Педагогічна цінність казки теорема чи аксіома?
| Вид материала | Документы |
- Письменники Харківщини-дітям, 294.73kb.
- Реферат на тему: Українські народні казки, 67.97kb.
- Тема: І. Франко «Фарбований Лис». Зміст казки, головні І другорядні персонажі, 41.09kb.
- Програма н/к "Основи мсс" курс- 3, семестр-1, 54год лекц, 28.91kb.
- Міністерство освіти І науки України Дніпропетровський національний університет, 772.57kb.
- История теорема Пифагора, 154kb.
- Тема Питання для підготовки, 233.37kb.
- У 30-40-х роках хх ст. інтенсивно розвивається жанр казки, що " стала пануючою формою, 564.78kb.
- Ббк 91. 9 : 74, 101.21kb.
- Эффективные конструкции диофантовых приближений, 16.15kb.
О.Глазова,
заступник директора
ІППО КУ імені Бориса Грінченка,
кандидат педагогічних наук.
| Років з 30 тому в практиці навчання мови з’явилася, а згодом і поширилася нова як на той час «нестандартна» форма - урок-казка. Суть такого моделювання уроку в тому, що на казковий сюжет словесник «нанизує» мовні й мовленнєві вправи й завдання. Хтось із вчителів вигадує казковий сюжет сам, хтось адаптує до потреб уроку народну або авторську казку, хтось, пропонуючи лише початок, доручає учням її продовжити й завершити… Багато хто зі словесників моделює такі уроки-казки досить вдало. Найбільш переконливим підтвердженням того, що така методична знахідка варта уваги, є захоплені відгуки школярів. Тож маємо справу з тим, що виникло у шкільній практиці спонтанно й використовується без жодних апробацій і методичних тлумачень. Спробуймо пояснити феномен і обґрунтувати доцільність «казкових» уроків мови. |
Навчання мови через… казку?
- Педагогічна цінність казки - теорема чи аксіома?
Казки - це підтримувана дітьми й онуками перевірка пам’яті.
Олексій Калінін.
Сучасна людина все вимірює кількістю та якістю інформації. З цього погляду, народна казка є носієм інформації, яка успішно передавалась і передається від покоління до покоління. Якщо хочете, казка, як і будь-який інший фольклорний жанр, – це той доінтернетний інтернет, який упродовж століть зберігав, систематизував і поширював важливу для людей будь-якого віку інформацію, це певний мнемонічний слід, своєрідний інтелектуально-емоційний відблиск усіх попередніх поколінь, які взяли участь у її творенні.
Чому найпопулярнішими є все-таки казки для дітей? Мабуть, тому, що в давнину казки виконували ті функції, які пізніше більш-менш успішно перехопили підручник, словник і телебачення. Імовірно, що надалі функції дитячої казки переходитимуть до винаходів людської думки, які сьогодні не сняться жодним футурологам.
На чому грунтується віра в передавану казкою інформацію? Передовсім на беззастережній повазі її слухачів/читачів до предків, які цю казку склали. Народна казка завжди була і є носієм етнічних традицій, що особливо важливо для збереження національної ідентичності народу через успадкування таких традицій кожним наступним поколінням. Традиції казка передає ненав’язливо й делікатно, без непотрібних дітям коментарів і гасел. Можливо, саме в цьому – головна й найбільша цінність народної казки?
Кажучи про беззастережну віру в «правильність» казкової інформації, маємо на увазі не віру в зміст казки, а віру у вкладену в казку на різних рівнях, у її текст і підтекст інформацію про те, як треба і як не можна жити. Народні казки – це невибагливий за формою, але недвозначний за змістом етичний кодекс. Завдяки прочитаним у дитинстві казкам найзапекліший цинік хоча б усвідомлює, які етичні закони він порушує.
Народна казка присвячена вирішенню передовсім моральних проблем. Усередині казкового «справедливого» макросвіту існує мікросвіт, у якому (зовсім як у житті) шаленіють злість і заздрість та спричинені ними ненависть, підступність і зрада. Але на противагу реальному життю народна казка утверджує справедливість, у ній перемагають благородство, доброта й безкорисливість.
Твердження, що народні казки необхідні для навчання дитини правил життя, сьогодні ні сумніву, ні спротиву не викликає. Навіть важко повірити, що так було не завжди.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть погляди вітчизняних освітян на педагогічну цінність казки були суперечливі. Дехто з педагогів застерігав від використання казки як виховного засобу, стверджуючи, що для дитячого читання казки недоцільні, бо позбавлені глибокого смислу, а часом навіть неморальні [2].
Зате Борис Грінченко, Софія Русова, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Іван Франко на необхідності використання народних казок у вихованні дитини наполягали. Борис Грінченко вважав, що народні казки є багатющим дидактичним матеріалом для розумового та естетичного розвитку дітей і відображають уявлення народу про добро та красу.
Певно, найближчі сучасному вчителеві слова публіциста В.Родникова. На його думку, педагоги, які заперечують казку у вихованні дитини, повинні пам’ятати, що «її мета [казки – ред.] полягає не тільки в тому, щоб ознайомити дитину з дійсністю, суть її навіть не в інтелектуальності, а передусім у емоційності» [2].
Нині казка в шкільне навчання чудово вписалася. Народні казки сприяють реалізації соціокультурної змістової лінії чинної навчальної програми, «є засобом опанування національних і загальнолюдських культурних і духовних цінностей, нормами, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, націями, сприяють естетичному і морально-етичному розвиткові особистості, органічному входженню її в соціум (соціокультурна компетенція)» [1].
Дехто з освітян заперечує педагогічну доцільність використання у вихованні дітей авторських казок - передовсім через різну їхню художню цінність. Проте й серед літературних казок є чимало справжніх шедеврів. «Королем казкарів» заслужено вважають Ганса Крістіана Андерсена, чиїм іменем названо найвищу Міжнародну нагороду за кращі твори для дітей. Любові дітей усього світу зажили казки Шарля Перо, братів Грімм, Астрід Лінгрен. Незрівнянні за своїм виховним впливом літературні казки Оксани Іваненко, Наталі Забіли, сучасних українських казкарів Володимира Рутківського, Ігоря Калинця, Лесі Ворониної, Зірки Мензатюк та багатьох інших.
