Geum.ru

Наз-ся твердження та судження такі,які лише констатують наявність чи відсутність ек-них явищ та процесів, не даючи їм при цьому ніякої оцінки

Вид материалаДокументы
Ф-ї податків
Осн причинами виникнення соц. Регул-ня є
Подобный материал:
1   2   3

43. Можливі аргументи на користь політики протекціонізму:1)Оск одним із компонентів сукупних витрат є чистий експорт, тобто різниця між Е та І,самі сукупні витрати за кейнсіанською концепцією є фактором,який безпосередньо визначає рівень зайнятості в країні. Запровадження протекціон.Заходів з метою обмеження імпорту може призводити до збільшення сук витрат, а отже і обсягу нац-го виробництва.Інакше кажучи, переорієнтовуючи витрати споживачів із купівлі чужих на купівлю своїх товарів політика протекціонізму може справляти стимулюючий вплив на розвиток національної економіки;2)Конкуренція з боку іноз фірм може мати позитивний вплив на розвиток нац економіки лише за умови, коли нац виробники перебувають у приблизно однаковій ваговій категорії з іноземними конкурентами.У разі ж більш менш серйозного відставання за рівнем конкурентноспроможності нац виробників від іноземних фірм, нічим не обмежена міжн конкуренція матиме руйнівний вплив на розвиток нац ек-ки.Однією із цілей політики протекціонізму якраз і може бути досягнення нац виробниками необхідного для успішної діяльності в умовах міжн конкуренції рівня конкурентноспроможності;3)Можливість купувати ріхноманітні товари та послуги, включаючи імпортні, мало що означатиме для реал свободи вибору споживачів, якщо рівень їх доходів не дозволятиме їм оплачувати бажані покупки.Оск осн джерелом доходів внутрішніх споживачів є їх участь у національному виробництві, скорочення останнього внаслідок міжн конкуренції може значно сильніше обмежувати свободу вибору споживачів аніж запровадження торгових барєрів;4)Вузька спеціалізація країни на вир-ві певних товарів та послуг породжує значну залежність її економіки від стану світових ринків, як наслідок вузькоспец економіки є особливо вразливими щодо впливу на них несприятливої зовн економ конюнктури.Навпаки,багатогалузева стр-ра нац вир-ва, у формуванні якої істотну роль може відігравати політика протекціонізму дозволяє забезпечити ек-ку країни від подібного впливу;5)Запровадження торгових барєрів є виправданим і в тому разі,коли фірми намагаються збувати власну продукцію на ринках інших країн за демпінговими цінами,тобто цінами, нижчими за ті,які інують на внутрішніх ринках експортерів, або ж за собівартість продукції.У деяких випадках продаж продукції за демпінговими цінами стає можливим завдяки здійсненню відповідними державами субсидіювання експорту;Водночас проти політики протекціонізму висловлюються такі основні контраргументи:1)Торгові барєри, обмежуючи конкуренцію в тих країнах, де вони запроваджують, формують сприятливе середовище для невиправданого підвищення нац виробниками цін на свою продукцію і отримання ними у такий спосіб додаткових прибутків.Саме цей мотив послаблення конкуренції з метою отримання додаткових прибутків і виступає не рідко дійсною підосновою лобіювання зацікавленими підприємствами та галузями прийняття урядових рішень щодо обмеження імпорту;2)Застос-ня тимчасових протекціоністських заходів з метою досягнення виробниками бажаного рівня конкурентноспроможності знімає гостроту самого питання підвищення рівня конкурентноспроможності. Навряд чи можна розраховувати, що в неконкурентних умовах рівень конкурентноспромодності може зростати.Крім того для підтримки певних галузей нац економіки можуть використовуватись і не повязані з обмеженням імпорту заходи,як надання цільових субсидій;3)Провадження тією чи іншою країни розрахованої на отримання вузьконац вигод політики протекціонізму скоріше за все викликатиме аналогічні дії з боку торгових партнерів.В рез-ті можливі вигоди в країні від запровадження нею протекціоністських заходів будуть нівелюватися її втратами від контрзаходів з боку торгових партнерів.Приміром зиск від скорочення імпорту в країні може бути зведений нанівець втратами від скорочення її експорту.І саме загроза застосування зустрічних заходів з боку торгових партнерів і виступає чи не найголовнішим стримуючим на шляху посилення політики протекціонізму;

