Інформаційно-комунікаційні системи І технології у менеджменті глотова Д. В., аспірант

Вид материала

Документы

Содержание Основні елементи інформаційно-комунікаційної системи управління асортиментом підприємств мережевої торгівлі Проблема интеграции информационных ресурсов Дем`яненко О.В., Сорокіна К.С. Сутність та розвиток erp в україні Удосконалення використання інформаційних технологій для забезпечення соціально – економічного розвитку регіону Впровадження crm-системи Манюкова А. Д., Стукалова І. І. Трансформація економіки в інформаційному просторі

Подобный материал:

• Інформаційно-комунікаційні технології, 2003kb.
• Інформаційно-комунікаційні технології (ікт) та їх роль в освітньому процесі, 64.97kb.
• Н. І. Гомза Рецензент: канд екон наук, доцент В. О. Костюк Рекомендовано кафедрою «Прикладна, 856.34kb.
• Інформаційно комунікаційні технології або ікт технології, пов'язані зі створенням,, 7.26kb.
• Програма фахового вступного екзамену з «менеджмент організацій І адміністрування» для, 125.76kb.
• Д. Г. Діденко Аспірант кафедри асоіу автоматизовані Системи Обробки, 69.47kb.
• Про затвердження Державної програми " Інформаційні та комунікаційні технології в освіті, 256.27kb.
• Програма "інформаційні та комунікаційні технології в освіті м. Харкова на 2009-2011, 254.63kb.
• Інформаційно-комунікаційні технології у професійній діяльності педагога, 98.16kb.
• Розділ VІІІ впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальних закладах, 64.81kb.

Шершньова Г.В.


Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського


ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ АСОРТИМЕНТОМ ПІДПРИЄМСТВ МЕРЕЖЕВОЇ ТОРГІВЛІ


Формування оптимального товарного асортименту – це один з інструментів підтримки конкурентоспроможності торговельного підприємства, адже саме асортимент є візитною карткою підприємства, це те, що відрізняє його від безлічі інших підприємств, отже, потребує забезпечення підприємства необхідним обсягом інформації про конкурентів, потреби споживачів тощо. Тому досить важливе значення у діяльності торговельного підприємства мають інформаційні ресурси і комунікації, їх формування та використання для прийняття управлінських рішень, зокрема щодо управління асортиментом.

Метою даної роботи є визначення основних елементів інформаційно-комунікаційної системи управління асортиментом торговельних мереж.

Вимогою сьогодення стає необхідність переходу до більш складних інформаційно-комунікаційних систем, до створення таких систем комунікацій, в яких і підприємство торгівлі, і споживач, і постачальник стають регулярними суб’єктами процесу обміну інформацією.

Сьогодні керівники приймають управлінські рішення, ґрунтуючись на даних, отриманих з інформаційних систем. Таким чином, яка б не була структура роздрібної мережі, ведення обліку договорів, руху товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і бухгалтерського обліку повинні здійснюватися в єдиному інформаційному просторі.

Дані в інформаційно-комунікаційну систему поступають від персоналу підприємства і з офісних систем магазинів. Надалі вони використовуються для оперативного управління підприємством, контролю і аналізу діяльності мережі в цілому, регіональних представництв і магазинів. Споживачами даних інформаційної мережі є менеджери і керівники підприємства.

Керівнику підприємства, фінансовому директору, головному бухгалтеру, старшим менеджерам для ухвалення стратегічних управлінських рішень украй необхідно представляти повну картину стану підприємства і тенденцій його розвитку.

На робочих місцях в бухгалтерії, в торговельному залі, на складі працівники мають справу лише з окремими фрагментами загального інформаційного потоку. Їх завдання і функції, як правило, зводяться до оформлення і обліку товарів, виписки рахунків, роботі на касовому апараті тощо.

Побудова ефективної системи управління асортиментом - це досить складний процес, що включає в себе частковий або повний перегляд діяльності апарату управління в умовах новостворюваного на підприємстві інформаційно-комунікаційного середовища.

В процесі побудови виявляються найбільш істотні характеристики керованого об'єкту, вивчаються зовнішні і внутрішні інформаційні потоки, створюються математичні і фізичні аналоги досліджуваної системи і її елементів, встановлюються умови взаємодії співробітників і технічних засобів управління. Значна увага приділяється детальній розробці архітектури інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) в цілому, а також проектних рішень за окремими її об'єктами і елементами, їх аналізу, практичній апробації і впровадженні.

Сучасна розробка ІКС – це пошук нових шляхів вдосконалення самої управлінської діяльності, а саме розробка бізнес-процесів для формалізації і моделювання процедур управління з подальшим аналізом, визначенням найбільш раціональних варіантів організації бізнес-процесів.

