Стандарт лікування віл-позитивних людей, які є споживачами ін’єкційних наркотиків

Вид материала

Документы

Содержание Лікування для наркозалежних Психосоціальна підтримка

Подобный материал:

• Тендер проводиться в рамках програми „Подолання епідемії віл/снід в Україні, яка фінансується, 240.31kb.
• Загальнодержавна програма забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду, 518.12kb.
• Про виконання програми гф 6 раунду за 2-е півріччя 2010р звіти основних спів-реципієнтів:, 25.33kb.
• Порядок добровільного консультування І тестування, 1313.02kb.
• Програми забезпечення профілактики віл-інфекції, допомоги та лікування віл-інфікованих, 2151.32kb.
• Загальнодержавна програма забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду, 85.64kb.
• Виконання обласної програми забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду, 347.56kb.
• Районна програма забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду та підтримки, 219.12kb.
• Загальнодержавна програма забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду, 60.31kb.
• Загальнодержавної програми забезпечення профілактики віл-інфекції, лікування, догляду, 1928.39kb.

Лікування для наркозалежних

Лікування наркозалежності забезпечує значні переваги з точки зору проведення профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу, а саме:

• покращує доступ до лікування, догляду та підтримки для ВІЛ-позитивних СІН, а також до загальномедичної допомоги;
  
• утримує активних споживачів наркотиків у лікувальному процесі;
  
• знижує ризик передачі ВІЛ-інфекції, вірусних гепатитів, бактеріальних інфекцій;
  
• зменшує частоту та кількість госпіталізацій;
  
• покращує дотримання режиму ВААРТ та клінічного спостереження.
  

Окрім того, лікування наркозалежності допомагає:

• зменшити вживання нелегальних опіоїдних наркотиків;
  
• знизити частоту протиправних дій з боку СІН;
  
• знизити смертність, пов’язану із передозуванням наркотиків;
  
• коригувати поведінку, пов’язану із високим ризиком передачі ВІЛ;
  
• покращити соціальну інтеграцію споживачів наркотиків.
  

Існує велика кількість стратегій та методів лікування наркозалежності (A.Uchtengagen, 1996):

• детоксикація + застосування антагоністів опіоїдів;
  
• групи самодопомоги (НА або АА);
  
• терапевтичні спільноти;
  
• реабілітаційні програми у закритих центрах;
  
• психотерапевтичні та поведінкові методи;
  
• програми підтримки за принципом «рівний-рівному»;
  
• надання спеціальних приміщень для безпечного ін’єкційного вживання;
  
• замісна підтримувальна терапія;
  
• лікування замісними ін’єкціями (із використанням героїну або морфіну).
  

„Уніфіковані стандарти наркологічної допомоги населенню в лікувально-профілактичних закладах України” (2003) пропонують використовувати усі згадані методи, (за винятком замісних ін’єкцій морфіну та героїну), а також медикаментозні та фізіотерапевтичні комплекси, рекомендовані свого часу вітчизняною (радянською) наукою, але не обґрунтовані згідно з сучасними стандартами доказової медицини.

Лікування наркозалежності повинно включати наступні етапи:

• у програмах, орієнтованих на відмову від вживання наркотиків:
  
  • детоксикація;
    
  • реабілітація (оволодіння навичками контролю поведінки із метою запобігання вживання будь-яких ПАР) та тренінг з прихильності до ВААРТ;
    
  • протирецидивне та підтримувальне лікування, участь у групах самодопомоги;
    
  • ресоціалізація (повернення до родини, працевлаштування, відмова від кримінальної поведінки);
    
• у програмах ЗПТ:
  
  • обстеження, призначення ЗПТ та індукція;
    
  • стабілізація;
    
  • підтримувальна фаза та тренінг з прихильності до лікування;
    
  • ресоціалізація.
    

Ефективність ізольованої детоксикації, яка не супроводжується реабілітаційними заходами, не доведена.

В сучасних умовах найбільш ефективним та доведеним методом є проведення замісної підтримувальної терапії, особливо для ВІЛ-інфікованих СІН, які потребують проведення ВААРТ. Ретельно проведені дослідження ефективності ЗПТ довели, що участь в них значно підвищує утримання пацієнтів на лікуванні; суттєво зменшує ризиковану та кримінальну поведінку, ймовірність смерті внаслідок передозування, вживання нелегальних опіоїдів, ризик рецидиву та повернення до вживання нелегальних наркотиків і є предиктором задовільної прихильності до ВААРТ (рівень доказовості - А).

