Ачкевич Анна Анатоліївна формування творчої активності молодших школярів в процесі музично естетичного виховання на урок

Вид материала

Содержание

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади формування творчої активності під час уроків музики в початковій школі.
РОЗДІЛ І. Теоретичні засади формування творчої активності молодших школярів під час уроків музики.
Психолого-дидактичні умови розвитку творчої діяльності учнів початкових класів під час уроків музики.
2.1. Загальна характеристика моделі формування творчої активності дітей на уроках музики і педагогічні принципи її функціонуванн
Педагогічні принципи
2.2. Особливості організації навчально-пізнавальної діяльності у умовах функціонування моделі формування творчої активності діте
Такий бінарний підхід (див.
Музичне сприйняття
Вокально-інтонаційна робота
Музично-ритмічні рухи
Гра на дитячих музичних інструментах
Гра на дитячих музичних інструментах
2.3 Науково-методичне обґрунтування навчальних посібників «Планета Барвистої Музики»
Кожний блок серії розрахований на одне навчальне півріччя.
З досвіду роботи учителя музики Ачкевич А.А.
Творчість педагогічна
Активність учнів у навчанні

Подобный материал:

1 2 3

Відділ освіти Уманської міської ради

Міський методичний кабінет

Уманська міська гімназія

Уманської міської ради

Черкаської області

Ачкевич Анна Анатоліївна

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В ПРОЦЕСІ МУЗИЧНО –

ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ

МУЗИКИ

Матеріали схвалені методичною радою гімназії:

протокол №2 від 17.11.2011 року

та методичною радою міського методичного кабінету:

протокол №3 від 20.12.2011 року

Умань-2012

Автор-укладач: Ачкевич Анна Анатоліївна,учитель музики школи

мистецтв Уманської міської гімназії,Уманської міської

Ради Черкаської області

Методичні рекомендації містять узагальнений досвід роботи з молодшими школярами на уроках музики.

Рекомендації мають на меті розгляд специфіки роботи по формуванню творчої активності молодших школярів в процесі музично-естетичного виховання на уроках музики.

Матеріали будуть корисними для практичного використання в повсякденній роботі вчителям музики.

ЗМІСТ

ВСТУП----------------------------------------------------------------------------------------4

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади формування творчої активності під час уроків музики в початковій школі.

Психолого-педагогічні підходи до проблеми творчості------------5
Психолого-педагогічні умови розвитку творчої активності учнів початкових класів під час уроків музики------------------------------9

РОЗДІЛ ІІ. Ефективність дидактичних умов розвитку творчої активності та методичні рекомендації

2.1. Загальна характеристика моделі формування творчої активності дітей на уроках музики і педагогічні принципи її функціонування--------------11

2.2. Особливості організації навчально-пізнавальної діяльності в умовах функціонування моделі формування творчої активності дітей молодшого шкільного віку-----------------------------------------------------------------------21

2.3. Науково-методичне обґрунтування навчальних посібників «Планета Барвистої Музики»------------------------------------------------------------------31

2.4. З досвіду роботи вчителя музики Ачкевич А.А.------------------------39

ВИСНОВКИ---------------------------------------------------------------------------------44

ДОДАТКИ------------------------------------------------------------------------------------45

БІБЛІОГРАФІЯ-----------------------------------------------------------------------------52

ВСТУП

Творчість у сучасному світі дістала визнання своєї суспільної ролі та значущості, а проблема розвитку творчого потенціалу людини стала найактуальнішою педагогічною проблемою, своєрідним соціальним замовленням суспільства. Сучасне розуміння креативності тісно пов’язує історико-соціальні і педагогічні аспекти творчості у принципово важливу ланку: щоб забезпечити інтенсивний розвиток суспільства, ми повинні забезпечити творчий розвиток кожної окремої дитини.