До складу інформаційно-комунікаційної системи входять такі елементи:

учасники комунікації — керівництво мережі, категорійні менеджери, торговельний персонал, суб’єкти зовнішнього середовища, що беруть участь в процесі формування і використання інформаційних ресурсів в управлінні асортиментом;

комунікаційні інструменти (засоби), що включають в себе внутрішні засоби (мотивація співробітників, система інформування, наради, бесіди, конференції та семінари, Інтранет, нормативна і загальна документація, технічні засоби обробки інформації, програмне забезпечення, інформаційні технології), та зовнішні (реклама; кампанії просування товару; прямий маркетинг; паблік-рилейшнз; спонсорство; виставочна діяльність; фінансові і статистичні звіти, Інтернет), призначених для доставки певної інформації різної значущості для прийняття управлінських рішень;

комунікаційні канали – телефон, електронна пошта, особовий контакт, звіти, розпорядження, накази, листи, відеоконференції, інтернет-форуми, корпоративні засоби групової роботи;

комунікаційні бар'єри — не досить чітке формулювання завдання, міжособові конфлікти, некомпетентність співробітників, недосконала організаційна структура, неналагоджена система документообігу, відсутність регламенту взаємовідносин, не чітко прописані посадові інструкції, стандарти;

елементи організаційної структури підприємства — функціональні підрозділи, робочі групи, комісії що беруть участь в прийнятті рішень;

регламент комунікаційних процесів підприємства — стандарти, положення, інструкції, схеми передачі документів та інформаційних повідомлень.

Розглядаючи інформаційно-комунікаційну систему (ІКС) категорійного менеджменту в технологічному аспекті, можна виділити систему управління асортиментом, до складу якої входить керуючий орган (керівництво мережі), керований об’єкт (товарна категорія) та виконавчий орган (категорійні менеджери, функціональні підрозділи торговельної мережі).

Все зазначене вище дозволяє нам визначити основні складові інформаційно-комунікаційної системи: інформаційні потоки, забезпечувальні підсистеми, комунікаційні канали, а також суб’єкти зовнішніх і внутрішніх комунікацій, що призначені для забезпечення ефективної взаємодії всіх учасників процесу управління товарним асортиментом в торговельній мережі.


Шихалева А.В.


Российский университет дружбы народов


ПРОБЛЕМА ИНТЕГРАЦИИ ИНФОРМАЦИОННЫХ РЕСУРСОВ


В условиях усиления тенденции глобализации, информатизации общества и вместе с тем повышения уровня конкуренции, роль информационной технологии в деятельности предприятия является очень важной, а информационные ресурсы становятся главными организационными ресурсами. Поэтому проблема интеграции информационных ресурсов в организации является достаточно актуальной.

Прежде всего по экономическим причинам, внедрение системы автоматизированного управления происходит, как правило, постепенно, эволюционно, начиная с отдельных функциональных подразделений. При такой частичной автоматизации практически невозможно определить реальное состояние деятельности организации. Следовательно, невозможно обоснованно планировать его деятельность и финансовые результаты. На основе этого наблюдается низкая эффективность работы составляющей информационной системы, увеличения расходов, на поддержку, эксплуатацию и развитие, невозможность обеспечить необходимую информационно учетную и аналитическую поддержку бизнес-процессов на должном уровни и, соответственно, потери в эффективности бизнеса. Именно поэтому у руководства компании все чаще возникает задание интеграции информационных ресурсов, которые существуют на предприятии, в единственную (комплексную, интегрированную) корпоративную информационную систему, которая позволяет: сохранить раньше сделанную инвестицию, часовые и финансовые расходы на поддержку и развитие информационного пространства предприятия; использовать для решения конкретных заданий наиболее эффективную систему отдельных производителей; легко расширять и развивать отдельную возможность существующей информационной системы уже накопленными в их данными.

Попытка решить интеграционную проблему выходит и от поставщиков корпоративных программных продуктов. По их мнению продукты класса ERP (ERP II, CSRP и BPM) в состоянии решить проблему интеграции, которая имеет несколько подходов: интеграция "каждый с каждым"; интеграция на уровне предназначенных для пользователя интерфейсов; интеграция на уровне данных; интеграция на уровне информационных ресурсов; интеграция с помощью Web-сервисів (SOA).

Интеграция на уровне информационных ресурсов позволяет быстро объединять разрозненную информационную систему предприятия, связывая их на уровне потоков информации, которые связывают рабочие бизнес-процессы. При этом каждый исполнитель таких процессов вовремя получает свои задания и сообщения (в случае нарушения регламента), а руководители имеют возможность контролировать ситуацию. Однако мало лишь дать задание человеку, нужная еще информация для принятия решений. Более того, часто недостаточно лишь оперативной информации, например, по конкретному заказу — нужный доступ к информационному хранилищу, чтобы, например, просмотреть документы по прошлым заказам, переписка с клиентом, поднять текст договора и тому подобное Ни аналитики, ни тем более сама система не смогут догадаться, какие именно документы вам понадобятся в конкретный момент; их нельзя просто прикрепить к заданию и доставить сразу весь пакет. Поэтому вместе со средствами автоматизации бизнес-процессов в ECM-системах активно используется система управления документами и другие компоненты общей системы. В практике отечественных предприятий ближайшее к понятию ECM находится система электронного документооборота (СЕД). С другой стороны, как ECM можно рассматривать многофункциональная платформа для разработки решений в области управления информацией, такие как Lotus Notes или EMC Documentum.

