Баранівський В. Ф. Скворцова Т. Г. Етика бізнесу

Вид материала

Содержание

1.3 Визначення етики бізнесу як наукової дисципліни
Завдання професійної етики
Функціями етики бізнесу
Етика бізнесу
1.4 Контекст СУЧАСНОЇ ТРАНФОРМАЦІЇ ВІДНОШЕННЯ ДО ЕТИКИ
1 етап Управління, спрямоване на максимізацію доходів
2 етап - піклувальне управління
3 етап - соціальне управління
Перший фактор
Другим фактором

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 14

1.3 Визначення етики бізнесу як наукової дисципліни

Етика бізнесу – філософська дисципліна, що вивчає етичні засади діяльності людини в бізнесі. Це молода і не достатньо розроблена галузь етики. Методологічна основа дослідження етики бізнесу побудована на міждисциплінарному інтегруванні сучасних філософських, етичних, економічних, соціологічних, психологічних концепцій. Деякі питання, пов’язані з етикою бізнесу розглядаються в економічній етиці, етиці управління, етиці ділового спілкування. Формування етики бізнесу відбувалось під значним впливом етики утилітаризму, етики обов'язку, етики справедливості. Вона є частиною прикладної етики (біоетики, екологічної етики тощо), однією з найбільш молодих наук, яка дуже стрімко розвивається.

Система поглядів на етику бізнесу знаходиться на стадії становлення. На сьогодні науковці так і не дійшли єдиної думки щодо визначення етики бізнесу. Одні стверджують, що це сукупність моральних норм, правил та уявлень, які регулюють ставлення, поведінку і взаємовідносини людей в процесі їх виробничої діяльності. На думку інших авторів (Герет Т.М., Клоноскі Р.Дж.), етика бізнесу розглядає насамперед взаємозв'язок цілей і засобів бізнесу та специфічно людських цілей. А американська дослідниця Лора Неш розглядає етику бізнесу як один з різновидів професійної етики і пропонує таке визначення: це наука, що вивчає відповідність моральних норм людини діяльності та цілям ділової організації.

Досліджуючи питання про взаємодію права і моралі, більшість правознавців відзначають, що все, регульоване правом, так або інакше, регулюється морально, тобто підлягає моральній оцінці. Право і мораль мають загальнофункціональне призначення: вони формують еталони і стандарти поведінки, ціннісно-нормативну орієнтацію суспільства.

Правова система державно-організованого суспільства закріплює життєво важливі для всього суспільства вимоги моралі:

- що етична основа права, є важливою складовою загальної регулятивної потенції права;

- що право повинне бути етичним, закони повинні бути справедливими і гуманними.

Реалізація цих прав є умовою людського щастя, бо права людини по суті є його устремлінням на щастя, визнане законом.

У сучасній соціально-філософській літературі етичний бік діяльності розглядають поряд із феноменом культури у широкому діапазоні. Одним із його аспектів є культура підприємництва, від якої залежить рівень не лише цивілізованості ринкових економічних відносин, а й розвитку суспільства в цілому.

Ділова культура розуміється як сукупність соціальних норм, що, з одного боку, є регуляторами економічної поведінки особистостей і груп, а з іншого, виконують функцію соціальної пам'яті суспільства щодо трансляції, вибраковки й оновлення соціально-економічних цінностей, норм, традицій та еталонів повсякденної економічної поведінки.

Ділова культура — це "проекція" культури (загальної) на сфери соціально-економічних відносин. Ділова культура регулює економічну поведінку через взаємодію інституціональної та особистої своїх складових, моделюючи виконання трансляційної, селекційної й інноваційної функцій. Функції економічної культури: добір і вибракування цінності і норми, необхідної для виживання і подальшого розвитку економіки; накопичення еталонів економічної поведінки; трансляція з минулого в сучасність цінностей і норм, що регулюють розвиток економіки.

Отже, поняття “ділова етика” і “ділова культура” схожі, але не тотожні. Останнє є ширшим і включає поряд з етичними якостями ще й психологічні.

