Організація освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі
| Вид материала | Документы |
- Про Іобласний конкурс методичних розробок форм організації дитячої діяльності в дошкільному, 179.51kb.
- Управління освіти Фрунзенської районної у м. Харкові ради Харківський дошкільний навчальний, 541.58kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області Основні, 180.96kb.
- Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
- Кодекс взаємовідносин у навчальному закладі, 83.52kb.
- Організація інноваційного навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі:, 49.26kb.
- "Про організовану І самостійну діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі", 337.36kb.
- Охорона праці та попередження травматизму, 89.37kb.
- Методичні рекомендації І поради щодо організації навчання комп’ютерної грамоти дітей, 490.85kb.
- Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 366.73kb.
Організація освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі
Устименко В.Г., методист з дошкільної освіти кафедри педагогіки та психології ЛОІППО
Освітній процес на початку ХХІ століття в Україні зазнає кардинального реформування. Сучасна освіта – це освіта для конкретної людини і людства загалом. Першорядним завданням педагогів дошкільного навчального закладу є створення умов для формування творчої, життєво компетентної особистості, здатної реалізувати свій потенціал у сучасному суспільстві. Тому вкрай актуальним є перехід до особистісно орієнтованого навчання та виховання. У Програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» подано базовий зміст дошкільної освіти, який передбачає гармонійний та різнобічний розвиток дошкільника, створення в умовах дошкільного навчального закладу розвивального життєвого простору. Базова програма «Я у світі» є програмою нового типу, робота за якою забезпечує реалізацію освітніх завдань у сучасному виховному процесі.
Дотепер суть педагогічної роботи з дошкільниками полягала в озброєнні їх знаннями, вміннями та навичками, що знадобляться їм у майбутньому. В межах же особистісно орієнтованого підходу зміст навчання осмислюється інакше: гуманістична педагогіка розглядає дитину в сукупності всіх її проявів, у тому числі й вікових, статевих, особливостях індивідуальної історії життя. Отже, реалізувати індивідуальний підхід означає ставитися до кожної дитини як до своєрідної, неповторної особистості, усвідомлюючи: кожна дитина не краща і не гірша за іншу. Діти просто різні.
Сьогодні, як ніколи, дошкільні працівники потребують чіткої відповіді на запитання «Якими методами і прийомами реалізувати завдання Базової програми «Я у світі», яка на відміну від попередніх програм навчання і виховання дітей дошкільного віку, є програмою розвитку дитини».Тому вкрай важливим є осмислення педагогами і впровадження у практику роботи концептуальних засад Базової програми «Я у світі» та загальнометодологічних принципів. Зокрема це реалізація таких положень:
- Побудова освітнього процесу з позицій особистісно орієнтованого підходу.
- Створення умов для розвитку особистості через задоволення її базових потреб відповідно до соціокультурних норм.
- Вибір навчального матеріалу та освітніх технологій з урахуванням унікальності кожної дитини.
У програмі закладено компетентнісний підхід. Термін «життєва компетентність» сьогодні стає дедалі вживанішим. Оскільки це поняття є суттю особистісно орієнтованої моделі освіти, воно проходить червоною лінією у Програмі.
Компетентність – це обізнаність, уміння, вправність у певному колі питань, тобто йдеться про обізнаність дитини в усіх сферах життя, ціннісні ставлення дошкільника до себе, людей, довкілля, речей тощо. Програма саме й відкриває дитині світ в єдності чотирьох сфер – природи, культури, людей, власного «Я».
Показниками життєвої компетентності є насамперед активність дитини в ігровій, предметно-практичній діяльності, спілкуванні, сформованість у неї базових якостей особистості. Життєво компетентна дитина адекватно поводиться в різноманітних ситуаціях, є в них активним суб’єктом, проявляє власне «Я». Вона знає, може, хоче й адекватно діє відповідно до обставин.
Розвиток цілісної, життєво компетентної особистості – головне завдання, яке стоїть перед сучасною дошкільною освітою. Його реалізація потребує пошуку нових, удосконалених форм, методів і принципів роботи. Інтеграційний підхід до освітнього процесу давно довів свою ефективність і стрімко поширюється на освітянській ниві.
Інтеграція – (від лат. integratio – відновлювання, поповнення) – це об’єднання, взаємопроникнення окремих елементів у єдине ціле. Внаслідок інтеграції змісту дошкільної освіти дитина оволодіває не стільки знаннями з окремих галузей, скільки цілісними знаннями про життя, світ, у якому вона живе, природу, людей, саму себе.
