Планування та форми методичної роботи

Вид материала

Содержание

Наслідки гарячковості
Відчувати кожного
Дискусію можна розподілити на такі етапи
Творчий портрет молодого спеціаліста
Технологія проведення
Робота над індивідуальною
На першому етапі
Дидактична гра
Основні поняття, що характеризують дидактичні ігри
Принципи побудови дидактичних ігор
Автономність тем і фрагментів гри
Раціональне поєднання в ігровому експерименті ігрової діяльності і діяльності з приводу гри.
Максимальне звільнення учасників від рутинних ігрових процедур.
Спрямованість всіх елементів гри на розв'язання проблеми
Ділова гра
Процес створення гри
Школа молодого вчителя
Етапи адаптації молодого вчителя
Ознайомлення з пам’ятками роботи для молодих спеціалістів
Загальне анкетування стажиста наставником
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

Наслідки гарячковості

Юрій Сергійович — молодий учитель-початківець. Він дуже ретельно готується до кожного уроку, настроюється, як артист перед виходом на сцену, і дуже любить свої уроки.

Цього злощасного дня в нього був урок у восьмому класі. За задумом учителя, урок мав бути дуже цікавим: тема — "Історія відкриття періодичного закону Д. І. Менделєєва".

Тільки-но Юрій Сергійович, сповнений натхнення, почав пояснення, як у двері постукали: "Завуч збирає дані про відсутніх. Кого немає в класі?" З'ясували, кого немає.

Учитель почав спочатку, та його розповідь перервав черговий стук у двері: "Скільки в класі тих, хто харчується гарячими сніданками?".

Після чергового початку — черговий стук у двері, що викликав сміх у дітей. Цього разу з оголошенням прийшла медсестра...

Юрій Сергійович замкнув двері ключем і встиг дещо розповісти дітям, але у двері вже стукали: старша піонервожата повідомляла про збирання макулатури. Це вже викликало регіт.

Після того як вона пішла, Юрій Сергійович хвилинку дивився на двері, а потім знов-таки почав пояснення, правду вже без того натхнення, з яким прийшов на урок. І от вже без стуку ввійшла директор. Усі підвелися. Вона нічого не говорила, тільки пильно оглянула кожного (це називалося "рейд-огляд зовнішнього вигляду"). За десять хвилин до закінчення уроку ввійшла завуч прочитати зміни в розкладі. Після того як вона пішла, Юрій Сергійович поспіхом закінчував пояснення.

Знаючи, що кожен стук у двері викликає сміх у класі, хтось постукав об стіл. Учитель замовк і подивився на двері, чекаючи, що хтось увійде. Через хвилину стук повторився. Зрозумівши, що учні підсміюються з нього, він Почав шукати порушника.

При черговому стукові Юрій Сергійович наказав Павлові встати й вилив на нього увесь свій гнів. Учитель кричав, принижуючи гідність учня, і врешті закінчив: "Я не дозволю тобі відвідувати мої уроки".

Павло нічого не сказав у відповідь, взяв сумку й вийшов з класу.

Через два тижні, побачивши Юрія Сергійовича в коридорі, Павло зупинив його.

Юрію Сергійовичу, вибачте мені, будь ласка, але я не знаю за що.
Тобто як не знаєш? — спаленів учитель.
Не я стукав тоді об стіл.
Як не ти? А хто ж?
Цього я не можу сказати, з'ясовуйте самі.
Так чому ж ти два тижні страждаєш за чужі гріхи?

— А я хочу подивитися, скільки совісті в того, хто стукав.
Відчувши свою неправоту, вчитель вибачився перед Павлом.
Наступного дня, увійшовши в клас, учитель повторив вибачення

в присутності дітей. Він обернувся до дошки і почав писати завдання, але в цей час у класі почувся якийсь рух. Обернувшись до класу, Юрій Сергійович побачив, що в центрі під недобрими поглядами дітей стоїть справжній винуватець.

Вибачте мені, це я стукав.
Ти ще перед однією людиною завинив.
Вибач мені, Павле, — пробурмотів хлопець.

Через рік Юрій Сергійович одержав дуже бешкетливий , неспокійний клас, який з першого ж уроку вирішив перевірити хіміка на "герметичність". Коли Юрій Сергійович зайшов у кабінет, з одного кутка почулось: "ку-ку". Потім, як тільки він починав говорити, звідкись знову лунало: "ку-ку". Тоді Юрій Сергійович теж обізвався: "ку-ку" — і всі засміялися. Урок пройшов спокійно.

Завдання:

Ваша думка про ставлення до навчального процесу в цій школі.
Які особистісні якості потрібні вчителю?
Ваш варіант виходу з ситуацій, коли переривають урок стуком У двері.
Що б ви зробили у відповідь на "ку-ку"?
Складіть план тексту у формі запитань. Перекажіть текст від першої особи.

Відчувати кожного

Завуч школи, відвідавши уроки молодої вчительки Людмили Іванівни, порадила їй більше уваги приділити індивідуальній роботі з дітьми на уроці і з цією метою вивчити досвід вчительки математики Юлії Данилівни.

