О. В. Лук’яненко економічний зміст контрабанди: теоретичний аспект чернівці, 2008

Вид материала

Документы

Содержание Wіegand (1993) [21] розрізняє: велику контрабанду товарів (commercіal smugglіng J. Bhagwati D. Norton F. Chowdhury Контрабандний товар Список літератури

Подобный материал:

• Програма та навчально-тематичний план курсів підвищення кваліфікації Укладач, 238.21kb.
• Проблема взаємовідношення політики та економіки: філософський аспект, 309.69kb.
• Виховна мета навчання як дидактична категорія: теоретичний аспект, 97.11kb.
• Методичні рекомендації та практичні завдання Чернівці чну 2008 ббк 32. 973. 2я73, 1647.69kb.
• Вырезано зміст, 1542.01kb.
• Україна сумська обласна державна адміністрація, 18.57kb.
• Григорій квітка-основ'яненко (1778-1843), 75.91kb.
• Тест на механічну тямущість Беннета 4 Логічні завдання І головоломки, 2320.53kb.
• «Межкультурная коммуникация», 81.77kb.
• Психологічні обриси розвитку інтелекту особистості: теоретичний аспект, 39.9kb.

О.В. ЛУК’ЯНЕНКО


ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ КОНТРАБАНДИ:

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ


Чернівці, 2008


О.В. Лук’яненко

Економічний зміст контрабанди: теоретичний аспект

УДК 336.225.681


Анотація

Поданий історико-економічний аналіз поняття контрабанди, її типів і форм, аналіз теоретичних досліджень, що пояснюють природу цієї діяльності та її основні причини.


Ключові слова: контрабанда, мито, ухилення від сплати податків


На сьогоднішній день в Україні контрабанда залишається одним з головних дестабілізуючих чинників внутрішнього ринку України, що за своїми масштабами, обсягами та наслідками негативно впливає на розвиток національної економіки, її стратегічних галузей.

Проблемам контрабанди присвячена значна кількість досліджень вітчизняних вчених (Дорош Л.В., Левік Б.С., Лобода Г.Г., Омельчук О.М., Онищенко В.В., Сорока С.О., Шевчук Л.М.). Але майже всі вони розглядають лише кримінально-правові аспекти цієї діяльності [1;2;3], зокрема кримінальну відповідальність за злочин контрабанди [4;5;6], структуру та динаміку контрабанди в Україні [7;8;9], стан справ у окремих галузях нелегальної торгівлі товарами [10;11], вдосконалення діяльності митних органів щодо боротьби з контрабандою [12;13] тощо.

Однак економічні аспекти такого явища як контрабанда на сьогоднішній день досліджені недостатньо. Необхідність забезпечення системного підходу до вирішення проблем у сфері боротьби з контрабандою та порушенням митних правил обумовили вибір теми дослідження.

Метою даної статті є історико-економічний аналіз поняття контрабанди, її типів і форм, аналіз теоретичних досліджень, що пояснюють природу цієї діяльності та її основні причини.

Контрабанда може вважатися однією з найстаріших форм правопорушень. Вона бере свій початок з ХІІ ст., коли англійський час уряд наклав обмеження на експорт вовни, таким чином надавши власникам тканинних мануфактур відповідну протекцію. Поки власники тканинних фабрик отримували прибуток, продавці вовни зазнавали збитків через низькі ціни на свою продукцію. У останніх було дві можливості: або продавати свою вовну нелегально закордонним покупцям або припиняти роботу. Не дивно, що багато з них почали займатися контрабандою вовни, експортуючи її нелегально, головним чином, у Фландрію. У 1272 р. король Едуард І впровадив митні правила з метою отримання додаткових коштів в бюджет країни, яка зазнавала значних фінансових втрат через війни з Францією. Однак система попередження ухилення від зовнішньоторгових податків більш-менш була сформована лише у 1420-х рр. Імпортне мито було встановлене на тютюн, чай, бренди, ром, шовк, сіль тощо, і було настільки високим, що контрабандисти могли продавати ці товари по цінах нижче офіційних ціни й усе ще отримувати прибуток. Так, наприклад, у 1770-х рр. пляшка бренди, що купувалась у Франції за £1, могла бути продана в Англії за £4. Фунт чаю коштував 3 пенси і міг бути проданий за 25 пенсів. Слід відзначити, що в цей час контрабанда вважалась майже як послуга суспільству[14, p.1-2].

