«Інтернаціоналізми та «фальшиві друзі перекладача»
| Вид материала | Документы |
- Алєксєєва І. С. Професійний тренінг перекладача, 6.49kb.
- Житомирська обласна бібліотека для дітей, 245.97kb.
- Дорогі мої маленькі друзі, 170.48kb.
- Т. В. (Луцьк) концептуальна модель продуктивного білінгвізму перекладача, 155.78kb.
- Управління культури облдержадміністрації, 713.19kb.
- До Дня студента Шановні друзі!, 1956.98kb.
- Творча постать Миколи Костьовича Зерова, поета, перекладача, літературознавця, критика,, 122.56kb.
- Міркуй! Навчайся! Зростай! Що таке логіка?, 41.21kb.
- Реферат на тему, 144.38kb.
- Урок гра з української літератури в 7 класі "Що? Де? Коли?", 42.92kb.
Міністерство освіти і науки України
Приазовський державний технічний університет
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
До курсу «Перекладацький аналіз науково-технічного тексту»
на тему «Інтернаціоналізми та «фальшиві друзі перекладача»
в науково-технічній літературі»
(для спеціальності 7.03.05.07)
Маріуполь 2005
Приазовський державний технічний університет
Кафедра іноземних мов та перекладу
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
До курсу «Перекладацький аналіз науково-технічного тексту»
на тему «Інтернаціоналізми та «фальшиві друзі перекладача»
в науково-технічній літературі»
(для спеціальності 7.03.05.07)
Маріуполь 2005
УДК: 811.111.24 (076.5)
Методичні вказівки. До курсу «Перекладацький аналіз науково-технічного тексту» на тему «Інтернаціоналізми та «фальшиві друзі перекладача» в науково-технічній літературі» (для спеціальності «Переклад») / Уклад.: Л.М. Ангарова, О.М. Васильєва; ПДТУ. – Маріуполь, 2005. – 34 с.
У даних вказівках описана специфіка функціонування загальнонаукових слів та термінів, що належать до категорії інтернаціоналізмів та „фальшивих друзів перекладача”, в науково-технічних текстах та надані методичні рекомендації щодо особливостей їх перекладу. Методичні вказівки містять комплекс тренувальних вправ та додаток у вигляді переліку найбільш поширених ФДП. Дані вказівки орієнтовані на перекладачів науково-технічної літератури та спрямовані на подолання типових помилок студентів, пов’язаних із зазначеним прошарком лексики. Ними також може користуватись широке коло спеціалістів, які займаються науково-технічним перекладом.
Рецензент: Є.М. Жаркова , к.ф.н., доцент
Укладачі: Л.М. Ангарова., ст. викладач
О.М. Васильєва, гр. ПФ-98(3)
Відповідальний за випуск:
зав. кафедрою Лазаренко Л.М., к.п.н., доцент
Затверджено на засіданні кафедри іноземних мов та перекладу
Протокол № 16 від 13.05 2005
ПЕРЕДМОВА
Важлива роль, яку англійська мова відіграє на сучасному етапі як основний засіб міжнародного спілкування, поставила вчених-лінгвістів перед необхідністю звернути більше уваги на особливості її функціонування в усіх стилістичних різновидах.
Характерною рисою розвитку сучасної науки є остаточне набуття англійською мовою статусу мови світової науково-технічної літератури (далі НТЛ). Унаслідок цього переклад НТЛ з англійської на українську мову вимагає від перекладача-спеціаліста високого рівня професійної майстерності, обумовленого в тому числі знанням лексичних, граматичних та стилістичних особливостей науково-технічних текстів. Знання лексичних особливостей НТЛ є необхідною умовою, оскільки при перекладі поруч з інтернаціональними словами, що певною мірою є помічниками перекладача, доволі часто трапляються провокуючі фактори тексту джерела, якими є “фальшиві друзі перекладача” (далі ФДП). Тому вивчення їх особливостей у науково-технічному перекладі саме зараз, у період становлення України на міжнародній арені та розширення її науково-технічних зв`язків з іноземними державами, грає важливу роль.