Людмила Іванівна відвідала кілька уроків Юлії Данилівни і не могла зрозуміти, чому завуч рекомендувала їй цю вчительку як майстра індивідуальної роботи з дітьми. Про це вона й сказала вчительці:

— Пробачте, Юліє Данилівно, мою відвертість, але мені здається, що ви зовсім не помічаєте учнів. Так, у 5-А я сиділа за останньою партою з учнем, а він не виконав домашнього завдання. Ви проглядали всі зошити і не могли не помітити, проте йому нічого не сказали; у 5-Г один учень кілька разів дуже несміливо піднімав руку, а потім опускав, а ви його жодного разу не викликали; у 8-А класі, коли ви ввійшли на початку уроку, один учень відвернувся до вікна і не привітався з вами, а у 8-Б два учні на початку уроку щось вовтузили на підлозі біля парти, і ви теж їх не помітили і не зробилиїм зауваження.

Юлія Данилівна замислилась лише на хвилинку:

Справді, ви правильно підмітили, що в 5-А класі Юра Демченко не виконав домашнього завдання. Мене це і здивувало, і схвилювало. Це вперше він не виконав, і цьому була якась причина.

Я не знала причини, а при всіх не хотіла його розпитувати, якщо він сам не сказав. Потім я дізналася, що вчора в нього дуже тяжко захворіла бабуся, кілька разів викликали лікаря, і йому було не до завдань. А у 5-Г руку несміливо підіймав Діма Костенко, він багато хворів, пропустив заняття і ми з ним домовились, що коли він чогось не розуміє, то підіймає руку, я ще раз пояснюю. Щодо учня у 8-А, що не хотів привітатися зі мною, то це Вітя Феленко, він на перерві організовував ігри з дітьми 3-го класу і не встиг поснідати, вже перед дзвінком забіг до шкільного буфету і купив булку, не встиг прожувати і відвернувся, щоб доїсти, а зі мною він вітався на перерві. У 8-Б хлопці просто не закінчили грати на перерві партію у шахи. Обидва — затяті шахісти. Не хотіли зрушити фігури і обережно поставили шахову дошку біля вікна, щоб закінчити партію на наступній перерві.

Людмила Іванівна була дещо спантеличена, але не здавалась:

— А записка? Ви ж не могли її не помітити, коли в 9-А хлопець
кинув її дівчині, що сиділа на першій парті, а вона не долетіла і
впала на підлогу саме на проході.

Юлія Данилівна посміхнулася:

Щаслива це пора, записки. Звісно, я бачила цю записку і дуже хотіла, щоб дівчина, якій вона була адресована, її взяла. Але вона не взяла. Ь підняв Володя, він же її і писав. Це була б гарна пара. Він давно закоханий у Таню, але вона, теж дуже гарна, розумна дівчина, не відповідає йому взаємністю...
Ви Що, Юліє Данилівно, схвалюєте записки і т.п.7
Ні, не завжди. Треба знати, хто адресат, і хто пише, і чому пише...
Ви що, читаєте ці записки?
Ніколи. Адже вони не мені адресовані Інколи я їх повертаю тому, хто пише. Але це дуже делікатна тема...

Завдання:

Чому Людмила Іванівна поведінці учнів дала зовсім іншу оцінку? Яких знань їй бракувало?
Чи відрізняються поняття "індивідуальний підхід" і "педагогічний такт"?
У чому ви вбачаєте педагогічну мудрість Завуча?

"Найголовніше прищепити смак і любов до науки: інакше ми виховаємо просто віслюків, навантажених книжною премудрістю".

М. Монтень

ДИСКУСІЯ

Дискусія — з лат. означає дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками.

Мета дискусії— виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, прийти до спільної точки зору. Дискусії можуть бути вільними і керованими. Дискусія є доцільною і ефективною тоді, коли вона виникає на базі знань учасників з теми, яка розглядається.

Завдання дискусії:

поглиблювати знання слухачів з теми, що розглядається;
виявити заплутані питання;
розвивати вміння аргументовано відстоювати свою точку зору, уважно й зважено вислуховувати думки опонентів;

• формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.

Головні правила ведення дискусії:

сперечатися по суті, пам'ятаючи, що головне в дискусії — аргументи, факти, логіка, доказовість;
не допускати образливих реплік, не давати виступам оцінку, не нав'язувати свою думку, поважати погляди опонентів, прагнути, перш ніж критикувати, спробувати їх зрозуміти;
виявляти стриманість у суперечках, чітко формулювати власні думки;

намагатися встановити істину, а не демонструвати своє красномовство;
виявляти самокритичність, уміння з гідністю визнати недостатність своєї аргументації;
постійно пам'ятати, що головна мета дискусії — не довести перевагу своєї ідеї, а відкинути помилкові судження і переконання, визнати істину.

Дискусія належить до групи проблемних методів і має кілька різновидів:

дискусія, пов'язана з поясненням нового матеріалу;
дискусія групова;
дискусія оглядова (загальна);
мозкова атака тощо.

