Geum.ru

Ачкевич Анна Анатоліївна формування творчої активності молодших школярів в процесі музично естетичного виховання на урок

Вид материалаУрок
Творчість педагогічна
Активність учнів у навчанні
Подобный материал:
1   2   3

ВИСНОВКИ


Отже, можна сформувати ряд висновків стосовно теорії і практики формування творчої активності молодших школярів у процесі музично – естетичного виховання:
  1. Феномен творчості має суттєве суспільне та особистісне значення.
  2. Реалізованим у діяльності творчим потенціалом є творча активність, яка синтезує у собі складну систему творчих мотивів та здібностей особистості.
  3. Формування творчої активності, у тому числі у процесі музично – естетичного виховання дітей, може успішно здійснюватися за умови виконання ряду вимог до навчально – виховного процесу.
  4. Ефективне формування творчої активності молодших школярів можливе в разі створення оптимальних педагогічних умов, найважливіші з яких:
  1. творчо орієнтована діяльність учителя (створення сприятливої атмосфери, індивідуалізація навчання, діагностика та корекція формування, творчий підхід до планування та добору навчального матеріалу та ін.);
  2. орієнтація на творчість в усіх компонентах навчально – методичного процесу і, передусім, перетворення музично – естетичних занять на уроки творчості і мистецтва;
  3. впровадження у практику відповідних навчальних посібників та технологій;
  4. координування дій школи та сім’ї з забезпечення раннього та ефективного розвитку творчого потенціалу дітей.
  1. Ці умови у поєднанні з системою певних принципів і підходів до організації музично-творчого розвитку молодших школярів складають основу оптимальної моделі навчально-пізнавальної діяльності, спрямованої на формування творчої активності дітей.
  2. Ядром моделі став навчально-методичний комплекс «Планета Барвистої Музики», що, як показала практика, є ефективним засобом творчого розвитку молодших школярів.
  3. Практичне впровадження технології довело, що найбільш ефективний шлях формування творчої активності учнів полягає у створенні та використанні системи оптимально підібраних творчих завдань.

Слід визначити, що розглянуто лише деякі аспекти проблеми розвитку творчого потенціалу. Доцільним є поглиблення та подальша розробка питань діагностики та формування творчих здібностей і мотивації, оскільки сучасна школа має нагальну потребу в нових технологіях, що спроможні не лише навчити дитину, а й подбати про її творчий розвиток. Потребує проходження також робота з створення цілісної інноваційної програми з музики для початкової школи та з підготовки навчальних і методичних посібників.





Додаток А

Рис. 2.7. Приклади використання малюнків-„підказок” у посібниках





Додаток Б

Рис. 2.8. Завдання, основані на роботі з текстом.





Додаток В

Рис. 2.9. Приклади практичних завдань.





Додаток Г

Рис. 2.10. Приклади підсумкової контрольної роботи.


Додаток Д


ТЕЗАРІУС

Ініціативність (франц. іnitiative, від лат. іnitium - початок) – морально-психологічна риса особистості, яка характеризується здатністю і схильністю до активних і самостійних дій. У педагогіці – один з елементів розумового й морального виховання. За допомогою системи дидактичних засобів підвищуються ініціативність і активність школярів у навчанні й розвивається їхнє мислення.

Ініціатива – почин, перший крок у якійсь справі; внутрішнє спонукання до нових форм діяльності, заповзятливість; керівна роль в якихось діях. Ініціатива особливо важлива у педагогічній діяльності. Безініціативна людина не може бути добрим педагогом.

(М. Ярмаченко)

Творчість – це діяльність, що породжує щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість специфічна для людини, оскільки завжди передбачає творця-суб’єкта творчої діяльності.