Універсальна етика виявляється недостатньою у регулюванні людської поведінки у різного роду специфічних видах діяльності. При цьому, універсальна етика розуміється як система універсальних та специфічних моральних вимог та норм поведінки, що реалізуються в суспільному житті. Такі універсальні етичні норми мають загальний характер, незалежно від професійної та соціальної приналежності людей.

Одною із найбільш активних частин росту етичного знання і накопичення морального досвіду стає прикладна етика .

Розуміння Етики бізнесу як сукупності етичних принципів і норм, якими має керуватися діяльність організацій і їхніх членів у сфері управління й підприємництва ґрунтується на основі саме прикладної етики.

Вперше прикладні етичні принципи представлені Аристотелем у творах "Етика", "Нікомахова етика" і "Політика". У цих творах Аристотель аргументує основні принципи:

приватна власність, примат двох головних виробничих галузей - сільського господарства й промисловості;
субпідпорядкованість торгівлі, лихварства й грошей стосовно виробничих галузей.

Існує декілька основних підходів до визначення статусу проблематики прикладної етики:

1) вона є додатком до етичної теорії та продовженням традиційної етики;

2) являє собою найновітніший варіант професійної етики;

3) виступає як перелік своєрідних практичних моральних питань сучасності;

4) є новою стадією розвитку етики, яка характеризується тим, що теорія моралі прямо об'єднується з моральною практикою суспільства.

Складовою прикладної етики постає „ професійна етика ”, яка здійснює систематизацію та кодифікацію правил та моральних норм професіоналів в економічній сфері – підприємців, управлінців.

Професійна етика – етика, що формується на основі професійних обов’язків та завдань. Її соціальною функцією є сприяння успішному вирішенню завдань певної професії. Професійна діяльність - це реалізація людиною своїх знань і творчого потенціалу у межах своєї спеціалізації, визначеної галузі. Моральні взаємовідносини в контексті різного роду професійної діяльності аналізуються саме в професійній етиці.

Завдання професійної етики та її основна соціальна функція полягає у впровадженні моральних принципів у професійній сфері суспільства. Вони охоплюють явища різних порядків:

етичну оцінку як внутрішньої, так і зовнішньої політики організації в цілому;
моральні принципи членів організації, тобто професійну мораль;
моральний клімат в організації;
зразки морального поводження;
норми ділового етикету - ритуалізовані зовнішні норми поводження.

Враховуючи прикладний аспект, етика бізнесу – є різновидом професійної етики і як і сам бізнес, існує тільки в суспільному контексті, де влада бізнесу, як і влада уряду, повинна обмежуватися в інтересах суспільства і прав громадян. Етика бізнесу представляє собою інструмент для аналізу і вирішення проблем, які виникають перед людиною, що займається бізнесом. Одним із основних її завдань є вивчення співвідношення моральних норм людини, діяльності й ділової організації, створення прикладних етичних програм (етичних кодексів, конституцій підприємств, проведення етичного аудиту).

Отже, в прикладному аспекті етика бізнесу бачиться як ситуативний аналіз економічної діяльності з урахуванням вимог і суджень громадськості.

У бізнесі мораль проявляє себе і в якості нормативно-регулятивного механізму, і як система цінностей, що надає змісту бізнес-діяльності та визначає напрям й характер самореалізації індивідів в економічному житті.

Важливими для сфери саме бізнесу є наступні принципи, що носять етичний характер:

влада, якою володіє бізнес, повинна відповідати обсягу соціальної відповідальності;
бізнес має діяти як відкрита система, що одержує від суспільства необхідну інформацію й надає суспільству об'єктивні відомості про свої операції;
у межах своєї компетенції бізнес повинен допомагати суспільству вирішувати соціальні проблеми;
стосовно соціальних витрат і доходів повинен служити одним з вирішальних факторів у процесі прийняття рішень; споживач повинен оплачувати всі витрати на виробництво продукції, надання послуг і т.п., включаючи соціальні витрати.

