Донецький національний університет економіки І торгівлі імені Михайла Туган-Барановського На правах рукопису ягмур катерина анатоліївна

Вид материала

Документы

Содержание Розділ 1 Теоретико-практичні основи обліку витрат НА виробництво БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ Таблиця 1.2. Класифікація витрат виробництва за категоріями За статтями калькуляції За ступенем нормування За альтернативою рішень Дослідження діючих методик обліку витрат на виробництво 1) Методичні аспекти обліку прямих витрат на виробництво 2) Методики обліку та порядку розподілу загальновиробничих витрат 2.1. Облікова політика будівельної організації: елементи і фактори впливу Таблиця 2.4. Узагальнення результату дослідження технічного блоку облікових політик будівельних організацій Висновки до розділу 2

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економіки, 2069.58kb.
• Виконавець, 828.48kb.
• Виконавці, 635.58kb.
• Виконавець, 615.53kb.
• Виконавці, 379.78kb.
• Виконавець: Пасинкова, 430.29kb.
• Замовник: Ракша-Слюсарева, 576.56kb.
• Попов А. А. Торговое право, 270.35kb.
• Реферат попова Ірина Віталіївна, 599.87kb.
• Євтушевський В. А. Основи корпоративного управління, 289.4kb.

Розділ 1

Теоретико-практичні основи обліку витрат НА виробництво БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ

1.1. Витрати на виробництво будівельної продукції: економічна сутність та класифікація

Найбільша кількість господарських операцій, здійснюваних будівельними організаціями, зв'язана з виникненням витрат. Витрати виникають в процесі господарської діяльності та призводять до зменшення ресурсного забезпечення підприємства. Важко переоцінити те значення, що має наявність інформації про виробничі витрати для діяльності будівельної організації. Одним з обов'язкових умов здійснення виробництва продукції - є процес праці, що поєднує три елементи: доцільну діяльність людей (живу працю), предмети та знаряддя праці. Останні в свою чергу утворюють засоби виробництва, що використовуються для здійснення будь-якого виробничого процесу різноманітних матеріальних благ. Сукупні витрати живої і уречевленої праці на виробництво продукції складають дійсні витрати виробництва. Таке трактування виробничих витрат безпосередньо витікає з визначення К. Маркса: “загальна сума використаної в товарі праці (уречевленої і безпосередньої) створює витрати самого виробництва товару” [102, c. 77]. Однак і дане поняття виникло не випадково та є результатом еволюції визначень виробничих витрат, які надавалися раніше. Саме на цьому процесі еволюції і вважаємо за потрібним зупинитися докладніше та змістити точку відліку появи поняття виробничі витрати в більш ранній період.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com


Таблиця 1.2.

Класифікація витрат виробництва за категоріями

Ознака класифікації	Види витрат
За складом	Комплексні Одноелементні
За відношенням до обсягу виробництва	Постійні Змінні
За характером участі у створенні продукції	Основні Накладні
За способом включення у собівартість	Прямі Непрямі
За статтями калькуляції	Прямі матеріальні витрати Прямі витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Експлуатація будівельних машин та механізмів Інші прямі витрати Загальновиробничі витрати
За доцільністю здійснення	Продуктивні непродуктивні
За ступенем планування	Плановані Неплановані
За ступенем контролю	Контрольовані Неконтрольовані
За ступенем нормування	Нормовані Ненормовані
За відношенням до готової продукції	Витрати на готову продукцію Витрати на незавершене виробництво
За періодичністю виникнення	Систематичні Одночасні (одноразові)
За календарними періодами	Минулі Поточні Майбутні
За призначенням в процесі виробництва	Виробничі Невиробничі
За альтернативою рішень	Дійсні Можливі
За можливістю управління	Релевантні Нерелевантні

Різноманітність та багатоаспектність класифікаційних ознак не означає можливість та доцільність їх застосування щодо витрат будь-яких галузей економіки, так як індивідуальність та специфічні особливості організації виробництва чітко обмежують коло групування потребами управління [210, с. 78]. Тому вищенаведений перелік категорій є орієнтованим в більшої мірі на будівництво, цим і пояснюється неможливість застосування деяких класифікаційних категорій, що досить часто згадуються в літературних джерелах, для групування витрат будівельної організації. Так необґрунтованим, на наш погляд, щодо умов будівельного виробництва, внаслідок довготривалості його процесу, стратегічності більшості його цілей є поділ витрат на:

• короткострокові (пов’язані з досягненням найближчих тактичних цілей) та довгострокові (направлені на реалізацію стратегічних завдань).
  
• неперервні (витрати, що впливають на досягнення результату в звітному періоді та дискретні (витрати, що не приносять результату в звітному періоді).
  

Також не досить вдалою є виділення категорії “за ступенем капіталізації”, згідно якої витрати поділяються на:

• вичерпані (спожиті) – витрати, використані в процесі господарської діяльності.
  
• невичерпані (неспожиті) – витрати в процесі поточної діяльності для отримання доходу в майбутніх періодах.
  

Ця ознака майже збігається з ознакою “за календарними періодами”, і тому не потребує окремого виділення.

Вищенаведений перелік категорій не є вичерпним, остаточним. Він повинен змінюватися в залежності від цілей управління та конкретних управлінських задач. Багато класифікаційних категорій існує вже давно та неодноразово обговорювалися вченими-економістами, деякі і досі не мають однозначного тлумачення, однак основні принципи, поняття, що застосовуються при їх визначенні співпадають. Декілька категорій з’явилися у вітчизняній практиці в останні роки, після розширення інформаційних потреб підприємства, що було спричинено змінами у системі господарювання, але вже набули повсюдного розповсюдження та впровадження у практику роботи українських підприємств. Оскільки визначення витрат згідно з кожною категорією є загальновідомим, то вважаємо непотрібним в рамках даної роботи подальше їх обговорення.

Для отримання інформації з метою визначення фінансового результату господарської діяльності витрати слід поділяти, в межах запропонованої моделі, на:

• витрати за будівельним контрактом – це витрати на виробництво будівельно-монтажних робіт, безпосередньо зв’язані з виконанням даного контракту (прямі витрати),а також затрати, зв’язані з управлінням, організацією та обслуговуванням будівельного виробництва (загальновиробничі витрати);
  
• витрати будівельної організації – це витрати, які неможливо прямо пов’язати з конкретними контрактами (будівельно-монтажними роботами) і, відповідно, з доходами від контрактів (будівельно-монтажних робіт), для отримання яких вони були здійснені. Такі витрати не відносяться до витрат за будівельними контрактами та не включаються в собівартість будівельно-монтажних робіт, а відображаються в складі витрат будівельної організації в тому звітному періоді, в якому були здійснені (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати). Однак у вартість будівельного контракту згідно із п. 15 П(С)БО 18 «Будівельні контракти» [151] включається частина адміністративних витрат, якщо ці витрати безпосередньо пов’язані з виконанням будівельного контракту й окреме їх відшкодування за умовами будівельного контракту покладено на замовника [82, с.269].
  