Творчість – продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Розвиток творчого потенціалу діяльності є важливою умовою культурного прогресу суспільства й виховання людини. Тому на всіх щаблях школи (початкової, середньої, вищої) слід звертати особливу увагу на формування в учнів різноманітних, глибоких і міцних систем знань, на максимальну стимуляцію самостійної діяльності учнів, на розвиток стійких творчих інтересів, цілеспрямованості творчих пошуків, наполегливості під час виконання творчих завдань.

Творчість педагогічна – оригінальний і високоефективний підхід учителя до навчально-виховних завдань, збагачення теорії і практики виховання й навчання. Досягнення творчого результату забезпечується систематичними, цілеспрямованими спостереженнями, застосуванням педагогічного експерименту, критичним використанням передового педагогічного досвіду. Творчість педагогічна стосується різних сторін діяльності вчителя – проведення навчальних занять, роботи над організацією колективу учнів відповідно до їхніх вікових та індивідуальних особливостей, проектування особистості учня, вироблення стратегії і тактики педагогічної діяльності з метою оптимального виконання завдань всебічного розвитку особистості.

Активність учнів у навчанні – дидактичний принцип, що вимагає від педагога такої організації процесу навчання, яка сприяє вихованню в учнів ініціативності й самостійності, міцному і глибокому засвоєнню знань, виробленню необхідних умінь та навичок, розвитку в них спостережливості, мислення й мови, пам’яті і творчої уяви.


Бібліографія
  1. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. Основы педагогики творчества. – Казань: Изд-во Казанского гос. ун-та, 1988. – 240 с.
  2. Барко В.І., Тютюнников А.М. Як визначити творчі здібності дитини? – К.: Україна, 1991. – 79 с. – (Сім’я і суспільство).
  3. Бервецький З.Т., Хлебникова Л.О. Виховати музичну культуру // Грані творчості: Кн. для вчителя. – К.: Рад. шк., 1990. – С. 126-140.
  4. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. – М., 1981. – 96 с.
  5. Вайнцвайг П. Десять заповедей творческой личности: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1990. – 192 с.
  6. Волков И.П. Учим творчеству. – М., 1988. – 96 с.
  7. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра: (Діагностика, педагогіка). – К., 1992. – 216 с.
  8. Дмитриева Л.Г., Черноиваненко Н.М. Методика музыкального воспитания в школе. – М.: Просвещение, 1989. – 207 с.
  9. Кабалевський Д.Б. Про трьох китів та інші цікаві речі. – К.: Муз. Україна, 1980. – 186 с.
  10. Кабалевський Д.Б. Як розповідати дітям про музику? – К.: Муз. Україна, 1981. – 320 с.
  11. Кан-Калик В.А., Никадров Н.Д. Педагогическое творчество. – М.: Педагогика, 1990. – 144 с.
  12. Кодлюк Я.Н. Дидактичні аспекти формування допитливості // Початкова школа. – 1996. – № 5. – С. 5 – 8.
  13. Лазарев М.О. Основи педагогічної творчості: Навчальний посібник для пед. ін-тів. – Суми: ВВП "Мрія"-ЛТД, 1995. – 212 с.
  14. Лазарев Н.Ё. Творческие способности личности. Их структура и диагностика // Творчество, творческие способности и творческие методы в педагогической деятельности. Методическая разработка. – Сумы, 1990. – С. 14-25.
  15. Матюшкин А.М. Загадки одаренности: Проблемы практической диагностики. – М.: Школа – Пресс, 1993. – 128 с.
  16. Михайлова М.А. Развитие музыкальных способностей детей. – Ярославль: Академия развития, 1997. – 240 с.
  17. Москвичева Л.Н. Эстетическое развитие и творческая активность личности. – М.: Знание, 1985. – 82 с.
  18. Ростовський О.Я. Взаємозв'язок різних видів мистецтва на уроках музики: Метод. рекомендації. – К.: Освіта, 1991. – 48 с.
  19. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр-S, 1997. – 256 с.
  20. Смирнов М. Эмоциональный мир музыки: Исследование. – М.: Музыка, 1990. – 320 с.