Управління культури І туризму Сумської обласної державної адміністрації Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Н. К. Крупської

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3

Вплив сортів сільськогосподарських культур на підвищення їх урожайності

Сахошко Микола Миколайович –

начальник Сумського обласного

державного експертного центру

Підвищення урожайності є найбільш важливим критерієм при вирощуванні сільськогосподарських культур. Існує два основних напрямки вирішення цього завдання:

▫ створення сортів з високим потенціалом продуктивності, які б не залежали від природних умов вирощування;

▫ удосконалення технології вирощування культур, яка б за допомогою агротехнічних методів сприяла реалізації потенціалу продуктивності сортів.

Пріоритет сорту у формуванні урожайності визначається рівнем його генетичного потенціалу продуктивності. Під час створення і впровадження сортів важливим є:

▪ зниження затрат на вирощування сільськогосподарських культур при одночасній інтенсивній технології вирощування;

▪ створення сортів, стійких до хвороб і шкідників, що сприяє підвищенню екологічної безпеки та знижує матеріальні затрати на захист рослин;

▪ проявлення ефективності сорту відразу в рік його впровадження.

Сорт – це сукупність створених шляхом селекції культурних рослин, які мають певні спадкові, морфологічні, біологічні й господарсько-цінні ознаки та властивості.

Гібрид – це організм, який виник внаслідок штучного або природного схрещування різних за спадковими ознаками рослин. Гібридизація дає змогу поєднувати в одному організмі, а потім і в його поколіннях цінні властивості і ознаки батьківських форм та виводити сорти з цінними для виробництва особливостями. Але гібрид – це не проста арифметична сума ознак і властивостей рослин, а результат перекомбінацій і трансгресій (втілення) спадкових можливостей (генів), взятих для гібридизації вихідних форм рослин. Потомству передаються не ознаки, а гени, які зумовлюють в кожному поколінні розвиток ознак і властивостей.

Створення нового сорту – складний, тривалий процес. В основу методів селекції покладено найновіші досягнення сучасних біологічних і сільськогосподарських наук. Селекційні посіви розміщують по високому агротехнічному фону на вирівняних за родючістю грунту і рельєфом полях селекційної сівозміни.

З визнанням сорту як об’єкта інтелектуальної власності змінилося саме поняття «сорт», відбулася трансформація його статусу – від біологічного об’єкта до біологічно-юридичного. Необхідність цього викликана в першу чергу прийняттям Законів України «Про охорону прав на сорти рослин», «Про приєднання України до Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин», «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення законодавства в галузі насінництва, розсадництва та охорони прав на сорти рослин», а також Закону «Про насіння і садивний матеріал», яким регламентується обіг насіння та садивного матеріалу в Україні.

Статтею 18 цього Закону визначено, що «Насіння і садивний матеріал вважають визнаними, якщо вони: ... належать до сорту рослин, які занесені до Реєстру сортів рослин України…»

Виходячи з цього, чітко відслідковується схема процесу «життя» сорту: створення сорту (селекція) – реєстрація сорту (офіційне його визнання і набуття прав на нього) – поширення сорту (комерційний обіг шляхом продажу). Ключовим етапом у цій схемі є реєстрація сорту, яка встановлює, чи відноситься створений селекціонером матеріал до категорії «сорт».

Отже, державна реєстрація сорту є головним шляхом формування національних сортових ресурсів, основою сучасного насінництва та гарантом майнового і інтелект-туального права на сорти рослин.

Таким чином, насінництво не починається доти, поки за результатами кваліфікаційної експертизи не буде встановлено, що сорт «… за проявом ознак, характерних для певного генотипу чи певної комбінації генотипів, є новим» і придатним для поширення в Україні.

Державний реєстр сортів і гібридів сільсько-господарських культур, придатних для поширення в Україні, містить близько 4,5 тис. пропозицій. Із них 65% займають сорти української селекції.

На землях Сумського державного експертного центру та підвідомчих йому Роменській та Ямпільській державних сортодослідних станціях проходили випробування такі культури, як: озимі пшениця і жито, ячмінь, озиме та яре тритикале, яра пшениця,

овес, горох, люпин, гречка, льон-довгунець, картопля, ягідні та рідкісні культури.

