Зміст

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4

ВИСНОВКИ

Проведений вище комплексний аналіз правової природи доменних імен імен, а також критичне переосмислення висловлених з цього приводу в юридичній літературі думок дозволяє підвести підсумок і сформулювати основні висновки дисертаційного дослідження.

Доменні імена є засобами ідентифікації інформаційного ресурсу в мережі Інтернет, якому притаманні такі риси:

1). доменні імена являють собою розділену крапками на окремі частини-домени буквену стрічку довжиною не більше 255 символів, що може складатися з 26 букв латинського алфавіту, цифр та дефісу. Окремі частини-домени не повинні перевищувати 63 символів.

2). доменне ім’я у власному розумінні не існує поза мережею Інтернет. Доменне ім’я існує тоді та оскільки воно є частиною системи доменних імен та функціонально забезпечує адресацію в мережі Інтернет.

3). доменне ім'я є унікальним – у світі не може існувати двох тотожних функціонуючих доменних імен, які б відсилали до різних ресурсів в мережі; одне доменне ім’я не може використовуватися для більш ніж одного ресурсу в мережі.

4). значною складовою цінності доменного імені є його асоціативна функція, яка дозволяє легко узнавати та запам’ятовувати доменне ім'я, пов’язуючи його з певною особою, її товарами та послугами,

5). використання доменного імені по своїй суті є міжнародним та не може бути обмежено кордонами країн.

Види доменних імен слід розділити на рівні (другий, третій, четвертий тощо) в залежності від рівня делегування цього доменного імені та типи (родовий, територіальний), в залежності від типу домену верхнього рівня, в якому делеговано доменне ім'я.
Адміністрування всім доменним простором здійснюється Інтернет Корпорацією з присвоєння адрес та імен (ICANN), що є неурядовою некомерційною організацією, якій притаманні окремі функції міжнародної організації. Адміністрування окремими сегментами доменного простору здійснюється спеціальними організаціями – адміністраторами реєстрів, акредитованих ICANN.

Адміністрування доменним простором полягає у встановлення через механізми приватних правочинів про приєднання обов’язкових правил окремих аспектів обігу доменних імен та визначення загальних засад захисту прав на доменні імена.

З огляду на те, що доменні імена є складовою частиною мережі Інтернет, при правовому регулюванні окремих аспектів їх обігу слід враховувати те, що доменні імена є частиною мережі Інтернет та наслідки, що з цього випливають.
Бачиться доцільним зосередити увагу у цій роботі на науковому дослідженні та законодавчому врегулюванні таких аспектів обігу доменних імен:

1). визначення доменних імен як об'єктів права, встановлення місця доменних імен у системі об'єктів цивільних прав, для чого виробити пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України;

2). визначення змісту права на доменне ім'я. При цьому вважаємо, що зміст права має ґрунтуватися на дослідженні особливостей самого об’єкту. Вважаємо необхідним розробку норм, які б встановлювали умови набуття права на зазначені нові об’єкти, а також порядок набуття цих прав;

3). визначення на законодавчому рівні особливостей розгляду та вирішення спорів про доменні імена.

Решта аспектів регулювання доменних імен, на нашу думку, не потребує вирішення на національному законодавчому рівні, оскільки суттєво не зачіпатиме публічні інтереси і не матиме позитивного впливу на здійснення та захист особою права на доменне ім'я.

З позиції чинного законодавства є правові підстави вважати доменне ім'я об’єктом права, тобто чинне законодавство містить об’єктну передумову обігу доменних імен.
Як об’єкти права доменні імена характеризуються такими ознаками:

1). нематеріальний характер доменних імен;

2). виключний характер доменних імен;

3). міжнародний характер використання доменних імен, що не може бути обмежений кордонами певної країни.

Вважаємо необхідним визначення на законодавчому рівні вимоги охороноздатності доменних імен як об'єктів права, які враховували б публічні інтереси. Такі вимоги охороноздатності повинні мати виключний характер та не підлягати розширеному тлумаченню. Такими вимогами мають стати:

1). вимога недопустимості порушення реєстрацією доменного імені прав володільців інших суміжних об'єктів. Така умова має містити заборону реєстрації доменного імені, яке співпадає з певним об’єктом права за відсутності прав у реєстранта цього доменного імені на інший, аналогічний зовні об’єкт.

2). дотримання правил моралі та етики.

3). вимога про заборону реєстрації приватними особами в якості доменних імен офіційних назв держав, державних органів та установ.