Законодавство стосовно контрабанди вперше датується ХІV ст., коли в Англії в Статуті про державні злочини 1351 р. злочином вважалося отримання грошей від незаконної імпортної діяльності. Слід зазначити, що в процесі історичного розвитку, незважаючи на поширення антиконтрабандного законодавства, контрабанда майже завжди практикувалася. Так наприклад, у ХVІІІ ст. одна третина чаю на Британські острови завозилася нелегально [15, p.473].

Термін «smugglіng» в англійській мові з'явився в 1687 р., і, можливо, мав у своїй основі німецькі і голландські корені. Словник Merrіam-Webster визначає контрабанду як таємний протизаконний імпорт або експорт, зокрема, без сплати мита, визначеного законом [16]. Інші джерела визначають походження терміну в англійській мові від німецького smeugan – прослизнути в щілину. Крім того, є ще версія походження від слова smoky – туман, серпанок, що використовувалось у Східній Фландрії [17].

На території слов’янських держав слово «контрабанда» починає використовуватись з епохи Петра І і походить воно від італійського contrabbando – контрабанда (від contra – контр-, противо-, bando – урядовий указ) [18;19].

Encyclopedia of Criminology and Deviant Behavior визначає контрабанду як нелегальний імпорт товарів з однієї юрисдикції до іншої. Нелегальна операція може включати імпорт або експорт заборонених товарів (наприклад, наркотиків) або ухилення від сплати зовнішньоторгових податків, зокрема мита, на товари, експорт або імпорт яких підлягає оплаті на митниці (наприклад, діаманти, сигарети). Цінові диспропорції і різний рівень ставок мита в різних юрисдикціях або в різні періоди часу визначають вірогідність контрабанди [15, p.473].

Російський економічний словник визначає контрабанду як незаконне переміщення через кордон товарів і інших цінностей. До того ж контрабандою називають і сам незаконно перевезений товар [20].

Найчастіше контрабанда виникає між юрисдикціями з різним податковим і митним законодавством. Таким чином, контрабанда є тісно пов’язаною з системою оподатковування і може спостерігатися в тих випадках, коли використовується фіскальне мито. Так, серед класичних прикладів контрабандних продуктів можна назвати товари, які обкладаються високими податками (діаманти, спиртні напої, тютюн).

Доцільно запропонувати таку класифікацію типів контрабанди.

І. В залежності від виду контрабандного товару

контрабанда золота,

контрабанда сигарет тощо;

ІІ. В залежності від способу контрабанди.

Основні способи, які використовуються під час нелегального провезення товарів через кордон в свою чергу можна розподілити на дві групи.

1. Фізичні методи, до яких можна віднести:

приховання – приховання контрабандного товару в іншому товарі або ж спроба взагалі сховати товар від митного огляду;

погроза співробітникам митниці з метою отримання дозволу на ввезення/вивезення контрабандного товару;

велика кількість товару – якщо достатня кількість товару провозиться контрабандним шляхом, логічним є припущення, що деяка його частина пройде. Так, згідно Hoops на деяких рейсах з Вест-Індії і Південної Америки більш 10% пасажирів перевозять наркотики [14, p.2].

2. Економічні методи, зокрема такі:

хабарництво – надання хабара співробітникам митниці за дозвіл на ввезення/вивезення контрабандного товару;

дипломатичний захист – товар ввозиться/вивозиться як дипломатичний багаж, який звільняється від митного огляду

заниження митної вартості товару, що переміщується через митний кордон.

ІІІ. В залежності від вартості контрабандних товарів.

ІV. В залежності від розмірів контрабандних товарів:

товари, що можуть бути переміщені одним індивідом, наприклад, дорогоцінне каміння тощо;

великогабаритні товари, наприклад, готова продукція промислового призначення.

V. В залежності від рівня соціальної організації Wіegand (1993) [21] розрізняє:

велику контрабанду товарів (commercіal smugglіng), яка означає переміщення великих кількостей товарів, що надалі будуть продані за кордоном з метою одержання прибутку;

дрібну контрабанду товарів (petty smugglіng) – термін застосовується до окремих індивідів, що перетинають кордон з метою продати товар по більш високій ціні.

Економічна і політична реальність історично впливала на контроль контрабанди. Економісти – прибічники free trade були проти будь-якої форми державного контролю в буржуазній капіталістичній економіці і визнавали контрабандистів як раціональних підприємців вільного ринку.

