Geum.ru

Учасників ринку цінних паперів можна розділити на такі рівні: основний (емітенти, інвестори, фінансові посередники)

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Гуль В.І.

Студент 4 курсу 16 групи ІПКОПУ

НУ «ЮАУ імені Ярослава Мудрого»


ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Учасників ринку цінних паперів можна розділити на такі рівні: основний (емітенти, інвестори, фінансові посередники); інфраструктурний (депозитарні установи, організатори торгівлі); регуляторний (органи державної влади, саморегулівні організації). Всі суб'єкти ринку цінних паперів складають єдине ціле і відсутність будь-якого з них призведе до неможливості

У ролі універсальних учасників ринку цінних паперів (емітентів, інвесторів, торговців цінними паперами, депозитарних установ) виступають комерційні банки, діяльність яких разом з іншими суб'єктами ринку направлена на становлення ефективних ринкових відносин в Україні.

Комерційні банки беруть безпосередню участь у торгівлі цінними паперами. Вкладення коштів у фінансові інвестиції є одним із головних видів діяльності банків,що дає значні прибутки для банківської установи та банківської системи вцілому. Проте роль банків на ринку цінних паперів у різних державах неоднакова. Найактивніше банки беруть участь на фондовому ринку в Німеччині.

До специфічних рис банківських установ, що дозволяють їм зайняти провідне місце на ринку цінних паперів, належать:

  1. відсутність законодавчого розмежування банківської діяльності в Україні на комерційну (залучення депозитів та надання кредитів) та інвестиційну (операції з цінними паперами);
  2. значно ширший спектр операцій, що здійснюють банки з цінними паперами, в порівнянні з іншими пара банківськими установами;
  3. розмір банківських ресурсів, що вкладається в цінні папери.
  4. банківська діяльність є більш законодавчо врегульованою в порівнянні з діяльністю інших фінансово-кредитних
  5. лише банківські установи мають доступ до купівлі державних цінних і паперів при їх первинному розміщенні Міністерством фінансів України тощо.

Згідно з чинним законодавством комерційні банки в Україні можуть поєднувати банківські та інвестиційні операції. Тому участь комерційних банків в інвестиційному процесі на фондовому ринку має як позитивні, так і негативні моменти.


До позитивних можна віднести наступні:
      1. Допуск банків на фондовий ринок сприятиме конкуренції між його учасниками, що означає зменшення витрат емітентів та інвесторів.
      2. Вкладення банком коштів у цінні папери диверсифікує його активи, що підвищує стабільність банку, а отже, і надійність збереження коштів вкладників.
      3. Взаємопроникнення банківського та промислового капіталу покращує потік інформації, посилює конкурентоздатність банків та виробничого сектора. Володіючи акціями підприємства, банки отримують доступ до депозитів, а також мають вплив на підприємство у поверненості кредитів.

Проте є ряд негативних аспектів щодо участі комерційних банків в інвестиційному бізнесі:
        1. Операції з цінними паперами є більш ризиковим видом діяльності, ніж банківська справа.
        2. Збитки банків від зміни курсової вартості цінних паперів або невдалого їх розміщення при емісії цінних паперів можуть зашкодити інтересам банків, дестабілізувати банківську систему.
        3. Наявність системи страхування депозитів зменшує самосвідомість банкірів.
        4. Поєднання банківського та інвестиційного бізнесу здатне спричинити конфлікт інтересів між структурними підрозділами банку.
        5. Занадто близькі відносини банку та підприємства внаслідок володіння банком пакетом акцій можуть спричинити ситуацію, коли в разі погіршення фінансового становища підприємства банк буде продовжувати його кредитування, щоб запобігти збиткам від зниження курсової вартості акцій.

Операції банків з цінними паперами - це операції з придбання, продажу, розміщення, випуску, обігу та погашення цінних паперів. Порядок здійснення операцій банками України з цінними паперами регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України. Банківські установи можуть в своїй діяльності використовувати тільки ті цінні папери, які дозволено використовувати на законодавчому рівні.

