Програми „ Здоров ’ я нації на 2002 2011 роки Матеріали семінару для вихователів груп подовженого дня Полтава 2006

  1   2   3   4

Періоди заповнення паспорта здоров'я визначаються на розсуд батьків — можна ділити рік по місяцях або по кварталах.

Досягти систематичності у формуванні культури здоров'я дітей, а ще краще усіх членів родини допомагають індивідуальні або сімейні оздоровчі програми, наприклад такі, як "Життєвий ритм сім'ї".

Завдання щоденної програми можуть складатися за такою схемою:

Подібно можуть бути складений: "Життєвий ритм сім'ї", на тиждень, місяць, рік. Наприклад, тижневий план може містити самомасаж всього тіла, заняття у гуртках, секціях, недільні прогулянки тощо. В місячному графіку можуть бути сплановані відвідування музеїв, театрів, виставок, зустрічі з друзями та інше. Річний "Життєвий ритм сім'ї" буде враховувати зайнятість членів родини під час канікул, свят, відпусток.

Такі програми не лише дисциплінують та сприяють формуванню умінь і навичок здорового способу життя кожного з членів родини особисто, вони згуртовують дітей і дорослих, роблять їх спільниками в досягненні гідної мети, гармонізують взаємини, тобто збагачують досвід соціальної поведінки.

Уміння і навички підтримувати фізичний стан організму в належному порядку та дотримуватися правил особистої гігієни, закладені у молодшому шкільному віці, розвиваються, закріплюються і, якщо їх постійно тренувати, стають нормою поведінки на все життя.

Кожен з вікових періодів у житті дитини потребує нових підходів до формування культури здоров'я. Найперше це стосується умінь і навичок зі сфери соціального здоров'я.

Надзвичайно важливий етап для соціального розвитку особистості власне дитинство. Він охоплює дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. В цей час відбувається становлення особистості на рівні ще не розвиненої свідомості, встановлюються перші її зв'язки з людьми, головним чином рідними. Дитина тільки вчиться орієнтуватися в розмаїтті життєвих ситуацій, співвідносити наявні в неї уявлення з життям, з реальними вчинками, з конкретною поведінкою. Вона довірливо ставиться до дорослих, безперечним авторитетом для неї є батьки. Це сприятливий період для цілеспрямованого впливу на дитину щодо формування моральних понять, позитивних емоцій, соціальних цінностей.

Дитині імпонує, коли з нею, як з дорослою, батьки говорять про серйозні речі, про події навколо неї і в світі, обговорюють конфліктні ситуації, що сталися в дитячому садку, школі, у дворі. При цьому бажано звертатися до власного досвіду малюка, книг, телепередач. Вразливість дитини у цьому віці дає можливість впливати не лише на свідомість, а й на її почуття. Під впливом позитивних переживань у малюка виникають добрі поривання, і треба допомогти їх реалізувати: допомогти мамі по господарству, доглянути за молодшою сестричкою, намалювати в подарунок бабусі малюнок тощо.

Суттєве значення в молодшому шкільному віці має гра. Вона дає змогу опанувати високі суспільні мотиви поведінки, досягти такого орієнтування у зовнішньому світі, якого жодна інша діяльність дати не може. Дитина спочатку емоційно, потім інтелектуально засвоює всю систему людських взаємин. Сама гра полягає в тому, що в ній діти моделюють сенс певної ситуації та форми стосунків, що існують у суспільстві. У грі дитина навчається системи відносин, норм і правил, які притаманні світу дорослих. Тому задача батьків - допомогти дітям в організації місця для гри та необхідного ігрового матеріалу, запропонувати цікаві теми та ситуації для того, щоб вона сприяла особистіcному зростанню. У молодших школярів найпопулярніші ігри, побудовані на психології спілкування, як: "У поліклініці", "У крамниці", "Екскурсія до іншого міста", "Свято в нашій родині" та ін.

Соціальний розвиток дитини відбувається і в процесі творчої діяльності, яка є невід'ємною частиною виховного процесу в сім'ї. Для того, щоб вона суттєво впливала на духовне та соціальне становлення дітей, необхідно спрямовувати зміст літературної, художньої, музичної творчості. Можна, наприклад, запропонувати скласти казки про те, що допомагає бути здоровим, про чуйність і байдужість, про звички, які руйнують здоров'я, про дружбу тощо.

Малюнки дітей можуть бути присвячені таким темам: „Мій лікар”, „Улюблений куточок природи" і „Моя сім'я", "Моє рідне місто", "Свято в нашій сім'ї" .

У підлітковому віці розширюється коло суспільних інтересів дитини, особливе місце в її житті починають займати товариші, однокласники, друзі. Відбувається опанування суспільного досвіду та самореалізація у випробуванні власних сил під час навчання у школі та спілкування з однолітками. Формуються різноманітні життєві навички, необхідні для адаптації в суспільстві: спілкування з однолітками, молодшими, дорослими;критичного ставлення до себе й оточуючи пізнання та оцінювання власних здібностей;соціально-психологічної адаптації до навколишнього середовища.

Значну роль у розвитку особистості підлітка відіграє його самооцінка. Дослідження доводять, що значній частині підлітків притаманна занижена самооцінка, що свідчить про невпевненість у власних силах і здібностях, наявність почуття власної неповноцінності (меншовартості), що може призводити до психічних та соматичних розладів і захворювань. Завдання батьків у даному разі формувати у підлітків адекватну або навіть трохи завищену самооцінку, що буде сприяти нормальній соціально-психологічній адаптації, збереженню психічного здоров'я. Слід виховувати в дитині відчуття сили, впевненості в собі, неповторності своєї індивідуальності, самоповагу.

У старшому шкільному віці активно формується самосвідомість та відповідальність особистості, відбувається розвиток найвищих почуттів, опановується суспільне значуща система моральних цінностей. При спілкуванні з юнаками й дівчатами батьки повинні пам'ятати, що вони чекають від дорослих розуміння, співчуття, допомоги в пошуках моральних істин. Слід обговорювати і проблеми, які хвилюють доросліших дітей: кохання, сексу, сім'ї, профілактики та подолання шкідливих звичок тощо.

Формуванню культури здоров'я, розвиткові почуттів, поглядів, думок, які відбиваються на здоров'ї дітей, сприяє атмосфера доброзичливості, і приязність дорослих і дітей у ставленні один до одного, взаємна повага, готовність прийти на допомогу. Адекватне емоційне ставлення батьків до дітей, здатність здійснювати емоційну підтримку виявляти любов, співчуття, розуміння, сприяти психологічно комфортному самопочуттю дітей, задовольняти головну потребу в емоційному контакті розвивають у дитині найкращі душевні якості.

Результатом роботи, спрямованої на формування культури здоров'я дитини у сім'ї, має стати: компетентність у сфері збереження і зміцнення здоров'я (фізичного, психічного, соціального, духовного); соціальна адаптація, успішне включення в соціум;інтеріоризація включення соціальних норм і цінностей до внутрішнього світу; самостійність у вирішенні власних проблем. Важливим інститутом формування культури здоров'я дітей і соціальної компетентності є сім'я.

Саме в ній дитина починає усвідомлювати своє місце серед людей, набуває навичок позитивного ставлення до світу, накопичує індивідуальний досвід соціальної поведінки. Насамперед сім'я може задовольнити найголовніші потреби дитини: у любові, довірі, самостійності, самоствердженні та визнанні, що є основним напрямком становлення дитячої особистості. Позитивні взаємини з батьками та близькими дорослими - головна умова фізичного, психічного, духовного і соціального розвитку дитини. Отже здорова людина прагне до праці, вона життєрадісна., потрібна людям. І головним скарбом країни є щаслива людина. Здоров’я це великий скарб, який дарує людині природа! Нема здоров’я без природи. Нема добра без доброти. Немає більше насолоди, аніж здоров’я зберегти.


Індивідуалізація навчально-виховного процесу в ГПД


Снітко Ольга Юріївна,

вихователь ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11 м. Полтави


У Законі „Про загальну середню освіту” зазначено, що освіта має бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості.

Реалізація цих завдань може забезпечуватись лише за умови здійснення особистісно орієнтованого навчання, виховання і розвитку.

Для формування в школі творчої особистості слід враховувати відмінності в інтелектуальній, емоційній, потребо-вольовій сферах дитини: уважно, чуйно ставитися до її нахилів і запитів, якомога глибше демократизувати навчально-виховний процес. Ученими зафіксовано понад 2000 особливостей, рис і якостей особистості. Звісно, своєрідність кожної зумовлюється не лише простим набором окремих рис і якостей, а й їхнім поєднанням, взаємодією. Важливі й фізіологічні характеристики, які, безумовно, впливають на індивідуальні особливості вияву психічних функцій.

Працюючи багато років з дітьми молодшого шкільного віку, я мала можливість спостерігати за їх особистісним розвитком.

Все починається з дитинства. І від вчителя й вихователя залежать які створені умови навчання та виховання учнів, щоб до кожного прийшов успіх, а його шкільні роки стали сходинками становлення людини й громадянина. Тому вся моя педагогічна діяльність спрямована на опрацювання проблеми «Індивідуалізація навчально-виховного процесу в початковій школі».

Індивідуалізація – це процес постійного спостереження, адаптування матеріалів та занять, отримання інформації від сімей, взаємодія з дітьми, метою якої є підтримка їхнього розвитку.

Дитина розвивається як цілісна, унікальна індивідуальність з усіма її природженими властивостями, неповторним життєвим досвідом і, як наслідок складної взаємодії цих чинників, різними індивідуально – психологічними особливостями. Шість років, прожитих дитиною до школи, - це період надзвичайно інтенсивного розвитку, в результаті якого вона набуває досить чітко виражених рис своєї індивідуальності, що виявляються в темпераменті, взаєминах, здібностях і навичках.

Загальні вікові особливості в кожної дитини виявляються по-різному. Це пов’язано, по-перше, з тим, що дитина народжується з тільки їй властивими задатками, типологічними особливостями нервової системи, визначеними якостями органів чуттів і мовлення; і, по-друге, із своєрідними умовами соціального оточення, в якому відбувається її розвиток і виховання.

Очевидним є і факт впливу біологічного фактора. Інертність, повільність функціонування нервової системи породжують уповільнення сприйняття та осмислення інформації, уповільнення процесу формування рухових та розумових дій.

Так, для дитини із «нестримним» типом нервової системи, характерна підвищена імпульсивність, відволікання уваги, часто втрата мети діяльності. У дітей меланхолічного типу більш низький рівень працездатності, проте більш висока чутливість до педагогічного впливу.

Третій компонент індивідуального розвитку – це розвиток діяльності, який включає в себе ігрову, образотворчу, навчальну, трудову діяльність та спілкування.

У молодших школярів краще розвинена ігрова діяльність. У своїй роботі я використовую ігри для розвитку уваги («Навпаки»,”Заборонені рухи”, „Пошук предмета”) , мовні ігри („Загубився склад”, „Чотири дракони”, „Загубилась буква”, „Пальчики мої помічники”), казки („Казка про братів близнюків”), рухливі дитячі ігри („Перстень”, „М’яч у коло” та інші).

Для фізичного виховання учнів молодших класів у групах продовженого дня є щоденні групові фізкультурні заняття (використовую вправи з різними предметами – м’ячами, скакалками; біг, стрибки). Планую спортивні години з урахуванням пір року. В І і ІV чверті ці заняття проводяться, як правило, на свіжому повітрі. Період ІІ і ІІІ чверті припадає на нестійку погоду, тому заняття проводяться в приміщенні, але при найменшій нагоді (покращення кліматичних умов) переношу на відкрите повітря.

Для розвитку образотворчої діяльності звертаю увагу на захоплення учнів певним видом образотворчої діяльності (малюванням, ліпленням, конструюванням тощо). Проводжу конкурси-виставки дитячих малюнків, поробок на різні теми.

Навчальну діяльність спрямовую на зацікавленість дитини певним видом навчальних занять на співвідношення продуктивності та якості виконання завдань, на вияви самостійності та творчості, на спроможність адекватно оцінювати власний результат. Для цього використовую вікторини, ребуси, кросворди, казки, різні вправи та творчі завдання (матеріали на тему „Думай, рахуй, розв’язуй”).

Формуючи рівень трудової діяльності вивчаю, до яких видів і форм праці найбільш схильна дитина, чи може вона планувати та оцінювати свою діяльність, як формується працелюбність школяра, яке уявлення має дитина про працю дорослих, як ставиться до неї. Проводжу бесіди на тему «Хто працює навколо нас», «Ким працюють ваші батьки», різни рейди, усні журнали «Сторожі чистоти повідомляють».

Вивчаючи рівень такого виду діяльності, як спілкування, враховую сформованість культури взаємодії із співрозмовниками, вміння використовувати різноманітні засоби спілкування (мовлення, міміку, жести). Проводжу «Уроки гарної поведінки», на яких діти засвоюють правила культури спілкування.

У вивченні індивідуальності дитини враховую тип її інтелекту. Якщо домінує мовний інтелект – заохочую їх розповідати різні історії, читати вголос, обговорювати прочитане.

Діти з логіко-математичним інтелектом виконують завдання, над якими потрібно поміркувати, або вирішують логічні головоломки.

Просторовий інтелект розвинений у дітей, які мислять образами і малюнками. Вони залюбки беруть участь в роботі різноманітних гуртків. Виконують декорації до лялькових вистав, ілюстрації до книг.

Якщо розвинений музичний інтелект, то така дитина залюбки співає, грає на музичному інструменті.

А школярі, в яких переважає кінестетичний інтелект – співають, відвідують танцювальні гуртки, різні спортивні секції, приймають участь у шкільних лялькових виставах.

Знаючи особливості учнів, їхні інтереси і нахили, рівень їх вихованості, легше скласти цілісний план дій з навчання і виховання школярів.


Схема навчально-виховного процесу в групі продовженого дня



Знаючи особливості учнів, їхні інтереси і нахили, рівень їх вихованості, легше скласти цілісний план дій з навчання і виховання школярів.

Управління психічним розвитком передбачає максимальне врахування індивідуальних особливостей кожної дитини. І наше завдання полягає в тому, що вивчивши всі особливості й орієнтуючись на загальні завдання формування особистості дитини, створювати для кожного учня оптимально сприятливі умови для всебічного розвитку.


Найбільше щастя в житті – здоров’я (спотивна година)


Литвин Людмила Іванівна,

вихователем ГПД ЗОШ І-ІІІ ступенів №11 м. Полтави


Мета. Дати учням поняття про, що здоров’я – це основа щастя людини; переконати їх у тому, що здоров’я кожного залежить від способу його життя; сформувати у дітей бажання вести здоровий спосіб життя; викликати у дітей прагнення зберігати і зміцнювати своє здоров’я; розпочати створювати культ здоров’я у школі та в сім’ї. Виховувати звичку діяти згуртовано, дружно, спритно.

Матеріали та обладнання. Плакати: „Найбільше щастя у житті людини – здоров’я”, м’ячі, кеглі.

Хід заняття

Вступне слово: Доброго здоров’я, любі діти! Добре здоров’я – це коли тобі добре, нічого не болить. На уроках ти уважний, активний і старанно працюєш. Ти здоровий, коли ти нормально ростеш, твоя вага і висота приблизно така, як у більшості твоїх ровесників. Що ж потрібно щоб бути здоровим?

Учень: Зрозуміло, всім відомо,

Що приємно будь здоровим,

Тільки треба знати,

Як здоровим стати.

Вчитель. Ось про це ми з вами і дізнаємося. Помандруємо у країну Здоров’я.

Здоров’я – це те, без чого людина не може бути щасливою. Зберегти здоров’я допоможе здоровий і активний спосіб життя.

Робити зарядку, ходити в походи, займатися посильною фізичною працею, відвідувати спортивні секції, любити і дотримуватись чистоти, тому що чистота – запорука здоров’я.

Кожен з вас свій день починає із зарядки.

Вчитель. Щоб жити, працювати, а вам і рости треба їсти і пити, їсти овочі і фрукти. Діти! А ви знаєте де їх вирощують?

Осінь – пора збору врожаю. Ми також будемо збирати врожай овочів і фруктів. Бо вони корисні для харчування. В них багато дуже вітамінів. Вітаміни потрібні для нормального росту і фізичного розвитку організму.

Учень. Хто дружить із вітамінами буде – всі незгоди позабуде.

Виросте міцним, здоровим, переможе всі хвороби.

Вчитель. Що ж, прийшла пора трішки позмагатись. Так як у спортивному залі нічого не росте, то „посадимо” овочі.

Завдання 1. Збір врожаю на городі.

Учасник „саджає” в лунки цибулю, моркву, буряки. Оббігає кеглі, віддає відро другому учаснику. Другий – збирає врожай.

Завдання 2. Відліт птахів.

Восени багато птахів відлітають у теплі краї. Але вони не летять по одному, а збираються в зграю.

Один учасник із скакалкою оббігає кеглю, повертається до команди, за скакалку береться другий учасник. Разом вони оббігають кеглю. Повертаються по третього учасника і т.д.

Вчитель. Діти, ми на городі врожай зібрали, птахів у вирій відправили. А тепер зберемо решту врожаю овочів.

• А які ще овочі збирають восени? (Збирають врожай картоплі).
  

Завдання 3. Збір врожаю картоплі.

Один учасник бере відро, саджає картоплю. Другий – збирає у відро.

Завдання 4. Загадки.

Вчитель. Молодці! Виконали і це завдання. Діти, а ви любите загадки? Спробуйте відгадайте.

1. Невидимка ходить в гаї, всі дерева роздягає. (Осінь)
   
2. В кожній господі я у великій пригоді. Та хто мене роздягати візьметься, той слізьми заллється. (Цибуля)
   

3. Що то за голова, що лиш зуби та борода? (Часник)

4. І печуть мене, і варять, і їдять, і хвалять, бо я смачна. (Картопля)

5. Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі. (Морква)

6. Ліз Мартин через тин. Сам переліз, а голову на тину лишив. (Гарбуз)

7. Баран у коморі, а роги надворі. (Буряк)

8. В мене ніжка одна, чобітка не маю, і хоч я без голови, шапку одягаю. (Гриб)

9. Круглий, смугастий, до того ж хвостатий, червоне серце, зелений бік, має смачний солодкий сік. (Кавун)

Вчитель. Молодці! Виконали і це завдання. Продовжуємо змагання.

Завдання 5. Збір кавунів.

Ми будемо збирати кавуни, не по одному, а по три. Перший учасник, тримаючи в руках 3 резинових м’яча різних розмірів, оббігає кеглі, передає другому учаснику і т.д.

Вчитель. Молодці діти! Ви успішно справились з цим завданням.

Завдання 6. Урожай гарбузів.

На баштанах крім кавунів ростуть гарбузи. Ми збираємо урожай гарбузів, але так як вони важкі та великі, ми будемо не носити їх, а перекачувати.

Один учень перекачує навколо кеглі, передає другому і т. д.

Вчитель. Діти! В полі, на городі, на баштані ми урожай зібрали. А де ж залишився наш урожай?

• Правильно, на дачі.
  
• Батьки ваші працюють, і збирати урожай їм залишається тільки ввечері. Восени темніє рано.
  
• Тому урожай ми будемо збирати із зав’язаними очима. По черзі переносимо овочі з одного обруча в інший. (Командам можна підказувати)
  

Вчитель. Коли ми збирали урожай, нам принесли печену картоплю. Але вона дуже гаряча і щоб її донести, треба взяти ложку.

Завдання 7. Гаряча картопля.

Переносимо картоплю в ложці. Один учасник оббігає кеглю з ложкою, передає другому.

Вчитель. Ви всі молодці! Себе показали спритними, сильними, працелюбними. Я сподіваюся, що всі ви допомагаєте своїм батькам збирати урожай.

За участь у змаганнях, за ваші знання Зайчик приніс вам нагороди: фрукти та овочі. Командири отримайте нагороди.


Сувеніри з тканини. Пошиття іграшки „Зайчик”

(розробка заняття гуртка)


Снітко Ольгою Юріївною,

керівник гуртка „М’яка іграшка” ЗОШ № 11 м. Полтави


Мета: вчити школярів шити сувеніри та виготовляти об’ємні іграшки. Виховувати охайність, працелюбність, економне використання тканини. Розвивати спостережливість, увагу, фантазію.


Обладнання: зразок іграшки, тканина, шкіра, поролон, шаблони, голка, нитки, ножиці, наперсток, ґудзики, шовкова стрічка, дошка, крейда, плакати: „Правила користування інструментами”, „Зразки різних швів”.


Хід заняття

І. Організація групи до початку заняття

- Діти, я вам загадаю загадку, а ви, відгадавши її, таким чином, довідаєтеся, ким будете сьогодні на занятті у нашій творчій майстерні.

Гострі ножиці в руці.

В голці нитка на кінці.

Ножиць, голок промінці

В пальцях... (швачок і кравців)

- Що допомогло відгадати цю загадку?

- Отже, якщо ми швачки і кравці, то будемо шити іграшку, а що нам потрібно для цього ви дізнаєтесь відгадавши наступні загадки.