44. Ф-ї податків:1)забезпечення фінансування держ витрат(фіскальна);2)державне регулювання економіки(регулююча).Історично і логічно фіскальна ф-я податків є їх осн функцією. Проте, в суч умовах суттєвого значення набула і регулююча ф-я. Осн об’єктами державного регул-ня ек-ки за допомогою податків, є:1)економічний цикл;2)секторна, галузева та регіональна структура економіки; 3)капіталовкладення;4)цикли;5)зовнішньоек-на д-сть;6)навкол середовище.Регулююча ф-я податків реалізується через: 1)вибір видів податків та їх ставок;2)надання податкових пільг.

45. Гол-м методами регул-ня валютного курсу є валютна інтервенція та дисконтна політика.Валютна інтервенція -це пряме втручання центрального банку або казначейства у валютний ринок.Вона зводиться до купівлі та продажу центр банком або казначейством інвалюти. ЦБ купує інвалюту, коли її пропозиція надмірна та курс низький,і продає,коли курс інвалюти високий. Таким способом обмежуються коливання курсу національної валюти.Часто валютна інтервенція використовується для підтримання курсу валюти на зниженому рівні, для здійснення валютного демпінгу - знецінювання національної валюти з метою масового експорту товарів за цінами, нижчими за світові.Валютний демпінг слугує засобом боротьби за ринки збуту.Гол умовою тут є зниження курсу валюти у більших розмірах, ніж падіння її купівельної спроможності на внутрішньому ринку.Здійснення валютної інтервенції можливе за умови, що неврівноваженість платіжного балансу є незначною та характеризується поступовою зміною пасивного сальдо на активне, чи навпаки. Адже резерви інвалюти для інтервенції обмежені, й продаж повинен поєднуватися з купівлею. Якщо валютні резерви вичерпані, то ця акція проводиться за рахунок міжнародних кредитів. Критикуючи валютні інтервенції сучасні монетаристи вважають, що подібні заходи впливають тільки на симптоми хвороби, котрі при цьому не лікуються. Інтервенції обходяться дорого. Якщо інтервенції і мають який-небудь ефект, то це лише у тих випадках, коли національна економіка знаходиться на підйомі, а інфляція - основна причина зниження валютного курсу - затухає.Суть дисконтної політики зводиться до підвищення або зниження дисконтної ставки центрального емісійного банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищення дисконтної ставки у періоди погіршення стану платіжного балансу центральний банк сприяє притоку капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто поліпшенню стану платіжного балансу.Але цей спосіб може бути ефективним лише за умови, що рух капіталів між країнами зумовлений пошуками більш прибуткового їх розміщення, а не невпевненістю у збереженнікапіталів у країні. Тому підвищення дисконтної ставки не завжди є ефективним методом. До того ж це веде до подорожчання кредиту всередині країни.Методами валютного регулювання, що використовуються традиційно, є девальвація та ревальвація - зниження та підвищення валютного курсу. Причинами їх є інфляція та неврівноваженість платіжного балансу, розрив між купівельною спроможністю національних валют (про що вже згадувалося).

46. В деяких випадках не держава нав’язує відповідним підприємствам галузеве регулювання аби унеможливлювати зловживання ними їх монопольним положенням, а навпаки, зацікавлені підприємства домагаються від держави запровадження галузевого регулювання аби скористатися вигодами від нього.Галузеве регул-ня є вигідним для регульованих п-ств, оскільки створює своєрідний вид легального картелю, а отже і передумови для зростання прибутків його учасників. На підтвердження теорії легального картелю наводяться приклади, коли регульовані суб’єкти активно підтримують застосування галузевого регулювання, зокрема відомі випадки, коли представники деяких професій вимагають введення ліцензійного регулювання відповідних видів діяльності. Офіційний мотив – захист споживачів від послуг непрофесіоналів. Можливий прихований мотив – обмеження конкуренції з метою отримання макс прибутків. Випадки неефективного застосування галузевого регулювання викликали рух на підтримку дерегулювання, класичним прикладом якого є проведене у США в кінці 70х років дерегулювання авіакомпаній, в рамках якого останнім було дозволено: -самостійно встановлювати тарифи на авіаперевезення; -самостійно обирати авіамаршрути. В результаті було досягнуто: а)зниження тарифів на авіаперевезення; б)підвищення безпеки авіаперевезень; в)збільшення заг кількості авіакомпаній, в т.ч. невеликих, які успішно конкурували з найбільшими конкурентами.