Дискусія передбачає організований обмін думками і поглядами учасників групи з приводу даної теми, а також розвиває мислення, допомагає формувати погляди і переконання, виробляє вміння формулювати думки і висловлювати їх, вчить оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів, зважувати їх істинність.

Дискусію можна розподілити на такі етапи:

Вступ. Формулювання проблеми, визначення її актуальності, спрямування виступів у потрібне русло.
Власне дискусія, суть якої — підвести учасників до розв'язання проблеми.
Заключне слово методиста (підсумки).

ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ МОЛОДОГО СПЕЦІАЛІСТА

Ця форма методичної роботи спрямована на формування творчої активності, розвиток ініціативи молодого педагога, узагальнення і поширення його першого досвіду, зростання авторитету серед колег.

Технологія проведення:

Підготовча робота (вивчення першого досвіду роботи вчителя, відвідування уроків, позакласних заходів).
Ознайомлення з виставкою творчого доробку молодого педагога. Презентація вчителя, його творчих здобутків адміністрацією школи, колегами по роботі, вихованцями, батьками. Експрес-інтерв'ю з педагогом.
Педагогічна вітальня, в ході якої колеги, учні виконують пісні про школу, вчителя, рідний край, де панує гумор, фантазія.

Технологія має варіативний характер і може змінюватися. Цей захід сприяє згуртуванню педагогічного колективу, утвердженню в ньому духу професіонального суперництва, творчого пошуку, толерантного ставлення до молодих колег.

РОБОТА НАД ІНДИВІДУАЛЬНОЮ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЮ ТЕМОЮ (ПРОБЛЕМОЮ)

Індивідуальна науково-методична робота — усвідомлена, цілеспрямована, планомірна та безперервна праця молодих педагогів щодо вдосконалення їхньої теоретичної і практичної підготовки, необхідної для практичної діяльності.

Науково-методична тема (проблема) — питання чи комплекс питань, які об'єктивно виникають в організації навчально-виховного процесу і розв'язок яких передбачає суттєвий практичний і теоретичний інтерес.

Працюючи над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою), вчитель поглиблено і цілеспрямовано аналізує всі джерела науково-методичної інформації, особливо отриманої в ході курсової перепідготовки, участі в роботі семінарів, у процесі консультацій, шляхом читання психолого-педагогічної літератури з проблеми, ознайомлення з ППД. При цьому вчитель набуває навичок аналізу змісту публікацій та педагогічної практики, навчається прийомів науково-дослідної діяльності, вчиться оформляти і подавати результати індивідуальної роботи над темою (проблемою).

Алгоритм роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) :

Вибір теми (проблеми) індивідуальної науково-методичної роботи:

ознайомлення з літературою;
ознайомлення з нормативними документами;
вивчення ППД з проблеми дослідження.

2. Детальне ознайомлення з проблемою за допомогою літератур
них джерел:

складання картотеки літературних джерел;
виписки з літературних джерел.

3. Уточнення теми і розробка попереднього варіанту плану індивідуальної науково-методичної роботи:

обгрунтування вибору теми;
актуальність і новизна;
добір адекватних методів та засобів пошукової діяльності;
формулювання мети та завдань роботи:

розробка календарного плану індивідуальної роботи.

Формулювання припущень, добір та розробка моделей, інноваційних технологій педагогічної діяльності.
Впровадження інновацій у практику власної педагогічної діяльності.
Аналіз та оцінка результатів роботи над індивідуальною науково-методичною темою, формулювання висновків та пропозицій.
Літературне оформлення роботи, звіт про отримані результати перед колегами.

Роботу над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) доцільно розподілити принаймні на два етапи.

На першому етапі вчитель має всебічно ознайомитися з вирішенням обраної ним теми (проблеми) в науці, зіставити особистий досвід із досвідом колег чи висвітленим у літературі.

На основі аналізу різних точок зору на вирішення конкретної проблеми педагог визначає особисту позицію, а зіставлення власного досвіду викладання з нагромадженими в науково-педагогічній і методичній літературі ідеями, методами та прийомами дасть йому можливість визначити, що він вже знає і може робити з даної проблеми, що принципово нове міститься в його досвіді роботи, в чому він може піти далі зафіксованого в книгах і статтях і, врешті, що він не освоїв у своїй практичній роботі.

Другий етап — конструювання нового досвіду на основі кращих досягнень науки і практики викладання, а також перевірка його ефективності, аналіз отриманих результатів викладання.

Результативність роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) може оцінюватися на основі таких показників:

розвиток навичок навчально-пошукової діяльності (забезпечення науковості методичної роботи; удосконалення наукової організації праці; використання довідкової, енциклопедичної літератури, науково-інформаційних джерел; розроблення програми діяльності, цілей);
інформаційні підходи до практичної індивідуальної діяльності (проведення пошукової роботи з питань удосконалення змісту, методів роботи; вироблення вмінь аналізувати, осмислювати чужий і власний досвід; нестандартне, оригінальне розв'язання завдань);
організація роботи над обраною науково-методичною темою (розроблення теми, її апробація та впровадження, прогнозування можливих
результатів; оновлення змісту, форм та методів навчально-виховної діяльності;).