Важко сперечатися з тим, що літературні казки бувають досить химерні, як скажімо, казки Ернста Теодора Амадея Гофмана, у яких фантастичне змішано із реальним, веселе з трагічним, гумор із гротеском, ліризм із гіркою іронією. Проте в них чітко простежується зв'язок не лише із тогочасною дійсністю, а й із сучасністю, тож їхній виховний ефект важко переоцінити.
2. Що кажуть про казку психологи і що знають про неї словесники
Казка – чудовий вид творчості,
що володіє двома полюсами: сатирою та героїчною романтикою.
Людина повинна сміятися й мріяти. Інакше – як їй жити?
Сергій Образцов.
Казку охоче досліджували й досліджують психологи та психоаналітики. Вони відзначають, що корисність казки для дитини визначається передовсім тим, що вона
- до 7-8-річного віку є основним засобом осмислення дитиною світу;
- знання про світ дітей старшого віку безупинно конкретизує й доповнює;
- допомагає позбавитися страхів, подолати комплекси;
- позбавлена набридливого моралізаторства, відвертого менторства й лицемірства;
- розвиває та шліфує дитяче мислення, тому що кожен маленький слухач/читач підсвідомо здійснює аналіз прослуханого/прочитаного;
- розвиває та тренує пам’ять, уяву, фантазію;
- хоч і сповнена побутових реалій, проте поетична, а іронічність не позбавляє її романтичності.
Як стверджує Джанні Родарі, саме за допомогою казки в дитини вибудовується структура інтелекту, встановлюються різноманітні зв’язки «я та інші», «події справжні та вигадані» тощо. Казка необхідна дитині для формування уявлень про простір («далеко – близько»), час («давно - зараз», «спочатку - потім», «учора - сьогодні - завтра») [4].
Словесникові особливо цікавий ще один аспект казки: непомітно, але ефективно вона навчає дитину мови. Намагаючись збагнути зміст, і зовсім мала, і старша дитина докладає величезних зусиль, щоб зрозуміти лексичне значення слова – пряме й переносне, збагнути межі синонімічного ряду та антонімічні зв’язки, осягнути співвідношення лексичних одиниць і значення фразеологізмів, уточнити вплив на зміну значення слова морфеми, роль прийменника або значення частки. Іншими словами, слухання/читання казки дає дитині досить грунтовні знання про мову з її лексикою, граматичними формами та структурою, а відтворення казки створює можливості для напівусвідомленого відбору мовних одиниць.
3. Від ситуативної вправи – до казки
Підпорядкованість вивчення рідної мови практичному опануванню мовлення не викликає сумнівів – сьогодні так навчає весь світ. «Комунікативно-функціональний підхід, який покладено в основу навчання рідної мови, пріоритетним вважає розвиток умінь і навичок мовленнєвої діяльності, тоді як робота над мовною теорією, формування знань та вмінь з мови підпорядковується інтересам розвитку мовлення», - сказано в чинній навчальній програмі [1].
Психолінгвістика розглядає мовлення передусім як перебіг і продукт мовленнєвої діяльності. Будь-яка діяльність характеризується певним мотивом і конкретною метою. Якщо говорити про діяльність мовленнєву, то все, що мовець говорить (усне спілкування) або пише (спілкування писемне), відбувається чомусь (мотив) та навіщось (мета).
«Якщо ми хочемо, щоб учень продукував в умовах навчального процесу те чи інше висловлювання, чи не можна досягти цього шляхом моделювання факторів, що скеровуватимуть його діяльність, зокрема мовленнєві дії? – писав психолінгвіст О.О.Леонтьєв, - Чи не можемо ми запропонувати йому зовнішні та внутрішні умови, у яких він змушений буде скласти бажане для нас (за змістом) мовленнєве висловлювання? Користуючись улюбленим терміном К.Станіславського, поставити учня в «пропоновані умови»? А коли він піде запропонованим нами шляхом, підказати йому форми, необхідні для продукування такого висловлювання?» [3].
Відповіддю на пропозицію відомого психолінгвіста стали так звані ситуативні вправи, які, по суті, є спрощеним різновидом рольових ігор (імітацій). У процесі штучно створюваних на уроці ситуацій спілкування школяр «включається» в мовленнєво-ситуативну гру у вигляді діалога (рідше – монолога). Якщо такі творчі задачі ставитиме перед школярем підручник або вчитель, якщо учень подумки опиниться, майже за К.Станіславським, у «запропонованих умовах», школяр з охотою, а може, й із захопленням продукуватиме усне чи писемне висловлення. У такому разі і мотив, і мету мовленнєвої дії буде повноцінно забезпечено.
Ситуативні вправи подано в підручниках мови, їх може добирати або складати сам учитель. Найкраще, якщо такі вправи набиратимуть вигляду імпровізацій-рефлексій на конкретні виклики шкільного життя.
Але повернімося до казок, кожна з яких є, по суті, послідовною низкою пригод, а саме: завдань, які виникають перед персонажами, і дій цих персонажів задля вирішення цих завдань. Головні мисленнєві операції, які вони при цьому здійснюють, - це операції логічного порядку. Чому б не надати таким операціям мовно-мовленнєвого характеру? Чому б не замінити такі завдання мовними або мовленнєвими навчальними вправами?
Проілюструємо цю думку планом-конспектом уроку-казки.
Казка про Золоту Рибку в консервній бляшанці (5 клас)
Тема. Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Мета уроку: повторити вивчене про іменник, закріплювати вміння визначати рід, число, відмінки та синтаксичну роль іменників; запобігати легковажному ставленню до мовлення, прищеплювати несприйняття використання в спілкуванні суржику; збагачувати й уточнювати мовний запас дітей.
Тип уроку: урок повторення вивченого.
Перебіг уроку
Учитель читає (розповідає) казку.
Після уроків Сашко не прибіг – прилетів додому. Їсти хотілося – аж шкура боліла.
Хлопець відчинив холодильник. Страв повно, та розігрівати нема коли! Глянув на годинник: пора бігти на тренування.
У буфеті Сашко вгледів консервну бляшанку з написом «Кільки в томаті». Ура! Ось він, обід! Хлопчик копирснув банку консервним ножем, банка розчахнулась. Але що це? Замість сподіваної кільки у бляшанці була… Золота Рибка!
* Вибірковий диктант.
Із читаного (розказуваного) вчителем тексту виписати іменники, ставлячи їх у формі Н.в.одн.
