Geum.ru

Ця книга розміщена на сайті

Вид материалаКнига
У той-таки день пам'ять преподобного отця нашого Аммона
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   46

У той-таки день пам'ять преподобного отця нашого Аммона96


Преподобний отець наш Аммон був родом єгиптянин, в юності осиротів од батьків своїх і навчався божественним книгам, а заразом і страху Божому. Коли ж виріс, принуджував його дядько пойняти жону; він же, не змігши збутися наполягань дядька свого, мислив подумки, у який би спосіб міг би зберегти вінця дівства і волю дядькову сповнити, у подружжі жити, тяготу ярма того носячи. І сталося так у час шлюбу: коли ввели його з дівицею у світлицю і всі вийшли, він же, зачинивши двері, сказав дівиці: "Послухай мене, сестро, і що скажу тобі, збагни. Подружжя це, у яке ввійшли, нічим не є ліпше дівства; добре-бо учинимо, коли не вкупі, а осібно спочивати почнемо, щоб дівство наше цілим зберегти — і добровгодимо Богу". І, вийнявши із пазухи книжицю, ніби від самого Христа та від апостолів, почав казати слова душекорисні їй, бо не вміла грамоти. Читаючи ж, і від себе прикладав повчання за даною йому від Бога благодаттю і радив їй, щоб чесне й ангельське життя провадила. Вона ж, зворушена бувши, каже: "Зволяю на все те, пане мій, що кажеш, оскільки ти вибираєш чисте життя, і я також цього хочу і готова все робити, що мені повелиш". І рече Аммон: "Хочу, щоб осібно пробували, ти в одному домі, а я в іншому". Дівиця ж, яка не хотіла такого розділення, говорить: "Ні, пане мій, в одному пробуватимемо домі, але на окремих ложах спатимемо". І так порадившись, установили чисте життя, і було подружжя їхнє садом, що цвіте кринами дівства, цнотою наповнене, і прохолоджувалося воно росою Духа Святого97. У такому подружжі пробули вісімнадцять років у великих подвигах, у пості й повстриманості, у неспанні та молитві й труді тілеснім. Дівиця-бо у домі все робила й трудилася, Аммон же щодня від рана до вечора у саді та городі землю копав і насаджував, великим трудом тіло своє мучачи. Увечері, прийшовши у дім, трохи спочивав зі святою своєю дружиною, а більше із сестрою. Опівночі ж обидвоє вставали на молитву, і вельми рано знову Аммон на діло своє виходив і пробував у роботі своїй до вечора. Так ота пара у молодих своїх літах, ніби у вогні живучи, не згоріла, умертвила-бо вуди свої, що були на землі.

По вісімнадцяти роках, коли прийшли вони у досконалу чистоту і святість, каже дівиця до Аммона: "Хочу щось змовити тобі, пане мій, і, коли послухаєш мене, з цього зрозумію, що істинно в Бозі любиш мене". Він же говорить: "Кажи, сестро, і коли буде корисно, маю тебе послухати". І рече дівиця: "Належить нам, пане, осібно жити, ти ж бо чоловік є святий, і праведний, і чистий, а я, наскільки можу, наслідую твоє життя, хай-но буде від нас і іншим користь. Живімо роздільно, не подобає-бо, щоб така твоя чеснотливість через співперебування зі мною схована була перед тими, що могли б тим користуватися і наслідувати цноті твоїй". Аммон же, почувши це, прославив Бога, що схилив серце дівиці до осібного життя, цього ж бо він віддавна бажав, і каже їй:

"Пані сестро, коли так є добровгідно тобі, щоб розлучитися від співперебування, май-бо ти оцей дім, а я вийду в інше місце". І, помолившись Богові, відлучилися одне від одного: Аммон пішов у гору Нитрійську і став ченцем, а гадана його жінка в домі своєму залишилася, у малому часі зібрала багато дівиць і заручила їх Христові, сама ж стала їм ігуменією. Поселився ж Аммон на горі Нитрійській і провадив пустельне життя, у яких трудах та подвигах, знає сам Бог, Йому ж день і ніч в теплоті духа служив і прожив у тому пустельному житті двадцять і два літа, і досконалим іноком виявився. Прославив Бог угодника свого і дав йому дар зцілення, і зцілював святий усілякі хвороби людям, що приходили до нього.