Однак, проблема розвитку творчого потенціалу підростаючого покоління важлива не тільки як запорука майбутніх наукових відкриттів і високопродуктивної праці. Мета її перш за все гуманістична – виховати вільну, незалежну, яскраву особистість, що живе в гармонії сама з собою, природою, суспільством. Наскільки активніше утверджується суспільство на шляху «повернення до людини», настільки гостріше постає тема творчості у педагогічному пошуку.

Однією з «проблемних зон» педагогічного пошуку є творча активність – інтегративна особистісно - діяльнісна характеристика, властива в певній мірі всім творчим градаціям, хай то будуть перші кроки дитини як творця, творча майстерність, талант або геніальність.

Сучасні дослідження в галузі творчої активності школярів позначені тенденцією підвищення інтересу до формування даної якості у процесі вивчення конкретних навчальних дисциплін. Ми звертаємося до проблеми формування творчої активності у музично-естетичному зрізі, оскільки у становленні людини мистецтво посідає одне з провідних місць, багаторазово доводячи істинність закономірності «через красиве – до людяного» (В.О. Сухомлинський ). Предмети естетичного циклу повинні бути зорієнтовані не тільки на засвоєння певних знань, умінь і навичок, але й дарувати дитині радість спілкування зі світом прекрасного, закладаючи основи людяності, духовності, гуманізму, збагачуючи і розвиваючи особистість.

Сучасне музично-естетичне виховання позначене розвитком гуманістичних і культурологічних тенденцій: від людини освіченої до людини культурної (О.Я.Савченко), через кваліфіковане спілкування з мистецтвом до розвитку повноцінної особистості (О.П.Рудницька), а також увагою до гармонійного, багатогранного, творчого розвитку дитини в ході навчання музики. Українська музична педагогіка коріниться на глибинних традиціях національного виховання, широко використовує фольклорне мистецтво, творчу спадщину видатних вітчизняних митців-музикантів Ф.Колесси, М.Леонтовича, С.Людкевича та інш.

Ґрунтовних досліджень вимагає сфера розвитку творчих ресурсів особистості у процесі музично-естетичної діяльності, зокрема, визначення найбільш ефективних умов, засобів і методів формування, розробка оптимальних методик і технологій, навчальних і методичних посібників що відповідають сучасним вимогам.

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади формування творчої активності молодших школярів під час уроків музики.

1.1. Психолого-педагогічні підходи до проблеми творчості.

Педагогічна наука впритул підійшла до проблеми творчості порівняно недавно, але вже зараз очевидна необхідність серйозних досліджень в області «педагогіка – творчість», що потребує аналізу не лише педагогічних, але й філософських і психологічних аспектів творчого процесу. Необхідно відмітити, що для педагогічних досліджень першочергове значення мають ті філософські і психологічні концепції, які розкривають і обґрунтовують певні закономірності, принципи, методи, а також умови формування творчої активності і можуть бути використані в педагогічній теорії і практиці.

Існує концепція креативності, яка підтримується багатьма сучасними вченими (наприклад, Е.Фроммом, А.Маслоу, Р.Мейем, К.Р.Роджерсом). В 1959 році американський філософ, соціолог, психолог Еріх Фромм (1900-1980) дав слідуюче визначення творчості: «Це здібність дивуватись і пізнавати, уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це націленість на відкриття нового і здібність до глибокого осмислення свого досвіду». Виходячи із цього формулювання, критерієм творчості є не лише якість результату, а й процеси і характеристики, особливі якості і здібності, що стимулюють і забезпечують творчу продуктивність.

Щодо дитячої творчості, то саме процес пошуку і створення нового важливий для повноцінного розвитку креативних якостей дитини.