Доменні імена за їх природою слід віднести до об'єктів прав інтелектуальної власності.
Вважаємо необхідним доповнити перелік об'єктів інтелектуальної власності, встановлений ст. 420 чинного Цивільного Кодексу України, доменними іменами.
За своєю природою доменні імена слід віднести до засобів індивідуалізації як виду об'єктів інтелектуальної власності.
Співвідношення доменних імен та суміжних об’єктів права бачиться доцільним будувати за принципом формулювання вичерпного переліку випадків обмеження права на певний об’єкт правом на тотожний за виразом інший об’єкт. Зокрема, запропоновано сформулювати правила, коли використання одного об’єкту вважатиметься порушенням прав володільця іншого об’єкту або випадки, на які не розповсюджується правомочність забороняти використання такого об’єкту.
Щодо співвідношення доменних імен та імен фізичних осіб вказані у попередньому висновку обмеження слід сформулювати наступним чином:

1). порушенням права фізичної особи на ім'я є використання цього імені в доменному імені поряд з елементами, які порочать честь та гідність фізичної особи.

2.) порушенням права фізичної особи на ім'я є таке його використання в доменному імені, яке адресує до ресурсу в мережі Інтернет, на якому розміщені матеріали, які порочать честь та гідність фізичної особи – носія такого імені.

3). порушенням прав автора або виконавця слід визнати реєстрацію третьою особою доменного імені, яке співпадає з іменем такого автора або виконавця у тому випадку, якщо таке доменне ім'я адресує до ресурсу в мережі Інтернет, на якому розміщені твори такого автора або виконавця.

4). обмеженням права використання свого імені для ідентифікації себе в мережі Інтернет шляхом реєстрації відповідного доменного імені слід визнати неможливість реєстрації свого імені в якості доменного імені в доменах, що не призначені для реєстрації доменних імен фізичних осіб.

При всій зовнішній подібності доменних імен зі знаками на товари і послуги, наявність принципових відмінностей унеможливлює розуміння доменного імені як похідного виду торговельної марки, як це пропонують деякі автори.
Застосування словесного елементу (або схожого з ним до ступеня змішування) торговельної марки у доменному імені слід визнати застосуванням такого знаку із всіма відповідними наслідками.
Співвідношення між доменними іменами і знаками для товарів і послуг бачиться адекватним закріпити шляхом визначення обмежень прав на один із цих двох об’єктів у зв’язку з наявністю в іншої особи права на інший. Такі обмеження мають бути сформульовані наступним чином:

1). не є порушенням прав на знак для товарів і послуг використання словесної охоронюваної частини такого знака іншою особою у доменному імені за умови, що таке доменне ім'я було зареєстровано до подачі заявки на реєстрацію знака або, якщо був заявлений пріоритет – до дати пріоритету. Вказане вище правило втілено у законодавстві України: відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг», «Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на випадки, зокрема: «здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки»; «некомерційного використання знака»; «добросовісного застосування ними своїх імен чи адрес».

2). не є порушенням прав на знак для товарів і послуг використання третьою особою в якості доменного імені позначення, словесна охоронювана частина якого відповідає такому знаку, у тому випадку, якщо особа, яка зареєструвала доменне ім'я, має відповідне право на інший словесний, аналогічний за написанням об’єкт права (знак для товарів і послуг, охоронювана частина промислового зразка, окремі об’єкти авторського права тощо). З урахуванням цього пропонується доповнити ч. 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» абзацом 8 наступного змісту: «реєстрація словесної охоронюваної частини знаку в якості доменного імені за умови наявності у володільця такого доменного імені права на інший, аналогічний за написанням об’єкт права».

Стосовно найменувань юридичних осіб обмеження права забороняти використання такого найменування у тотожному доменному імені слід сформулювати таким чином:

1). не є порушенням права на найменування юридичної особи використання такого найменування в доменному імені за умови реєстрації такого доменного імені до моменту набуття права на найменування юридичної особи.

2). не є порушенням права на найменування юридичної особи застосування такого найменування у доменному імені, яке здійснюється на достатній правовій підставі. Достатньою правовою підставою слід визнати реєстрацію доменного імені, яке співпадає з фактично належним володільцю доменного імені іншим об’єктом права, як-то: іменем цієї особи, знаком для товарів та послуг, об’єктом авторського права тощо.

На нашу думку, такі обмеження мають втілитися у доповненні ст. 90 Цивільного Кодексу України частиною 6 наступного змісту: «Не вважається порушенням права володільця найменування юридичної особи використання третьою особою такого найменування в іншому суміжному об’єкті права на достатній правовій підставі. Достатньою правовою підставою може вважатися законне набуття третьою особою права на такий суміжний об’єкт до моменту набуття права на найменування юридичної особи володільцем цього права; використання третьою особою у суміжному об’єкті позначення, яке співпадає з об’єктом права, що належить цій третій особі».

