Geum.ru

Прикарпатський національний університет імені василя стефаника на правах рукопису

Вид материалаДокументы
2.3. Відтворення природних рослинних ресурсів
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

2.3. Відтворення природних рослинних ресурсів



Раціональне використання природних об’єктів передбачає необхідність їх розширеного відтворення. Особливо важливого значення на сьогодні набуває відтворення природних рослинних ресурсів, які відіграють незамінну роль у підтриманні екологічної рівноваги, забезпе­ченні екологічного збалансованого розвитку навколишнього природного середовища в цілому.

При цьому існує нерозривний зв’язок між суспільними відносинами з приводу використання природних рослинних ресурсів та суспільними відносинами з приводу їх відтворення. Цей зв’язок відображений певною мірою і в нормативно-правових актах природноресурсового законодавства України.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Як вже зазначалося, всі природні ресурси поділяються на відновлювані та невідновлювані. В основі такого розподілу природних ресурсів - здатність природи та природних об’єктів до збереження, підтримання їх у первинному кількісному і якісному складі [66, с.28]. Природні ресурси можуть відновлюватися як за сприяння людини, так і в ході природного кругообігу речовин в природі. Критерієм віднесення ресурсів до невідновлюваних є неможливість їх відновлення за час, що відповідає часу господарської діяльності людини (наприклад, мінеральні ресурси).

Під лісовідновленням розглядають по­са­д­ку, по­сів та при­ро­д­не по­но­в­лен­ня лі­су на зру­бах, зга­ри­щах, га­ля­вах, пу­с­ти­рях та ін­ших пло­щах, що бу­ли під лі­со­м [105, с.50]. Слід погодитися з І. А. Іконицькою в тому, що своєчасне і якісне відновлення лісових ресурсів є одним із головних завдань в галузі охорони природного середовища. [136, с.158].

Вірно зазначає А. П. Гетьман, що слід відрізняти відновлення лісів, яке здійснюється на землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища тощо), від лісорозведення, яке здійснюється на землях, не вкритих лісовою рослинністю (яри, крутосхили, піски, пустища тощо) [49, с.262]. Крім того, лісовідновлювальні роботи в різних природних зонах країни проводяться з урахуванням основного призначення лісів, необхідності збереження і поліпшення складу лісів, підвищення їх якості, розширення площ, зайнятих лісом [60, с.51].

Необхідно зауважити, що в Законі України «Про рослинний світ» (ч.2 ст.23) вживається також поняття «поновлення природних рослинних ресурсів» при характеристиці відтворювальної діяльності у цій сфері, що здійснюється штучними способами. Проте, на наш погляд, поняття «відновлення» та «поновлення» можна в даному випадку розглядати як синоніми.

Таким чином, відновлення слід розглядати як одну з основних форм відтворення природних рослинних ресурсів, що передбачає приведення об’єктів рослинного світу та рослинних угруповань до їх природного стану. Співвідношення між поняттями «відтворення» та «відновлення» при характеристиці відповідної діяльності стосовно природних рослинних ресурсів можна охарактеризувати як співвідношення загального і часткового.

Відтворення – це категорія економічна. Проте відтворювальна діяльність має і юридичний аспект, оскільки значна частина відносин по відтворенню природних багатств виникає, змінюється і припиняється у встановленому законом порядку, зміст їх носить і правовий характер.

Тому під відтворенням природних рослинних ресурсів можна розглядати сукупність правовідносин, тобто врегульованих нормами «флористичного» [84, с.19] права суспільних відносин, учасники яких наділені специфічними правами та обов’язками у сфері здійснення заходів, спрямованих на поліпшення кількісних та якісних характеристик природних рослинних ресурсів.

Суспільні відносини щодо відтворення природних рослинних ресурсів можна поділити на види (групи) за певними критеріями:

- залежно від об’єкта правовідносин: правовідносини щодо відтворення лісів і правовідносини щодо відтворення нелісової рослинності;

- залежно від значення природних рослинних ресурсів, що підлягають відтворенню: правовідносини щодо відтворення природних рослинних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення;

- залежно від правової форми здійснення відтворювальної діяльності: відновлення природних рослинних ресурсів та створення рослинного покриву (в т.ч. лісорозведення);

- за специфікою способу відтворення природних рослинних ресурсів: суспільні відносини по природному відтворенню природних рослинних ресурсів (регульованому та нерегульованому), суспільні відносини по штучному відновленню природних рослинних ресурсів і суспільні відносини по відтворенню природних рослинних ресурсів, що здійснюється комбінованими способами.

Правовідносини щодо відтворення природних рослинних ресурсів наділені специфічними ознаками, що вирізняють їх з-поміж інших суспільних відносин, в тому числі відносин природокористування. Така специфіка суспільних відносин по відтворенню природних рослинних ресурсів зумовлена, насамперед, особливостями їхнього змісту, тобто специфічним колом прав та обов’язків суб’єктів у сфері здійснення заходів по підвищенню кількісного та якісного стану природних рослинних ресурсів.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Переведення площ лісових культур і природного поновлення до вкритих лісовою рослинністю земель та передача в експлуатацію створених захисних насаджень здійснюється згідно з галузевими стандартами [50, с.549].

