Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська юридична академія» кримінальне право україни
| Вид материала | Навчально-методичний посібник |
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська, 5488.92kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська, 75.2kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «юридична, 93.19kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 61.58kb.
- Національний університет внутрішніх справ, 324.82kb.
- Національний університет фізичного виховання І спорту україни, 562.33kb.
- Міністерство науки І освіти, молоді та спорту україни харківський національний університет, 157.11kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національна академія наук україни, 193.46kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни одеський технічний коледж, 1368.13kb.
Загальна характеристика та види злочинів проти громадського порядку та моральності.
Характеристика злочинів проти громадського порядку.
Характеристика злочинів проти моральності.
Під час вивчення цієї теми студенти повинні з’ясувати і запам’ятати наступні положення.
Злочини проти громадського порядку та моральності – злочини передбачені Розділом XII Особливої частини КК.
Громадським порядком називається сукупність суспільних відносин, що створюються для забезпечення охорони громадського спокою, громадської моральності як умови суспільного життя людей.
На громадський порядок посягають діяння, передбачені статтями 293-296 КК.
Громадською моральністю називаються суспільні відносини, які утворюються на засадах загальнолюдських цінностей (добра, істини, справедливості) і вимагають від особи певної поведінки та забороняють поведінку, що не є відповідною до цих цінностей.
У житті суспільства громадська моральність є найголовнішим регулятором поведінки людей, вона є підґрунтям права і законодавства. На охорону громадської моральності спрямовані норми статей 297-304 КК.
Об'єктивна і суб'єктивна сторони посягань, відповідальність за які передбачають статті Розділу XII, дуже різноманітні і характеризуються як дією, так і бездіяльністю, вчинюються як умисно, так і необережно.
Особливу увагу слід звернути на аналіз наступних складів злочинів.
Масові заворушення (ст. 294 КК) – злочин, що полягає в організації масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях.
Безпосереднім об'єктом злочину є громадський порядок. Масові заворушення характеризуються участю в них великої кількості осіб незалежно від наявності чи відсутності попередньої змови й заздалегідь розробленого плану злочинних дій. Перебування у натовпі без участі у вчиненні вказаних вище суспільно небезпечних дій не утворює складу злочину.
Масові заворушення мають такі ознаки:
- участь у них значної кількості людей;
- дії юрби скеровані не проти окремого потерпілого (підприємства, організації, особи), а мають спрямованість проти існуючого правопорядку, що виражається в протистоянні законним органам державної влади, і зовнішнім проявом цього є насильство над людьми, погроми, підпали, знищення майна та інші вказані вище дії.
- кількість учасників заворушення не обмежена, до них можуть приєднуватися інші учасники, а окремі від них відходити.
Організація масових заворушень - це діяльність, спрямована на підшукування і підготовку осіб для участі в масових заворушеннях, а також керівництво такими діями, що направлені на збудження у людей негативного ставлення до законної влади та існуючого в державі правопорядку і громадської безпеки та на підбурювання натовпу для вчинення насильства над правослухняними громадянами, погромів, підпалів, знищення майна, озброєного опору представникам влади, захоплення будівель або споруд, насильницького виселення громадян.
Під насильством над особою слід розуміти всі можливі форми насильницьких дій - нанесення ударів, побоїв, тілесних ушкоджень, мордування, незаконне позбавлення волі, незаконне введення в організм іншої особи проти її волі наркотичних засобів, грабіж, поєднаний з насильством, розбій тощо.
Погроми, підпали і знищення майна - це способи приведення майна у стан повної непридатності для використання або його пошкодження. Такі дії можуть приводити до руйнування приміщень, що займають державні чи громадські установи, приватні власники та ін.
Підпали вважаються закінченими, коли вчинені дії призвели до загоряння майна, незалежно від того, згоріло воно чи ні, з причин, які не залежали від волі винного. На відміну від підпалів, погроми мають свої відповідні наслідки.
Під захопленням будівель і споруд слід розуміти протиправний насильницький доступ у приміщення і його зайняття повністю чи частково з метою перешкоджання чи виключення можливості їх використання законним власником чи користувачем за функціональним призначенням. Спосіб захоплення - відкритий, таємний чи з використанням обману, з подоланням перешкод або опору чи без нього – значення для кваліфікації злочину не має.
Під насильницьким виселенням громадян слід розуміти протиправне і незаконне позбавлення права проживати в наданому чи їм належному на законних підставах жилому приміщенні.
Опір представникам влади полягає в активній протидії співробітникам міліції, СБУ, військовому патрулю, вартовому, депутату та іншим представникам влади, що мають право застосовувати примусові заходи до правопорушників. Опір може здійснюватись із застосуванням вогнепальної чи холодної зброї або інших предметів (палиці, каміння, металевих прутів тощо).
