Навчально-методичний комплекс для студентів заочно-дистанційної форми навчання з напряму 0501«Економіка та підприємництво»

Вид материала

Навчально-методичний посібник

Содержание Додатках А–М Регулювання й оцінювання Запаси включають Оцінка вибуття запасів Оцінка за середньозваженою собівартістю Оцінка запасів за методом ФІФО Оцінка запасів за методом ЛІФО Оцінка за нормативними затратами Оцінка за цінами продажу Оцінка запасів на дату балансу Адаптація операційної системи Методичні рекомендації Сучасний стан та перспективи розвитку внутрішнього Методичні рекомендації Рис. 8. Елементи інтрапренерства Рис. 9. Класифікація передумов виникнення інтрапренерства

Подобный материал:

• «Економіка та підприємництво», 1556.57kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• Методичне забезпечення та тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, 510.31kb.
• Навчально-методичний комплекс для студентів усіх спеціальностей (денної та заочної, 1200.95kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліні "основи регіональної промисловості" для, 103.29kb.
• Методичний комплекс з дисципліни "Планування діяльності підприємства" для напряму 0501, 748.69kb.
• "Планування І контроль на підприємстві" для студентів заочної форми навчання фпо, 14kb.
• «Управління персоналом І економіка праці», 1350.71kb.
• Навчально-методичний посібник для студентів денної форми навчання технічних спеціальностей, 1037.68kb.
• Методичні рекомендації щодо виконання контрольних робіт з навчальної дисципліни циклу, 437.53kb.

Значення планового прибутку наведені разом із показником рентабельності продукції в Додатку Л.

Після винайдення беззбиткового та ефективного обсягів виготовлення продукції необхідно порівнювати їх з фактичними обсягами виробництва, і зробити висновки, а також навести графічну інтерпретацію (рис. 7).





Рис. 7. Визначення беззбиткового та ефективного обсягів виробництва


Індивідуальне завдання


Побудуйте графік беззбиткового виробництва продукції відповідно до умов завдання визначених в Додатках А–М. визначте на графіку ефективний обсяг виготовлення та реалізації продукції, виходячи із суми запланованих прибутків. За результатами отриманих розрахунків зробіть висновки та необхідні пояснення.


Ключові терміни і поняття

• операційна діяльність;
  
• беззбитковість виробництва;
  
• ефективність виробництва.
  

Питання для повторення

1. В чому полягає сутність CVP-аналізу на підприємстві.
   
2. Що представляють собою беззбитковість та ефективність виробництва?
   
3. Які показники обчислюються в ході здійснення CVP-аналізу.
   
4. Що розуміється під поняттям маржинального прибутку?
   
5. Що визначає запас міцності?
   

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Концепція операційного лівереджу (важелю).
   
2. Формування виробничої програми та програми збуту продукції на основі CVP-аналізу.
   
3. Прикладне застосування концепції визначення беззбитковості виробництва.
   

Допускається підготовка доповідей та рефератів з тем, які виникають з власної ініціативи студентів. Обов'язковою умовою є те, що ці теми повинні співпадати з тематикою заняття та бути узгоджені з викладачем.


Тема 12. Регулювання й оцінювання

виробничих запасів підприємства


Мета заняття: засвоїти особливості планування й оцінювання виробничих запасів підприємства


Питання для обговорення

1. Поняття виробничих запасів, їх види та класифікація.
   
2. Природно-речовинний склад виробничих запасів.
   
3. Особливості управління та регулювання виробничими запасами.
   
4. Аналіз значущості та забезпеченості підприємства виробничими запасами. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції.
   
5. Створення програм раціонального використання матеріальних ресурсів підприємства.
   

Методичні рекомендації


Управління виробничими запасами на підприємстві здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. №751/4044, зі змінами і доповненнями.

Запаси – активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
  
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
  
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
  

Чиста вартість реалізації запасів – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Запаси включають:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
  
• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
  
• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
  
• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
  
• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
  

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом).

