Зміст

Вид материала

Документы

Содержание Актуальність теми дисертаційного дослідження. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Мета і задачі дослідження. Об’єкт і предмет дослідження. Методи дослідження. Теоретична основа дослідження. Наукова новизна дослідження (отриманих результатів). Особистий внесок здобувача. Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження. Апробація результатів дослідження. Структура та обсяг дисертації.

Подобный материал:

• Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
• Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
• Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
• Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
• Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
• Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
• Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
• План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Соціум ХХІ сторіччя характеризується як «інформаційне суспільство», в якому інформація є ключем до соціального, інтелектуального та матеріального розвитку. Це підкреслює і напрямок розвитку суспільства майбутнього – до більш глибокої інформаційної залежності, до більш широкого впровадження інформаційних технологій та інтелектуальних продуктів.

Вже сьогодні кожне окреме суспільство має адаптуватися до потреб сьогодення, що ставить на порядок денний питання забезпечення рівного доступу до інформаційних технологій широких верств населення Землі.

Такі тенденції не були обійдені увагою міжнародною спільнотою. Яскравим прикладом може бути Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства, прийнята представниками країн Великої Сімки 22 липня 2000 року [135, С. 51-56], яка визначила вектори спрямування зусиль провідних держав світу у розвитку такого суспільства.

Одним із найяскравіших осередків становлення глобального інформаційного суспільства є мережа Інтернет.

Мережа Інтернет є основою впровадження нового образу життя, пропонуючи нові стандарти спілкування, обміну інформацією, освіти, бізнесу, розваг та відпочинку. У порівняно короткий проміжок часу свого існування ця мережа стрімко змінила існуючі системи комунікації, пропонуючи більш швидкий та надійний поштовий обіг, легкість спілкування у «реальному часі», швидкість та надійність бізнесових транзакцій, можливість одержання освіти не виходячи з дому, проваджуючи ці зміни легко та невимушено. Успіх таких перетворень багато у чому залежить від тієї легкості, з якою вони сприймаються людьми. Такі перетворення вже сьогодні роблять працю більш зручною, більш ефективною, а життя більш цікавим.

Безумовно, це не могло не викликати спроб осмислення нового явища. Однією з найпоширеніших метафор, що використовуються щодо мережі Інтернет, є простір [71, С. 69]. Дійсно, Інтернет є специфічним простором, обмеженим не територіальними кордонами країн, а розповсюдженням технологій. Цей простір значно відрізняється від звичних та історично склавшихся уявлень про простір, пов’язаних з фізичними трьохмірними характеристиками.

Крім того, можливість текстової та графічної репрезентації інформації, інноваційне спрямування функціонування мережі Інтернет зробили її середовищем обігу численних об’єктів інтелектуальної власності.

Так, вже сьогодні важко собі уявити більш легкий та зручний засіб знаходження та придбання літературних, художніх творів аніж Інтернет, в Інтернет можна ознайомитися з патентними базами даних, стати володільцем об'єктів інтелектуальної власності тощо. Активно функціонують біржі об’єктів інтелектуальної власності, на яких можна проводити транзакції, сидячи за комп’ютером, підключеним до Інтернет на іншому боці земної кулі.

Практично миттєве провадження операцій навіть поставило питання про нове співвідношення відстані та часу, оскільки далекі відстані вже не мають вирішального значення для обміну інформацією.

Нові інформаційні технології інтегрують світ у глобальних мережах комунікації. Опосередкована комп’ютерами комунікація породила велику кількість віртуальних співтовариств [110, С. 43].

З самого початку виникнення мережі Інтернет вона сприймалася як певна зона, до якої неприпустимі (часто внаслідок технічних причин) обмеження слова, свободи висловлення думок, свободи «пересування» цим простором. Але, треба визнати, досить довгий час мережа Інтернет сприймалася (а подекуди й продовжує сприйматися) як простір поза законом. Це викликано й об’єктивними чинниками: досить складно за допомогою права, пристосованого до трьохмірного фізичного простору, піддати законодавчому регулюванню простір Інтернет, який характеризується принципово іншими вимірами та системами координат. Труднощі пов’язані з визначенням предмету регулювання, визначенням дії закону у просторі, встановленням місця та часу факту, оподаткуванням операцій в мережі, визначенням юрисдикції судів, яким підсудні спори, що виникають у цій мережі тощо.

Часто це обумовлено запізненням правової теорії та юридичної техніки за стрімким розвитком сучасних технологій. Таке становище не могло не викликати проблем.