Таке групування дає змогу підприємству отримувати об’єктивну неперекручену суми собівартості будівельного контракту, що в свою чергу дозволяє сформувати правильні суми кошторисної та контрактної ціни будівництва.

Управління витратами буде більш ефективним, якщо буде мати інформацію про місця виникнення відхилень від нормальної роботи підприємства, а також причини і винуватців ситуації, що склалося. У зв'язку з цим нам представляється доцільним поділ повноважень і відповідальності в сфері керівництва й оперативного управління, що у свою чергу розширить можливості і підвищить ефективність менеджменту. Рішення зазначених питань зв'язано з формуванням структури підприємства, що відображає склад і взаємозв'язок його підрозділів. Слід зазначити, що ніякий тип організаційної структури не є обов'язковим для тих чи інших підприємств на всіх етапах його розвитку. Однак при цьому один принцип організації має універсальне значення. Для забезпечення ефективності управління повноваження і відповідальність повинні бути чітко визначені і закріплені.

В радянські часи в систему бухгалтерського обліку вже намагалися впровадити відособлений облік витрат за місцями їхнього виникнення, який був одним з етапів впровадження внутрішньогосподарського розрахунку. З метою забезпечення індивідуальної відповідальності за результати діяльності кожного виробничого підрозділу підприємства відкривалися окремі субрахунки, що враховували відхилення від планових результатів. В 60-70 роки облік витрат за місцями їхнього виникнення стає основний засобом регулювання рівню виробничих витрат, їхнього об’єктивного зниження та важелем управління собівартістю виробництва. Однак структурні перетворення у народному господарстві тих часів, політика укрупнення підприємств, впровадження повсюдної централізації обліку, що супроводжувалась застосуванням знеособленого (котлового) обліку не сприяли подальшому розповсюдженню обліку індивідуальної відповідальності виробничих підрозділів.

Подальша деталізація витрат призвела до виникнення поняття центра витрат. Основною метою виділення центрів витрат у системі виробничих відносин була необхідність посилення функцій контролю. Однак центри і місця витрат поки ще не мали істотних відмінностей.

Нормальне функціонування підприємства в цілому, на думку Шпіга О.О. [203, с.18] залежить передусім від якості роботи кожної його ланки (дільниці, бригади, тощо). Як стверджує С.А. Стуков, “...підприємство повинне підрозділятися на сфери (центри) відповідальності, у розрізі яких організується виробнича діяльність, здійснюються контроль і оцінка її результатів. До таких сфер (центрів) відповідальності можна віднести виробництва, усередині них - цеха, ділянки, бригади, очолювані відповідно начальниками, майстрами, бригадирами” [177, с.38].

Можливість виділення центрів відповідальності продиктована необхідністю регулювання як витрат, так і кінцевих результатів на основі групувальних показників, викликаючи не тільки зацікавленість, але і почуття відповідальності.

Інформація, що надає кожен центр відповідальності, дає можливість вищому керівництву аналізувати яким чином та за рахунок чого можна впливати на загальну прибутковість підприємства.

Поняття «центр відповідальності» не є для вітчизняної науки новим, поява його як і поняття «місця виникнення витрат» зв’язана з науковим обґрунтуванням системи внутрішньогосподарського розрахунку. Кожен центр відповідальності очолював відповідальний керівник, який забезпечував індивідуальну відповідальність кожного робітника за результати роботи виробничого підрозділу. З цього приводу В.Ф. Палій у своїй монографії “Основи калькулювання” відзначає: “...місця виникнення витрат, будучи структурними підрозділами підприємства, одночасно виступають елементами системи внутрішньогосподарського розрахунку, а виходить, і центрами господарської відповідальності” [140, с.104].

Поняття “центра відповідальності” ширше, ніж “центра витрат”, хоча й у тім і в іншому випадку мова йде про контроль за рівнем економічності, доцільністю і віддачею витрат [177,с.38].

Усю міру відповідальності у вітчизняній практиці госпрозрахункового забезпечення контролю і зацікавленості намагалися покласти на теоретично обґрунтовану і практично сформовану систему котлового, знеособленого, централізованого в рамках підприємства бухгалтерського обліку. Висунуті тут ідеї були сполучені з великими труднощами, що, насамперед, полягали у відмовленні від устояних традицій, перебудові облікової системи, регламентованої рішеннями і постановами Уряду і, в остаточному підсумку, у децентралізації всієї системи рахівництва, що склалася на підприємстві. Як відзначає С.А. Стуков, «на жаль, локалізація витрат по місцях їхнього виникнення і контроль рівня витрат не тільки в окремих виробничих підрозділах підприємства, але й в управлінських службах і відділах, надалі були згорнуті. Головною причиною відмовлення від подібного обліку в системі господарського розрахунку була велика трудомісткість розрахунків в умовах ручної праці працівників бухгалтерії, кваліфікація яких також не відповідала вимогам настільки розвинутої і досить складної системи обліку і контролю витрат на виробництво» [177, с.41].

Також необхідно додати — держава не бажала витрачати гроші на удосконалення системи бухгалтерського обліку на підприємствах, що в основному виконувала функцію контролю за схоронністю соціалістичної власності. Сформована модель бухгалтерського обліку в господарському механізмі з плановою економікою була покликана реєструвати лише факти господарської діяльності. Завдання бухгалтерського обліку полягало лише зборі, реєстрації і узагальненні облікової інформації для складання звітності та надання її органам , що контролюють виконання планових показників нижчестоящими організаціями.

В наш час облік за центрами відповідальності, що є складовою управлінського обліку, державою не регламентований. Рішення про впровадження управлінського обліку підприємством приймається самостійно, при цьому з різноманітних варіантів його ведення застосовуються ті, що забезпечують галузеву специфіку діяльності організації, особливості технології виробничого процесу, рівень технічної оснащеності та кадрове забезпечення підприємства.

