Вербівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Городищенської районної ради Черкаської області Доповідь на тему

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Конкурс серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів Черкаської області на тему:, 26.13kb.
• Робота педагогічного колективу над науково-методичною проблемою школи, 277.04kb.
• Статут староласпинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів тельманівської районної, 289.04kb.
• Костянтинівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів дошкільний, 253.05kb.
• Досвіду: «Впровадження елементів сучасних технологій у навчальний процес», 124kb.
• Із планом проведення семінару познайомила учасників завідуюча рмк хронік Тетяна Євгеніївна, 15.91kb.
• Дублянська зош І-ІІІ ступенів Звіт керівника навчального закладу, 191.94kb.
• Білопільський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний, 217.34kb.
• Специфіка соціалізації студентів-першокурсників на етапі адаптації до нових умов навчання, 437.04kb.
• План вступление. Компьютеризация черта новой парадигмы современного обучения, 326.3kb.

Вербівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Городищенської районної ради Черкаської області


Доповідь на тему

«Моральні проблеми діяльності особистості»


Підготувала:

учитель початкових класів

Вербівської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ст..

Олійник Любов Іванівна


На сучасному етапі, коли на перший план виходить активізація людського фактора, як однієї з умов подальшого людського прогресу, гуманізації суспільства придаєтся велике значення. А перед школою ставиться задача не просто підготовки відповідального громадянина, але і людини, здатного самостійно оцінювати що відбувається і будувати свою діяльність відповідно до інтересів навколишніх людей. Рішення цієї задачі зв'язано з формуванням стійких моральних властивостей особистості молодшого школяра.


Моральні проблеми діяльності особистості

Найважливішою цінністю на Зем­лі є вихована людина, особистість. Через це найважливіше в світі — ви­ховання.

Виховання є складовою частиною ідео­логії та культури суспільства. Воно завжди має національний характер. Це категорія загальна, постійна і віч­на. Вона виникла з появою людини й існуватиме доти, доки існуватимуть люди на Землі.

Виховання моральності — одне з най­важливіших завдань учителя.

Моральність — найвища міра людя­ності. Вона починається з усвідомлен­ня особистістю обов'язку з власного рішення поступатись своїми інтере­сами заради іншої людини [6].

Моральність формується й утверджу­ється у особистості як відношення її до оточуючого середовища, до пред­метного світу, а головне — до сві­ту людського і до самого себе в цьо­му світі.

Однією із стрижневих складових фор­мування моральної вихованості учнів є розвиток їхньої моральної свідомос­ті, яка полягає у відображенні у свідо­мості людини принципів моральності, тобто норм поведінки, що регулюють ставлення людей один до одного, до суспільства. Цей процес має базува­тись на основі загальнолюдських цін­ностей: ідеалів добра, правди, свободи, любові, дружби, справедливості, совісті, людської гідності.

Молодший шкільний вік — це вік формування моральних почуттів і моральної поведінки. «Утвердити в кожній людині доброту, сердечність, чуйність до всього живого і красивого, — писав В. О. Сухомлинський,— елементарна азбучна істина шкільного виховання, з цієї істини починається школа»[9].

Дітям молодшого шкільного віку властиве активне ставлення до життя, до доброго і поганого, правильного і неправильного; їхня емоційна пам'ять фіксує прояви добра і зла, щирос­ті і лицемірства, правди і брехні, вір­ності і зрадливості тощо.

Оскільки діти молодшого шкільно­го віку ще не розрізняють відтінків у поведінці та вчинках інших, вчителі повинні постійно спрямовувати їхню увагу на усвідомлення позитивного і негативного. Найбільше впливає на учнів все те, що пов'язане із жит­тям таких саме хлопчиків і дівчаток, як вони. Тому особливе місце в мо­ральному вихованні молодших шко­лярів відводиться художній літературі. Емоційне ставлення до прочитано­го пояснюється відповідністю зміс­ту твору особистим переконанням ді­тей, ціннісним орієнтаціям, смакам. Дитина здатна повністю ототожню­вати себе з героєм художнього твору, сприймати як власні його пережи­вання, турботи, манери, зовнішність. «Близькі» теми, сюжети, ситуації, що викликають сильні емоції, учні мо­лодших класів оцінюють дуже висо­ко. Вони вірять образам справжніх, хороших людей: їм потрібен приклад того, як вирости сильним і сміливим. Сила прикладу — одна з головних сил, що позначають розвиток і фор­мування дитини[1].

