Стан поверхневих та підземних вод у басейні Дніпра протягом 2009 року Якісний стан поверхневих вод у басейні р. Дніпро

Вид материала

Документы

Содержание Основні осередки забруднення та водозабори із затвердженими запасами Стан забруднення, у тому числі радіаційний, поверхневих вод басейну Дніпра. Гідробіологічні спостереження Радіаційний стан. Вміст радіонуклідів у поверхневих водах басейну річки Дніпро

Подобный материал:

• Гідрохімічний стан поверхневих вод, 562.59kb.
• Аналіз роботи відділу обліку використання вод в басейні Дніпра та транскордонних вод, 12.09kb.
• Заходи щодо забезпечення державного управління у галузі використання, охорони вод,, 144.04kb.
• Методические рекомендации по формализованной комплексной оценке качества поверхностных, 53.08kb.
• Р І шенн я 20 квітня 201 1 р. № Про затвердження правил приймання стічних вод в міську, 499.82kb.
• Удк 556. 52/554 еколого-гідроморфологічний аналіз умов та наслідків підвищення рівня, 272.15kb.
• Кабінету Міністрів України від 25. 03. 99 №465 «Про затвердження Правил охорони поверхневих, 1973.81kb.
• Інститут гідромеханіки національної академії наук україни, 214.18kb.
• Моніторинг поверхневих вод, 147.86kb.
• Методичні рекомендації зі здійснення державного нагляду за охороною надр при розробці, 170.52kb.

У центральній частині (Хмельницька, Вінницька, Київська, Черкаська, Полтавська, Кіровоградська області) кількість ділянок забруднення – 35, основними забруднювачами є азотні сполуки, нафтопродукти, хром, залізо тощо, вміст яких перевищує граничнодопустимі концентрації. На півдні басейну (Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська області) кількість ділянок забруднення підземних вод становить 39. В підземних водах тут виявлений підвищений вміст нафтопродуктів, фенолів, марганцю, свинцю, азоту амонійного, миш‘яку, заліза, літію тощо, кількість яких перевищує граничнодопустимі концентрації (таблиця 5).

Таблиця 5

Основні осередки забруднення та водозабори із затвердженими запасами

підземних вод, на яких спостерігається забруднення

Адміністративно-територіальна одиниця України	Кількість осередків забруднення	Кількість водозаборів, де існує забруднення підземних вод	Основні забруднювачі
1	2	3	4
Вінницька	2	-	Мінералізація, загальна жорсткість, нафтопродукти
Волинська	2	-	Нітрати, пестициди, нафтопродукти
Дніпропетровська	21	3	Мінералізація, загальна жорсткість, хлориди, сульфати, нітрати, нафтопродукти, роданіди, ціаніди
Житомирська	1	5	Завислі речовини, хром
Запорізька	8	6	Мінералізація, загальна жорсткість, пестициди, нітрати, нафтопродукти
Київська	10	2	Нафтопродукти
Кіровоградська	3	-	Загальна жорсткість, залізо, пестициди, нітрати
Миколаївська	1	-	Нітрати, хлориди, кадмій
Полтавська	4	10	Мінералізація, хлориди, феноли, нафтопродукти
Рівненська	8	1	Нітрати, нітрити, залізо, сульфати, нафтопродукти
Сумська	3	1	Загальна жорсткість, мінералізація, залізо, нітрати, нафтопродукти, сульфати, аміак
Харківська	-	3	Мінералізація, хлориди, нітрати, нафтопродукти
Херсонська	9	4	Мінералізація, нітрати, нафтопродукти, марганець, амоній
Хмельницька	4	3	Мінералізація, загальна жорсткість, нітрати, амоній, нафтопродукти
Черкаська	12	-	Нітрати, нітрити, нафтопродукти, амоній, сульфати, хлориди.
Чернігівська	1	4	Нафтопродукти, фтор
Всього	89	42

Стійких тенденцій до змін режиму хімічного складу міжпластових напірних підземних вод, за винятком окремих ділянок локального забруднення, не виявлено.


Стан забруднення, у тому числі радіаційний, поверхневих вод басейну Дніпра.

Спостереження за забрудненням поверхневих вод в басейні Дніпра за гідрохімічними показниками проводились на мережі спостережень гідрометслужби у 2009 році на 39 річках і 6 водосховищах в 82 пунктах на 136 створах.

Узагальнення даних спостережень проводилось Центральною геофізичною обсерваторією (ЦГО).

Водність річки Дніпро та основних приток у 2009 році була дещо вище водності попереднього року, за винятком річок Тетерів і Рось, де водність була нижче, ніж в попередньому році і нижче середньої багаторічної.

Найбільш розповсюдженими забруднювальними речовинами у водних об’єктах басейну Дніпра були сполуки важких металів (іони марганцю, міді, цинку, заліза), сполуки азоту, феноли.

Річки. За даними спостережень середній вміст розчиненого у воді кисню у більшості річок був достатній і знаходився в межах 5,56 - 13,87 мг/дм³. На річці Устя в районі м. Рівне було зареєстровано 4 випадки низького вмісту кисню на рівні високого забруднення (ВЗ)¹ з концентраціями 2,02; 2,14; 2,34; 2,63 мг/дм³.

Середньорічні концентрації основних забруднювальних речовин у водних об'єктах басейну Дніпра перевищували гранично допустимі концентрації (ГДК)², а за деякими інгредієнтами знаходились на рівні високого забруднення. За вмістом нафтопродуктів середньорічні концентрації у воді річок Дніпра були в межах <1-5 ГДК, сполук азоту амонійного - <1-6 ГДК, азоту нітритного та заліза загального - <1-7 ГДК, сполук цинку - 1-9 ГДК, хрому шестивалентного – 1-14 ГДК, сполук міді – 1-19 ГДК, марганцю – 1-22 ГДК, фенолів – <1-6 ГДК.

В той же час максимальні концентрації сполук марганцю в межах 10-54 ГДК спостерігались у воді річок Случ, Гнилоп’ять, Ірша, Унава, Десна, Удай, Псел, Хорол, Ворскла, Вовча, сполук міді – 34-47 ГДК на річках Десна, Псел, сполук цинку – 10-15 ГДК на річках Уборть, Десна, Рось, Хорол, Ворскла, сполук хрому шестивалентного – 32- 41 ГДК на річці Тетерів.

У 2009 році на річках басейну Дніпра було зареєстровано 85 випадків ВЗ. Найбільша кількість випадків високого забруднення відмічена за сполуками марганцю – 35 випадків; за сульфатами кількість випадків ВЗ становила 27, за сполуками цинку – 8, сполуками міді – 3, сполуками азоту амонійного – 4, сполуками хрому шестивалентного – 3, сполуками заліза загального – 1, за вмістом кисню – 4 випадки.

У порівнянні з попереднім роком суттєвих змін у забрудненні води річок басейну Дніпра не відмічено. Деяке підвищення концентрації сполук цинку спостерігалось у більшості річок Дніпра, сполук азоту амонійного - у річках Гнилоп’ять, Унава, Трубіж, сполук хрому шестивалентного – у річках Прип’ять, Турія, Устя, Уборть, Тетерів, Гнилоп’ять. Зменшився вміст сполук азоту нітритного, сполук азоту амонійного у річках Горинь, Устя, Десна (м. Чернігів), Головесня, Сейм, Рос. (м. Біла Церква), Псел, Хорол, Ворскла, сполук заліза загального - у річках Турія, Стир, Устя.

Водосховища. Спостереження за забрудненням поверхневих вод здійснювалися на Київському, Канівському, Кременчуцькому, Дніпродзержинському, Дніпровському і Каховському водосховищах.

Вміст розчиненого у воді кисню був задовільний і знаходився в межах 6,88-11,30 мг/ дм³.

В 2009 р. відмічено забруднення Київського, Канівського водосховищ сполуками азоту, середньорічні концентрації яких були на рівні 1-2 ГДК.

Середньорічний вміст фенолів у воді дніпровських водосховищ складав 1-6 ГДК.

Спостерігалось перевищення ГДК сполук важких металів по всьому каскаду дніпровських водосховищ. Середній вміст сполук заліза загального був на рівні <1-3 ГДК, сполук цинку – 2-4 ГДК, сполук хрому шестивалентного – 2-10 ГДК, міді – 2-14 ГДК, марганцю – 1-12 ГДК. Максимальні концентрації сполук міді досягали 54 ГДК у воді Кременчуцького водосховища в районі м.Черкаси, сполук марганцю - 50 ГДК у Дніпровському водосховищі – м. Запоріжжя.

Всього по каскаду дніпровських водосховищ відмічено 33 випадки високого забруднення, із них 30 випадків за сполуками марганцю, 3 випадки - за сполуками міді.

У порівнянні з 2008 роком у воді Дніпровського та Каховського водосховищ спостерігалось збільшення концентрацій сполук марганцю, у Кременчуцькому водосховищі в районі м. Канів – сполук хрому шестивалентного; зменшився вміст сполук міді у пунктах Дніпровського водосховища та Дніпродзержинського водосховища в районі м.Верхньодніпровськ, сполук заліза загального та нафтопродуктів - у воді Канівського водосховища (м. Київ).

Гідробіологічні спостереження у 2009 році виконувалися на 11 річках басейну Дніпра та 6 водосховищах Дніпровського каскаду в 37 пунктах на 66 створах.

На Київському, Канівському та Кременчуцькому водосховищах та річках: Рось, Десна, Тетерів, Трубіж, Ірпінь, Тясмин, Гнилоп’ять, Вільшанка, Остер, Уж, Недра проводилося визначення хронічної токсичності вод (біотестування).

Річки. За даними вивчення стану планктонних ценозів сапробіологічна ситуація на річках Дніпро, Псел, Прип’ять, Устя була стабільною та благополучною, що відповідало ІІІ класу якості (помірне забруднення вод).

На річці Тетерів спостерігалась початкова стадія «цвітіння» води за рахунок масового розвитку синьозелених водоростей, у зоопланктонному угрупованні була відсутня сезонна динаміка розвитку, але взагалі стан гідробіоценозів був досить стабільним.

Планктонні ценози річки Рось були чисельні і різноманітні, але протягом року спостерігалось погіршення сапробіологічної ситуації, яке проявлялось негативними змінами у розвитку гідробіоценозів. У квітні на всіх створах річки Рось (м. Біла Церква) значну частку складали β-α мезосапробні коловертки (30-57%) – індикатори помірно забруднених – забруднених вод, у серпні на двох нижніх створах зафіксовано значне погіршення стану донних ценозів, у жовтні на всіх створах спостерігалась початкова стадія «цвітіння» синьозелених водоростей.

У зоопланктонному ценозі річки Десна у серпні на всіх створах (м. Чернігів, с. Літки) зафіксовано значну частку β-α мезосапробів (58-83%).

На річці Інгулець погіршення якості вод за зоопланктоном спостерігалося восени: збільшення частки α-мезосапробів (індикатори забруднених вод), ІІІ-ІV клас якості вод (забруднені води).

На річці Стир спостерігалося погіршення стану зоопланктону, розвиток фітопланктону теж був нестабільним та нерівномірним (ІІІ-ІV; ІV клас якості вод). Стан розвитку зоопланктонного угруповання на всіх створах річки Горинь (смт. Оржів) погіршувався восени. На обох річках тривали процеси повільного погіршення екологічної ситуації, порушення та суттєве збіднення структури пелагічних угруповань.

Найбільш забрудненим водним об’єктом басейну Дніпра, як і в минулому році, була річка Мокра Московка, де в планктоценозах домінували β-α-мезосапробні організми, визначено ІІІ-ІV, ІV клас якості вод. Стан зоопланктону дещо покращився: знайдені представники 3-4 систематичних груп, позитивною тенденцією також було присутність майже у всіх пробах гіллястовусих ракоподібних.

Якість вод за показниками біотестування (визначення хронічної токсичності вод) річок Рось, Тетерів, Уж порівняно з минулим роком покращилася. Частка проб із хронічною токсичністю вод зменшилася: на річці Рось частка проб з токсичністю становила 12% (у 2008 році – 22%), на річці Тетерів - 17 % (у 2008 році – 25%), на річці Уж – 33% (у 2008 році – 62%). Якість вод річки Остер залишалася на рівні минулого року. На річках Трубіж, Ірпінь, Десна, Тясмин, Недра, Гнилоп’ять негативного впливу вод на життєдіяльність тест-об’єкта протягом 2009 року не було встановлено.

Водосховища. Суттєвих змін у стані гідробіоценозів дніпровських водосховищ порівняно з 2008 роком не виявлено. Стан пелагічних угруповань залишався стабільним, структура була сталою та різноманітною, визначалось помірне забруднення вод, ІІІ клас якості. Протягом року на деяких водосховищах спостерігалось збільшення біомаси діатомових водоростей внаслідок евтрофування вод: у серпні на Кременчуцькому водосховищі (м. Світловодськ) та по всій акваторії Дніпродзержинського водосховища; восени – у Київському водосховищі (м. Чорнобиль). Інтенсивність евтрофування не виходила за межі початкової стадії. Загальна кількість видів зоопланктону, порівняно з минулим роком, знизилася по всіх водосховищах. Якісні характеристики розвитку водоростевого планктону зменшилися у Дніпродзержинському та Каховському водосховищах.

Визначення хронічної токсичності вод (біотестування) на Київському водосховищі проводилося чотири рази – навесні, влітку, на початку та в кінці осені. Токсичну дію вод на плодючість тест - об’єкта Ceriodaphnia affinis встановлено у 13% (у 2008 році – 9,9% ) проб.

На Канівському водосховищі в районі Києва хронічну токсичність вод було встановлено у 19% (у 2008 році – 45%) проаналізованих проб. Спостерігається тенденція збільшення частки проб із хронічною токсичністю вод від верхнього створу (1,5 км вище м. Київ) до нижнього створу (6 км нижче міста) і становить відповідно 13,8%; 14,7% та 23,5%.

У середній та нижній частині Канівського водосховища (міст Українка, Ржищів, Канів) та на Кременчуцькому водосховищі (м. Канів) хронічна токсична дія вод не була встановлена.

Радіаційний стан.

Радіаційний стан водних об’єктів басейну Дніпра після аварії на Чорнобильській АЕС визначається переважно змивом радіонуклідів із забруднених водозборів. Головним джерелом надходження радіонуклідів у Київське водосховище залишається річка Прип’ять.

У 2009 році гідрометеорологічні умови, що склались у 30-км зоні відчуження і загалом у басейні Дніпра, не призвели до ускладнень радіаційної ситуації на водних об'єктах зони та дніпровської водної системи.

Максимальні і середні концентрації стронцію-90 та цезія-137 у воді річки Прип'ять у створі м. Чорнобиля (за даними ДСНВП «Екоцентр» МНС України ) були одними із найнижчих за весь період після аварії на ЧАЕС.

У каскаді дніпровських водосховищ під впливом різних природних факторів відбувається трансформація стоку радіонуклідів, що надходять з річковими водами із забруднених територій, і поступове зменшення їх концентрацій по довжині каскаду внаслідок природних процесів самоочищення водних мас.

У 2009 році середні значення концентрації стронцію-90 при проходженні забруднених прип’ятських вод від м. Чорнобиля до верхнього б’єфу Київської ГЕС зменшились від 108 до 42 Бк/м³.

По довжині Дніпровського каскаду водосховищ внаслідок розбавлення більш чистими водами бокових приток вміст стронцію-90 у воді і далі знижувався і у Каховському водосховищі становив в середньому 27 Бк/м³ (у 2008 році аналогічні показники забруднення дніпровських вод стронцієм-90 становили відповідно 51 Бк/м³ у Київському водосховищі та 33 Бк/м³ у Каховському водосховищі).

Зниження концентрації цезію-137 у воді вниз по каскаду водосховищ відбувається більш інтенсивно. Вирішальну роль у цьому відіграють, окрім розбавлення більш чистими водами приток, процеси седиментації (значна частина цезію-137 акумулюється у донних відкладах водосховищ).

У 2009 році середні значення концентрації цезію-137 при проходженні забруднених прип’ятських вод від м. Чорнобиля до верхнього б’єфу Київської ГЕС зменшились від 33 до 7,5 Бк/м³, а у воді Каховського водосховища концентрація цезію-137 складала вже 0,5 Бк/м³ (у 2008 році ці показники були відповідно 10,2 та 1,1 Бк/м³).

Певна кількість радіонуклідів стронцію-90 і цезію-137 потрапляє у дніпровські водосховища із стоком Верхнього Дніпра і Десни, але внесок цих річок у радіоактивне забруднення каскаду порівняно з р. Прип’ять значно менший. Вміст радіонуклідів у водах Верхнього Дніпра (с. Неданчичі) та річки Десна (м. Чернігів) у 2009 році був одним з найменших за весь період спостережень після аварії на ЧАЕС.

Концентрації стронцію-90 у воді в середньому складали відповідно 8,1 та 6,6 Бк/м³ (у 2008 році – 8,7 Бк/м³ та 7,2 Бк/м³); цезію-137 відповідно – 5,7 та 1,0 Б/м³ (у 2008 році – 6,1 та 1,2 Бк/м³).

У 2009 році середні річні і максимальні концентрації радіонуклідів у водних об’єктах басейну Дніпра були одними з найменших за весь період спостережень після аварії на ЧАЕС. Вміст радіонуклідів у поверхневих водах басейну Дніпра наведений в таблиці 6.

Таблиця 6

Вміст радіонуклідів у поверхневих водах басейну річки Дніпро

у 2009 році

Об'єкт та пункт спостереження	Концентрація, Бк/м3
	цезій-137			стронцій-90
	мін.	макс.	середнє	мін.	макс.	середнє
р.Прип’ять – м.Чорнобиль	12,0	103,0	33,0	51,0	360,0	108,0
р.Дніпро – с.Неданчичі	3,2	12,1	5,7	4,8	11,0	8,1
р.Десна – м.Чернігів	0,36	2,7	1,0	4,8	9,7	6,6
Київське вдсх. – м.Вишгород	0,91	15,3	7,5	24,3	61,1	42,0
Канівське вдсх.- м.Київ	3,1	13,9	7,7	15,7	44,0	32,0
Канівське вдсх.- м.Канів	3,3	6,1	4,7	16,1	47,0	26,0
Каховське вдсх. - м.Нова Каховка	0,12	0,82	0,50	19,3	34,8	27,0

Загалом, упродовж 2009 року перевищень допустимих рівнів вмісту радіонуклідів, встановлених ДР-2006², у контрольованих гідрометслужбою водних об`єктах басейну Дніпра не зареєстровано.