До Державного реєстру занесено 125 сортів буряка – 96 сортів цукрового буряка і 29 сортів кормових буряків, бобових культур – 94 сорти, круп’яних – 80 сортів, олійних та прядильних – 351 сорт, картоплі – 107 сортів. Крім того, до реєстру занесено 247 перспективних сортів сільськогосподарських культур. Серед них: пшениці м’якої озимої – 12 сортів, пшениці м’якої ярої – 1 сорт, пшениці твердої озимої – 1 сорт, пшениці твердої ярої – 1 сорт, жита озимого – 3 сорти, тритикале озимого – 3 сорти, тритикале ярого – три сорти, овсу ярого – 5 сортів, ячменю озимого – 4 сорти, ячменю ярого – 10 сортів, кукурудзи – 8, бобових – 14 сортів, круп’яних – 4 сорти, олійних та прядильних – 56 сортів, буряків – 16 сортів, картоплі – 3 сорти, кормових – 2 сорти, овочевих – 52 сорти, плодових та ягідних – 2 сорти, винограду – 2 сорти.

Завдяки запровадженій реєстрації селекційні установи змушені постійно підвищувати генетичний потенціал сортів та гібридів культур, які проходять державне випробування. Потрібно навчити всіх товаровиробників, незалежно від форми господарювання, ефективно використовувати сортові рослинні ресурси.

Потужним важелем забезпечення росту продуктивності сільськогосподарських культур є сортозаміна, яка включає в себе комплекс заходів, направлених на докорінну зміну структури посівних площ, покращення екологічних і технологічних показників виробництва та зменшення вартості продукції. Сортозаміна озимих і ярих зернових, кукурудзи, олійних і технічних культур за останнє десятиріччя перевищила 90-відсотковий рубіж. Правильний підбір сортів не тільки сприяє постійному зростанню урожайності сільськогосподарських культур та її стабілізації, але й значно підвищує рівень конкурентоспроможності продукції АПК. Надзвичайно важливо під час використання сортових реєстрів надавати перевагу сучасним гібридам, особливо при вирощуванні цукрових буряків та овочевих культур. При цьому урожайність культур збільшується на 15 – 35%.

В Сумській області на сьогоднішній день право на виробництво та реалізацію насіння мають 73 господарства; з них 15 господарств мають право на реалізацію елітного насіння, в тому числі 2 господарствам надано право на виробництво і реалізацію оригінального насіння.

Разом з тим в селекції і насінництві держави існує ряд проблем.

Зокрема, треба визнати, що створені вітчизняні сорти та гібриди поступаються іноземним, оскільки більшість з них ще не відповідає вимогам сільськогосподарського виробництва.

Відсутність сортової сертифікації в Україні і неврегульованість насіннєвого сектору вносить елементи хаотичності та дестабілізації в процес розмноження та комерційного обігу сортів та насіння, збитки від яких несе споживач. Тому важливим завданням є захист прав споживача через сертифікацію насіння і контроль за його якістю.

Результати роботи Державної інспекції з охорони прав на сорти рослин свідчать, що в Україні склалась досить складна ситуація із забезпеченням споживачів високоякісною насіннєвою продукцією. Разом з насправді якісним матеріалом на ринок постачається значна кількість насіння сумнівного походження, з низьким ступенем сортової чистоти і посівних характеристик, насіння незареєстрованих сортів. Наприклад, в 2004 році до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу включено 50 сортів озимої пшениці, які не пройшли державної реєстрації і офіційно не визнані державою; аналогічного озимого жита в Реєстрі було 2 сорти, гороху – 15, ячменю ярого – 13, сої – 5, цукрового буряка – 6, соняшнику – 55.

Проблема сортової чистоти надзвичайно актуальна як в Україні, так і в усіх пострадянських республіках. За рахунок сортової чистоти досягається ефект стійкості землеробства або здатність отримувати заплановані обсяги конкурентоспроможної рослинницької продукції при ринково обумовленій оптимізації витрат на її виробництво. За даними Українського інституту експертизи сортів рослин, який здійснює контроль за збереженістю сортів, основною причиною погіршення сорту, низького ступеня його чистоти являється механічне засмічення або сегрегація (розщеплення) за певними ознаками.

