Форум молодих науковців Львівщини. Збірник тез конференції: 22 травня 2011 року // За заг ред. О. М. Лозинського, І. В. Карівця, І. М. Назаркевича. У 3-х частинах
| Вид материала | Документы |
- Форум молодих науковців Львівщини. Збірник тез конференції: 22 травня 2011 року, 2281.89kb.
- Вельмишановні панове, ми продовжуємо термін приймання заявок до 15 травня!!!, 43.22kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Де надруковано. Видавництво Вид роботи учб, 290.21kb.
- Відомості про конференції, що плануються до проведення кафедрою соціально-економічної, 21.78kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
Радчук Лілія.
Значення постанов пленуму
Верховного Суду України у кримінальних справах
Процесуальне законодавство України визначає, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, ухвалені відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Однак чинне законодавство, на жаль, має велику кількість суперечностей, прогалин, неясностей. Здебільшого норми законів мають абстрактно-загальний характер. Внаслідок цього у судів виникають труднощі в розумінні і застосуванні норм та приписів нормативно-правових актів, що, своєю чергою, спричиняє порушення конституційних принципів рівності осіб перед законом та судом, верховенства закону, оскільки дія закону не забезпечується однаковим і правильним судовим правозастосуванням з боку всіх судових органів.
Такий стан речей зумовлює потребу забезпечення однаковості та правильності у розумінні й застосуванні всіма судами загальної юрисдикції абстрактно-загальних норм та приписів законів. Досягнення цієї мети є одним із основних завдань найвищого органу у системі судів загальної юрисдикції – Верховного Суду України. На підставі цього завдання, за Верховним Судом України закріплено повноваження давати судам роз’яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики. Надання судам загальної юрисдикції роз’яснень здійснюється Пленумом Верховного Суду України шляхом ухвалення відповідних постанов.
Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах – це особливий вид правових актів, своєрідна форма юридичної практики, узагальнення досвіду застосування юридичних норм що формується в процесі правозастосовної діяльності яка сприяє однаковому застосуванню закону.
Проаналізувавши роботи вчених, ми дійшли висновку, що значення постанов Пленуму Верховного Суду України зводиться не лише до узагальнення судової практики. І тому, для кращого розуміння ми вирішили сформулювати декілька груп:
1. Посилення захисту прав і свобод людини і громадянина. Ці постанови стосуються, зокрема, застосування Конституції України, Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя, застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів, державного захисту суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві.
2. Оцінка ефективності законодавства. За допомогою аналізу положень постанов які, як правило, містять пояснення застосування кримінального закону, розкривають зміст окремих складів злочинів, мотивують застосування до засудженого певної міри покарання. М. Феоктистов вважає, що Пленум Верховного Суду повинен тлумачити і давати оцінку прийнятим нормам, наповнювати змістом оціночні ознаки кримінального закону [1, с. 35 - 47]. Крім судового тлумачення кримінального закону, вони часто містять конкретні вказівки про застосування кримінально-процесуальних норм.
3. Скерування практики у єдине русло. Ст. 129 Конституції України основою засадою судочинства в Україні визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом[2]. Основними засобами для скерування практики в єдине русло можна вважати такі: здійснення судочинства вищими судовими інстанціями; закріплення у законодавстві спеціальних підстав для скасування судових рішень, які безпосередньо пов’язані з неоднаковим застосуванням законодавства; надання доступу до судових рішень, яке здійснюється двома способами а) шляхом ведення єдиного державного реєстру судових рішень, б) шляхом публікації судових рішень у спеціальних збірниках, засобах масової інформації, на сайтах у мережі Інтернет; надання методичної допомоги судам нижчого рівня; видання постанов Пленуму Верховного Суду України з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики. Зазначений перелік не є вичерпним, проте очевидно, що спосіб дії існуючих в Україні факторів, які зумовлюють однакове застосування закону не має чітко визначеного імперативного характеру, через що доводиться говорити не про забезпечення єдності судової практики, а лише про сприяння такі єдності.
4. Визначення змісту оціночних понять. Невизначеність оціночних понять зумовлена тим, що суб'єкт (законодавець) не може або не вважає за потрібне своїм визначенням повністю вилучити елемент нефіксованості із змісту, застосованого у праві поняття. Тому в цій частині змісту, яка залишилася нефіксованою, таке поняття права функціонує як загальне уявлення. Навряд чи можна сподіватися на те, що всі підсудні та потерпілі, слідчі і прокурори, судді й адвокати, зіткнувшись із необхідністю визначити зміст тієї чи іншої оціночної ознаки, дійдуть єдиної думки. Хіба не Верховний Суд України має вжити всіх можливих заходів до того, щоб уніфікувати хоча б підходи до однакового розуміння законодавства всіма учасниками кримінального процесу.
В. Ткаченко вказує, що в ряді статей кримінального закону є слова та терміни, без розкриття змісту яких ускладнюється уяснення змісту закону в цілому або окремих його частин. До таких слів можна віднести: «ступінь небезпечності посягання», «неодноразовість», «систематичність», «особливий цинізм», «малолітній» тощо [3, с. 78]. Постанови Пленуму Верховного Суду України виступають інструментом, що допомагає у тлумаченні, роз'ясненні та розкритті сутності положень чинного Кримінального кодексу України щодо складу злочину й елементів його структури.
5. Правильна кримінально-правова кваліфікація. Т. Марітчак вважає, що перше місце серед причин і умов помилок, які допускаються при кваліфікації злочинів за ступенем суб’єктивного сприйняття, зайняв такий фактор, як неясність і суперечливість законодавства. Судді, слідчі та працівники прокуратури серед факторів, що впливають на стабільність правозастосовчої практики, правильну кримінально-правову кваліфікацію, назвали постанови Пленуму Верховного Суду України. [4, с. 48].
О. Марін провів анкетування, результати якого засвідчили, що більшість працівників правоохоронних органів (60,3 %) для вирішення питань конкуренції кримінально-правових норм звертаються до постанов Пленуму Верховного Суду України. Однак статус і цього джерела інформації про правила кваліфікації злочинів чинним законодавством визначений суперечливо, роз'яснення вищого судового органу України з цих питань фрагментарні, а в деяких випадках непослідовні [5, с. 69].
Отже, постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах мають велике значення для правозастосовної діяльності. Вони роз’яснюють законодавство, містять принципові рекомендації, приймаються з метою правильного і однакового застосування законодавства на практиці, допомагають для: посилення захисту прав і свобод людини і громадянина; оцінка ефективності законодавства; скерування практики у єдине русло; визначення змісту оціночних понять; правильна кримінально-правова кваліфікація.
Джерела:
1. Проблеми коментування кримінального закону: Матеріали міжнар. наук.-прак. конф., 2-3 квітня 2004р. // Науковий вісник ЛЮІВС. – 2004. - №2. Додаток 2.
2. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141
3. Ткаченко В. И. Толкование уголовного закона в практике Пленума Верховного Суда СССР // Советское государство и право. – 1988. – № 4.
5. Марітчак Т. Причини помилок у кваліфікації злочинів: результати соціологічного дослідження // Право України. – 2001. – № 7.
6. Марін О. К. Конкуренція кримінально-правових норм та способи її вирішення: результати соціологічного дослідження // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 10.