І. Л. Жук, О. М. Неживець господарське право

Вид материала

Содержание

Суб'єктами банкрутства
На попередньому засіданні господарський суд
Умови санації можуть бути такими
Основна мета банкрутства
Обмеження монополізму

Подобный материал:

1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 24

§1. Поняття і суб'єкти банкрутства

Проведення в Україні економічних перетворень, спрямованих на застосування ринкових принципів регулювання господарської діяльності, відродило в господарсько-правовій практиці інститут банкрутства, що гарантує одночасно захист економічних інтересів кредиторів, а також держави як загального регулятора ринку.

В умовах економічної кризи в Україні значна кількість підприємств не може здійснити розрахунки з державою і кредиторами. Таке становище підприємств у світовій практиці називається банкрутством.

Термін «банкрутство» походить від італійського bancarotta — «зламана огорожа». Під ним розуміють неспроможність або відмову юридичної чи фізичної особи платити кредиторам за своїми зобов'язаннями через відсутність грошей.

У 20-і роки в Українській РСР існував інститут банкрутства, але згодом, при радянській владі його ліквідували, тому що приватна власність на засоби виробництва не існувала, а борги державних або колективних підприємств держава часто списувала.

У світовій же практиці законодавство про банкрутство розвивалося за двома принципово різними напрямками.

Один з них базувався на принципах британської моделі, коли банкрутство розглядалося як спосіб повернення боргів кредиторам за рахунок основних, оборотних і всіх інших наявних засобів шляхом ліквідації боржника-банкрута.

Інший напрямок закладений в американській моделі. Основна мета її полягає в тому, щоб через санації реабілітувати компанію, відтворити її платоспроможність.

>>>304>>>

У сучасних умовах у законодавстві розвинутих країн простежується лінія на зближення й інтеграцію обох напрямків.

Правове регулювання банкрутства в Україні здійснюється згідно з Законом України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. з наступними змінами і доповненнями. Цей Закон встановлює умови і порядок поновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності — боржника або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задовільнення вимог кредиторів.

Суб'єктами банкрутства можуть бути юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, неспроможність яких вчасно виконати свої зобов'язання встановлена арбітражним судом. Тобто суд після звернення кредиторів повинен визначати факт неможливості господарюючого суб'єкта, сплатити борги, і тільки після використання всіх установлених законодавством засобів, із зіставленням розмірів боргів з вартістю майна боржника, інших його активів у ліквідній формі, вивчення реальних термінів можливості задоволення вимог кредиторів, суд може визначати боржника банкрутом.

На основі викладеного поняття банкрутство можна визначити як визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

§ 2. Провадження в справах про банкрутство

Підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява кого-небудь із кредиторів, самого боржника, органів державної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби в господарський суд.

Кредитором є громадянин або юридична особа, що

>>>305>>>

має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких цілком забезпечені заставою.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безперечні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, що не були за-довільнені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їхнього погашення терміну.

Боржник може звернутися до господарського суду за власною ініціативою у випадку його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додаються список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове і майнове становище. Вірогідність і повнота бухгалтерського балансу й іншої інформації про фінансове і майнове становище боржника повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою) незалежно від приводу, за яким порушена справа. Також боржник, у випадку подачі заяви, повинен одночасно із заявою подати план санації відповідно до вимог Закону.

Цією нормою (звертанням боржника до господарського суду) законодавство України наближається до американської концепції банкрутства. Суб'єкт підприємницької діяльності через використання інституту банкрутства отримує можливість на санацію, реорганізацію своєї справи і відновлення фінансово-господарської діяльності.

Після прийому заяви, господарський суд не пізніше п'яти днів із дня її надходження, виносить і надсилає сторонам і державному органові з питань банкрутства постанову про порушення справи. У цій постанові вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, що відбувається не пізніше ніж на тридцятий день із дня прийняття заяви про банкрутство.

Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження в справі про бан-

>>>306>>>

крутство або зі своєї ініціативи вжити заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів, а саме:

1) накладати арешт на все або частину майна чи коштів, що належать боржникові; зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності на збереження третім особам;

2) забороняти без згоди розпорядника майна укладати і здійснювати угоди, пов'язані з передачею нерухомого майна в оренду, заставу, із внесенням цього майна як внесок у статутний фонд господарських товариств;

3) забороняти угоди, пов'язані з одержанням і видачею кредитів, гарантій.

З метою виявлення всіх кредиторів і осіб, які бажають взяти участь у санації боржника, суддя зобов'язує заявника подати в офіційні друковані органи в десятиденний термін за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення повинно містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування й адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

Щоб забезпечити майнові інтереси кредиторів, у постанові господарського суду про порушення провадження в справі про банкрутство або в постанові, прийнятій на підготовчому засіданні, призначається розпорядник майна.