Якось приведено було до нього хлопця, його-бо скажений пес укусив і аж так нашкодив, що хлопець той сам на собі плоть власну кусав, біснуючись. Сказав святий його батькам, коли припадали до ніг святого Аммона, милості просячи, щоб вилікував сина їхнього: "Чого мені труду завдаєте, шукаючи в мене те, що вище за силу мою? У ваших-бо руках і хвороба, і зцілення йому є. Оскільки в однієї вбогої вдовиці (ім'я її назвав) украли вола, таємно зарізали та з'їли98, поверніть тож їй вола живого, і зцілиться ваш син". Це почувши, батьки біснуватого хлопця жахнулися, що святий знає їхні таємниці, і, визнавши той свій учинок, обіцяли з клятвою повернути вкрадене. Святий же, помолившись, зцілив хлопця і відпустив їх із миром. Вони ж бо з радістю у дім повернулися, тоді ж дали вдовиці вола замість того, якого, таємно зарізавши, з'їли.

Якось прийшли до нього два чоловіка заради благословення, їх-бо просив святий, щоб води йому привезли для потреби тих, що приходять: один-бо верблюда, а другий осла мав. І взяли велику посудину та й пішли з гори по воду. Коли ж наповнили посудину водою, мовить той, що мав верблюда: "Велика це посудина, гора ж висока, не бажаю цією тяготою заморити свого верблюда". Другий же, що залишився, узяв воду на свого осла і з великим трудом ледве зміг на гору завезти до преподобного. Той же, побачивши його, рече: "Нехай дасть тобі Бог благодать за працю твою, дитино99! Знай, що приятель твій, який не захотів привезти води до потреби нашої, тепер у печалі: позбувся верблюда свого". Пішов той чоловік услід друга свого і знайшов його, коли плакав, верблюд же його був з'їдений вовками за пророцтвом преподобного.

Про цього преподобного Аммона святий Анастасій Олександрійський у житії преподобного Антонія згадує і там про нього пише таке:

"Коли Аммон із Теодором, учнем Антонієвим, ішли до Антонія, випало їм прийти до вельми великої ріки, що називалася Ликос, і не могли інакше її перейти, тільки оголитися й перепливти. Тоді Аммон попросив Теодора відійти трохи від нього, щоб не бачити голизни один одного. Коли вони розійшлися, міркував Аммон, як би перейти ріку, не скидаючи одежі, соромився-бо і сам дивитися на голизну свою, її-бо ніколи не бачив, такий був цнотливий та чистий, що власної голизни соромився і за все життя своє не оголював тіла свого. Коли ж думав отак, ангел Господній підхопив його й переніс через ріку100 у миг ока і поставив на другому березі. Теодор же з великими зусиллями ледве переплив. Побачивши Аммона, що стояв на березі, здивувався, що так швидко перейшов таку бистрину річкову і, дивлячись на нього, побачив його всього сухого, ані сліду мокрого той не мав, жахнувсь і впав у ноги його, молячись, щоб сказав йому, як перейшов річковий потік. І, змушений братнім проханням, Аммон звістив, що був перенесений ангелом і поклав заборону, щоб нікому цього не розповідав про нього, доки не відійде з цього світу.

Прийшов-бо до святого Антонія преподобний і почув од нього такі слова: "Бог явив мені, що відійдеш ти, і через це закликав тебе, щоб утішитися з тобою раніше, аніж відійдеш до Бога, тож помолимося один за одного". Багато бесідували поміж себе, утішалися втіхою Святого Духа і, прийнявши благословення, Аммон відійшов від святого Антонія.

Невдовзі сидів якось Антоній Великий на горбі, звів очі свої горі й побачив душу Аммонову101, яку весело ангели на небо виносили, і порадів щодо цього вельми. Спитали ж його учні: "Яка причина, отче, радості твоєї?" Він же відповів: "Сьогодні авва Аммон переставився і бачу святу його душу, яку несуть ангели на небеса". Відзначили ж учні той день, у який святий Антоній про Аммонове переставлення повів, а по кількох дня прийшла братія із Нитрії й розповіла, що переставився до Господа святий Аммон. Порахувавши дні, виявили, що він у той день переставився, у який душу його бачив Антоній, коли ангели виносили її до небес, і прославили Бога".