Пристрої введення інформації пристрої введення інформації
| Вид материала | Урок |
- План Поняття інформації та її основні форми подання. Проблеми правового захисту комп’ютерної, 250.03kb.
- «Методи та пристрої відмовостійкого багаторозрядного перетворення форми інформації, 81.75kb.
- Тема: введення І огляд, 511.73kb.
- Електронні прилади та пристрої” Галузь знань: 0508 “Електроніка, 222.63kb.
- Тема №1: «Апаратне забезпечення пк», 394.8kb.
- Доповідь Опишіть властивості інформації та основні інформаційні процеси. Методи захисту, 52.16kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- 6. об'єднання локальних мереж, 1071.14kb.
- Назва модуля: Системи автоматизованого керування технологічним обладнанням Код модуля, 21.05kb.
- Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва, 306.09kb.
ТЕМА 4. ПЕРИФЕРІЙНІ ПРИСТРОЇ
УРОК 1 ПРИСТРОЇ ВВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ
Пристрої введення інформації --це пристрої комп'ютера, призначені для передавання інформації від користувача комп'ютеру.
З часів створення комп'ютерів до 90-х років минулого сторіччя користувач міг вводити в комп'ютер тільки текстову інформацію за допомогою пультів (прообразів сучасних клавіатур), перфокарт (аркушів паперу з отворами) та перфострічок. Перфокарти були в той час основним засобом введення програм у комп'ютер, тому що швидкість зчитування інформації з них у сотні разів перевищувала швидкість введення з клавіатури.
У сучасних комп'ютерах користувач має змогу вводити в комп'ютер інформацію будь-якого виду: текстову, числову, графічну, звукову.
Клавіату́ра (keyboard) — сукупність розміщених у певному порядку клавіш пристрою, що використовується для введення і редагування даних, а також керування виконанням окремих операцій.
Клавіша тут виступає як елемент клавіатури, натисканням якого генерується код відповідного знака або ініціюється деяка дія.
Клавіатури використовуються в найрзноманітніших пристроях — друкарських машинах, калькуляторах, мобільних телефонах, а також є однією з комплектуючих комп'ютера. Вживані сьогодні комп'ютерні клавіатури містять 101 клавішу або більше. Також все частіше вбудовуються додаткові кнопки та конрольні елементи (світлодіоди) — частіше для обслуговування мультимедійних систем.
Особливого роду клавіатури використовуються в музичних інструментах — фортепіано, клавесині, акордеоні а також деяких електроінструментах (див. Клавішні музичні інструменти).
Клавіатури можуть мати різні конструкції:
Механічні, історично найперші — рух клавіші за допомогою більш чи менш складної системи важелів тощо засобів безпосередньо виконує свою корисну функцію (напр. важелів в друкарській машині)
Кнопкова — рух клавіші безпосередньо з'єднує або роз'єднує електричні контакти.
пружинна
мембранна — натискання опосередковується мембраною, яка також повертає клавішу до вихідного положення.
Гумова — натиснення клавіші спричиняє натиск гуми
Безкнопкова(?)
оптоелектронна
ємнісна — відносно рідко вживана — клавіша з'єднана з елементом, що змінює ємність конденсатора, частіше, шляхом його всуву між обкладками конденсатора.
герконова — натиснення клавіші спричиняє наближення магніту до геркону всередині якого відбувається замикання контактів
Екранна
дотикова — на екрані висвітлюється зображення кнопки, дотик до зазначеного місця на екрані є рівнозначним її натисненню. Для реалізації цього виду клавіатури необхідний спеціальний дотиковий монитор .
класична — на екрані висвітлюється зображення кнопки, по якому клацають мишкою. Цей вид клавіатури не вимагає спеціальних екранів. Перевагою екранних клавіатур над фізичними є можливість візуального відображення великої кількості наборів символів різних алфавітів.
На комп'ютерній клавіатурі будь-яке натиснення та відпускання клавіші спричинює посилання сигналу до комп'ютера. Кожній такій події відповідає свій власний цифровий код. В залежності від способу передачі сигналу клавіатури звуться дротові та бездротові. Останнім часом на комп'ютерному ринку стали доступними бездротові (WiFi)клавіатури, що контактують з комп'ютером за допомогою інфрачервоного випромінювання або радіохвиль. Відстань дії бездротових клавіатур залежить від принципу передачі сигнала і лежить в межах від кількох метрів до кількох десятків метрів для дорожчих пристроїв, наприклад, Bluetooth-клавіатури.Алфавітно-цифрові і знакові клавіші призначаються для введення латинських букв від А до Z, символів українського алфавіту (А—Я), цифр (0 — 9), розділових знаків (, . — !?:;«»), службових символів (+ — / Л # $ % & * ). Серед клавіш цієї групи є і клавіша проміжку (англ. Space bar), яка розташована у нижньому рядку клавіатури. Вона призначена для введення проміжку між символами. При цьому курсор переміщується на один символ праворуч.
