Geum.ru

Технологічні парки україни стан та проблеми інноваційна Україна

Вид материалаДокументы

Содержание


Динаміка техніко-економічних показників діяльності технопарків
Невідкладні заходи
Техніко-економічні показники технопарків
Подобный материал:
1   2   3

Для порівняння: в польських технопарках, що працюють за стандартами ЄС, проекти світового значення становлять 1,9 %, національного – 14 %, переважна кількість проектів є доганяючими і відповідають 3 – 4-му укладу.

– використання зварювальних технологій в мікрохірургії, в т.ч. в офтальмології, отоларингології, неврології та ін.;

– перспективні функціональні і конструктивні наноматеріали і покриття, в т.ч. для аерокосмічної техніки;

– широке впровадження в промисловість високоенергозберігаючих мікрохвильових технологій;

– створення і забезпечення випуску комплексу вітчизняної колійної техніки, яка забезпечить умови для безаварійних залізничних перевезень на швидкостях 140-160 км/год, а надалі до 200 км/год, транзитного коридору Схід-Захід.

Державна підтримка цих проектів у рамках технопарків істотно прискорює їх виконання. У противному разі строки виконання проектів зростуть в 1,5-2,0 рази, а виконання деяких взагалі стане неможливим. Однак керівники підприємств і організацій, навчені гірким досвідом співробітництва з державою, яка не виконує власних законів, а також необґрунтованими претензіями фіскальних і правоохоронних органів до учасників технопарків і маючи багатий інноваційний потенціал, побоюються подавати проекти на реєстрацію, вичікують, коли розумні і правильні положення програми "Українського прориву" перетворяться на такі ж розумні та правильні дії Уряду, його міністерств і відомств.

При виконанні цих і багатьох інших проектів ми на власному досвіді переконалися, наскільки складно виконати великі наукоємні проекти в умовах політичної, економічної і законодавчої (а зараз ще і фінансової) нестабільності. З одного боку, два генеральні директори підприємств-виконавців проектів отримали звання Героя України, з іншого, у двох директорів технопарків здоров'я не витримало постійної боротьби з силовими, фінансовими і іншими перевіряльними органами. У директорів трьох провідних технопарків із здоров'ям серйозні проблеми – робота ”на вістрі інноваційного прориву” здоров'я ще нікому не додавала.

Сучасний стан та проблеми українських технопарків

На жаль, на сьогодні технопарки є єдиною в Україні формою інноваційної діяльності, що реально діє. Розмови про створення в країні національної інноваційної системи так і залишаються розмовами.

Подвійно доводиться шкодувати з того, що внаслідок змін законодавства (повного виключення з нього будь-яких заходів державної підтримки інноваційної діяльності), а також внаслідок широкої кампанії витиснення технопарків з економічного й громадського життя країни, умови діяльності технопарків було різко погіршено. Протягом 2005, 2006 і практично всього 2007 року не було прийнято жодного нового проекту технопарків (рис. 2).

Перша редакція Закону України ”Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” № 991 від 16.07.99 р. (далі – Закон про ТП) забезпечувала проектам технопарків такі заходи державної підтримки:

- звільнення від податку на прибуток;

- звільнення від податку на додану вартість з продажу в Україні;

- звільнення від сплати ввізного мита;

- звільнення від сплати ПДВ при імпорті товарів;

- кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов’язковому продажу;

- подовження терміну експортно-імпортних платежів із 90 до 150 днів.

Результати роботи провідних вітчизняних технопарків дозволяють стверджувати, що Закон про технопарки в його первісному вигляді є одним з найуспішніших економічних законів незалежної України і зараз був би ефективним антикризовим заходом.

Першим кроком з ліквідації державної підтримки інноваційної діяльності стала т. зв. "технічна помилка Уряду", коли з ініціативи Мінфіну на початку 2005 року було анульовано економічні статті Закону про інноваційну діяльність. Тоді ж було заблоковано Закон "про спеціальний режим діяльності технопарків". І це незважаючи на те, що статею 8 Закону про технопарки держава гарантувала стабільність спеціального режиму на весь строк дії Закону, тобто на 15 років.