Саме інтегрована освіта здатна сформувати у сучасного дошкільника дитячий світогляд як систему поглядів на довкілля та власне «Я», сприяти утворенню в його свідомості цілісної картини світу, становленню дитини як активного суб’єкта життєдіяльності, носія різноманітних форм активності та видів діяльності, компетентної особистості.
Маючи на меті виховання компетентного дошкільника, педагогам варто активніше застосовувати принцип інтеграції не тільки на організованих фронтальних заняттях, а й в усіх видах діяльності.
При цьому варто ширше організовувати «заняття» не як форму навчальної роботи, а як зайнятість дитини протягом реального не надмірно регламентованого часу з наданням пріоритетів спілкуванню, обговоренню, спостереженню, дослідницькій та пошуковій діяльності тощо.
Застосування принципу інтеграції значно розширює можливості педагогічного процесу: стимулюється аналітико-синтетична діяльність дітей розвивається потреба в системному підході до об’єкта пізнання, формуються уміння аналізувати, порівнювати предмети, об’єкти довкілля, що забезпечує цілісне сприйняття світу. Та це відбувається лише за певних умов.
Педагогічні умови реалізації принципу інтеграції
- Урізноманітнення форм пізнавальної діяльності: дослідження, трансформування, експериментування та моделювання різних за величиною, кількістю та простором розміщення об’єктів.
- Доцільне поєднання матеріалу з різних змістових ліній та використання його у процесі життєдіяльності.
- Співпраця, співтворчість дітей та вихователів, надання дітям права вибору та можливості самостійно знаходити шляхи розв’язання завдань або проблемних ситуацій.
Буття дитини в дошкільному закладі – послідовний перебіг певних його складових, які нормують чергування активної діяльності та відпочинку. Розглянемо найбільш поширені у дошкільних закладах моделі організації освітнього процесу.
Занятійна модель організації освітнього процесу
Занятійна модель організації життєдіяльності добре освоєна вихователями. Розклад навчального процесу чи так звана «сітка занять» виконується обов'язково. Донедавна основним видом занять за спрямованістю навчання були так звані предметні, тобто такі, що реалізувалися в межах однієї галузі знань (заняття з математики, природи, конструювання, малювання, мовлення тощо). Останнім часом поширилася практика проведення інтегрованих занять, які принципово відрізняються від предметних за дидактичними цілями, характером взаємодії вихователя з дітьми, способами організації дошкільнят на виконання завдань, домінуючими методами навчання. Погодьмося, що занятійна модель має свої позитиви – чітка організація дня привчає дітей до порядку, система послідовних занять надає можливість цілеспрямовано формувати уявлення, знання дошкільнят, передбачені програмою. Водночас одним із головних мінусів є перевантаженість дітей, надмірна заорганізованість, що позбавляє можливості навчатися самоорганізації, самостійно осмислювати буття, визначати власні смисли в пізнанні світу, розвитку їхньої свободоспроможності.
Вважаючи за доцільне зберегти всі позитиви накопиченого практикою досвіду організації освітнього процесу в режимі предметних занять, пропонуємо внести принципові корективи як у зміст, так і в способи навчальної роботи з дітьми. Єдиним шляхом оптимізації освітнього процесу за занятійною моделлю вважаємо скорочення кількості загальногрупових занять на користь індивідуальних та індивідуально-підгрупових, що дасть змогу звільнити час для самовизначення кожній окремій дитині.
Зміна освітніх пріоритетів орієнтує на принципову перебудову сучасного процесу навчання, в якому має домінувати набуття дитиною особистого досвіду життя, що забезпечить формування її життєвої компетентності, сприятиме максимально повному розкриттю базових особистісних якостей.
Стрижень інтегрованого заняття – тема, для розкриття якої і є сенс об'єднувати різні галузі знань та види діяльності. Правильно обрана тема дає вихователеві змогу логічно побудувати заняття, допомогти дітям відкрити власні смисли в тому, про що йтиметься на занятті, вивести важливі життєві правила. Щоб це відбулося, треба із самого початку заняття визначитися з ключовим поняттям, допомогти дітям зорієнтуватися в його предметному полі, переконатися, що певний рівень обізнаності вони вже мають. Це надасть дошкільнятам упевненості, що й іншу інформацію вони також зможуть засвоїти успішно.
