Програма Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2016 року м. Київ
| Вид материала | Документы |
- Використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, 96kb.
- Програма навчального модуля 3 Робоча програма, 2385.1kb.
- Про хід виконання програми охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів, 73.51kb.
- Робоча навчальна програма з раціонального використання та відтворення водних ресурсів, 401.96kb.
- Раціональне використання І охорона природних ресурсів удк 504. 3 (477. 81) Гурський, 105.37kb.
- Регіональна програма інноваційного розвитку на період до 2016 року Чернівці 2011, 497.1kb.
- Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання, 1173.46kb.
- Основні етапи реалізації основних напрямів державної політики України у галузі охорони, 207.25kb.
- Про Науково-технічну раду Міністерства екології та природних ресурсів України, 47.86kb.
- Програма щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини в Херсонській області на період, 613.43kb.
| | ПРОЕКТ |
Програма
Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2016 року
м. Київ
2011 рік
Розроблено Програму “Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2016 року” та погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області
Програму сформовано на основі даних і матеріалів, наданих :
- Міністерством охорони навколишнього природного середовища України;
- Державною екологічною інспекцією;
- Головним управлінням статистики у Київській області;
- Головним управлінням житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації;
- Інстмитутом зоології ім.. І.І. Шмальгаузена НАН України;
- Інститутом агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України;
- Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем;
- Районними державними адміністраціями та міськвиконкомами міст обласного значення Київської області.
ЗМІСТ
стор.
| | ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ | 4 |
| | ВСТУП | 5 |
| 1. | ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ І ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ | 7 |
| 1.1. | Соціально-економічна та екологічна характеристика області | 7 |
| 1.2. | Основні екологічні проблеми області | 14 |
| 1.3. | Обґрунтування основних напрямів охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів | 17 |
| 2. | АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ОБЛАСТІ ТА ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЙОГО ЗМЕНШЕННЯ | 18 |
| 2.1. | Атмосферне повітря | 18 |
| 2.2. | Водні ресурси | 24 |
| 2.3. | Земельні ресурси і ґрунти | 31 |
| 2.4. | Лісові ресурси | 38 |
| 2.5. | Біологічне різноманіття та заповідні території | 40 |
| 2.6. | Тверді побутові відходи | 46 |
| 2.7. | Радіаційне забруднення | 52 |
| 2.8. | Природно-техногенна (екологічна) безпека | 53 |
| 3. | ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ТА РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ОБЛАСТІ | 56 |
| 3.1. | Інформаційне забезпечення | 60 |
| 3.2. | Організаційне забезпечення | 63 |
| 3.3. | Фінансово-економічне забезпечення | 66 |
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Програма охорони навколишнього природного середовища в Київський області до 2016 року – це система принципів, пріоритетних напрямків та конкретних заходів у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Мета Програми – поліпшення екологічного стану довкілля шляхом забезпечення охорони, раціонального використання і відтворення природних ресурсів; досягнення гармонійної взаємодії громади і навколишнього середовища за умов активізації економічних процесів, розвитку виробничого комплексу та інфраструктури населених пунктів.
Завдання Програми – спрямування дій органів державної влади, органів самоврядування та їх виконавчих органів, організацій, установ та підприємств області всіх форм власності на реалізацію пріоритетних напрямів діяльності у сфері ефективного природокористування, дотримання вимог екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.
Об’єкти, на які спрямована дія Програми:
- навколишнє середовище регіону в цілому;
- окремі природні компоненти довкілля (атмосферне повітря, підземні і поверхневі води, земельні ресурси і надра, ліси тощо);
- окремі природні об’єкти та території (об’єкти природно-заповідного фонду тощо);
- екологічні аспекти виробничої діяльності підприємств різних галузей, муніципальної інфраструктури населених пунктів і, в цілому, життєдіяльності населення.
Суб’єкти Програми:
- органи місцевого самоврядування і державної влади, установи управління і фінансового забезпечення життєдіяльності регіону;
- місцеві громади та, зокрема, громадяни, які проживають в області;
- підприємства всіх форм власності, що здійснюють виробничу діяльність та надають послуги у різних галузях на території області.