Учитель читає (розповідає):
- Ти що, рибо, сюда залєзла? – обурився Сашко. – Чєво очі вилупила? Читать не вмєєш? Гляді, што на банкє написано!
Завдання.
- Прочитати виписані іменники, до кожного поставити питання.
- Дати визначення іменнику.
*Повідомлення теми і мети уроку.
* Виконання вправ на повторення вивченого.
Учитель.
Рибка некліпно роздивлялася Сашка круглими очима. Такою дикою сумішшю двох мов, таким ганебним суржиком можна здивувати будь-кого.
Словникова робота. Учитель пояснює лексичне значення слова «суржик» та словосполуки «мовний суржик».
*Робота біля дошки.
Записати речення, позначити в словах орфограми, пояснити написання слів.
Не користуйтеся сумішшю двох мов! Говорити такою скаліченою мовою – однаково, що грати на розстроєній скрипці. (За В.Сухомлинським).
Завдання.
У записаних реченнях визначити й підкреслити іменники.
Учитель.
- Куда я тебе тепер дєну? – розмірковував Сашко. – На столє залишу – Мурка слопаєт… У ванну випущу – і там найдьот… Доведеться на трєніровку не ходить!
Рибка співчутливо роздивлялася Сашка.
* Диктант із коментуванням.
Скалічена мова отупляє, оглупляє людину. Мова – це віконця, через які людина бачить світ. Що ж вона побачить, коли віконця у кіптяві, коли вони засновані павутинням та засиджені мухами? (За В.Сухомлинським).
Завдання.
Позначити в словах орфограми, пояснити написання слів.
Самостійно підкреслити іменники.
Учитель.
Сашко насмажив яєчні, пообідав і всівся за уроки. Консервна бляшанка стояла на столі. Рибка незворушно спостерігала, як Сашко вчить правило…
*Робота з підручником.
Мовчазне читання правила. (Іменник як частина мови).
Завдання.
Визначити рід, число, відмінок кожного з підкреслених в реченнях іменників.
Учитель читає (розповідає) казку.
- Чєво мовчиш? – спитав Сашко Рибку. – Чєво мовчиш, як риба? Залєзла в чужу банку, мене на треніровку не пустіла, ще й мовчиш?
- І де ти такий узявся? – тихо спитала Рибка. – Де ти такий темний і неосвічений виховувався?
- Я освічений! – обурився Сашко. – У мене в табєлє з мови дев’ятка. А вчора десятку получіл..
* Вільний диктант.
Учитель тричі читає речення, учні записують їх із пам’яті якнайближче до почутого.
Без поваги, без любові до рідного слова не буває ні всебічної людської вихованості, ні культури.
Перевірка роботи.
5-6 учнів читають записане. Учитель виправляє допущені помилки. Кожен учень визначає в прочитаних реченнях іменники, визначає рід, число, відмінок котрогось із них.
Учитель читає (розповідає) казку.
Рибка плакала. З круглих очок котилися великі сльози. Вода з бляшанки полилася через край. На столі утворилася калюжа.
- Слушай, ти не той! – захвилювався Сашко й витер калюжу ганчіркою. Рибка плакала.
* Робота біля дошки.
Люди називають мову найтоншим різцем, який торкається найпотаємніших куточків серця.
Завдання.
- Пояснити написання слів;
- Підкреслити члени речення.
- Визначити іменники. З’ясувати синтаксичну роль іменників у реченнях.
Учитель.
Рибка плакала. Вода вже стояла на підлозі.
- Заспокойся наконєц! – умовляв її Сашко.
Води було вже по коліна. Сашко вичерпував її каструлею й виливав у раковину. Рибка плакала. Сашко стояв у воді вже по пояс.
- Слухай, Рибко! – спереляку Сашко заговорив як слід. – Адже ти чарівна? Чарівна! Виконай моє бажання: перестань плакати!
- Ні, це ти мої бажання виконай! – розсердилася Рибка. – Ось перше: дай визначення іменнику!
Відповіді учнів.
Учитель.
Ось моє друге бажання, - схлипнула Рибка, - провідмінюй іменники Вітчизна, земля, слово, мовлення, голос, край.
Учні відмінюють іменники (за варіантами).
Учитель.
Сашко стояв у воді по груди. Як тільки він пробував поворухнутися, у кухні здіймалися хвилі.
- А ось моє четверте бажання, - виголосила Рибка. – виконай вправу…
*Робота з підручником. Письмове виконання вправи.
Учитель.
Рибка плавала кухнею. Сашко боявся поворухнутися.
- Запам’ятай, - промовила Рибка. – Риби повинні мовчати. А от люди – говорити. Не базікати, не теревенити, не бурчати, а ГОВОРИТИ!
Вода перелилася через підвіконня на вулицю. Хвилею вихлюпнуло й Рибку. Рівень води в кухні різко знизився. Сашко кинувся до вікна. Що з Рибкою? Де вона?
На вулиці було сухо. Сяяло сонце. Літали голуби. Перемовлялися люди. Душа бриніла рідним словом.
* Підбиття підсумків уроку.
Прочитати записаний на дошці вірш, визначити його головну думку.
Як нема без зірок небозводу,
як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
так народу без мови нема. (В.Забаштанський).
Назвати вжиті в тексті іменники, визначити рід, число, відмінок, синтаксичну роль кожного.
4. До казки через детектив, або читаймо класиків
До створення навчальних мовленнєвих ситуацій психолінгвіст О.О.Леонтьєв вбачав «близьку паралель у несподіваній галузі – у плані сприйняття детективної літератури» [3]. Популярність цього жанру науковець пояснював тим, що письменник змальовує читачеві умови, за яких щось трапилося, проте не конкретизує самої дії. Читач співпереживає слідчому (детективові, журналістові), обираючи його своїм «двійником» - так відбувається процес «перенесення» себе на героя твору (Шерлока Холмса, Мегре, Еркюля Пуаро та ін.), тобто ототожнення читача з персонажем. Разом із детективом читач опиняється перед необхідністю збагнути, здогадатися, як поводився злочинець за умов, у які потрапив. Читач перебуває в постійному інтелектуальному напруженні, розв’язуючи разом із детективом безліч творчих задач – саме це й викликає (і підтримує) його зацікавленість книжкою.