Проектна модель організації освітнього процесу
Відомо, що дитина розвивається в процесі активного проживання у взаємодії з іншими різних форм діяльності, спрямованих на засвоєння основних законів природи і соціуму, набуття власного досвіду життя. Причому вона бере активну участь в організації свого життя, у плануванні дій, усвідомлює значення цих дій, відповідає за доручену їй справу. Як справедливо зазначав Джон Дьюї, дитина найкращим чином розвивається тоді, коли має конкретну мету, бере участь у суспільно та особистісно значущій діяльності, долає труднощі, переступає через своє «не можу», вчиться виправляти власні помилки, взаємодіяти з іншими, переживає спільну радість від успіху.
Для підвищення розвивальних можливостей проекту особливо важливі попередня мотивація дітей, заохочення їх до колективної праці, визначення кожним свого місця в проекті, пробудження в кожної дитини особистої відповідальності за свій конкретний внесок у спільний результат. Педагог має побудувати вступну бесіду з дошкільнятами таким чином, щоб переконати їх у необхідності зробити добру справу, важливу для інших допомогти вихованцям яскраво уявити кінцевий результат того, чого можна досягти разом, і допомогти усвідомити, як саме цього досягти.
Реалізація проекту може передбачати проведення циклів загальногрупових занять, екскурсій, різні форми організації індивідуальної та підгрупової роботи. Планування навчально-виховної роботи за проектною моделлю не обмежує дій вихователів жорсткими нормами побудови освітнього процесу. Проте дуже важливо, щоб сам педагог чітко усвідомив і прописав кожен крок проектування спільної з дітьми діяльності.
Ситуаційна (середовищна) модель організації освітнього процесу
Подекуди таку організацію називають ситуаційною, оскільки кожна конкретна ситуація буття підказує педагогові її виховні та навчальні можливості, в кожній життєвій ситуації щось викликає живий інтерес, спрямовує дітей у виборі виду діяльності, забезпечуючи їхнє активне включення в процес спілкування, пошуку, практичних дій. Водночас її справедливо також визначити як середовищну, адже йдеться про особливу організацію розвивального середовища, в якому діти знаходять собі справу до душі, педагог індивідуально чи з малими підгрупами дітей об'єднуються для виконання певного задуму. Час від часу вихователь збирає всіх дітей, пропонуючи їм колективну справу чи заняття.
Оскільки Базова програма «Я у Світі» орієнтує вихователів на створення умов для формування базових якостей особистості дитини, зокрема активної, відповідальної, суб'єктної позиції, забезпечення її успішної соціалізації в дитячому середовищі на основі взаємодії у процесі розв'язання різноманітних життєвих завдань, то, на нашу думку, саме ця модель має найбільші потенційні можливості. Але реалізація її вбачається нам проблемною, за винятком окремих, поодиноких випадків, оскільки вона не прописана нормативно, потребує від вихователя високого рівня педагогічної майстерності і надання йому широких свобод у роботі з боку керівників дошкільного закладу.
У жорстко регламентованому освітньому процесі, коли діями дитини постійно керують, вона не має вільного часу для спостереження за тими дрібничками, з яких, власне, і складається природне й суспільне життя, для відкриття нової для себе інформації та осмислення того, з чим зіткнулася. Дитина, та і будь-яка людина, що не має права на вибір, а привчається лише діяти за вказівками, підкорятися чужим планам, не осмисленим, не сприйнятим нею самою, людина, яка не припускалася помилок і свідомо не виправляла їх, не може бути самостійною і відповідальною, не може бути свободоспроможною.
Простір ДитинстваОтже, всі причетні до виховання дошкільнят повинні поставити дитину в центр своєї уваги і максимально вдумливо дбати про організацію її життєдіяльності, обираючи найефективніші моделі педпроцесу.
Література
- Агафонова И.Н. Социально-психологическое обучение детей 6 – 10 лет. Программа «Я и МЫ». – СПб., 2001.
- Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. кер. та заг. ред. О.Л. Кононко. – К.: Світич, 2009.
- Виховуємо особистість: планування педагогічного процесу відповідно до Базової програми «Я у Світі»: Матеріали з досвіду роботи дошкільних навчальних закладів міста Макіївки / Укл. Н.В. Губанова. – Донецьк: Витоки, 2009. – 310 с.
- Давидчук А.Н. Индивидуально-ориентированное обучение детей: методическое пособие. – М.: Мозаика-Синтез, 2000.
- Життєва компетентність особистості: Науково-методичний посібник / За ред. Л.В. Сохань, І.Г. Єрмакова, Г.М. Несен. – К.: Богдана, 2003.
- Піроженко Т.О. Інноваційна психолого-педагогічна діяльність: нові підходи // Дошкільне виховання. – 2002. – № 1.