У цілому творча діяльність, як і будь-яка інша, може бути зображена трьома складними функціональними частинами, які, в свою чергу, складаються із декількох компонентів. Базуючись на сучасних дослідженнях теорії творчості, ми можемо зобразити структуру творчої діяльності схематично:

І. Орієнтаційно - мотиваційна частина

Мотивація

діяльності

Орієнтація в

заданих умовах

Ціле

ІІ. Виконавча частина

Формування внутрішнього плану дії

Реалізація

внутрішнього плану дії

ІІІ. Рефлексивно-оцінююча частина

Рис.1.1. Структура творчої діяльності

Творчий процес, багаторазово повторюючись, є джерелом і рушійною силою розвитку цивілізації, примушуючи людину подолати межі власного і суспільного пізнання і буття. Таким чином, не лише генії й таланти здібні до творчості, але й звичайні, так звані «середньостатистичні» люди. При всій широті діапазону відкриттів, незрівнянності інтелектуального рівня суб’єктів творчості доведено, що структура творчої діяльності принципово однакова.

Праця учителя музики в школі, підкреслює Л.Г.Арчажнікова, як і будь-якого вчителя, не має сенсу без творчості: «Дитяча допитливість приводить учителя до пошуку нового в побудові уроку і позакласних заходів, в організації індивідуальної роботи з учнями, у використанні засобів і методів педагогічного впливу, у підборі репертуару. Основою творчого пошуку вчителя є активізація творчих якостей учнів з урахуванням їх розумових здібностей» .

Вона зауважує: « …творчий процес має двосторонній характер: з одного боку, творчість учителя, з іншого – на основі використаних ним стимулюючих методів виникає творча діяльність учнів. Творчий стан класу необхідно підтримувати і зробити творчий пошук спільним колективним прагненням учителя й учнів. Звичайно, що їх творча діяльність не може виявитися зразу ж в повному обсязі, але педагог поступово, крок за кроком підключає дітей до цього, виробляючи потребу самостійно обмірковувати і оцінювати явища, пробуджувати ініціативу і творчу фантазію» .

Процес дитячої творчості, підпорядковуючись загальним закономірностям, принципам і логіці творчого акту, має свої особливості. Так, на думку багатьох дослідників , цей процес є послідовністю трьох взаємопов’язаних етапів:

Дитина ставить завдання і збирає необхідну інформацію.
Дитина розглядає завдання з різних боків.
Дитина доводить почату роботу до завершення.

Виділяють слідуючі критерії творчості:

самостійність (повна або часткова);
пошук та перебір можливого руху до цілі;
створення в процесі руху до мети нового продукту.

Міра повноти самостійності, пошуку і створення продукту визначає рівні творчості – низький, середній, високий.

Таким чином, аналіз теорії творчості в історичному плані, огляд психолого-педагогічних поглядів на проблему творчості і дані сучасних наукових досліджень дозволяють зробити ряд висновків, що мають першочергове значення для педагогіки творчості:

Творчість є родовою рисою людини, тобто креативністю (здібністю до творчості). Вона в тій чи іншій мірі належить кожній дитині, а творча діяльність, виступаючи первинною, відповідає природі дитини.
Природні творчі задатки, що зазнали зовнішнього впливу, можна формувати, розвивати, відшліфовувати, створюючи на цій основі розгалуджену систему творчих здібностей.
Творчість виступає не лише як результат діяльності, але і як дія, процес, тобто критерієм його можна вважати характеристики, що активізують творчу продуктивність.
Структура, етапи і механізми творчої діяльності принципово однакові у різних випадках творчості, а також при об’єктивному і суб’єктивному характері новизни, тобто закономірності, принципи, методи формування і вивчення повноцінної, «дорослої» творчості можуть бути використані в педагогічній діяльності з розвитку творчого потенціалу дітей, адже лише суб’єктивне новаторство веде до об’єктивного.
Творча направленість особистості припускає наявність як несвідомих (інтуїція, уява, фантазія, натхнення, імпровізація), так і свідомих (логіко-розумових) елементів мислення, тобто необхідний комплексний підхід до формування і розвитку креативності.
Творча діяльність людини обумовлена двома групами факторів:

внутрішніми силами особистості (наприклад, здібності, воля, потреби);
зовнішніми умовами (наприклад, соціально - педагогічними).