О.О.Леонтьєв пропонує опрацьовуваний на уроці мови навчальний текст зробити сюжетним! Процитуємо: «Навчальний текст в оптимальному випадку має бути побудовано як літературний текст, що забезпечує читацьке перенесення» учня на його «героя». Урок повинен максимально підкреслювати ці якості навчального тексту, тобто ставити учня перед завданням здійснити мовленнєву дію «разом» із героєм або «замість» героя» [3] .
Відкриємо таємницю: усе сказане науковцем про «літературність» навчального тексту стосується шкільного навчання іноземної мови. Проте застосувати такий підхід до вивчення мови рідної цілком можливо.
За приклад для створення навчального тексту О.О.Леонтьєв пропонував детективний жанр. З часу висловлення такої пропозиції життя змінилося: детективів у нашому житті стало забагато. Ними заповнено книгарні й кіоски, їх наввипередки транслюють десятки каналів телебачення, ними переповнено Інтернет. Не слід забувати, що в основу детективної історії здебільшого буває покладено розслідування злочину (найчастіше – вбивства). Чи ж доцільно зосереджувати увагу учнів на людських трагедіях ще й на уроках?
Як писав італійський письменник Джанні Родарі, «дітям необхідні порядок і спокій, світ не повинен надто часто сходити з рейок, на які дитина з таким зусиллям його ставить» [4]. Тому більш доцільною сюжетною «канвою» для моделювання уроку видається саме казка. Не згірше від детектива казка може зацікавити, забезпечивши читацьке «перенесення», ототожнення з конкретним персонажем. Вона цілком може створити, тобто змоделювати умови, які заохотять учня здійснити акт мовленнєвої діяльності, простіше кажучи, створити усні або письмові висловлювання – від імені персонажа або й різних персонажів (учень підсвідомо подумки в них перевтілиться), а може, й від свого імені, наприклад, висловлюючи (можливо, знову-таки ніби подумки) своє ставлення до поведінки та вчинків казкових героїв.
КАЗКА ПРО КЛАСИЧНУ ВІДЬМУ ТА МОДЕРНІЗОВАНЕ КРЕСАЛО (8 клас)
Тема. Уточнювальні члени речення.
Мета уроку: дати поняття про уточнювальні члени речення, формувати вміння визначати їх в усному та писемному мовленні, вживати розділові знаки в реченнях з уточнювальними членами речення, прищеплювати повагу до вихованості, суть якої – у повазі до особистості та доброзичливому ставленні до людей; уточнювати та збагачувати словниковий запас учнів.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Перебіг уроку
Учитель читає (розповідає) казку.
Сергій поспішав до школи. Тільки б не спізнитися! Несподівано хлопець налетів на якусь перешкоду. Під ногами вовтузилося, ніяк не могло звестися на ноги щось мале. «Невже дитину збив з ніг?» - вжахнувся Сергійко. Він нахилився, щоб підвести малюка, та раптом той зашамотів… по-старечому:
- Ношяться тут ушякі…
Це була малюсінька бабця. Сергій нестямився з сорому: щоб отак штовхнути стару людину!
- Вибачте мені, бабусю, дуже вас прошу, - благав він.
І. Підготовка до сприйняття нового матеріалу.
* Диктант із коментуванням.
Чемне ставлення до людини – ось стрижень, мірило, критерій істинної вихованості. «Яка насолода – шанувати людей!» - писав А.П.Чехов. Таку пошану треба виявляти завжди, щодня.
Завдання.
- Позначити в словах орфограми. Пояснити вживання розділових знаків.
- Зробити синтаксичний розбір останнього речення.
- Визначити в останньому реченні член речення, який уточнює, конкретизує значення попереднього (уточнювальний член речення). Який це член речення?
- Визначити, якою частиною мови виражено уточнювальний член речення.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу.
Учитель.
Зазирнувши старенькій в обличчя, Сергій відсахнувся. Тьмяно-жовті очки люто блимали з-під кошлатих брів, із рота стирчала пара жовтих ікол. Схаменувшись, Сергій надав обличчю привітного виразу: хіба зовнішність – у людині головне? Нечемно виявляти, що помітив чиїсь вади: цим можна боляче образити людину.
* Робота біля дошки.
Етикет, тобто правила поведінки, передбачає рису, яка безпомилково визначає рівень вихованості. Це доброзичливість, яка породжує чуйність, навіть чулість. Вихована людина не зробить нічого такого, що могло б образити або поставити когось у незручне становище.
Завдання.
- Визначити в реченнях уточнювальні члени речення. Довести, що ці члени речення є прикладками.
- Пояснити вживання розділових знаків. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи.
- Позначити в словах орфограми. Пояснити написання слів.
Учитель.
Зіп’явшись на ніжки-кривулі, бабця зашамотіла:
- Ти чому мене не боїфся?
- Чому б я мав вас боятися? – здивувався Сергій.
- Бо я фідьма! – тупнула баба ногою. – Яке ти маф прафо не фпізнати? Я фідьма, фідьма!
Біля них спинився один перехожий, другий… Сергійко намагався втихомирити відьму, але та вперто галасувала.
ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Пояснювальний диктант.
Засновані на людській скромності, правила етикету вимагають якнайменше привертати до себе увагу, не втомлювати людей, знайомих і незнайомих, своєю персоною, не демонструвати своїх переваг ніде – ні на роботі, ні вдома, у родині. Називаючи кількох осіб, оповідач, у тому числі учасник подій, має називати себе останнім. Французи, переконані прибічники дотримання етикету, кажуть: «Моя собака та я повернулися з полювання».
Завдання.
- Пояснити написання слів. Обгрунтувати вживання розділових знаків.
- Визначити уточнювальні члени речення.
Учитель.
Навколо галасливої відьми поволі збирався натовп. У Сергія серце краялося: у яке принизливе становище може поставити себе сама людина! Чемно підтримуючи стару під лікоть, він утрутив її в двері найближчого під’їзду. Вийнявши гребінця, розчесав її скуйовджене волосся, поправив хустку.
* Попереджувальний диктант.
Правила культурної поведінки, тобто ази етикету, стосуються одягу, зачіски, жестів, міміки, манер. Стриманість, чемність, охайний і красивий одяг засвідчують намагання бути приємним людям, або повагу до них. Таким чином, від царини естетики, науки про прекрасне, ми закономірно переходимо до моралі, системи норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного.