Загадки

1. Два кільця, два кінця, а посередині цвях. (Ножиці)
   
2. Маленьке, біленьке по чорному полю стрибає і слід залишає. (Крейда)
   
3. Я блискуча, гостренька, маю вічко маленьке, за собою несу довгу – довгу косу. (Голка з ниткою)
   
4. Маленький хлопчик, зліз на стовпчик, одягу не носить, їсти не просить. Личко рябе. Що воно таке? (Наперсток)
   
5. Тонка, довга, одновуха, усіх людей одягає, сама одягу немає. Що це? (Голка)
   

ІІ. Повторення правил техніки безпеки

• Щоб вправно, без травм виконувати роботу ви повинні знати правила користування гострими та ріжучими інструментами. Повторимо їх.
  

Правила користування ножицями

1. Не користуйся ржавими ножицями.
   
2. Слідкуй, щоб пальці лівої руки не попали під лезо.
   
3. Передавати ножиці потрібно кільцями вперед.
   
4. Слідкуй, щоб ножиці не впали на підлогу.
   

Правила користування голкою

1. Ший з наперстком.
   
2. Не користуйся ржавою голкою.
   
3. Зберігай голки в голочниці.
   

ІІІ. Повідомлення теми і мети заняття

Як виготовляти плоскі і напівоб’ємні іграшки ви, діти, вже знаєте і вмієте. Сьогодні почнемо шити об’ємну іграшку-сувенір. Сувенір, в перекладі з французької мови, означає подарунок, який нагадує людину, яка його виготовила.

А яку ви здогадаєтесь коли відгадаєте загадку.

ІV. Робота по темі

1. Загадка:
   

Я маленький, я вухатий, попелястий, волохатий. Я стрибаю, я тікаю, дуже куций хвостик маю. Хто це? (Заєць)

2. Довідкове бюро. Черговий „довідкового бюро” нагадає вам найголовніші правила роботи на сьогоднішньому занятті.
   

• Перш ніж розпочати роботу, перевір чи чисті в тебе руки.
  
• Будь обережним з інструментами. Розкладаючи на робочому місці, стеж, щоб вони не впали.
  
• Виконуй завдання уважно, спокійно, без зайвих рухів.
  
• Не відволікайся сам і не заважай сусідові.
  

V. Планування дій по виготовленню іграшки

На партах у вас шаблони, користуючись ними, обведіть на тканині крейдою деталі. Виріжте їх, залишаючи припуск для швів. Для з’єднання деталей будемо користуватися такими видами швів: „уперед голкою”, „через край”.

Коли деталі будуть з’єднані, іграшку вивертають й наповнюють заздалегідь заготовленими шматочками поролону або ватою, а отвір зашивають. Окремо виготовляють тулуб, голову та вушка, які потім з’єднують. Очі можна виготовити з шкіри, тканини іншого кольору або пришити ґудзики. Прикрасити іграшку можна шовковою стрічкою.

VІ. Практична робота

1. Виготовлення викрійок за готовими шаблонами
   
2. Додатковий інструктаж
   

Вчитель обходить навколо учнів. Допомагає їм у виконанні роботи. Пояснює або демонструє деякі елементи виконання, проводить додатковий інструктаж.

3. Гімнастика для пальчиків (під музику)
   

а) „пальчики вітаються”;

б) „стиснемо – розтиснемо”;

в) „молоточки”;

г) „перемо білизну”;

д) „качка”;

є) „пташка”;

ж) „падає сніг”.

4. Зшивання деталей іграшки швом „назад голкою” (за допомогою таблиці учні повторюють виконання шва)
   
5. Фізкультхвилинка (Виконується під музику)
   
6. Зшивання деталей іграшки швом „через край” (за допомогою таблиці учні повторюють виконання шва)
   

VІІ. Підсумок заняття

• Діти, яку іграшку ми розпочали виготовляти на сьогоднішньому занятті?
  
• Де живе зайчик?
  
• Що він любить їсти?
  
• Який він має колір шерсті?
  
• Коли ви закінчите свої іграшки, то вони поповнять королівство „Витворів наших рук і фантазії”.
  
• Лунає пісня В.Раковського „Трудове навчання”.
  

Організація та планування роботи групи продовженого дня


1. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ У ГРУПІ ПРОДОВЖЕНОГО ДНЯ

До групи продовженого дня учнів зараховують за заявами батьків на початку навчального року.

Згідно з заявами батьків, дозволено відпускати дітей додому в зручний для батьків час. Під час канікул групи працюють для тих дітей, які цього потребують.

Розрізняють кілька груп: група-клас, група, що складається з паралельних класів, група з учнів суміжних класів. На перших батьківських зборах необхідно провести анкетування і виявити інтереси дітей та батьків.