Важливим соціально-педагогічним завданням є забезпечення оптимальних умов і можливостей для найбільш повного розвитку і реалізації творчого потенціалу зростаючої особистості.

. Психолого-дидактичні умови розвитку творчої діяльності учнів початкових класів під час уроків музики.

У сучасному педагогічному пошуку розуміння і значення необхідності розвитку і реалізації творчого потенціалу особистості (і людства в цілому) є безперечним фактором.

Аналізуючи проблеми розвитку творчого потенціалу, ми виділили в психолого-педагогічній літературі декілька основних підходів до її вирішення:

творчість як несвідомий, інтуїтивний процес фактично не підпорядкований вольовим чи зовнішнім впливам, і в т.ч. і педагогічним;
творчість, будучи по своїй суті структурованим процесом, має свої етапи, механізми, закономірності; навчання творчості можливе, яке базується на ідеях алгоритмізації творчої діяльності;
творчість як евристичний процес може бути стимульований розвитком пошукових умінь і навичок, особливих здібностей і якостей особистості.

Проблема навчання творчості може бути вирішена лише в тому випадку, якщо в центрі уваги поставити не лише результативність, але й протікання творчого процесу, його механізми, етапи, особливості, умови оптимізації та інші характеристики. Обов’язковою умовою вивчення творчого процесу ми вважаємо також вихід на особистий рівень, адже саме особистість є носієм, суб’єктом творчості.

У структурі активності сучасні дослідники зазвичай виділять два якісно різні рівні – репродуктивний і творчий.

Репродуктивна (відтворювальна) активність характеризується прагненням зрозуміти, запам’ятати запропонований матеріал достатнім рівнем енергії і в той же час, відтворенням за зразком, копіюванням, шаблонним і стереотипним повтором.

Творча активність характеризується прагненням не лише глибоко проникнути в суть явищ і їх взаємозв’язків, але і перенести отримані знання і способи діяльності в нові, незнайомі умови, самостійно знайти вирішення проблеми.

На цих рівнях активності процес навчання протікає на основі аналітико-синтезуючої діяльності проте доза допомоги вчителя від максимальної на першому рівні поступово зменшується до мінімальної на другому.

У дослідженнях В.І.Лозової представлені слідуючі види і показники пізнавальної активності .

І. В залежності від вольових зусиль особистості:

потенціальна ( допитливість, короткочасний не реалізований інтерес),
реалізована.

ІІ. В залежності від характеру діяльності:

виконавча (відповідальність, старанність, енергійність, інтенсивність),
реконструктивна (відповідальність, старанність, енергійність, інтенсивність, уміння вибирати способи діяльності, здійснювати прості переноси),
творча (відповідальність, старанність, енергійність, інтенсивність, уміння вибирати способи діяльності, ініціативність, інтерес, самостійність, оригінальність, оптимальність діяльності).

ІІІ. В залежності від стійкості:

ситуативна,
постійна.

IV. В залежності від ступеня виявлення:

високий рівень,
середній рівень,
низький рівень.

Таким чином, активність у навчанні є не просто діяльним станом школяра, але і якісним показником цієї діяльності, в якому проявляється особистість самого учня з його відношенням до змісту, характером діяльності, його потребами і мотивами, прагненнями, інтересами і нахилами.

Визначають три рівні у розвитку творчої активності школярів:

Учні з високим рівнем активності мають свою точку зору на вирішення тієї чи іншої проблеми, сміливо аналізують свої і чужі рішення, висловлюють свої судження, творчо підходять до відкриття нового,непізнаного.
Учні середнього рівня творчої активності менш самостійні в своїх діях в прийнятті своїх рішень; часто бояться висловлювати оригінальні думки,їм заважають невпевненість у собі, низька самооцінка.
Низький рівень розвитку передбачає домінування репродуктивного мислення над творчим, схильність до стереотипів.

