Geum.ru

Києво-Могилянська академія” Реферат

Вид материалаРеферат

Содержание


Роман Безсмертний
Роман Петрович Безсмертний
Подобный материал:
1   2

Роман Безсмертний


ссылка скрыта


Цей ресурс наповнений графікою. На мою думку навіть переповнений нею, як для сайту політичного діяча. Якщо, наприклад, сайт Олійника виглядає дуже гармонічно з точки зору балансу графіка-текст, то на сайті Безсмертного цей баланс явно зрушено в бік графіки. За обсягом сайт досить таки малий – він містить біографію Романа, розділ “Безсмертний як представник Президента”, “Представник у парламенті”, досить таки цікавий розділ “Команда Безсмертного”, цілком звичний розділ “Преса про Безсмертного”, Зворотній зв’язок (тобто можливість відіслати e-mail прямо з сайту), та останній розділ – Список лінків (посилань) на інші ресурси пов’язані з діяльністю Безсмертного. (Наприклад сервер Верховної Ради, сайти міністерств, Національного банку України, сайт Народно-Демократичної партії.)

Біографія подається досить таки докладно, і стилем написання трошки виділяється зі “стислої” концепції (якщо вона взагалі була) сайту:

Роман Петрович Безсмертний народився 15 листопада 1965 року в селі Мотижин Макарівського району Київської області. Батько — Петро Кирилович працював обліковцем, трактористом і землевпорядником Мотижинської сільської ради; мати — Ольга Дем’янівна працювала молодшою медичною сестрою Мотижинської дільничної лікарні. Зараз вони на пенсії. З 1983 по 1990 рік Роман Безсмертний навчався у Київському педагогічному інституті ім. Горького (тепер: Національний педагогічний університет ім. Драгоманова) на історичному факультеті. Після закінчення служби в армії, повернувся "довчатися" до ВУЗу. Одружився ще у студентські роки на студентці історичного факультету. У 1989 році у молодого студентського подружжя Людмили Леонідівни та Романа Петровича Безсмертних народилася дочка, Лілія. Ще під час навчання в інституті, на четвертому і п’ятому курсах, працював у місті Вишневому в середній школі №3. По закінченні вищого навчального закладу Роман Петрович іще глибше занурився у вчительську роботу. Працюючи у Бородянській середній школі №2 у дуже своєрідний період повалення ідеологічних ідолів тоталітарної епохи, займався вдосконаленням освітнього процесу, розробляючи свої методики викладання історії. У кабінеті історії завдяки його зусиллям було створено краєзнавчий музей, який існує і донині. Мрію про видання свого підручника не полишає й донині, згадуючи з ностальгічними нотками у голосі часи свого учителювання. Політичні процеси, які переживало наше суспільство у часи пробудження національної самосвідомості не пройшли повз молодого вчителя. Роман Безсмертний активно включився у політичне життя новопосталої держави, вступивши до лав Української Республіканської партії. У лавах партії доля звела Романа Безсмертного із Олексієм Васильовичем Голубом. Він, побачивши у молодому вчителі перспективу, переконав його балотуватися до Верховної Ради. У 1994 році — участь у виборах у рідному окрузі та… перемога! Попереду велика політика… Ставши народним депутатом, активно включився у вир політичної діяльності, будучи секретарем депутатської групи "Державність". На ниві законотворення працював у Комітеті Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності рад і місцевого самоврядування. Досвід політичної та депутатської діяльності приходив до молодого народного депутата у копіткій роботі поряд з досвідченими політиками, такими як Ігор Рафаїлович Юхновський. Його значення у становленні Романа Безсмертного як політика важко переоцінити. Роман Петрович був серед учасників підготовки та прийняття у червні 1995 року Конституційного договору, а згодом — у червні 1996 року Конституції України. Саме роботу над Конституційним Договором і Конституцією України Роман Безсмертний вважає одним з найбільш визначальних моментів своєї політичної біографії. Тим більше, що протягом розробки цих основоположних для української держави актів Роман Петрович знайшов однодумців. Саме під час важких перевантажень підготовчого процесу Конституції України зав’язалися і загартувалися його дружні стосунки із Михайлом Сиротою. Після прийняття Основного Закону Роман Безсмертний став членом депутатської групи "Конституційний Центр". Згодом він вступає до лав Народно-демократичної партії. Вихід з УРП був цілком зрозумілим, адже у партії намітилася страшна криза, яку вона вже ніколи не змогла подолати. Фактично, було знищено політичну базу партії, яка все більше відривалася від неоконсервативної модерної ідеології та скочувалася на манівці традиціоналізму і радикалізму. Ці процеси набули такого надзвичайного рівня загострення, що згодом з партії було виключено, навіть, тих, хто стояв біля витоків українського правозахисного руху і самої УРП. НДП, яка утворилася внаслідок злиття, а не розколу, на той час була найбільш перспективною партією, яка мала усі шанси стати осердям об’єднання національно-демократичних, прогресивних сил суспільства. 14 січня 1997 року — Указом Президента України Романа Петровича Безсмертного було призначено Постійним представником Президента України у Верховній Раді України. На цій посаді він працював у Верховній Раді України XIII та працює у парламенті XIV скликання. Серед основних завдань своєї діяльності бачить узгодження позицій Верховної Ради і Президента України та ефективне представлення політичної лінії Глави Держави у законодавчому органі. Хобі Романа Безсмертного — спорт, а конкретніше — футбол. Роман Петрович, як кажуть фахівці, досить непогано ганяє шкіряний м’яч по футбольному полю. Він грає у футбольній команді депутатів Верховної Ради України. Під час зустрічей з парламентарями інших країн не раз демонстрував гарний футбол. Сам Роман Безсмертний каже, що гра у футбол — це для нього найкраща форма відпочинку, спосіб оновити сили та отримати заряд позитивних емоцій.