Керівні органі підприємства самостійно вирішують питання щодо деталізації інформації у межах центів витрат і центрів відповідальності. Центри витрат враховують і контролюють лише ті витрати, що відносяться до їх компетенції. Перевагою обліку за центрами відповідальності є те, що вищий управлінський склад може регулювати показники діяльності кожного центру шляхом розробки планових показників для всіх управлінських рівнів. Складання внутрішньої звітності на всіх рівнях управління дозволяє проводити більш детальний аналіз відхилень показників за місцями їхнього виникнення та надавати оцінку роботи кожної структурної одиниці.

Відокремлення в організаційній структурі підприємства центрів відповідальності та закріплення внутрішніми регламентами за ними повноважень самостійних структурних одиниць створює передумови для всебічного та достовірного інформаційного забезпечення вищого керівництва організації. Первинні дані про обсяги та види доходів, а також про величину і напрями витрат розподіляються у відповідності до внутрішньої сегментації організації на структурні функціональні підрозділи. Потім відомості обробляються, і інформація надходить у розпорядження конкретного користувача (менеджера) у найбільш оптимальній формі.

Необхідність попередньої обробки інформації про діяльність підрозділів менеджерами, які їх очолюють, пов’язана з оцінкою якості управління на всіх ланках ієрархічної системи вищими керівниками та відбувається у два етапи:

• вклад кожного структурного підрозділу в забезпечення рентабельності організації;
  
• обґрунтованість управлінських рішень керівників структурних підрозділів.
  

Аналіз якості управління структурними підрозділами проводиться за такими напрямами: досягнення планових показників підрозділом, вклад в загальну прибутковість організації, відхилення фактичних і нормативних витрат за кожним видом витрат, доцільність наявних відхилень витрат, розробка запобіжних заходів щодо попередження негативних факторів в майбутньому. Проведення такого роду аналізу можливо лише за умови впровадження управлінського обліку та встановлення системи індивідуальної відповідальності структурних підрозділів фірми, яка надасть можливість обґрунтовано приймати управлінські рішення, враховуючи рівень управління, та обирати найбільш доцільний варіант за даних умов з безлічі альтернатив, що пропонується ринковою економікою.

Класифікація за центрами відповідальності не випадково відокремлена нами до окремого сегменту та займає важливе місце в загальній класифікації витрат будівельних організацій, тому що взаємозумовленість і взаємозв’язок відносин і інтересів між окремими підрозділами і підприємством у цілому є однієї з найважливіших функцій, що повинний виконувати облік.

Центром відповідальності будівельної організації, що пов’язує роботу структурних підрозділів, що безпосередньо зв’язані з будівельним виробництвом та структурних підрозділів, що забезпечують загальне керівництво організацією, є відділ управління якості будівельної продукції. Ефективне функціонування якого залежить від організації належного управління витратами на забезпечення якості будівельної продукції, і тому з метою формування повної та достовірної інформації про них, а також в зв’язку з необхідністю їхнього регулювання нами була розроблена класифікація таких витрат, що наведена в таблиці 1.3.

• Вырезано.
  
• Для заказа доставки полной версии работы
  
• воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com
  
• відсутність в більш ніж в 78% з досліджуваних організацій кошторисно-договірного відділу зв’язана з тим, що його обов’язки розподілені між іншими відділами. Так, планово-економічний відділ займається розробкою кошторисної документації та розрахунком на її підставі договірної вартості об’єктів будівництва, а юридичний відділ укладає будівельні контракти, в яких узгоджує з замовником та закріплює попередньо розраховану планово-економічним відділом договірну вартість;
  
• наявність механічних цехів в організаційних структурах майже 36% будівельних фірм – об’єктів дослідження, викликано необхідністю забезпечення основного виробництва потрібними виробами конкретного виду. Так, в ТОВ “Фірма Укрбуд” (м. Донецьк) робітники механічного цеху займаються виготовленням металевих конструкцій, а в ТОВ українсько-німецькому СП “WEBA” (м. Донецьк) - здійснюють обробку дерев’яних конструкцій. Таки види робіт у будівельних фірмах відносяться до допоміжного виробництва, а відділи, що їх виконують, є допоміжними підрозділами організації;
  

• відсутність майже у всіх (91%) аналізованих будівельних організацій відділів управління якістю будівельної продукції пояснюються недостатнім розумінням користі від утворення подібної служби. Витрати на утримання такого відділу будуть виправдані, оскільки робітники його будуть контролювати забезпечення належного рівня якості за всіма стадіями будівельно-монтажних робіт та на всіх етапах будівельного процесу.
  

Вищенаведені особливості повинні бути враховані при сегментації будівельної організації на центри відповідальності, які мають охоплювати всі етапи будівельного процесу. Корисність відокремлення конкретного центру визначатиметься його призначенням та роллю в забезпеченні функціонування будівельного виробництва. Дієвість обліку за центрами відповідальності визначається на підставі внутрішньої управлінської звітності, що повинна, на нашу думку, поєднувати інформаційну (планові, фактичні дані та відхилення) з результативною частиною (причини, винуватці, заходи менеджерів на кожному ієрархічному рівні управління). Взаємозв’язок даних в управлінській звітності за центрами відповідальності надасть можливість аналізувати якість роботи менеджерів різних рівнів управління та їхній внесок для забезпечення рентабельності будівельної організації в цілому.

1. Дослідження діючих методик обліку витрат на виробництво у розрізі прямих та загальновиробничих витрат, що пояснюється неоднаковим характером участі виділених витрат у будівельному процесі. Результати дослідження методичних прийомів у 28 будівельних організаціях знайшли своє відображення у додатку Л.
   

Комплекс методичних проблем обліку виробничих витрат в будівельних організаціях представлений нами двома блоками:

1) Методичні аспекти обліку прямих витрат на виробництво, що об’єднують:

1. Методику матеріальних витрат.
   

Серед досліджуваних організацій лише 25 % здійснюють вхідний контроль виробничих запасів належним чином, а саме шляхом перевірки сертифікатів якості, лабораторного дослідження й співставлення з державними будівельними нормами. Відсутність на багатьох підприємствах обов’язкового вхідного контролю спричинює брак окремих видів будівельно-монтажних робіт, призводить до повторного їх виконання та збільшує собівартість будівельної продукції.

2. Методику витрат на оплату праці.
   

В будівельних організаціях, що досліджуються у роботі, нерозповсюджені соціально-психологічні засоби стимулювання якості серед персоналу (процент використання не перевищує 10%) у вигляді надання пільг, соціальних гарантій, подяк, почесних звань та досить рідко використовуються (лише в 17% організацій) такі матеріальні засоби стимулювання, як участь у капіталі та прибутках фірми, нагорода цінними подарунками тощо. Засоби стимулювання праці серед персоналу не включаються до витрат на виплати працівникам і, при умові їх використання, фінансуються з інших джерел, як правило, включаються до складу адміністративних витрат.