Тут визначено, що «рівень сформованості творчої активності залежить від особистості учня, від наявності і розвитку вроджених задатків».

Щодо формування творчої активності, то актуальність цієї проблеми обумовлена сучасною епохою і є очевидною. Н.Т. Гурець вважає, що «цілеспрямоване формування творчої активності – важлива умова гуманізації навчально-виховного процесу».

Н.І.Кіященко і Н.Л.Лейзеров вважають, що «привести творчий потенцал, що закладений в кожній людині в активний, діючий стан, створюючи умови для того, щоб життєдіяльність учнів змогла стати життєтворчістю, ось найважливіше і актуальне завдання кожного педагога і вихователя».

РОЗДІЛ ІІ. Ефективність дидактичних умов розвитку творчої активності та методичні рекомендації.

2.1. Загальна характеристика моделі формування творчої активності дітей на уроках музики і педагогічні принципи її функціонування.

В сучасній педагогічній науці беззаперечним фактом є те, що в становленні підростаючої людини, її моральності, духовності, внутрішньої культури і гармонії найважливіша роль належить мистецтву. Не можна не погодитись з влучним висловом В.А.Сухомлинського про чудову закономірність, що пронизує весь виховний процес: через прекрасне – до людяного. Беззаперечно предмети естетичного циклу повинні бути зорієнтовані не лише на засвоєння певних знань, умінь і навичок, але і, насамперед, дарувати дитині радість спілкування зі світом мистецтва закладаючи тим самим основи людяності і духовності, зерна безцінної внутрішньої краси істинного гуманізму.

Саме музичне мистецтво що займає домінуюче положення серед всіх психоемоційних факторів впливу на людину, найбільш природно і тонко торкається найрізноманітніших струн чутливої дитячої душі, перетворюючи урок музики в справжню лабораторію педагогічної творчості.

Саме урок музики, який за своєю суттю є уроком мистецтва і основною формою музично - естетичного виховання в сучасній школі, має невичерпні ресурси для естетичного, емоційного, інтелектуального, морального розвитку дитини, формування її творчого потенціалу, становлення творчої активності. Багатство форм і методів, різноманітність видів музично-естетичної діяльності створюють реальні передумови для розвитку широкого спектру творчих здібностей і сприятливі умови для формування творчої мотивації дітей.

Сучасний педагогічний пошук уже зараз має немало цікавих і яскравих ідей, синтезуючих віковий досвід і найновіші відкриття. Не випадково перед педагогами (в тому числі музикантами) дуже часто постає питання: якій моделі, системі, технології навчання віддати перевагу? На мій погляд, вирішення цієї проблеми повинно бути обумовлене насамперед відповідністю вибраної системи слідуючим важливим вимогам:

гуманістична спрямованість, яка передбачає наближення дитини до національних і загальнолюдських цінностей в процесі навчання, що протікає з використанням гуманістичних методів, засобів і форм педагогічної діяльності;
оптимальність, тобто досягнення найвищих для даних умов результатів при раціональних затратах часу, засобів і сил суб’єктів навчального процесу;
розвивальний характер, який забезпечує позитивні якісні зміни особистості, систематичний розвиток різних здібностей дитини і частково її творчої активності.

Таким чином, аналізуючи рівень музично-естетичного виховання в сучасній школі і порівнюючи його з повсякденними потребами суспільства і потенційними можливостями самого процесу, я прийшла до висновку про необхідність удосконалення уроків музики, підняття всієї системи музичного виховання на якісно нову, творчу сходинку.

Безумовно, ця проблема потребує комплексного вирішення, що включає різні аспекти: підготовку кваліфікованих вчителів з високим творчим потенціалом, перегляд навчальних планів і програм з музики, створення нових перспективних технологій, що відповідають духу часу і т. д .