Так, наприклад, А. Сміт вважав високі зовнішньоторговельні податки основною причиною наявності контрабанди і не засуджував її. Зокрема, він допускав, що “…the hope of evading such taxes by smuggling gives frequent occasion to forfeitures and other penalties which entirely ruin the smuggler; a person who, though no doubt highly blamable for violating the laws of his country, is frequently incapable of violating those of national justice, and would have been, in every respect, an excellent citizen had not the laws of his country made that a crime which nature never meant to be so”¹[22, p.699].

Однак в реальності, відповідно до законодавства, найбільш типовим і поширеним покаранням за контрабанду було вилучення контрабандного товару і накладення відповідного штрафу на контрабандиста. Проте зростаючі обсяги ухиляння від сплати мита і інших зовнішньоторгових податків свідчать про відносну неефективність таких заходів покарання.

Теоретичну базу, яка пояснює природу контрабанди, умовно можна розподілити на два основних напрями.

Перший аналізує контрабанду в термінах функціонування ринку, другий – в термінах криміналістичної науки.

В рамках даного дослідження розглянемо більш детально економічні теорії контрабанди.

Класичним дослідженням впливу контрабанди на добробут є дослідження J. Bhagwati and B. Hansen (1973) [23].

Вони першими представили теорію контрабанди, яку вони розглядали винятково як импортзаміщуючу економічну діяльність. Але побудована економетрична модель мала багато обмежень, зокрема, припущення про те, що легальна торгівля мала нульові транспортні витрати; у економіці за умов досконалої конкуренції виготовлялось два ринкових товари, економічний прибуток був нульовим, умови торгівлі були фіксовані тощо. В результаті вони показали, що контрабанда неспроможна поліпшити суспільний добробут, тому що вона може відволікати ресурси від суспільного до приватного сектору. Додатково транспортні витрати контрабандиста були введені у моделі Sheikh M.A. (1974) [24]. Але інші припущення, зокрема, досконала конкуренція, нульові транспорті витрати за умов легальної торгівлі тощо залишились як і в моделі J. Bhagwati and B. Hansen (1973). Основним внеском, окрім транспортних витрат контрабандиста, стало також введення у модель втрат внаслідок ризику (risk costs) – у термінах конфіскованих та обкладених штрафом товарів.

Модель М. Pitt (1981) пояснювала контрабанду товарів, використовуючи експортне мито (на прикладі Індонезії). В даному випадку причиною контрабанди з’явилось перевищення внутрішньої ціни над світової за винятком мита, тобто за цих умов легальний експорт приносив абсолютні збитки. Але все ж таки фірми були вимушені проводити легальний експорт виключно для того, щоб прикривати контрабандну діяльність з метою зменшення втрат внаслідок контрабанди (smuggling cost) [25].

D. Norton у своєму дослідженні «On the Economic Theory of Smuggling» (1988) розглядає контрабанду як злочин можливості (crіme of opportunіty), що стає можливим завдяки різним тарифам або ціновим диспропорціям на різних ринках [26].

F. Chowdhury (1999) запропонував модель виробничо-заміщуючої контрабанди, у якій цінові диспропорції є критично важливими як спонукання до заняття контрабандою [27].

Зазначені диспропорції викликані наявністю внутрішніх непрямих податків, а також імпортного мита. Розглядаючи ситуацію із контрабандою сигарет у Бангладеш, Chowdhury припустив, що вона скоротила рівень внутрішнього виробництва. Внутрішнє виробництво сигарет обкладається ПДВ і іншими податками на споживання. Скорочення внутрішніх податків надає можливості внутрішньому виробникові пропонувати товар по більш низьких цінах і скоротити цінові диспропорції, які стимулюють контрабанду.

Однак Chowdhury припускав, що існує межа, вище якої скорочення внутрішніх податків на виробництво не зможе додати конкурентних переваг по відношенню до контрабандних сигарет. Таким чином, конфіскація може додати вартості контрабанді і зробити її неконкурентоспроможною [27].

В цілому можна сказати, що економісти підкреслюють, що контрабанда мотивується стратегіями прийняття ризиків, викликаної бажанням уникнути сплати податків або одержати гроші від продажу нелегально імпортованих товарів. Доповнюючи думку про те, що економічні умови впливають на контрабанду, економісти також доводять, що контрабанда впливає на цінові диспропорції й інші економічні аспекти.