Розпорядником майна може бути суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа), яка має вищу юридичну (економічну) освіту або володіє спеціальними знаннями, не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів і має ліцензію арбітражного керуючого. В обов'язки розпорядника майна входить:

• розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника;

• вести реєстр вимог кредиторів;

• повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником (визнання або відмова визнання вимог боржником);

>>>307>>>

• уживати заходів для захисту майна боржника;

• аналізувати фінансову, господарську й інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;

• виявляти ознаки фіктивного банкрутства;

• проводити збори кредиторів;

• надавати державному органові з питань банкрутства відомості для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушена справа про банкрутство;

• надавати господарському суду відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо відновлення платоспроможності боржника тощо.

При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти сумлінно, беручи до уваги інтереси боржника і його кредиторів. Але він не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність, тому що його призначення не є підставою для припинення повноважень керівника або керівного органу боржника (за винятком того випадку, коли господарський суд виносить постанову про припинення повноважень керівників).

На попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів і тих вимог, що не були включені розпорядником майна до цього реєстру. За результатами попереднього засідання господарський суд виносить постанову, в якій вказує розмір визнаних судом вимог кредиторів і призначає дату проведення зборів кредиторів.

На зборах кредиторів створюється комітет кредиторів, приймається рішення про вибори членів комітету кредиторів, визначається кількісний склад комітету кредиторів, визначаються його повноваження тощо. До компетенції комітету кредиторів відносяться рішення щодо: виборів голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовки і укладання мирової угоди; внесення пропозицій господарського суду щодо продовження або скорочення терміну процедури розпорядження майном боржника або санації; звертання в арбітражний суд із клопотанням про

>>>308>>>

початок процедури санації, визнання боржника банкрутом і початку ліквідаційної процедури тощо.

На будь-якій стадії ведення справи про банкрутство між боржником і кредитором може бути укладена мирна угода. Під мирним розуміється домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки або розстрочки, а також списання кредиторами боргів боржника, що оформляється угодою сторін.

Рішення про висновок мирної угоди приймається комітетом кредиторів і керівником боржника або арбітражним керуючим (санатором, ліквідатором).

Мирна угода полягає в писемній формі і підлягає твердженню господарським судом, про що вказується в постанові господарського суду про припинення виробництва в справі про банкрутство.

§ 3. Проблема інтеграції України в світове господарство та державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Санація (від лат. sanatio — оздоровлення, лікування) — це система заходів, спрямованих на попередження банкрутства підприємств або великих промислових об'єднань, банків, інших державних і підприємницьких структур.

Після закінчення місячного терміну з дня опублікування оголошення про банкрутство, господарський суд може винести постанову про проведення санації боржника, якщо надійшли пропозиції від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом.

Якщо в санації підприємства-боржника виявили бажання взяти участь кілька громадян або юридичних осіб, то добір санаторів здійснюється відповідними органами на конкурсних принципах.

Господарський суд має право винести рішення про проведення санації боржника і призначити керуючого санацією.

Керуючий санацією організовує проведення інвентаризації майна, розробляє і здійснює план санації

>>>309>>>

боржника, організовує ведення бухгалтерського, статистичного, фінансового обліку.

План санації подається для затвердження комітетові кредиторів протягом трьох місяців із дня рішення про початок санації.

Умови санації можуть бути такими:

реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка платежів або прощення боргів; ліквідація дебіторської заборгованості; продаж частини майна боржника; зобов'язання інвестора про погашення боргу боржника;

• виконання зобов'язань боржника власником майна боржника;

• продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

• одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, що звільняються відповідно до плану санації;

• звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації.

План санації розглядається комітетом кредиторів, затверджується ним або відхиляється. Потім передається на затвердження в господарський суд. Якщо протягом шести місяців із дня ухвалення рішення про початок санації в господарський суд не буде поданий план санації боржника, суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і почати ліквідаційну процедуру підприємства.

З метою відновлення платоспроможності і задоволення вимог кредиторів боржника план санації може передбачати продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу.

При продажі майна боржника як цілісного майнового комплексу у встановленому порядку відчужуються усі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, спорудження, устаткування, інвентар,

>>>310>>>

сировина, продукція, права на знаки (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг).

При цьому всі трудові контракти, укладені до дати продажу майна боржника, зберігають силу, при цьому права й обов'язки роботодавця переходять до покупця майна боржника.

Продаж майна проводиться на відкритих торгах у формі аукціону або конкурсу. Переможець на аукціоні і керуючий санацією в день проведення аукціону підписують протокол, у якому вказуються умови придбання цілісного майнового комплексу, складається договір купівлі-продажу.

Крім продажу, у процедурі санації цілісного майнового комплексу може бути зроблений продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Переможець торгів зобов'язаний заплатити ціну майна боржника в термін, передбачений протоколом або договором купівлі-продажу, але не пізніше місяця після дня проведення торгів.