Результаты построения корпоративной информационной системы на основе интеграции такие:

• возможность осуществлять оперативное управление организацией;
  
• сохранение инвестиции в учебу персонала, имеющуюся систему и оборудование;
  
• возможность осуществлять планомерное развитие в общих чертах корпоративной информационной системы, интегрируя у ее функциональные компоненты, исходя из приоритетов развития бизнеса предприятия и потребности функциональных подразделов, то есть возможность синхронизировать развитие системы с развитием бизнеса;
  
• возможность при необходимости заменить любой функциональный компонент другим, более соответствующей текущей бизнес-потребности;
  
• возможность инвестировать в развитие информационной технологии не сразу, а поэтапно, на каждом этапе пение відносивши вложенные средства с полученным бизнес-эффектом;
  
• возможность снижения общей стоимости автоматизированного рабочего места, включая расходы на создание системы, поддержку рабочих мест, и учеба пользователей;
  
• резкое снижение времени сбора информации, необходимой для принятия управленческих и бизнес, - решений;
  
• ликвидация противоречия данных от разной службы;
  
• сокращение времени и трудозатрат на ведение учетной операции;
  
• ведение консолидированного управленческого учета по нескольким филиалам;
  
• снижение расходов рабочего времени на формирование промежуточных отчетов, на сверку информации между подразделами.
  

Для нового стиля ведения бизнеса характерные меньшая иерархичность в организации и управлении, децентрализация управления, гибкий менеджмент, что опираются на мгновенно получаемую информацию. Менеджер нового типа опирается на неформальное общение и набор предварительно определенной цели (в большей степени, чем на формальное планирование), гибкую организацию команды и лиц, которые работают над определенным заданием, и ориентацию, на потребителя для достижения координации во взаимодействии работников. В структуре управления компанией появился дополнительный уровень - уровень управления знаниями, а в ІТ-підрозділах – отделение из управления корпоративными знаниями. Менеджер нового образца апеллирует к знаниям, к изучению и принятию решений, которое побуждает отдельных работников обеспечивать успешную работу организации. Такой стиль управления делает сполна возможным внедрение новейшей информационной технологии управления и, в частности, технологии искусственного интеллекта.

Однако, большинство компании России остаются иерархически организованными образованиями с централизованным управлением, которые используют стандартную операцию для массового производства продукции или предоставления услуги. Они базируется на формальных правилах, формальном планировании, жестком распределении обязанности. Поэтому для интеграции отечественной компании необходим резкий качественный прыжок в области организационного управления за счет внедрения современной корпоративной информационной системы.

Следовательно, проблема интеграции не ограничивается лишь программным обеспечением, они охватывают всю ІТ-інфраструктуру организации, которая должна обеспечить возможность интеграции не только программным компонентам корпоративной информационной системы, но и ее пользователям, без потери гибкости и масштабируемости.


Дем`яненко О.В., Сорокіна К.С.

Науковий керівник: Пророчук Ж.О.


Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського


СУТНІСТЬ ТА РОЗВИТОК ERP В УКРАЇНІ


На сучасному етапі розвитку все більш популярними стають сучасні автоматизовані системи планування і управління ресурсами підприємства, так звані, ERP - системи, в чому виявляється їх актуальність.

Мета роботи полягає в тому, щоб визначити важливість і застосовність ERP - систем в діяльності українських підприємств.

Ідея ERP - систем полягає в тому, що програмне забезпечення для підтримки різних функцій підприємства повинне взаємодіяти один з одним. Так, система управління фінансами може видати витратний чек відразу, як тільки службовець, що працює з вантажною платформою, підтвердить прибуття товару.

Впровадження ERP - систем, є адекватною відповіддю на виклик часу. З позиції бізнесу ERP є інтегральним інструментом менеджменту, сприяючого досягненню стратегічних, тактичних або оперативних цілей організації бізнесу за рахунок ефективного управління (з точки зору зниження загальних витрат і задоволення кінцевих споживачів якістю продукту) матеріальним і супутнім йому інформаційним, фінансовими потоками. [1, с. 180]

ERP - система (англ. Enterprise Resource Planning System — система планерування ресурсів підприємства) — комп'ютерні системи, створені для обробки ділових операцій організації і для сприяння комплексному і оперативному (у режимі реального часу) плануванню, виробництву і обслуговуванню клієнтів. Мета системи — сприяння потокам інформації між всіма господарськими підрозділами (бізнесом-функціями) усередині підприємства і інформаційна підтримка зв'язків з іншими підприємствами. Побудована, як правило, на централізованій базі даних, ERP - система формує стандартизований єдиний інформаційний простір підприємства. [2, с. 30]

На різних вітчизняних підприємствах поняття ERP - система трактується по-різному. Для одних це управління відвантаженням готової продукції, для інших інтегроване управління всіма матеріальними і супутніми їм інформаційними і фінансовими потоками.

Абревіатура ERP прийшла на зміну двом іншим абревіатурам -- MRP (materials requirements planning - планування потреб в матеріалах) і MRP II (manufacturing resource planning - планування виробничих ресурсів). Останні два стандарти відносяться до раніших типів систем управління, які призначені для виробництв, орієнтованих на підтримку достатку матеріальних запасів і роботи автоматичних ліній. Виникнення MRP було обумовлене бажанням оптимізувати виробничі витрати, пов'язані із закупівлею, зберіганням матеріалів, запчастин і складальних вузлів, а також мати зручний інструментарій для планування і управління матеріальними запасами виробництва.

ERP - система включає наступні функції: планування продажів і операцій; управління попитом; головний календарний план виробництва; планування потреб в матеріалах; підсистема структур продуктів, формул; підсистема операцій із запасами; підсистема запланованих вступів по відкритих замовленнях; оперативне управління виконання плану виробництва; планування виробничих потужностей; контроль якості входу/виходу продукції; управління постачанням; планування ресурсів; інструментальне забезпечення; управління фінансами; моделювання; оцінка результатів діяльності [3,с. 53].

