Творча особистість педагога як передумова розвитку творчих можливостей дітей
| Вид материала | Документы |
- Розвиток творчого потенціалу учнів в умовах професійно – орієнтованого змісту освіти, 74.98kb.
- Стратегії розвитку та навчання обдарованих дітей в умовах загальноосвітньої школи Розвиток, 29.1kb.
- Інформаційно-комунікаційні технології у професійній діяльності педагога, 98.16kb.
- Використання плавальних навантажень для підвищення аеробних можливостей І зміцнення, 85.74kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 1652.67kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 1125.63kb.
- Макіївська міська рада Управління освіти Макіївський навчально-методичний центр створення, 442.16kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 4428.88kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 2601.02kb.
- Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу, 898.55kb.
ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ ПЕДАГОГА
ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ
Сучасний стан соціально-педагогічної практики характеризується значним попитом на педагогічну творчість освітян. У психолого-педагогічних дослідженнях (В.І. Андреев, Т.С. Альтшуллер, В.А. Канвалик, Н.В. Кузьміна, В.А. Моляко та ін.) та на практиці в працях (Ш.О. Амонашвілі, А.А. Дашевська, С.М. Лисенкова) з’ясовано, що саме творча особистість педагога є визначним фактором виявлення та розвитку творчих можливостей вихованців.
Вітчизняною та зарубіжною наукою накопичено певний досвід у розробці основних теоретичних передумов проблеми формування творчої особистості. Ю.М. Кулюткін виділяє серед важливих якостей творчої особистості наступні (пріоритетні):
1. Прагнення до самореалізації. Одна з вищих потреб особистості, яка виявляється в реалізації власних творчих сил і здібностей, в постійному зростанні та збагаченні власних внутрішніх можливостей, у підвищенні своєї професійної діяльності, в орієнтації на загальнолюдські цінності.
2. Захоплення справою як покликанням. Висока зацікавленість справою, якою займається людина, ототожнення себе зі своєю справою, глибока задоволеність нею і, разом з тим, постійна готовність удосконалювати справу.
3. Аутентичність особистості. Щира та відверта позиція щодо ставлення до себе та інших, небажання ховатися за умовними масками, ховати свої спрямування, думки і переконання, власні індивідуальні особливості.
4. Незалежність щодо суджень. Здатність особистості до висловлювання власних суджень, не пристосовуючись до думки інших; повна самостійність в оцінках.
5. Впевненість у власних силах. Оцінка своїх сил і можливостей адекватна досвіду: вибір цілей і задач, які людина здатна вирішувати на високому рівні якості, відсутність невиправданої тривожності під час вибору та реалізації цілей.
6. Індивідуальність і гнучкість. Здатність до самостійної постановки цілей, а також зміни їх залежно від умов діяльності, вести інших за собою, бути оригінальним і неупередженим під час вирішення проблем, які виникають.
7. Критичність і високий ступінь рефлексії. Постійна увага до адекватності власних дій і вчинків, нетерпимість до недоліків і непродуманих рішень, вміння вчитися на помилках, постійний аналіз та осмислення власної діяльності.
8. Дитяча сприйнятливість і відкритість у ставленні до нового. Поєднання зрілої думки з дитячою свіжістю сприйняття.
Дослідженням проблеми творчої особистості педагога займаються українські вчені Н.В. Кічук, С.О. Сисоєва, які вважають, що творча особистість характеризується спрямованістю на творчість, інтелектуальною активністю..
Найважливіші риси педагогічної креативності такі:
– пошуково-проблемний стиль мислення;
– проблемне бачення;
– розвинена творча уява, фантазія;
– специфічні особисті якості (допитливість, самостійність, цілеспрямованість, готовність до ризику), а також специфічні провідні мотиви (творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти результату, необхідність реалізувати себе).
Під творчістю розуміють діяльність, результатом якої є створення чогось нового індивідуально-неповторного. Л.С. Виготський зазначав: «звичайно найвищий вияв творчості досі доступний, лише не багатьом обдарованим геніям… людства, але у повсякденному житті, що оточує нас, творчість є необхідною умовою існування, і все, що виходить за межі рутини і в чому є хоча б йота нового, зобов’язане своїм походженням творчому процесу людини».
Креативність – творчі можливості людини, які виявляються у сприйнятливості до нового у дивергентному мисленні, тобто в знаходженні неочікуваних рішень, у здатності до пошукових дій (Кн., Методи вивчення психічного розвитку дитини-дошкільника, К, світоч, 2003, інститут психології АПУ України.)
Креативна педагогіка (наука про виховання і навчання дошкільників, що ґрунтується на активному задіяні творчого потенціалу вихователя, впровадженні креативних освітніх технологій). Основний критерій визначення педагога нової формації – моральна культура та володіння креативними освітніми технологіями. Базова програма «Я у Світі» вперше в освітньому просторі України заявила креативність як одну з пріоритетних ліній розвитку дошкільника.
Переважна більшість вихователів, вживаючи поняття «творчість», мають на увазі як особистість, так і її діяльність, що не зовсім правомірно. Обґрунтуємо, коли увага концентрується на проявах діяльності дитини цілком доцільне використання висловлювань на зразок «творчі прояви», «творчі дії», «творчі досягнення». Якщо ж характеризуємо особистість, здатність до творчої діяльності, варто оперувати поняттям «креативність». Поки що це поняття не стало поширеним у практиці довкілля, проте його наявність у новій програмі зобов’язує ввести його до активного словника педагога.