Одним із реальних шляхів вирішення даної проблеми на сучасному етапі є створення і запровадження оптимальної технології навчально-пізнавальної діяльності на уроках музики – сприйнятої для широкого використання, загальнодоступної, яка не потребує значних фінансових витрат, суттєвих організаційних змін, ломки освітньої системи, що склалася. Технології, що полегшить працю учителя і, в той же час, дасть високу результативність навчально-виховного процесу. Технології, що відповідає інтересам, потребам, можливостям, тобто природі дитини.

Перераховані вимоги стали своєрідними орієнтирами зробленої О.В.Лобовою системи музично-естетичного виховання молодших школярів на уроках музики, яка стала результатом багаторічної практичної діяльності – навчально-методичного комплексу «Планета Барвистої Музики» («ПБМ»), теоретично обґрунтованого і перевіреного експериментально.

Цей навчальний посібник базується на передових педагогічних технологіях, віддаючи перевагу особистісно-діяльнісному підходу, базуючись на теоріях навчання . При підготовці посібника враховувався також досвід багатьох видатних представників вітчизняної і зарубіжної педагогіки і психології. Навчально-методичний комплекс «Планета Барвистої Музики» став ядром педагогічної технології і відповідної моделі творчого розвитку дітей на уроках музики, моделі як «схеми, структури… оригіналу… у пізнанні і практиці».

О.В Лобова створила модель формування творчої активності молодших школярів на уроках музики.(Див. рис.2.1.)

Рис. 2.1. Організаційно-структурна модель формування творчої активності молодших школярів на уроках музики.

Мета її обумовлена загальними концептуаційними підходами до проблеми розвитку музично-творчого потенціалу дітей – формування творчої активності молодших школярів у процесі музично-естетичного виховання на уроках музики.

Структурний аналіз категорії «творча активність» дозволяє виділити два основні напрямки на шляху до досягнення поставленої мети. Таким чином, постають завдання моделі:

формування творчої мотивації музично-естетичної діяльності;
розвиток широкого спектру творчих здібностей молодших школярів.

Загальна мета виховного процесу і особливості навчального предмету «Музики» обумовили наявність моделі ще одного завдання:

встановлення основ загальної музично-естетичної культури дітей.

Необхідно відзначити, що всі завдання дуже тісно пов’язані між собою і повинні вирішуватись комплексно. Прикладом цього може бути безпосередня залежність розвитку творчих здібностей дитини і сформованості мотиваційної сфери. Успішне вирішення поставлених завдань можливе лише в рамках комплексного, злагодженого, цілісного процесу музично-творчого виховання.

Дана модель формування творчої активності молодших школярів, яка базується на системно-структурному підході до діяльності, включає слідуючі взаємопов’язані компоненти:

особистісний компонент (суб’єкти педагогічної діяльності) – стисла характеристика керуючих і керованих суб’єктів музично-творчого педагогічного процесу, аналіз сфер їх діяльності, якостей і здібностей, що забезпечують успішне вирішення поставлених завдань;
педагогічний компонент, розкриває основні підходи і принципи функціонування запропонованої моделі на яких базується взаємодія суб’єктів педагогічного процесу і організація їх діяльності;
організаційний компонент – створення оптимальних педагогічних умов музично-творчої діяльності, в тому числі:

забезпечення творчої направленості навчального процесу, організація колективної, групової, індивідуальної творчості учнів на уроці;
підбір (створення) і впровадження ефективних технологій, форм і методів формування творчої активності дітей з різних видів діяльності;
вибір (створення) і використання оптимальних дидактичних засобів, що підвищують ефективність навчально-виховного процесу;
проведення систематичної діагностичної роботи з вивчення процесу і результатів музично-творчої діяльності дітей;
організація і стимулювання позакласної музично-творчої діяльності, здіснення взаємозв’язку «школа-сім’я».
- методичний (дидактичний) компонент - навчальні методичні посібники «Планета Барвистої Музики» як інтегративний засіб формування і діагностики творчих здібностей і творчої мотивації молодших школярів на уроках музики.