Наслідуючи улюбленого героя в по­всякденному житті, молодші школярі утверджують в собі вірність переко­нанням, виявляють співчуття, чуй­ність. Під впливом художніх образів у дітей виникають конкретні уяв­лення про почуте і прочитане. Вони сприймають не просто текст, окремі слова і речення, що входять до його складу, а реальну дійсність, вираже­ну за допомогою слова.

Твори художньої літератури розкрива­ють перед дитиною систему мораль­них понять через стосунки героїв з ін­шими людьми. Завдяки художньому слову учні вчаться розуміти внутріш­ній світ літературного героя, його по­чуття, вчинки, ставлення до інших людей і природи. Особливого значення для формування моральних якостей особистості набувають твори, які розкривають етичні норми поведінки. На їхньому матеріалі школярі вчаться оцінювати вчин­ки героїв, а через них — вчинки товаришів і власну поведінку.

Зміст творів є своєрідним «регуля­тором» поведінки дитини, впливає на почуття, викликає бажання наслі­дувати позитивні та засуджувати негативні вчинки героїв. На цій основі в них формуються відповідні моральні уявлення і поняття, ставлення до навколишньої дійсності. Наприклад, прослухавши оповідання Дніпрової Чайки «Шпаки» , учні переконуються в тому, що найкраще місце на Землі — це рідна Батьківщина[5].

Казки — один з найбільш популярних серед дітей жанрів народної творчості. У них міцна соціальна основа, життєствердний оптимізм. Герої казок, яким властиві високі мораль­ні якості, завжди ведуть боротьбу з темними силами, що символізують соціальне зло й несправедливість. Об­рази позитивних казкових персона­жів давно стали для дітей втіленням кращих якостей людини. Молодший школяр уважно стежить за розвитком казкового сюжету, відверто реагує на вчинки героїв, намагається зрозумі­ти своєрідність їхніх стосунків, думок і почуттів, віддає свої симпатії пози­тивним, засуджує негативних. Казка знаходить вірний шлях до серця шко­ляра, впливає на розвиток світогля­ду, ставлення дитини до навчання, товаришів, рідних, вчить бути прав­дивим, чесним, відвертим, зневажати неправду, боротися з грубістю, лінню, байдужістю, одним словом, розкри­ває кращі душевні якості. Наприклад, прослухавши естонську народну казку «Їжак та Лисиця» , учні роб­лять висновок: за добро треба пла­тити добром.

Для школяра казкові персонажі й стосунки — мірило власної пове­дінки та поведінки товаришів. Казка стає першим уроком життя, його мо­ральних основ, соціальних взаємовід­носин. Те, що учень виявляє симпа­тію до одних персонажів і антипатію до інших, свідчить про становлення його власного «Я». Особливою лю­бов'ю дітей користуються казки ге­роїчного плану, в яких розкриваєть­ся тема мужності, відваги, відданості батьківщині.

Казкових персонажів і ситуації після роздумів та обговорень дитина приміряє до себе і робить висновки на осно­ві конкретних випадків, конкретних добре знайомих обставин.

Особливо цінні в моральному ви­хованні молодших школярів казки В. О. Сухомлинського. Насичені гли­боким етичним змістом, вони наштовхують учнів на роздуми, примушують аналізувати власну поведінку, роби­ти висновки[9].

Наприклад, казка «Віл і Садівник» ви­ховує бажання працювати на радість інших, заради майбутнього. Казка «Пурпурова квітка» вчить учнів ба­чити красу навколишнього світу.

Широкі можливості для морального виховання молодших школярів ма­ють уроки української мови. Після виконання вправ, які містять текст чи речення на морально-етичні теми, можна провести бесіди відповідного змісту. Наприклад, після виконання вправи 7 (4 клас) доцільно провес­ти бесіду про значення мови в жит­ті людини. Виконуючи вправу 23 (4 клас), учні вчаться культури пове­дінки в гостях, а також необхідності бути гостинними господарями у сво­їх домівках.

В 4 класі учні пишуть тексти-міркування, тексти-розповіді на мораль­но-етичні теми. Наприклад, працю­ючи над вправою 42, вони складають розповідь про те, як школярі допо­магають літнім людям, висловлю­ють свої думки з приводу поведінки дійових осіб, розповідають про свої добрі вчинки.