Першим законом сучасної України, який дав визначення цінного папера та основних видів цінних паперів, став Закон України "Про цінні папери та фондову біржу", прийнятий у 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями). Перелік операцій з цінними паперами, дозволених комерційним банкам визначено у Законі України "Про банки і банківську діяльність". Згідно з цим Законом Банкам дозволено майже всі операції на фінансовому ринку, за винятком страхування, крім посередництва при страхуванні. Важливою рисою закону стало те, що він передбачає існування, крім універсальних, ще й спеціалізованих банків.

Комерційні банки України мають право здійснювати практично всі операції, пов'язані з цінними паперами. Але аналіз виданих ліцензій для здійснення цих операцій і реальних операцій, які виконують комерційні банки,свідчить про те, що їхні операції є обмеженими. Банки виступають на ринку цінних паперів як емітенти акцій (для поповнення власного капіталу) і інвестори державних цінних паперів. Незначні обсяги операцій на продаж і особливо на інвестиції свідчать про малу активність банків на ринку цінних паперів.

Комерційні банки з метою одержання прибутку проводять активні операції з цінними паперами. Прибуток комерційного банку від активно - пасивних операцій постає у вигляді різниці між прибутками від активних і видатками на пасивні операції. Під активними операціями з цінними паперами мається на увазі вкладення вільних грошових ресурсів у цінні папери.

Такі вкладення можуть мати довгостроковий та короткостроковий інвестиційний характер. Під довгостроковим характером маються на увазі вкладення коштів на довгостроковий період із метою одержання контролю над підприємством (при вкладенні у прості акції підприємства) і/або одержання прибутку у вигляді дивідендів (відсотків) за цінними паперами, а під короткостроковим — одержання прибутку за короткий час від коливання курсів на пінні папери.

Довгострокові та короткострокові операції банків з цінними паперами разом складають портфель цінних паперів банка, який відповідно чинного нормативно-правового регулювання складається з: а) цінні папери, які обліковуються в торговому портфелі; б) цінні папери в портфелі банку на продаж; в) цінні папери в портфелі банку до погашення: г) інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Склад кожного з портфелів визначається Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України затверджена Постановою Правління Національного банку України від 3 жовтня 2005 року N 358.

Однак для всіх видів цінних паперів головними чинниками інвестиційної діяльності комерційних банків є: очікуваний дохід від інвестування та ризик проведення інвестиційних операцій.

Від операцій з цінними паперами банк може отримати різні види доходу, зокрема: процентний, торговельний, дивідендний та від участі в капіталі . Процентний дохід банк може отримати від операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку, в портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, торговельний від операцій з цінними лише в торговому портфелі банку, а дохід у вигляді дивідендів - від операцій з цінними паперами в торговому портфелі та портфелі на продаж; дохід від участі в капіталі та від інвестицій в асоційовані та дочірні компанії .

Тому, облік інвестицій в банку будується на основі розмежування доходу від операцій з цінними паперами, який не кореспондує видам цінних паперів в законі.

Цінні папери можуть бути об'єктом банківських інвестицій, якщо вони:
  1. обертаються на РЦП;
  2. виконують функцію боргових зобов'язань;
  3. є частиною статутного капіталу.

Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" загальний балансовий портфель цінних паперів банку може охоплювати цінні папери, що емітовані резидентами та нерезидентами України і допущені до обігу на фондовому ринку України.

Виділяють два основних види банківських інвестиційних операцій на фондовому ринку:

виконання угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок шляхом виставляння власних цін купівлі-продажу із зобов'язанням їх купівлі та (або) продажу за заявленими цінами;

купівля цінних паперів з метою утримання їх у своєму розпорядженні строком більше ніж 1 рік.

Окремим видом договору можна виділити договір довірчого управління.

Банк здійснює інвестиції з метою досягнення:

    1. безпеки вкладень;
    2. доходності операції (інвестиції);
    3. ліквідності;
    4. зростання капіталу.

Під безпекою вкладень розуміють їх незалежність від зміни кон'юнктури на фондовому ринку і стабільність отримання доходу.

Проте потрібно також зазначити, що законодавством встановлені певні межі інвестування банків в цінні папери. Так, в інструкції «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» затвердженою Постановою Правління НБУ , КБ встановлено норматив інвестування, який характеризує використання власних коштів банками для придбання акцій акціонерних товариств, підприємств та недержавних боргових зобов'язань.
  • норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)

- норматив загальної суми інвестування (НІ2).

Це обмежує інвестиційні можливості банку