звіт з використанням різних джерел

Це одна з форм письмового представлення результатів індивідуальної роботи вчителя над обраною науково-методичною темою (проблемою).

Найчастіше звіт готують за результатами опрацювання літературних джерел з проблеми дослідження. У даному випадку він містить короткий виклад змісту одного чи кількох літературних джерел, основні фактичні відомості і висновки, перелік необхідних для ознайомлення в подальшій роботі публікацій, а також висновки щодо практичного використання положень авторів.

Послідовність пошуку наукової інформації для підготовки тексту звіту наступна:

Збір загальної інформації з проблеми, яка вивчається, за допомогою енциклопедій, словників, довідників і підручників.
Систематизація та використання знайдених першоджерел для подальшого ознайомлення з проблемою.
Пошук наукових оглядів та монографій, ознайомлення з ними і виявлення в них посилань на оригінальну літературу.
Систематичний пошук і ознайомлення з публікаціями з обраної

проблеми.

Вивчення оригіналів наукових робіт та конспектування.

Орієнтовний зміст та оформлення звіту за результатами опрацювання літературних джерел:

Титульна сторінка: назва теми і автор звіту;
Посібник : виклад сутності основних положень авторів;посилання на першоджерело; зміст однакових та зіставлення відмінних поглядів чи позицій різних авторів;
ЗМІ : аналіз існуючих точок зору на проблему, що розглядається в ЗМІ – засобах масової інформації;
Інтерв’ю : виклад принципово положень та підходів колег з проблеми;
Дискусія: виділення малорозроблених, незрозумілих чи дискусійних положень;
Висновки: висловлення власного ставлення до авторської позиції.

Звіт з використанням різних джерел готують насамперед для себе, щоб мати можливість з його допомогою осмислити і передати ідеї, думки, узагальнення іншим, спільно їх обговорити. Звіт може слугувати основою для усного виступу з елементами імпровізації або ж бути зачитаним дослівно.

ДИДАКТИЧНА ГРА

Це метод імітації (наслідування, відображення) ухвалення рішень у різноманітних ситуаціях шляхом гри (програвання, розігрування) за правилами, що вже вироблені або виробляються самими учасниками.

Дидактичні ігри пов'язані насамперед з двома особливостями навчального процесу: проблемністю навчання та навчанням через дію.

Проблемність реалізується через самостійне вирішення молодим педагогом поставленої проблеми (завдання) за умови недостатності необхідних знань, коли він змушений самостійно опановувати новий зміст або знайти нові зв'язки між уже засвоєними відомостями. При цьому формуються нові уміння через реалізацію процесу діяльності, тобто відбувається навчання через дію.

Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм засвоєння матеріалу, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії людей, продуктивної форми спілкування з елементами змагання, невимушеності, непідробної цікавості. Гравці пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в нових ситуаціях, розвивають свою увагу, фантазію. Навіть найпасивніші докладають зусиль, щоб не підвести товаришів по грі. При цьому спілкування є головним енергетичним джерелом гри, яке підсилює її емоційний бік.

Аналіз ідей, що реалізуються в процесі гри, дає змогу учасникам перевірити альтернативні рішення, вивчити свої сильні та слабкі сторони у взаємодії з іншими людьми і провести аналіз помилок, що надалі дає змогу значно ефективніше вирішувати питання в аналогічних реальних ситуаціях.

Основні поняття, що характеризують дидактичні ігри:

об'єкт, що моделюється, — установа, підприємство, цех, дільниця, відділ тощо;
процес, що моделюється, — проектування, управління, підготовка виробництва тощо;
проспект гри, у якому розкривається концепція гри, її загальний зміст і умови застосування; вказується, для чого необхідне її проведення, діяльність яких посадових осіб моделюється, для якої аудиторії призначена гра;
сценарій, у якому характеризується об'єкт діяльності, визначаються ролі, описуються правила гри;
ігрова обстановка — форми взаємодії гравців у процесі гри (за допомогою ігрових предметів, використання документів, ЕОМ);
регламент — порядок розігрування частин гри, характеристика часу проведення;
адміністратор — особа, яка очолює групу організаторів для проведення гри;
ігрові команди — групи гравців з конкретними ролями;
група експертів — група компетентних осіб, яка створюється для вирішення можливих ситуацій та непорозумінь;
ігрова діяльність—діяльність, пов'язана з функціонуванням гравців як представників тих чи інших організацій або їхніх підрозділів, що беруть участь у грі;
діяльність з приводу гри — обговорення, зауваження з приводу гри, проблеми, що вивчається, між гравцями, іншими учасниками гри;
ігрова роль — відображення деякої реальної ролі або їх сукупності у грі.

Принципи побудови дидактичних ігор

Наочність і простота конструкції (моделі). Не слід намагатися відобразити у грі всі функції і процедури управління реальною господарською діяльністю («зневажати зневажуване»).