У березні 2006 року держпідтримку технопарків було частково відновлено, проте діє вона не повністю:

- звільнення від податку на прибуток (діє);

- звільнення від сплати ввізного мита (діє);

- кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов’язковому продажу (діє);

- розрахунки за експортно-імпортними операціями проводяться у строк до 150 календарних днів (діє);

- сплата ПДВ податковим векселем при імпорті нових устаткування, обладнання та комплектуючих – 720 календарних днів, матеріалів – 180 днів (не діє);

- фінансова підтримка:

 повне або часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування (не діє);

 повна або часткова компенсація відсотків (не діє);

- прискорена амортизація основних фондів (не діє).

Але їх практичне виконання не було забезпечено. Більш того, блокування діяльності технопарків, що прямо порушує чинне законодавства, стало нормою.

Передбачене бюджетом 2007 року фінансування інноваційної діяльності Держінвестиції України використовували в основному на фінансування звичайних інвестиційних проектів. До технопарків дійшли тільки 3% виділених сум. Не вирішено ці питання в бюджетах 2008 та 2009 років.

Зміна або пряме порушення чинного законодавства, а також широка кампанія суспільної дифамації з метою витіснення технопарків з економічного та громадського життя країни різко погіршили умови, а відповідно – і результативність їхньої діяльності. Так, наприклад:

– кількість діючих проектів технопарків зменшилася в 7 разів (з 108 до 14);

– вироблено майже весь ресурс раніше затверджених проектів;

– реалізація інноваційної продукції у рамках спецрежиму у І кварталі 2008 р. в порівнянні з I кварталом 2007 р. зменшилася в 3,6 разу (з 560 до 155 млн. грн.);

Також в порівнянні з І кварталом 2007 р.:

– постачання на експорт зменшилося в 2,6 разу (з 80 до 31 млн. грн.);

– платежі до бюджету і державних цільових фондів зменшилися в 11,1 разу (з 63,3 до 5,7 млн. грн.);

– відрахування на спецрахунки технопарків зменшилися в 36,7 разу (з 6,6 до 0,18 млн. грн.).

Постійно мають місце неповернення ПДВ за минулі роки, починаючи з 2004-го, що вимиває і без того недостатні оборотні кошти виконавців проектів.

Порушуючи чинний Закон про технопарки, митниця скасувала вексельну форму оплати ПДВ при митному оформленні імпортного постачання для виконання проектів технопарків. Досить незначні в загальному обсязі вексельних операцій на митниці (в 2007 р. технопарками було оформлено векселів ПДВ при ввозі на суму 18,3 млн. грн., з них в тому ж році погашено 9,2 млн. грн.), для технопарків митні векселі ПДВ на сьогодні є основною формою державної підтримки їхньої діяльності. Її ліквідація має для технопарків не лише економічний, але й психологічний ефект.

Результатом погіршення всупереч чинному законодавству умов діяльності технопарків є також втрата довіри зарубіжних і вітчизняних інвесторів до стабільності нормативно-правової бази інноваційної діяльності в Україні і згортання їхньої участі у фінансуванні ризикових інноваційних проектів, що призводить до зменшення інноваційної діяльності в цілому.

Аналіз наведених вище даних дозволяє стверджувати, що в короткій ще історії вітчизняних технопарків чітко досліджуються два етапи (табл. 7): етап інтенсивного зростання всіх без винятку показників (2000-2004 рр.) та етап стрімкого їх падіння (2005-2008 рр.). Єдиний виняток в другому періоді становив факт незначного, але все ж зростання загального показника обсягів реалізації продукції, створеної за проектами технопарків, що свідчить про надійність створюваних виробництв та стабільний попит на цю продукцію.

Про наявність негативних тенденцій, системних недоліків і потенційних погроз, які склалися в сфері інноваційної діяльності, свідчить не лише практика останніх років діяльності українських технопарків, але й висновки парламентських слухань "Національна інноваційна система України: проблеми формування і реалізації" (20.06.07) про те, що "негативні явища в інноваційній сфері набувають незворотного характеру і є загрозою технологічній та економічній безпеці України, що вимагає вживання невідкладних заходів як з боку вищого політичного керівництва країни, так і органів виконавчої влади на всіх рівнях".