Активна участь у масових заворушеннях - це безпосередня участь осіб в насильстві над іншими громадянами, в погромах, підпалах, озброєному опорі представникам влади.
Суб'єктом злочину є особа, що досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Хуліганство – злочин, передбачений ст. 296 КК, який полягає у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Безпосередній об'єкт злочину - громадський порядок як сукупність суспільних відносин, які забезпечують громадський спокій, нормальні умови праці, побуту і відпочинку людей. Слід мати на увазі, що ці суспільні відносини виникають, як правило, в громадських місцях, зокрема в місцях спільного проживання, праці, відпочинку, а також спілкування людей з метою задоволення різноманітних життєвих потреб.
Об'єктивна сторона хуліганства полягає у грубому порушенні громадського порядку, тобто у вчиненні активних дій. Обов'язковою ознакою злочину є наявність мотивів дій винного - явна неповага до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки. За змістом диспозиції частини першої коментованої статті, грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства може бути визнано лише таке порушення, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Вчиненим з особливою зухвалістю може бути визнане злочинне порушення громадського порядку:
- що виявляє явну неповагу до суспільства і супроводжується, наприклад, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень або знущанням над особою, нанесенням їй побоїв або мордуванням, катуванням особи;
- діє тривалий час і вперто не припиняється;
- пов'язане зі знищенням чи пошкодженням чужого майна, зривом масового заходу (концерту, зборів, виборів, випускного вечора тощо), порушенням нічного відпочинку людей, тимчасовим припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту тощо.
Вчиненими з винятковим цинізмом можуть бути визнані хуліганські дії, що супроводжуються демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад проявом безсоромності (непристойні рухи тіла, публічне оголення і демонстрування статевих органів, публічне вчинення добровільного статевого акту тощо), знущанням над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадному стані.
Опір представникові влади виражається в активній протидії представникові влади чи представникові громадськості, які виконують свій службовий або громадський обов'язок щодо охорони громадського порядку, або громадянинові, який присікає хуліганські дії.
Громадянином, який присікає хуліганські дії, може бути як сам потерпілий від хуліганства, так і стороння особа. Умовляння потерпілого або вимоги сторонньої особи припинити хуліганство не можуть бути визнані присіканням хуліганства, оскільки припинення злочинних дій в такому випадку залежить лише від винної особи.
Під застосуванням зброї, ножа чи іншого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, слід розуміти таке умисне використання їх властивостей, що уражають, при якому потерпілому завдаються тілесні ушкодження чи виникає реальна загроза їх заподіяння.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю умислу, а також обов'язкової ознаки хуліганства — мотивів явної неповаги до суспільства.
Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років.
Наруга над могилою, іншим місцем поховання або тілом померлого – злочин, передбачений статтею 297 КК, який полягає у вчиненні певних дій, які посягають на суспільні відносини, пов'язані із збереженням пам'яті про померлих.
Може мати характер наруги над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові).
Могилою є встановлене нормативними актами звичайне місце поховання на кладовищі. Іншим місцем поховання є та ж могила не на кладовищі, а в іншому місці (парку, лісі, полі тощо), а також колумбарій - спеціальне місце, відведене на кладовищі для поховання урн з прахом.
Об'єктивна сторона злочину полягає:
- у вчиненні наруги над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, тобто у будь-яких образливих для пам'яті померлих діях, зокрема, розриванні могили, знищенні або зруйнуванні чи псуванні могили, квітника при могилі, пам'ятника, огорожі;
- у незаконному заволодінні тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) (наприклад, викрадення квітів, вінків, деталей огорожі, пам'ятника чи відповідної меморіальної дошки тощо).
Дії, що характеризуються винятковим цинізмом (наприклад, відправлення природних потреб на могилі), також є наругою над могилою. За умови доведеності умислу винного на грубе порушення громадського порядку такі дії кваліфікуються за сукупністю злочинів, які наруга над могилою та хуліганство.
Злочин у формі наруги над могилою вважається закінченим з моменту вчинення самих дій.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив вчинення злочину, крім хуліганського, на кваліфікацію дій винного не впливає.
Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка на момент його вчинення досягла 16-річного віку.
Жорстоке поводження з тваринами – злочин, передбачений ст. 299 КК, який полягає в знущанні над тваринами, що відносяться до хребетних, вчиненому із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькуванні зазначених тварин одна на одну, вчиненому з хуліганських чи корисливих мотивів.
Об'єкт цього злочину - моральні засади суспільства в частині ставлення до тварин. Небезпека цього злочину полягає у тому, що жорстокість, проявлена щодо тварин, стає нормою, поведінки, поширюється і на взаємини з людьми, відіграє негативну роль у вихованні молоді.
Предметом злочину є тварини, що належать до хребетних. Хребетні - це здатні рухатися і відчувати живі організми, які мають спинний хребет, утворений ланцюгом кісток або хрящів, що йде вздовж спини і містить у собі спинний мозок. Не мають кримінально-правового значення наявність чи відсутність у таких тварин господарів, їх перебування в стані природної свободи чи в неволі, господарське призначення, стан організму тощо.
Об'єктивна сторона злочину може виражатися у двох формах: 1) знущання над тваринами; 2) нацькування тварин одна на одну.
Обов'язковою ознакою складу злочину у першій із його форм, альтернативно, є ознака об'єктивної сторони - спосіб (застосування жорстоких методів), або ознака суб'єктивної сторони – хуліганський мотив. Проте ці дві ознаки можуть проявлятися одночасно.
Знущання, вчинене із застосуванням жорстоких методів, означає завдання тварині болю, страждань шляхом нанесення ударів, заподіяння ушкоджень, позбавлення їжі або води, впливу термічних факторів, хімічних речовин тощо. Жорстокі методи полягають в безжальному поводженні з твариною, тривалому впливі на неї з метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігання за стражданнями тварини.
Нацькування тварин одна на одну - це дії, спрямовані на те, щоб примусити битися, кусатися, іншим чином змагатися тварин між собою.
Кваліфікований вид жорстокого поводження з тваринами має місце, коли такі дії вчинено у присутності малолітнього, тобто особи, яка не досягла 14-річного віку. При цьому потрібно, щоб винний усвідомлював факт присутності малолітнього, знав, що малолітній розуміє факт жорстокого поводження з тваринами.
Сутенерство або втягнення особи до заняття проституцією – склад злочину передбачений ст. 303 КК.
Сутенерством слід вважати дії особи щодо забезпечення заняття проституцією іншою особою.
Втягнення чи примушування особи до заняття проституцією відбувається шляхом обману, шантажу чи з використанням уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства.
Відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.
Проституцією вважається надання сексуальних послуг з метою отримання доходу. Під наданням сексуальних послуг слід розуміти здійснення нормальних статевих актів, задоволення статевої пристрасті в неприродних формах, вчинення будь-яких інших дій сексуального характеру (пов’язаних, зокрема з різноманітними формами сексуальних збочень) з різними партнерами і не на основі особистої симпатії, прязні. При цьому не має значення, вчиняються ці дії з особами протилежної статі чи однієї. Надання сексуальних послуг означає, що: 1) вчиняються дії, бажані для „замовника”, які приносять йому задоволення або користь; 2) особа, яка займається проституцією, має мету отримання від цього доходу. Тому заняття проституцією передбачає, що надання сесуальних послуг обумовлюється винагородою, здійснюється за плату. Причому домовленість про оплату має бути досягнута ще до вчинення сексуальних дій, хоча конкретна ціна може і не називатися.
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність – склад злочину, передбачений ст. 304 КК.
Об'єктом цього злочину є моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління. Вони передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, який може викликати бажання займатися діяльністю, що негативно сприймається суспільством.
Потерпілими від цього злочину є неповнолітні - особи чоловічої або жіночої статі, які не досягли 18-річного віку. Хоча в диспозиції ст. 304 КК вказівку на потерпілого зроблено у множині, кримінальна відповідальність настає і тоді, коли посягання вчинене і проти однієї такої особи.
Об'єктивна сторона злочину полягає у втягненні неповнолітніх, крім злочинної діяльності, також у пияцтво, у заняття жебрацтвом, у заняття азартними іграми.
Втягнення – це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки, залучається до неї, в такої особи виникає бажання поводитись певним чином. Причому, на відміну від примушування, особа згодом вчиняє бажані для винного дії за власною волею. Втягнення полягає у впливі на свідомість конкретного неповнолітнього завдяки переконанню в доцільності, вигідності певної поведінки. Воно здійснюється шляхом умовлянь, залякування, підкупу, обману, розпалювання почуття помсти, заздрощів або інших низьких спонукань, розповідей про легкість і доступність певних дій, навчання способам та прийомам їх виконання тощо.
Втягнення у злочинну діяльність означає втягнення у вчинення одного чи кількох злочинів. Під пияцтвом розуміють неодноразове вживання спиртних напоїв. Заняття жебрацтвом – це систематичне випрошування грошей у сторонніх осіб, а заняття азартними іграми – це систематична гра з метою отримання грошей чи інших матеріальних цінностей.
Суб'єктом втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність виступає осудна особа, яка досягла 18-річного віку. При цьому суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.
Тема 35. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення
Поняття наркоманії і наркотизму.
Предмет наркотизму і його правове значення.
Характеристика злочинів проти встановленого порядку надходження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Характеристика злочинів, що посягають на встановлений порядок отримання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та обладнання для їх виготовлення.
Характеристика злочинних діянь, пов’язаних з виготовленням наркотичних засобів та інших предметів, небезпечних для здоров’я населення.
Характеристика злочинів, що пов’язані з вживанням або створенням умов для вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, одурманюючих речовин та допінгу.
Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Характеристика інших злочинів проти здоров’я населення.
Під час вивчення цієї теми особливу увагу слід звернути на наступні поняття, визначення яких надано в чинному законодавстві та постановах Пленуму Верховного Суду України.
1. Всі положення Кримінального кодексу України, які передбачають склади злочинів даного виду, є бланкетними (за виключенням посіву або вирощування снотворного маку чи конопель – ч. 1 ст. 310), а саме: обов’язковою умовою реалізації цих положень є їх тлумачення шляхом використання нормативно-правових актів, відмінних від Кримінального кодексу України.
2. Наркотичні засоби – речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (ст. 1 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15.02.1995 № 60/95-ВР).
3. Психотропні речовини – речовини природні чи синтетичні, препарати, природні матеріали, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (ст. 1 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15.02.1995 № 60/95-ВР)
4. Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин – заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, не включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють (ст. 1 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15.02.1995 № 60/95-ВР).
5. Прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин – речовини, які використовуються для виробництва, виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (ст. 1 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15.02.1995 № 60/95-ВР).
6. Незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – діяння, пов'язані з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, розробкою, виробництвом, відпуском, виготовленням, зберіганням, розподілом, торгівлею, використанням, переміщенням на території України та за її межі наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються з порушенням вимог Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" (ст. 1 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15.02.1995 № 62/95-ВР).
7. Виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин – усі дії, пов'язані з серійним одержанням наркотичних засобів, психотропних речовин з хімічних речовин та (або) рослин, включаючи відокремлення частин рослин або наркотичних засобів, психотропних речовин від рослин, з яких їх одержують (ст. 1 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15.02.1995 № 60/95-ВР).
Незаконне виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин – дії, пов'язані з незаконним одержанням наркотиковмісної сировини з рослин, які їх містять, у тому числі – відокремлення макової соломи, опію від рослин опієвмісного маку або ж листя, суцвіть, пилку, смоли - від конопель (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4).
8. Виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин – усі дії, включаючи рафінування, підвищення в препараті концентрації наркотичних засобів, психотропних речовин чи переробку наркотичних засобів і психотропних речовин, у результаті яких на основі наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин одержуються готові до використання та (або) вживання форми наркотичних засобів, психотропних речовин, або лікарські засоби, що їх містять, чи інші наркотичні засоби, психотропні речовини.
Незаконне виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин – всі протиправні дії (за винятком виробництва), включаючи рафінування та екстракцію, в результаті яких вони одержуються, а також перетворюються на інші готові до використання їх форми чи на лікарські засоби, що їх містять.
Виготовлення прекурсорів – процес їх одержання з відповідної вихідної сировини будь-яким способом, у будь-якому вигляді (порошку, рідини, суміші тощо), приготування шляхом змішування різних хімічних препаратів або хімічного синтезу (реакції) (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4).
9. Незаконне придбання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів – їх купівля, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунок або сплата боргу, привласнення знайденого. Під незаконним придбанням розуміється також збирання залишків наркотиковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях. Не визнається незаконним придбання наркотичних засобів або психотропних речовин за виданим на законних підставах рецептом лікаря, а також під час оперативної закупівлі (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4).
10. Зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів – будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у володінні винного (він може тримати їх при собі, в будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці) (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4).
11. Перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин у межах території України (ст. 1 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15.02.1995 № 60/95-ВР).
Незаконне перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів – умисне переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів їх власником або іншою особою будь-яким видом транспорту з однієї території на іншу в межах України з порушенням порядку і правил, установлених чинним законодавством (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4);
12. Пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів – незаконне переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у просторі шляхом відправлення поштою, багажем, посильним або іншим способом з одного місця в інше у межах України. При цьому злочин вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі з цими засобами або речовинами незалежно від того, отримав їх адресат чи ні (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4).
13. Незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи прекурсорів – будь-які оплатні чи безоплатні форми реалізації наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи прекурсорів всупереч Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15.02.1995 № 60/95-ВР та Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15.02.1995 № 62/95-ВР (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін'єкцій іншій особі за її згодою тощо). Обопільне введення ін'єкцій наркотичного засобу, психотропної речовини чи їх аналога особами, які їх придбали за спільні кошти, збуту не утворюють (п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4).
14. Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів – будь-які умисні ненасильницькі дії, спрямовані на збудження в іншої особи бажання вжити ці засоби або речовини хоча б один раз (пропозиція, умовляння, пораду, переконування тощо). Відповідальність за даний злочин настає незалежно від наслідків схиляння, тобто від того, вжила інша особа наркотичний засіб, психотропну речовину або їх аналог чи відмовилася це зробити (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів ” від 26 квітня 2002 року № 4).
15. Незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин – вживання однією особою чи групою осіб наркотичних засобів або психотропних речовин без призначення лікаря відкритим (очевидним для інших осіб) способом, зокрема ін'єкція наркотичної рідини, куріння гашишу, крепу, опію, вживання макової соломи тощо (з урахуванням ст. 1 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15.02.1995 № 62/95-ВР і п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4).
16. Місця для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів – будь-які жилі або нежилі приміщення (будинок, квартира, казино, більярдна, лазня, гараж, сарай, склад, горище, підвал, землянка тощо) за умови, що вони визначені для використання із зазначеною метою (п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4).
17. Надання приміщення для вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів – забезпечення можливості одній чи декільком особам використати його в такий спосіб хоча б один раз (п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4).
18. Збут документів, які дають право на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, призначених для вироблення, виготовлення цих засобів чи речовин – будь-яка оплатна чи безоплатна форма їх реалізації (продаж, обмін, сплата боргу тощо) особою, що виготовила, підробила чи незаконно одержала такий документ, а так само іншою особою, яка усвідомлює, що документ підроблений або незаконно одержаний (п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 року № 4).
19. Отруйні (сильнодіючі) речовини – речовини чи відходи, які, потрапляючи в середину організму через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини чи справляти на неї сильний негативний вплив (Перелік небезпечних властивостей та інструкцій щодо контролю за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затверджений Наказом Міністерство екології та природних ресурсів від 16.10.2000 № 165).
20. Лікарські засоби – речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму (ст. 2 Закону України "Про лікарські засоби" від 04.04.1996 № 123/96-ВР).
21. Отруйні лікарські засоби – лікарські засоби, віднесені до отруйних Міністерством охорони здоров'я України (ст. 2 Закону України "Про лікарські засоби" від 04.04.1996 № 123/96-ВР).
22. Сильнодіючі лікарські засоби - лікарські засоби, віднесені до сильнодіючих Міністерством охорони здоров'я України (ст. 2 Закону України "Про лікарські засоби" від 04.04.1996 № 123/96-ВР).
23. Допінг – речовини і методи, що застосовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для їхнього здоров'я і заборонені для використання антидопінговим Кодексом Олімпійського руху та компетентними органами відповідних спортивних організацій (ст. 1 Закону України "Про антидопінговий контроль у спорті" від 05.04.2001 № 2353-III).
Допінг - це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху (примітка до ст. 323 Кримінального Кодексу України).
24. Епідемія – масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу (ст. 1 Закон "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 № 1645-III).
25. Біологічні агенти (діючі речовини) – мікроорганізми, віруси, клітини і тканини людини, тварин, їх компоненти, які використовуються у виробництві медичного імунобіологічного препарату і обумовлюють його активність (п. 2.3. Порядку проведення державної реєстрації (перереєстрації) медичних імунобіологічних препаратів в Україні, затверджений Наказом Міністерство охорони здоров'я України "Про затвердження нормативно-правових актів з питань контролю за якістю медичних імунобіологічних препаратів" від 06.12.2001 № 486).
Біологічні агенти – мікроорганізми, віруси, клітини і тканини тварин, їх компоненти, які використовуються у виробництві ветеринарних імунобіологічних препаратів як діючі речовини (п. 1.2. Положення про проведення державного контролю та нагляду за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, які застосовуються в Україні, затвердженого Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 28.05.2003 № 39).
26. Радіоактивне забруднення – наявність радіоактивності на поверхні в кількостях, що перевищують 0,4 Бк/см2 для бета- і гамма-випромінювачів і для альфа-випромінювачів низької токсичності або 0,04 Бк/см2 для всіх інших альфа-випромінювачів (п. 2.14 Правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів, затверджених Наказом Державного комітету ядерного регулювання від 23.05.2001 № 18 і п. 2.25. Правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів (ПБПРМ-2006, затверджених Наказом Державного комітету ядерного регулювання від 30.08.2006 № 132).