Вже зараз увага міжнародної спільноти прикута до проблем кібертероризму, розповсюдження ресурсів мережі, які пропагують ворожнечу і насилля. Крім того, втілення інтелектуального продукту (об’єкти промислової власності, об’єкти авторських та суміжних прав, в тому числі комп’ютерні програми і бази даних) у цифрову форму передбачає потенційну можливість їх надзвичайно легкого та швидкого копіювання, що у поєднанні з анонімністю перебування у мережі створює сприятливі умови для порушення прав на такі об’єкти. А територіальний (у звичному значенні) принцип охорони більшості об’єктів інтелектуальної власності не може забезпечити адекватний новим реаліям та ефективний захист інтересів володільців прав на такі інтелектуальні продукти.

Такі процеси не могли пройти осторонь уваги міжнародної спільноти. Результатом стали перші конвенції, спрямовані на запобігання порушення прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет: Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року, до якого Україна приєдналася згідно з Законом України «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право» від 20 вересня 2001 року №2733-III [99]; Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року, до якого Україна приєдналася Законом України «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми» від 20 вересня 2001 року №2732-III [100].

Але разом із забезпеченням обігу класичних об’єктів інтелектуальної власності, мережа Інтернет викликала до життя нові форми об’єктів, нематеріальна сутність яких дозволяє попередньо кваліфікувати їх як принципово нові об’єкти інтелектуальної власності. Прикладом таких об’єктів можуть стати комп’ютерні бази даних, Інтернет-сайти та доменні імена.

Доменні імена, будучи засобом індивідуалізації інформаційного ресурсу в мережі Інтернет, мають текстовий вираз, а тому можуть співпадати з такими об’єктами інтелектуальної власності як окремі об’єкти авторських прав, ім'я фізичної особи, фірмове найменування юридичної особи, словесний знак для товарів і послуг тощо. Можливість використання зазначених об'єктів у якості доменних імен за відсутності правового регулювання не могло не породити численні правові спори між володільцями «класичних» об'єктів інтелектуальної власності та володільцями доменних імен.

В подальшому, з комерціалізацією мережі Інтернет, доменні імена стали набувати комерційної вартості, оскільки забезпечували віртуальне представництво особи у мережі Інтернет, асоціюючись з діяльністю такої особи та, відповідно, з її відомістю, репутацією та авторитетом.

Відсутність нормативного правового регулювання, реєстрація доменних імен за принципом «перший прийшов – перший зайняв» призвело до виникнення так званого «кіберсквоттингу» – діяльності особи з реєстрації доменного імені, яке співпадало з відомим товарним знаком або фірмовим найменуванням з єдиною метою – передати в подальшому права на таке доменне ім’я володільцеві товарного знаку чи фірмового найменування за ціною, що перевищувала б розмір витрат на реєстрацію цього доменного імені.

Непристосованість законодавства у сфері інтелектуальної власності до вирішення проблем у мережі Інтернет породило значні труднощі у вирішенні таких спорів.

Вказані негативні тенденції були предметом дослідження Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності, яка питанню розгляду правових проблем, що виникають у зв’язку з використанням доменних імен, присвятила два процеси, результатами яких стали прийняття двох підсумкових Звітів. Зазначені звіти мають рекомендаційний характер і хоча вони виявилися дієвим заходом для зменшення правових суперечок володільців прав на доменні імена та володільців прав на інші об’єкти інтелектуальної власності, вони не вирішили проблему в цілому.

Бачиться, що таке повноцінне рішення має ґрунтуватися на визначенні на національному та міжнародному рівні правових особливостей обігу доменних імен.

Безсумнівно, такому законодавчому визначенню мають передувати наукові дослідження правової природи доменних імен. Слід зазначити, що не дивлячись на приділення уваги вказаному питанню як в закордонній, так і в українській юридичній літературі, ця тема не дістала детального наукового рівня розробки.