Цей сайт був створений не до виборів і являє собою якраз один з тих не багатьох який створювався за для того щоб подати певну інформацію про людину взагалі, і можна сказати, що своєї мети він досягає.

Останнім я хотів би розглянути сайт (навіть не сайт, а сервер) Олександра Мороза. Він займає зовсім окреме місце в групі політичних сайтів просторів Уанету. Цей сайт можна по праву вважати взірцем для створення не тільки політичних ресурсів, а й сайтів взагалі – таке враження, що над його створенням працювала група досвідчених дизайнерів та психологів – настільки продуманим та красивим він виглядає. Наповненість цього сайту вражає – тільки в розділі «Людина» міститься 3 (!) різні біографії Мороза – в тому числі й статті про його життя з різних видань, як звичайних, так і Інтернет. І що вражає найбільше – цей сайт чи не єдиний з усіх розглянутих мною політичних сайтів інформація на якому дійсно поповнюється.
Сайт містить останні новини українського політичного життя, які будь яким чином пов’язані з Олександром Морозом. Також там можна знайти аудіо та відео файли (фрагменти інтерв’ю та виступів), інформацію про Мороза як політика, про життя його родини, подивитися родинний фотоальбом, прочитати цілу статтю присвячену його родині, навіть завітати на Літературну сторінку де міститься лірика Мороза, в розділі «Виступи» можемо переглянути всі основні промови Мороза, отже знайти все, що тільки може впасти на думку стосовно цієї людини.

Тут я хотів би подати фрагмент (бо в цілому цей документ займає більш ніж 6 сторінок) біографії Олександра Мороза, на мою думку якнайкраще викладення з усіх трьох. (Цей варіант був поданий в одному з видань минулого року).

МОРОЗ Олександр Олександрович. Народився 29 лютого 1944 року у селі Буда Таращанського району Київської області у селянській багатодітній родині, українець, закінчив Українську сільськогосподарську академію (інженер-механік), Вищу партійну школу при ЦК КГПУ. Служив в армії, працював викладачем, заввідділом технікуму механізації сільського господарства, інженером районного та обласного об'єднань "Сільгосптехніка". 3 1976 року - завідуючий сектором, заступник завідуючого сільськогосподарським відділом Київського обкому КПУ. 1983- 1989 рр. - секретар Київської облпрофради, перший секретар РК КПУ. 3 1989 року - завідуючий аграрним відділом обкому КПУ.