Програмою визначається єдина політика в галузі охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування, що повинна реалізовуватися через відповідні місцеві програми та галузеві плани дій.
ВСТУП
Загострення соціальних, економічних та екологічних проблем обумовлює актуальність впровадження в області принципів та засад сталого розвитку. Сталим є розвиток, який задовольняє потреби сучасності, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти їх потреби. Пріоритетним напрямом сталого розвитку області є забезпечення гармонійних суспільних відносин, а також екологічно врівноваженого i збалансованого співіснування людей в умовах повноцінного навколишнього природного середовища.
Першочергова увага до охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності населення – невід’ємна умова сталого розвитку регіону і, в цілому, країни. Саме тому на території області повинна здійснюватися політика, спрямована на досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, на охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Соціально – економічний розвиток області тісно і нерозривно пов’язаний з екологічним станом довкілля, наявністю екологічних проблем та ризиків у регіоні.
Значною мірою стан довкілля в області обумовлюється методами ведення сільського та лісового господарства, впливом підприємств у таких розвинених галузях промисловості, як хімічна та машинобудівна, впливом об’єктів муніципальної інфраструктури населених пунктів.
У зв’язку з цим, метою розробки Програми «Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2016 року» є зменшення забруднення навколишнього природного середовища, забезпечення раціонального використання та відтворення природних ресурсів області, збереження здоров’я населення.
Основним завданням розробки Програми „Охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів Київської області на період до 2016 року” є аналіз стану довкілля Київської області, визначення основних чинників забруднення навколишнього природного середовища, першочергових заходів охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки.
Оцінка стану довкілля в області свідчить, що практично немає природних компонентів екосистеми, які б не зазнавали постійного негативного антропогенного впливу.
Аналіз загального стану навколишнього природного середовища в Київській області показує, що з одного боку, екологічна ситуація в області загалом задовільна, екологічні показники життєдіяльності кращі, ніж в більшості інших регіонів країни і значно кращі, ніж в середньому по Україні. З іншого боку, можна зазначити, що в області наявні екологічні ризики і проблеми щодо стану повітряного басейну, поверхневих водних об’єктів та підземних вод, земель та лісів. Рівень забруднень навколишнього середовища в області не є об’єктивно обумовленим, а наявні екологічні ризики і проблеми, при умові ефективної і цілеспрямованої роботи в цьому напрямі, можуть бути суттєво зменшені.
Серед екологічних проблем області, які підлягають вирішенню в перспективі, треба виділити:
- забруднення водного басейну недостатньо очищеними каналізаційними стоками, а також в результаті забруднення відходами та сміттям прибережних територій (смуг);
- наявність на території певної кількості непридатних і заборонених до застосування пестицидів, умови зберігання яких створюють загрозу для довкілля та здоров’я людей;
- відсутність ефективно діючих схем очищення населених пунктів від відходів;
- забруднення території (земель, лісів) різними промисловими та побутовими відходами;
- недостатні обсяги утилізації відходів, відсутність обладнаних належним чином полігонів для захоронення відходів;
- незадовільний стан зеленого господарства в населених пунктах;
- незадовільний стан лісозахисних насаджень, в т.ч. в водоохоронних зонах;
- забруднення атмосферного повітря.
Перешкодами якісної реалізації державної екологічної політики на обласному рівні є:
- недостатнє інформаційне забезпечення при управлінні навколишнім середовищем;
- недостатнє фінансове забезпечення реалізації природоохоронних заходів;
- недоліки у місцевій нормативній базі щодо реалізації екологічної політики та застосування стимулів природоохоронної діяльності;
- недостатньо ефективна робота із громадськістю (відсутність систематичних і послідовних дій по формуванню громадської думки та пропаганди дбайливого ставлення до природи, недоліки у врахуванні громадської думки та пропозицій мешканців при прийнятті управлінських рішень);
- недостатня екологічна освіченість населення.