На сьогоднішній момент в Україні проходить активне впровадження ERP в діяльність підприємств. Компанія RBC Group оголосила про запуск в експлуатацію нової системи класу Business Intelligence в мережі супермаркетів «Амстор». Рішення створене на базі продукту Qlikview і повністю адаптоване під потреби замовника. За допомогою Qlikview в «Амсторі» планують добитися істотного приросту ефективності продажів. [4]

IT і бізнес консалтингова компанія ONTARGIT, партнер Microsoft, відновила тривалий комплексний проект по побудові системи управління компанії Winner Imports Ukraine на базі erp-системи Microsoft Dynamics AX. Мета проекту - створити централізовану інтегровану систему для продажу автомобілів, запчастин і післяпродажного обслуговування автомобілів. Майбутня система охоплюватиме всі логістичні і фінансові процеси компанії, операції з продажу, документообіг, планування, облік і розподіл витрат, бухгалтерський, управлінський і податковий облік, планування і розвиток персоналу, операційну і аналітичну звітність. [5]

За статистичними даними, використання систем подібного класу, дозволяє збільшити точність постачань на 16-28%, точність прогнозів на 25-80%, а загальна продуктивність підвищується на 10-16%. При цьому витрати на обслуговування ланцюжка постачань зменшуються на 25-50%. Дані вигоди дозволять вітчизняним підприємствам бути конкурентоспроможними в поточній ситуації, коли економіка переживає період реорганізації систем управління і розподільних процесів. [6]

Таким чином, можна зробити висновок про те, що ERP - системи на ринку українських підприємств використовується частіше, що приводить до підвищення ефективності їх діяльності.

Література:

1. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах. - К,: KHEУ, 2010, - 400 c.
   
2. Дэниел О`Лири «ERP-системы. Современное планирование и управление ресурсами предприятия, Москва, 2009, 258 с.
   
3. Балахонова И.В. Волчков С.А. Капитуров В.А. «Логистика. Интеграция процессов с помощью ERP-систем». Н.Новгород: ООО СМЦ «Приоритет». 2009, 464 с.
   
4. Перший український блог про ERP. - Режим доступу: ссылка скрытассылка скрыта
   
5. Перший український блог про ERP. - Режим доступу: ссылка скрыта
   
6. ссылка скрыта › ссылка скрыта
   

Журба А.П.

Науковий керівник: Шабельник Т.В., к.е.н., доцент


Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського


УДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ


В сучасних умовах розвитку соціально-економічних систем інформаційні технології проникають, практично, в кожну з сфер людської діяльності. Вони, надзвичайно швидко перетворившись у життєво важливий стимул розвитку світової економіки, дали можливість приватним особам, фірмам і співтовариствам, що займаються підприємницькою діяльністю, ефективніше і творчо розв’язувати економічні й соціальні проблеми. Надзвичайно актуальним є дослідження інформаційних технологій в національній і регіональній економіці України, оскільки вони є одним з вирішальних факторів соціально-економічного розвитку [4].

Проблеми, пов’язані з створенням, використанням, а також впливом інформаційних технологій на соціально-економічний розвиток, постійно перебувають в полі зору провідних вчених, зокрема, С.Й.Вовканича, В.М.Гейця, М.І.Долішнього, С.М.Злупка, Г.І.Калитича, Ю.М.Канигіна, Б.А.Малицького, В.С.Михалевича, С.І.Пирожкова, І.В.Сергієнка. Разом з тим, залишається нерозв’язаною низка проблем, пов’язаних з інформаційними технологіями регіонального розвитку, їх впливом на стан регіональної господарської системи.

Метою даної статі є дослідження впливу інформаційних технологій на регіональний розвиток, визначення напрямків його перспективного розвитку.

Виконання поставленої мети передбачає постановку таких завдань:

• виявити особливості формування єдиного інформаційного поля України;
  
• проаналізувати взаємозв’язки і взаємовпливи інформаційної економіки та інформаційних технологій;
  
• з’ясувати масштаби масового розповсюдження нелегального програмного забезпечення і обґрунтувати можливості його попередження.
  

Існування як єдиного інформаційного поля, так і інтенсифікація впровадження інформаційних технологій в усі сфери життєдіяльності населення вимагає наявності автоматизованих робочих місць для більшості наукових працівників на підприємствах, в установах та організаціях. На сьогоднішній день забезпеченість установ і організацій автоматизованими робочими місцями (АРМ) є досить низькою у порівнянні з забезпеченістю в розвинених країнах світу. В результаті аналізу виявлено, що забезпеченість засобами обчислювальної техніки суттєво диференціюються в розрізі регіонів, що обумовлено дією низки факторів, у тому числі готовністю територіальної суспільної системи “регіон” сприйняти інновації, а молоді до специфічного і складного навчання, спеціалізацією вузів, фінансовими ресурсами, можливістю працювати за отриманим фахом тощо. Аналогічне можна сказати про темпи і рівень розвитку українського сегменту глобальної мережі Internet [1].

Варто виділети три найголовніших напрями впливу розвитку інформаційних технологій на економіку регіону.