Переваги програм ЗПТ максимально реалізуються за умови:

• призначення високих (не низьких) доз метадону або бупренорфіну;
  
• орієнтації програм на заміну наркотиків, а не відмову від них;
  
• надання послуг з діагностики та лікування супутніх психічних захворювань та допомога при вирішенні соціальних проблем;
  
• введення системи заохочень для зменшення прийому додаткових наркотиків;
  
• забезпечення доступності медичної допомоги, а саме зручність розташування закладів, графік роботи та безкоштовність послуг;
  
• створення сприятливої обстановки.
  

За умови доступності ЗПТ необхідно передбачити можливість одночасного проведення ВААРТ та замісної підтримувальної терапії. Такий підхід сприяє:

• досягненню максимального контролю за лікуванням;
  
• підвищенню ефективності лікування;
  
• зниженню ризику розвитку резистентності до АРВ-препаратів;
  
• полегшенню контролю за виникненням взаємодії між метадоном та АРВ-препаратами.
  

За наявними даними, прийом препаратів під контролем медпрацівника є ефективним методом проведення ВААРТ у пацієнтів із наркозалежністю. Під час проведення ВААРТ та ЗПТ метадоном рекомендується контролювати прийом препаратів медичними працівниками, оскільки це забезпечує:

• максимально можливе зниження вірусного навантаження ВІЛ у значного числа пацієнтів;
  
• досягнення більш ефективного пригнічення реплікації вірусу, ніж під час стандартного лікування або іншої тактики, спрямованої на дотримання режиму терапії;
  
• зведення до мінімуму обмежуючого впливу ВААРТ на повсякденне життя СІН.
  

1. Психосоціальна підтримка

Для СІН важливо передбачити одночасне надання медичної та психосоціальної допомоги. У залежності від потреб пацієнтів необхідно забезпечити для них доступ до широкого кола спеціалізованих служб психосоціальної допомоги, а саме:

• проектів формування та підтримки прихильності до ВААРТ;
  
• служб психологічної допомоги, які надають послуги групової психотерапії для СІН та членів їх сімей;
  
• груп взаємодопомоги (за принципом «рівний рівному»);
  
• інформаційно-освітніх програм;
  
• служб психологічної та психіатричної допомоги для діагностики та лікування психічних розладів;
  
• служб соціальної допомоги для вирішення житлових проблем, допомоги у працевлаштуванні та матеріальному забезпеченні, вирішення юридичних питань та подолання дискримінації, тощо.
  

Відповідно до чинного законодавства соціальний супровід передбачає регулярну роботу, спрямовану на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу клієнтів. Цей метод роботи відповідає принципам «ведення випадку» (кейс-менеджменту). Соціальний супровід на основі «ведення випадку» – це спланований процес взаємин між клієнтом і соціальним працівником, який може передбачати застосування різних моделей роботи та стратегій втручання. У цьому процесі виділяють низку окремих етапів:

1 фаза - початкове оцінювання – включає налагодження контакту з клієнтом, збір інформації, аналіз отриманої інформації, потреб, проблем, переживань та обмежень клієнта;

2 фаза – планування допомоги - узгодження з клієнтом мети, завдань та плану заходів. Вибір методів роботи, перегляд ресурсів, розподіл часу. Досягнення домовленості про послуги і очікувані результати;

3 фаза – виконання - використання клієнтом знань, навичок, ресурсів та професійних знань, навичок, ресурсів соціального працівника. Здійснення моніторингу роботи;

4 фаза – кінцеве оцінювання – аналіз результатів, здобутки, готовність клієнта завершити стосунки.

Соціальний працівник повинен володіти технікою емпатійного (співпереживаючого) вислуховування, налагодження довірливих стосунків (терапевтичного альянсу), добре орієнтуватися в загальних питаннях лікування наркозалежності і ВІЛ/СНІДу, знати законодавство і вміти захищати права клієнтів.

Соціальний працівник не тільки допомагає клієнтові здійснювати ті чи інші кроки, а й стежить за позитивними змінами в житті клієнта, реєструє їх та виносить на обговорення міждисциплінарної команди.