Найбільш виразно ці принципи проявляються в сфері маркетингу, оскільки через систему маркетингових заходів відбувається взаємодія фірми з її контрагентами, з конкурентним середовищем, із цільовими споживачами й суспільством у цілому. У тій частині, у якій маркетингові заходи стосуються розробки товару, велика соціальна відповідальність за користь (або шкоду) для людини. У тій частині, що пов'язана з організацією збуту й рекламою, найбільш тісним є зв'язок із суспільною думкою й, отже, найбільш ретельний контроль із боку суспільства (громадських організацій). У сфері маркетингових досліджень надзвичайно важливо не переступити грань, за якою одержання маркетингової інформації, необхідної фірмі, переростає у втручання в приватне життя й порушення відповідних прав людини. Тому менеджери, відповідальні за маркетинг, у найбільш явному вигляді зіштовхуються у своїй професійній діяльності з етичними проблемами.

Функціями етики бізнесу в такій перспективі стають трансформація нормативно-теоретичних конструкцій в реальну господарчу практику, віднаходження кореляції між „ідеально-етико-економічним” та „актуально-етико-економічним”.

Таким чином, Етика бізнесу - наукова дисципліна, що вивчає застосування етичних принципів у ділових ситуаціях, аналізує моральні відносини в бізнесі в контексті загальної етичної теорії, психології, економіки, стратегічного планування, фінансів, обліку, маркетингу тощо. Також представляє собою інструмент аналізу і вирішення проблем, які виникають перед людиною, що займається бізнесом.

Найбільш проблемними питаннями в етиці бізнесу є наступні:

взаємовідносини між корпоративною й універсальною етикою;
проблема соціальної відповідальності бізнесу;
питання застосування загальних етичних принципів у конкретних ситуаціях прийняття рішень;
способи підвищення етичного рівня організації;
вплив релігійних і культурних цінностей на економічну діяльність та деякі інші.

1.4 Контекст СУЧАСНОЇ ТРАНФОРМАЦІЇ ВІДНОШЕННЯ ДО ЕТИКИ

Застосування етичних принципів у бізнесі завжди викликали неоднозначне чи протилежне ставлення у підприємців.

Такі протиріччя між бізнесом і етикою можуть бути виражені у таких двох тезах:

У діловому спілкуванні, у бізнесі етика взагалі не потрібна. Головне завдання керуючого "робити якнайбільше грошей, усіляко пристосовуючись до норм суспільства, втіленого в законах і етичних традиціях. Така позиція розглядає етику як перешкоду для бізнесу. Мораль, борг, соціальна відповідальність не сприймаються як потреба у діловому спілкуванні. Приймається тільки воля, що розуміється як уседозволеність. Так само представники ділового прагматизму часто порушують закон, а цілі їхньої діяльності носять неетичний характер.
Етика бізнесу є необхідною умовою розвитку ринкових відносин. При цьому етика бізнесу виступає не тільки як мета розвитку бізнесу, але одночасно і як засіб (інструмент), що допомагає збільшити рентабельність, зміцнити ділові зв'язки, домогтися довіри, визнання й, в остаточному підсумку - успіху.

Більшість сучасних досліджень із становлення етики бізнесу позаісторичні. Саме поняття "етичного ведення справ" виникло ще в стародавності в купецькому середовищі. Репутація купця насамперед відбивала суспільну моральну оцінку його діяльності. Крім того, паралельно складався інститут меценатства, як форма соціальної відповідальності власників-підприємців.

У цілому, сприйняття суспільством ділової етики й соціальної відповідальності за XX сторіччя пройшло (у розвинених західних країнах) через такі три етапи:

керування, спрямоване на максимізацію доходів (до другої чверті XX століття): етичність другорядна стосовно прибутковості (період "дикого" капіталізму);
піклувальне керування (починаючи з 1930- х років): організація піклуватися про своїх співробітників і їхні родини остільки, оскільки це в остаточному підсумку веде до більше високої продуктивності й прибутковості;
соціальне керування (починаючи з 1960х-70х років): організація несе відповідальність перед суспільством у цілому й, зокрема , перед стейкхолдерами (групами зацікавлених осіб).

Розглянемо детальніше ці етапи.