3. Методику обліку втрат від браку.
   

Більш ніж у 50 % аналізованих будівельних організацій облік втрат від браку не ведеться, що у більшості випадків пояснюється не тільки його відсутністю, а завуальованим включенням її до собівартості будівельно-монтажних робіт, штучно завищуючи інші статі виробничих витрат. Окремі будівельні організації відображають відшкодування збитків без урахування податкових правил, тобто нівелюючи тій момент, що розрахунки з винною особою повинні здійснюватися за продажною вартістю, до складу якої входить ПДВ.

4. Методику обліку профілактичних та оціночних витрат на забезпечення якості.
   

Аналізовані будівельні організації такого роду витрати не відображають в обліку та не враховують взаємозв’язок між капіталовкладеннями у систему управління якістю будівельною продукцією та втратами від браку.

4. Методику обліку взаємовідносин субпідрядних та генпідрядних організацій.
   

В практиці роботи будівельних організацій такого роду генпідрядно-субпідрядних взаємовідносини мають місце у 93 % опитаних. Лише ТОВ ВБФ “Алмар м. Донецьк та ТОВ ВТП “Будівельник” м. Шахтарськ Донецької області не залучають до будівельно-монтажних робіт субпідрядників, що пояснюється не великими обсягами виконання такого роду робіт в цих організаціях.

Серед досліджуваних будівельних організацій лише 25 % відображають в обліку надання генпідрядних послуг, однак знаходить своє відображення лише отримання доходу від цих послуг та податкові зобов’язання з ПДВ від суми доходу. Однак в аналізованих будівельних організаціях не знаходять своє відображення витрати, що зв’язані з утворенням доходу від генпідрядних послуг, тим самим порушується принцип відповідності та нарахування доходів та витрат.

2) Методики обліку та порядку розподілу загальновиробничих витрат, що складаються:

1. Методики обліку витрат з експлуатації машин та будівельних механізмів.
   

Дослідження особливостей відображення експлуатаційних витрат в обліку 28 аналізованих будівельних організацій показало, що для їх накопичення згідно робочого плану рахунків використовується наступні рахунки витрат:

• 230 “Виконання будівельно-монтажних робіт” з відокремленням конкретного субрахунку “Витрати на утримання та експлуатацію будівельних машин та механізмів” (біля 40 % досліджуваних організацій);
  
• 91 “Загальновиробничі витрати”, з відокремленням конкретного субрахунку “Витрати на утримання та експлуатацію будівельних машин та механізмів” (14 з 28 будівельних організацій);
  
• одночасне використання рахунків 230 “Виконання будівельно-монтажних робіт” (зарплата крановиків, бульдозеристів) та 91 “Загальновиробничі витрати” (інші види експлуатаційних витрат), з відокремленням конкретного субрахунку (приблизно 10 % аналізованих будівельних організацій, а саме ВАТ “Хрещатикбуд” м. Київ, українське-германське СП ТОВ “WEBA” м. Донецьк, ВАТ “Облдоррембуд” м. Краматорськ Донецької області).
  

Викладені методичні підходи дають підставу рекомендувати дотримання єдиного методичного підходу при відображення в обліку витрат на утримання та експлуатацію будівельних машин та механізмів в організаціях будівельного сектору, основаного на економічної сутності цих витрат.

2. Методики обліку та розподілу інших загальновиробничих витрат.
   

Жодна з досліджуваних будівельних організацій не застосовує методику, запропоновану П(С)БО 16 “Витрати”, не поділяє загальновиробничі витрати на змінні та постійні та розподіляє їх загальну суму між об’єктами будівництва згідно обраної бази, яка як правила є єдиною для всіх структурних підрозділів.

Виходячи з вищевикладеного постає проблема аргументувати відмову від методики розподілу загальновиробничих витрат за П(С)БО 16 “Витрати” та висловити пропозицію щодо використання такої бази розподілу, яка б в найбільшій мірі враховувала специфіку конкретного виробництва на рівні структурного підрозділу і тим самим забезпечувала би економічно обґрунтоване виконання калькуляційних розрахунків.

Всі перелічені вище організаційні та методичні проблеми обліку виробничих витрат довели, що обрана тема є актуальною та потребує подальшого розгляду. Саме вони визначили подальшу структури дисертаційної роботи.


Висновки до розділу I

Розділ містить наступні одержані автором результати:

1. Виробничі витрати проходячи усі етапи свого розвитку поступово змінювалися, доповнювалися, але саме витрати на придбання сировини, матеріалів, витрати на оплату праці, витрати на обов’язкові платежі, витрати на амортизацію(знос), що є основними та найголовнішими на сей час залишилися незмінними у складі виробничих витрат.
   
2. Уточнення суті і змісту економічної категорії “ витрати на виробництво”, ґрунтувалося на критичному аналізі дефініції в історичному аспекті з урахуванням здобутків вітчизняних та зарубіжних здобутків, що дозволили навести уточнене визначення виробничих витрат, враховуючи специфіку будівельного процесу.
   

Виробничі витрати в будівництві, з авторської точки зору, - це направлені на створення будівельної продукції сукупні витрати на виробництво, які виникають при нормальному ході будівельного процесу і включаються до вартості об’єктів будівництва чи входять до складу незавершеного будівельного виробництва.

1. Основою для ефективної організації обліку витрат на виробництво є класифікація, яка охоплює усі можливі їх групування витрат, що витікають з цілей отримання інформації. Класифікаційні ознаки повинні надавати можливість отримання фактичних даних безпосередньо з бухгалтерського обліку, не застосовуючи різноманітних вибірок та розкривати всі аспекти категорій, що вивчаються. Класифікація витрат досить важлива для розуміння того, як керувати витратами, які вигоди вони за собою спричинять.
   

На основі систематизації, уточнення, доповнення та адаптації до галузевих особливостей існуючих класифікаційних ознак витрат було розроблено авторську класифікацію витрат в будівельних організаціях, де групування витрат розглянуте за рядом напрямів, в основу яких покладений принцип “різні витрати для різних цілей”. Виходячи з особливостей будівельного виробництва були відокремлені наступні напрями класифікації – для прийняття управлінських рішень, для визначення фінансового результату та для здійснення контролю.