Народний депутат України з квітня 1990 року (Таращанський виборчий округ № 223). 1990-1994 рр. - секретар, заступник голови Комісії Верховної Ради з питань АПК. До серпня 1991 року лідер парламентської більшості Верховної Ради України.

Кандидат у Президенти України на виборах 1991 року. Від участі у виборах відмовився. У виборчій кампанії 1994 року посів третє місце. 3 18 травня 1994 року - Голова Верховної Ради України.

Співголова Конституційної Комісії. Голова СПУ. Автор книг: "Куди йдемо?", "Вибір", "Тема для роздумів".

Дружина Валентина Андріївна - пенсіонерка по інвалідності, дочки Ірина та Руслана, четверо онуків.

Вважаємо, що найвлучніше про нього сказав наш видатний сучасник, талановитий український поет, народний депутат України Борис Ілліч Олійник:

- Олександр Мороз - соціаліст центристського вибору. Себто, сповідує ідеї соціальної справедливості, істинного народовладдя. У деяких вузлових питаннях зближується з комуністами, особливо ж у неприйнятті концепції, за якою земля має стати товаром, себто - піти на продаж. Тут у ньому гору бере і його сільський родовід, і практика фахівця-аграрія...

Олександр Мороз - державник у найточнішому розумінні цього поняття. Він - за суверенну, незалежну Україну. Але водночас відкидає категорично вузьколобу, хуторянську модель самоізоляції від сусідів, далеких і близьких. Йому категорично ворожа русофобія і - взагалі - будь-яка фобія. Він - інтернаціоналіст у сенсі братерства з усяк сущими народами на землі...

Клопіт Морозові завдає і завдаватиме, як не парадоксально, його головний позитив, а саме - неординарність, - вважає Б.Олійник.

- Супротивники його "ловлять" і "ловитимуть" на довірливості до людей. 3 часом, зрозуміло, він стане обережнішим у доборі друзів і порадників, але в суті своїй - не зміниться.

Що особливо дратує і викликає патологічну лють у його опонентів?
Те, що Мороза не можна зламати і зігнути, оскільки у будь-якій царині - чи то суспільно-політичній, чи в суто економічній, - він почувається вільно, маючи за плечима не дилетантський набір фраз, а досить ґрунтовні знання. Це дає йому можливість "осаджувати" кавалеристські наскоки як справа, так і зліва. Причому, інколи на грані фолу. Тут уже діє емоційність його натури...

Зрозуміло, - завершує свою думку Б.Олійник, - що "осаджені" інколи мстять теж на грані фола. І так було та буде завжди, оскільки пересічність ніколи не прощала і не прощатиме неординарній особистості.

...

- Розумієте, - висловився якось Мороз, - щодня на мене накочується безліч усіляких клопотань і звернень, і я бачу шляхи їхнього вирішення, проте не маю фізичної можливості зробити це сам. Не раз стає лячно, що не всі вони будуть реалізовані.

А й справді. Прохачеві його питання видається найважливішим, тому кожен розраховує на увагу саме до себе, забуваючи, що таких, як він, протягом дня перед Головою проходять десятки. Це для нього болюча тема.

Леонід Федорович, один з охоронців Олександра Олександровича, сказав, що бачив багатьох державних діячів у роботі, але з тим, щоб людина цілком забувала про себе, з таким самозреченням зустрівся вперше.

- Я його знаю багато років, - розповів Володимир Савченко, - зі стану перевантаження він майже ніколи не виходить. Трапляється, уже по дорозі додому у машині щось пригадає - і маршрут змінюється: знову робота.

І все ж, незважаючи на щоденну перевантаженість і зайнятість, він встигає приділяти увагу багатьом людям, особливо тим, хто конче потребує його опіки й допомоги. Не забуває привітати ювіляра чи іменинника, сказати добре слово з нагоди свята чи якоїсь небуденної події.

