Політика, громадянське суспільство

Вид материала

Документы

Содержание № 4 (70) червень-липень 2005 Володимир білецький Співробітництво україни і польщі

Подобный материал:

• Громадянське суспільство І правова держава, 123.21kb.
• «Громадянське суспільство – право на свідомий вибір», 186.66kb.
• Надруковано: Войтенко Т. О, Гончарук О. С., Привалов, 92.06kb.
• Нацiональна юридична академiя україни iменi ярослава мудрого на правах рукопису любченко, 2809.77kb.
• Роль молодіжних громадських організацій у розбудові громадянського суспільства в Україні, 136.95kb.
• План Громадянське суспільство: зміст поняття. Сутність та найважливіші структурні елементи, 587.14kb.
• Протистояти релігійного фундаменталізму здатне тільки громадянське суспільство, 157.46kb.
• План: Вступ Поняття людини та походження прав людини Громадянське суспільство І права, 444.53kb.
• 1. Назва модуля, 29.89kb.
• Громадянське суспільство активно долучається до святкування Днів Європи в містах України, 151.37kb.

№ 4 (70) червень-липень 2005

Олександр Чередниченко,

кандидат психологічних наук, політолог, керівник секретаріату Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України, м. Київ


Щодо існування "геофізичної зброї"


У ексклюзивному матеріалі автор піднімає проблему надзвичайної ваги - про т. зв. "геофізичну зброю", що здійснює радикальний вплив на довкілля і застосування якої має непередбачувані наслідки для всього людства. Спроби створення такої зброї були в СРСР (комплекс "Сура"), зараз активна робота триває в США (проект "НААRР").


Впродовж останніх років у засобах масової інформації активно обговорюється тема, присвячена "геофізичній зброї", зокрема її різновиду - "метеорологічній зброї", за допомогою якої можна контролювати природні явища в будь-якому регіоні планети, що негативно впливатиме не лише на долю окремих країн, а і всього людства загалом.

Довідково. Перші розробки в сфері сейсмічної зброї належать знаменитому фізику Н.Тесле, який ще в 1889 р. винайшов механічний вібратор, здатний вловлювати резонансні коливання підземного ґрунту.

У 1958-1959 рр. у фахових наукових виданнях були опубліковані повідомлення про реєстрацію "штучних магнітних бурь", що сталися після термоядерних вибухів на висотах від 10 до 76 км (американскі вибухи над о. Джонстон та англійський - над о. Різдва в Океанії).

Аналіз доступних друкованих джерел дозволяє зробити висновок, що:

а) переважна їхня більшість зводиться до припущень та емоційного компоненту в обґрунтуванні цього феномену за відсутності серйозного наукового підходу;

б) простежуються значні розбіжності у плані оцінки стадій готовності "геофізичної (метеорологічної) зброї": від того, що вона існує лише на рівні експериментів, до, наче б то, повномасштабного її застосування окремими країнами.

в) існують намагання пояснити нинішні природні катаклізми, такі як повені, пожежі, торнадо, цунамі тощо використанням цієї зброї, хоча є свідчення, що подібні за масштабами явища траплялися й у минулих століттях, коли про такий вплив не могло бути й мови.

З певним ступенем достовірності можна стверджувати наступне:

1. Під егідою американського наукового проекту з вивчення північного сяйва, що має назву "HAARP" (High Frequency Active Auroral Research Program - Програма активного високочастотного дослідження авроральної області) на Алясці у Гренландії й Скандинавії будуються найпотужніші установки. Уже створені п'ять високочастотних установок і на початок 2003 р. заплановане проведення першого експерименту на Алясці.

На початку дії програми дослідники мали на меті досягти підвищення можливостей радіозв'язку шляхом локальної зміни ійоносфери. В результаті випробувань були отримані побічні ефекти при взаємодії плазмових утворень з ійоносферою. Можливості цих утворень поки що маловідомі, або відомі обмеженому колу осіб.