3. Роль обліку витрат на виробництво у системі управління будівельною організацією визначається ступенем корисності інформації, наданою обліковою системою для прийняття управлінських рішень. Колишній підхід до управління, спрямований на стандартизовані процедури для відображення минулих подій, повинний поступитися місцем більш гнучким системам обліку, таким як управлінський облік, який орієнтований на аналіз можливостей підприємства та прийняття на їх підставі управлінських рішень.
   
4. Специфіка здійснення будівельного виробництва (тривалість виробничих циклів, індивідуальний характер ціноутворення будівельної продукції, наявність конкретного замовника) в значної мірі впливає на організацію облікового процесу в будівництві, на його методологічні та методичні засади. Тому виробничо-технічні та економічні особливості будівництва покладені в основу при обґрунтуванні пропозицій автора стосовно вдосконалення облікових систем в будівельних організаціях.
   
5. Дослідження практики організації та ведення обліку витрат на виробництво в 28 будівельних організаціях Київської, Донецької областей та АР Крим довело, що ще безліч проблем потребує вирішення. Це стосується регламентного забезпечення, організації обліку за центрами відповідальності та побудови системи внутрішньої управлінської звітності, удосконалення та створення принципово нових методик обліку прямих та загальновиробничих витрат.
   

Основні положення, що викладені у розділі знайшли своє відображення у наступних публікаціях [206, 209, 210].


Розділ 2

організаційні аспекти обліку витрат на виробництво продукції у будівництві


2.1. Облікова політика будівельної організації: елементи і фактори впливу


Бухгалтерський облік на кожному з підприємств зобов’язаний задовольняти вимоги, що висуваються до нього та забезпечувати вирішення завдань, що стоять перед ним, саме для цього він повинний бути відповідним чином організований.

Організація бухгалтерського обліку є складовою процесу управління, сутність якої координувати дії окремих елементів системи бухгалтерського обліку, а також досягнення взаємної відповідності функціонування її частин. Вона повинна забезпечувати раціональність та об’єктивне скорочення стадій обробки інформації, оптимальний розподіл облікових робіт між персоналом бухгалтерської служби, можливість ефективного інформаційного обміну бухгалтерії з іншими структурними підрозділами будівельного підприємства, чітке закріплення функціональних обов’язків кожного облікового працівника в рамках наукової організації праці. Організація бухгалтерського обліку залежить від правового, методичного, інформаційного, кадрового та матеріального забезпечення бухгалтерської служби на підприємстві.

Недоліки в організації бухгалтерського обліку викликають відставання обліку, затримання подання звітних даних та іншої інформації. Наявність великих розривів в часі між моментом одержання облікової інформації і моментом її використання перешкоджає підвищенню економічної ефективності діяльності підприємства. Недосконала організація обліку призводять до його заплутаності, створення умов для розкрадання матеріальних цінностей та інших зловживань, збільшення витрат на утримання облікового персоналу.

Визначення сутності організації бухгалтерського обліку, що наведені в нормативних актах і економічних джерелах, систематизовані у таблицю (додаток М). Як видно з додатку М, існує чимало визначень організації бухгалтерського обліку, які за суттю несуть однакове смислове значення і представляють її як систему побудови бухгалтерського обліку, яка, на наш погляд, повинна сприяти ґрунтовності й своєчасності прийняття управлінських рішень та забезпечувати ефективність самого процесу управління на підприємстві, а також уявляти собою креативний процес, на який передусім впливає специфіка організації й галузь діяльності.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

В практиці роботи будівельних організацій графіки документообігу зустрічаються рідко, про це свідчать проведені нами дослідження (табл. 2.3), згідно яких тільки одна з аналізованих організацій має розпорядчий документ (наказ), який затверджує на підприємстві строки та відповідальних осіб з формування, передавання та обробки документів за операціями з матеріальними цінностями. Інші господарські операції залишені головним бухгалтером цієї організації без уваги. Що стосується проблеми розробки графіків документообігу за операціями з виробничими витратами, які в свою чергу складається з операцій витрачання матеріальних, трудових ресурсів та зношування основних засобів, то за нею практично не існує ні теоретичних, а ні практичних здобутків.

В зв’язку з цим, нами були розроблені графіки документообігу за операціями, що пов’язані з витратами на виробництво в умовах ручної та комп’ютерної обробки інформації (додатки Р та С відповідно). Побудовані нами графіки є таблічно - текстовими за типом та уявляють собою злиття в однієї схемі декількох стадій обробки різних первинних документів, що підтверджують формування виробничих витрат за їх видами. Кожен з первинних документів (накладна чи лімітна карта, наряд на відрядну роботу чи табель відпрацьованого часу, розрахунок амортизації будівельних та монтажних машин тощо) знаходять своє відображення в обліковому регістрі з виробничих витрат (в залежності від форми ведення обліку, обраної в будівельної організації), і тому на графіках має місце поєднання, незалежних до цього часу, маршрутів руху документів з обліку матеріальних, трудових та загальновиробничих витрат. Далі, з кожним кроком все більше узагальнюючись, витрати на виробництво відображаюся в Головній книзі і формах фінансової звітності. Правильне накопичення фактичних виробничих витрат можливе за умови скоординованої роботи працівників служб будівельної організації, зображених на рисунку 2.4.

Виходячи з того, що задачею здійснення інвентаризації в будівельної організації, крім підтвердження документальних даних обліку, є перевірка дотримання кошторису будівельно-монтажних робіт, то вважаємо потрібним зазначити в наказі про облікову політику, щомісячне звірення кошторису з Актом приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в), що особливо є доречним при виконанні довгострокових контрактів. Таку роботу покласти на бухгалтера групи обліку з виробничих витрат, з необхідною вказівкою на це в його посадовій інструкції. За кожним етапом завершених будівельно-монтажних робіт зобов’язати працівника відділу управління якістю давати експертний висновок щодо якості цих робіт, тому що неналежне виконання останніх може призвести до неможливості експлуатації об’єкта згідно його призначення, оскільки усунення недоліків за окремими будівельними роботами стає неможливим після завершення процесу будівництва. Складання такого висновку затвердити в посадовій інструкції працівників відділу управління якістю.

Здійснення означених вище операцій можливо тільки при умові налагодження каналів передавання даних, як це вказано на рисунку 2.4, між бухгалтерією та планово-економічним відділом, виробничою дільницею, відділом управління якістю. Строки та порядок проведення інвентаризації закріплюються в плані, виходячи з потреб та особливостей конкретної будівельної організації. Однак, як показує практика (табл. 2.3), цей організаційний документ використовується лише в 17% досліджуваних організацій та в жодної з них не враховує вказані вище роботи.