Особливий вплив на дітей мають прислів'я та приказки. Прислів'я та при­казка - це переважно віршована мі­ніатюра. Кінцевою метою прислів'я з давніх часів було виховання. Прислів'я проголошують, з одного боку, педагогічну ідею, а з другого — здійснюють педагогічний вплив. У прислів'ї міститься готовий висновок, але це — не завершення роздумів, це поштовх до них. Пояснюючи прислів'я, діти прилучаються до народ­ної мудрості.

Прислів'я і приказки — це своєрідний кодекс моральної поведінки, в яких можна знайти пораду, підтримку, осуд («Любиш кататися, люби й саноч­ки возити»; «Колос повний до зем­лі гнеться, а пустий вгору дереться»; «Бджола жалить жалом, а людина — словом»).

Молодших школярів прислів'я при­ваблюють яскравою грою слів, співз­вуччям, ритмікою. Поезія туч виступає формою збереження і поширення на­родної мудрості, досвіду пізнавальної діяльності, свідомості, засобом впли­ву на думку і вчинки людей. Як ствер­джував К. Д. Ушинський, пояснення прислів'я — це завжди розв'язуван­ня певної розумової задачі.

Для кращого запам'ятовування при­слів'їв корисно давати учням впра­ви на доповнення їх, причому дру­га частина додається в довідці (не за порядком).

Наприклад:

Хто не працює,... (а вола по рогах).

Сила та розум —... (той не їсть).

Людину пізнають по словах,... (кра­са людини).

Надзвичайно велике значення у ви­хованні молодших школярів має гра. Ще

К. Д. Ушинський писав про те, що в грі задовольняються фізичні та духовні потреби дитини, формують­ся розум, воля і серце, а також сус­пільні відносини та організаторські здібності[8].

Гра є відтворенням людської діяль­ності, правил і норм взаємин між людьми. За великою кількістю ігро­вих сюжетів криється один і той са­мий зміст — діяльність людини та її стосунки з іншими людьми в суспіль­стві. Характер взаємин може бути різ­ним: співробітництво і ворожнеча, взаємодопомога і деспотизм, увага і грубість тощо. Тут все залежить від конкретних соціальних умов, у яких живе дитина.

Гра впливає на всебічний розвиток дитини, формує всі сторони її осо­бистості — розум, почуття, уяву, мовлення, волю, тобто здійснює комп­лексне виховання дитини.

Важливо, щоб гра завжди викликала у дітей позитивний емоційний стан, радісні переживання, задоволення від виконання ігрових правил, ігро­вих ролей; привчала діяти в колек­тиві, піклуватися про інших гравців, узгоджувати свої дії з ними; формува­ла почуття колективізму, дружби і то­варишування; виховувала позитивні моральні якості особистості: чесність, правдивість, сміливість, ввічливість, рішучість, ініціативність і наполегли­вість; була неможливою без взаємо­допомоги, взаємовиручки.

Отже, ігри слід використовувати як вправи для формування позитивних моральних якостей, а також для пе­ревірки і закріплення засвоєних норм і правил поведінки, формування ко­лективних взаємовідносин.

У молодшому шкільному віці з метою морального виховання використову­ються різні види ігор. Це ігри-подорожі, ігри-естафети, сюжетно-рольо­ві ігри тощо.

Гра-подорож «Подоляночка» допо­магає молодшим школярам пізнати, опанувати світ, який постійно відкри­вається перед ними, сприяє розши­ренню діапазону дитячих захоплень і є одним із універсальних засобів для розкриття і самореалізації особистості
кожної дитини. Метою гри є розви­ток творчих здібностей дітей; форму­вання якостей громадянина, госпо­даря своєї Батьківщини; вивчення історії рідного краю. Основними за­конами, за якими живуть «подолянчики» і «подоляночки», є любов до своєї Батьківщини; бажання пова­жати Конституцію України; вико­нувати свої конституційні обов'яз­ки; вчитись працювати на совість; бути правдивими і чесними; пова­жати батьків, вчителів, товаришів, близьких людей, людей інших націо­нальностей.

Ігри-естафети вчать дітей працювати у колективі, вболівати за спільну пра­цю, за товаришів по команді.