47. Осн причинами виникнення соц. Регул-ня є:- стрімкий розвиток технологій,значне розширення товарів і послуг,- досягнення відносно високого рівня життя,коли на перший план виходить питання його якості.Осн аргументи за соц. Регул-ня: 1)намагаючись зменшити витрати в-цтва, виробники можуть вдаватися до економії на витратах пов’язаних з збереженням навколишнього середовища, дотримання необхідного рівня безпеки робочих місць та продуктів,2)робітники і споживачі не володіють достатньою інформацією щодо потенційної небезпеки, яку можуть нести в собі робочі місця та продукти.Зважаючи на зазначені обставини можна зробити можна зробити висновок, що сама по собі ринкова система не завжди виявляється спроможною забезпечити належний рівень безпеки виробництва та споживання.Критичні зауваження щодо соціального регулювання:1)впровадженню соц регулювання не завжди передує ретельний аналіз повязаних з ним витрат та вигод. До певної міри це пояснюється існуючими труднощами стосовно точної оцінки вигод від запровадження соц регулювання. В рез-ті можуть запроваджуватись види соц регулювання, вигоди від яких є меншими за повязані з ними витрати;2)у разі запровадження соц регулювання виробники намагатимуться перекладати повязані з ним витрати на споживачів шляхом підвищення цін на відповідні товари та послуги. Але у цьому разі уже самі споживачі змушені будуть додатково оплачувати більш високий рівень безпеки прод харчування, незалежно від того, бажають споживачі робити це чи ні;3)соц регулювання може ставати перешкодою на шляху інновацій, оскільки виробники не матимуть впевненості в тому, що нові технології або вироби отримують підтрикку з боку контролюючих держ органів.

48. Під промисловою політикою розуміється державна політика вибіркової підтримки певних галузей і секторів ек-ки, які на думку творців такої політики є найбільш перспективними і,зокрема,з т.з. забезп-ня конкурентних переваг нац ек-ки на світових ринках.Для стимулювання прискореного розвитку пріорітетних галузей нац ек-ки можуть застос-тись такі заходи:1)Держ кредити під низькі відсотки або ж держ гарантії щодо приватних кредитів;2)Податкові пільги, субсидії, держ замовлення,3)Держ фінансування науково-дослідних та експерементально-конструкторських робіт;4)Протекціонізм у зовнішній торгівлі.Незважаючи на те, що в деяких країнах промислова політика мала безперечний успіх (Японія, Пд. Корея, Тайвань) стосовно такої політики висловлюються певні застереження, осн серед яких є такі:1)За своїм ек-ним змістом промислова політика являє собою позаринковий перерозподіл ресурсів на користь тих галузей ек-ки, які розглядаються державою як найбільш перспективні.При цьому не існує жодних гарантій,що держава точніше за ринок здатна розвязати принципове питання–визначити які галузі ек-ки дійсно є найбільш перспективними. Навпаки приватні інвестори ризикуючи власним капіталом набагато більш зацікавлені у правильному вирішенні цього питання ніж державні посадовці, які перерозподіляють кошти платників податків;2)За певних обставин промислова політика може набувати форми лобіювання в урядових колах представниками не самих перспективних галузей економіки питання про надання саме цим галузям статусу пріорітетних;3)Те, що промислова політика мала успіху деяких країнах, ще не означає, що вона була успішною скрізь, де застосовувалась. Крім того, існують преценденти, коли попри те, що промислова політика в цілому була успішною спроби її застосування щодо окремих галузей ек-ки були невдалими ( напр, виплавка алюмінію в Японії);4)Промислова політика створює прецендент масштабного втручання держави у функт-ня ринкової с-ми,коли для цього не існує видимих причин.Завдання держави полягає не в тому, щоб надавати пільги одним галузям ек-ки за рахунок інших, а в тому, щоб створити сприятливе ек-не середовище для розвитку всіх галузей економіки.Саме в рамках такого середовища та виключно на ринкових засадах і має вирішуватись питання про те, які галузі ек-ки є дійсно найбільш перспективними.

