Geum.ru

Сенич Марія Володимирівна Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника

Вид материалаДокументы

Содержание


Об’єктом дослідження є
Методологія дослідження
Ступінь наукової розробки проблеми.
Метою дослідження
Завдання дослідження
Наукова новизна.
Практичне значення
Основна частина
Методи протидії і превентивного розв’язання етнічних конфліктів
Необхідність міжнародної домовленості у сфері непорушності кордонів та протидії регіональному сепаратизму.
Подобный материал:




Сенич Марія Володимирівна

Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника

(Політологія й міжнародні відносини)


міжнародна безпека Центрально-Східної Європи У контексті протидії Загрозам сепаратизму

    1. Міжнародні відносини

Ключові слова: міжнародна безпека, Центрально-Східна Європа, етнічні конфлікти, регіональний сепаратизм.


ВСТУПНА ЧАСТИНА

Актуальність теми. Глобальна система міжнародних відносин перебуває у стані перманентної протидії викликам, які здатні порушити безпеку і стабільність. На початку ХХІ ст. спостерігається криза однополярної системи, яка демонструє малу ефективність у протидії новим загрозам міжнародній безпеці. Це знайшло свій вияв у кризі системи міжнародного права, фінансовій кризі і т.д.

Посилення загроз міжнародній стабільності вестиме до формування нової глобальної системи, яка впливатиме також на трансформацію міжнародних відносин на регіональному рівні. Ці зміни здатні особливо вплинути на регіон Центрально-Східної Європи (ЦСЄ), оскільки наприкінці ХХ ст. він зазнав кардинальних трансформацій і знаходиться на лінії стику західної, православної та ісламської цивілізацій. Демократичні зміни в регіоні не набули характеру незворотних, суспільства характеризуються нестабільністю, політичним протистоянням, поляризованими формами демократії. Регіон перебуває у безпосередній близькості з вогнищами багатьох етнічних конфліктів, зокрема на Балканах і Кавказі, поширення яких здатне дестабілізувати ситуацію в сусідніх державах. Існування проблеми невизнаних держав, регіонального сепаратизму і етнічних конфліктів загрожує безпеці не тільки сусідніх країн, але і всього міжнародного співтовариства. Слід нагадати, що протягом останнього століття регіон ЦСЄ двічі ставав епіцентром вибуху світових війн.

Серед держав Центрально-Східної Європи, особливо вразливих на глобальні зміни, слід віднести також Україну, яка перебуває у сфері конкуренції геополітичних інтересів Росії, США і ЄС. Тому завданням аналітичних центрів і урядових структур є виявлення загроз і превентивне реагування у напрямку їхнього послаблення, редукції чи пристосування до нових умов, яке б гарантувало безпеку макрорегіону, держави і суспільства.

Об’єктом дослідження є вплив стратегічних змін глобального масштабу на міжнародну безпеку країн Центрально-Східної Європи.

Предметом дослідження виступають основні концепції і методи гарантування міжнародної безпеки Центрально-Східної Європи у галузі протидії етнічним конфліктам і сепаратизму.

Методологія дослідження передбачає використання комплексу політологічних та історичних методів: аналізу і синтезу, моделювання, компаративістського, біхевіористського і т.д.

Ступінь наукової розробки проблеми. Відносно невелика часова віддаленість процесів геополітичних трансформацій, виникнення вогнищ етнічних конфліктів і регіонального сепаратизму в ЦСЄ та важкодоступність джерельної бази зумовили відсутність комплексних праць зі згаданої теми. Джерельну базу дослідження склали щорічні звіти Генерального секретаря ООН [9], документи міжнародних дослідницьких центрів [22], статистичні дані про національну структуру населення держав ЦСЄ [14].

Методологічну і концептуальну основу дослідження становлять роботи класиків політичної думки в галузі проблем миру і безпеки: Р.Арона [7], З.Бжезінського [10], М.В.Дойла [13], С.Ф.Гантінгтона [17], С.Вірта [24] та ін. Зокрема, питання залежності конфліктогенного потенціалу від типу політичного режиму проаналізовано у дослідженнях М.В.Дойла і С.Вірта, які на основі прикладів багатьох держав прийшли до висновку про несхильність ліберально-демократичних режимів до ініціювання конфліктів. С.Ф.Гантінгтон вивчав механізми миротворчих заходів під час міжцивілізаційних конфліктів.