Перший напрям: створення логістичних ланцюгів по виробництву окремих видів продукції і окремих видів послуг. Розвиток і впровадження в усі сфери інформаційно-комп’ютерних технологій в певній мірі вплинув на сучасний стан логістики. Адже, реалізувати більшість логістичних концепцій і систем неможливо без використання комп’ютерів, локальних обчислювальних мереж, телекомунікаційних систем та інформаційно-програмного забезпечення.

Інформаційне забезпечення логістики потребує і відповідного програмного її забезпечення, яке б організовувало роботу всієї логістичної системи як єдиного цілого. За допомогою інформаційного забезпечення можна об'єднати через створення інфраструктури усіх підрозділів підприємства, що сприятиме підвищенню ефективності функціонування усього логістичного ланцюга. Адже, це дасть змогу кожному суб'єктові загального виробничого процесу швидко зв'язуватися з іншим суб'єктами. При цьому, комунікаційна система має охоплювати усіх постачальників і замовників даного підприємства [3].

Розвиток торговельних відносин за допомогою Інтернету дав поштовх для формування логістики в новому вигляді, тобто Інтернет-логістики або віртуальної логістики. Паралельно розвивається збутова Інтернет-логістика, яка прийшла на зміну логістиці обслуговування клієнта з урахуванням географічного розміщення торговельних точок. В більшості регіонів України значення логістичних інновацій ще належним чином не усвідомлено і не оцінено. Особливо це стосується сектора інформаційних послуг, аналізу загальних витрат і ризиків із використання інформаційних технологій. Адже, рівень організації та впровадження інформаційної логістики на підприємствах — це забезпечення їхньої конкурентоспроможності не лише в межах регіону, а в цілому по Україні [2].

Другий напрям: формування електронної (мережевої) економіки. Принципи електронної економіки дають підприємствам регіону можливість: перенести внутрішню систему автоматизованої обробки заявок споживачів і систему формування замовлень у постачальників у зовнішню Інтернет-систему заявок і замовлень; скоротити час надходження платежів і виконання замовлень; зменшити обсяги запасів на складах; зменшити витрати на рекламні та маркетингові заходи, пошук клієнтів, а також на інформаційне обслуговування споживачів; оптимізувати процеси товарного руху в середині підприємства; одержувати інформацію про поточні ресурси підприємства. Очікується, що розвиток ринку електронної комерції забезпечить: доступ до експортного ринку; швидке реагування на зміни ринку; робочі місця для кваліфікованої робочої сили; доступ до інвестиційного західного капіталу; зростання податкових надходжень від застосування електронних платежів.

Все вищенаведене забезпечуватиме і сприятиме розвитку економіки кожного регіону і держави в цілому. Для цього ще потрібно ввести масштабне використання систем електронних платежів в Internet, належним чином розвивати електронний маркетинг і рекламу, законодавчо врегулювати електронну комерцію, а найголовніше, забезпечити захист комерційної інформації при передаванні її мережею.

Третій напрям: удосконалення існуючих в регіоні технологій виробництва. Зарубіжний та вже й вітчизняний досвід показують, що удосконалення технологій виробництва на основі використанням інформаційних технологій сприяють розвитку економіки регіону.

Економічна безпека – один з основних аспектів, на який необхідно звертати увагу при масовому впровадженні регіональних інформаційних технологій. Адже, тісна інтеграція економічної діяльності з новими інформаційними технологіями в регіоні приводить до зростання залежності від них. В результаті це може становити велику небезпеку у вигляді нових видів електронної злочинності, комп’ютерних вірусів або монопольного положення іноземних компаній на ринку інформаційно-технологічних послуг. Так, за оцінками експертів, щорічні втрати від вірусних атак в Україні складають 0,8-1 млрд. грн. Розвиток сучасних комп’ютерних технологій, інтенсифікація їх застосування у всіх сферах життєдіяльності населення супроводжується активізацією розвитку програмного забезпечення (ПЗ). Без досягнень у цій площині неможливий подальший прогрес. Україна відноситься до держав, в яких спостерігається масове розповсюдження нелегального ПЗ.

Проблему використання нелегального ПЗ в Україні на даному етапі неможливо розв’язати без вирішення проблем наявності адаптованого під внутрішній ринок ПЗ та розробки достатньої кількості україномовного ПЗ. Кошти на розробку альтернативної оперативної системи Linux можна отримати частково за рахунок спеціального банківського кредиту фірмам розробникам, який буде повертатись ними через якийсь визначений час за рахунок продаж в подальшому цієї операційної системи комерційним фірмам України.

Слід розглянути можливість залучення для реалізації цих цілей кредитів комерційних банків та Європейського банку реконструкції і розвитку. Такі кредити пом’якшать недостатність коштів на розв’язання проблеми боротьби з розповсюдженням нелегального ПЗ [3].

Висновки:

1. 
   У порівнянні з розвиненими країнами світу темпи розвитку українського сегменту глобальної мережі Internet пригальмовуються, у зв’язку з дією низки таких факторів, як велика ціна за обладнання та висока вартість підключення до Internet, яка є вищою за середньоєвропейські ціни, дуже велика ціна прокладення мереж у віддалені райони та висока вартість обслуговування таких мереж.
   
2. Виявлено взаємовплив інформаційної економіки та інформаційних технологій. На конкретних прикладах доведено покращення та полегшення ведення господарства в регіонах за допомогою регіональних інформаційних технологій та окреслено їх роль в становленні інформаційного суспільства.
   