Таблиця 7.

Динаміка техніко-економічних показників діяльності технопарків

Показник
2001-2004 рр.
2005-2008 рр.

Реалізація продукції за проектами технопарків, млн. грн.
Зростання в 10,2 разу
Зростання в 1,3 разу

Реалізація ІП в рамках спецрежиму, млн. грн.
Зростання в 10,2 разу
Падіння в 1,9 разу

Постачання на експорт, млн. грн.
Зростання в 4 рази
Падіння в 3,7 разу

Доля ТП в ІП, %
Зростання в 19 разів
Падіння в 1,8 разу

Створено нових робочих місць
Зростання в 2,6 разу
Падіння в 1,8 разу

Перераховано до бюджету, млн. грн.
Зростання в 16,6 разу
Падіння в 2,2 разу

Обсяг держпідтримки ТП, млн. грн.
Зростання в 7,1 разу
Падіння в 10,6 разу

На такому загальному фоні інноваційних негараздів особливо катастрофічною є ситуація в технопарках. Якщо найближчим часом не звернутися до кардинальних заходів щодо нормалізації їх роботи, нормативно-законодавчого регулювання їхньої діяльності і наведення порядку в практиці роботи відповідних державних органів, єдині реально працюючі в країні інноваційні структури припинять своє існування, незважаючи на декларації Уряду про його прихильність до інноваційного шляху розвитку економіки.

Невідкладні заходи

Особливого значення відновлення нормальної роботи технопарків набуває в умовах нинішньої економічної і фінансової кризи, коли потрібно оперативно перебудовувати свої методи роботи, оновлювати продукцію, шукати нові ринки – саме те, що входить до поняття "інноваційний шлях розвитку". Тому з особливою гостротою зараз встає необхідність не гальмувати технопарки, а забезпечити відновлення і подальший розвиток їхньої діяльності. Головна ідея – "криза указує шляхи для зростання". Віддаючи належне згубності періодичних криз, необхідно орієнтуватися на неминуче подальше зростання, основи для якого необхідно створювати вже з перших днів кризи (а в нашому разі необхідно було створювати ще задовго до кризи).

До оперативних заходів порятунку технопарків, які необхідно забезпечити в найкоротший термін, належить вимога безумовного виконання положень чинного Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків", у тому числі відновлення вексельної форми оплати митного ПДВ.

Для кардинальної зміни ситуації необхідно відновити нормативно-законодавчу базу створення й функціонування технопарків, що успішно діяла в 2000-2004 роках, і передбачити такі заходи державної підтримки:

- звільнення від податку на прибуток;

- звільнення від податку на додану вартість;

- звільнення від сплати ввізного мита;

- звільнення від сплати ПДВ при імпорті товарів;

- кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов’язковому продажу;

- розрахунки за експортно-імпортними операціями проводяться у строк до 180 календарних днів;

- прискорена амортизація основних фондів.

Виконання запропонованих заходів дозволить не тільки зберегти технопарки в Україні, але й забезпечити показники, наведені в табл. 8.

Гарантією досягнення цих рубежів є накопичений технопарками досвід, як позитивний, так і негативний, наявність колективів спеціалістів, які пройшли сувору школу і на ділі довели свою професійну спроможність високою ефективністю створених ними технопарків, результатами роботи технопарків в 2000-2004 роках.

Таблиця 8

Техніко-економічні показники технопарків

/вчора, сьогодні, завтра/

Показник
2000-2004 рр.
2005-2008 рр.
2010-2015 рр.

Прийнято проектів
108
8
60

Реалізовано ІП, всього, млн. грн.

- у т.ч. в рамках спецрежиму
3797

3797
10540

4220
15000

6000

Постачання на експорт, млн. грн.
594
1130
1500

Частка технопарків в інноваційній продукції промисловості, %
6,5
6,3
12

Створено робочих місць
2357
889
2500

Обсяг держпідтримки, млн. грн.
383
96
500

Відрахування до бюджету, млн. грн.
245
648
1000

Що далі?