Завдання.
- Пояснити написання слів. Обгрунтувати вживання розділових знаків.
Учитель.
Від розчулення Відьма схлипнула.
- Ти добрий і фміливий! – сказала вона. - Самої фідьми не побояфся! Я тобі за фсе фіддячу! Давай лізь по запальничку! – виштовхнувши хлопця на вулицю, Відьма підвела його до каналізаційного колодязя.
- Яка там запальничка, я до школи спізнююсь!- вигукнув Сергій. – Після уроків куплю вам китайську запальничку або сірники й занесу. Кажіть адресу.
- Немає ф мене адреси! – розізлилася Відьма. – І запальнички немає! Лізь по запальничку! Ось вона, сучасна молодь, - наступала Відьма. – старість не поважає, труднощі обминає…
Такого наклепу Сергій стерпіти не міг. Відсунувши накривачку колодязя, він спустився дротяними іржавими східцями. І відразу знайшов запальничку!
Тут Сергія мов струмом ударило. Усе, що з ним сталося, точнісінько повторювало сюжет андерсенівської казки про кресало! Правда, він не солдат, а кресало замінено на запальничку, але ж час у все вносить корективи…
* Самостійна робота..
Заздалегідь записані на дошці речення переписати, уводячи на місці крапок самостійно дібрані уточнювальні члени речення.
Правила етикету формувалися упродовж усієї історії людства, … . З великого розмаїття, … , відбиралися манери поведінки, засновані на здоровому глуздові, доброзичливому ставленні до людини. Серцевину етикету, ... , складають саме такі найпростіші принципи.
Завдання.
Прочитати текст із уточню вальними членами речення, правильно його інтонуючи.
Учитель.
За сюжетом казки Андерсена, знайшовши кресало, себто запальничку, Сергій мусить Відьму… вбити! Не бувати цьому! Хлопець рішуче поліз нагору і побачив, що Відьма… зникла! Він хотів викинути запальничку, але побачив, що з-під обгортки визирає білий аркуш. Видобувши його, хлопець прочитав:
| Інструкція Якщо захочеш когось обдурити, черкни запальничкою, і всі в твою брехню повірять. З привітом, Відьма. |
Обурений Сергій викинув запальничку в каналізацію, і, щільно затуливши колодязь кришкою, побіг до школи.
*Виразне читання із граматичним завданням.
Учні виразно читають записані на дошці речення.
«Виховані люди, - писав А.П.Чехов, - поважають людську особистість. - Вони щиросерді й брехні бояться, як вогню». 2. ссылка скрыта(Ф.Бекон). 3. Існує лише одна ознака моральності – правда і одна ознака аморальності – брехня (Р. Фейхтерслєбен).
Завдання.
Усно ввести в кожне із записаних речень уточнювальний член речення. Прочитати речення, дотримуючи правильної інтонації.
V. Домашнє завдання. Скласти й записати висловлювання (8-10 речень) «Якби я був чарівником», використати в ньому уточнювальні члени речення.
Застосувати таке моделювання уроків рідної мови не лише можливо (що підтверджено досвідом), а ще й актуально, якщо використати аудіовізуальні можливості широко розповсюджуваних нині ІКТ. Ось де скарбниця для методично доцільного застосування мультимедійних технологій!
Читаючи подану нижче казку, дуже хочеться не тільки уявити її героїв на екрані, а й почути їхні голоси, що цілком можливо завдяки сучасному навчальному обладнанню.
Казка про Homo кактус та Homo sapiens (7 клас)
Тема. Частини мови.
Мета уроку: повторити вивчене про частини мови, закріплювати вміння розрізняти їх; прищеплювати свідоме ставлення до шкільного навчання, головна мета якого – самовдосконалення; спонукати до роздумів над тим, що означає бути мислячою людиною.
Тип уроку: урок повторення вивченого.
Перебіг уроку
І. Повідомлення теми та мети уроку.
ІІ. Повторення ключових питань.
*Робота біля дошки.
Записати речення.
1.Освіта – солодкий плід гіркого кореня (Ісократ). 2. Щасливий той, хто навчився вчитися (Сенека).3.Навчатися потрібно весело. Щоб засвоїти знання, треба сприймати їх із апетитом (А.Франс).
Завдання.
Назвати в реченнях частини мови.
Бесіда.
- Які ви знаєте частини мови?
- Які частини мови є самостійними? Навести приклади.
- Які частини мови службові? Навести приклади.
- Який розділ науки про мову вивчає частини мови?
- Який розділ мовознавчої науки вивчає члени речення?
Завдання.
Визначити та підкреслити в першому реченні граматичну основу.
Учитель читає (розповідає) казку.
- Визначте граматичну основу речення! – звернулася до класу вчителька.
Ігорю захотілося стати непомітним, урости плечима в стілець або злитися зі столом. Але викликала вчителька саме його. Зависнувши над столом, хлопець загундосив:
- Основа, основу речення, її становлять…
- Підмет і присудок! - прошепотів хтось ззаду.
- Підмет і присудок! – натхненно прокричав Ігор.
- Визнач їх у реченні! – дала завдання вчителька.
І знов виручила підказка! Сівши на стілець, Ігор озирнувся, щоб подякувати рятівникові, та ніхто з однокласників у своєму благородстві не зізнався. І тут Ігор пригадав: голос був незнайомий, хрипкувато-неживий…
- Рано ти, Ігорю, сів! – сказала вчителька.- Йди-но до дошки!
- Ні, - застогнав хлопець. Дошка видавалася йому страшнішою за гільйотину.
- Іди! - наполягала вчителька.
Ігор піднявся, але тут за його спиною хтось завовтузився. Озирнувшись, хлопець побачив, що одна із рослин на підвіконні випручується із вазона. З надсадним стогоном вона витягала із землі тоненькі корінчики-ніжки. Натужно скрипіло стебло. І от дивина: ніхто в класі цього не чув і не бачив!
Коли рослина випручалась, стало видно, що це кактус. Ніжки-корінці пролопотіли підлогою. Вибігши до дошки, Кактус згріб колючкою крейду й заходився писати диктоване…
ІІІ. Виконання вправ на повторення.
* Пояснювальний диктант.
Навчання в школі - не нагромадження знань. Шкільне навчання – активне інтелектуальне життя молодої людини. Воно виявляє творчі сили особистості та виробляє в неї власне ставлення до пізнаного.