Довідково. У полярних районах Землі в ійоносфері існують неоднорідності, названі авроральними. Це збуджені ійони газів, поєднані у плазмові "канати", розміщені уздовж силових ліній магнітного поля Землі. В довжину вони - кілька десятків метрів, а товщиною - близько 10 сантиметрів. Причини виникнення цих структур і їхня фізична сутність майже не вивчені. У періоди сонячних збурень кількість розігрітих до ступеня світіння авроральних структур стрімко зростає, і вони, у вигляді північних сяйв, можуть спостерігатися навіть на екваторі. Особливість авроральних неоднорідностей у тому, що вони породжують потужне зворотне розсіювання радіохвиль ультракороткого і наднизького діапазону, тобто дзеркально їх відбивають. З одного боку, це створює перешкоди для радіолокаторів, а з іншого - дозволяє "віддзеркалювати" сигнал УКВ-зв'язку з Антарктики навіть в Антарктиду.

2. За інформацією зарубіжних ЗМІ фінансування досліджень проводять ВВС США та спецвідділ ВМФ США, що вказує на їхню пряму зацікавленість та пряму причетність до них.

3. Низка російських військових експертів вважають, що "HAARP" цілком можна використовувати в якості плазмової зброї. Вона заснована на нових фізичних принципах і випромінювання потужних пристроїв, зведених у просторовий трикутник - Аляска, Гренландія, Скандинавія, може вистачити для створення в атмосфері так званих "плазмових ґрат", у яких руйнуватимуться літаки та ракети.

Довідково. На сьогодні є дані, що система "HAARP" може розігрівати окремі ділянки ійоносфери товщиною кілька десятків метрів, створюючи групи авроральних структур, а потім використовувати їх для відбиття потужного радіопроменю на окремі ділянки земної поверхні. Дальність дії - майже необмежена. Принаймні північна півкуля планети покривається цілком. Нагрівання окремих областей атмосфери здатне призвести до серйозних кліматичних змін Оскільки магнітний полюс Землі зміщений у бік Канади, а, отже і Аляски, "HAARP" виявляється розміщений під самим куполом магнітосфери, що свідчить про її стратегічне розташування.

4. Російськими фахівцями висловлюється впевненість, що саме "HAARP" стане ключовим компонентом Національної програми ракетної оборони (НПРО) США, а проведені випробування протиракет мають на меті дезінформацію вірогідних суперників (перш за все росіян).

Деяким підтвердженням цьому може слугувати вихід США з Договору по ПРО без наявності серійних протиракет, і, навіть, їхнього прототипу.

5. Наскільки нам відомо, ще у 60-ті рр. у Радянському Союзі проводилися і мали позитивний результат подібні дослідження. Зокрема, у лабораторії НДІ розвідувальної геофізики був створений комплекс "Сура", який міг ґенерувати плазмовий промінь потужністю у 0,8 мегават. За його допомогою передбачалося впливати на земну кору. Також на супутниках працювали установки, що були здатні впливати на ійоносферу. З розпадом СРСР секретні роботи з удосконалювання геофізичної зброї, схоже, були припинені.


Висновки

На підставі доступної нам інформації, можна зробити припущення, що розробка "метеорологічної зброї" ще не досягла остаточної завершеності. Але те, що такі експерименти ведуться і мають перспективу - не викликає сумніву. Можливість створення зброї на основі принципів штучної модифікації навколоземного середовища загрожує непередбачуваними наслідками для всього людства.

Російська Державна Дума, зокрема комітет з оборони та міжнародних справ (яким керує генерал А.Ніколаєв, колишній керівник прикордонних військ РФ) вже відреагувала на ситуацію, підготувавши ще у червні 2002 р. звернення до президента Росії, ООН та ряду інших міжнародних організацій, яке має назву "Про потенційну небезпеку для людства продовження США широкомасштабних експериментів з цілеспрямованого і потужного впливу на навколоземне середовище радіохвилями високої частоти". Відповідно з вже оголошеними планами у листопаді 2002 р. проблема "HAARP" буде розглядатися на засіданні Ради безпеки РФ.

Українському керівництву, на наш погляд, доцільно б було після всебічного вивчення стану речей навколо спроб побудувати "геофізичну зброю", виробити власну позицію, на підставі якої оголосити відповідну заяву, спираючись на Конвенцію про заборону воєнного чи будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище від 18 травня 1977 р., доповнивши її положеннями про заборону експериментів з впливу на навколоземне середовище. У разі необхідності доцільно було б приєднатися до колективних зусиль світового співтовариства щодо недопущення надпотужних негативних впливів на довкілля та геофізичне середовище.