Інноваційна діяльність стає одним з найважливіших системних чинників соціального і економічного розвитку країни, забезпечення національної безпеки держави. Тому абсолютно природно Закон України ”Про основи національної безпеки України” (від 19.06.03 № 964-IV) називає затвердження інноваційної моделі розвитку одним з основних національних пріоритетів (стаття 6 Закону). Одночасно в статті 7 Закону вказано, що неефективність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності є загрозою національній безпеці України.

Усвідомлення того, що початковим чинником розвитку економіки є національний науково-технічний потенціал і наявність інноваційної складової в інвестиційному процесі реального сектора економіки, має стати основою розробки внутрішньої і зовнішньої політики України.

У всіх розвинених країнах світу технологічні парки і технологічні бізнес-інкубатори є основними елементами інноваційної інфраструктури, свого роду центрами прискорення інноваційних процесів. Об'єднання взаємних інтересів розробників і споживачів зумовило бурхливе зростання кількості наукових, науково-технологічних і технологічних парків. Зараз їх в світі налічується близько 900 Більшість з них зосереджено в США, Європі, Японії, Китаї і Індії, тобто в економічно найвагоміших і таких, що динамічно розвиваються, країнах.

Державна влада в цих країнах, розуміючи важливу роль технопарків, запроваджує для них спеціальний режим, що включає надання податкових і митних пільг, кредитів на пільгових умовах, цільове фінансування окремих інноваційних розробок, державне замовлення на інноваційну продукцію і т. д. За умови такої підтримки з боку держави технологічні парки забезпечують не тільки створення нових робочих місць, розвиток високорентабельних видів бізнесу і наповнення національних ринків наукоємною технологічною продукцією, але і стабільну присутність конкурентоспроможної продукції цих країн на світових ринках товарів і послуг.

Зарубіжний досвід свідчить про широке використання різних прямих і непрямих методів державної підтримки при створенні і функціонуванні технопарків і інших інноваційних структур.

До прямих методів державної підтримки інноваційної діяльності належать програми фінансового стимулювання, пряме інвестування акціонерного капіталу і державних кредитів (Японія, Франція, Індія, Китай, Росія). При цьому забезпечується прискорення і піднесення у сфері наукових досліджень, освоєння новітніх галузей промисловості.

Непрямі методи державної підтримки містять різні форми податкових і митних пільг і преференцій (США, Німеччина, Велика Британія, Туреччина, Україна). Це підвищує технічний рівень виробничої бази, стимулює впровадження прогресивних технологій, наукоємної продукції, приплив іноземних інвестицій і активність підприємців.

Найпоширенішими є комплексні методи державної підтримки, що об'єднують обидва вищезгадані методи. Вони забезпечують високий рівень ефективності інноваційних процесів, підвищують конкурентоспроможність національних товарів і послуг на внутрішньому і світовому ринках, збільшують надходження до бюджету і національного доходу країни (країни, які розвиваються, і країни з дефіцитними бюджетами).

В цілому фахівці налічують близько 300 видів різноманітних форм стимулювання інноваційної діяльності.

Світовий досвід показує, що без активної регулюючої ролі держави не може бути ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки. Немає жодної країни з високорозвинутою економікою, де держава відсторонилася б від регулювання і стимулювання ключових соціально-економічних, зокрема інноваційних, процесів.

Зі стратегічної точки зору для інноваційної трансформації суспільства модель колишнього СРСР з економічних причин нам навряд чи прийнятна, тому що для виконання ролі інноваційно-інвестиційного локомотиву високотехнологічного розвитку українська держава не має достатньої економічної бази.