Конфліктогенність міжнаціональних відносин ЦСЄ у період розпаду біполярної системи стала предметом досліджень Б.Данчака [12], М.Говарда [16], Г.В.Лапідуса [20] та Г.Сімона [23]. Проблемі врегулювання сецесіоністських конфліктів у Європі присвячені публікації Б.Коппітерса, Э.Ремакля, А.Звєрєва [1; 6], М.Майорова [3], С.Толстова, В.Чумакова [5] та інших. Проблеми етнічних конфліктів на території колишньої Югославії та міжнародно-правові проблеми, пов’язані з проголошенням незалежності Косова, висвітлено у працях А.Бальцера, М.Качмарчика, В.Станіславського [8], П.Рудякова [4] та ін.

Таким чином, на основі короткого огляду фахової літератури слід констатувати недостатню вивченість проблеми етнічних конфліктів і сепаратизму у ЦСЄ.

Метою дослідження є аналіз шляхів і методів протидії негативному впливу етнічних конфліктів і регіонального сепаратизму на міжнародну безпеку ЦСЄ з метою гарантування стабільного демократичного розвитку.

Завдання дослідження:
  • Прогнозування напрямків еволюції міжнародної системи та спричинених нею загроз;
  • Визначення впливу етнічних конфліктів і регіонального сепаратизму на дестабілізацію міжнародної безпеки ЦСЄ;
  • Розробка і пропозиція концепцій і методів протидії етнічним конфліктам та сепаратизму для регіону ЦСЄ.

Наукова новизна. У роботі вперше здійснено дослідження проблем міжнародної безпеки ЦСЄ у контексті протидії етнічним конфліктам і регіональну сепаратизму.

Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їхнього застосування у роботі політологічних аналітичних центрів та відповідних урядових структур. Результати дослідження можуть використовуватися також у науковій і навчальній діяльності.

Апробацію результатів здійснено на 11 міжнародних наукових конференціях в Україні, Німеччині, Польщі і Росії та у 9 публікаціях.


ОСНОВНА ЧАСТИНА


Активізація нових загроз міжнародній безпеці Центрально-Східної Європи у контексті трансформації глобальної системи.

З кінця 1980-х років міжнародна система зазнає трансформацій, які за масштабами можна порівняти з результатами світових війн. Перемога Заходу в “холодній” війні на певний час встановила однополярне домінування. Наслідком цього процесу стало суттєве звуження сфери впливу Росії у ЦСЄ, унезалежнення держав регіону, розширення ЄС і НАТО на схід. Однак останнім часом появилися обґрунтовані підстави стверджувати можливу тенденцію еволюції міжнародної системи у напрямку багатополярності. Деякі держави вже висувають претензії на ширшу участь у вирішенні глобальних проблем. Зміна співвідношення сил актуалізувала проблему реформування ООН, особливо Ради Безпеки, розширення групи G8 до G13.

Глобалізація, посилюючи взаємозалежність і взаємовплив держав, змінює пріоритети у міжнародних відносинах. На заміну військово-силовим критеріям могутності приходять фінансово-економічні, інформаційно-інтелектуальні та сировинні ресурси. Загострення суперництва між державами суттєво впливає на кризу системи міжнародного права. На фоні цих змін відбуватиметься зростання суперечності між принципами самовизначення і непорушності кордонів. Протягом останнього століття геополітичні потрясіння приводили до зростання кількості держав. Збереження цієї тенденції приведе до посилення етнічних і прикордонних конфліктів. Багатонаціональні держави перебуватимуть під загрозою сепаратистських викликів і сецесіоністських конфліктів. Регіональний сепаратизм у багатьох випадках поєднуватиметься із використанням тактики тероризму.

Особливо загрозливою є тенденція підтримки сепаратистських рухів ззовні, що здатне спровокувати вибух міждержавних прикордонних конфліктів. У контексті трансформації міжнародних відносин останніх місяців слід констатувати зростання у ЦСЄ загрози сецесіоністських конфліктів та регіонального сепаратизму.


Методи протидії і превентивного розв’язання етнічних конфліктів

Відносно пізня суверенізація народів Центрально-Східної Європи спричинила невідповідність етнічних і державних кордонів та наявність проблеми національних меншин. Особливо гостро проблема проявилася на Балканах і Кавказькому регіоні, однак існують “заморожені” конфлікти в інших державах, які можуть інспіруватися ззовні чи відновитися за певних обставин.