Одноосібне володіння подібною зброєю якоюсь з держав, здатною цілеспрямовано змінити екосистему, середовище проживання, саме життя людини тощо, може поставити увесь світ у повну залежність. Виходячи з того, що наявний потужний ресурс може бути задіяний у будь-який час, можна припустити, що такій країні неможливо буде втриматися від прагнення встановити власну світову диктатуру.

Все вищевикладене ще раз переконує у тому, що саме розвиток науки спроможний забезпечити новітні технології, в остаточному підсумку й буде визначати роль і місце держав у світовій ієрархії в ХХІ сторіччі. Тому Україні необхідно докладати максимум зусиль у цьому напрямку.


ВОЛОДИМИР БІЛЕЦЬКИЙ,

доктор технічних наук, професор Донецького національного технічного університету


ГЕННАДІЙ ГАЙКО,

доктор технічних наук, професор Донбаського державного технічного університету, м. Алчевськ


СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ І ПОЛЬЩІ

В ГАЛУЗІ ГІРНИЧОЇ НАУКИ *


Стаття висвітлює актуальні аспекти україно-польського наукового співробітництва у гірництві. Підкреслено, що Польща і Україна мають на сьогодні найбільш розвинені гірничі промисловості серед країн Європи. Висвітлені окремі програми, результати і перспективи двостороннього співробітництва, яке у зв’язку із стратегічним партнерством наших країн і євроатлантичними орієнтаціями набуває нового якісного рівня.


Україна і Польща сьогодні - країни з потужною гірничою промисловістю, яка виконує розвідку, розробку та переробку різноманітних корисних копалин [1-3]. По суті ці країни - останні гірничі регіони Європи, які зберігають потужну вуглевидобувну промисловість. Польща займає одне з провідних місць серед європейських країн (а за деякими корисними копалинами - і світу) з видобутку кам'яного і бурого вугілля, міді, цинку, сірки, кам'яної солі; Україна - вугілля, залізних і марганцевих руд, руд кольорових і рідкісних металів, самородної сірки, кам'яної і калійної солей, виробництва феромарганцю та глинозему. Все це потребує забезпечення відповідного рівня і обсягів підготовки фахівців з гірництва, розвитку гірничих наук.

Після 1991 року в якісно нових міжнародних умовах між Україною і Польщею як стратегічними партнерами з європейсько-атлантичною орієнтацією встановилися особливо близькі стосунки, які обумовили нові можливості активізації співробітництва у гірничій науці і промисловості. Слід підкреслити і аналогічні стартові умови, в яких опинилися вугільні галузі наших країн - і в Польщі і в Україні вони локалізовані в старопромислових регіонах (відповідно - Сілезії та Донбасі), мали подібне технічне оснащення, організацію виробництва, кваліфікаційний кадровий рівень та ін.

На жаль, шляхи реформування гірничої галузі в наших країнах мали суттєві відмінності. Польща від початку йшла шляхом ринкових перетворень: вугілля не відвантажували споживачам без повної оплати (країна з ринковою економікою починається з ринку енергоносіїв), особливо нерентабельні шахти були ліквідовані в стислі терміни (кожний робітник при звільненні отримав біля 12 тис. доларів компенсаційних виплат), реконструкція підприємств базувалась на застосуванні сучасної техніки та прогресивних технологій переважно західних зразків, частково продукованих місцевими заводами (шахти мали можливості самостійного вибору технічної політики, оскільки вкладали свої гроші), всі гірничі підприємства були зобов'язані долучати науковців до кожного технічного проекту (останні мали нормативно окреслений процент витрат, який обов'язково йшов на науковий супровід робіт, причому його проводили переважно професори університетів). Доцільність використання коштів (зокрема вугільної галузі) контролювали всесвітньо відомі аудиторські фірми, банківські кола, профспілки, громадськість (преса, партійні й парламентські функціонери), а також відповідні міністерства.