Автономність тем і фрагментів гри, що вимагає певної гнучкості структури гри з тим, щоб окремі її частини могли розігруватись відносно самостійно. Все це дає змогу «налаштовувати гру» для конкретного складу її учасників.

Можливість подальшого вдосконалення і розвитку конструкції (моделі) гри. «Відкритість» ігрової моделі, що дає змогу їй стати окремим блоком і входити в інші, більш складні конструкції гри.

Раціональне поєднання в ігровому експерименті ігрової діяльності і діяльності з приводу гри. Гра є своєрідним полігоном, основою для діяльності з приводу гри. Ігри призначені для аналізу і визначення шляхів і способів вдосконалення управління певною системою, для ухвалення оптимальних рішень у даній конкретній ситуації. Ця мета може бути реалізована в процесі діяльності з приводу гри.

Максимальне звільнення учасників від рутинних ігрових процедур. Це дає змогу більше уваги приділяти аналізу та обговоренню проблем, що розглядаються.

Максимальне використання готових розробок, у тому числі програми для ПК, економіко-математичних моделей тощо. Успішне проведення гри досягається у випадку, коли в матеріалах для її проведення міститься добре продумана й ретельно відпрацьована методика обробки і систематизації ігрової та експертної інформації.

Спрямованість всіх елементів гри на розв'язання проблеми, що розглядається. Проведення гри не є самоціллю. Кожна дидактична гра покликана допомогти у вирішенні певної проблеми, прийнятті оптимального рішення, ефективному засвоєнні певної навчальної інформації тощо.

ДІЛОВА ГРА

Це метод навчання професійної діяльності шляхом її моделювання, близького до реальних умов, з обов'язковим динамічним розвитком ситуації, задачі чи проблеми, що розв'язується в чіткій відповідності до характеру рішень та дій її учасників.

У процесі ділової гри відбувається діалог на професійному рівні, зіткнення думок і позицій, взаємна критика гіпотез і пропозицій, їх обґрунтування й зміцнення, що веде до появи нових знань, сприяє набуттю досвіду вирішення професійних задач і психолого-педагогічних ситуацій.

Процес створення гри містить певні етапи, що вимагають здійснення певних досліджень та розробок.

Вибір теми гри. Тема гри містить психолого-педагогічну ситуацію або завдання, для вивчення яких доцільно використати гру.
Визначення типу за призначенням (для навчання, з дослідницькою метою, для ухвалення рішень, проектування, з кадрових питань).
Виділення цілей конструювання (коротко характеризується мета гри, визначається обсяг знань, якими повинні володіти учасники гри до її початку).
Аналіз головних закономірностей, зв'язків, відносин у моделюючій діяльності, виходячи з проблеми, яка лежить в основі гри.
Розподіл ролей між учасниками гри необхідно проводити з урахуванням їх особистих даних, знань і здібностей. Водночас важливо, вибір ролі, які виконує кожен учасник, не залишалися незмінними у всіх іграх. Для підвищення відповідальності й активності учасників з їх числа необхідно виділити рецензентів кожної ролі, опонентів і групу експертів або оцінювачів.

Особливе місце належить методисту, який вирішує спірні питання, що виникають у ході гри, контролює дотримання певного ігрового режиму й оцінює діяльність кожного учасника.

Створення переліку рішень, які можуть ухвалювати гравці.
Деталізація сценарію, формування впливів навколишнього середовища. Оскільки в основі гри лежить модель події, ситуації навчально-виховного процесу, то ця модель повинна бути створена заздалегідь. Послідовність етапів гри має відповідати тій, що існує в реальній дійсності. Розроблена гра має пройти експериментальну перевірку. За результатами цієї перевірки здійснюється остаточне опрацювання ділової гри, а також підготовка керівника (ведучого) до її проведення.
Формування правил, розподіл рішень між гравцями. Уточнення основних етапів.

Кожен учасник одержує певну інструкцію, де послідовно викладені завдання, які він має реалізувати поетапно.

9. Формування системи заохочень. Для кожної гри розробляється
система стимулювання. Слід конкретно вказати кожному учаснику, за
що він заохочується або штрафується у процесі гри, а також правила
підрахунку результатів гри в цілому.

Проведення гри. Оцінка ухвалених рішень і визначення переможців у діловій грі.
Підбиття підсумків ділової гри.

Для ефективного проведення гри необхідно мінімально 2, максимально 4 години одного дня. Оптимальна кількість питань (завдань) для розгляду така сама. Але після підбиття підсумків за перші дві години перерозподіляються рольові функції між учасниками гри.

Аналізуючи ділову гру, слід мотивувати оцінювання розв'язання проблем. Такий підхід сприяє навчанню молодих спеціалістів на прикладах, наближених до реальних, а також визначає можливі варіанти усунення помилок.

ШКОЛА МОЛОДОГО ВЧИТЕЛЯ

Методичні рекомендації

У методичних рекомендаціях представлена орієнтовна схема роботи заступника директора школи молодого вчителя, розглядаються етапи адаптації молодого спеціаліста, подається програма роботи на кожному з них. Низка анкет, які пропонуються, допоможуть адміністрації школи в атмосфері довіри провести індивідуальну бесіду з учителем, виявити труднощі в роботі, побачити перспективу.