Натискування на одну й ту саму клавішу може призвести до введення різних символів — наприклад, символу Q в одному режимі і Й в іншому, W або Ц, L або Д тощо. Режим введення символів (латинських або українських чи російських) залежить від поточної розкладки клавіатури. Для того щоб змінити розкладку клавіатури, можуть використовуватися такі комбінації клавіш Ctrl + Shift, лівий Alt + Shift, правий Shift, лівий Shift + правий Shift та інші
(для натискування комбінації клавіш потрібно натиснути першу клавішу і, не відпускаючи її, натиснути другу клавішу).
Для введення великих літер або символів, що знаходяться у верхньому регістрі (такі, як ! «» № ; % : ? * () ), призначена клавіша Shift. Наприклад, щоб ввести велику букву «В», треба натиснути Shift і, не відпускаючи її, натиснути на В.
Для введення тексту, який складається з великих літер, можна натиснути клавішу Caps Lock (від англ. Caps Lock — фіксація верхнього регістра). При цьому підсвічується відповідний індикатор у правому верхньому куті клавіатури. Повторне натискування на цю саму клавішу призводить до відміни режиму, і можна вводити малі букви.
Другу групу клавіш складають 12 функціональних клавіш — від F1 до F12. Ці клавіші призначені для виконання певних функцій, які залежать від конкретної програми.
Третя група клавіш містить службові клавіші: Enter, Tab, Esc, Delete, Insert, клавіші управління курсором <—, Т, —>, -І, PgUp, PgDn, Home, End.
Клавіша Enter (англ. enter — ввести, увійти) призначена для завершення введення команди. Натискування на цю клавішу може сприйматися і як вказівка виконувати команду. У текстових редакторах Enter може означати перехід на наступний рядок або абзац тексту.
Клавіша Tab (табуляція, часто має зображення Ц) при редагуванні текстів використовується для швидкого переміщення на екрані — не на одну позицію, а на певну відстань.
Клавіша Esc (від англ, escape — зникати, рятуватися) зазвичай використовується для відміни певної дії, виходу з режиму виконання програми тощо.
Клавіша Delete (англ. delete — вилучати) використовується для видалення символу, який знаходиться під курсором або праворуч від нього.
Клавіша <— Backspace (від англ. back — назад, space — проміжок, простір) часто на клавіатурі позначається як стрілка ліворуч (<—) і розташовується над клавішею Enter. Вона вилучає символ, що знаходиться ліворуч від курсору.
Клавіша Insert (insert — вставляти) призначена для переключення між режимами вставки і заміщення при введенні текстової інформації.
Клавіші 4-, Т, ->, і, Home (від англ, home — дім), End (від англ. end — кінець), PgUp (від англ. Page Up — сторінку вгору), PgDn (від англ. Page Down — сторінку вниз) називають клавішами управління курсором. Натискування на них призводить до переміщення курсора у відповідному напрямку: праворуч, ліворуч, вгору, вниз, на початок і кінець рядка, сторінку вгору, сторінку вниз відповідно.
Клавіші Ctrl (читається «контрол», від англ. control —; управління, контроль), Shift (від англ. shift — зсув, переміщення) і Alt (читається «альт», від англ. alternate — інший, додатковий) називаються управляючими і використовуються для зміни призначення інших клавіш. Наприклад, для виходу з програм часто використовуються Alt + X, Ctrl + Q, Alt + F4. Комбінація Ctrl + Alt + Delete призводить до перевантаження персонального комп'ютера, a Ctrl + Pause завершує виконання поточної програми.
Клавіша PrintScreen (від англ, print — друкувати, screen — екран) виконує-друкування поточного текстового екрана (у ДОС) або зберігає у буфері обміну графічну копію екрана (у Windows).
Клавіша Pause (від англ, pause — пауза, робити зупинку) призначена для тимчасового припи-
нення виконання програми. Для продовження виконання треба натиснути на будь-яку клавішу.
