Geum.ru

Ця книга розміщена на сайті

Вид материалаКнига
У той-таки день страждання святих безсрібників і рідних братів Косьми та Дем'яна і тих, що з ними
У той-таки день святого преподобного Лазаря Чотириденного, друга Христового, єпископа китеиського, перенесення чесних мощів із К
Місяця жовтня у 18-ий день Житіє святого апостола та Євангелиста Луки
У той-таки день пам'ять святого мученика старця Марина, котрий у місті Аназарві киликійському постраждав при царі Диоклитіяні ві
Подобный материал:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   46

У той-таки день страждання святих безсрібників і рідних братів Косьми та Дем'яна і тих, що з ними


Три є двійці святих безсрібників Косьми та Дем'яна, однаково цими іменами звані і які лікарську вправність мали: одні були сини Теодотії, жінки благочестивої, що з миром померли і покладені були на місці Фереман230; другі жили в Римі, мали вчителя-заздросника231, їх він на гору вивів, ніби збирати зілля, і камінням побив їх; треті ж бо ці, що їхня пам'ять пошановується тепер. Були з Аравійської країни, лікарське мистецтво знали. Коли ж повірили у Христа, велику кількість болящих безкоштовно вилікували не якимось зіллям, ані іншими мироварними ліками, але силою Христовою: проходили-бо міста й села, Христа проповідуючи, і від його імені подавали зцілення. А коли вченням і чудесами своїми про-



Мал. 7.

славилися всюди, схоплені були від ігемона в царство Диоклитіяна і Максиміяна, царів нечестивих, гонителів та мучителів християнських. І приведені були святі лікарі Косьма та Дем'ян у місто Киликійське, і стали перед ігемоном Лисієм, котрий запитав їхні імена, батьківщину та віру і, все взнавши, до ідольської жертви їх принуджував. А коли не захотіли і дерзновенно Христа ісповідували, спершу ігемон повелів їх бити без милосердя і не по-людському, тоді, зв'язаних, у глибину морську вкинув. Вони ж божественною силою від потоплення врятувалися: ангел-бо Господній розв'язав їхні вузи і здорових на сушу вивів. Це побачивши, ігемон повелів привести їх до себе і запитав, кажучи: "Оповіджте мені, яке це чарування ваше, через котре врятувалися з моря? І я бо хочу наслідувати вчення ваше". Вони відповіли: "Християни ми є, і жодних чарувань не знаємо і не вимагаємо їх. Христову маємо силу, що від усілякої біди нас збавляє і всіляку людину, котра закликає пресвяте ім'я Христове, рятує". І відведені були тоді святі в темницю. Назавтра їх вивели, повелів їх мучитель кинути у вогонь великий, але й від вогню цілими збережені були, бо вогонь природну свою силу втратив і не торкнувся їх, і не пошкодив їм. Дивувався ігемон вельми, повелів повісити їх і знову мучити: тоді слуги, за повеленням мучителевим, каміння кидали в них, щоб убити їх, але каміння від тіл їхніх, ніби від стіни, відскакувало і на тих, що кидали, летіло і їх побивало. По тому стріляли стрілами на святих, але і стріли, як і каміння, не пошкодили їхньої плоті, а більше самих стрільців. Нарешті, бачачи страждальців непереможних, ігемон осудив їх на мечне усічення, і усічені були за Христа святі безсрібники Косьма та Дем'ян із іншими трьома вірними: Леонтієм, Антимом та Євтропієм — і поховані були вкупі. Не тільки за життя їхнього, але й після смерті дано їм дар творити численні чудеса, болящим являлися і лікування подавали. їхніми ж молитвами нехай і ми дістанемо цільбу хворобам нашим душевним та тілесним. Амінь.

У той-таки день святого преподобного Лазаря Чотириденного, друга Христового, єпископа китеиського, перенесення чесних мощів із Кипрського острова до Царгорода.

Місяця жовтня у 18-ий день

Житіє святого апостола та Євангелиста Луки


Святий євангелист Лука родом був із Антіохії Сирійської232; змолоду навчався еллінської премудрості та вправності лікарювання, і був лікарем добрим, до того ж іконописцем визначним. Єгипетську та грецьку мови достатньо знав і вивчив до кінця єврейський закон, і до Єрусалиму дійшов. У той час Господь наш Ісус Христос, живучи в плоті з людьми, сіяв сім'я спасительного слова, що на серце Луки, ніби на добру землю, впало і, прорісши, принесло сторичний плід. Бо Лука, почувши вчення премудрості із вуст Божих, більший із того здобув розум, аніж в еллінських та єгипетських училищах, навчився-бо знати істинного Бога, в нього вірувати та й інших віри навчати. Він був один із сімдесятьох, яких сам у благовісті своїм поминає, кажучи: "Після того призначив Господь і інших сімдесят, і послав їх по двох перед себе до кожного міста та місця"233, — від отого-бо лику апостольського й Лука був, ходячи перед лицем Господнім, готуючи проповіддю святою шлях Йому й увіряючи людей, що прийде у світ сподіваний Месія. В час же спасительної страсті, коли був забитий пастир, розійшлися вівці, то цей блаженний Лука ходив, нарікаючи й плачучи, за Господом своїм, що зволив волею страждати. І коли сіяв слізьми, то з радістю взяв снопи свої, бо воскрес Христос; коли ж ішли із Клеопою в Еммаус234 і поміж себе бесідували про страсть улюбленого Вчителя свого та Господа, сам Господь явленням своїм утішив їх та й забрав усі сльози із очей їхніх, наблизився до них і сказав: "Про що говорите, сперечаючись між собою, ідучи, і є печальні". І був святий Лука супутником Того, що сказав про Себе: "Я — дорога, і правда, і життя"235. Ішов-бо з Ним і бесідував із Ним, пізнавши невимовну глибину премудрості, і таке солодке було повчання там святому Луці, коли вустами своїми найсолодший Ісус, почавши від Мойсея і від усіх пророків, оповів їм від усіх Писань, що були там про



Мал. 8.