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
  
• суми ввізного мита;
  
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
  
• транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
  
• інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
  

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

• понаднормові втрати і нестачі запасів;
  
• проценти за користування позиками;
  
• витрати на збут;
  
• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
  

Оцінка вибуття запасів

При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
  
• середньозваженої собівартості;
  
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
  
• нормативних затрат;
  
• ціни продажу.
  

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

Оцінка запасів на дату балансу

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів, списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.


Ключові терміни і поняття

• виробничі запаси;
  
• оцінка запасів;
  
• первісна вартість запасів;
  
• регулювання та управління системою запасів;
  
• планування запасів підприємства.
  

Питання для повторення

1. В чому полягає потреба в запасах на підприємстві?
   
2. З яких структурних елементів складається система управління запасами?
   
3. Які види запасів є на підприємстві?
   
4. В чому полягає оцінка запасів за первісною вартістю?
   
5. Як визначити оптимальну величину запасу?
   
6. В чому полягають особливості системи організації, регулювання, планування та управління запасами на підприємстві?
   
7. Що дає аналіз та діагностика виробничих запасів підприємства?
   

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Структура перерозподілу виробничих запасів на вітчизняних підприємствах відповідно до чинного законодавства.
   
2. Нормативно-правові основи здійснення регулювання запасів на підприємствах. Характеристика існуючих обмежень.
   
3. Прикладні аспекти оцінки системи управління запасами.
   

Допускається підготовка доповідей та рефератів з тем, які виникають з власної ініціативи студентів. Обов'язковою умовою є те, що ці теми повинні співпадати з тематикою заняття та бути узгоджені з викладачем.


Тема 13. Адаптація операційної системи

до змін її завантаження


Мета заняття: засвоїти особливі властивості адаптації операційної системи до змін її завантаження


Питання для обговорення

1. Поняття адаптації до умов функціонування.
   
2. Параметри і форми адаптації устаткування до обсягу виконуваних робіт. Критерій та механізм адаптації операційної системи до зовнішнього середовища.
   
3. Оптимізація режимів роботи операційної системи.
   
4. Вибір форми придбання устаткування за критерієм витрат.
   

Методичні рекомендації


Під адаптацією операційної системи слід розуміти спроможність її пристосовуватися до зовнішніх умов функціонування в структурованому ієрархічному ринковому середовищі.

Для вивчення цього питання студенту належить детально ознайомитися з науковою працею Г.Фанделя на основі виробничої функції Гутенберга, яка власне і описує можливу конфігурацію адаптаційних можливостей підприємства.


Ключові терміни і поняття

• адаптація операційної системи;
  
• оптимізація діяльності підприємства;
  
• обмежувальні умови функціонування підприємства.
  

Питання для повторення

1. Що представляє собою процес адаптації операційної системи підприємства до зовнішніх умов ринкового середовища?
   
2. Які форми адаптації Ви знаєте?
   
3. За якими критеріями можна оптимізувати діяльність підприємства, пристосувавши її до зовнішніх умов?
   
4. Поясність сутність методу динамічного програмування для комбінованої адаптації до заданого випуску продукції?
   
5. Визначте основні параметри, які обумовлюють необхідність адаптації підприємства зо зовнішніх умов?
   

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Адаптаційна модель Г.Фанделя на основі виробничої функції Гутенберга.
   
2. Попередня оптимізація для вирішення завдання оптимальної адаптації.
   
3. Вплив функції витрат на адаптаційні процеси вітчизняних підприємств.
   
4. Роль економіко-математичного моделювання адаптаційних систем.
   
5. Створення керованої системи управління адаптаційними процесами.
   

Допускається підготовка доповідей та рефератів з тем, які виникають з власної ініціативи студентів. Обов'язковою умовою є те, що ці теми повинні співпадати з тематикою заняття та бути узгоджені з викладачем.


Тема 14. Сучасний стан та перспективи розвитку внутрішнього

економічного механізму на вітчизняних підприємствах


Мета заняття: визначити, обговорити та узагальнити знання щодо перспектив розвитку ВЕМП на вітчизняних підприємствах


Питання для обговорення

1. Еволюція становлення економічного механізму на вітчизняних підприємствах. Переваги та недоліки господарського механізму, що склався на вітчизняних підприємствах.
   