Клавіша ScrollLock (від англ, scrolling — прокрутка, lock — фіксація) — у деяких програмах використовується для включення або виключення режиму вертикального прокручування інформації на екрані.
Четверта група клавіш — це допоміжна клавіатура. Вона містить деякі дублюючі клавіші для набору цифр, знаків арифметичних операцій, для управління курсором. Перехід до режиму введення цифр здійснюється при натисканні на клавішу NumLock (від англ. Number Lock — фіксація цифр). При цьому підсвічується відповідний індикатор у правому куті клавіатури (ліворуч від індикатора CapsLock). Повторне натискання на цю клавішу переводить клавіші допоміжної клавіатури у режим управління курсором.
Маніпулятор типу «миша», «мишка» (англ. mice, англ. mouse devices) — один з вказівних пристроїв вводу (англ. pointing device), які здійснюють інтерфейс користувача з комп'ютером.
Миша сприймає своє переміщення в робочій площині (зазвичай на частині поверхні стола) і передає цю інформацію комп'ютеру. Програма, яка працює у комп'ютері, у відповідь на переміщення миші виконує на екрані дію, яка відповідає напрямку та відстані цього переміщення. В універсальних інтерфейсах (наприклад у віконному) за допомоги миші користувач керує спеціальним курсором — вказівником — маніпулятором елементами інтерфейсу. Інколи використовується введення команд мишею без участі видимих елементів інтерфейсу програми: за допомоги аналізу рухів миші. Такий спосіб отримав назву «жести мишею» (англ. mouse gestures).
В доповнення до декодера переміщення, миша має від однієї до трьох і більше кнопок, а також додаткові елементи керування (колеса прокрутки (англ. scroll wheel), джойстики, трекболи, клавіші тощо), дії яких зазвичай зв'язані з положенням курсору в даний момент (або складових специфічного інтерфейсу).
Елементи керування миші багато у чому являють втілення ідеї акордної клавіатури (тобто, клавіатури для роботи всліпу). Мишу початково створювали в якості доповнення до акордної клавіатури, яку вона фактично замінила.
В деякі миші вмонтовується додатковий незалежний пристрій — годинники, калькулятори, телефони.
Трекбол (англ. track ball — кулька, що залишає слід) — це пристрій, за принципом дії та функціями схожий на мишу. На відміну від миші, під час роботи з трекболом переміщення курсора відбувається при обертанні кульки пальцем. Трекбол може вбудовуватися у клавіатуру, таким чином він не потребує місця. Крім того, керувати ним можна точніше, ніж мишею.
Джойстик (від англ. joy — радість, stick — палиця) — це пристрій, який використовується в комп'ютерних іграх. Джойстик виглядає як рукоятка з кнопками (для «пострілу», «стрибка» тощо), при обертанні якої переміщується курсор на екрані.
Сенсорний екран Magic Touch (від англ. magic touch — магічний дотик) — це пристрій, призначений для позначення позиції на екрані комп'ютера. Сенсорний екран має вигляд плоскої прозорої пластини, яка надягається на монітор і має вигляд зовнішнього екрана. Сенсорний екран Magic Touch робить поверхню монітора «чутливою» до дотику.
Цифрові фото- та відеокамери — це пристрої, призначені для введення графічної та звукової інформації (фотознімки для фотокамер та відео зображення зі звуком для відеокамер).
Сканер — це пристрій для введення графічних зображень з паперу. За допомогою спеціального програмного забезпечення можна розпізнавати текст, введений за допомогою сканера, і це дозволяє швидко переносити у комп'ютер надрукований (на принтері, друкарській машинці, а іноді — навіть рукописний) текст. Введена інформація може оброблятися за допомогою графічних або текстових редакторів, зберігатися, виводитися на друк тощо.
Основними показниками сканерів є глибина кольору та оптична здатність. Глибина кольору --це обсяг пам'яті (звичайно в бітах), який відводиться для кодування кольорової палітри.
Оптична здатність вимірюється кількістю точок, які містяться в одному дюймі, від оптичної здатності напряму залежить якість зображення. Одиниця виміру оптичної здатності називається «dpi» (від англ. Dot Per Inch — кількість точок на одному дюймі).
Зараз існують сканери ручні, сторінкові (листові), барабанні, планшетні і проекційні. Крім цих видів активно розвиваються і спеціальні ручні сканери, які вводять текст рядками.
Ручний сканер —- це невеликий за розмірами пристрій, він складається з оптичної системи, рукоятки для переміщення сканера по зображенню та однієї або двох кнопок для включення і виключення процесу сканування. Користувач самостійно переміщує ручний сканер по поверхні паперу і поступово вводить зображення. Цей тип сканера має низьку оптичну здатність та невелику глибину кольору.
Кращі показники забезпечують сторінкові сканери, які мають спеціальний механізм протягування. Щоб ввести зображення у комп'ютер, необхідно протягнути аркуш паперу через сканер. Істотним недоліком такого типу сканерів є неможливість сканування з багатосторінкових оригіналів (скріплених паперів, книг, журналів тощо).
Барабанні сканери призначені для введення зображень з фотоплівок. Вони відрізняються високою глибиною кольору — понад 32 біт, що дозволяє опрацьовувати зображення з розрізненням близько 4,2 мільярда кольорів.
Найбільш розповсюдженими є планшетні сканери. Матеріал для сканування на планшетному сканері розміщується зверху сканера та прикривається кришкою. Вони дозволяють сканувати як багатосторінкові документи, так і
зображення, що за розмірами є більшими, ніж сканер. Оптична здатність таких сканерів може бути від 600 до 9600 dpi залежно від моделі, а глибина кольору — до 36 біт (близько 17 мільярдів кольорів).
Проекційні сканери призначені для введення проекцій тривимірних об'єктів. Ці сканери мають таку ж саму оптичну систему, як у цифрової фотокамери, що дозволяє вводити в комп'ютер будь-які зображення.
Мікрофон — це пристрій для введення звукової інформації. Мікрофон підключається до звукової плати, яка вмонтовується в системний блок.
ТЕМА 4. ПЕРИФЕРІЙНІ ПРИСТРОЇ
УРОК 2 ПРИСТРОЇ ВИВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ
Пристрої виведення інформації — це пристрої комп'ютера, призначені для передавання інформації від комп'ютера до користувача.
З часів створення комп'ютерів до 60-х років минулого сторіччя користувач міг отримувати від комп'ютера лише текстову інформацію, яка виводилася на папір. У сучасних комп'ютерах користувач має змогу одержувати від комп'ютера інформацію будь-якого виду: числову, текстову, графічну та звукову.
Моніто́р (monitor — слідкувати) або дисплей (display — відображувати) — електронний пристрій для відображення інформації. Сучасні комп'ютерні монітори бувають кількох типів:
на основі електронно-променевої трубки (CRT).
рідкокристалічні (LCD, TFT як підвид LCD)
плазмові
проекційні
Основна характеристика дисплею — розмір екрану (традиційно вимірюється в дюймах). Плазмові і проекційні монітори використовують там, де потрібен великий розмір екрану (діагональ метр і більше).
Розмір екрана вимірюється по діагоналі у дюймах. Використовуються монітори розміром 14", 15", 17", 19", 20", 21", 24, 28, від 30 та більше".
Принтери та плоттери — це пристрої для виведення на папір символьної та графічної інформації.
Існує багато моделей принтерів, однак, як правило, використовуються три види — матричні, струменеві та лазерні.
Друкування за допомогою матричного принтера здійснюється таким чином. Друкувальна голівка має 9 або 24 металеві голки, які розташовані в ряд. Голівка переміщується уздовж рядка, а голки вдаряють по фарбувальній стрічці і залишають на папері відбитки — крапки. Так формується повне зображення. Чим більше голок на друкувальній голівці, тим більше формується точок на папері, тобто краща якість друку.
У струменевих принтерах зображення формується з краплин чорнила — тонера. Друкува-льні голівки з кольоровим чорнилом виприскують тонер на папір. Швидкодія та якість друку за допомогою струменевих принтерів вища, ніж матричних. Розповсюдження набули кольорові струменеві принтери, які забезпечують якісний друк будь-яких кольорових текстів і зображень.
Найбільш швидке і якісне друкування забезпечують лазерні принтери, у яких зображення створюється лазерним променем на світлочутливому барабані, що знаходиться всередині принтера. Там, де промінь підсвічує поверхню барабана, виникає електричний заряд, який притягує сухі частки фарби-тонера. Коли барабан торкається паперу, тонер переводиться на папір. Потім тонер плавиться нагріванням і фіксується на папері.
Плоттери (від англ. plot — креслити), або графопобудувачі, призначені для друкування будь-яких складних графічних зображень великих форматів. Використовуються вони у галузях, де необхідне виготовлення креслень, схем, графіків, карт, діаграм.
Звукова плата — це пристрій комп'ютера, який забезпечує введення та виведення звукової інформації. Звукова плата вмонтовується в системний блок та виконує операції, пов'язані з перетворенням звукової інформації на цифрову та навпаки. До звукової плати можна підключати колонки або навушники (для виведення звуку) або мікрофон (для введення). Основним параметром звукової плати є розрядність, що визначає кількість бітів, які використовуються при опрацюванні звукових сигналів. Нині найбільш популярні 32- та 64-розрядні плати.
ТЕМА 4. ПЕРИФЕРІЙНІ ПРИСТРОЇ
УРОК 3 ПРИСТРОЇ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ КОМП'ЮТЕРНОГО ЗВ'ЯЗКУ
При фізичному з'єднанні двох або більше комп'ютерів виникає комп'ютерна мережа.
Комп'ютерна мережа — це сукупність комп'ютерів, які поєднані лініями зв'язку та оснащені комунікаційними пристроями та відповідним програмним забезпеченням.
Існує декілька способів поєднання комп'ютерів у мережу: пряме з'єднання, локальна мережа та глобальна мережа.
Пряме з'єднання — це з'єднання двох комп'ютерів для обміну даними за допомогою кабелю. Для прямого з'єднання непотрібні спеціальне апаратне або програмне забезпечення.
Локальні мережі (LAN — Local Area Network) поєднують групи невіддалених комп'ютерів. Для організації локальної мережі кожний комп'ютер повинен мати мережну плату (через яку і відбувається обмін даними) та відповідне програмне забезпечення. Локальні мережі звичайно використовуються на підприємствах та з'єднують декілька десятків комп'ютерів, вони часто організовуються для спільного використання ресурсів: мережних принтерів, жорстких дисків (які в цьому разі називаються серверами) тощо.
Глобальні мережі (WAN — Wide Area Network) — це мережі, які поєднують локальні мережі та комп'ютери, що знаходяться на великій відстані один від одного.
Модем (Modem — скорочення від модулятор-демодулятор) — пристрій зв'язку для перетворення аналогового сигналу в дискретний (модуляція) та навпаки (демодуляція), що, наприклад, дозволяє комп'ютеру передавати дані по телефонній лінії; він є пристроєм узгодження у телекомунікаційних системах, системах автоматичного керування тощо. Стосовно застосування модемів у комп'ютерній техніці, то модеми поділяють на внутрішні (що встановлюються усередині системного блока), зовнішні (що встановлюються ззовні системного блока), портативні (застосовуються з портативними комп'ютерами), групові (при об'єднанні відповідних модемних пристроїв в групи).
За сферою застосування модеми можна поділити на такі групи:
для комутованих телефонних каналів;
для виділених телефонних каналів;
для фізичних з'єднувальних ліній:
модеми низького рівня (лінійні драйвери) або модеми на коротку відстань (short range modems);
модеми основної смуги (baseband modems);
для цифрових систем передачі (CSU/DSU);
для стільникових систем зв'язку;
для пакетних радіомереж;
для локальних радіомереж.
Програмна складова інформаційної системи
Комплекс програм, які використовуються для роботи з комп'ютером, називається програмним забезпеченням.
Все програмне забезпечення персонального комп'ютера можна умовно поділити на три основні категорії:
• системне програмне забезпечення, яке є необхідним для управління роботою комп'ютера;
• прикладне програмне забезпечення, за допомогою якого користувач виконує необхідні роботи — редагує тексти, малює, здійснює розрахунки тощо;
• Інструментальні системи, які допомагають
створювати нові прикладні або системні програми для комп'ютера.
До системних програм належать: операційні системи та оболонки, драйвери, сервісні програми (утиліти), програми управління мережами тощо. Більшість системних програм постачається разом з комп'ютером та документацією до нього.
Операційна система — це комплекс системних та службових програм, які завантажуються при включенні комп'ютера і забезпечують діалог користувача з комп'ютером та управління комп'ютером. Крім того, операційна система забезпечує взаємодію програм із зовнішніми пристроями, взаємодію програм між собою, розподіл оперативної пам'яті, виявлення помилкових ситуацій, керування ресурсами комп'ютера, здійснює форматування дискет, завантаження програм тощо.
Для зручної роботи з операційними системами призначені оболонки (або операційні оболонки). В їх функції звичайно входить спрощення взаємодії користувача з комп'ютером, забезпечення зручного введення команд, відображення результатів виконання команд на екрані тощо.
Важливою складовою системних програм є програми-драйвери.