1 етап Управління, спрямоване на максимізацію доходів

(до другої чверті XX століття): етичність другорядна стосовно прибутковості (період "дикого" капіталізму);

Широке поширення руху за етичність бізнесу стало можливим лише на початку XX століть. З початком XX століття розпочався перехід до розвитку і консолідації виробничої структури, створеної в період промислового перевороту. Ця нова смуга, що продовжувалася до 30-х років, отримала назву епохи масового виробництва. Цей період характеризується перевищенням попиту над пропозицією. Виникає необхідність пошуку нових способів збільшення виробництва, або, коли собівартість товару досить висока, пошуку способів її зниження, що привело до подальшого розвитку функціональної організаційної структури управління виробництвом. Так в компанії Дюпонов в 1905 р. було зроблене об'єднання виробничих підприємств, створені адміністративні відділи, організована збутова група. Відділи створювалися по функціональній ознаці: виробництво, збут, постачання, техніка і технологія, дослідження і впровадження. Управління в цей період будується переважно на основі контролю за виконанням задоволення попиту .

На перших етапах розвитку капіталізму домінуюча установка на діловий успіх і прагнення до прибутку викликали жорстоку експлуатацію найманої праці. Відповідно одержали розвиток теорії, націлені на примирення моральних принципів із прагненням до максимальної вигоди. Вершиною в розробці таких поглядів стала теорія М.Фридмана, відповідно до якої закон автоматично вважається інституційованим виразом моральних норм, отже, у бізнесі морально виправдані будь-які дії, якщо вони не суперечать закону (міркування чесності, моральності й справедливості не повинні впливати на ухвалення рішення). Ця позиція одержала назву "етики laіssez- faіre".

У 1924 р. Комітет з етики бізнесу при Торговельній палаті США вперше в історії запропонував національний етичний кодекс "Принципи ведення бізнесу". У ньому відзначено, що в основі бізнесу лежить довіра, що виникає зі справедливих взаємин, ефективного надання послуг і взаємної вигоди. Тут, однак, ще домінують принципи "примітивної етики" минулого століття, згідно яким моральне виправдання одержує будь-який бізнес, у якому партнери по угоді визнають їхній обмін еквівалентним.

2 етап - піклувальне управління (починаючи з 1930- х років):

організація має піклуватися про своїх співробітників і їхні родини остільки, оскільки це в остаточному підсумку веде до більш високої продуктивності й прибутковості;

Період, що охоплює початок 30-х - середину 50-х років увійшов в історію як епоха масового збуту. На початок 30-х років попит на основні споживчі товари став близький до насичення. Звідси необхідність переходу до ринкової орієнтації. З'являються дивізіональні структури управління. У керівників виникла необхідність набувати нові навички, міняти установки, перевчатися. Компанії вимушені перемикати увагу з виробництва на ринок, починається перехід від стандартної продукції до диференційованої. У галузях зі складними технологіями створюються лабораторії для наукових досліджень і досвідчених розробок. Однак до 40-х років форми організації носили статичний і монолітний характер. До всіх підрозділів застосовувався єдиний принцип побудови організації. Коли вводили нову структуру, малося на увазі, що вона залишиться незмінною протягом тривалого часу. У другій половині 40-х років із зростанням темпу нововведень з'явився перший тип динамічної структури (матриця проектів). У цей період управління будується на основі екстраполяції, коли темп змін прискорюється, але майбутнє ще можна передбачити шляхом екстраполяції минулого.

Під час кризи 1929- 1931 гг. "Новий курс" Ф.Рузвельта послужив відправним поштовхом у пошуках нових принципів організації господарської діяльності.

Наприкінці 50-х стратегічна активність, що зросла, породила тип подвійної структури, де стратегічна (підприємницька і інноваційна) робота виконується через стратегічну підструктуру (на базі стратегічних підрозділів), яка відрізняється від підструктури, що використовується для оперативної роботи в області маркетингу і на виробництві. У цей же час намітилася стійка тенденція до диверсифікації. В цей час у США сформувався ряд соціально-філософських доктрин, яким можна дати загальну назву "теорії людських відносин". У практиці корпорацій стали реалізовуватися гасла "соціального партнерства", "участі в доходах" і т.п. Концепція "людських відносин" одержала свою конкретизацію в комплексі конкретних професійних кодексів моралі (етика управління, етика бізнесу, етика ділового спілкування й ін.)