Реформуванню гірничої галузі був присвячений Перший польсько-український гірничий форум ("Способи вирішення суспільних та екологічних проблем в процесі реструктуризації вугільної промисловості", Щирк, 18-22 лютого 2002 р. [4]), який був зорганізований при участі Краківської гірничо-металургійної академії (КГМА, голова оргкомітету проф. Є.Кіцкі), Інституту мінеральних ресурсів та енергії ПАН (доц. Я.Ярош, маг. П.Салуга), Донбаського державного технічного університету (проф. Г.Г.Литвинський, доц. Г.І.Гайко). В роботі форуму взяли участь 29 спеціалістів з України і 19 з Польщі. Початок було покладено.

Другий Українсько-Польський форум відбувся в Криму в рамках заходів року Польщі в Україні ("Гірничодобувна промисловість України і Польщі: актуальні проблеми і перспективи", Ялта, 13-19 вересня 2004 р. [5]), а його організатором виступив Національний гірничий університет (акад. Г.Г.Півняк, проф. О.М.Шашенко, проф. В.І.Бондаренко та ін.). В роботі форуму взяли участь понад 100 осіб. Високий науковий рівень доповідей був поєднаний з чудовою культурною програмою в "супроводі" дивовижної природи Криму.

Завдяки інформаційній діяльності польських колег форум дістав широкий позитивний "розголос" в гірничому середовищі в Центральній Європі. У 2005р. до нього приєдналися Німеччина (Гірнича академія у Фрайбурзі) та Чехія (Технічний університет в Остраві). Проведення Форуму, який отримав назву MIOCEN ("Гірництво крізь віки"), заплановано на кінець вересня 2005 р. в Падєбрадах (Чехія). До організаційного комітету з боку України увійшли проф. Г.І.Гайко (ДонДТУ) та доц. Р.О.Дичковський (НГУ). Інформація на сайті www.teberia.pl/miocen

За останні роки між рядом вищих шкіл і наукових установ України та Польщі налагоджено наукове співробітництво, обмін освітньою інформацією і викладачами, стажування студентів та аспірантів, спільна праця над підручниками, статтями та монографіями.

Так, спеціалісти Національного гірничого університету України (м. Дніпропетровськ, Україна) та Гірничо-металургійної академії ім. Ст. Сташиця (м. Краків, Польща) щорічно беруть участь в роботі ряду міжнародних конференцій (зокрема International Mining Forum, Szkolа Eksploataciji Podziemnej, Форумі гірників в Дніпропетровську), в посвятах молоді в гірничу професію (т.з. "барбурках" на честь небесної заступниці гірників - св. Варвари), виступають з лекціями, готують спільні навчальні посібники (зокрема, книга професорів О.М.Шашенка, О.О. Сдвижкової та проф. Т. Майхерчика "Введение в геомеханику", що одночасно вийшла в Україні і в Польщі).

Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії НАН України співпрацює з рядом наукових інституцій Польщі. Тісна співпраця вже багато років пов'язує ІНФОВ НАНУ, Донецький національний університет і Познанський університет ім. А.Міцкевича. Українці виконують в Познані свої магістерські роботи, провідні українські науковці д.х.н. В.Рибаченко та Й.Опейда разом з д-ром Гжегошом Шредером підготували і видали за декілька останніх років українсько-польським творчим колективом ряд монографій, понад 30 спільних наукових статей.

Постійні міцні наукові зв'язки з колегами з Польщі підтримують ряд інших донецьких інститутів - Донецький національний технічний університет, Донецький фізико-технічний інститут ім. А.А.Галкіна, Науково-дослідний інститут гірничо-рятувальної і пожежної справи "Респіратор".

Давні тісні наукові контакти пов'язують науковців Донбаського державного технічного університету (ДонДТУ) з колегами з Сілезької політехніки (Глівіце), Головного інституту гірництва (Катовіце), Краківською гіничо-металургійною академією, а останнім часом, з приходом українського інвестора на Хуту Ченстохова, - з металургами місцевого університету. Основні напрямки наукової співпраці - розробка ефективних конструкцій кріплення гірничих виробок, моніторинг стану гірського масиву в оточенні виробок, дослідження пам'ятників гірничої справи (давні гірничі споруди, машини, історичні шахти й рудники). Польські колеги (Я.Хмура, Т.Мікось) брали участь в дослідженні давнього мідного рудника Картамиш у Луганській області, яке ДонДТУ веде спільно з Інститутом археології НАНУ. Віднайдені в гірничих виробках артефакти свідчать, що розвинуте гірництво в Донбасі налічує не менше трьох з половиною тисячоліть (і це вже викладають в польських вузах).