Рис. 2.4. Інформаційні зв’язки між структурними підрозділами будівельної організації по операціям з виробничими витратами [власна розробка]


Роботи з вартісного вимірювання фактичних виробничих витрат здійснюються бухгалтерами на підставі даних, отриманих з виробничих дільниць (фактичні витрати) та планово-економічного відділу (норми витрат будівельних матеріалів, нормативи часу робіт будівельних бригад та машин, нормативна потужність будівельної організації). Організацію робіт з оцінки покласти на головного бухгалтера, який повинний забезпечити необхідне кооперування зазначених служб (рис. 2.4.) та затвердити в посадовій інструкції бухгалтера з обліку виробничих витрат проведення такого роду робіт.

Можливість здійснення калькуляційних розрахунків забезпечується тісним взаємозв’язком працівників бухгалтерії та планово-економічної служби. Результати калькулювання дають змогу фінансової службі коригувати стратегічну політику будівельної організації. Обґрунтування фінансових аналітиків щодо змін стратегічних планів доводяться до керівництва фірми та служать підставою для затвердження оновленої стратегії та прийняття тактичних управлінських рішень. Взаємовідносини між службами будівельної організації, спричинені калькулюванням собівартості будівельно-монтажних робіт, схематично представлені на рисунку 2.4.

Перелік рахунків, що використовується конкретною будівельною організацією, з розробленими всередині організації напрямами аналітики (стосовно виробничих витрат це може бути поділ на основне (в розрізі будівельних контрактів) та допоміжне виробництво (у розрізі видів виробництв) та додатковими шифрами рахунків представляє собою робочий план рахунків бухгалтерського обліку, який повинний бути необхідним додатком до облікової політики. Проведені нами дослідження (табл. 2.2) свідчать, що робочий план рахунків є обов’язковим організаційним документом більш ніж у 78 % аналізованих будівельних фірм. Кореспонденція рахунків представлена в облікових регістрах, що є відображенням обраної в організації форми ведення обліку. Детальна характеристика форми закріплюється в плані технічного оформлення обліку, який встановлює перелік та порядок ведення облікових регістрів, перелік та види робіт, які згідно можливостей фірми здійснюються автоматизованим способом, а також заходи, впроваджувані організацію щодо розповсюдження сучасних засобів обчислювальної техніки при обробці облікових даних. Серед аналізованих нами будівельних організацій тільки одна має подібний план, інші - не усвідомлюють його корисності, хоча саме на підставі такого плану намічаються першочергові роботи з автоматизації праці обліковців та резервуються кошти на впровадження цих заходів.

Останнім блоком, що пропонується нами до відокремлення в обліковій політиці, є технічний блок. Він покликаний забезпечити реалізацію методичного та організаційного за допомогою того комплексу процедур, що входять до нього. Усі прийоми методу бухгалтерського обліку реалізуються через форму ведення бухгалтерського обліку, яка в свою чергу залежить від фінансових можливостей організації та рівня кваліфікації облікових робітників. Форма ведення обліку уявляє собою систему певних облікових регістрів, з визначеним порядком їхньої обробки та характером взаємодії. Відмітними ознаками форми є назва облікових регістрів, їхня кількість, зміст, послідовність і техніка записів у них. Данні проведеного нами в 28 будівельних організаціях дослідження свідчать, що в них використовуються ручна (переважно журнально-ордерна) та комп’ютерна форми обробки облікових даних. Серед опитаних будівельних організацій 70 % використовують комп’ютерну форму ведення обліку, однак лише 42 % з них здійснюють всі стадії обробки документів автоматизованим способом, останні використовують засоби автоматизації тільки для окремих процесів. Ступень застосовності засобів автоматизації за стадіями обробки інформації з виробничими витратами надана у таблиці 2.4.

Інформація надана в таблиці 2.4 свідчить, що більшість керівників будівельних фірм не вважає потрібним закріплення в наказі про облікову політику технічних процедур облікової, калькуляційної та контрольної роботи. А між тим саме ці процедури визначають порядок, час та точність такої роботи. В зв’язку з цим наведемо опис технічних засобів та програмних продуктів, що застосовуються при переробці різноманітної інформації, пов’язаною з виробничими витратами будівельної організації


Таблиця 2.4.

Узагальнення результату дослідження технічного блоку облікових політик будівельних організацій *

Будівельні організації Перелік технічних моментів облікової політики	Київська обл.		Донецька обл.		АР Крим
	Наяв-ність	Відсут-ність	Наяв-ність	Відсут-ність	Наяв-ність	Відсут-ність
Перелік технічних та програмних засобів, за допомогою яких формуються первинні документи стосовно виробничих витрат	1	1	3	19	-	4
Перелік технічних та програмних засобів за допомогою яких проводиться інвентаризаційна робота	1	1	2	20	-	4
Перелік технічних та програмних засобів за допомогою яких складається кошторисна документація	2	-	6	14	1	3
Перелік технічних та програмних засобів, за допомогою яких складаються облікові регістри	1	1	3	19	-	4
Перелік технічних та програмних засобів, за допомогою яких складається внутрішня та зовнішня звітність	2	-	6	14	1	3

* Складено на підставі даних додатку И

З метою підтвердження дійсних переваг при використанні автоматизованого способу обробки даних, порівняймо документообіги за операціями з виробничими витратами за умови використання ручної (додаток Р) та комп’ютерної (додаток С) форм обробки інформації. Наведені графіки документообігу дають нам підставу стверджувати, що автоматичні системи перетворення інформації дозволяють вдвічі скоротити кількість стадій обробки документів, при цьому значно прискорюється час обігу документів. Оперативність обробки документів підвищує, в свою чергу, якість управлінських рішень, що приймаються. Створення локальних мереж зв’язку, що поєднують відділи організації, дає змогу обліковцям оперативно реагувати на відхилення від нормативних показників та забезпечує контроль за виконанням кошторису на всіх етапах будівельно-монтажних робіт.