Перші спроби описати лексичні інтернаціоналізми та ФДП було зроблено в кінці XIX - на початку XX століть. Проте, протягом тривалого часу цей важливий шар мовних засобів розглядали як виключно європейське явище. Лише пізніше А.Майє та В.В.Віноградов зазначили, що аналогічні слова можуть існувати не тільки в Європі. У 30-х роках XX століття було звернено увагу на соціологічний бік процесу інтернаціоналізації лексики, а також на специфіку подібних змін у галузі науково-технічної термінології (Е.Вюстер). Новий етап у розробці цієї проблеми почався з кінця 50-х років, коли було встановлено найбільш суттєві ознаки інтернаціоналізмів та ФДП. До дослідження даної проблеми звертались такі вчені, як В.В.Акуленко, Л.С.Бархударов, А.А.Бєлецький, І.К.Бєлодєд, Л.І.Борисова, Р.А.Будагов, Л.А.Булаховський, У.Вайнрайх, В.В.Виноградов, Е.Вікен, М.Н.Володіна, Є.В.Горбунов, К.Б.М.Готліб, Е.К.Дрезен, В.В.Дубчинський, А.С.Д’яков, Б.Ейнарссон, А.І.Журавльов, Т.Л.Канделакі, В.І.Карабан, В.В.Келтуяла, Т.Р.Кияк, В.М.Коміссаров, І.В.Корунець, Л.П.Крисін, В.Н.Крупнов, Л.К.Латишев, Т.А.Левицька, Т.Лер-Сплавинський, Д.С.Лотте, М.М.Маковський, Ю.С.Маслов, М.П.Муравицька, В.Л.Муравьов, І.А.Носенко, В.І.Перебійніс, Я.І.Рецкер, Е.Ф.Скороходько, Ю.С.Степанов, А.В.Федоров, Л.А.Філатова, Е.Хауген, Н.А.Читаліна, О.Б.Шахрай, О.Д.Швейцер, Н.В.Юшманов та ін. Отже, з одного боку, цю проблему протягом тривалого часу розглядало багато вчених-лінгвістів. А з другого - вона досліджена ще неповністю, оскільки вчені ще не дійшли згоди щодо термінології для описання даного лексичного явища та класифікації ФДП.
ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМИ
Д.Е.Розенталь та М.А.Теленкова у „Словнику-довіднику лінгвістичних термінів” пишуть: „Інтернаціоналізми – це слова загального походження, що існують у багатьох мовах з одним і тим же значенням, але зазвичай оформляються відповідно до фонетичних та морфологічних принципів даної мови.” [10, с.225] Цей особливий прошарок слів позначає поняття у сфері суспільного та політичного життя, науки, техніки, культури та ін.: atom - атом, proton - протон, diameter - діаметрr і т.д. Для позначення даного явища існують і авторські утворення, як-от: регіоналізми, інтерлінгвізми, інтероніми, міжмовні аналогізми ін.
Від простого запозичення інтернаціоналізм відрізняється тим, що будь-який елемент може називатись інтернаціональним тільки тоді, коли він зустрічається принаймні в трьох неспоріднених мовах. Інтернаціоналізми слід також відрізняти від екзотизмів, які означають явища, що не мають місця в житті мови-реципієнта (культурні реалії).
Необхідно пом`ятати, що інтернаціоналізми - синхронічна категорія, яка виявляється лише у випадку стикання та зіставлення мов. Водночас важлива особливість інтернаціоналізмів – їх векторний характер: те чи інше слово може бути визнане міжнародним тільки з точки зору конкретної мови.
Можна говорити про інтернаціоналізацію синтаксичних конструкцій, елементи інтернаціонального в стилістиці та ін. Але В.В.Акуленко зауважує, що в мовознавстві інтернаціоналізмами слід називати не всі прояви інтернаціонального в мовах, а лише найбільш важливі форми міжмовної спільності в лексиці.
Інтернаціоналізми набувають надзвичайно важливого значення в ситуаціях мовного контакту: штучного (в умовах вивчення іноземної мови в навчальному закладі та при перекладі з однієї мови на іншу) та природного (при вивченні іноземної мови шляхом безпосереднього спілкування з її носіями). Вони значно полегшують вивчення другої мови, сприяючи здоланню мовних бар`єрів. Виникнення та поширення інтернаціоналізмів у словниковому складі мови сприяє її більш ефективному використанню в процесах міжнародного обміну інформацією. У більшості мов фонд інтернаціоналізмів несе значне функціональне навантаження. Його засобами значною мірою обслуговується сфера науково-технічної та суспільно-політичної термінології. Із сфери професійного спілкування багато інтернаціоналізмів переходить до побутової мови.
Розпізнавання лексичних інтернаціоналізмів у тексті, на думку І.В.Корунця, не представляє труднощів. При цьому важливою як для розпізнавання, так і для перекладу будь-якого інтернаціоналізму є коренева морфема. Отже міжмовний характер слова мовою джерела вважається повністю збереженим, тільки якщо кореневу морфему можна передати мовою перекладу. Таким чином, складні слова, які утворено з міжмовного та звичайного коренів (coal-gas – кам’яновугільний газ), є, за І.В.Корунцем, частковими інтернаціоналізмами.
Основним джерелом виникнення інтернаціоналізмів широкого розповсюдження є запозичення. Із ходом історичного життя народу можуть запозичуватися нові предмети та поняття, назви яких не вигадують, а також запозичують. Терміни при цьому можуть переноситися без значних змін (blooming – блюмінг, modem – модем). Відмічають багато випадків, коли слово запозичують для старого поняття, для якого в мові вже є власне слово або описовий зворот (cracking - розщеплення і крекінг, deiterium - дейтерій і важкий водень). Крім того не рідкі випадки використання іншомовних слів для найменування нового поняття, утвореного в рідній мові. Головна причина подібних запозичень у термінології – вимоги до точності терміна, з одного боку, та його практичної краткості, з іншого.