Результати досліджень увійшли в більш ніж 10 спільних статей (зокрема [6]) й виступів на конференціях. Обмін науковими делегаціями, стажування докторантів, підготовка до навчання студентів ДонДТУ в КГМА, вихід спільної книги "Дивовижний світ давнього гірництва" (українсько-польський авторський колектив: Г.І.Гайко, Т.Мікось, Я.Хмура, Ю.М.Бровендер, Р.І.Кінаш [7]) - такі конкретні результати співробітництва. Приємно відзначити, що за визначні наукові досягнення й суттєвий внесок в розвиток плідних взаємин між нашими вузами ректор КГМА проф. А.Тайдусь, а також професори Т. Майхерчик та Є.Кіцкі отримали почесне звання "Доктор HONORIS CAUSA ДонДТУ".

Співпраця гірників наших країн дає плідні результати у ряді спільних видавничих проектів, зокрема, в проекті "Гірничий енциклопедичний словник", т. ІІІ, 2004 р. взяли участь відомі польські науковці-гірники Єжи Кіцкі (Краківська гірничо-металургійна академія) та Юзеф Дубінський (Головний інститут гірництва Польщі). Сьогодні у підготовчих процесах до перекладу знаменитої енциклопедичної праці з гірництва і металургії Ґ.Аґріколи "De Re Metalica" в 12-ти книгах (1556 р.) на українську мову вітчизняним фахівцям конкретну допомогу надає Варшавський університет, Каса Мяновського та Музей Карконоський (Єлена Гура).

Серед останніх ініціатив - розташування української довідкової та технічної гірничої інформації на гірничому сайті www.teberia.pl, зокрема, Української гірничої енциклопедії.

Перспективи українсько-польського співробітництва в гірничій галузі обумовлюються кількома факторами. З польського боку - це вдала реформа галузі, яку треба вивчати й запозичувати, а також великий досвід в швидкому практичному застосуванні новітніх гірничих технологій. З українського - суттєвий теоретичний доробок в багатьох напрямках гірничої науки, а головне - унікальний досвід розробки вугільних покладів в найскладніших умовах. Сьогодні в таких гірничо-геологічних умовах не працює жодна вугільна галузь, але вже через 20-30 років в таких умовах (тонкі поклади, вибухонебезпечне середовище, великий гірський тиск) буде працювати весь світ. Тому виступи українських вчених (піонерів найскладніших умов) завжди викликають непідробний інтерес за кордоном.

Найбільш актуальною галуззю співробітництва на сьогодні є, в першу чергу, вугільна промисловість. Україна може з успіхом використати досвід Польщі в реструктуризації вугільної галузі. Новий імпульс українсько-польській наукової співпраці дають процеси демократизації України в цілому, загальне пожвавлення і навіть вихід на новий якісний рівень нашого міждержавного стратегічного співробітництва після президентських виборів в Україні 2004 року.


Література:


1. Білецький В.С., Суярко В.Г. Корисні копалини України // Донецький вісник НТШ. - т. 9., 2005. - с.1-34.

2. Білецький В.С. Корисні копалини і гірнича промисловість Польщі // Донецький вісник НТШ. - т. 9., 2005. - с. 71-85.

3. Гірничий енциклопедичний словник. том ІІІ. - Донецьк: Східний видавничий дім. - 2004. - 752 с.

4. Polish-Ukrainian Forum \\ Proceedings of the School of undeground mining 2002. - Cracow: Nauka-Technika. - 2002. - 368 s.

5. Гірничодобувна промисловість України і Польщі: Актуальні проблеми і перспективи: Матеріали Українсько-польського форуму гірників-2004.-Дніпропетровськ: НГУ, 2004.- 642 с.

6. Гайко Г.И., Майхерчик Т. Опыт крепления горных выработок на угольных шахтах Польши // УгольУкраины.- 2002.- №1.- С.51-53.

7. Дивовижний світ давнього гірництва: Наук.-поп. нарис/ Під заг. ред. Г.І.Гайка. - Алчевськ: ДонДТУ, 2005. - 130 с.