Особливу тривогу викликає той факт, що в межах одного господарства здійснюється виробництво насіння еліти гібридів соняшнику і кукурудзи (які до того ж є перехресниками) поряд з виробничими посівами цих культур. Як відомо, рослини перехреснозапильних видів, що вирощуються для виробництва насіння, повинні бути ізольовані від будь-яких можливих джерел небажаного запилення. Ізоляція повинна бути для соняшнику не менше 1500 м., для кукурудзи – 200 м. Крім того, між насіннєвими посівами сортів одного виду повинен бути часовий інтервал для перехреснозапильних – 5 років, для бобових – 3 роки, для інших видів – 2 роки.

Внаслідок недосконалої організації насінництва щороку значні площі відводяться під культивування сортів, які втратили свою господарську цінність.

Враховуючи, що здійснення сортозаміни потребує залучення значних коштів, доцільно розпочати нову державну програму пільгово-кредитного фінансування сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. Державі необхідно стимулювати впровадження нових селекційних досягнень шляхом спрямування на ці цілі коштів державного бюджету.

Ще одна з невирішених проблем як в Україні, так і в Сумській області, - не всі сільськогосподарські підприємства, які мають паспорт на виробництво і реалізацію насіннєвого матеріалу, відповідають критеріям насіннєвих господарств.

Але не дивлячись на це, створення високоврожайних, з високою якістю продукції (підвищений вміст білка і незамінних амінокислот у зерні пшениці, цукру в коренях цукрових буряків, крохмалю в бульбах картоплі, олії в насінні соняшнику тощо), певною довжиною вегетаційного періоду, стійких до несприятливих умов вирощування, хвороб і шкідників, придатних до механізованого збирання врожаю, чутливих до внесення добрив та підвищення культури землеробства сортів; їх реєстрація і поширення сприяють підвищенню урожайності і якості сільськогосподарської продукції, а отже, і підвищенню її конкурентоспроможності.

Дотримання вимог стандартів, технічних вимог та інших нормативних документів під час приймання, зберігання, відвантаження зерна та продуктів його переробки сертифікованими зерновими складами (СЗС) області

Водоп’янова Світлана Анатоліївна –

завідуюча лабораторією Сумської

обласної державної хлібної інспекції

В Сумській області налічується 24 сертифіковані зернові склади загальною ємкістю 1317 тис. тонн; із них елеваторного (силосного) типу – ємкістю 721 тис. тонн, що становить 55% від загальної ємкості, і складської – 596 тис. тонн, що складає 45% відповідно.

Державний контроль за якістю зерна та продуктів його переробки покладено на державні хлібні інспекції. Сфера дії державного контролю поширюється на всіх суб’єктів підприємницької діяльності на ринку зерна. В першу чергу це - нагляд та контроль за якістю, умовами зберігання та раціональним використанням зерна та хлібопродуктів підприємствами усіх форм власності. Особлива увага приділяється визначенню якості продовольчого зерна.

Держхлібінспекцією проведено обстеження зерна пшениці, ячменю, вівса, проса, гречки, гороху, кукурудзи, соняшнику.

В 2010 році на зернові склади області надійшло пшениці 160 363 тонни, із них продовольчого зерна групи А (1–3 класи):

♦ 1-го класу – 1156 тонн (0,7% від загальної кількості);

♦ 2-го класу – 66646 тонн (41,6% -//-);

♦ 3-го класу – 62853 тонни (39,2% -//-).

Це – м’яка пшениця, яка має високі хлібопекарські властивості (високий вміст білку та клейковини і її необхідну якість) і представляє особливий інтерес як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Пшениці групи Б (4-5класи) надійшло на зерносклади:

♦ 4-го класу – 3265 тонн (2,0%);

♦ 5-го класу – 5759 тонн (3,6%).

Це – пшениця також з високим вмістом білку, але має нижчий вміст клейковини та нижчу якість (або повністю невідмивну клейковину) і не представляє прямої цінності для хлібопекарської промисловості, а може використовуватись як високопротеїнова сировина для виробництва комбікормів і борошна. Вона є не менш цінною на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Пшениці 6-го класу надійшло 20294 тонн (12,7% ) та нестандартної 390 тонн (0,2%) – це пшениця, яка хоча б за одним із показників не відповідає вимогам груп А і Б, має низький вміст білка і клейковини та використовується на продовольчі і непродовольчі потреби, а також для експорту.