Пригадується, як минулого року у перерві одного із засідань Політради, щоб викликати посмішку у зосередженого і похмурого Голови, йому подарували сувенірну цукерку. Подякувавши за неї, він несподівано відбувся жартом:

- Через кілька днів у моєї онучки день народження, ось їй вона й дістанеться.

...

Про Олександра Мороза можна ще багато розповідати. Інколи слухає класичну музику у концертному залі "Золоті ворота", у колі друзів з натхненням заводить "Ой чий то кінь стоїть?" чи грає в шахи, радіє кожній зустрічі з природою, її дарунками. Якось, тримаючи в руках букетик лісових суниць, замріяно сказав:

- Уявляю, якими вони були на лісовій галявині... То диво...

Так сказати може лише Людина, як кажуть, від землі, яка бачить і відчуває красу життя, знає їм ціну. То ж чи не звідси виростають пагони його толерантності і виваженості?

Отож, у нас є Голова. І не лише для Соціалістичної партії, але й для усієї України, її талановитого і мудрого народу.

Отже Олександр Мороз постає перед нами чи не як батько всієї нації, лідер всього нашого народу. Кожна деталь його сайту повністю продумана, на мою думку, такий сайт повинен би бути створеним для нашого Президента.


4. Висновки

Сайт Олександра Мороза вражає найбільше з усіх переглянутих. Нажаль сайтів такої якості дуже й дуже мало в політичному Уанеті, але існує все ж таки тенденція до їх появлення. Якщо ж розглядати існуючи зараз ресурси з точки зору сприйняття цих політиків відвідувачами їх сайтів, тобто розглянути процес творення іміджу конкретних політиків саме в глобальній мережі то виходить ось що – людина яка була прихильником наприклад Михайла Павловського та зайшла на його сайть може буквально втратити повагу до нього, а зайшовши після цього на сайт, наприклад, Мороза може навіть змінити свої політичні переконання. Іноді навіть починаєш розмірковувати – з я кою метою створюються ці ресурси? Цілком логічним, здавалося б, було їх створення з метою агітації, привернення уваги людей до політичних партій або окремих політиків, але після їх перегляду іноді навіть здається, що зроблені вони були з цілком зворотною метою. Іноді зустрічаються ресурси (наприклад, сайт Юліі Тимошенко) які судячи з їх вигляду були створені за принципом «Щоб було», бо майже ніякої корисної інформації не містять. Політичний Уанет в сучасному його стані – це «криве дзеркало» реального політичного життя в країні. І це стосується не тільки сайтів політиків, а й політичних ресурсів взагалі.

Майже кожний ресурс в Інтернет має свій еквівалент в реальному житті. Онлайн-бібліотеки, інтернет-видання, магазини. Політичні сайти таких аналогів не мають і не можуть мати. Де ще ви зможете так швидко знайти таку кількість інформації про цікавлячого вас діяча? Де ще цей діяч має змогу подати себе в такому світі як він цього бажає? Нажаль, більшість сучасних політиків це не розуміє або просто не використовує, хоча певні кроки в цьому напрямку вже зроблені й робляться. Будемо сподіватися, що невдовзі Політичний Уанет перетвориться з «кривого дзеркала» у прозоре вікно, та наші політики будуть повністю використовувати ті безмежні можливості що їх надає Інтернет як те сталося вже в багатьох розвинутих країнах світу.
  1. Ресурси
  1. Сайт Веб-видавництва «День»
    ссылка скрыта
  2. Сайт Анатолія Матвієнка
    ссылка скрыта
  3. Сайт комітету виборців України
    ссылка скрыта
  4. Сайт Миколи Плав’юка
    ссылка скрыта
  5. Політичне мережеве видавництво Парт-Орг
    ссылка скрыта
  6. Сайт Павловського
    ссылка скрыта
  7. Сайт Володимира Олійника
    ссылка скрыта
  8. Веб-журнал “Людина і Політика”
    ссылка скрыта
  9. Донецький політичний Сервер
    ссылка скрыта
  10. Сайт Олександра Мороза
    ссылка скрыта
  11. Сайт Юліі Тимошенко
    ссылка скрыта