49. Макс-на ціна може встановлюватись державою тоді,коли на думку творців ек політики рівноважна ціна виявлятиметься небажаною у тому сенсі, що не дозволятиме якийсь частині покупців відповідні товари. Максимальні ціни, за визначенням, мають бути нижчими за рівноважні.Графік: Максимальна ціна.


Наслідком встановлення державою ціни Рмах стане виникнення дефіциту продукту у розмірі(Qd-Qs). В результаті, за нерегульованого державою розподілу продукту, частина покупців,бажаючих і спроможних його придбати, не зможе цього зробити.Аби забезпечити більш справедливий розподіл дефіцитних продуктів,держава може запровадити механізм їх відпуску покупцям за картками, коли на весь обсяг продукції випускаються та розподіляються між покупцями споживчі картки з подальшою реалізацією продукції в обмін на гроші з картками.Проте,за будь-якого способу розподілу дефіцитної продукції застосування мах ціни створюватиме передумови для формування чорного ринку, оскільки завжди знаходитимуться покупці, готові заплатити за продукт більш високу ціну у порівнянні з офіційно встановленою.Крім того, організація реалізації продукції за картками, включаючи проведення заходів щодо недопущення формування чорного ринку вимагатиме додаткових витрат на утримання відповідного бюрократичного апарату.І,нарешті,встановлення державою ціни на рівні нижчому за рівноважну ціну,консервуватиме ситуацію,за якої на вир-во продуктів виділятиметься недостатня кількість ресурсів.

50. Мін-ні ціни встановлюються державою з метою недопущення падіння доходів постачальників певних продуктів нижче якогось критичного, на думку творців ек політики, рівня, яке б могло статися за умов нерегульованого ринку.Застос-ня мінім цін має сенс лише тоді, коли вони перевищують рівноважні ціни.Гр.: Мінімальна ціна.


Встановлення державою ціни на рівні Рмін призводить до утворення надлишку продукції в обсязі (Qs-Qd). Оск цей надлишок у разі нереалізації його продавцями завдаватиме їм шкод, держава, аби не допустити подібних наслідків, може вдаватися до закупок надлишкової продукції.Проте, діючі у такий спосіб, держава не допускатиме погіршення становища продавців за рахунок погіршення становища решти суспільства.Після встановлення мін ціни покупці змушені будуть сплачувати за продукт більш високу ціну і купувати меншу його кількість, а ніж у випадку коли держава не втручалась в процес ціноутворення.Державні закупки обертаються для платників податків додатковим податковим навантаженням.Від того, що держава для підтримки мін ціни здійснює закупки надлишкової продукції, ця продукція не перестає бути надлишковою.Відповідно зберігається ситуація надмірного виділення ресурсів на виробництво продукту.Не розв’язуватиме проблеми і відмова держави від закупки надлишкової продукції, оскільки такі дії держави оберталися збитками для виробників, що йшло у розріз цілям застосування мін ціни. Крім того, за таких дій держави виробники змушені були б вдаватися до нелегального збуту своєї продукції за більш низькими у порівнянні з офіційно встановленими цінами.Ще один спосіб, у який може діяти держава у разі встановлення нею мін ціни, полягає у недопущенні виникнення надлишку шляхом виплати виробникам премій за неповне використання ними виробничих потужностей.

Графік.


Запроваджуючи заходи з обмеження обсязів вир-ва, держава може не допустити зміщення кривої пропозиції продукта з S1 в S2, яке могло б статися за державного невтручання в процес функціонування ринку і тим самим уникнути утворення надлишку продукції у розмірі Qs-Qd. Разом з тим стосовно описаного способу підтримки державою мін ціни, висловлюють такі зауваження: 1)досягнення рівноваги між попитом і пропозицією в точці Е1 не означатиме, що на вир-во продукту спрямовуватиметься оптимальна кількість ресурсів, оскільки критерієм ефективного розподілу ек ресурсів відповідає досягнення рівноваги в точці Е2, а не Е1.2)аномальною з точки зору принципів раціонального госп-ня є ситуація, коли виробники отримують винагороду від держави за утримання від виробництва.3)сплачуючи за продукт ціну Рмін і купуючи його в обсязі Qd, покупці як і у випадку застосування мін ціни з одночасною закупкою державою надлишкової продукції, змушені будуть переплачувати за отримуваний ними у недостатньої кількості продукт.