Дана модель має суттєву практичну цінність, оскільки озброює учителя не лише добре продуманою і апробованою технологією, але і пропонує комплекс навчальних і методичних посібників, ефективність яких підтверджена практикою широкого використання в школах України.

Розроблена модель формування творчої активності базується на принципах, які визначили загальний зміст, цілі і завдання, організаційні, технологічні компоненти моделі, зумовили концептуальні підходи до характеристики музично-творчої діяльності і її суб’єктів.

Педагогічні принципи розглядаються як своєрідний «каркас», вимоги, від виконання яких об’єктивно залежить успішне функціонування як моделі (технології) в цілому, так і кожного її елементу.

Як педагогічна система, розроблена модель підпорядковується закономірностям загальної педагогіки і спирається на наступні відомі загально-дидактичні принципи:

природорозуміння і культуровідповідність;
реалізація особистого і індивідуального підходу;
принцип виховного і розвивального навчання;
науковість і доступність засвоюваного матеріалу у поєднанні з достатньо високим рівнем труднощів;
проблемність навчання;
міцність знань, умінь і навичок; послідовність і систематичність;
наочність навчання;
самостійність навчання;
принцип інтеграції знань;
зразок виховання з життям і інтересами дітей та інше.

Разом з тим особливості музичного виховання диктують свої специфічні принципи, спрямовані на розвиток музичних здібностей, інтересу до музики, виконання музичного смаку і культури в цілому. Ряд таких принципів було сформовано у працях Д.Б.Кабалевського :

принцип єдності емоційного і свідомого усвідомлення викликаних музикою емоційних вражень і виразних засобів у процесі сприйняття музики;
принцип єдності художнього і технічного – необхідність виконавських навичок і умінь для досягнення виразного, художнього виконання;
принцип єдності розвитку ладового, ритмічного чуття і чуття форми – комплексний і послідовний підхід до музичного виховання; використання різних видів діяльності для досягнення гармонійного музичного розвитку.

Говорячи про формування творчої активності, не можна забувати про принцип, який можна вважати основоположним для будь-якої навчально-творчої діяльності. Мова йде про первинність творчості і вторинність ремесла. Творчість первинна за своїм історичним походженням і своїй суті, а ремесло – це «тиражування» уже готових результатів творчого процесу. Творчість найбільш притаманна дітям, це доведено практичною діяльністю і науковими дослідженнями передових педагогів різних поколінь. У нашому розумінні творчість є джерелом, засобом і метою виховання, направленого на формування гармонійної, розвиненої особистості, і ми маємо всі підстави говорити про необхідність пріоритету творчої діяльності у навчальному процесі по відношенню до інших її видів.

Музично-творча діяльність школярів має ряд специфічних особливостей і закономірностей, що визначають її ефективність. Так, важливу роль у цьому процесі відіграє принцип синтезу мистецтва, музичного, літературного і образотворчого. Цей принцип ґрунтується на тому, що вони розкривають внутрішній світ людини, відображають явища життя, використовуючи свої специфічні засоби, по-своєму втілюючи єдину життєву «першооснову» в художньому слові, звуці, кольорі. Тонка і вміла інтеграція музики і інших видів мистецтва не лише розширить художній кругозір учнів, але й збагатить сприйняття, розуміння музики, поглибить її виховний вплив.

Крім цього, принцип синтезу мистецтв надає широкі можливості для художнього – творчого розвитку дітей в процесі поєднання різних видів мистецтва. Наприклад, діти молодшого шкільного віку із задоволенням «малюють музику», підбирають і придумують музично–ритмічні рухи, розігрують цілі мікро вистави на основі пісенного матеріалу.