У більшості кримінологічних досліджень контрабанда визначається як злочин можливості, і за визначенням є орієнтованою на отримання прибутку. Базуючись на цій концепції контрабанди, дослідження Paulus and Sіmpson (1981) щодо дрібної контрабанди на кордоні США і Канади, обґрунтувало перспективи можливості контрабанди. Автори довели, що індивіди, які перетинають кордон, безумовно є поінформованими щодо протизаконності контрабанди щоразу, коли співробітники митниці запитують, чи є в них речі, які підлягають декларуванню. При перетині кордону, контрабандист повинен безпосередньо приймати рішення про недекларування товарів і відповідно, про порушення закону [28].

На сьогоднішній день світовий ринок контрабанди оцінюється в $796.55 млрд. У табл.1 представлені товари, що найчастіше переміщуються контрабандним шляхом, а також їх вартісна оцінка.

Таблиця 1.

Найбільш поширені контрабандні товари та їх вартісна оцінка

Контрабандний товар	Вартісна оцінка, $ млрд.
1	2
Марихуана	141,8
Підроблена продукція промислового призначення	100,0
Кокаїн	70,45
Опіум/Героїн	64,82
Піратська веб- та відеопродукція	60,0
Сигарети	50,0
Підроблені лікарські препарати	40,0
Піратське програмне забезпечення	39,5
Торгівля людьми	32,0
Амфетаміни/Метамфетаміни	28,25

Джерело: [29].


Спираючись на вищевикладене, можна зробити такі висновки.

У сучасних умовах, контрабанду доцільно визначати як переміщення товарів для цілей бізнесу, не для особистого споживання, через державний кордон за умови порушення встановлених митних правил і процедур і незалежно від вартості переміщуваних товарів. Контрабанда являє собою усвідомлену дію.

Економічні причини контрабанди можуть розрізнятись в залежності від бажання індивіда задовольнити свої потреби. Індивіди, які використовують нелегально завезені товари, задовольняють свої потреби в одержанні бажаних товарів, у той час як індивіди, які поставляють контрабандні товари, прагнуть задовольнити свої потреби в доході.

Таким чином, контрабанда покликана уникати наступних елементів.

1. Контролю в тому випадку, якщо переміщувані товари не відповідають існуючим вимогам безпеки.

2. Контролю у випадку, якщо окремі товари є забороненими до ввозу/вивозу.

3. Витрат, пов'язаних зі сплатою податків. Контрабандні товари повністю або частково уникають сплати ввізного/вивізного мита, акцизних зборів і ПДВ.

4. Витрат, пов'язаних з регулюванням. У більшості випадків контрабандні товари не з'являються на офіційному ринку. Таким чином, контрабанда таких товарів й подальша нелегальна торгівля ними уникає податків і витрат, викликаних державним регулюванням, пов'язаних з ліцензуванням діяльності тощо.

5. Витрат, пов'язаних з митними процедурами. Митні процедури вартують досить дорого в зв'язку зі складним митним регулюванням і частою зміною правил митного огляду при фрахтуванні.

6. Регулювання прав інтелектуальної власності. Окремі категорії контрабандних товарів порушують права інтелектуальної власності. Це відноситься до аудіо і відеозаписів, а також готової продукції промислового призначення. Провезені контрабандним шляхом, вони можуть бути продані тільки на чорному ринку.

На сьогоднішній день визначення шляхів боротьби з контрабандою, як діяльністю, спрямованої на свідоме уникнення контролю з боку держави у вигляді податків та державного регулювання з метою отримання прибутку, вимагає подальших наукових досліджень з урахуванням не лише кримінально-правових, але й економічних її аспектів. Зокрема, потрібно сформувати теоретико-методологічну базу вітчизняних наукових досліджень, що характеризуватиме контрабанду як економічне явище; визначити економіко-інституціональні причини розвитку контрабанди в сучасних умовах України з метою практичного обґрунтування напрямів боротьби з цим видом ухилення від оподаткування.

Список літератури

1. Дорош Л.В. Кримінально-правові аспекти відповідальності за контрабанду (ст.201 КК України) // Питання боротьби зі злочинністю. – Х., 2002. – Вип.6. – С.105-124.
   
2. Дорош Л.В. Контрабанда в Україні (кримінально-правове і кримінологічне дослідження) // Зб. наук. пр. – Х., 2004. – Вип.8. – С.105-143.
   
3. Левік Б.С. Контрабанда – прояв організованої злочинності міжнародного масштабу, одна з основ тіньової економіки України, проблеми та аспекти боротьби // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. – К., 1999. – Т.11. – С.77-89.
   