3 етап - соціальне управління (починаючи з 1960 х-70 х років):

організація несе відповідальність перед суспільством у цілому й, зокрема , перед стейкхолдерами (групами зацікавлених осіб).

Особливу увагу етичній поведінці у бізнесі почали надавати в 60-ті роки ХХ століття під впливом різних соціальних потрясінь (поширенням корупції серед як урядової бюрократії, так і відповідальних осіб різних корпорацій), загостренням проблем екології (забрудненням навколишнього середовища, ядерними і токсичними відходами), протестами проти ВПК (у зв'язку з війною у В'єтнамі). Протягом 60-х років відбувається стрімке зростання конгломератів. Сталелитейні компанії купували телевізійні станції, залізничні компанії купували фабрики готового плаття, нафтохімічні концерни купували авіалінії, готельні об'єднання приєднували до себе вертолітні заводи.Першими об'єктами етичного критицизму стали американські ТНК, особливо ті з них, які були присутні в Південній Африці під час режиму апартеїду. Згодом розробляється загальний контекст, в якому діяльність фірми могла б бути об'єктивно оцінена з етичної точки зору. В результаті виникає ділова етика.

У 70-ті роки під впливом інтернаціоналізації підприємницької діяльності, недостачі ресурсів і прискореного технічного оновлення конкуренція не слабшає, а посилюється. Для підприємства це означає, що звичний мир маркетингу і виробництва змінився незвичним миром незнайомих технологій, несподіваних конкурентів, нових запитів споживачів і нових рамок соціального контролю. Як відповідь на умови, що змінюються набувають поширення матричні, подвійні структури, поєднання різноманітних структур. Управління будується на основі передбачення змін, коли почали виникати несподівані явища і темп змін прискорився, однак не настільки, щоб не можна було вчасно передбачити майбутні тенденції і визначити реакцію на них.

У 80-і роки деякі підприємства, намагаючись пристосуватися до зростаючого динамізму зовнішнього і внутрішнього середовища, починають віддавати перевагу структурам типу «динамічної мережі» . Відбувається еволюція від процедур, що координуються ієрархічно до процедур, орієнтованих на ринок. При цьому основні функції розподіляються по окремих компаніях, які пов'язані між собою і з невеликою головною організацією, що є їх штаб-квартирою, єдиною електронною системою. Організація у формі мережі «гібридне рішення», що об'єднує три попередніх типи структур (функціональної, дивізіональної та матричної), що забезпечує більш ефективний варіант розмежування діяльності і зв'язків, а також пропорцій між автономією і контролем. Підрозділи, що займаються інженерними розробками, маркетингом, науковими дослідженнями і бухгалтерією, тепер не є складовими частинами однієї організації; вони стають самостійними організаціями, працюючими за контрактом. Управління будується на основі гнучких операційних рішень, які складаються в цей час, в умовах, коли багато які важливі задачі виникають настільки стрімко, що їх неможливо вчасно передбачити. Вже в 80-і роки така наука як етика бізнесу стала важливим предметом вивчення для спеціалістів. Було видано багато книжок, і більшість шкіл бізнесу включили цю науку до своїх навчальних програм. Не зважаючи на це, поки що дуже важко встановити межі даної області знань. Це пояснюється, в значній мірі, відсутностю загальної методології в цій науці, а також поширеним скептицизмом й впевненістю в тому, що більшість людей проігнорують будь які етичні норми, якщо вони будуть хоч у найменшій мірі суперечити отриманню прибутку в бізнесі.