Запропоновані матеріали для проведення практичних і теоретичних занять: пам’ятки, поради, діагностичні матеріали, зразки самоаналізу уроку, орієнтовний план самоосвіти, матеріали в організації виховної роботи можуть творчо використовуватись як керівниками закладів, так і вчителями-наставниками, а молодим спеціалістам допоможуть швидше адаптуватися до умов шкільного життя.

ВСТУП

Система професійної підготовки вчительських кадрів – це цілісний процес, у структурі якого особливе місце посідає діяльність молодого вчителя після закінчення вищого навчального закладу, його адаптація до професії педагога.

Дослідження показують, що процес адаптації молодих учителів до навчальної діяльності значною мірою обумовлений ступенем і характером допомоги, яку молодий учитель отримує від адміністрації школи, досвідчених учителів, колег по роботі.

За визначенням Атона Макаренка: ”Справжнім учителем – вихователем можна стати після кількох років роботи в хорошому педагогічному колективі”.

Тому успішна педагогічна діяльність молодого вчителя залежить не тільки від його професійної підготовки та особистих якостей, а й від того, у який колектив він потрапить, від стилю управління, який передбачає індивідуальний підхід до кожного вчителя, які умови праці створять, як надаватимуть методичну допомогу, наскільки підтримають його творчість, прагнення до самореалізації.

“Занедбувати ці роки не можна, бо прогайнуємо можливості для творчого зростання вчителя”, - вважає заступник директора з навчально-виховної роботи Калинівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №2 Білоус Інна Іллівна. Тому і вбачає важливу і значну роль у плануванні й проведенні стажування молодих спеціалістів.

Нею розроблена цілісна система роботи з молодими спеціалістами, яка має глибокий зміст, творчий характер і дає позитивні результати.

Складниками цієї системи є:

Методична та практична підготовка керівників шкіл, вчителів-наставників до роботи з молодими вчителями.
Визначення програми роботи з учителями-початківцями.
Реалізація творчого потенціалу до організації та проведення роботи з молодими спеціалістами.
Забезпечення скоординованості в плануванні роботи.
Поточний та кінцевий збір адміністрацією школи зворотної інформації для аналізу результатів роботи з молодими кадрами та здійснення відповідної корекції.

Кожний складник має конкретний зміст, форми та методи реалізації, що сприяє розв’язанню на професійному рівні питання організації роботи з молодими педагогами.

В даних рекомендаціях представлена орієнтовна схема роботи заступника директора школи молодого вчителя, розглядаються етапи адаптації молодого спеціаліста, подається програма роботи на кожному з них. Низка анкет, які пропонуються, допоможуть адміністрації школи в атмосфері довіри провести індивідуальну бесіду з учителем, виявити труднощі в роботі, побачити перспективу.

Запропоновані матеріали для проведення практичних і теоретичних занять; пам’ятки, поради, діагностичні матеріали, зразки самоаналізу уроку, орієнтовний план самоосвіти, матеріали в організації виховної роботи можуть творчо використовуватись як керівниками закладів, так і вчителями-наставниками, а молодим спеціалістам допоможуть швидше адаптуватися до умов шкільного життя.

ЕТАПИ АДАПТАЦІЇ МОЛОДОГО ВЧИТЕЛЯ

Професійна адаптація молодого вчителя – це складний динамічний процес досконалого освоєння професії та оволодіння педагогічною майстерністю. Сприяти цьому процесові, розвивати професійний потенціал спеціаліста-початківця – одне з основних завдань школи молодого вчителя.

Вся робота з молодими спеціалістами поділяється на три нерівнозначних за змістом, обсягом і завданнями етапи адаптації:

підготовчий,
формування розвитку знань і вмінь навчально-виховної роботи,
підсумковий.

На першому етапі адаптації відбувається ознайомлення молодого вчителя з вимогами до професії, його включення в самостійну професійну діяльність, зіставлення рівня готовності до роботи з вимогами навчально-виховного закладу.

Другий етап пов’язаний із процесом подолання труднощів навчальної діяльності й початком формування майстерності молодого вчителя.

Третій етап – це період високої адаптованості, ефективної діяльності молодого вчителя. Для цього етапу характерний високий рівень самостійності молодого педагога, його творчий підхід до навчально-виховної діяльності.

ПЛАН-СХЕМА

визначення етапів роботи з молодими спеціалістами

І етап роботи: «Організаційно-педагогічний»

Молодий

спеціаліст

Призначення

наставника

Ознайомлення з пам’ятками роботи для молодих спеціалістів

Ознайомлення з пам’ятками для наставників

Загальне анкетування стажиста наставником

Аналіз результатів

Висновки анкетування

Виявлення питань до плану самоосвіти

Самодіагностика стажиста під керівництвом наставника

Методика проведення уроку

Знання питань психології та дидактики

Заповнення

діагностичної карти

Виявлення питань до плану самоосвіти

Виховна робота та методика її проведення

Визначення особистої

„Я –концепції”

Складання плану самоосвіти (річного та

перспективного) під керівництвом наставника

ІV етап

узагальнення та корекції

V етап

підсумковий

І етап

теоретичний

ІІ етап

аналітичний

ІІІ етап

практичний

ІІ етап: «Реалізація плану роботи наставника з молодим спеціалістом»

Робота зі шкільною документацією

Знання нормативних документів

Методична робота

Заповнення діагностичного звіту

Молодий спеціаліст

Виховна робота.