Cтрани ЄС втратили своє технологічне лідерство. Ультраліберальні пубпицисти ще із захватом пишуть про те, як добре живуть люди у Фінляндії і Люксембурзі, але у "майстерні світу" країни Євросоюзу вже не знаходяться. Інформаційні і мікроелектронні технології виробляються в країнах Східної Азії. Зброя і космічні технологи – в Росії та США. Корисні копалини видобувають в Африці і на Близькому Сході. На інтелектуальному ринку китайці, японці і індуси, що насичують світ своїми відеофільмами і навіть своїми філософськими ідеями. В "старої" Європи ще залишилися деякі рубежі: біржі Лондона і Франкфурту, атомна енергетика Франції і Нідерландів, ринок мобільних телефонів Фінляндії, який піднімається. І все-таки більшість "респектабельних" компаній країн ЄС винесли виробництво до Туреччини, Сирії або Тунісу. Не Лондон і Париж, а Токіо і Пекін виступають зразками успішного використання новітніх технологій. "Європа" ж все більше асоціюється не з технопарками XXI століття, а з латвійськими, болгарськими і польським містечками. Звідки, судячи із статистики поляки і угорці – вирушають на заробітки до "старої" Західної Європи.

Ліберали традиційно закликали нас любити ЄС. Консерватори – боятися і відторгати його. Але ті та інші розмірковували над досвідом Західної Європи 1960-х і 1970-х років. Можна без кінця-краю сперечатися про те, чи була "та Європа" доброю чи поганою. Є сенс засвоїти: Європейське співтовариство зразка 1975 років стало таким же надбанням історії, як "Європа" часів Наполеона або Середньовіччя.

Безперспективний для України, з нашої точки зору, й американський шлях концентрації необхідних для інноваційного прориву приватних інвестицій у рамках ТНК. Безперспективний внаслідок того, що рівень концентрації ресурсів, характерний для світових ТНК, для України навряд чи досяжний. Крім того, українські ”флагмани” економіки – це, як правило, підприємства традиційних сировинних низькотехнологічних галузей. Їм високі технології не потрібні, а значить – і інвестиції в такі технології. У тих, кому високі технології потрібні, відсутні необхідні інвестиційні ресурси й фінансові можливості.

Крім усього іншого, технологічні успіхи Китаю незабаром відберуть в США світове економічне лідерство, причому їхні інновації, які ще не знайшли застосування в промисловості, вже лякають американців.

У дослідженні Технологічного інституту Джорджії (GIT) говориться, що Китай вже починає обганяти США в наукових розробках, які перетворюються на конкретні продукти і виводяться на товарні ринки. Вчені стверджують, що США доведеться прийняти домінуючу позицію заокеанського конкурента — спершу в технологічному новаторстві, а потім в глобальній економіці.

GIT оцінює технологічні індикатори економік світу вже понад 20 років. До останнього рейтингу увійшли 33 країни; позиція держави залежить від її недавніх успіхів в експорті високотехнологічних продуктів. Науковці інституту давно шукають на планеті ”нову Японію”, яка володіла б повним виробничим ланцюжком — від НДДКР до готового продукту — і змогла б скласти гідну конкуренцію США. У 2007 році цією країною виявився Китай, чиї досягнення відсунули США на друге місце. ”Китай змінив загальносвітовий технологічний і економічний ландшафт, — заявив співдиректор центра аналізу технологічної політики GIT Алан Портер. — Якщо об'єднати зростання виробництва, доступну і недорогу робочу силу, величезний науковий потенціал, то така інтеграція навіть лякає”.

Першу позицію, за версією GIT, Китай отримав завдяки чотирьом основним індикаторам: високому рівню національної орієнтованості на технологічну конкуренцію сприятливій соціоекономічній атмосфері, добрій технологічній інфраструктурі і великим виробничим потужностям. Китай тепер не наздожене ані Японія, ані азіатські ”тигри” — Південна Корея, Сінгапур і Тайвань. У GIT відзначають, що технологічний розвиток багатьох країн йшов переривисто, тоді як китайське зростання було рівномірним і постійним. І навіть китайський технологічний прорив почався зовсім недавно. У 1990-і роки на Заході багато писали про те, що китайська нація не є креативною. В старовину вони винайшли порох та папір, а потім вся їх креативність кудись випарувалася, і Китай став країною, яка може виробляти лише високоякісні підробки. Доганяюча модель розвитку гарна тим, що не потрібно робити чужі помилки. Китайці довгий час тішилися цією стратегією, здійснюючи промислове шпигунство і упроваджуючи свій капітал в економіку США, перш за все в її авіакосмічний сектор і оборонку.