Завдання.
- Визначити в записаних реченнях іменники, прикметники, дієслова, займенники.
- Пояснити, чому ці частини мови називають самостійними.
- Назвати службові частини мови, визначити їх у записаних реченнях.
Учитель читає (розповідає) казку.
- Ти молодець, Ігоре! – звернулась учителька до Кактуса. – Відповів правильно! Сідай на місце!
Справжній Ігор захлинувся від гніву. Чому ніхто в класі не помітив підміни?
А підступний Кактус на своїх карлючках-корінцях подався до… Ігоревого місця! Рослина вилізла на стілець, розгорнула Ігорів зошит, підчепила колючкою Ігореву ручку… Яке нахабство!
Ах так! Розлючений Ігор рішуче пушив до підвіконня і… опинився у вазоні. Глиняний горщик якось дивно відповідав його розмірам. Стало зручно й затишно. А як тепло на сонечку! «Буду собі кактусом! – вирішив хлопець. –Хай оті телепні напружують мозок, пишуть-читають, а я житиму повноцінним рослинним життям!»
* Диктант із коментуванням.
Мислити – означає пізнавати, розуміти, відчувати світ і себе у світі. Це народжується у спілкуванні з природою, у праці, в творчості, в оволодінні багатствами духовної культури людства. Передовсім мислення розвивається у спілкуванні з книгою. Читання – то не ковтання книг одна за одною, а творчість духу (В.О.Сухомлинський).
Завдання.
- Визначити в кожному з речень частини мови, назвати серед них самостійні та службові.
- Обгрунтувати вживання в реченнях розділових знаків. Пояснити написання слів.
Учитель читає (розповідає) казку.
Скінчився урок, і учні вийшли з кабінету. Прийшов інший клас, тоді ще один. Ігор уперто сидів у горщику. На шостому уроці він відчув голод, але після того, як чергові полили вазон, це відчуття зникло.
Ігор був упевнений, що коли він не повернеться зі школи, батьки зчинять переполох. Але ніхто його не розшукував…
Наступного ранку кактус Ігор через вікно спостерігав за учнями, які йшли до школи.
- Ідіть, ідіть! А я вже тут! – радів він, поглядаючи на двері. І ось… Від обурення Ігор мало не звалився з підвіконня. Кактус заявився у його, Ігоревім, піджаку й татовій краватці! Тут Ігореве терпіння скінчилося. Він хотів висловити все, що накипіло, однокласникам, учительці, але… язик не слухався! Хотів вистрибнути з вазона, щоб надавати бридкому Кактусові стусанів, але суглоби заніміли, а тіло вкрилося… зеленими колючками!
Тим часом Кактус дивував усіх своїми знаннями, ерудованістю й дотепністю. Хлопці ходили за ним табуном, за його стіл пересіла найвродливіша у класі дівчинка. Ігор сидів у горшку й обмірковував план помсти.
* Вільний диктант.
Не оцінка, не бал – головна мета шкільного навчання, а самовираження людини в переживанні того, про що вона думає.
Якщо ти не можеш висловити себе в думках, це означає, що потік інформації не сприймається твоїм особистим духовним світом і не пробуджує в тобі власні думки.
Учитель читає (розповідає) казку.
І ось день помсти настав. Це був день чергування Кактуса в класі. Підстерігши мить, коли у спорожнілому кабінеті той поливав квіти, Ігор примірився і вчепився у Кактусів рукав своїми безжальними колючками.
- Ну чого ти хочеш? – тихо спитав його Кактус.
- Хочу знати, хто ти такий, - хрипкувато прошелестів з горшка Ігор.
- Я - Homo sapiens, - мовив псевдо-Ігор. – а ось ти – Кактус!
- Сам кактус! – прошипів Ігор, реп’яхом упившись у ненависний рукав. – Це я Homosa… Homosa…
- Ти був Homo, але ніяк не sapiens, - сумно пояснив Кактус, вислизаючи з піджака.- Ну які істотні зміни відбулися в твоєму житті? Ростеш у вазоні, а колись сидів за столом? Був рум’яний, а став зелений? От і всі зміни!
Узявши портфель, Кактус пішов додому робити уроки. Ігор сидів у горшку, стискав колючками піджак і безсило плакав серцем.
* Диктант із коментуванням.
1. Якщо людське мислення не знаходить застосування, воно чахне (Леонардо да Вінчі).2. Я мислю, отже, я існую (Р.Декарт). 3. Найголовніше - навчити людину мислити (Б. Брехт).4. Мислення схоже на їзду на велосипеді, весь час треба мчати. Якщо мислиш повільно, впадеш (П.Таранов). 5. Якщо хочеш стати розумним, навчися розумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати та замовкати, якщо сказати більше нічого (І.Лафатер).
Завдання.
- Визначити в кожному з речень частини мови, назвати серед них самостійні та службові.
- Обгрунтувати вживання в реченнях розділових знаків. Пояснити написання слів.
ІV. Підбиття підсумків уроку.
5. Казка як… протиотрута
Чималу кількість пропонованих сучасними ЗМІ текстів цілком можна кваліфікувати як патогенні (грец. рathos – біль, страждання), i вони «…не лише спричиняють страждання, а й спроможні генерувати хворобливі відхилення у психіці, викликати моральну та психічну деградацію особистості. Йдеться про інформаційні потоки (ідеологічні макротексти, порнографію, телефільми із зображенням насильства, гіпертрофовану рекламу), які, впливаючи упродовж тривалого часу, спроможні здійснити помітний вплив на спосіб життя та світосприйняття як окремої особистості, так і людської спільноти, нації», - зазначає професор Б.Потятиник.
Найбільш ефективним нейтралізатором згубного впливу на людину патогенних текстів вважають гумор. Саме гумор є могутнім засобом протидії тиску патогенних текстів як окремої особистості, так і суспільства. Саме в гумористично-сатиричному творі подається оригінальна й виразна оцінка факту, явища або дійсності в цілому [5]. Певно, саме цим пояснюється незмінна залюбленість українців у анекдоти та інші гумористичні жанри, їхня цікавість до творчості гумористів.