Робота класного керівника

Робота з батьками

Робота з

обдарованими учнями.

Робота з учнями,

які потребують посиленої педагогічної уваги

Робота в кабінеті

Методичний аспект уроку

Психологічний аспект уроку

Виховний аспект уроку

Санітарно-гігієнічний аспект уроку

Методика проведення уроку:

Реалізація теми самоосвіти на уроці

Реалізація проблеми школи

ІІІ етап: «Участь молодого спеціаліста у методичній роботі школи»

Методична робота

Заповнення карти-звіту участі молодого спеціаліста

Аналіз даної роботи

Самоосвіта

Методичні об’єднання

Школа молодого вчителя

Методичні декади відкритих уроків

Творчі і динамічні групи

Тренінги, круглі столи, методичні оперативки, консиліуми

Школа ППД

Конференції

Педагогічні читання

Семінари

Науково-

теоретичні

Педагогічні ради

Індивідуальні форми роботи

Групові

форми роботи

Колективні форми роботи

Звіт молодого спеціаліста

Відвідування відкритих уроків

Участь у декаді відкритих уроків молодих спеціалістів

Психолого-

педагогіч-ні

Науково-теоретич-ні

Практичні

ІV етап: «Підсумковий»

А н а л і з

роботи молодого спеціаліста в „Школі молодого вчителя”

Звіт молодого спеціаліста

Звіт наставника

Заключне анкетування

Підведення підсумків роботи в «Школі молодого вчителя»

Участь у декаді відкритих уроків молодих спеціалістів

Порівняльна характеристика діагностичних карт

Підсумки діагностики

Аналіз результатів

Постановка нових завдань (до плану самоосвіти)

Аналіз

уроків

Завдання на перспективу

Аналіз утруднень

Складання плану самоосвіти. Підготовка до атестації

Підведення підсумків анкетування

Аналіз анкетування

Аналіз досяг-нень молодого спеціаліста

Постановка нових завдань (до плану самоосвіти)

Постановка нових завдань (до плану самоосвіти)

ПРОГРАМА РОБОТИ З МОЛОДИМ УЧИТЕЛЕМ

I. Основні завдання стажування:

набуття практичних навичок, необхідних для педагогічної
роботи;
вміння застосовувати теоретичні знання, набуті під час навчання у вузі, в конкретній практичній роботі;
набуття та вдосконалення педагогічних навичок виховної роботи з дітьми;
вивчення передового педагогічного досвіду, засвоєння
різноманітних методів навчання, використання сучасних засобів
навчання, впровадження нетрадиційних форм, методів і прийомів
навчання, нових педагогічних технологій.

II. Зміст стажування молодого вчителя

У процесі стажування молодий учитель повинен набути знання з психології, педагогіки, методики викладання шкільного предмета і виховної роботи. За час проходження стажування молодий учитель повинен проявити себе в усіх найважливіших формах роботи.

Навчальна робота

Стажист повинен:

вивчити принципи перспективного та поточного планування навчально-виховного процесу в школі і брати посильну участь у плануванні роботи школи;
протягом навчального року планувати навчально-виховну роботу зі свого предмета;
розробляти поурочні плани, планувати позакласну роботу
відповідно до плану виховної роботи школи;
у навчальній роботі на уроках використовувати різноманітні
методи, прийоми, форми і засоби навчання, які сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів (лекція, бесіда, розповідь, семінар, лабораторні роботи, керівництво самостійною роботою учнів, експеримент, демонстрації, використання комп'ютерної техніки, навчального кіно, магнітофонних записів тощо) та індивідуальної роботи з учнями;
брати участь в організації та проведенні факультативних занять (бажано керувати факультативом або провести одне чи декілька занять);
надавати індивідуальну допомогу учням зі свого предмета;
проводити позакласну роботу з предмета у формі фронтальної (лекції, екскурсії, конференції, перегляд навчальних і науково-популярних фільмів тощо), групової (гурток, олімпіада, диспут, туристичний похід тощо) та індивідуальної роботи з учнями;
брати участь в оформленні шкільних кабінетів та в організації роботи учнів у них;
активно брати участь в організації й проведенні заходів зі свого предмета.