Необхідність вирішення всіх цих проблем має бути передбачена у подальших діях органів державної влади та місцевого самоврядування спрямованих на формування та реалізацію обласної екологічної політики.
Стан довкілля обумовлюється впливом на нього усіх суб’єктів природокористування. Відповідно, інтегрований еколого - економічний ефект природоохоронних заходів в області залежить від послідовності і результативності дій усіх суб’єктів господарської діяльності, а також від ефективності системи управління в цій сфері.
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ І ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
1.1 Соціально-економічна та екологічна характеристика області
Київська область, як адміністративно-територіальна одиниця, в складі України утворилась 27 лютого 1932 року. Вона розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. Київщина займає площу 28,1 тис.км² (без м.Києва), що становить 4,7 % площі України (з м.Києвом – 28,9 тис.км²). Центром Київської області є столиця України місто Київ. В адміністративному відношенні область поділяється на 25 районів, 13 міст обласного підпорядкування, 30 міст районного підпорядкування (селища міського типу), 605 сільських рад та 1126 сільських населених пунктів. Чисельність населення на 1 січня 2011 року складала 1717,7 тис. осіб, у тому числі міського – 1053,6 тис. осіб та сільського – 664,1 тис. осіб.
Рельєф Київської області рівнинний із загальним похилом до долини Дніпра. Північна частина області лежить в межах Поліської низовини. На сході в межах області – частина Придніпровської низовини. Найбільш підвищені й розчленовані південна та південно-західна частини, зайняті Придніпровською височиною (висота біля 273 м над рівнем моря). Грунтовий покрив Київської області досить різноманітний. Найпоширенішими є черноземи, площа яких становить близько 50% площі орних земель регіону. Ступінь розораності території перевищує 60%. Загальна площа лісового фонду Київської області становить близько 746 тис.га. Для північної частини області характерні масиви хвойних і мішаних лісів, південна частина значною мірою розорана, на тих ділянках, які не зазнали сильного антропогенного впливу, переважають широколистяні ліси. Тваринний світ Київщини дуже різноманітний. Багатство видового складу пов’язане з тим, що область розташована на межі двох природних зон: північна частина розташована в зоні Полісся, південь області лежить у лісостеповій зоні. Природне середовище території Київщини протягом історичного часу відзначалося сприятливими грунтово-кліматичними умовами.
Клімат – помірно континентальний, м’який з достатньою кількістю вологи. У 2010 році по області середня багаторічна температура повітря становила у січні -3,5 °С, липні – + 20,3 °С.
Середня річна кількість опадів у 2010 році – 560 мм, норма – 593 мм.
Річки Київщини належать, переважно, до басейну Дніпра. По її території протікає 177 річок, довжина яких більше 10 км. Дніпро тече територією області в межах 246 км, його притоки – Прип’ять, Тетерів, Ірпінь, Рось, Десна і Трубіж. Природний режим річок значною мірою змінений, що пов’язано з їх зарегульованістю, наявністю великої кількості ставків і водосховищ. На території області розташовано 55 водосховищ, у тому числі й більша частина Київського та Канівського, понад 2000 ставків та близько 750 невеликих озер.
На Київщині проводиться розробка, в основному, будівельних мінеральних матеріалів: граніту, гнейсів, каоліну, глини, кварцового піску. Є невеликі поклади торфу.
В області є джерела мінеральних радонових вод (м.Миронівка, м.Біла Церква), Броварське родовище мінеральних рідкісних підземних вод.
Динаміка основних показників техногенного навантаження на навколишнє природне середовище та витрат на природоохоронні заходи, що наведена нижче, свідчить про погіршення екологічної безпеки природного довкілля, як життєво важливого середовища для існування людини та складової частини національної безпеки країни.