Превентивне розв’язання і протидія етнічним конфліктам передбачає застосування комплексу заходів політико-правового характеру:
  • демократизація суспільно-політичних відносин, що дає можливість виявляти і вирішувати конфлікти на початкових стадіях та виключає силові методи розв’язання;
  • імплементація державами принципів міжнародних конвенцій в галузі захисту прав національних меншин;
  • посилення впливу міжнародних організацій, які займаються превентивним врегулюванням конфліктів;
  • запровадження гнучкої системи адміністративного устрою (різні типи багаторівневих федералізацій і автономій);
  • застосування принципів народної дипломатії для примирення ворогуючих народів;

Важливим фактором врегулювання етнічних конфліктів Б.Коппітерс вважає європеїзацію – тобто перспективу вступу до об’єднаної Європи за умови врегулювання міжнаціональних проблем. “Європеїзацію в галузі врегулювання і розв’язання сецесіоністських конфліктів слід розуміти як процес, що приводиться в дію і стимулюється європейськими інститутами, насамперед Європейським Союзом, шляхом прив’язки остаточного вирішення конфлікту до певного ступеня інтеграції зацікавлених сторін в європейські структури” [1, с.27].


Необхідність міжнародної домовленості у сфері непорушності кордонів та протидії регіональному сепаратизму.

Підписання Гельсінських домовленостей 1975 р. у сфері непорушності європейських повоєнних кордонів забезпечило стабільність міжнародних відносин на кілька десятиліть та усунуло загрозу реваншизму. В результаті було створено КБСЄ (ОБСЄ), яка має ряд особливостей. Об’єднуючи більшість ядерних держав, організація позбавлена інструментів імплементації своїх рішень.

Розпад біполярної системи змінив співвідношення сил і привів до спроб ревізії Гельсінських домовленостей. Проголошення і визнання незалежності Косово, Абхазії і Південної Осетії створило небезпечний прецедент у міжнародному праві. Ця тенденція має загрозливі наслідки для ЦСЄ, на території якої чи у безпосередній близькості біля якої знаходиться кілька невизнаних держав чи потенційних вогнищ конфліктів (Придністров’я, Крим, Нагірний Карабах, Абхазія, Південна Осетія, Турецька Республіка Північного Кіпру, Чечня і т.д.). Поширення проблеми здатне дестабілізувати ситуацію у всьому макрорегіоні, оскільки кілька держав (Македонія, Молдавія, Україна, Румунія, Болгарія) мають численні компактні національні меншини і етнорегіони, що потенційно можуть висунути вимоги надання їм суверенітету. Крім того, поява невизнаних держав із погано контрольованими органами влади і кордонами здатні створити буферні зони, які можуть використовуватися для міжнародного тероризму, незаконної торгівлі зброєю, наркотиками і т.п.

Ревізія Гельсінських домовленостей може створити ланцюгову реакцію появи територіальних претензій навіть між державами, які раніше таких претензій не висували. Ця тенденція особливо небезпечна для держав, які знаходяться між різними військово-політичними блоками і не інтегровані у жодну систему безпеки.

Для України ця небезпека посилюється поляризацією суспільства та присутністю в Криму Чорноморського флоту РФ.

Вирішення проблеми можливе тільки шляхом широкої домовленості зацікавлених сторін. Пріоритетними пунктами такої домовленості повинно бути ствердження наступних принципів:
  • Відновлення поваги до принципів міжнародного права;
  • Скликання нової конференції з проблем європейської безпеки;
  • Створення нової міжнародної організації з питань європейської безпеки чи надання ОБСЄ повноважень для ефективнішої діяльності;
  • Активізація ролі ЄС у східній політиці та у підтримці міжнародної безпеки на континенті.

Підтримка сепаратизму може бути вигідна тільки деяким державам з точки зору тактики міждержавного суперництва, однак надзвичайно шкідливою у довгостроковій перспективі.

Тільки спільні зусилля держав і міжнародних організацій здатні гарантувати безпеку і стабільність у сфері протидії новим викликам.


Висновки

Трансформація глобальної міжнародної системи може мати згубні впливи на безпеку Центрально-Східної Європи, насамперед для країн, які не включені до жодної з колективних систем безпеки. Особливо загрозливими для цих держав є етнічні конфлікти, сепаратизм та корекція кордонів, оскільки ЦСЄ має кілька потенційних конфліктогенних осередків, вибух насильства в яких може поширитися на інші регіони.