3. Обґрунтовано, що економічна безпека регіону – один з основних аспектів, на який необхідно звертати увагу при масовому впровадженні інформаційних технологій в господарство регіону.
   

Література:

1. 
   Гужва В. М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2004. — 400 с.
   
2. Семенченко А.І. Методи гарантованої обробки інформації в задачах оцінки стану та розвитку сфери інформаційно-комунікаційних технологій. – Наук. думка, 1999.
   
3. Шевчук А.В. Інформаційні технології регіонального розвитку // Регіональна політика та механізми її реалізації / За ред. М.І.Долішнього. - К.: Наукова думка, 2003.
   
4. Information Technologies for the Control Money – laundering. Washington, Government Printing Office. –2009. – Sept.6
   

Калініна А. І.

Науковий керівник: Спіцина Н.М., к.е.н., доцент


Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського


ВПРОВАДЖЕННЯ CRM-СИСТЕМИ


Успіх компанії в умовах зростаючої конкуренції багато в чому визначається тим, наскільки точно і своєчасно вона здатна визначити потреби і індивідуальні переваги кожного зі своїх клієнтів, запропонувавши продукт або послугу на вищому, ніж конкуренти, рівні. Зберегти свої позиції на ринку і отримати додатковий прибуток допомагають сучасні технології управління взаєминами із замовниками – CRM (Customer Relationships Management). Нова технологія управління взаєминами з клієнтами дозволяє істотно поліпшити сервіс і вчасно запропонувати ринку продукт, що зажадався.

В центрі уваги знаходяться саме клієнти компанії, а не бізнес-процеси. Використання CRM-системи дозволяє компанії отримувати максимум можливої інформації про своїх клієнтів і їх потреби, а також виходячи з аналізу цих даних будувати організаційну стратегію, що стосується всіх аспектів діяльності:

• виробництва;
  
• маркетингу;
  
• реклами;
  
• продаж;
  
• обслуговування і ін.
  

CRM-система - корпоративний автоматичний органайзер, який завжди підкаже, що і коли запропонувати клієнтові. CRM дозволяє відстежувати історію розвитку взаємин компанії з її замовниками через різні канали (телефон, факс, веб-сайт, електронна пошта, особистий візит і ін.), координувати багатобічні зв'язки з постійними клієнтами і централізовано управляти продажами і орієнтованим для клієнта маркетингом, у тому числі через інтернет. Через такі системи можна організувати зворотний зв'язок клієнта зі всією компанією.

В цілому CRM-система - це набір додатків, що дозволяють збирати і зберігати інформацію про клієнтів, аналізувати її і робити певні виводи, експортувати в інші застосування або просто надавати цю інформацію співробітникам в зручному вигляді.

Завдання CRM - отримувати на базі нагромаджуваних даних інформацію, яку можна використовувати безпосередньо для підвищення прибутковості і ефективності ведення бізнесу, формуючи на базі цих даних нові і додаткові послуги для різних груп споживачів.

Фактично використання CRM дозволяє продавати клієнтові більше товарів і послуг, грунтуючись на знанні того, чого він насправді хоче. Причому клієнт може навіть не усвідомлювати своїх потреб до тих пір, поки йому не буде запропонована можливість їх задовольнити.

Отримувана в результаті використання CRM-систем інформація впливає не лише на поведінку компанії в цілому, але і на її окремі підрозділи (аж до конкретного працівника). Ідея CRM дуже проста: це щось подібне до корпоративного органайзера (планувальника) з функціями автоматичного аналізу інформації, який вчасно нагадує про заплановані події або необхідні дії, регулює взаємодію співробітників компанії з клієнтами і дозволяє контролювати їх роботу, тобто автоматизує процес взаємин компанії із замовниками і потенційними клієнтами.

У CRM-системах враховується не лише особиста інформація про клієнта (вік, сімейний стан, професія, рівень доходів, місце проживання і ін.), але і відомості, що відносяться до взаємодії клієнта з компанією (мета - покупка, здобуття інформації або інше; при покупці - опис придбаного товару, ціна, кількість, вигляд оплати і ін.). Причому всі ці дані оновлюються при кожному контакті компанії з клієнтом.

Система дозволяє отримувати інформацію як по окремому клієнтові, так і по цільовій групі (якщо для співробітника відділу продажів цікава інформація про певного клієнта, то для відділу маркетингу важливі звідні відомості по групи замовників).

Наприклад, CRM-система на основі екстраполяції історичних даних може визначити, який товар переважно запропонувати конкретному клієнтові, а якщо клієнт - постійний покупець, вона нагадає, що йому вважається знижка.

Скористатися інформацією, що надається, CRM-системою, можуть не лише співробітники компанії, але і самі клієнти. Так, завдяки використанню CRM-системі клієнт, що вперше звернувся в компанію, може без допомоги співробітників організації підібрати необхідний йому продукт, відповідний заданим параметрам, в режимі реального часу через інтернет: ці дані автоматично імпортуються з тієї частини ERP-системи, яка відповідає за облік виробленої продукції.

Таким чином, впровадження CRM – систем, є позитивним чинником, розвиток якого сприяє вирішенню проблем по передачі інформації, що є актуальним на сьогоднішній день.


Манюкова А. Д., Стукалова І. І.