4. Лобода Г.Г.  Предмет та особа потерпілого у злочинах, пов’язаних з контрабандою (ст. 305 КК України) // Науковий вісник. – Д., 2003. – N1 (13): Спец. вип. – С.197-200.
   
5. Лобода Г.Г. Кримінальна відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів // Держава і право. – К., 2000. – Вип.6: Юридичні і політичні науки. – С.302-306.
   
6. Омельчук О.М.  Проблеми декриміналізації контрабанди товарів та валюти // Актуальні проблеми правознавства. – Тернопіль, 2001. – Вип.2. – С.201-204.
   
7. Омельчук О.М.  Стан, структура та динаміка контрабанди в Україні // Вісник. – Хмельницький, 2004. – №3(11). – С.170-174.
   
8. Омельчук О.М. Причини та умови контрабанди в Україні // Наукові записки. – Острог, 2001. – Вип.2, ч.2. – С.422-427.
   
9. Онищенко В.В. Визначення контрабанди в кримінальному законодавстві України і зарубіжний досвід // Вісник. – Запоріжжя, 2006. – N1. – С.172-177.
   
10. Сорока С.О. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів як прояв організованої злочинності у сфері наркобізнесу // Актуальні питання реформування правової системи України. – Луцьк, 2007. – Т.2. – С.349-352.
    
11. Сорока С.О. Об’єктивна сторона контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів // Актуальні питання реформування правової системи України. – Луцьк, 2006. – Т.2. – С.225-227.
    
12. Шевчук В.М. Проблеми вдосконалення діяльності митних органів по виявленню і розслідуванню контрабанди // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. – К., 1999. – Т.11. – С.259-270.
    
13. Шевчук Л.М. Правове регулювання нагляду прокуратури за додержанням законів митними органами у справах про контрабанду та порушення митних правил: окремі аспекти // Актуальні питання реформування правової системи України. – Луцьк, 2006. – Т.1. – С.234-237.
    
14. Hoops D. Lessons from Smuggling and Anti-counterfeit Operations – ссылка скрыта – 10 p.
    
15. Deflem M., Henry-Turner K. Smuggling / Encyclopedia of Criminology and Deviant Behavior. – Clifton D. Bryant, Editor-in-Chief. – Vol. 2, Crime and Juvenile Delinquency, edited by D. Luckenbill and D.L. Peck. – Philadelphia, PA: Brunner-Routledge. – 2001. – Р.473-475.
    
16. Merriam-Webster’s Online Dictionary – Smuggling am-webster.com/dіctіonary/smugglіng
    
17. Wikipedia – Smuggling dіa.org/wіkі/Smugglіng#Etymology
    
18. Этимологический словарь Фасмера – Третейский суд Фонда Юрбюро – Ст.303 – k-arbіtr.ru/fasmer/p303.htm;
    
19. Юридичний етимологічний словник /4.php
    
20. Экономический словарь – Контрабанда – mіc.ru/dіc.nsf/econ_dіct/7898
    
21. Wiegand B. Black Money in Belize: The Ethnicity and Social Structure of Black-Market Crime // Social Forces. – Vol. 73. – №1. (Sep., 1994). – Р.135-154.
    
22. Smith A. An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations / Book V Of the Revenue of the Sovereign or Commonwealth. – MetaLibri, 2007 – 754 p.
    
23. Bhagwati J., Hansen B. A Theoretical Analysis of Smuggling // The Quarterly Journal of Economics. – Vol.87. – №2. (May, 1973). – P.172-187
    
24. Sheikh M.A. Smuggling, production and welfare // Journal of International Economics. – 1974. – №4. – P.355-364.
    
25. Pitt M. Smuggling and price disparity // Journal of International Economics. – 1981. – №11. – P.447-458.
    
26. Norton D.A. On the Economic Theory of Smuggling // Economica, New Series. - Vol. 55. - №217. (Feb., 1988). – P.107-118.
    
27. Chowdhury F.L. Smugglіng, Tax Structure and The Need for Antі-Smugglіng Drіve // Fіscal Frontіer. – Vol.VІ. – 2000–ссылка скрыта
    
28. Paulus I., Simpson C. Opportunity, Benefit, and Subjective Disposition: Determinants of Nonprofessional Smuggling // The Pacific Sociological Review. – Vol. 24. – №3 (Jul., 1981). – P.299-327.
    
29. Black Market Contraband Іndex – ссылка скрыта