Вирішення проблем протидії сепаратизму і етнічним конфліктам вимагає міжнародного консенсусу, поваги принципів міжнародного права та демократизації суспільно-політичного життя країн ЦСЄ. Перспективними для регіону є методи превентивного вирішення конфліктів та ініціювання громадських ініціатив в напрямку міжнаціонального примирення і співпраці.

Комплексні заходи міжнародного співтовариства, окремих держав і громадських інституцій здатні протидіяти загрозам чи мінімізувати їхній вплив на міжнародну безпеку.

  1. Европеизация и разрешение конфликтов. Конкретные исследования европейской периферии. – М.: Весь мир, 2005.- 312 с.
  2. Кашлев Ю. Международные отношения в зеркале информационной революции // Международная жизнь.- 2003.- № 1.- C. 118-128.
  3. Майоров М. Конфликты. Отойди от зла и сотвори благо // Международная жизнь.- 2002.- № 12.- С. 73-78.
  4. Рудяков П. Розчленування Югославії – перерозподіл Європи // Політична думка. – 1994. – № 3. – С. 103–107.
  5. Толстов С., Чумаков В. Конфліктність в сучасній системі міжнародних відносин // Нова політика. –1999. – № 5. – С. 32–35.
  6. Этнические и региональные конфликты в Евразии.- Кн. 3: Международный опыт разрешения этнических конфликтов / Общая ред. Б.Коппитерс, Э.Ремакль, А.Зверев. – М.: Весь мир, 1997.- 304 с.
  7. Aron R. Pokój i wojna między narodami.- Warszawa: Centrum im. Adama Smitha, 1995.- 227 s.
  8. Balcer A., Kaczmarski M., Stanisławski W. Kosovo before the final decision // CES Studies.- Warsaw: Centre for Eastern Studies, 2008.- № 27.- P. 47-81.
  9. Boutros-Ghali B. The 50th Anniversary Annual Report on the Work of the Organization.- New York: United Nations, 1996.- P.317-326.
  10. Brzezinski Z. The Grand Chessboard. American Primacy and its Geostrategic Imperatives.- New York: Basic Books, 1997.- 223 p.
  11. Common vision for common neighborhood. Conference Proceeding 3-4 May 2006.-Vilnius, 2006.- 223 p.
  12. Dančák B., Fiala P. (Eds.) Národnostní politika v postkomunistických zemích.- Brno: Masarykova Univerzita, 2000.- 316 s.
  13. Doyle M.W. Ways of War and Peace. Realism, Liberalism, and Socialism.– New York; London: W.W.Norton & Company, 1997.– 557 p.
  14. Eberhardt P. Między Rosją a Niemcami. Przemiany narodowościowe w Europie środkowo-Wschodniej w XX w.- Warszawa: PWN, 1996.- 427 s.
  15. Freedman L. Order and Disorder in the New World // Foreign Affairs.–1992.–№ 1.–P. 20–37.
  16. Howard M. The Springtime of Nations // Foreign Affairs.–1990.–№ 1.–P. 17–32.
  17. Huntington S.P. The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order.- London: The Free Press, 2002.- 367 p.
  18. Kennedy P. The rise and fall of the great powers. Economic change and military conflict from 1500 to 2000.- London: Fontana Press, 1989.- 898 p.
  19. Kondziela J. Badania nad pokojem: teoria i jej zastosowanie.- Warszawa: Ośrodek Dokumentacji i Studiów Społecznych, 1975.- 168 s.
  20. Lapidus G.W. Gorbachev’s Nationalities Problem // Foreign Affairs.–1989.–№ 4.–P. 92–108.
  21. Lehmann I.A. Peacekeeping and Public Information. Caught in the Crossfire.– London; Portland, OR: Frank Cass, 1999.– 175 p.
  22. Peace, Security and Conflict Prevention. SIPRI – UNESCO Handbook / Introduction by Adam Daniel Rotfeld and Janusz Symonides.– Oxford; New York: Oxford University Press; SIPRI; UNESCO, 1998.– 230 p.
  23. Simon G. Nationalism and Policy toward the Nationalities in the Soviet Union.–Boulder CO: Westview, 1991.– 483 p.
  24. Wearth S.R. Bez wojny: dlaczego państwa demokratyczne nie walczą ze sobą? – Warszawa: Politeja; świat Książki, 2001.- 383 s.