Затверджено Ученою радою внту протокол №12 від 29. 06. 2006 р. Вінниця внту 2006

Вид материалаДокументы

Содержание


7.2. Структура дисертації
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


7.2. Структура дисертації


Дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною працею, тому вона повинна відповідати вимогам не лише за отриманими теоретичними та експериментальними результатами, але і за структурою.

Перелік основних структурних розділів наведено в підрозділі 3.2.

Зміст подають на початку дисертації. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів подають у дисертації окремим списком перед вступом.

У вступі (обсяг 3–4 сторінки) обґрунтовують актуальність обраної теми, мету і зміст поставлених завдань, формулюють об’єкт і предмет дослідження, зазначають обраний метод чи методи дослідження, теоретичну цінність, а також впровадження результатів дослідження.

Для висвітлення актуальності достатньо 1–2 сторінки, де головною є сутність наукової задачі.

Для з’ясування стану розробки обраної теми здійснюється стислий огляд та аналіз літератури, з якого можна зробити висновок, що дана тема ще не розкрита (розкрита лише частково або не в тому аспекті) і тому вимагає подальшого розроблення.

Від формулювання наукової задачі і доведення, що та частина задачі, яка є темою даної дисертації, ще не розкрита, переходять до формулювання мети дослідження, а також зазначення конкретних завдань, які будуть розв'язуватись відповідно до визначеної мети. Заголовки розділів дисертації визначаються з формулювання завдань дисертаційного дослідження.

В кінці вступу доцільно подати структуру дисертації, тобто навести перелік її структурних елементів і обґрунтування послідовності їх розміщення.

У розділах основної частини дисертації детально розглядаються методика і техніка дослідження та узагальнюються результати. Всі матеріали, які відіграють допоміжну роль під час розкриття теми дисертації і розв'язання основних завдань, виносяться в додатки.

Зміст розділів основної частини повинен точно відповідати темі дисертації та повністю її розкривати. У цих розділах дисертант стисло, логічно й аргументовано викладає матеріал згідно з вимогами ВАК України.

У результаті виконання теоретичної частини дисертації формулюється завдання експериментальних досліджень. Кінцевою метою є зіставлення даних теоретичних та експериментальних досліджень. Крім того, після завершення теоретичної частини визначають необхідний обсяг експериментів і очікуваний характер результатів.

Підсумкові дані розрахунків доцільно оформлювати у вигляді таблиць і графіків. Найважливіші з них слід подати в демонстраційних матеріалах під час захисту дисертації.

До початку експерименту чітко формулюється завдання і обґрунтовується методика. При виборі методики визначають обсяг кожного експерименту, обґрунтовують вимоги до вимірювальної та допоміжної апаратури і усвідомлюють, які параметри змінюються в ході експериментів, в яких межах і як повинні проводитися виміри.

Результати експериментів також оформляють у вигляді таблиць та графіків. Зіставлення результатів розрахунків та експериментів виносять в окремий підрозділ, бо вони є завершальними для обох частин дисертації. Тільки після такого зіставлення експериментальна частина дисертації буде повноцінною. Матеріали про впровадження результатів досліджень також слід виділяти в окремий підрозділ.

У тексті експериментальної частини необхідно відзначати ступінь участі всіх осіб, які допомагали проводити експерименти.

Стислий опис розроблених приладів, систем, технологій, результати їх випробування, впровадження, використання та оптимізації параметрів викладаються в останньому розділі основної частини дисертацій, а будь-яка більш детальна інформація виноситься в додатки.

Кожен розділ дисертації закінчується короткими висновками обсягом до однієї сторінки.

Висновки до розділів теоретичної частини повинні містити:
  • формулювання новизни результатів;
  • пояснення практичної цінності результатів.

Висновки до розділів експериментальної частини повинні містити:
  • стислий опис постановки експерименту (мета, умови і т.ін.);
  • стисле викладення отриманого результату з цифрами і фактами;
  • новизну отриманого результату;
  • аналіз відповідних даних, передбачених теорією з даними експерименту;
  • практичну цінність отриманого результату.

У кінці висновків рекомендується написати: “Основні наукові результати розділу опубліковані в працях [...].”

У загальних висновках наводяться:
  • перелік виконаних досліджень;
  • їх результати і висновки;
  • впровадження розробок і реалізація наукових положень;
  • технічний, економічний та соціальний ефект від впровадження,
  • рекомендації щодо подальшого використання практичних і теоретичних результатів роботи.

Після загальних висновків прийнято розміщувати бібліографічний список використаної літератури.

Здобувач зобов’язаний посилатися на джерела, з котрих у дисертації використано матеріали, окремі результати, ідеї чи висновки для розробки власних проблем, задач, питань. Не можна включати до бібліографічного списку праці, на які немає посилання у тексті дисертації і вони, фактично, не були використані. Не можна також включати до бібліографічного списку праць науково-популярні книжки і журнали, газетні статті та сайти з Internet.

До додатків виносяться допоміжні або додаткові матеріали, які переобтяжують текст основної частини дисертації, але необхідні для повноти її сприйняття та обґрунтування:
  • проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;
  • таблиці допоміжних цифрових даних;
  • протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;
  • інструкції і методики, опис алгоритмів і комп’ютерних програм, які розроблені в процесі виконання дисертаційної роботи;
  • ілюстрації допоміжного характеру.

Допоміжні покажчики розміщують після додатків, або замість них, коли немає останніх. Найбільш розповсюдженими є алфавітно-предметні покажчики, тобто перелік основних понять, що зустрічаються у тексті, із зазначенням сторінок, де вони згадуються.

Алфавітно-предметний покажчик істотно полегшує орієнтування в дисертації.