Диференціація змісту понять:
| творчість | креативність |
| Особливий вид активності нерегламентованого, перетворювального характеру. | Загальна здібність дитини, її здатність до творчості, одна з базових якостей особистості, комплекс інтелектуальних та особистісних якостей, що сприяє становленню і прояву творчості. |
Аналізуючи та оцінюючи особистісні якості, здібності дошкільника при виході з ДНЗ у дитини показниками сформованості креативності є:
Креативний розвиток:
– через творче досягнення самовиражається, актуалізує свої здібності;
– генерує оригінальні ідеї, самостійно висуває різноманітні гіпотези; намагається відійти від запропонованого шаблона;
– вирізняється гнучкістю та швидкістю мислення, кмітливістю, дотепністю, розсудливістю;
– конструктивно діє у невизначених ситуаціях, не губиться в разі дефіциту інформації, знаходить оригінальні способи розв’язання проблеми;
– характеризується творчою продуктивністю, схильністю реалізувати задумане;
– підходить до проблеми з різних точок зору, легко переключається з одного класу об’єктів на інший; швидко вдається до аналогій, порівнянь, протиставлень, асоціативних зв’язків; користується різними доказами;
– виявляє інтерес до парадоксів, має розвинене почуття гумору, схильна до сумнівів; вміє дивуватися;
– здатність бачити істотне, відокремлювати головне від другорядного, сприймати все комплексно;
– здатна прогнозувати, випереджати, передбачати;
– вирізняється метафоричністю, багатством уяви, вмінням бачити складне у простому, у складному – просте.
Цікавою в плані розвитку креативності дітей дошкільного віку є програма «Тропинки» (Росія) авт. В.Т. Кудрявцев (доктор філософських та психологічних наук) яка забезпечує загальний психічний розвиток дітей 3-6 років засобами розвитку уяви та інших творчих здібностей (продуктивного мислення, рефлексії та ін.).
Пріоритетом в роботі з дошкільниками є формування творчої уяви.
Уява – центральне психологічне завоювання «дошкільного дитинства».
(Л.С. Виготський, В.В. Давидов)
А тому формування її (уяви) в різких видах дитячої діяльності забезпечує становлення психіки дитини в цілому. Здатність до уяви проявляється не лише в створенні нових образів в дійсності, а і в умінні дивитися на світ (включаючи самого себе «очима іншої людини»). Це дає можливість бачити світ по-справжньому, цілісно, інтегрально – «бачити ціле раніше частин» (н: Дитина використовуючи в грі паличку замість конячки повинна зображати не лише їзду, а вжитися в образ іншої людини – вершника.).
Дослідження Ж. Піаже та ін. вчених переконують в тому, що дитяче світобачення – глобальне, йому присутній свого роду «космологізм». Дошкільникам властиві «наївні» питання та роздуми про такі явища як Життя, Космос. Істина, Добро, Душа, Думка та ін. Звичайно, ці запитання носять не науково-філософське розуміння, а на мові образів, емоцій, але зачіпають одвічні теми які віками цікавили розум людства. З дітьми треба проводити роботу з «тематизмами» як:
– Що означає «Є», а що означає «НЕМАЄ»;
– Що існує, але чого не можна побачити?
– Де живуть мої думки? та ін.
Такі запитання не формуються перед дітьми завчасно. Дошкільники ніби «наштовхуються» на них по ходу розуміння та аналізу знайомого і доступного матеріалу. (З бесіди на тему «Де живуть мої думки?») Більшість дітей відповідає – в голові. Тоді педагог показує коробку з іграшками і запитує – Чи можна сказати, що ця коробка схожа на нашу голову, а іграшки в ній наші думки? Багато дітей відповідали ні і висували аргументи, що думки неможна взяти в руки, доторкнутись, а іграшки можна. Думки стрибають, а іграшки – ні; іграшки можна вийняти з коробки, а думки з голови – ні. Тоді педагог пропонує погратися і уявити, що коробка це і є голова, а іграшки в ній – думки. Діти приймають цю гру. Педагог пропонує вибрати для себе свою «думку», яка для нього сама красива і цікава та придумати коротеньку історію про неї. Дитина (хлопчик) самою красивою думкою вибрав машинку – молоковоз. Його розповідь: спочатку вона жила в гаражі (в голові – коробці) там було багато інших думок. Одного разу вона взяла і поїхала далеко, далеко. А я тоді спав, а коли прокинувся то подумав, а чим же я думати буду? Майже у всіх дітей «іграшки-думки», яких вони вибирали відправлялися у подорожі, всі залишали «голову-коробку». Через декілька днів дітям запропонували намалювати те, що б вони хотіли? Після цього знову запитали: «так де ж живуть думки?» – в голові чи може на малюнку? Одна дівчинка досить влучно передала суть відповіді: «А вони стрибають «туди-сюди»».
Дитина самостійно прийшла до дуже важливого висновку, що людська думка має свою реальність лише в творчих діях, справах людини.
Організовуючи життєдіяльність старших дошкільнят у сім’ї та в ДНЗ, слід сміливіше запроваджувати експериментування, дослідництво; надавати дитині можливість та право самостійно приймати рішення, виробляти елементарні гіпотези, доводити, обґрунтовувати, відстоювати власну точку зору. Варто давати батькам конкретні поради щодо розвитку в дитини допитливості, здатності творчо переробляти пережиті життєві враження, втілювати творчу уяву в реальній дійсності, розв’язувати нескладні життєві проблеми.
Тарабасова Л.Г., старший викладач
кафедри психології ДОІППО