науковий керівник: Шабельник Т. В., к.е.н., доцент


Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського


Інформаційні системи в менеджменті: актуальні проблеми впровадження


Сьогодні не можливий якісний менеджмент без комп’ютерних знань, без використання новітнього програмного забезпечення та корисної інформації, яку пропонує віртуальний простір для справи менеджменту. В Україні складно знайти підприємство, на якому б у тій чи в іншій мірі не застосовувалися інформаційні системи (ІС) управління господарською діяльністю. Проте, як правило, комп'ютеризація охоплює лише окремі сфери управління.

Метою даної роботи є здійснення характеристики існуючого на українському ринку програмного забезпечення, а також виявлення проблемних питань впровадження інформаційних систем на вітчизняних підприємствах.

Відповідно до розміру підприємства системи управління умовно можна поділити на два великих класи. Великі системи, які сьогодні найповніше відповідають вимогам стандарту ERP ("BAAN", "Oracle Applications", "R/3" тощо). Це в основному великі інтегровані комплекси ERP-класу, які окрім інструментів управління виробництвом можуть утримувати ще й модулі, що суттєво розширюють рамки традиційної ERP-системи: CRM, ASP, OLAP. Дані системи потребують значних фінансових та людських ресурсів для впровадження та експлуатації. Оскільки не кожне підприємство має достатньо ресурсів для впровадження таких систем, то використовуються середні системи ("1С:Підприємство 8.0", "Парус", "Флагман" тощо), що наближені до стандарту ERP і включають різноманітні засоби для комп'ютеризації бухгалтерського обліку, управління персоналом, організації документообігу, комп'ютеризації складського обліку, фінансового аналізу, бізнес-планування, технологічної підтримки виробництва тощо [1].

Для того, щоб забезпечити ефективне управління, ІС повинні відповідати певним вимогам. Визначають наступні основні характеристики ІС:

– масштабність. ІС повинна функціонувати на масштабній програмно-апаратній платформі (сервери, операційні оболонки, системи комунікації);

– багатоплатформне обслуговування. Подібність схем екрана, елементів меню та діалогової інформації, що надається користувачеві різними платформами; інтегрованість з операційним середовищем тощо;

– можливість роботи в мережах, до яких входять комп’ютери, що працюють під управлінням різних операційних систем або побудовані на різних обчислювальних платформах. При цьому має бути забезпечена взаємодія всіх робочих обчислювальних платформ і операційних систем;

– розподілені обчислення – це один із видів роботи в клієнт-серверній архітектурі, коли дані, що надходять з клієнтських машин чи запити розподіляються поміж кількома машинами, наприклад між кількома серверами, що збільшує пропускну здатність для користувача і дає можливість виконання багатьох завдань. Це сприяє максимальному використанню обчислювальних ресурсів, зниженню витрат і підвищенню ефективності системи [2].

Отже, якщо ІС не відповідає зазначеним вимогам, то її впровадження не принесе очікуваного ефекту: комп’ютеризованими будуть лише окремі ділянки управління, без взаємозв’язку та взаємообумовленості.

Перед здійсненням комп’ютеризації управління необхідно звернути увагу на ряд проблемних аспектів, які при правильному застосуванні можуть звести ризик невдалого впровадження до мінімуму, а саме:

– необхідно переконатися у правильній організації проекту, тобто правильно вибрати штатного керівника проекту з впровадження системи. Повинні бути чітко визначені і відображені в документах функції, обов’язки, а також сфера компетенції кожного із групи фахівців, що працюють над проектом. Обов’язковий докладний план роботи, розбитий на етапи, зі строками виконання конкретних завдань;

– перш ніж перейти до впровадження системи, необхідно проаналізувати існуючі бізнес-процеси. Для цього необхідно докладно описати методи ведення господарської діяльності (при необхідності – змінити їх так, щоб вони забезпечували більш ефективну роботу й інтеграцію в нову систему);

– створення необхідної технічної інфраструктури. Варто провести оцінку наявної інфраструктури, повинна бути визначена роль відділу інформаційних систем і те, яким змінам він піддається в новому середовищі;

– система повинна відповідати потребам всіх користувачів. Для цього необхідно документально зафіксувати потреби бізнесу. Отримані документи потім використовуються, щоб переконатися, що реалізовані функції відповідають потребам;

– зміни в організації управління варто проводити відповідно до потреб співробітників. Проводити зміни треба поступово, не забуваючи про те, що за один раз люди здатні освоїти обмежену кількість інформації. План навчання повинен бути розроблений так, щоб користувачі не просто навчилися вводити дані в систему, але й зрозуміли, як зміниться характер їхньої роботи.

Таким чином, використання інформаційних систем управління робить будь-яке підприємство більш конкурентоспроможним за рахунок підвищення його керованості й адаптивності до змін ринкової кон’юнктури. Побудова ІС управління на підприємствах з урахуванням їх основних характеристик (масштабність, багатоплатформне обчислювання, розподілені обчислення, робота в неоднорідному обчислювальному середовищі) буде залежати від розміру та специфіки діяльності підприємства.

Література:

1. Глівенко С.В. Інформаційні системи в менеджменті [Текст] : навч. посіб. / С.В. Глівенко , Є.В. Лапін, О.О. Павленко – Суми: ВТД "Університетська книга" – 2005. - 407 с.