Крім пшениці, на сертифіковані зернові склади області надійшло:

♦ ячменю – 47478 тонн;

♦ жита – 10621 тонна;

♦ вівса – 309 тонн;

♦ проса – 807 тонн;

♦ гречки – 1875 тонн;

♦ кукурудзи – 251187 тонн;

♦ олійних культур – 116583 тонни.

Не менш важливим показником зерна та борошна є «число падання», яке впливає на хлібопекарські властивості тіста. Цей показник - це активність ферменту a-амілази, який впливає на процес бродіння тіста: чим менший показник «число падання», тим активніша a-амілаза. Накопичується вона переважно в пророслому, пошкодженому морозом та недозрілому зерні пшениці. Оптимальний діапазон «числа падіння» складає 200 – 250 одиниць, а середньозважений показник в цілому по культурі під час надходження зерна склав 224 одиниці.

Так, при використанні пшеничного борошна з показником менше 150 одиниць можна отримати хліб з липким м’якушем, а з показником більше 350 одиниць – хліб з пониженим виходом.

Держхлібінспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює контроль відповідності зерна і продуктів його переробки технічним умовам, вимогам державних стандартів, технічних регламентів та інших нормативних документів.

Так, в I кварталі 2011 року борошномельні заводи області переробляли пшеницю II групи якості місцевого походження з клейковиною 15 – 20%.

Кролевецький млинзавод переробляв пшеницю II групи якості місцевого походження з клейковиною 16 – 25%; Сумський млинзавод – таку ж пшеницю з клейковиною 15-25%; Роменський – з клейковиною 22%. Конотопський, Сумський і Охтирський млинзаводи виготовляли борошно із жита місцевого походження. Готова продукція, яка виробляється млинзаводами області, зберігається в критих складських ємкостях, в умовах, що забезпечують її якісний стан. Якість пшеничного борошна, яке виробляють борошномельні заводи області, відповідає вимогам державних стандартів. Готової продукції з тривалим терміном зберігання на борошномельних заводах області немає.

Млинзаводи	Клейковина в зерні	Клейковина в борошні
Млинзаводи	Клейковина в зерні	в/г	Вимоги ГСТУ	Iг	Вимоги ГСТУ	IIг	Вимоги ГСТУ
Сумський	21,0	24,0	24,0	25,0	25,0	-	21,0
Роменський	22,0	25,0	24,0	26,0	25,0	23,0	21,0
Кролевецький	21,0	25,0	24,0	26,0	25,0	23,0	21,0

Державна хлібна інспекція як державний орган з контролю якості зерна з метою захисту прав суб’єктів аграрного ринку та споживачів щодо забезпечення їх якісним зерном та продуктами його переробки буде й надалі надавати теоретичну і практичну допомогу, проводити відповідний контроль за прийманням зерна, за дотриманням сертифікованими підприємствами вимог стандартів, нормативних актів щодо документального оформлення зерна та його кількісно – якісного обліку.

Пробіотичні препарати –

альтернатива антибіотикам.

Коваленко Олександр Іванович , -

кандидат ветеринарних наук, зав. відділом тваринництва

та кормовиробництва Інституту АПВ УААН

Конкурентоспроможності вітчизняної тваринницької продукції сприяє якість утримання сільськогосподарських тварин, виробництво доброякісних в ветеринарно-санітарному відношенні продуктів тваринництва, розробка нових сучасних методів захисту тварин від збудників хвороб.

Традиційно для профілактики та лікування захворювань застосовують антибіотики. Проте це часто призводить до того, що за короткий час збудники захворювань проявляють стійкість до цих препаратів, і вони перестають бути ефективними. Ефективність багатьох антибактеріальних препаратів, що традиційно застосовуються проти інфекційних захворювань тварин, знижується через зростаюче поширення стійких штамів бактерій. Крім того, антибіотики негативно впливають на формування постінфекційного імунітету, особливо при застосуванні їх у ранньому віці та у великих дозах.

Тому в сучасних умовах в лікуванні та профілактиці захворювань сільськогосподарських тварин надзвичайно важливу роль відіграє використання екологічно безпечних вітчизняних біопрепаратів, зокрема про- і пребіотиків.