Таблиця 1
| | 2000 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 |
| Викиди забруднюючих речовин у повітря, тис.т | 167,5 | 170,1 | 201,9 | 251,4 | 289,8 | 266,7 | 269,0 |
| Викиди діоксиду вуглецю, тис.т | … | 6287,2 | 7393,5 | 9687,7 | 11174,8 | 10211,3 | 10776,8 |
| Скидання забруднених зворотних вод у поверхневі водні об’єкти, млн.м³ | 20 | 19 | 16 | 32 | 30 | 29 | 14 |
| Їхня частка у загальному водовідведенні, % | 2,0 | 2,6 | 2,1 | 4,1 | 3,8 | 3,7 | 1,7 |
| Утворення відходів I–IV класів небезпеки, т | … | … | … | … | … | … | 2932131 |
| у тому числі I–III класів небезпеки | 638 | 9103 | 8816 | 7443 | 8989 | 3291 | 7101 |
| Частка відходів, розміщених у спеціально відведених місцях чи об’єктах, усього, % | … | … | … | … | … | … | 58,4 |
| у тому числі I–III класів небезпеки | 3,0 | 1669,3 | 1728,1 | 4,3 | 4,3 | 1,2 | 99,2 |
| Витрати на охорону навколишнього природного середовища, млн.грн. | 50,6 | 129,8 | 150,9 | 206,9 | 257,8 | 229,0 | 292,8 |
У комплексі заходів, спрямованих на охорону довкілля, виділяється кілька напрямів, серед яких охорона повітряного басейну, водних ресурсів, збереження грунтів, лісового фонду.
Протягом 2010р. в атмосферу надійшло 269,0 тис.т забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення (без урахування викидів діоксиду вуглецю), що на 2,3 тис.т або на 0,9% більше, ніж за 2009р. У розрахунку на 1 км² території області припадає 9,6 т викинутих в атмосферу забруднюючих речовин, а на одну особу 156 кг.
У сумарній кількості забруднюючих речовин викиди метану та оксидук азоту, які належать до парникових газів, становили відповідно 15,1 та 0,3 тис.т. Крім того, у атмосферу в 2010р. стаціонарними та пересувними джерелами було викинуто 10,8 млн.т діоксиду вуглецю, який впливає на зміну клімату.
Близько 40% небезпечних речовин, що потрапили у повітря, припадало на стаціонарні джерела забруднення промислових підприємств. Від них в атмосферу надійшло 106,8 тис.т забруднюючих речовин (без урахування викидів діоксиду вуглецю), що на 5,0 тис.т або на 4,9% більше, ніж за 2009р. Із загальної кількості шкідливих викидів, викиди речовин, що належать до парникових газів, зокрема метан, оксид азоту, становили відповідно 14,5 тис.т (на 18,0% більше) та 0,2 тис.т (на 17,4% менше). Крім того, за 2010р. в атмосферу було викинуто 8348,8 тис.т діоксиду вуглецю, який також впливає на зміну клімату.
Структура викидів забруднюючих речовин в атмосферу
від стаціонарних джерел у 2010 році
У структурі викидів шкідливих речовин значну питому вагу займали діоксид та інші сполуки сірки – 47,0%, суспендовані тверді частинки – 18,0%, сполуки азоту – 15,2%, метан – 13,6%.
Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення у розрахунку на 1 км² території області склала 3,8 т небезпечних речовин, а на одну особу – 62 кг. Проте, в окремих районах ці показники значно перевищили середній рівень по області. Зокрема, у Обухівському районі обсяги викидів у розрахунку на 1 км² були більшими у 28,7 раза, а на одну особу – у 37,1 раза, Яготинському – відповідно у 2,9 та 4,1 раза. Підприємствами м.Обухів у розрахунку на 1 км² території було викинуто 41,3 т забруднюючих речовин, що перевищило середній показник по області у одинадцять разів.
Порівняно з попереднім роком збільшення викидів в атмосферу відмічалося у 12 районах області, але найсуттєвіше – у Тетіївському (на 65,8%) і Яготинському (на 62,5%) районах та м. Буча (на 53,3%).
Основними забруднювачами повітря області у 2010р. були підприємства – виробники електроенергії, газу та води (79% від загального обсягу), діяльності транспорту та зв’язку (15%) та підприємства переробної промисловості (4%).