Все вищезазначене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Дисертація виконана в рамках комплексної цільової програми «Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові і приватноправові аспекти) №0186.0.070869», над якою працює кафедра господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Мета і задачі дослідження. Метою цього наукового дослідження є визначення правової природи доменних імен в статиці: характеризування доменних імен як об’єктів світу та об’єктів права, та в динаміці: визначення особливостей правового режиму набуття та здійснення права на доменне ім'я.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні задачі:

• сформулювати сутнісні характеристики доменних імен як об’єктів світу, визначити коло нормативних джерел, що їх обумовлюють;
  
• на основі дослідження існуючих точок зору на об’єкт права у приватному праві прийти до єдиного підходу до розуміння об’єкту права, визначення його сутнісних рис, що матиме відправне значення для характеристики доменних імен як об’єктів права;
  
• визначити можливість віднесення доменних імен до об'єктів права та специфічні характеристики доменного імені як об’єкту права, сформулювати умови охороноздатності доменних імен;
  
• визначити видову приналежність доменних імен в системі об'єктів цивільних прав на підставі виробленого єдиного підходу до розуміння системності в праві та системи об'єктів права;
  
• визначити характер та логіку міжсистемних зв’язків доменних імен та суміжних об'єктів цивільних прав, сформулювати правила співвідношення доменних імен та суміжних об’єктів;
  
• знайти найбільш обґрунтований підхід до розуміння категорії «правовий режим», визначити аспекти цієї категорії як відправної для дослідження правового режиму доменних імен;
  
• розкрити особливості правового режиму набуття та здійснення права на доменне ім'я;
  
• на підставі проведеного дослідження сформулювати пропозиції щодо удосконалення правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних з доменними іменами.
  

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження виступають доменні імена Інтернет як елемент правовідносин. Предметом дослідження є доменні імена як об’єкт світу і об’єкт права, право на доменне ім'я, правові механізми і режими набуття та здійснення права на доменне ім'я; норми національного і іноземного законодавства, матеріали практики, правові звичаї, договірні норми, що опосередковують обіг доменних імен.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить діалектичний метод пізнання явищ та процесів. У роботі використовувалися також такі наукові методи: формально-юридичний – при аналізі чинного законодавства; системно-функціональний – при аналізі системи об'єктів цивільних прав, виявленні міжсистемних зв’язків та встановлені місця доменних імен у цій системі; порівняльно-правовий – у ході порівняння підходу до регулювання відносин в різних країнах у сфері визначення системи об'єктів цивільних прав, у сфері обігу доменних імен та правового регулювання функціонування мережі Інтернет; історико-правовий – при аналізі розвитку юридичної думки щодо природи об'єктів цивільних прав та їх системи, при визначенні історичного розвитку правової категорії інтелектуальна власність; логічний метод – при виробленні рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства України.

Теоретична основа дослідження. Теоретичною базою для досягнення цілей дослідження та формулювання висновків дисертації слугували праці вчених як України, так і Російської Федерації, Німеччини, Об’єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Сполучених штатів Америки: Чарльза Ф. Абернати, М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Ч.Н. Азімова, М. Вольфа, Григорі П. Джозефа, О.В. Дзери, В.А. Дозорцева, Л. Еннекцеруса, М. Іссада, І.В. Жилінкової, О.С. Йоффе, О.Р. Кібенко, В.О. Калятіна, П.П. Крайнєва, Ж. Ліптон, К. Менгера, С. Тай Менсера, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, О.О. Піленко, Л. Раапе, Н.А. Саніахметової, О.Д. Святоцького, В.І. Сенчищева, А.П. Сергєєва, К.І. Скловського, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Р.О. Халфіної, Є.О. Харитонова, Г.Ф. Шершеневича, І. А. Ширера та ін.

Наукова новизна дослідження (отриманих результатів). Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням правової природи доменних імен та особливостей їх обігу. В ході дисертаційної роботи проведено аналіз як статики суспільних відносин, пов’язаних з доменними іменами, а саме: виявлено сутнісні риси доменних імен, визначено сутнісні риси доменного імені як об’єкту права, виявлено місце доменних імен в системі об'єктів цивільного права та досліджено системні зв’язки доменних імен та суміжних об'єктів; а також аналіз динаміки відносин, пов’язаних з обігом доменних імен, а саме: особливостей набуття та здійснення права на доменне ім'я.

В результаті проведеного дослідження дисертантом одержані і виносяться на захист такі нові або з елементами новизни основні наукові положення й висновки:

1. Вперше визначено сутнісні риси доменних імен, а саме: доменні імена являють собою розділену крапками на окремі частини-домени буквену стрічку, яка складається з певної кількості символів латинського алфавіту (за загальним правилом), а також цифр та дефісу. Доменні імена мають виключний характер, використання доменного імені обмежено лише поширенням мережі Інтернет.
   
