- це міра вартості, засіб обігу і засіб нагромадження. Визначення суті грошей на основі іх функц-го застосування дозволяє розширити структуру грош., платіжні знаки,але й інші фінансові активи:кошти на банк-ких рахунках, цінні папери, тощо. Це носить назву портфельного підходу, до визначен- ня суті грош.(портфельн.аналіз).Фін-ві активи тим прийнятніши в ролі грошей, чим вони ліквідніші. Ліквідність активу означає його здатність перет- ворюватись у платіжний засіб як найшвидше та з наймен-ми витратами.Гроші треба розглядати як абсолютно лікувідний актив.Всі інші активи як фін-ві так і реальні можуть наближатися до грошей за ступенем своєї ліквідності готівка, вклади до запитання, коротк-ві державні ЦП, строкові вклади, інші ЦП, ювелірні вироби, нерухомість, одяг, товари тривалого викор-ня. Портфельний аналіз грошей застосовується не лише в теорії, але в практиці для кількісного виміру грош. маси. Ці два підходи сходяться в тому, що гроші є особливим товаром, що це явище суспільне. Коли товар. вир-во розвинуте слабо, роль грош. теж незначна і зводитьься до простого посредництва в обміні товарів. При капіталізмі товарно грош. відносини набувають значного розвитку, а гроші перетворюються у капітал. Перетворення грош. у капітал є важл. умовою розширенного сусп-го відтворення.
47 Грошова маса : суть , структура , розміщення та фактори впливу .