Від роботи двигунів пересувних джерел забруднення у 2010р. в повітря надійшло 162,2 тис.т забруднюючих речовин, що на 2,7 тис.т (на 1,6%) менше, ніж у 2009 році.
Серед транспортних засобів за обсягом викидів лідирують автомобілі, на долю яких у 2010р. припало 91,5% (148,3 тис.т) усіх забруднень, що надійшли від пересувних джерел. Із загальної кількості викидів автотранспорту 81,3% (120,5 тис.т) становлять викиди автомобілів, що перебувають у приватній власності населення. Решта, 0,1 тис.т, або 0,1% викиди залізничного транспорту, 5,2 тис.т, або 3,2% – авіаційного та 8,5 тис.т, або 5,2% – виробничої техніки.
Основними токсичними інгредієнтами, якими забруднювалось повітря під час експлуатації транспортних засобів та виробничої техніки, були: оксид вуглецю (121,9 тис.т, або 75,2%), неметанові леткі органічні сполуки (19,4 тис.т, або 11,9%), діоксид азоту (16,8 тис.т, або 10,3%), сажа (1,8 тис.т, або 1,1%), діоксид сірки (1,7 тис.т, або 1,1%,). Решта викидів припало на оксид азоту, метан, бенз(а)пірен та аміак (0,6 тис.т, або 0,4%).
За даними Держводагентства у 2010р. в області нараховувалось 1215 підприємств, організацій та установ основних водокористувачів. Ними забрано 1036 млн.м³ свіжої води, що на 17 млн.м³ (на 1,7%) більше порівняно з 2009р., у т.ч. з поверхневих джерел – 988,0 млн.м³. При транспортуванні втрачено 1% (7,4 млн.м³) забраної води.
Водокористувачами в Київській області спожито 901,9 млн.м³ води, що на 16,5 млн.м³ (на 1,9%) більше порівняно з 2009р. Зокрема, на виробничі потреби підприємств у 2010р. припало 89,3% (805,7 млн.м³) всієї використаної води, на побутово-питні потреби – 5,1% (45,8 млн.м³), зрошення – 0,3% (3,1 млн.м³), ставково-рибне господарство – 4,7% (42,6 млн.м³), сільськогосподарське водопостачання – 0,1% (0,6 млн.м³) та інші потреби – 0,5% (4,1 млн.м³).
Збільшення використання води, в основному, відбулося за рахунок зростання її витрат на виробничі потреби (на 30,4 млн.м³, або на 3,9%). Водночас, зменшились обсяги використаної води на ставково-рибне господарство (на 11,5 млн.м³, або на 21,3%), сільськогосподарські потреби (на 1,1 млн.м³, або на 65,8%), зрошення (на 0,5 млн.м³, або на 14,7%), побутово-питні потреби (на 0,7 млн.м³, або на 1,4%).
Потреби промисловості задовольнялися також шляхом залучення води в оборотні і повторно-послідовні системи, частка яких у загальному обсязі використання води на виробництво склала 29%. За рахунок цього протягом 2010р. зекономлено 333,8 млн.м³ свіжої води.
Загальне водовідведення у 2010р. склало 809,9 млн.м³, що на 19,3 млн.м³ (на 2,4%) більше проти попереднього року.
Скидання забруднених стоків та безповоротний водозабір негативно впливають на водні ресурси. Протягом 2010р. у водойми скинуто 14,3 млн.м³ забруднених стоків, або 1,8% від загального водовідведення у поверхневі водні об'єкти, що на 15,0 млн.м³ (на 48,8%) менше, ніж у 2009р. Майже 1,5% забруднених зворотних вод (0,2 млн.м³) надійшли у водойми без будь-якого очищення, що на 6,3% (на 3,1 млн.м³) менше, ніж у 2009р. Решта 99% (14,1 млн.м³) надійшли у водойми недостатньо очищеними на очисних спорудах. Необхідно зазначити, що наявна потужність очисних споруд (164,1 млн.м³) дозволяла повністю очистити забруднені зворотні води.