Поступово економічні успіхи дали Китаю ресурси для створення наукових центрів. У країну стали активно заманювати співгромадян, які виїжджали вчитися в ті ж США. До того часу існував технологічний заділ, який складався з того, що пощастило поцупити. У цей момент почалося різке зростання кількості технопарків, яких зараз в Китаї тисячі. Країна стала здатна зробити ривок на ринку нових технологій. За даними Світового банку, Китай активно просунувся вгору в рейтингу економіки знань, здолавши за 12 останніх років 29 пунктів. Хоча держава зараз посідає скромне 75-е місце, але тепер шлях на верхні позиції рейтингу їй удасться здолати швидше.

Тому найперспективнішим для застосування в Україні є китайський шлях. У Китаї держава взяла на себе:
  • фінансування базисних інновацій виробничого сектору;
  • забезпечення інновацій у неринковому секторі;
  • створення сприятливого інноваційного клімату;
  • сприяння розвитку венчурного фінансування малого та середнього інноваційного бізнесу;
  • підтримку експорту національної наукоємної продукції.

І все це при широкій участі органів місцевого самоврядування з активним залученням західних інвестицій і технологій.

в Китаї створено ”трьохрівневу” національну інноваційну систему (технологічні бізнес-інкубатори, науково-технологічні парки, виробничо-технологічні кластери), держава перейшла від прямого керування до створення структурних фондів і розвитку державно-громадської інфраструктури підтримки й просування інновацій.

У цілому в рамках національної інноваційної системи держава забезпечує:

– національне бачення майбутнього;

– національну інноваційну стратегію;

– політичну підтримку;

– стабільну та стимулюючу законодавчу базу;

– технічну та соціальну інфраструктуру, у т.ч. її кадрову складову;

– інвестування НДКР;

– стимулююче оподаткування та банківську підтримку інновацій;

– стимулююче державне регулювання, координацію й ”підтримуюче” адміністрування науково-технічного розвитку на середньострокову й тривалу перспективу (2006-2020 роки).

З ініціативи Керівної Ради в справах науки, техніки та освіти прийнята й неухильно виконується стратегічна ”Державна програма”.

Виступаючи 1996 року на конференції країн Азіатсько-Тихоокеанського економічного співтовариства, Голова Держради КНР Цзянь Цземинь заявив, що будівництво технологічних, науково-індустріальних парків стало найбільшим завоюванням у розвитку високих технологій у Китаї в ХХ столітті. І це не просто висока фраза. Перший технопарк було створено в 1988 р., у березні 2007 р. створено 54-й, і зараз готується до відкриття 60-й. Сьогодні в них зайнято близько 42 тисяч компаній, де працює понад 5 млн. чоловік.

Держава забезпечує стимулюючу підтримку ефективної діяльності технопарків – від прямого бюджетного фінансування, особливо при створенні (а це мільйони доларів на кожний технопарк), до різного виду податкових і митних пільг у процесі їхньої діяльності.

Загальний обсяг державної підтримки інноваційної діяльності становить не менше 10% всіх витрат на розробку та випуск інноваційної продукції. Нижчий рівень підтримки вважається неефективним. При цьому вважається за доцільне, щоб технопарки забезпечували випуск не менше 6 юаней інноваційно продукції на кожний юань державної підтримки.

Активна роль держави позначається в Китаї не тільки в підтримці технопарків, але й у зростанні фінансування розвитку науки і техніки. Якщо 1996 року на ці цілі йшло 0,6 % ВВП, то 2000 року цей показник виріс до 1%, а 2006 року перевищив уже 1,5 % ВВП. Частка держави при цьому становить близько третини всіх видатків. Решта – незалежні інвестиції, що свідчить про ”запуск” механізмів самоінвестування.

До 2010 року обсяг фінансування НДКР планується довести до 2%, а до 2020 року – до 3 % ВВП.

Таке ставлення до розвитку науково-технічного, інноваційного і економічного потенціалу робить реальним виконання тези про те, що ”XIX століття було століттям приниження китайської нації, XX століття – століттям відродження, а XXI століття буде століттям гегемонії китайської нації у світовому масштабі”.