Сюжетно-рольові ігри вчать учнів культури поведінки. У цих іграх діти уточнюють і закріплюють набуті ра­ніше знання і навички про працю до­рослих, родинні стосунки.

Серед форм і методів морального виховання учнів початкових класів особливе місце займає ознайомлення дітей з рідним краєм, для чого вико­ристовуються екскурсії, прогулян­ки й спостереження.

Навколишня природа — безпосереднє джерело перших дитячих вражень, супутник всіх дитячих ігор. К. Д. Ушинський назвав природу «всерозвиваючою», підкреслюючи важливе значення природного фактора у всебічному розвитку особистості, воротами для всього, що входить у внутрішній світ дитини.

Навколишня природа є невичерп­ним джерелом морального вихован­ня учнів. Прищеплюючи дітям любов до рідної природи, праці дорослих, ми водночас формуємо у них почут­тя любові до Батьківщини.

У1 класі ознайомлення з навколиш­нім світом слід починати з близь­кого, зрозумілого й доступного ді­тям — з ознайомлення зі школою, пришкільною ділянкою, найближ­чою вулицею, пам'ятниками, підпри­ємствами та установами, що знахо­дяться поблизу, з працею дорослих, з найближчим парком, лісом, річ­кою. Екскурсія по школі проводить­ся в перші тижні навчального року. її мета — ознайомити першокласників зі шкільними приміщеннями, викли­кати в них любов до рідної школи, і навчити додержуватись чистоти і порядку в класах, коридорах, гардеробі, їдальні. Під час такої екскурсії доцільно розказати учням про шкільні традиції. У теплі осінні дні корисно проводити екскурсії на пришкільній ділянці, залучати учнів до посиль­ної праці.

Наступна екскурсія передбачає ознайомлення з вулицею, на якій розміщена школа. Під час екскурсії діти дізнаються, чому так названа вулиця, і які установи та підприємства, історичні та культурні пам'ятники є на ній. Учителю слід звернути увагу на благоустрій вулиці, новобудови, озеленення. Одночасно закріплюються правила вуличного руху, ведуться спостереження за транспортом, пішоходами, світлофорами. Після цієї екскурсії дітей можна вести на екскурсію і в ліс, парк, до річки. Мета таких екскурсій — ознайомлення першокласників з рідною природою, працею до рослих, спостереження за сезонними явищами в природі. Екскурсії в при­роду впливають на розвиток усіх пси­хічних процесів дитини. Під час спо­стережень удосконалюється здатність диференціювати кольори, форму і ве­личину, звуки, розвиваються відчут­тя і сприймання, формуються есте­тичні і моральні почуття.

Любов до природи невіддільна від бе­режного ставлення до неї. Під впли­вом вчителя учні усвідомлюють зако­номірності розвитку живої природи, в них формується матеріалістичний погляд на природні явища, з'явля­ється бажання охороняти рідну при­роду. Учні дізнаються про роль праці в справі охорони природи і приходять до висновку, що навколишню красу створюють люди — висаджують дере­ва, кущі, розбивають клумби, розво­дять квіти, вивішують шпаківні, обе­рігають ліси, зелені насадження.

Екскурсії на природу не обмежують­ся спостереженнями. Учні ведуть щоденники, малюють, використовуючи власні спостереження, влаштовують годівниці, беруть участь в озеленен­ні рідного краю. В процесі вивчення природознавства в 3 і 4 класах слід проводити екскурсії в шкільний ка­бінет біології і міський краєзнавчий музей, під час яких учні глибше піз­нають природні особливості рідно­го краю.

Щоб ознайомити учнів з працею до­рослих і виховати інтерес до різних професій, доцільно проводити екс­курсії на будівництво, підприємства, в установи. Дуже корисні екскурсії в дитячий садок, аптеку, лікарню, в культурні заклади, на підприємства комунального господарства. Скрізь, де бувають учні, вони бачать сумлін­ну працю людей на користь рідної Вітчизни, сповнюються гордістю за свій народ, свою країну[4].

Екскурсії, спостереження й прогу­лянки збагачують моральний досвід дітей. Фактичний, близький і доступ­ний матеріал, набутий учнями під час екскурсій, прогулянок, учитель має змогу використовувати під час мо­рально-етичних бесід.