2. Корпоративные системы. Справочник "Системы автоматизации в Украине. Бизнес-приложения - 36 КИС, 23 СЭД, 19 CRM". - 2-е изд., объед. и доп. - К.: ООО "Декабрь", 2006. - 112 с.


Савченко О.Є.

Науковий керівник: Палагута К.О., к.е.н, доцент


Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського


ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОНОМІКИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ


В умовах трансформації господарської системи обмін інформацією припускає формування такого інформаційного простору, у якому складаються нові форми з'єднання факторів, якісно відмінні від раніше існуючих у вітчизняній економіці. Необхідність уточнення теоретичних основ економіки з урахуванням розвитку інформаційного фактору пов'язана, з однієї сторони із розвитком комунікаційних технологій, що обумовлюють зміни інституціональних і організаційних взаємодій у суспільстві, з іншої – фундаментальні положення економічної теорії недостатньо враховують просторово-часові зміни інформації як трансакційного фактору діяльності [1].

Сучасна економічна теорія має потребу в дослідженнях змін, що відбуваються у господарських системах усіх рівнів під впливом підвищення інтенсивності та розширення масштабів інформаційних взаємодій.

У ряді галузей економіки спостерігаються революційні зміни, пов'язані із впровадженням засобів інформаційного обміну, внаслідок чого частина відтворювального процесу переноситься у мережне середовище. З'являються нові ринкові інститути такі, як мережна економіка, глобальний електронний ринок, мережні організації тощо. Середовищем комунікацій учасників інформаційного обміну стає інформаційно-економічний простір. Його технологічним базисом є інноваційні комунікативні технології й комп'ютерні мережі, що грають все більшу роль в інтенсифікації відтворювального процесу, особливо тієї його частини, яка заснована на інформаційних взаємодіях його суб'єктів [2]. На нашу думку, формування та розвиток інформаційного простору стає важливим фактором підвищення ефективності функціонування економічної системи.

Звідси виникає новий об'єкт дослідження економічної науки – інформаційно-економічний простір як макроекономічне явище та підсистема народного господарства. Актуальність дослідження визначається відсутністю достатньої теоретико-методологічної бази аналізу та регулювання такого простору не тільки у нашій країні, але й у світі. Інституціональна специфіка інформаційного простору виражається у нормах і правилах, обумовлених особливостями ринків, їхніх суб'єктів і об'єктів [2].

Підвищення ефективності взаємодії суб'єктів різних сфер, сегментів і секторів економіки припускають обмін адекватною інформацією для ринкової координації їхньої діяльності. Об'єктивний процес перетворення інформації в один із провідних ресурсів і факторів сучасного виробництва приводить до необхідності якісної зміни форм і методів роботи з нею. Для підвищення ефективності процесів генерації, обробки, передачі та використання суспільно значимої інформації необхідно забезпечити можливість її циркуляції між учасниками інформаційного обміну з мінімальними тимчасовими, технічними, та головне, грошовими витратами [3].

Необхідність переносу частини інформаційних взаємодій до електронного середовища також дозволяє значно підвищити інтенсивність і швидкість комунікацій при істотному зниженні їхньої вартості. Логічне продовження перерахованих процесів – формування єдиного середовища реалізації інформаційних взаємодій усього суспільства. Таким середовищем сьогодні є інформаційно-економічний простір, представлений як нове макроекономічне явище та підсистема народного господарства. Суб'єктами цього простору стають усі економічні агенти та споживачі суспільно значимої інформації, цільові ринки, мережні інститути, мережна телекомунікаційна інфраструктура, органи державної влади. Як макроекономічне явище інформаційно-економічний простір має певні якісні та кількісні характеристики, які вимагають державного керування та регулювання відповідно до своєї специфіки.

Змини, які відбуваються при переході до інформаційного суспільства, охоплюють всі елементи структури економіки та суспільства у цілому. Їхньою першоосновою стало протиріччя між швидко зростаючим обсягом інформаційних потреб суспільства та відставанням ефективності економіки, нездатної їх задовольнити. Це приводить до змін у технологічній, відтворювальній, інституціональній, галузевій і територіальній структурах економіки, системі відносин власності, формах організації виробництва і його інфраструктурі тощо.

У сучасних умовах інформація виступає не тільки необхідним ресурсом і фактором виробництва, але й неодмінною умовою поновлення відтворювального процесу, що залежить від інформаційного забезпечення. Інформаційний ресурс здатний значно підвищити ефективність функціонування економічної системи без помітного збільшення споживання праці, землі та капіталу. Розвиток інформаційного суспільства та інформаційно-економічного простору супроводжується модернізацією існуючих і створенням нових ринкових інститутів. Найбільш значимими новими мережними інститутами є глобальна мережна економіка, електронна комерція, мережні організації та мережний механізм координації. Нові інститути мають істотну організаційну специфіку, що вимагає серйозного наукового осмислення та подальших глибоких досліджень.

Литература:

1. Иншаков О.В. «Ядро развития» в контексте новой теории факторов производства / О.В. Иншаков // Экономическая наука современной России. - 2003. - № 1. - С.17.

2. Калинина А.Э. Прикладные аспекты развития информационного пространства региона / А. Э. Калинина // Фундаментальные исследования. – 2006. – № 6 – С. 86-89.

3. Бугорский В.Н. Сетевая экономика / В.Н.Бугорский / - М.: Экономика, 2008. - 241 с.