2. Світовий досвід організації внутрішніх економічних відносин.
   
3. Сучасні тенденції трансформації внутрішнього економічного механізму вітчизняних підприємств.
   
4. Застосування елементів концепції «внутрішньофірмового підприємництва».
   

Методичні рекомендації


Останнім часом для розбудови маркетингово-орієнтованого ВЕМП значна увага звертається в бік внутрішньофірмового підприємництва, чи інтрапренерства. Виявлення інтрапренерства насамперед пов'язане з переходом багатьох великих виробничих структур на підприємницьку форму організації виробництва.

Під інтрапренерством розуміється розвиток духу підприємництва усередині існуючого підприємства, яке полягає в створенні відповідних передумов для розвитку новаторських підприємницьких ідей, зокрема:

• виділяються ресурси (інтракапитал) для створення підприємницьких ідей;
  
• виділяється допомога для практичної реалізації підприємницької ідеї.
  

Його можна розглядати як діяльність з виробництва і реалізації товарів (надання послуг) на основі інтеграції підприємницьких можливостей людей і підприємства. Елементи внутрішнього підприємництва – інтрапренерства – представлені на рис. 8.




Рис. 8. Елементи інтрапренерства

Интрапренер – це людина, що ініціює і здійснює підприємницьку діяльність у рамках сформованого, діючого підприємства.

Метою інтрапренерства є підвищення ефективності підприємства за рахунок:

• активізації і використання творчого потенціалу співробітників;
  
• підвищення ефективності використання ресурсів підприємства;
  
• швидкої реакції на зміни потреб ринку;
  
• швидкої реалізації новацій;
  
• створення основи для подальшого розвитку виробництва.
  

Виникнення інтрапренерства обумовлене об'єктивними тенденціями соціально-економічного розвитку суспільства, адже воно розвивається, коли в діяльності людини домінують соціальні фактори мотивації, коли люди прагнуть до самостійності, самовираження (рис. 9). Недооцінка цих прагнень може призвести до зниження інтересу до виконуваної роботи і втрати підприємством найбільш здатних і перспективних працівників у пошуках можливості для самореалізації і творчості.

Іншою причиною інтересу до інтрапренерства стала тенденція появи нових технологій. Реалізація таких можливостей на діючих підприємствах дозволяє вирішувати зазначені вище проблеми і забезпечує їхню конкурентоспроможність.





Рис. 9. Класифікація передумов виникнення інтрапренерства


Розвиток інтрапренерства має забезпечити ефективний розвиток підприємства і сприяти в здоланні економічних бар'єрів. Для цього необхідно створити атмосферу пошуку, заохочення висунутих ідей, пропозицій і нових рішень тощо. Можливості такої діяльності представлені на рис. 10.


Проте, як і будь-яке інше явище, інтрапренерство має поряд з позитивними і негативні риси (табл. 7). Для забезпечення успіху необхідно знати його можливості в рішенні актуальних проблем і створювати належні передумови щодо їх реалізації.


Ключові терміни і поняття

• внутрішньофірмове підприємництво (інтрапренерство);
  
• маркетингово-орієнтований ВЕМП;
  
• бізнес-процеси.
  

Рис. 10. Наслідки розвитку інтрапренерства


Таблиця 7. Порівняльні характеристики внутрішньофірмового підприємництва

Переваги (+)	Недоліки (–)
1. Доступність фінансів. 2. Організаційно-технологічна допомога при реалізації підприємницької ідеї. 3. Можливість одержання допомоги у форс-мажорних обставинах. 4. Можливості використання підприємницької структури системи товароруху і збуту підприємства. 5. Можливості використання досвіду, ділової інтуїції, маркетингу тощо.	1. Бюрократизація, рутинний характер діяльності, що утрудняє процес прийняття і виникнення підприємницької ідеї. 2. Обмеження підприємницької діяльності інтрапренера встановленими підприємством межами. 3. Необхідність першочергового врахування інтересів підприємства. 4. Переслідування підприємством короткострокових цілей.