Уже в середині XIX ст. було помічено, що технічна мова в тій формі, в якій вона існувала, далека від необхідної точності. Передусім необхідно було стандартизувати поняття, для понять необхідні умовні позначення, а зручніше за все будь-яке умовне позначення втілюється в слові – терміні.
Зважте на те, що термін не має природного лексичного значення, воно йому більш чи менш вільно приписано; значення ж слова – результат культурно-історичних процесів, дії внутрішніх законів розвитку лексики як системи. Саме тому в якості терміна віддають перевагу іншомовному слову, оскільки воно позбавлене образності, не викликає додаткових асоціацій і таким чином виявляється більш чистим символом, ніж слово рідної мови.
На думку В.В.Акуленка, не слід будь що боротись за чистоту мови. При можливості вибирати між двома синонімами, що мають однакові достоїнства, слід віддавати перевагу тому, яке має схожі форми в інших мовах. Так англ. tube в електротехніці має перевагу перед valve, оскільки перше відповідає фр. tube electronique, іт. tubo electronico, ісп. tubo electronico. Якщо ж інтернаціональний термін сприймається в якій-небудь мові як іноземний елемент, його бажано вводити поруч з національним терміном: укр. ротор поруч з двигун. У випадках, коли „своє” та „чуже” слова співіснують, вони є, по суті, абсолютними синонімами, проте науковим терміном є лише останнє, тоді як перше вживається в основному у повсякденному мовленні.
Цілком унікальну роль грають терміни греко-латинського походження. Вони особливо авторитетні і тому, що властиві всім світовим мовам, і тому, що за ними стоять найбільш розроблені й уточнені системи понять та дефініцій. У цьому сенсі вони ідеальні терміни.
І.К.Бєлодед зауважує, що кожна мова розвивається у своїх власних специфічних умовах і запозичує певну кількість інтернаціональних термінів для задоволення певних потреб у номінації того чи іншого поняття. При цьому носії різних мов звертають увагу на різні семантичні ознаки форми, яку вони засвоюють.
Крім того, потрапляючи до сфери живої мови міжнародний термін неминуче підлягає впливу національної культури, сприймає семантику, що йде від неї, з часом перестає сприйматися як чужий, іноземний елемент і в подальшому підпорядковується всім законам розвитку лексики даної мови, змінюючи значення або поступово додаючи до первинної сукупності семантичних доль нові одиниці. Таким чином, інтернаціональні терміни зовсім не повністю інтернаціональні з точки зору їх семантики.
Національна специфіка термінів виявляється в їх написанні, звучанні, членуванні, морфемному складі, словотворчій структурі, моделях сполучування слів. Це принципово відрізняє інтернаціональні терміни від неналежних національним мовам елементів та систем позначень деяких наук: символи хімії, математики, фізики є спільними для багатьох мов вкрапленнями в писемну мову; при усній реалізації вони завжди набувають національної специфіки.
Існує кілька принципів класифікації інтернаціональних елементів. На думку В.В.Акуленка, в інтернаціоналізмів завжди буває ідентичним або подібним лексичне значення, тоді як схожість форм може базуватися на трьох, двох чи одній з зазначених нижче ознак: звучанні, написанні та „внутрішній формі” (мотивації). Це дає сім теоретично можливих варіантів за способом запозичення, які можна наочно представити у вигляді таблиці (Табл. 1):
Таблиця 1. Класифікація інтернаціоналізмів
| Тип | Значення | Усна форма | Письмова форма | Мотивація |
| 1 | + | + | + | + |
| 2 | + | + | + | - |
| 3 | + | + | - | + |
| 4 | + | - | + | + |
| 5 | + | + | - | - |
| 6 | + | - | + | - |
| 7 | + | - | - | + |
В українській та англійській мовах трапляються інтернаціоналізми переважно перших двох типів:
1) укр. деформація, англ. deformation, де крім спільного значення та тієї чи іншої схожості звучання й написання є й спільна мотивація – „порушення форми”;
2) укр. анод, англ. аnode, де схожі тільки значення та звучання (написання) елементів.
Необхідно нагадати, що обов`язковою умовою для визнання слів, що співставляються, інтернаціональними є ідентичність або подібність їх семантики. При цьому основною рисою лексичних інтернаціоналізмів є їх лексична ідентичність/подібність у мові джерела та в мові перекладу як на рівні мови, так і на рівні мовлення.
За вибором джерела запозичення інтернаціоналізми діляться залежно від етимології на інтернаціоналізми класичного походження (з мертвих мов – латини, грецької, санскриту і т.д.) та інтернаціоналізми національного походження (з живих мов).
Щодо перекладу інтернаціоналізмів, І.В.Корунець виділяє такі способи: буквений переклад (транслітерація), транскрибування, практичне транскрибування, описовий переклад та переклад шляхом заміни інтернаціоналізмів синонімами. У процесі перекладу інтернаціоналізімів на рівні як мови, так і мовлення до уваги треба брати кілька факторів: будову, джерело походження, звукову та орфографічну форму інтернаціоналізмів в обох мовах. Крім того, іноді переклад може залежати від встановленого стереотипу, згідно з яким інтернаціоналізм було запозичено в мові перекладу.