Методична робота

Стажист (молодий учитель) входить до складу шкільного та районного методичних об'єднань і бере участь в їхній роботі:

за допомогою свого керівника обирає й розробляє одну методичну тему, пише за нею реферат, реферат обговорюють на засіданні шкільного чи районного методоб’єднання (після 2-3 років роботи);
вивчає лабораторне обладнання, ТЗН, комп'ютерну техніку та наочні посібники, які є в школі, з наступним використанням їх у навчальній роботі;
відвідує уроки досвідчених учителів зі свого предмета, бере участь в їх аналізі, поглиблено вивчає педагогічний досвід одного з висококваліфікованих учителів;
за час стажування проводить відкриті уроки;
проводить моніторинг навчальних досягнень учнів, використовуючи різні форми опитування (контрольні роботи, заліки, усне, індивідуальне, фронтальне опитування, тестування тощо);
оформляє результати моніторингу згідно з планом роботи школи;
систематично вивчає педагогічну та методичну літературу й бере участь у її обговоренні.

Робота класного керівника

Стажист повинен виконувати роботу класного керівника (у разі неможливості призначення стажиста класним керівником він виконує функції помічника досвідченого класного керівника на громадських засадах).

Для цього стажист:

- вивчає документацію класу, склад батьків, індивідуальні особливості учнів, складає психолого-педагогічну характеристику класу й подає її своєму наставнику;

- на основі вивчення складу класу домагається єдності педагогічних вимог до учнів з боку вчителів та батьків;

організовує дитячий колектив з урахуванням вікових та
психологічних особливостей, домагається згуртованості, активності,
ініціативи та творчості учнів;

проводить класні збори;

проводить заходи, спрямовані на розширення культурного
світогляду та зміцнення здоров’я учнів (відвідування театру, музеїв,
басейну, прогулянки в ліс, спортивні заходи тощо);

згідно із загальношкільним планом здійснює шефську роботу.

ПРИМІРНИЙ ПЛАН РОБОТИ «ШКОЛИ МОЛОДОГО ВЧИТЕЛЯ»

№ п/п	Тематика занять	Зміст	Форма проведення	Відповідальні
1	Інструктивно-методичні матеріали Міністерства освіти і науки України. Директивні документи	-Нормативно-правова база: Закон України „Про освіту”, Закон України „Про загальну середню освіту”, Положення про навчально-виховний заклад системи освіти. Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи тощо. -Статут школи, правила внутрішнього розпорядку, техніка безпеки в навчальному закладі.	Бесіда Інструктаж	Адміністрація школи
2	Організація навчально-виховного процесу з предмета	-Структура навчальної програми з предмета. -Календарно-тематичне планування. -Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів. -Ведення шкільної документації з предмета. -Організація і проведення позакласної роботи з предмета.	Практичне заняття	Керівник „Школи молодого вчителя”, наставник
3	Процес навчання	-Структура процесу навчання. -Технологія побудови уроків. -Принципи особистісно-орієнтованого навчання. -Функції навчання. -Етапи навчального процесу. -Рушійні сили навчання.	Теоретичний семінар	Члени методичної ради школи
4	Пізнавальна діяльність школярів. Оцінювання пізнавальної діяльності учнів.	-Психологічні особливості пізнавальної діяльності школярів. -Способи формування пізнавального інтересу учнів. -Мотиви навчання. -Види оцінювання навчальних досягнень учнів. -Способи оцінювання навчальних досягнень учнів на інтерактивному уроці.	Семінар-тренінг	Психолог, наставник, вчителі-методисти
5	Методи навчання	Заняття 1. -Суть і функції методів навчання. -Класифікація методів навчання. -Активні та пасивні методи навчання. Заняття 2. -Наочні методи навчання, словесні методи навчання. -Практичні методи навчання. Заняття 3. -Ігрові методи навчання. -Логічні методи навчання. -Методи контролю знань учнів. Заняття 4. -Інтерактивні технології навчання. -Методика їх використання.	Семінари-практикуми	Керівник „Школи молодого вчителя”, вчителі-наставники, вчителі-методисти
6	Форми навчання учнів.	Заняття 1. -Урок – головна форма організації навчально-виховного процесу. -Традиційний урок. Інноваційний урок. -Функції уроку. Мета уроку. -Типи уроку. -Вимоги до сучасного уроку. -Модель сучасного уроку. Заняття 2. -Конструювання уроку за метою, дидактичними завданнями та змістом навчального матеріалу. -Вибір методів навчання. Заняття 3. -Аналіз і самоаналіз проведеного уроку. Заняття 4. -Сучасні освітні технології.	Теоретичний семінар Практичне заняття Відкриті уроки молодих учителів Обговорення Семінар практикум	Керівник „Школи молодого вчителя”, вчителі –наставники, вчителі-методисти
7	Виховання учнів у школі	-Суть і зміст процесу виховання. -Форми та види виховних заходів. -Методи виховання учнів. -Національний характер виховання. -Критерії вихованості особистості. -Особистісно зорієнтоване навчання й виховання школярів.	Проблемний семінар	Заступник директора з виховної роботи, керівник методичного обєднання класних керівників
8	Роль учителя у навчально-виховному процесі	-Особистість учителя як чинник навчання. -Вимоги до вчителя. -Види педагогічної взаємодії. -Функції вчителя	Конференція (відкрите обговорення)	Керівник „Школи молодого вчителя”, наставники

Blog

Планування та форми методичної роботи

Содержание