Найбільш популярним програмним продуктом для здійснення облікової роботи в будівельної організації є “1С:Підрядник будівництва”, створений на базі типової конфігурації “1С: Бухгалтерія для України”. Він дозволяє розкрити в повної мірі ті переваги, що властиві комп’ютерної формі обробки (наявність довільного оптимального добору рівнів аналітики, полегшення процедури закриття звітного періоду, можливість формувати внутрішні звіти та зовнішню звітність за будь-який проміжок часу, забезпечення достовірності та точності даних), а також враховує ті особливості, що витікають з специфіки будівельного виробництва. В “1С:Підрядник будівництва” додані наступні елементи:

• довідник “Об’єкти будівельно-монтажних робіт”;
  
• закладка “Будівельний контракт” – в довіднику “Договори”;
  
• документ “Введення початкових даних будівельних контрактів”;
  
• документ “Оприбуткування субпідрядних робіт”;
  
• документ “Акт передавання виконаних будівельно-монтажних робіт”;
  
• документ “Послуги замовника”;
  
• документ “Послуги генпідрядника”;
  
• документ “Розрахунок коригувань по завершенню будівельно-монтажних робіт”;
  
• документ “Закриття собівартості”;
  
• звіт “Сплата виконаних робіт замовниками”;
  
• звіт “Звіт про сплату субпідрядних робіт”.
  

Перелічені елементи покликані забезпечити зручне, точне ведення бухгалтерського та податкового обліку в будівельній організації та, як свідчать проведені нами дослідження, успішно служать в 32% опитаних будівельних організаціях, тобто в тих, де облікова робота цілком автоматизована. “1С:Підрядник будівництва” накопичує всі виробничі витрати в процесі будівництва, однак не здатний забезпечити складання кошторисної документації та сформувати договірну ціну будівництва на стадії укладання будівельного контракту. Рішення цих завдань здійснюється за допомогою інших програмних продуктів, найбільш розповсюдженими з яких є “Тендер-контракт” та “Автоматизований випуск кошторисів”. Ці програми здатні формувати зведені, об’єктні та локальні кошториси та на їх підставі правильно та ґрунтовно розрахувати договірну ціну будівництва з урахуванням державних будівельних норм. Означені вище кошторисні програми вдало використовуються робітниками планово-економічних відділів майже в 85 % аналізованих нами будівельних фірм.

Будь-яка діяльність розпочинається за ради отримання запланованого результату по її закінченню. Виробнича діяльність будівельної організації не є винятком, і тому для формування результату такої діяльності використовуються різноманітна звітність, складання якою є узагальнюючим та завершальним етапом всіх операцій, зв’язаних з витратами на виробництво. При цьому складається як зовнішня звітність, що подається відповідним уповноваженим на це державою органам, так і внутрішня управлінська звітність. Що стосується методики формування звітності, то зовнішня фінансова звітність в методичному плані регламентується національними положення бухгалтерського обліку та є загальнообов’язковою. Саме тому вона позбавлена альтернативності, а отже не має необхідності закріплення в наказі про облікову політику переліку та порядку складання та надання фінансової звітності, оскільки останні досить чітко та ясно викладені в чинному законодавстві. Внутрішню управлінську звітність держава не регламентує, оскільки управлінський облік знаходиться лише в компетенції керівництва організацією, і тому методику формування та форми цієї звітності будівельна організація обирає самостійно, виходячи з доцільності та корисності інформації, що міститься в неї, для реалізації цілей фірми.

Організація складання та представлення звітності закріплюється в спеціальному документі – плані звітності, який, на нашу думку, повинний оформлюватися додатком до наказу про облікову політику. В ньому потрібно вказати строки складання та подання звітності та відповідальних осіб, за внутрішньою звітністю необхідним також бути закріплення відповідальних осіб, уповноважених керівництвом будівельної організації на прийняття наданих нижчими ланками управління звітних форм, однак, як показує практика, майже 90 % опитаних нами будівельних організацій, на жаль, не усвідомлюють корисності цього організаційного документу.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Ще одним напрямом витрат для забезпечення функціонування системи управління якістю будівельної продукції, крім проаналізованих вище профілактичних витрат, є оціночні витрати (на оцінку та контроль якості). До таких витрат відносяться витрати на метрологічне та геодезичне дослідження, на проведення зовнішніх експертиз будівельних матеріалів та машин чи на утримання власних внутрішніх лабораторій, на профілактичне обслуговування та підтримання у робочому стані дослідницького та контрольного обладнання тощо. Контроль якості в будівельної галузі включає в собі наступні елементи:

• вхідний контроль;
  
• контроль в процесі будівництва;
  
• приймальний контроль.
  

Вхідний контроль якості будівельних матеріалів та виробів, устаткування, інструментів, отриманих від сторонніх організацій здійснюється відділом постачання у декілька етапів:

1. перевірка наявності та відповідності законодавчим актам та державним стандартам якості супровідних документів (технічних паспортів, сертифікатів якості).
   
2. візуальний огляд, результати якого відображаються у спеціальному документі – контрольної відомості дефектів. Цей документ розробляється експертами відділу управління якістю при підтримці виробничо-технічного відділу за кожним видом будівельних матеріалів та виробів. В якості приклада нами була розроблена контрольна відомість дефектів будівельної цегли, представлений у додатку Ф. Візуальний огляд, як засіб контролю якості, використовується також майстрами-бригадирами та виконробами при прийманні будівельних матеріалів (виробів), під час якого перевіряються правила транспортування, розвантаження та складування відповідного типу матеріалів (виробів).
   
3. лабораторне дослідження зразків партій будівельних матеріалів та виробів, що надійшли без необхідних супровідних документів, підтверджуючих якість та / або тих, в яких за результатами візуального контролю виявлені деякі дефекти.
   

Лабораторне дослідження може бути проведене власними силами будівельної організації (при наявності належним чином обладнаної будівельної лабораторії) або незалежними експертними лабораторіями. В кожному з випадків результатом лабораторного дослідження є експертний висновок, що встановлює відповідність отриманих дослідних зразків державним будівельним стандартам та нормам. Рішення щодо проведення лабораторного дослідження приймається керівником відділу управління якістю після обробки контрольних листів дефектів та аналізу супровідних документів. Експертний висновок направляється у відділ управління якістю для прийняття рішення стосовно подальшого використання отриманих будівельних матеріалів (виробів). Якщо за результатами експертного дослідження будівельні матеріали (вироби) визнані придатними до використання, то у відділ постачання керівником відділу управління якістю надається відповідний протокол якості, який дозволяє приймання відповідної партії на склади чи майданчики будівельної організації. Якщо експертний висновок свідчить про невідповідність отриманих зразків, встановленим Держбудом будівельним стандартам та нормам, то керівником відділом якості передається в юридичний відділ службова записка про необхідність складання претензійного листа постачальнику неякісних матеріалів. Робітники відділу управління якістю сумісно з персоналом юридичного відділу складають Акт про невідповідність якості отриманих матеріалів (виробів), якій обов’язково підписується представником постачальника неякісної партії матеріалів (виробів). Результатом підписання такого Акту є зобов’язання постачальника про повторну поставку чи повернення попередньо сплачених грошових коштів будівельній організації.