Поряд з цим, у поверхневі водні об'єкти потрапило 35,0 млн.м³ (4,3%) нормативно очищених вод та 760,6 млн.м³ (93,9%) нормативно чистих вод без очищення.
Основними причинами скидання забруднених стоків у поверхневі водойми були нестача у більшості населених пунктів Київської області централізованого водовідведення, низька якість очищення зворотної води, незадовільний стан функціонуючих очисних споруд.
Значного техногенного навантаження у 2010р. зазнали поверхневі водні об’єкти Баришівського, Згурівського, Іванівського та Кагарлицького районів та м. Славутич (частка забруднених зворотних вод у загальному водовідведенні становила 100%), Вишгородського району та м. Васильків (98%), м. Бровари (89%), Фастівського (73%) та Васильківського (68%) районів.
На підприємствах області, які мають дозволи на розміщення відходів, протягом 2010р. утворилось 2932,1 тис.т відходів І–ІV класів небезпеки, переважна частина з яких (2925,0 тис.т, або 99,8% від загального обсягу) – це відходи ІV класу небезпеки. Із загальних обсягів утворених відходи І–ІII класів небезпеки складають 7,1 тис.т, що на 3,8 тис.т, або у 2,2 рази більше порівняно з 2009р.
Частка відходів, які були утилізовані, оброблені (перероблені), у загальному обсязі утворених у 2010р. склала 44,2%.
Станом на 1 січня 2011р. підприємства області мали дозволи на використання 345 спеціально відведених місць та об'єктів видалення відходів (їх проектний та залишковий об’єм складає 99,0 млн.м³ та 33,7 млн.м³ відповідно, площа – 3,7 млн.м² та 1,6 млн.м² відповідно), а також 13 установок для спалювання відходів, 36 – для утилізації та перероблення відходів та 1024 установки для зберігання відходів (контейнери, цистерни і т.п.) загальною потужністю 32,6 тис.т, 25,3 тис.т та 118,9 тис.т на рік відповідно.
У 2010р. вироблено продукції лісового господарства у фактичних цінах на суму 320,3 млн.грн., що на 38,1% більше, ніж у 2009р. Частка продукції лісозаготівель у загальних обсягах продукції лісового господарства становила 89,4%.
Із загальних обсягів заготовленої ліквідної деревини лісоматеріали круглі становили 572,3 тис.м³ (45% від загального обсягу), у т.ч. для виробництва пиломатеріалів і заготовок – 442,1 тис.м³, виробництва клеєної фанери і шпону – 21,0 тис.м³, будівництва – 51,8 тис.м³, виробництва целюлози і деревної маси – 27,3 тис.м³, а також дров'яна деревина для технологічних потреб – 357,8 тис.м³ (28% від загального обсягу) та дрова для опалення – 342,2 тис.м³ (27%).
У 2010р. лісогосподарськими підприємствами освоєно 92% розрахункової лісосіки, в рахунок якої від рубок головного користування (включаючи підготовчі роботи 2011р.) фактично заготовлено 497,7 тис.м³ ліквідної деревини, у тому числі за господарствами: хвойному – 337,0 тис.м³, твердолистяному – 86,2 тис.м³, м'яколистяному – 74,5 тис.м³.
Лісогосподарськими підприємствами проводилася заготівля продукції побічного лісового користування та лісових матеріалів. У 2010р. ними було заготовлено 8,0 тис.шт. новорічних ялинок, 368 т сіна.
Протягом 2010р. відтворення лісів проведено на 2945 га земель лісового фонду, що на 18,8% менше, ніж у 2009р., з них 2307 га – садіння і висівання лісу, 638 га – природне поновлення. У вкриті лісом землі переведено 2835 га лісових культур та ділянок з природним поновленням, що на 35,4% менше, ніж у 2009р.
Станом на 1 травня 2010р. залишок неочищених площ рубок складав 1,1 тис.га, що в 5,7 р.б., ніж у 2009р., а залишок невивезеної деревини, яка підлягала реалізації, збільшився на 26,0% і становив 59,7 тис.м³.