Драйвер — це програма, яка організує обмін даними між пристроєм і комп'ютером. Драйвери є необхідними для правильної роботи будь-якого пристрою (монітора, клавіатури, нагро-маджувачів тощо). Для кожного пристрою необхідний свій драйвер, для даного пристрою, як правило, не підходять драйвери схожого пристрою, який вироблений, наприклад, іншою фірмою. Драйвери пристроїв зазвичай постачаються разом із самими пристроями.
Сервісні програми (або утиліти) — це допоміжні програми, які розширюють можливості операційних систем. Програми-архіватори за допомогою спеціальних методів «пакування» дозволяють ущільнювати інформацію на дисках. Антивірусні програми призначені для діагностування і видалення комп'ютерних вірусів. Програми оптимізації дисків завдяки упорядкуванню даних забезпечують швидкий доступ до інформації на дисках.
Для персональних комп'ютерів розроблено тисячі прикладних програм різного призначення.
Прикладна програма (або пакет прикладних програм) — це сукупність програм, що забезпечують розв'язання задач певного типу.
Найбільш поширеними серед прикладних програм є текстові і графічні редактори, табличні процесори, системи управління базами даних тощо.
Текстові редактори та процесори — це програми, призначені для створення та обробки текстів. Відмінність між редакторами та процесорами є умовною, процесори звичайно мають більше засобів для створення складних за формою текстів.
Як правило, текстові редактори забезпечують використання різних шрифтів при наборі тексту, автоматичне розставлення переносів у словах, вирівнювання країв тексту, оформлення тексту у колонках, нумерацію сторінок, створення таблиць і діаграм, перевірку правопису та підбір синонімів тощо. Серед текстових редакторів поширеними є Microsoft Word, Latex (процесори), Corel WordPerfect, Lotus WordPro, Лексикон, Multi-Edit.
Табличний процесор (або програма для роботи з електронними таблицями) — це програма для опрацювання даних, які представлені у вигляді таблиці.
Табличні процесори звичайно дозволяють розв'язувати задачі, пов'язані з числовими розрахунками, з великими таблицями даних. Крім того, ці програми допомагають будувати дво-або тривимірні графіки, діаграми. Серед табличних процесорів поширення набули Microsoft Excel, Corel Quattro Pro, Lotus 1-2-3, StarCalc, SuperCalc.
Система управління базами даних (скорочено СУБД) — це програма, призначена для організації зберігання, опрацювання та пошуку інформації в базі даних.
База даних — це сукупність взаємопов'язаних даних, які відображають інформацію деякої предметної області.
Звичайно СУБД забезпечують введення даних, пошук, сортування записів, створення звітів тощо. Нині СУБД використовуються майже в усіх сферах людської діяльності. Найбільш популярні СУБД: Microsoft Access, Corel Paradox, Clipper, Oracle, FoxPro.
Графічний редактор — це програма, призначена для створення та опрацювання графічних зображень.
Як правило, графічні редактори надають користувачеві можливості зображення основних графічних примітивів (наприклад, відрізка, прямокутника, кола), перетворення мальованих об'єктів (переміщення, копіювання, збільшення). Сучасні графічні редактори дозволяють обробляти зображення, одержувати тривимірні зображення. Серед графічних редакторів виділяють програми художньої графіки -- Paint, Story Board, Adobe Illustrator, систему обробки
фотографій — Adobe Photoshop, універсальну графічну систему — CorelDRAW.
Існують програмні пакети, які поєднують у собі можливості текстових, графічних редакторів, електронних таблиць, систем управління базами даних. Ці програмні засоби називаються інтегрованими системами (або пакетами). Головна перевага їх полягає у тому, що вони мають схожі компоненти, передбачають єдині правила роботи з програмами, єдиний спосіб використання функціональних клавіш. Серед інтегрованих систем популярними є Microsoft Office, Claris Works, Corel Perfect Suite, Lotus Smartsuite, StarOffice.
До складу прикладного програмного забезпечення належать також засоби спеціалізованого призначення: математичні пакети, системи ділової і наукової графіки, системи автоматизованого проектування, бухгалтерські системи.
Інструментальні системи (або системи програмування) призначені для створення нових програм. В основі кожної інструментальної системи лежить мова програмування. Великої популярності набули системи програмування Visual C++, Borland C++ (для програмістів, які пишуть мовою програмування Сі), Visual Basic (на основі Бейсіку), Borland Delphi (на основі Паскаля).