Контроль будівельного процесу здійснюється у розрізі будівельних об’єктів за кожним видом будівельно-монтажних робіт. На кожен вид такої роботи складається протокол якості, в якому встановлюється відповідність технології виконання кожного виду робіт державним будівельним нормам. Встановлення відповідності здійснюються майстром-бригадиром у присутності виконробу та робітника відділу управління якістю та документально закріплюється у протоколі підписами відповідних осіб. За окремими роботами для встановлення якості залучаються будівельні лабораторії та геодезичні служби, експертний висновок яких додається до протоколу якості. За скритими роботами обов’язково складається Акт приймання цих робіт, що підписується представником замовника будівництва. У разі встановлення невідповідності технології виконання робіт державним стандартам та нормам та / або відхилень від робочого проекту робітником відділу управління якістю складається відомість втрат від браку, оскільки поява такого роду явищ призводить до повторного виконання робіт. Рекомендована форма відомості втрат від браку розроблена нами та наведена у додатку Х. Ця відомість заповнюється експертом відділу на підставі даних, отриманих шляхом власного дослідження якості завершених будівельно-монтажних робіт та розрахунків втрат від браку та витрат на повторне виконання робіт. Заповнена відомість передається до будівельної дільниці, на якої виявлений факт невідповідності якості окремого виду будівельно-монтажних робіт для внесення числових даних за такими же показниками, за якими вів розрахунки експерт відділу управління якістю. Шляхом порівняння встановлюється достовірність даних. У разі виявлення розбіжностей утворюється комісія на чолі з головним інженером, що встановлює причини таких розбіжностей. Висновки комісії служать підставою для повторного заповнення відомості. Якщо розбіжностей не виявлено, то начальник відділу управління якістю формує висновок стосовно причин виникнення браку та розробляє рекомендації для інших структурних підрозділів з метою запобігання подібних ситуацій у майбутньому.

Приймальний контроль завершених будівельно-монтажних робіт оформлюється Актом приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та підписується замовником будівництва та підрядною будівельною організацією. При підписанні акту підрядник передає замовнику паспорта, акти на скриті роботи, проколи якості, експертні висновки тощо. До моменту передавання замовнику вказані документи накопичуються та зберігаються у відділі якості. Кінцеве приймання будівельного об’єкта в експлуатацію є можливим за умови підписання Акту державною комісією. До складу якої входять представники замовника, підрядних організацій, проектні організації, органи Держархбудконтролю, місцевої влади та інших контролюючих інспекцій. Очолює приймання голова комісії, що призначається керівником будівельної організації.

Функціонування всіх видів контролю (вхідного, проміжного, завершального) дає змогу забезпечити якість на всіх етапах будівельного процесу.

Підводячи підсумок вищесказаному, можна відзначити, що висловлені нами пропозиції будуть забезпечувати функціонування системи управління якістю, що в свою чергу дозволять істотно скоротити втрати будівельного підприємства ввід браку, що приведе до зниження собівартості будівельної продукції, збільшить задоволеність серед споживачів і, як наслідок, підвищить репутацію фірми на ринку підрядних послуг.

Висновки до розділу 2

Зміст розділу складають наступні одержані автором результати:

1. Оптимальна облікова політика будівельної організації, на думку автора, повинна складатися з методичного, організаційного та технічного блоку кожен з яких повинний враховувати можливості та забезпечувати прагнення конкретної будівельної організації. Розробка наказів про облікові політику повинна відбуватися за умов злагодженої роботи робітників бухгалтерії, планово-економічного, фінансового та юридичних відділів, що дозволятиме враховувати загальні принципи її формування та фактори впливу на побудову.
   
2. Центри відповідальності, центри витрат та місця виникнення витрат, на наш погляд, є поняттями різними за суттю та уявляють собою ієрархічну піраміду, нижній рівень якої належить місцю виникнення витрат, що є структурними одиницями будівельної організації, де здійснюється початкове накопичення виробничих витрат (робочі місця, групи будівельних машин та устаткування). Проміжний рівень ієрархії займають центри витрат, тобто ті структурні підрозділи будівельної організації, що виконують власні функціональні завдання в забезпеченні цілей функціонування підприємства та за якими можна організувати нормування, планування та облік виробничих витрат (цехи, відділи, служби). Вершиною ієрархічної піраміди є центр відповідальності, тобто структурний підрозділ будівельної організації, очолюваний менеджером відповідного рівня, який несе відповідальність за виконання планів робіт підлеглого йому підрозділу та має право приймати самостійно управлінські рішення у межах своїх повноважень.
   
3. Впровадження системи обліку за центрами відповідальності дозволяє розв’язати безліч проблем, що виникають у керівництва сучасної будівельної організації, а саме дозволяє спростити процедуру ведення синтетичного та аналітичного обліку за допомогою накопичення інформації за рахунками відхилень, створює умови для формування необхідної звітності за потребами менеджерів всіх рівнів управління, а також збільшує обґрунтованість управлінських рішень, що приймаються на кожному із рівнів;
   
4. Дотримання проаналізованих нами принципів при побудові системи внутрішньої управлінської звітності в будівельної організації дозволить уникати зайвої інформації, забезпечить своєчасність складання, обробки та передавання конкретних форм внутрішніх звітів. Застосування запропонованої структури внутрішньої управлінської звітності у розрізі центрів відповідальності надасть можливість оцінити не тільки діяльність та вклад кожного структурного підрозділу будівельної організації в забезпеченні рентабельності фірми, а й визначити ступінь якості управління менеджерів, що їх очолюють, з метою прийняття оптимальних управлінських рішень вищим керівництвом;
   
5. Управління якістю будівельної продукції можливе при взаємноузгодженої роботи всіх центрів відповідальності в рамках виконання загальної програми якості будівельної фірми, створеної на підставі загальнодержавних принципів якості в будівельній галузі та внутрішньофірмових стандартів. Ефективність системи управління якістю будівельної продукції забезпечується шляхом взаємозв’язку технічних, організаційних та економічних заходів по встановленню, забезпеченню та контролю необхідного рівня якості. Контроль якості будівельної продукції повинний здійснюватися на всіх етапах будівельного процесу.
   

Основні положення, що складають розділ, висвітлені у роботах автора [207, 208, 216, 217].