нього. З цього добрий Христовий учень Лука, навчившись таїн Божих, всю Тивію Віотійську навчив святій вірі і просвітив багатьох, що були у тьмі невідання Бога, світлом розуму святого Євангелія. Але спершу із Христом на вечері возліг той, що мав із ним бенкетувати у Царстві Божому, і пізнав через переломлення хліба Сина Божого, якого Юда на Тайній вечері знати не захотів. Тут сердечний божественний пломінь святого Луки, що ховався усередині, через такі виявився слова: "Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі і коли вияснив нам Писання?" Хай же незабутня буде пам'ять його, він-бо всім серцем любив Господа236; після п'ятнадцяти літ, відколи Господь вознісся на небеса, з усілякою старанністю написав Євангеліє, написав же не тільки те, що сам бачив та чув, — і в серці своєму не тростиною, але любов'ю написане мав, — але й що чули й бачили ті, що перед тим за Христом ішли, як в Євангелії на початку пишеться: "Як нам ті розповіли, що спочатку були самовидцями і слугами Слова". Був Лука святий причасником болістей та праць Павлових у благовісті Христовому, ішов-бо за ним, проповідуючи Христа237 не тільки юдеям, але й поганам, і в Римі із ним був, як Дії апостолів являють, про це там написано, і був улюблений вельми Павлу, писав-бо до колосян, говорячи: "Вітає вас Лука, улюблений лікар"238, і в Посланні до коринтян похваляє його, кажучи: "А з ним разом послали ми брата, якого по всіх церквах хвалять за благовість, і не тільки оце, але вибраний був від церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу самого Господа"239. Святий Єроним вважає, що тут Павло похваляє святого Луку240.

Вийшовши із Риму, Лука пішов на Схід, благовістячи Христа, болі й праці переносячи заради Його святого імені, і, всю Лівію пройшовши, до Єгипту дістався і просвітив благовістям високу Тиваїду, і в Тивії Віотійській улаштував церкви, поставив священиків та дияконів, лікував болящих тілом та душею, і, багато вистраждавши, почив у Господі, маючи більше вісімдесяти літ.

На місці ж, де було покладено святе його тіло, прославив Бог угодника свого, на знамення лікарської практики його, подав ліки, що очні хвороби лікували. Тим відомий був його гріб вірним, що на всілякі хвороби при ньому цільбу діставали молитвами святого апостола. Довідався про цілющі мощі його Констанцій, син великого Константина241, послав Артемія, князя-єгиптянина, котрий згодом, за Юліяна-відступника, за Христа був мучений, і з великою честю мощі святого апостола та євангелиста Луки перенесено було у царське місто. Отож, коли із псалмами та піснями були принесені у місто, один скопець царської ложниці, на ім'я Анатолій, який довгий час у хворобі на ложі лежав, котрий немало вже й маєтку свого на лікарів протратив, шукаючи ціль-би від них і не дістаючи, тож цей, почувши, що вносяться у місто мощі святого Луки, від усього серця помолився до святого і, наскільки міг, устав із ложа й повелів вести себе до цілющого апостольського ковчега. Коли ж дійшов до нього і з вірою торкнувся, поклоняючись мощам святого, тоді звільнився від хвороби й повне здоров'я та міцність дістав242. Відтак на раменах своїх із іншими людьми ковчега з мощами поніс у церкву святих апостолів, і там, під священою трапезою, було покладено чесні мощі святого Луки із Андрієм та Тимотеєм.

Кажуть про нього, що він перший живописним мистецтвом написав образа Пресвятої Богородиці, яка тримає на руках Дитя, предвічного Господа нашого Ісуса Христа, та інші дві ікони Пресвятої Богородиці243 і приніс їх до Матері Господньої, [питаючи], чи догідно їй? Вона ж, бачачи ті свої образи, проказала пречесними вустами своїми таке: "Благодать народженого із мене і моя буде із тими іконами". По тому і святих верховних апостолів Петра й Павла зображення написав на дошках той-таки святий Лука, і від нього по всесвіту почалося те добре й пречесне діло — писання святих ікон у славу Божу та Богоматері і всіх святих на прикрасу Церкві та спасіння вірних, котрі доброчесно пошановують святі ікони. Амінь.

У той-таки день пам'ять святого мученика старця Марина, котрий у місті Аназарві киликійському постраждав при царі Диоклитіяні від ігетона Лисія.

І преподобного отця нашого Юліяна-пустельника, що жив у Месопотамії, при ріці Євфраті, котра на горі Синайській; на камені, на якому пророк Мойсей бачив Бога, збудував церкву, що стоїть і донині. Τού-бо у лютий час гоніння на церкву, що було від Юліяна-відступника, молився до Бога й почув голос, що з висоти мовив: "Не тільки заради твоїх молитов, але заради інших багатьох молінь та сліз злочестивий Юліян заколюється". І вбитий був у той час поганий той відступник. Багато-бо цей преподобний Юліян чудес учинив силою Божою, відтак відійшов до Господа.