Внаслідок порушень лісового законодавства (631 випадок) було заподіяно шкоди лісовому господарству на суму 4047,1 тис.грн., знищено та пошкоджено 1,6 тис.м³ деревини (на 8,6% менше, ніж у 2009р.).
Протягом 2010р. в області зафіксовано 473 випадки лісових пожеж (на 62,5% менше, ніж у 2009р.). Площа лісу, пройдена пожежами, в цілому по області порівняно з 2009р. зменшилася на 68,2% і склала 192 га, а заподіяні ними збитки – на 27,9% і склали 913,9 тис.грн. Під час пожеж згоріло та пошкоджено 3,5 тис.м³ лісу на пні (у 2009р. – 23,8 тис.м³) загальною вартістю 618,6 тис.грн. (68% від загальної суми збитків). Частка лісових земель, що зазнали низових пожеж, склала 84,4%, або 162 га, верхових – 15,6%, або 30 га.
Впродовж 2010р. від пошкоджень шкідливими комахами, хворобами лісу, впливу несприятливих погодних умов та лісових пожеж загинуло 497 га лісових насаджень, що на 161 га більше проти 2009р. В лісах на площі 2382 га у 2010р. виявлено нові осередки шкідників і хвороб лісу, з них 18,1% припадає на осередки хвоєгризучих шкідників.
Виконання лісозахисних заходів зі знищення осередків шкідників та хвороб лісу проведено біологічними препаратами на площі 5033 га (15% площ лісу, пошкодженого на початок року). В результаті здійснення заходів та під впливом природних факторів ліквідовано осередків шкідників та хвороб лісу на площі 1883 га проти 3598 га у 2009р.
У той же час, на кінець 2010р. залишилося 34069 га лісу, пошкодженого шкідниками та хворобами (проти 48497 га у 2009р.). Із загальної ураженої площі лісу 30755 га пошкоджено хворобами, 2576 га – хвоєгризучими шкідниками, 30 га – листогризучими, 708 га – іншими шкідниками. Четверта частина площі лісу, ураженої шкідниками та хворобами (8243 га), потребує негайних заходів боротьби.
Дикі звірі і птахи є невід’ємною частиною навколишнього середовища. Для диких тварин, які перебувають у стані природної волі, ліс є основним помешканням, що обумовлює необхідність комплексного підходу до підвищення ефективності мисливства. Охороною, відтворенням, використанням диких тварин, їх обліком та впорядкуванням мисливських угідь займаються мисливські господарства.
На кінець 2010р. в мисливських угіддях Київської області чисельність копитних тварин становила 8898 голів, хутрових звірів – 13935 голів, пернатої дичини – 72409 голів. У 2010р. добуто (відстріляно) 868 голів копитних тварин, 1450 голів хутрових звірів, 8835 голів пернатої дичини.
Крім того, у мисливських господарствах області мешкали 20 зубрів, 259 лосів, 641 олень плямистий, 156 ланей, 424 білки, 890 бобрів, 217 єнотовидних собак, 237 норок вільних, 263 борсуки, 145 видр, 571 куниця, 131 тхір чорний, 10 рисей, 20 горностаїв, 350 фазанів, а також куріпки, тетеруки, гуси, лебеді, голуби.
Протягом 2010р. на охорону навколишнього природного середовища підприємствами, організаціями та установами було витрачено 292,8 млн.грн., з яких 82% (239,4 млн.грн.) – поточні витрати на охорону природи, пов’язані з експлуатацією і обслуговуванням засобів природоохоронного призначення, 18% (53,4 млн.грн.) – інвестиції в основний капітал, направлені на будівництво і реконструкцію природоохоронних об’єктів, придбання обладнання для реалізації заходів екологічного спрямування, у т.ч. 32% (17,0 млн.грн.) – витрати на капітальний ремонт природоохоронного обладнання. За рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів було освоєно 46,5% капітальних інвестицій і здійснено 36,8% поточних витрат, а основним джерелом фінансування витрат на охорону довкілля, як і в попередні роки, були власні кошти підприємств – відповідно 53,5% і 62,4%.