За дотриманням Правил відтворення лісів здійснюється державний контроль Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань лісового госпо­дарства, центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та їх органами на місцях, іншими державними органами, місцевими органами державної ви­конавчої влади і самоврядування.

На практиці лісовирощування характеризується великою тривалістю виробничого циклу. Вирощування стиглих березових, грабових, осикових насаджень триває 40 - 50 років; соснових, ялинових і ялицевих – 70 - 90 років; дубових, букових – 100 - 120 років [103]. Це породжує ряд економічних проблем стосовно планування собівартості продукції, фінансування затрат на лісовирощування, матеріальне стимулювання ефективного лісокористування та інших, які ще не вирішені.

Процес лісовирощування відбувається головним чином під впливом природних факторів (родючість ґрунтів, клімат та ін.) їх вплив на лісовирощування значно більший, ніж в сільському господарстві. Помилки на початку виробничого циклу мають довгострокові негативні економічні і екологічні наслідки їх необхідно виявляти й усувати в перші роки лісовирощування [103].

Не сприяє покращенню ситуації в лісовому господарстві система фінансування та методологія формування державного лісового доходу, за якими лісовирощування виявляється збитковим внаслідок переливу рентних коштів у інші галузі, що є споживачами деревини [29, с.41].

Важливе економічне і соціальне значення мають ресурси недеревної рослинності та лісової фауни, з яких комплексні лісові підприємства виготовляють цінні харчові продукти. Як зазначають вчені, в Україні є значні резерви збільшення заготівлі недеревної рослинності [198, с.45-47]. На думку фахівців перспективним є і плантаційне лісорозведення, особливо на непридатних для сільськогосподарського виробництва землях [13].

Підвищення лісистості території України до 20 % дасть змогу в перспективі забезпечити лісопромисловий комплекс місцевими сировинними ресурсами, поліпшити кліматичні умови і їх позитивний вплив на продуктивність сільського господарства, а також збільшити рекреаційний потенціал лісів і його позитивний плив на здоров’я населення [13].

Для України, в зв’язку з розвитком аграрного сектора особливе значення має захисне лісорозведення. Під впливом ерозії знаходяться біля 15 мільйонів гектарів земель, а щорічний приріст еродованих земель становить понад 80 тис. га. Дається взнаки висока розораність сільгоспугідь (57%), тому полезахисне лісорозведення в Україні має надзвичайне важливе екологічне і економічне значення [97]. З метою зменшення впливу ерозійних процесів на сільськогосподарські угіддя та підвищення родючості ґрунтів здійснюється розширене відтворення лісів за рахунок залучення для цього нових земель.

Загальні показники відтворення лісових ресурсів в Україні за період з 1990 р. до 2004 р. наведені у табл. 2 (Додаток Б). Як свідчать наведені дані, період з 1990 р. до 2000 р. характеризувався загальним зниженням показників відтворення природних рослинних ресурсів (зокрема, лісів), тоді як з 2001 р. і дотепер відбувається певне їх зростання, що в цілому є позитивною тенденцією.

Що стосується даних по лісовідновленню, посівах і посадках лісових культур за регіонами, то найвищі показники в Житомирській, Рівненській та Чернігівській областях. Івано-Франківська область - має шостий показник з лісорозведення, та сьомий – з лісовідновлення.

Аналогічні тенденції характерні і для відтворення лісів у лісах Держкомлісгоспу, відображені у табл. 3 (Додаток В).

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Державною програмою «Ліси України» визначено її очікувані результати, досягнення яких буде реальною запорукою вирішення більшості екологічних проблем у зазначеній сфері. Це відображено у табл. 4 (Додаток Г).

Разом з тим, Концепцією реформування та розвитку лісового господарства України [184] передбачається коригування Державної програми „Ліси України” на 2002-2015 роки, в результаті чого до 2010 року пропонується виконати: лісовідновлення на площі 370 тис. гектарів; лісорозведення (створення нових лісів) – 300 тис. гектарів; лісозахисні заходи – 1,9 млн. гектарів; лісовпорядні роботи - 7,6 млн. гектарів. Загальна площа лісів зросте на 3%, а запас деревостанів – на 13%.

Основні завдання щодо охорони, використання та відтворення ресурсів рослинного світу визначені Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки, затвердженою Законом України від 21.09.2000 р. «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки»[141].

Спеціальні норми щодо відтворення природних рослинних ресурсів, занесених до Червоної книги України та рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги, визначаються Законом України від 7 лютого 2002 р. «Про Червону книгу України» ( ст. 11) [188] та Положенням про Зелену книгу України, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки ссылка скрыта від 19 лютого 1997 р. N 17 [152].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

На сьогодні ж, як зазначалося, слід доповнити розділ ІІІ Закону України «Про рослинний світ» нормами, які визначатимуть заходи щодо відтворення природних рослинних ресурсів, чіткі вимоги щодо способів такого відтворення, суб’єктів відтворення тощо. У майбутньому такі норми Закону України «Про рослинний світ» в сукупності з відповідними приписами Лісового кодексу України складуть основу окремого розділу Кодексу про рослинний світ. При цьому деталізація нормативно-правових приписів щодо відновлення лісів та нелісової рослинності повинна забезпечуватися нормативними актами підзаконного характеру (постановами Кабінету Міністрів України).