Проаналізувавши ринок тваринництва України, ми виявили велику кількість біопрепаратів, які пропонуються для застосування всім видам тварин. Це імуномодулятори, імуностимулятори, пребіотики, пробіотики, ферментативні препарати, премікси (вітамінні, мінеральні, вітамінно-мінеральні), ерготропіки, спеціальні корми, суперконцентрати тощо.

Але ми мусимо констатувати наступне:

■ на ринку таких препаратів їх пропонується велика кількість. Вони супроводжуються сертифікатами якості різних рівнів, але не пройшли контрольних випробувань в наших умовах і не завжди відповідають заявленій якості;

■ ціна вказаних препаратів і кормів дуже висока і не завжди досяжна для пересічних виробників сільськогосподарської продукції, які купуючи ці препарати, іноді використовують їх «економно», зменшуючи запропоноване дозування і в результаті не отримуючи заявленого ефекту;

■ більшість цих препаратів можуть бути ефективними лише тоді, коли тварини утримуються практично в штучних умовах (ізольовано від оточуючого середовища);

■ відсутній комплексний підхід в пропозиціях, які могли відповідати тій чи іншій технології виробництва продукції, тобто корекція різних препаратів в залежності від віку, інтенсивності росту, фізіологічного стану тварин і птиці; ті, які об’єднані однією ідеологією та вироблені одним виробником.

З більшості цих препаратів перерахованим вимогам якоюсь мірою відповідають пребіотики та пробіотики.

ПРОБІОТИКИ – створені на основі пробіотичних культур, з вираженими антагоністичними властивостями щодо патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів.

Найчастіше до складу пробіотиків входять біфідобактерії та молочнокислі бактерії. Вони проявляють інгібіючу дію на патогенні та умовно патогенні мікроорганізми, запобігають безконтрольному їх розмноженню в кишечнику і «вистилають» пристінкові шари тонкої та товстої кишок, перешкоджають проникненню в слизову оболонку останніх, що забезпечує стабілізацію мікробіоценозу кишечнику, Молочнокислі бактерії мають також і антиоксидантні властивості завдяки продукуванню таких метаболітів, як вітаміни групи В, молочна кислота та лізоцим.

Пробіотики стимулюють біосептетичні процеси у травному тракті та сприяють підвищенню продуктивності тварин.

ПРЕБІОТИКИ – в їх склад входять хімічні речовини або ферменти (олігосахариди, декстарн тощо), які необхідні для життєдіяльності багатьох видів корисних мікроорганізмів кишечника та подавляють патогенні мікроорганізми E. Coli, Salmonella, stafilococcus, streptococcus, Pasterella та ін.. Стимулюють ріст корисних мікроорганізмів кишечника, активізують клітинний та гуморальний імунітет. Сприяють кращому засвоюванню кормів, покращенню конверсії корму і отриманню високих показників продуктивності. Пребіотики виступають як гепатопротектори, антиоксиданти та антистресові препарати.

Наприкінці 60-х - на початку 70-х років у практиці ветеринарної медицини ми уже застосовували бактеріальні препарати; це - АБК, ПАБК, БПС. Виготовлялись вони при районних, обласних державних лабораторіях ветеринарної медицини, але через деякий час їх замінили нові препарати - більш ефективні і створені на основі пробіотичних культур.

В нашій державі для потреб тваринництва зареєстрований ряд вітчизняних та зарубіжних пробіотичних і пребіотичних препаратів різноманітного видового складу.

Зокрема: бактонорм, бовілакт, ендоспорин, комплексний пробіотик ІЕКВМ «Байкал» ЕМ1У, біфідін, моноспорин–ПК, лактин–К, сорбопром, споролакт, біоплюс 2Б, авігард, мейто та ін.

Дані препарати використовуються з метою підвищення продуктивності тварин, запобігання виникненню захворювань травної системи тварин, підтримки імунних функцій в період надзвичайних навантажень та стресів, відновлення природної мікрофлори після використання антибіотиків, хіміотерапії. Препарати необхідно застосовувати в залежності від форми випуску з чітким дотриманням настанови по застосуванню.

Blog

Управління культури І туризму Сумської обласної державної адміністрації Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Н. К. Крупської