2. Вперше визначені функціональні ознаки доменного імені, а саме: доменні імена є засобом індивідуалізації ресурсу в мережі Інтернет, які виконують функції ідентифікації та забезпечення адресації в цій мережі. Крім того, доменні імена виконують асоціативну функцію щодо особи, якій належить ресурс в Інтернет, що обумовлює значну нематеріальну складову доменних імен як цінностей.
   
3. Вперше обґрунтовано положення про те, що доменні імена є об’єктами цивільних прав за законодавством України.
   
4. Вперше визначені умови охороноздатності доменних імен, а саме: відсутність зареєстрованого тотожного доменного імені, дотримання вимог до синтаксису доменних імен; дотримання спеціальних вимог до суб’єктного складу реєстрантів в залежності від виду домену, в якому реєструється доменне ім'я; недопустимість порушення реєстрацією доменного імені прав володільців інших суміжних об'єктів; дотримання правил моралі та етики.
   

4. Вперше визначена видова приналежність доменних імен в системі об’єктів цивільних прав до об’єктів інтелектуальної власності та запропоновані удосконалення чинного законодавства України у цій сфері.
   

5. Дістало подальшого розвитку визначення співвідношення доменних імен та імен фізичних осіб. Вперше сформульовані обмеження права на доменне ім'я правом на тотожне ім'я фізичної особи, а також обмеження здійснення права на ім'я фізичної особи при реєстрації доменних імен.
   
6. Дістало подальшого розвитку визначення співвідношення доменних імен та знаків для товарів і послуг. Вперше визначені обмеження права забороняти використовувати знак для товарів і послуг у доменних іменах.
   
7. Дістало подальшого розвитку визначення співвідношення доменних імен та комерційних (фірмових) найменувань. Вперше сформульовані обмеження права на доменне ім'я, викликані наявністю права на комерційне (фірмове) найменування. Сформульовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України у цій сфері.
   
8. Вперше досліджено співвідношення доменних імен та найменувань юридичних осіб. Сформульовані обмеження права на доменне ім'я у випадку наявності права на аналогічне найменування юридичної особи. Сформульовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України у цій сфері.
   
9. Вперше визначені особливості правового режиму набуття права на доменне ім'я, розкрито окремі особливості права на реєстрацію доменного імені.
   
10. Вперше визначені особливості правового режиму здійснення права на доменне ім'я, виділені окремі правомочності права на доменне ім'я.
    

Особистий внесок здобувача. Дисертація є комплексною самостійною завершеною роботою. Теоретичні розробки та висновки одержані в результаті аналізу та критичного осмислення ста сімдесяти трьох джерел, серед яких питому вагу складають іноземні. Проаналізовано положення вітчизняного законодавства та внесені пропозиції щодо його оптимізації.

Значна кількість правових питань на дисертаційному рівні досліджуються вперше; деякі питання, що вже були поставлені іншими вченими, одержали критичного переосмислення та розвитку з додатковою аргументацією.

Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження. З огляду на те, що дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням правових аспектів обігу доменних імен, її положення можуть слугувати предметом подальших обговорень та дискусій. Безумовно, певні висновки дисертації одержать подальший розвиток, оскільки охопити в межах одного дисертаційного дослідження всі аспекти правової природи доменних імен було неможливо. Крім того, окремі положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників з права інтелектуальної власності та наукових роботах, присвячених правовим аспектам функціонування мережі Інтернет.

Практичне значення дисертаційного дослідження, насамперед, матиме важливе значення у законотворчій діяльності, що пояснюється наявністю прогалин у чинному законодавстві України в галузі правового регулювання окремих аспектів функціонування мережі Інтернет та в сфері правового регулювання нестандартних об’єктів інтелектуальної власності. Вважаємо, що окремі висновки і положення дисертаційної роботи можуть бути використані також у правозастосовчій діяльності юристів-практиків, оскільки судова практика в галузі окремих аспектів функціонування мережі Інтернет в Україні ще тільки розвивається.

Апробація результатів дослідження. Зміст дисертаційної роботи був предметом обговорення на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі результати дослідження пройшли апробацію на таких науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми цивільного права на сучасному етапі розвитку України» пам’яті В. Ф. Маслова (м. Харків, 2002 р.), «Новий Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України» (м. Івано-Франківськ, 2002 р.), «Актуальні проблеми законодавства у зв’язку з прийняттям нового Цивільного кодексу та Господарського кодексу України» (м. Харків, 2003 р.), Сьома міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності» (м. Алушта, 2003 р.).

Публікації. Окремі положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у трьох статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях, трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота за своєю структурою складається з вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків та списку використаних джерел.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl