Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
| Вид материала | Автореферат |
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 468.15kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 740.67kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 390.59kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 632.89kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 453.73kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 492.02kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 331.46kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 325.21kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 330.24kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 357.34kb.
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА імені в.м.кОРЕЦЬКОГО
КОСТИЦЬКИЙ Василь Васильович
УДК 349.6
еКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ
НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА:
ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА
Спеціальність: 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право
аВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук
Київ – 2004
Д
исертацією є монографія „Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні). - К.: Інститут законодавчих передбачень і правової експертизи, 2003. – 772 с.
Робота виконана у відділі аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права імені В.М.Корецького Національної Академії наук України.
Науковий консультант – доктор юридичних наук, професор, академік НАН України
Шемшученко Юрій Сергійович,
Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України, директор
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Мунтян Василь Лук’янович,
Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, професор кафедри цивільно-правових дисциплін
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України
Шульга Михайло Васильович,
Інститут підвищення кваліфікації Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, директор
доктор юридичних наук, професор
Розовський Борис Григорович,
Луганська академія внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України, проректор
Провідна установа – Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ МВС України, кафедра цивільного та трудового права, м. Одеса
Захист відбудеться «___» _________________ 2004 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права імені В.М.Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права імені В.М.Корецького Національної Академії наук України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
Автореферат розіслано «___» червня 2004 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради І.М.Кучеренко
зАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Особливості перехідного періоду в Україні супроводжуються, з одного боку, активізацією економічного розвитку, нарощуванням промислового виробництва, намаганням інтегруватися у світову систему розподілу праці, стати повноцінним учасником сучасних процесів глобалізації, а, з другого боку, загостренням екологічної ситуації, продовженням використання на багатьох підприємствах відсталих технологій, повільним впровадженням екологічно безпечних наукомістких систем виробництва, недостатнім фінансуванням природоохоронних заходів, що зобов’язує державу і суспільство формувати нову екологічну політику, впроваджувати ефективні механізми її економіко-правового забезпечення на глобальному, національному та регіональному рівнях.
Аналізуючи проблеми економіко-правового забезпечення цієї діяльності держави на основі практики застосування норм екологічного права, дисертант дійшов висновку, що сучасне екологічне законодавство України характеризується недосконалістю і суперечливістю, а процес прийняття нових законів – проявами безсистемності, що уповільнює створення передумов для переходу економічного і загальносуспільного життя на рейки сталого розвитку. У зв’язку із цим у роботі підкреслюється необхідність опрацювання системного підходу до формування завершеного і збалансованого комплексного економіко-правового механізму охорони довкілля, чільне місце в якому належить екологічному праву.
Відзначаючи певний інтерес вчених-правознавців до теми, яка стала предметом дисертаційної роботи, автор звертає увагу на те, що системним, комплексним, інтегрованим дослідженням, які передбачають підхід до проблеми з позицій діалектичного взаємозв’язку права, економіки, соціального управління з урахуванням досягнень філософії права, теорії глобалізації, соціоекології та економічної теорії у науковій літературі не приділяється належна увага.
Теоретичною базою дослідження проблеми стали праці відомих українських вчених, таких, як В.І.Андрейцев, Г.І.Балюк, А.Г.Бобкова, Л.О.Бондар, А.П.Гетьман, М.І.Єрофєєв, І.І.Каракаш, Н.Д.Красилич, М.В.Краснова, С.М.Кравченко, С.В.Кузнецова, Н.Р.Малишева, М.І.Малишко, В.Л.Мунтян, З.А.Павлович, О.О.Погрібний, В.К.Попов, Б.Г.Розовський, В.І.Семчик, Н.І.Тітова, Ю.С.Шемшученко, М.В.Шульга, В.В.Янчук, В.З.Янчук, а також таких знаних зарубіжних вчених, як М.А.Атаєв, С.Б.Байсалов, Г.Ю.Бистров, А.С.Боголюбов, М.М.Брінчук, А.Іскоян, О.Л.Дубовик, О.С.Колбасов, З.Мадар, М.Петрась, В.В.Петров, Н.Робінсон, М.Сторожев та інших.
Економічні проблеми раціонального природокористування та забезпечення сталого розвитку були предметом дослідження таких відомих вчених-економістів, як О.Ф.Балацький, Букринський Б.В., О.Г.Білорус, А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, Б.М.Данилишин, М.І.Долішній, Е.М.Лібанова, В.О.Паламарчук, Н.М.Реймерс, Ю.М.Пахомов, І.М.Синякевич, Ю.Ю.Туниця. Соціально-філософським та соціологічним проблемам охорони навколишнього природного середовища присвятили свої наукові дослідження Г.Г.Бачинський, М.А.Голубець, В.І.Комендар, К.М.Ситник, С.М.Стойко та інші.
З огляду на перспективи, обумовлені глобалізаційними процесами, європейськими та євроатлантичними прагненнями України, проблема створення цілісної системи управління охороною довкілля вимагає якісно нових підходів, визначення її основних підсистем, які мають базуватися на принципово нових концептуальних та методологічних засадах. Зокрема, це стосується досліджень феномену економічного патріотизму як основної складової сучасної національної ідеї, економіко-правового механізму управління охороною довкілля, формування системи екологічного права на основі розробленої дисертантом „Концепції „екологічного дерева”, що дозволить оптимізувати структуру та зміст цієї галузі національного права, удосконалити механізм фінансового забезпечення екологічної політики держави, передусім за рахунок трансформації інституту власності, запровадити екологічне оподаткування, екологічне страхування, екологічний аудит, вдосконалювати діяльність екологічних фондів, інститут екологічного нормування та інш. Недостатня розробленість таких питань на методологічному рівні та необхідність наукового пошуку у цьому напрямі визначають актуальність дослідження, зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її структуру.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідних тем Інституту держави і права Національної Академії наук України, зокрема теми „Проблеми реалізації екологічного та космічного права” (реєстр. № РК0101V000378; І кварт. 2000 р. – 2002 р.); „Еколого-правові проблеми космічної діяльності” (реєстр. № 0102V007075; ІІІ кварт. 2002 р. – ІV кварт. 2004 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є проведення наукового аналізу проблем суспільного регулювання у галузі охорони навколишнього природного середовища та понятійного апарату в цій сфері, обґрунтування нових концептуальних підходів, теоретико-методологічних положень і принципів формування правових та економічних аспектів екологічної політики держави, створення ефективної системи екологічного права в умовах перехідного періоду.
Поставлена мета зумовила вирішення таких основних завдань:
визначивши поняття та особливості перехідного періоду в Україні, його прояви в екологічній сфері, систематизувавши основні фактори, що зумовили нинішній екологічний стан країни, узагальнити сучасні особливості взаємодії суспільства і природи у контексті формування економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища та показати стратегічні напрями становлення ефективної системи охорони довкілля з метою забезпечення переходу України до сталого розвитку, окреслити ефективні механізми забезпечення гармонізації економічних та екологічних інтересів держави, суб’єктів підприємництва та громадян;
сформулювати основні положення, дослідити систему та структуру економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища як найбільш ефективного інструменту вирішення екологічних проблем і забезпечення сталого розвитку, проаналізувати суть екологічної функції держави в умовах перехідного періоду як основи її екологічної політики, розглянути особливості реалізації цієї функції на сучасному етапі;
обґрунтувати підходи до створення ефективного механізму управління у сфері охорони навколишнього природного середовища виходячи з вимог екологізації усіх сфер суспільного життя, активізації глобалізаційних процесів, європейського та євроатлантичного інтеграційного курсу України; визначити способи підвищення дієвості інституційної підсистеми економіко-правового механізму охорони довкілля, збалансування структури її функціональних повноважень, у першу чергу, шляхом вдосконалення екологічного нормування та програмного управління у досліджуваній галузі суспільних відносин;
окреслити параметри сучасної наукової парадигми охорони навколишнього природного середовища, обґрунтувати створення ефективної моделі системи екологічного права з точки зору оптимального співвідношення його якісних та кількісних параметрів, з’ясувати концептуальні підходи щодо стратегічних напрямів розвитку законодавчої бази у сфері правового регулювання економічних правовідносин у системі „суспільство – навколишнє природне середовище”;
визначити місце та роль інституту власності на природні ресурси в системі екологічного права, перспективні напрями вдосконалення фінансового і фіскального забезпечення реалізації екологічної політики держави;
виявити і обґрунтувати зміст, структуру та особливості впровадження у практику суспільного життя загальнонаціональної ідеї, яка могла б лягти в основу реалізації екологічної політики держави в умовах глобалізації усіх сфер сучасного життя.
Предмет дослідження охоплює методологічні, теоретико-правові, еколого-економічні, управлінські і прикладні аспекти формування економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища.
Об’єктом дослідження є екологічні та еколого-правові відносини, зокрема, практика застосування норм екологічного законодавства, функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, політичних партій та громадських організацій у сфері охорони навколишнього природного середовища, проблеми дотримання вимог екологічного законодавства суб’єктами підприємництва, а також чинне законодавство України – закони та інші нормативно-правові акти, прийняті Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами; акти міжнародного права; державні, регіональні та місцеві екологічні програми тощо.
Методи дослідження складають система загальновизнаних принципів та методів наукового пізнання; сучасні філософські, еколого-правові, еколого-економічні, соціоекологічні, управлінські теорії, які знайшли своє втілення у науці та практиці розвинутих країн світу; праці вітчизняних і зарубіжних вчених, які висвітлюють фундаментальні положення права в цілому та екологічного права зокрема, екології та соціальної екології, економічної теорії та теорії управління.
В процесі наукового дослідження використовувалися логіко-діалектичний метод пізнання, історико-порівняльний, нормативний, догматичний методи, методи системного аналізу, синтетичних оцінок, експертних оцінок та інші.
Зокрема, історико-порівняльний метод використовувався у дослідженні методологічних проблем охорони навколишнього природного середовища, розвитку системи екологічного права, особливостей перехідного періоду, становлення фінансового механізму охорони довкілля. Логіко-діалектичний метод ліг в основу висвітлення питань екологічної політики, глобалізаційних процесів, змісту поняття економічного патріотизму, концепції розвитку екологічного права („Концепції „екологічного дерева”), економічних важелів охорони довкілля. Нормативний метод використано при розгляді проблем екологічного права, інституційної та функціональної підсистем економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища. Догматичний метод був одним з основних у дослідженні системи екологічного законодавства. Метод системного аналізу став основою структуризації дисертаційної роботи, розробки моделі економіко-правового механізму охорони навколишнього природного середовища в Україні. Методи експертних та синтетичних оцінок використовувалися у дослідженні зарубіжного та вітчизняного законодавства, практики його застосування, а також в опрацюванні наукової літератури.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що отримані в процесі дослідження теоретичні та практичні результати в сукупності вирішують важливу наукову проблему створення і реалізації економіко-правового механізму охорони довкілля, завершення формування системи екологічного права в умовах трансформаційних та інтеграційних процесів в економіці перехідного періоду.
Нові наукові положення, сформульовані особисто автором, які виносяться на захист, є такими:
вперше обґрунтовано концепцію створення економіко-правового механізму управління охороною довкілля, адаптованого до умов соціально-економічної системи перехідного періоду в Україні, активізації глобалізаційних процесів, а також визначено структуру цього механізму, що являє собою інтегровану єдність правової, інституційної, функціональної та економічної підсистем, завершеність формування яких визначає рівень дієвості та ефективності такого механізму як цілісності;
визначено перспективні напрями становлення правового забезпечення ефективної системи охорони довкілля в Україні в контексті вирішення стратегічного завдання переходу до сталого розвитку, який розглядається як такий, що не тільки породжує економічне зростання, а й сприяє справедливому розподілу його результатів, відновлює довкілля більшою мірою, ніж знищує його, сприяє розширенню можливостей людей, як розвиток, у центрі якого – людина, зорієнтована на збереження природи;
відповідно до завдань забезпечення сталого розвитку, запровадження моделі екологізації усього суспільного життя сформульовано визначальні підвалини їх вирішення: розвинута система екологічного права; ефективна система адміністративного контролю і регулювання; розвинутий дієвий економічний механізм природокористування, спрямований на підтримання природоохоронної діяльності; розвинута еколого-правова культура;
вперше сформульовано і запроваджено в науковий і практичний обіг поняття економічного патріотизму, нового правового та економічного явища в суспільному житті України, концентрованого вираження сучасної національної ідеї, який має стати основою життя громадянського суспільства, діяльності держави та формування системи права. Економічний патріотизм розуміється як об’єктивне соціально-економічне та правове явище, суб’єктами якого виступають держава, підприємства, фізичні особи-підприємці, споживачі, а також громадянське суспільство, основу якого вони складають і дії яких сприяють розвитку вітчизняної економіки. Формування економічного патріотизму в часі збігається з розбудовою економічно незалежної української держави соціально-ринкової та екологічної орієнтації в умовах глобалізації і ґрунтується на головній рушійній силі ринкової економіки – особистій зацікавленості громадянина у власному матеріальному добробуті, що забезпечується економічним процвітанням держави, яке досягається на шляху сталого розвитку в умовах дотримання екологічного законодавства;
систематизовано фактори, що зумовили сучасний екологічний стан країни, зокрема: історичний, політичний, економічний, організаційно-технологічний, правовий, морально-етичний, дана оцінка їх прояву, а також досліджено особливості перехідного періоду в Україні;
сформульовано наукову парадигму охорони довкілля, основні положення якої базуються на: розумінні останнього як сфери, що перебуває під впливом соціальних явищ, як певної соціоекосистеми ієрархічної субординації форм руху матерії, центральне місце в якій належить людині, що відіграє активну роль у цій взаємодії своєю перетворювальною діяльністю; розгляді раціонального природокористування як ширшого поняття, ніж матеріальне виробництво, оскільки воно поєднане ще й з діяльністю з охорони навколишнього середовища від деградації і забруднення та формування фундаменту майбутньої цивілізації; необхідності пошуку ефективних механізмів узгодження дії соціальних і природних законів; встановлення нових вимог до нинішньої системи господарювання, яка повинна характеризуватися чіткими принципами екологізації виробничої діяльності, її відповідності соціальним умовам життєдіяльності людей, запровадження нових критеріїв оцінки процесів відтворення природних ресурсів і умов життя, які відповідали б загальним гуманним цілям суспільства, що, в кінцевому підсумку, має зводитися до відтворення природи як джерела предметів і засобів праці, а також просторової бази та відновлення середовища існування людини, відповідності екологізованому стану продуктивних сил екологізованої системи суспільних відносин (економічних, правових, політичних);
поглиблено і розвинуто сформульовану у попередніх дослідженнях концепцію розвитку екологічного права в Україні - „Концепцію „екологічного дерева”, систематизовано елементи системи екологічного права з огляду на останні зміни в чинному законодавстві та перспективи їх розширення з урахуванням стратегічних завдань розвитку права відповідно до вимог трансформації екологічної підсистеми суспільства з обґрунтуванням доцільності забезпечення паритетності між кількістю та якістю актів законодавства, з чого зроблено висновок про необхідність розгляду формування „екологічного дерева” не лише як створення нових законів, а й як тривалого процесу кодифікації;
сформульовано особливості прояву у правотворчій діяльності філософського закону переходу кількісних змін у якісні: тривалий процес кодифікації екологічного права зрештою зумовлює революційний перехід до досконалішої системи правового регулювання екологічних суспільних відносин за умови наявності певного числа нормативно-правових актів, свого роду „критичної маси законів”;
на основі аналізу української правотворчої практики останніх років зроблено висновок про появу нового суспільного явища у політичному житті нашої держави, яке автор назвав „еколого-правовим ревізіонізмом”, що полягає у намірах або здійснених заходах з лібералізації екологічного законодавства на користь економічних інтересів суб’єктів політичного процесу;
вперше в екологічній, правовій та економічній науці сформульовано поняття екологічного патріотизму, як системи правових, економічних, соціальних і моральних імперативів та інтересів, а також ціннісних установок громадянського суспільства, спрямованих на захист товарного ринку від еколого-небезпечних товарів, національної економіки – від еколого-небезпечних виробництв та переважання у структурі експорту сировини, природних ресурсів – від нераціонального використання довкілля у цілому – від розміщення еколого-небезпечних відходів та транскордонних забруднень;
обґрунтовано напрями реформування інституту власності на природні ресурси як визначального в системі управління природокористуванням, виходячи з вимоги не стільки забезпечення множини форм власності чи її розподілу, скільки створення умов для найбільш ефективного регулювання природокористування, на підставі чого сформульовано пропозиції щодо створення відповідної інформаційної бази природних ресурсів і природних об’єктів, регіональних кадастрів природних ресурсів;
запропоновано порядок систематизації законодавства про приватизацію майна державних підприємств; обґрунтовані підходи щодо організаційно-методологічної бази, на якій повинна розвиватися методика врахування екологічного фактора при приватизації та оренді майна, які передбачають систему, що базується на комплексному обліку всієї документації, відображає якісні та кількісні показники використання природних ресурсів і техногенного впливу на навколишнє природне середовище; окреслено основні екологічні вимоги до інституту банкрутства, як одного з інструментів трансформації власності на природні ресурси та об’єкти;
доведено необхідність запровадження інституту екологічного аудиту з відповідним його правовим оформленням як системи незалежного екологічного контролю, оцінки та консалтингу у сфері правових, екологічних, фінансових та технологічних відносин охорони довкілля, що дозволяє встановлювати пріоритети між економічними інтересами власників об’єктів господарської діяльності та екологічними інтересами суспільства;
визначено напрями підвищення дієвості інституційної підсистеми економіко-правового механізму охорони довкілля, в основу яких покладено принцип гармонізації інтересів центральних та місцевих органів влади при прийнятті рішень з питань екологічної безпеки, що має забезпечуватися механізмами взаємодії цих органів при прийнятті на територіальному рівні рішень з певних питань охорони довкілля, розмежування їх повноважень щодо виконання певних організаційних і контрольних функцій, врахування позиції місцевих органів влади при прийнятті загальнодержавних рішень;
на основі аналізу сучасного вітчизняного та зарубіжного досвіду побудови податкових систем, досвіду створення системи оподаткування в Україні, вивчення співвідношення між прямими та непрямими податками, їх економічного змісту, запропоновано визначення екологічного оподаткування та поняття екологічних податків, показано шляхи вдосконалення їх справляння;
сформульовано і розкрито основні блоки, які має включати система екологічного нормування – еколого-технічні та еколого-технологічні нормативи, природоохоронні норми та правила, еколого-економічні та соціально-екологічні нормативи; зроблено висновок, що система екологічного нормування має стати основою екологічного оподаткування, окреслено напрями удосконалення двох застосовуваних в Україні видів останнього: зборів (платежів) за використання природних ресурсів – через удосконалення системи екологічного нормування; зборів (платежів) за забруднення навколишнього природного середовища – через систематизацію їхніх функцій з виокремленням стимулюючої, координаційної, контрольної та компенсаційної;
вперше у юридичній науці доведено доцільність запровадження у сферу фінансування охорони довкілля цінних паперів, насамперед екологічного векселя, а також інституту екологічного страхування з відповідним правовим забезпеченням шляхом прийняття спеціального закону;
визначено тенденції та особливості формування економіко-правового механізму охорони довкілля в Україні, здійснено оцінку ефективності та результативності його функціонування в умовах перехідної економіки;
з урахуванням необхідності гармонізації інтересів суб’єктів економічного патріотизму, що власне становить суть цього феномену, обґрунтовано вимоги щодо їніх взаємних обов’язків та паритетності цілей в процесі функціонування, параметри протекціоністської політики держави у цьому процесі, розставлено акценти щодо участі України у глобалізаційних процесах, передусім у контексті вирішення екологічних проблем;
обґрунтовано концептуальні підходи щодо стратегічних напрямів розвитку законодавчої бази у сфері забезпечення правових засад регулювання економіко-правових відносин у системі „суспільство – навколишнє природне середовище”, запроваджено у науку та практику термін „довкілля”, включений за пропозицією автора, зокрема, до проекту Основного Закону України під час його роботи у складі Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по доопрацюванню проекту Конституції України у 1996 році.