За групою рекомендується закріпити постійне приміщення. Бажано, щоб це була спеціально обладнана кімната. Доцільно, якщо замість парт у ній будуть стояти столи і стільці, які можуть бути використані для різних видів занять, а також килимок для ігор, казкових мандрівок; шафи для збереження особистих речей — все, що наближає умови до домашніх, робить їх більш затишними.

Бажано, щоб у групі було багато квітів, акваріум, пташки або тваринки, телевізор, бібліотека, поробки, зроблені руками дітей, ігри, дитячі журнали, газети. Якщо немає окремого приміщення, бажано виділити найпросторіший, світлий клас, забезпечити можливість користуватися бібліотекою, спортзалом, кабінетами.

Обов'язково має бути куточок гігієни: мило, індивідуальні або паперові рушники, туалетний папір, аптечка.


2. Режим роботи

Успішна робота групи продовженого дня залежить не тільки від того, наскільки цілеспрямовано спланована робота, але й від того, наскільки правильно організований у ній режим. Від раціонально побудованого режиму (з точки зору психолого-педагогічних і гігієнічних вимог) залежить підвищення успішності, збереження достатньої працездатності учнів. Правильний режим виховує у школярів такі якості, як організованість, дисциплінованість, охайність. Найбільш типовими порушеннями режиму дня є недостатнє перебування дітей на свіжому повітрі, обмеження занять фізичною культурою, відсутність рухливих ігор. Для учнів 1-2 класів, а також, для ослаблених дітей 3-4 класів найкращим відпочинком є, по можливості, гігієнічно правильно організований денний сон, після якого працездатність дітей 6-10 років вища, ніж після інших видів відпочинку.

Режим дня погоджується з лікарем, обговорюється на педраді, затверджується директором школи.

Режим будується диференційовано залежно від вікових та індивідуальних особливостей, періодичності фізіологічних функцій; передбачає чергування всіх видів діяльності, перебування на свіжому повітрі не менше 3 годин.

Правильно організована робота у групі продовженого дня дає можливість гармонійно об'єднати навчання і виховання; організувати позакласну діяльність та дозвілля дітей відповідно до їхніх інтересів і побажань; надавати їм кваліфіковану допомогу у виконанні домашніх завдань.

Для першокласників є обов'язковим щоденний 1,5-2-го-динний денний сон. Тому кожному учневі потрібне постійне спальне місце. Під час сну має бути присутній учитель або вихователь.

Обов'язковим елементом режиму першокласників є 2,5-3-годинне перебування на свіжому повітрі (прогулянка, спостереження, рухливі ігри).

Режим дня для першокласників не передбачає у другій половині дня часу для самопідготовки. Тому в цей час проводяться заняття чи виховні заходи за інтересами (малювання, ліплення, рукоділля; настільні ігри, перегляд телепередач; відвідування театрів, виставок; проведення цікавих зустрічей, бесід, конкурсів та ін.). Тривалість таких видів діяльності, як читання, малювання, ліплення, настільні ігри тощо, не має перевищувати 30 хвилин. Перегляд телепередач не потрібно проводити частіше одного — двох разів на тиждень, з обмеженням перегляду телепередач – 30-45 хвилин.

Важливим організаційним та педагогічним завданням, від якого залежить успіх навчально-виховної роботи вихователя, є комплектування груп. Вони можуть комплектуватися:

• з учнів одного класу (клас-група);
  
• з учнів двох або декількох паралельних класів (збірна група);
  

• з учнів різних класів (різновікова група).

Труднощі виникають при складанні режиму для різновікової групи: навчальні заняття закінчуються неодночасно, на самопідготовку відводиться різний термін. Тому вихователь разом з вчителями повинні продумати, як збирати дітей так, щоб ті, у кого заняття закінчуються раніше, брали участь у гуртковій роботі, у спортивній і суспільно-корисній діяльності, у малорухливих іграх.

При плануванні режиму роботи групи продовженого дня необхідно враховувати наступне:

• вікові особливості дітей;
  
• чергування режимних моментів;
  

• раціональний розподіл часу на відпочинок, позашкільні заходи, на навчання і харчування;
  

• перебування на свіжому повітрі;
  
• заняття за інтересами.
  

Час, відведений для виконання домашнього завдання: у 2 класі — 45 хвилин, у 3 класі — 70 хвилин, у 4 класі — 90 хвилин.