90- і роки характеризуються різноманітністю всіх попередніх форм. У той же час під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників зберігається стійка тенденція до подальшої децентралізації управління, поширюється застосування мережевих структур. При швидких змінах економічної ситуації в противагу традиційному вдосконаленню організаційної структури підприємства все частіше застосовуються функціональні методи, в основі яких лежать принципи самоорганізації, автономпості окремих підрозділів, «м'які» зв'язки між ними і т.п. Новий підхід до організації отримує визнання. Навіть консервативно настроєні компанії вважають за необхідне відмовитися від ієрархічних рівнів і основний наголос ставлять на робочі групи, які за своїм розсудом можуть збудувати відносини один із одним у вигляді мережевих зв'язків. Етика бізнесу в цей час починає в контексті глобалізації ринку пов’язуватись із отриманням прибутків у довгостроковій перспективі. Про посилення ролі етичного фактору підприємницької діяльності за останні роки свідчать численні рейтинги корпорацій, в основі критерію відбору в яких покладено далеко не прибутковість компанії.

Які ж причини того, що науковці й діловий світ приходили до думки про необхідність підвищення "етичної свідомості" професійних бізнесменів при проведені ними ділових операцій. Деякі спеціалісти вважали за необхідне підвищення "відповідальності корпорацій перед суспільством". Інші звертали особливу увагу на збільшення випадків корупції серед як урядової бюрократії, так і відповідальних осіб різних корпорацій. Багато вчених пов'язують цей процес з занепадом релігійних цінностей і традиційної моралі, втратою гордості за свою працю. Але в літературі ( зокрема Петрунін Ю. Ю. та Борисов В. К.) виділяються два основних фактори, що вплинули на зміни в організації бізнесу та які визначили необхідність підвищення моральної свідомості бізнесменів:

Перший фактор полягає у зростанні бюрократичних структур, що призводить до беззастережного підпорядкування тому, хто стоїть вище на ієрархічних сходах, і придушення особистої ініціативи. Виникають проблеми, коли співробітники поступаються моральними принципами, на їхню думку, задля загальних інтересів корпорації та на догоду вищій бюрократичній ланці.
Другим фактором стала сучасна інформаційна революція.

Щодо другого, інформаційного фактора, то він полягає у проблемі відповідальності сучасних професіоналів – головних ідеологів інформаційної ери – за формування та впровадження у життя етичних законів поведінки.
Збір, зберігання, обробка й аналіз даних на такому рівні який забезпечує комп'ютер викликали дійсну революцію - інформаційну революцію, яка впливає на суспільство набагато сильніше за промислову революцію яка сталася в XVIII ст.. Поява Інтернету в 90 роках XX ст. дала можливість зв'язати мільйони комп'ютерів по всій планеті в єдину інформаційну систему, що дає можливість більш широко використовувати різну інформацію, як для розширення демократичних процесів у суспільстві й глибшого розуміння запитів і потреб людей, так і для узурпуваня її вузьким колом, для використання цієї інформації в особистих цілях.

Отже, необхідність підвищення якості етичної свідомості особливо актуальна у світлі історичних змін в організації сучасного бізнесу, росту рівня корпоративності та інформаційної революції.

Для країн, що міняють свої економічні системи (Україна, Росія, та інші країни, що виникли на теренах СРСР), вивчення етики бізнесу особливо необхідні. Як пише американський вчений В.Вейгль, у цьому відношенні особливо важливі дві обставини:

необхідність етичних відносин у децентралізованих структурах,
відповідальних за прийняття рішень;
необхідність вписати економіку перехідного періоду і її інститути в не відповідні їм історичні і культурні умови.

В ситуації, коли відбувається становлення найважливіших підсистем – соціально-економічної, політичної, соціокультурної, – етичні норми і принципи також знаходяться в процесі становлення і можуть розглядатися як перехідні. На сьогодні вони являють собою конгломерат стереотипів поведінки, що перейшли з епохи тоталітарної і авторитарної економіки, що були запозичені із західної ділової культури, і власних “правил гри”, які ще тільки формуються.