Необхідно відзначити, що елементи театралізації доступні, зрозумілі і необхідні дітям: як і будь-яка гра, вони допомагають дитині самовиразитись, розвивають цілий комплекс творчих здібностей і мотивів. Прийоми театралізації і драматизації повинні бути наявні не лише в специфічних, окремих видах музично-творчої діяльності (таких як інсценування пісні, рольове виконання), але й пронизувати весь урок в цьому. Артистизм, емоційність, уміння перевтілюватись – ці якості обов’язкові для творчого учителя, особливо – для учителя музики.

Ідея комплексного впливу різних видів мистецтв має багато проблемних аспектів і різних пояснень. Можна виділити два основних підходи до її втілення у життя сучасної школи:

інтеграція навчальних предметів за типом проведення бінарних уроків (музика і література, музика і образотворче мистецтво, література і живопис і т.д.);
поглиблення і розширення міжпредметних зв’язків у межах вивчення основного предмету.

Більш вірогідно що, другий шлях є більш раціональним і реальним в умовах сучасної школи. Формуючи творчу активність школярів, здійснюються наступні міжпредметні зв’язки:

МУЗИКА

Читання (література)	Малювання (обр .мистецтво)		Театр	Оточуючий світ	Етика	Народознавство	Трудове навчання	Фізичне виховання	Математика	Валеологія
Постійні зв’язки			Епізодичні зв’язки

Рис.2.2 Міжпредметні зв’язки здійснені на уроках музики

Із всього спектру шкільних предметів музика є „найемоційнішим” уроком. По-перше, сам музичний матеріал впливає на емоційну сферу особистості, по-друге, одним із завдань музичного виховання є формування інтегративної здібності, яку ми визначили як емоційна чутливість до музики; по-третє, для створення емоційно-творчої атмосфери необхідна емоційність самого вчителя.

Можна говорити про принципи емоційного впливу – про вміння учителя виражати своє відношення до музичного твору особливими словами, жестами, мімікою; про здібність налаштувати дітей на щире, «відкрите» сприйняття музики.

Дослідження відомих педагогів засвідчують про важливість розвитку емоційного світу дитини для його подальшого життя і діяльності, для інтелектуального, морального, естетичного росту .

Емоційний розвиток є одним із «трьох китів», трьох важливих напрямків у формуванні творчо активної особистості поряд зі становленням творчої мотивації і здібностей:

Творча активність особистості

Рис. 2.3 Основні напрямки у формуванні творчої активності

молодших школярів.

Для створення емоційних, невимушених, захоплюючих умов важливе значення має ігровий принцип навчання. У грі перед дітьми розкривається світ, творчі здібності особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра – це велике світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ.

У грі ми вбачаємо могутнє джерело формування творчої активності дітей – розвитку інтересу, прагнення до пізнавальної діяльності, різних творчих здібностей. Найбільш цілеспрямована форма постановки музично-творчих завдань перед дітьми також пов’язана з ігровою ситуацією. Гра – невід’ємна грань життя дитини, і кращий спосіб подружити його з музикою – грати на музичних заняттях.

І ще один важливий принцип повинен бути основою будь-якої педагогічної діяльності – гуманність відношень між учителем і учнем, повага особистості і індивідуальності: віра у можливості учня і щире прагнення допомогти йому знайти себе, набути впевненості і стійкості у житті.

Усі розглянуті принципи в результаті передбачають одну ціль – сформувати гармонійно-розвинену особистість, здібну яскраво, багатогранно і творчо сприймати оточуючий світ, особистість, здібну до вищих проявлень людяності. Лише синтез основних психолого-педагогічних, музично-методичних принципів і закономірностей творчої діяльності може підготовити грунт для здійснення музичного виховання школярів у вищій його формі – у формі музичної творчості.

Blog

Ачкевич Анна Анатоліївна формування творчої активності молодших школярів в процесі музично естетичного виховання на урок

Содержание