Нейтралізаторами розповсюджуваних патогенними текстами страхів, насаджуваних ними сплесків агресивності й ненависті психологи вважають і казки – передовсім як тексти, які несуть надію на успішне завершення нібито безвихідних ситуацій та на щасливий кінець [5]. Мабуть, цим пояснюється популярність стилізованих під казку літературних творів, у яких використано елементи казкових, хай і значно осучаснених сюжетів. Згадаймо «Хроніки Нарнії» К. С. Льюїса та серію «Володар перснів» Дж. Р. Р. Толкієна. Автори цих книг наголошують, що перемога над злом залежить від відваги, самопожертви, любові, тобто найкращих людських чеснот.
Ще сучасніший приклад - цикл романів британської письменниці Джоан Роулінґ про Гаррі Поттера, персонаж яких із неймовірними зусиллями виходить переможцем із, здавалось би, патових ситуацій, а сили зла врешті-решт караються. Незважаючи на протести церкви та зауваження моралістів, літературна та кінопоттеріана стала по-справжньому інтернаціональним явищем: на книжках і фільмах про юного чарівника виросло ціле покоління – упродовж 10 років діти й підлітки різних країн нетерпляче очікували нових томів і екранізацій. У світі продано 130 мільйонів книг про Гаррі Поттера, романи про нього перекладено 42 мовами світу. Завдяки перекладам твору навіть відновлюють безнадійно забуті мови, наприклад, нове життя одержала така мова, як окситанська, якою колись спілкувалися на Півдні Франції у провінції Гасконь, батьківщині Д’Артаньяна. На всіх континентах з'явилися фан-клуби, фан-сайти та навіть спеціалізовані школи з магії та чаклунств імені Гаррі Поттера. Чи ж не сила казки як уособлення надії на перемогу добра є тому причиною?
Слід відзначити, що сюжети багатьох казок та «казкових історій» перевтілено в комп’ютерні ігри, а стилізовані під казку сюжети є для таких ігор традиційними. Певно, «казковість» теж сприяє залюбленості дітей у такі ігри.
Кожен користувач Інтернету підтвердить, що патогенних текстів у мережі, як і на телебаченні, вистачає. Тому нейтралізатори необхідні – передовсім молодому поколінню. Урок-казка теж може посісти серед нейтралізаторів своє місце. Ще краще, якщо такий «казковий» урок буде веселим і оптимістичним.
6. Казкоурок як перехідна форма. Попереду – урокогра
Серце постійно хоче казки, а цей пісно-прісний світ
підсуває йому таблицю множення…
Василь Шкляр.
Годі мріяти, щоб уроки-казки проводилися щодня в усіх класах. Найкреативніший учитель просто не знайде на казкотворення ні часу, ні сил.
Проте казки, нехай зрідка, нехай на відритих уроках або фахових конкурсах, усе-таки прориваються! Про них не забувають, до них повертаються! Чому?!
Тому що дітей інформаційної доби не можна упродовж сорока п’яти хвилин навчати, прив’язавши до підручника і зошита. Хтось з учителів це розуміє, хтось відчуває. Тож низи не можуть навчати по-старому, а верхи ніяк не спроможуться проплатити якісні електронні навчальні ігри, на основі і за допомогою яких можна і треба суттєво осучаснювати освітній процес.
Якими мають бути такі ігри? Хочеться відповісти словами Льва Толстого: «Наш ідеал не спереду, а ззаду». Пам’ятаєте мультиплікаційні шедеври студії «Київнаукфільм»? Оптимістичного «Капітошку» Бориса Храневича, героїчних, винахідливих і дотепних «Козаків» Володимира Дахна, креативного «Капітана Врунгеля» Давида Черкаського? А ще були «Весілля Свічки» Тадеуша Павленка, «Микита Кожум’яка» та «Маруся Богуславка» Ніни Василенко. Свого часу чудова графіка та динамічні сценарії українських мультфільмів таки виховували в дітей емоційний інтелект. Саме емоційне та моральне виховання – основні цілі будь-якої казки, у тім числі і навчальної.
Хіба важко заповнити ці або інші, можливо, дещо осучаснені сюжети мовними правилами, завданнями, вправами… Перекомпонувавши, змінивши, доповнивши і скоротивши давно й успішно апробовані сюжети, можна було б створити нові шедеври – навчального призначення.
Але замовляє той, хто платить. Поки що платити ніхто не збирається. Тому й утілює вчитель-словесник свої методичні задуми та дидактичні мрії у самотужки зліплені уроки-казки…
Використана література
- Українська мова. /Автори Г. Т. Шелехова, В. І. Тихоша, А. М. Корольчук, В. І. Новосьолова, Я. І. Остаф. За редакцією Л. В. Скуратівського. - К.: Ірпінь: Перун, 2005.
- Донченко О.В. Народна казка як засіб виховання дітей дошкільного віку: історична аспект/Наукові записки (філологічні науки / мовознавство). Вип. 48. – Кіровоград: КДПУ ім. Винниченка, 2003. – С. 166 – 174
- Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. – М.: КомКнига, 2007. – 216 с.
- Джанни Родари. Грамматика фантазии. - М.: "Прогресс", 1978
ссылка скрыта
- Семенюк Олег. Современная авторская сказка как нейтрализатор «патогенного текста»/ Наукові записки (філологічні науки / мовознавство). Вип. 48.– Кіровоград: КДПУ ім. Винниченка, 2003. – С. 166 – 174
| ВАРТО ЗАМИСЛИТИСЬ Казки як дрібні тонкі корінчики вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності (Іван Франко). Казка – це шифр людської душі. (Микола Реріх). Будь-яка хороша казка — це Гаммельнський щуролов у тому сенсі, що вона так чи інакше забирає дітей у якісь інші світи. У ті світи, де дитині простіше й доступніше можна показати, що кожне людське життя, кожна людина — це поле битви. Що в цих битвах є лише невеличкий перепочинок. І що ти не виняток — ти теж усе життя будеш полем битви між добром і злом. І тільки в дитинстві — і більше ніколи — ти можеш отримати щеплення, мітку на душі, яка не дасть тобі ніколи в житті, ніде в цьому конформістському світі переплутати одне з другим. (Катерина Паньо, Тарас Паньо). На раціональному рівні більшість дітей розуміє: фантастичні елементи в казках «нереальні». Однак на емоційному та підсвідомому рівнях юний читач поглинає такі образи як реальні. Не треба забувати, що діти читають художню літературу з іншим усвідомленням, аніж дорослі: діти перебувають у стані формації і їхнє розуміння дійсності кується з кожним кроком. Здорова фантазія, незалежно від того, наскільки сильною уявою вона супроводжується, зміцнює в душі дитини моральний порядок всесвіту, тоді як зіпсована фантазія підриває його (Олександр Січ). |
Як створювати уроки-казки: заочний майстер-клас
Усе гарне трапляється тільки тому,
що хтось робить більше, ніж зобов'язаний.