Зараз в Україні можна виділити п'ять етапів становлення етичних

поглядів в XX столітті:

традиційний капіталістичний (до 1917р.): меценатство й піклування вважалися "гарним тоном" у традиційних підприємницьких колах, однак більшість була зорієнтована на максимізацію прибутку;
пряме державне регулювання (1920ті роки):, гроші, що стягуються у виді податків (у примусовому порядку направлялися на фінансування соціальних програм;
планова соціалістична відповідальність (1930-ті -1980-ті роки): за кожним підприємством закріплювалися соціальні об'єкти й програми, а також пропонувався план по відкриттю нових - невиконання плану каралося державою;
"дикий капіталізм" (1990-ті): пріоритет надається одержанню короткострокової економічної вигоди будь-якими засобами, програми соціальної відповідальності часто приймали характер "прикриття" незаконних операцій;
локальне піклування (з 2000 року): великі підприємства вважають своїм обов'язком турботу про місцеві співтовариства, фінансуючи локальні соціальні програми.

Перехід до ринку в українській економіці потребував еволюції децентралізованих структур, відповідальних за прийняття рішення. Для роботи в таких структурах від кожної людини необхідні впевненість у собі й вміння не упереджено судити про події, що відбуваються, хоч це керівник установи, керівник середньої ланки, банківський керівник чи конкретний споживач продукції. Децентралізація такого роду вимагає обов'язкового відчуття довіри, і загальної поваги до чесних вчинків. При цьому чесність і довіра залишаються, у першу чергу, етичними категоріями, на відміну від законодавчих й економічних обмежень, які повинні вести до повноцінного ділового життя.

В умовах ринкової економіки чесність і довіра є найбільш важливими етичними категоріями. Наприклад, не дивлячись на те, що контракти з обов'язковими законодавчими обмеженнями є основою діяльності будь-якого підприємства, значна частина економічної їх діяльності виходить за рамки контрактних домовленостей, такий підхід визначається на відміну від законодавчого регулювання рівнем довіри, який залежить від репутації ділової людини чи компанії.

Необхідність створення етичної інфраструктури для економіки перехідного періоду, є важливою причиною завдяки якій вивчення етики бізнесу стає в край важливим у процесі трансформації економіки.

Останнім часом цілий ряд факторів призводить до все зростаючого зацікавлення бізнесменів в нашій країні етичними питаннями:

Спостерігається інтенсивне зростання боротьби за інвестиції, причому у світовому масштабі. Це призводить до зростання ролі інвестиційних фондів, які, в свою чергу, зацікавлені в додаткових гарантіях повернення своїх інвестицій з прибутком. Тому набуває поширення практика створення „кодексів етики бізнесу”. Іноді такі кодекси підписуються однією компанією, іноді — декількома, здебільшого ці документи не мають додаткової до існуючих нормативних актів юридичної сили, але можуть означати для інвестора набагато більше, ніж десятки законів. Крім того, як виявляється, через „кодекс етики бізнесу”, дотримання якого вимагають від кожного працівника компанії, можна дуже ефективно формулювати місію фірми, її візії і способи досягнення стратегічних цілей.
Розвиток інформаційних технологій (і пов'язаний з ним розвиток мас-медіа) робить капітал все більш відкритим для контролю, і тому — все важче стає назавжди приховати інформацію про махінації і т. п.
Бізнес стає набагато вразливішим від свого іміджу, а для його формування просто необхідно „бути хорошим”, чи принаймні таким здаватися — а оскільки про це краще скажуть дії, то в якості профілактики від шизофренії все-таки краще бути хорошим, а не лише таким здаватися. Наприклад, останні гучні скандали навколо ряду великих американських компаній у своїй більшості стосувалися навіть не скільки порушень закону, скільки порушення принципів етики бізнесу, і як наслідок — зруйнування загальної довіри, якої досягали протягом десятків років.
Релігійний та культурний плюралізм (особливо останнім часом) призводить до зруйнування і розмивання уявлення про критерій добра і зла (при цьому всі люди оперують цими поняттями), що саме по собі викликає зацікавлення в цих термінах та їхньому правильному використанні.

Ці причини пов'язані також із взаємозв'язком між етичними цінностями й роботою економічних інститутів. Неможливо скопіювати економічні інститути Заходу й перенести їх в Україну, вивчення етики бізнесу зможе допомогти полегшити цей важкий процес перенесення.

Blog

Баранівський В. Ф. Скворцова Т. Г. Етика бізнесу

Содержание