Морально-етична бесіда — це орга­нізована й цілеспрямована розмова вчителя з учнями на відповідну мо­ральну тему, яка передбачає запитання і відповіді.

З учнями початкових класів прово­дяться бесіди про конкретні вчинки дитини або групи дітей. Мета таких бесід — роз'яснити школярам суть морального вчинку, допомогти усві­домити власні вчинки, правильно їх оцінити; викликати у вихованців від­повідні моральні почуття.

Велике виховне значення мають етич­ні бесіди, що поєднують обговорення змісту художніх творів і поведінки та 1 вчинків учнів. Такі бесіди передбача­ють зіставлення вчинків літературних героїв з поведінкою дітей, на основі чого формуються узагальнені уявлен­ня про норми й правила поведінки ді­тей, системи моральних оцінок.

У процесі морально-етичних бесід розв'язується цілий ряд завдань мо­рального виховання молодших шко­лярів, наприклад:

1. формування почуття патріотиз­му;
   
2. формування узагальнених мораль­них уявлень про чесність, прав­дивість, скромність, дисциплі­нованість, колективізм та інші моральні категорії;
   
3. виховання адекватної оцінки мо­ральних якостей і поведінки;
   
4. формування свідомого ставлення до виконання правил поведінки;
   
5. спонукання учнів до позитивних моральних вчинків.
   

Правильно побудована бесіда ство­рює основу для моральної поведін­ки учнів, формує в них свідоме ставлення до окремих моральних вчинків, прагнення дотримуватись норм і пра­вил людської моралі, негативне став­лення до їх порушення. Ефективність морально-етичних бесід значно під­вищується, якщо вони органічно по­єднуються з іншими формами і методами морального виховання[2].

Вчитель початкових класів і бать­ки — основні вихователі молодших школярів. Моральне виховання буде проходити успішно, якщо вчитель працюватиме в тісному контакті з бать­ками своїх вихованців.

Форми і методи роботи вчителя з бать­ками різноманітні. Особливе місце серед них займає педагогічна осві­та батьків.

Найбільш поширеними формами про­паганди педагогічних знань серед бать­ків учнів початкових класів є батьків­ські збори, бесіди, лекції, групові та індивідуальні консультації.

На батьківських зборах доцільно сис­тематично розглядати питання морально-етичного змісту. Успіх бесіди багато в чому визначається використанням конкретних переконливих фактів і прикладів з життя колективу даного класу, взаємовідносин ді­тей з батьками[5].

Корисно до проведення бесід залу­чати батьків.

Крім батьківських зборів, доцільно організувати в школі педагогічний лекторій для батьків учнів початко­вих класів. Він може охоплювати такі теми:

1. Патріотичне виховання учнів у сім'ї.
   
2. Приклад батьків у моральному вихованні учнів.
   
3. Виховання дітей культури пове­дінки в сім'ї.
   
4. Роль художньої літератури в мо­ральному вихованні учнів.
   
5. Виховання скромності у дітей.
   
6. Чесність і правдивість виховуєть­ся в сім'ї.
   
7. Трудове виховання в сім'ї.
   

8. Попередження шкідливих звичок у молодших школярів.

Практика переконує, що успіх мораль­ного виховання дітей багато в чому

і залежить від об'єднаних виховних зу­силь школи, сім'ї та громадськості.

ЛІТЕРАТУРА

1. Выготский Л.С. Детская психология // Собр. соч.: В 6т. - М.: педагогика. - 1984. –

Т.4. - 432 с.
2. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. - К., 1998. - 204 с.
3. Боришевский М.И. Саморегуляция поведения школьников // Советская педагогика. - 1991. -№3. - С.63-67.
4. Москалець В.П. Психологічні основи виховання духовності в українській національній школі: Автореф. докт. психол.наук: 19.00.07. - К., 1996. - 49 с
5. Осорина М.В. Секретний мир детей в пространстве мира взрослых. - СПб: Изд-во Питер, 1999. - 288 с.
6. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2005. - 360 с.
7. Тищенко СП. Эмоционально-ценностное отношение к себе как структурный компонент образа “Я” // Психология: Респуб.науч.-метод.сб. - К.: Рад.школа, 1983. - Вып.22. - С.13-19.
8. Эльконин Д.Б. Психология игры. - М., 1999. - 360 с.

9.. Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения. - М.: 1980.