Герман Гмайнер,
австрійський педагог.
Урок-казка як продукт учительського креативу
Будь-який «нестандартний» урок є породженням учительського креативу. Слід зазначити, що слово «креатив» у жодному разі не є синомімом слова «творчість». Якщо творчість – це трепетний та «богоподібний» процес витворення того, чого не було й не могло бути раніше, процес, зумовлений і породжуваний високим натхненням, то креативність – усього-на-всього прагматична реінкарнація такого творчого процесу. Кінцева мета креативу – матеріальне втілення актуальних ідей у абсолютно конкретний, заздалегідь запланований і ретельно обміркований корисний продукт.
Ось як різницю між творчістю й креативністю витлумачив креативний директор компанії «Luna-S» Олександр Рудаковський: «Творчість і креатив - поняття близькі, але не взаємозамінні і, тим більше, не тотожні. Різниця полягає в тому, що творчість основується на натхненні автора, його здібностях, а ще – на традиціях і нормах, яких він прагне дотримувати. Результат творчого процесу зазвичай непередбачуваний. А в креативному процесі все підпорядковано заздалегідь визначеній меті, тут наявний елемент прагматичності, тобто є чітке уявлення про те, що саме, як, для кого і навіщо це можна створити. Ефект від результатів креативного процесу досягається саме за рахунок знання конкретних відповідей на кожне з названих вище запитань. Креативність - це технологія організації процесу такого створення, сама ж по собі вона безплідна. Образно кажучи, креативний продукт – це картина заданого розміру, яку вставлять у заздалегідь підготовлену рамку, і висітиме вона у завчасно визначеному місці в наперед вибраному музеї, викликаючи захоплення в заздалегідь відомих відвідувачів. Композитори, поети й художники отих запитань ніколи собі не ставлять і працюють, керуючись лише своїми емоціями та настроєм».
Секрет креативності полягає, по-перше, в умінні генерувати дрібні ідеї, які нібито й лежать на поверхні, але для більшості людей все ж не помітні, а по-друге, у спроможності комбінувати ці ідеї в несподіваний для загалу спосіб.
Уроки-казки – намагання урізноманітнити подання навчального матеріалу. Будова таких уроків далека від відкриття, і вважати її альтернативою стосовно методичної класики було б наївним. Казковий сюжет лише слугує клеєм, яким штучно «зліплено» традиційні етапи класичного уроку мови. Такий казковий «клей» надійно забезпечує утримання дитячої уваги та збагачує шкільний навчальний процес емоціями, яких зазвичай йому бракує. Якщо поталанить, казкова канва «витягне» ще й виховну мету уроку, зробивши це знову-таки, якщо поталанить, весело й невимушено.
Алгоритм моделювання уроку-казки
Випишіть з календарно-тематичного плану тему уроку і сформулюйте його триєдину мету.
Замисліться: що найбільше цікавить учнів класу, урок для якого ви готуєте. Годяться як глобальні проблеми, над розв’язанням яких знемагає людство, так і питання, спричинені конкретними випадками із шкільного життя.
Поміркуйте, з яким відомим усім або тільки вам сюжетом (твору класичної літератури, народної або авторської казки, мультфільму чи кінофільму, анекдота і т.ін.) ця проблема перегукується.
Уявіть собі персонажа майбутньої казки. Це може бути як герой усім відомого літературного твору (казки, мультфільму), так і котрийсь учень класу (школярі мають його впізнати за особливостями поведінки, мовлення тощо). Проте в тексті казки не має бути й натяку на образу реальної дитини..
-
Визначте головну думку казки – від чого вона має застерігати, до чого спрямовувати, чим захопити. Доберіть дидактичний матеріал відповідного змісту.
Вибудуйте сюжет казки. Він не має бути переобтяжений подіями (якнайбільше 3-4), персонажів має бути 2-4. Пам’ятайте: читання казки разом із виконанням учнями «умонтованих» у її сюжет усних і письмових вправ повинно вкладатися в часові межі уроку. Домашнє завдання теж «умонтуйте» в казковий сюжет, найкраще за 1-2 вправи до її кінця.
Перечитайте вправи окремо від казкового сюжету. Поміркуйте: чи правильна їхня послідовність, чи ефективне застосування кожної з них за умови повної відірваності від казкового сюжету? Викресліть усе зайве.
-
Поміркуйте над співвідношенням усних і письмових вправ. Обсяг записаного в зошити має бути не менший за той, до якого учні звикли.
Відредагуйте текст власне казки. Мова казкової канви має бути зразковою, якщо ж уживаються жаргонізми чи сленгізми, то з метою наочно переконати учнів у недоцільності їхнього використання в мовленні. Якщо в казці фігурують записані з помилками слова, то тільки заради висміювання неграмотності. Така вже вчительська доля!
План самоаналізу проведеного уроку-казки (майже тест)
- Чи досягнуто мети уроку? Якою мірою?
- Чи вдалося сформувати (повторити, закріпити) на уроці мовні знання? Які саме?
- Чи вдалося сформувати (закріпити) конкретні мовні вміння? Які?
- Чи вдалося збагатити (уточнити, активізувати) словниковий запас учнів? Які нові для них слова вони запам’ятали?
- Чи було учням цікаво слухати? Чим ви це пояснюєте?
- Скільки разів вони засміялися? Чи корисний був цей сміх? Чим саме?
- Чи сприяла всім досягненням уроку казкова форма? Якою мірою? Чи можна було б досягти того ж, провівши цілком традиційний урок?
Висновки
Якщо на більшість запитань ви відповіли ствердно, і відповіді ваші були чесні, продовжуйте експеримент. Якщо урок було затягнуто, у зошитах записано мало, учні позіхали й поглядали на годинники, винна не казка, а її автор. Або відмовтеся від креативу і працюйте, як усі, або пишіть щодня по казці.