У випадку відсутності пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника, арбітражний суд оголошує підприємство банкрутом і починає ліквідаційну проце-

ДУРУ-

З дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і початку ліквідаційної процедури припиняється підприємницька діяльність банкрута, нарахування неустойки, відсотків за усіма видами заборгованостей. Право розпоряджатися майном банкрута і всі його майнові права й обов'язки переходять до ліквідатора (ліквідаційної комісії). До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, банків, фінансових органів.

Ліквідатор приступає до керування майном банкрута, здійснює інвентаризацію й оцінку його майна, уживає заходів щодо погашення дебіторської заборгованості, а також реалізує майно банкрута на відкритих торгах.

На ліквідаторів покладаються обов'язки проведення процедури задоволення вимог кредиторів.

>>>311>>>

§ 4. Черговість задоволення претензій кредиторів

Грошові кошти, виручені від продажу майна банкрута, направляються на задоволення претензій кредиторів.

По-перше, задовольняються вимоги, забезпечені заставою; здійснюється виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для цієї мети; покриваються витрати, пов'язані з виробництвом справи про банкрутство в арбітражному суді, роботою ліквідаційної комісії, функціонуванням розпорядника майна.

По-друге, задовольняються вимоги, що виникли по зобов'язаннях банкрута перед працівниками під-приємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу в статутний фонд підприємства).

По-третє, задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

По-четверте, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли по зобов'язаннях у процедурі розпорядження майном боржника або в процедурі санації боржника.

По-п'яте, задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу в статутний фонд підприємства.

Після задоволення претензій у зазначеній послідовності погашаються всі інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок засобів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У випадку недостатності майна для повного задоволення усіх вимог однієї черги претензії задовольняються пропорційно належному кожному кредиторові сумі.

Вимоги, пред'явлені після закінчення терміну, установленого для їхньої подачі, не розглядаються, і відповідні борги вважаються погашеними.

>>>312>>>

Якщо після задоволення усіх вимог кредиторів у боржника не залишилося майна, то господарський суд виносить рішення про ліквідацію юридичної особи — банкрута. Якщо майно залишилося, то боржник вважається вільним від боргів і продовжує свою підприємницьку діяльність.

Основна мета банкрутства — не ліквідація підприємства, а задоволення вимог кредиторів через визнання боржника банкрутом. Тобто банкрутство не є самоціллю, а тільки засобом для позбавлення боргів.

Деякі підприємці з порушенням вимог чинного законодавства намагаються скористатися цим інструментом з метою ухилення від повернення розтрачених, а іноді і прихованих грошей, як державі, так і підприємцям. У випадках, коли несумлінний підприємець оголошує себе банкрутом з метою приховати незаконну витрату грошей не за призначенням, у тому числі їхнє розкрадання, з метою ліквідувати, реорганізувати або приватизувати суб'єкт підприємницької діяльності зі зміною форм власності, це є фіктивним банкрутством, що тягне за собою кримінальну відповідальність.

Передбачено кримінальну відповідальність також за навмисне приховування банкрутства, суть якого полягає в наданні кредиторові недостовірної інформації про стан суб'єкта підприємництва, що свідчать про його заможність виконувати свої зобов'язання перед кредиторами, тобто приховання фінансової неплатоспроможності.

Питання для засвоєння матеріалу:

1. За яких умов кредитор має право звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство?

2. Охарактеризуйте співвідношення правового статусу боржника і банкрута.

3. Які питання розглядаються у підготовчому засіданні суду?

4. Які основні функції арбітражних керуючих у процедурі банкрутства і хто ними може бути?

5. Хто такі сенатори і який їх правовий статус?

6. В чому складається правова та економічна суть мирової угоди?

>>>313>>>

7. Яка існує черговість задоволення вимог кредиторів?

8. Які наслідки має банкрутство для банкрута та тих, хто має з ним певні господарські зв'язки?

9. Який порядок використання майна банкрута, що залишилось після задоволення вимог кредиторів?

Література:

1. Господарський кодекс України: Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 р. — К.: Школа, 2003.

2. Цивільний кодекс України: Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 р. — К.: Школа, 2003.

3. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р.

4. Афанасьев Р. Г. Банкрутство: напрямки удосконалення ліквідаційної процедури. — К. — ВВАС України, 2000.

5. Зуєвич А. М. Банкрутство: практика і питання. — К. — ВВАС України, 1998, № 4.

6. Логинов К. О банкротстве. — Бизнес, 1999, 27 сентября.

7. Тітов М. І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти. — Харків, 1997.

8. Тітов М. І., Бондаренко В. Новий закон про банкрутство: проблеми застосування. — Право України, 2000, № 8.

9. Федоровський В. Що призводить до банкрутства. — Діло, 1995, № 18.

10. Щербина В. С. Господарське право. — К.: Юрінком Інтер, 2001.

>>>314>>>

Розділ XIV

ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛІЗМУ

ТА ЗАХИСТ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

І СПОЖИВАЧІВ ВІД НЕДОБРОСОВІСНОЇ

КОНКУРЕНЦІЇ

Blog

І. Л. Жук, О. М. Неживець господарське право

Содержание