На нашу думку, щодо фірмових найменувань такі обмеження мають бути сформульовані наступним чином:

1). не є порушенням прав на комерційне найменування застосування такого комерційного найменування у доменному імені за умови реєстрації цього доменного імені до моменту набуття права на комерційне найменування.

2). не є порушенням права на комерційне найменування застосування такого комерційного найменування або його охоронюваної частини у доменному імені у тому випадку, коли таке застосування не може призвести до змішування діяльності, товарів або послуг володільця права на комерційне найменування та володільця доменного імені.

3). не є порушенням права на комерційне найменування застосування такого комерційного найменування або його охоронюваної частини у доменному імені, що здійснюється на достатній правовій підставі. Достатньою правовою підставою слід вважати реєстрацію доменного імені, що співпадає з фактично належним володільцю цього доменного імені об’єктом права, як-то: іменем фізичної особи, фірмовим найменуванням іншої юридичної особи, найменуванням юридичної особи, знаком для товарів і послуг, об’єктом авторського права тощо.

З урахуванням викладеного вище запропоновано доповнити ст. 489 Цивільного Кодексу України частиною 5 наступного змісту: «Не вважається порушенням права володільця комерційного найменування використання третьою особою такого найменування в іншому суміжному об’єкті права на достатній правовій підставі. Достатньою правовою підставою може вважатися законне набуття третьою особою права на такий суміжний об’єкт до моменту набуття права на комерційне найменування володільцем останнього; використання третьою особою у суміжному об’єкті позначення, яке співпадає з об’єктом права, що належить цій третій особі».

Правовий режим набуття права на доменне ім'я є приватноправовим за своїм змістом та опосередковується сукупністю приватноправових методів регулювання.
Право на реєстрацію доменного імені є приватним за своїм характером на відміну від прав «на одержання права» на інші об’єкти інтелектуальної власності, які є публічно-правовими за своєю природою.
Право на реєстрацію доменного імені обмежено вимогами до змістовно-логічної частини доменного імені, що реєструється, та вимогами до правосуб’єктності реєстранта, які носять виключний характер обмежень набуття права на доменне ім'я.

Вимоги до змістовно-логічної частини доменного імені включають обов’язкові вимоги до синтаксису доменного імені. Крім того, в залежності від особливостей домену, в якому реєструється доменне ім'я, вимоги до логічного змісту доменного імені включають вимоги про відповідність доменного імені зареєстрованому знаку для товарів та послуг. Також, до цієї групи вимог слід віднести вимоги до того, що обране для реєстрації доменне ім'я не повинно порушувати прав третіх осіб на аналогічний словесний елемент.

Вимоги до правосуб’єктності реєстранта мають включати в себе вимоги до наявності дієздатності особи, що укладає правочин про реєстрацію доменного імені. В залежності від виду домену, в якому реєструється доменне ім'я, до суб’єктів пред’являються вимоги щодо належності їх до певної спільноти.

Зміст права на доменне ім'я не визначений достатнім чином в договорах про реєстрацію доменного імені, більшість правомочностей володільців прав на доменне ім'я також ніде достатнім чином не формалізовані. За своєю природою, такі правомочності є нормами-звичаями.
Серед «позитивних» правомочностей права на доменне ім'я як елементу правового режиму здійснення цього права слід виділити наступні:

1). право на використання доменного імені для адресації до ресурсу в мережі Інтернет;

2). право на делегування доменів нижчого рівня у своєму доменному імені;

3). право видавати виключну ліцензію на використання доменного імені;

4). право на використання доменного імені для ідентифікації себе та своїх товарів (послуг) шляхом застосування в рекламі, фірмових бланках, документах, у маркуванні товарів тощо.

Крім «позитивних», слід виділити також групу правомочностей, що виконують «негативну» функцію:

1). право забороняти використовувати доменне ім'я для адресації в мережі Інтернет. Зазначене право є безумовним та таким, що фактично не може бути порушено внаслідок технічної неможливості одночасного існування двох функціонуючих доменних імен, які б відсилали до різних інформаційних ресурсів;

2). право забороняти третім особам вживати доменне ім'я без згоди його володільця для маркування товарів та послуг, у документах тощо.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Abernathy Charles F. Civil Rights: cases and materials. – St. Paul, Minn.: West Publishing Co., 1980. – 660 p. – P. XXI.
Adgrafics Registration Agreement.

URL: <ссылка скрыта> (01.05.05.)

Administrative Panel Decision. Isabelle Adjani .v. Second Orbit Communications, Inc. Case No. D2000-0867.

Blog

Зміст

Содержание

ВИСНОВКИ