Geum.ru

М. Старобільськ діагностика статусів професійної ідентичності майбутніх вчителів початкових класів

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Федотова Тетяна

м. Старобільськ

ДІАГНОСТИКА СТАТУСІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ


У сучасних умовах зміни стереотипів, норм і зразків професійної поведінки, які є основою самовизначення особистості, проблема побудови професійного образу "Я" стає найбільш актуальною.

Процес формування уявлень майбутнього фахівця про самого себе як про особистість і професіонала відбувається на підставі багатократних зіставлень і порівнянь себе з іншими людьми. Дане пізнання знаходиться в постійному русі.

Переоцінка або недооцінка себе приводить до відповідної поведінки. В основному в спробах охарактеризувати себе, як правило, присутній сильний особистісний, оцінний момент, джерелом якого є суб'єктивна інтерпретація реакцій інших людей на ці якості, а також ту обставину, що вони сприймаються як на фоні об'єктивно існуючих стандартів, так і через призму загальнокультурних групових стандартів, так і через призму загальнокультурних групових або індивідуальних уявлень, засвоєних протягом життя.

Проблеми становлення особистості педагогів, формування їх психологічної ідентичності досліджені багатьма українськими і російськими науковцями (І.Булах, Н.Коломинський, Кузьміна Н., Ніколенко Д., Семиченко В., Скульський Р., Сластьонін В., Чепелєва Н., Шнейдер Л., Яценко Т. та інші).Образ майбутнього фахівця, співвідношення статусів его - ідентичності та етапів кризи дорослішання вивчали Бормотов А., Солдатова О. та Шляпнікова І..

Відбувається розвиток складного феномену, який охоплює різні рівні професійної свідомості, професійної самооцінки, індивідуальні і колективні, онтогенетичні і соціогенетичні підстави.

Професійне навчання сприяє збагаченню і формуванню адекватніших уявлень про професію і про себе в обраній професії.

Знання про світ праці, про свою професію включають знання не лише про трудові процеси, предмети, знаряддя і умови праці, але і про людей, які відносяться до професійних спільнот.

Без спеціальної роботи із студентами цілісне уявлення про професію інколи не складається навіть у випускників вузу. Цей процес носить стихійний характер, який приводить до того, що у ряді випадків уявлення старшокурсників про себе як суб'єктів професійної діяльності далеко не завжди є повним в порівнянні з уявленнями студентів молодших курсів [1] .

Уявлення майбутнього фахівця про його професію зазнають істотних перетворень у період реального залучення до неї[2]. Виділені наступні тенденції в динаміці уявлень: від усвідомлення загальнолюдського сенсу діяльності до підкреслення основних операціонально-технічніх її сторін; від романтично-підведеного осмислення професії — до концентрації на вузько технологічні її сторони, від неточних, не істотних уявлень до усе більш точних і узагальнених.

У процесі професійного самовизначення уявлення про вибрану професію виконують регулятивну функцію, яка виступає в трьох аспектах: когнітивному (знаю і відповідно оцінюю), емоційному (подобається, не подобається) і поведінковому (маю намір вибрати, вибрав і надалі передбачаю працювати за вибраною професією), тобто впливають на характер професійних намірів, емоційну привабливість і стійкість професійних намірів [3].

Як відзначила Гошовська Д., набуття студентом професійної ідентичності повинно відбуватися насамперед через осмислення актуальної ситуації розвитку, вироблення готовності до змін та накреслення перспектив для набуття подальших нових тотожностей на рівні особистісних ролей, ієрархійних статусів, поведінкових моделей, соціальних норм, культурологічних ідентифікацій, механізмів психологічного захисту, патернів професійного міжособистісного спілкування тощо[4] .

Дж. Марсіа звернув увагу на те, що кожному статусу ідентичності відповідає структура наступних стилів: інформаційний (пошук інформації), нормативний (орієнтація на групові, соціальні, сімейні стандарти) та конформний. Розвиток ідентичності базується на аспекті вирішення проблем. У статусній моделі він використовував два параметри: перший - наявність або відсутність кризи, наявність стан пошуку ідентичності. Другий - наявність або відсутність елементів ідентичності (особистісно-значимих цілей, цінностей, переконань).

Дж. Марсіа описав чотири статуси (стани) ідентичності. Розмита ідентичність (дифузна ідентичність) - даний стан характерний для людей, які не мають міцних цілей, цінностей, переконань, при цьому вони і не намагаються їх сформувати. Передчасна ідентичність - цей статус ідентичності характеризується тим, що людина формально здійснює вибір цілей, цінностей, але у нього відсутність внутрішні переконання в правильності даного вибору, тому що цей вибір зроблений не самою людиною, а його оточенням. Мораторій - відноситься до людини, яка знаходиться в стані кризи ідентичності і активно намагається вирішити його, пробуючи і досліджуючи різні альтернативні варіанти. Як правило, люди від мораторію переходять до досягнутій ідентичності. Досягнута ідентичність - цим статусом володіє людина, яка пройшла через кризу, сформувала деяку сукупність знань про себе, про свої цілі, цінностях і про свої переконання [5].

Згідно з дослідженнями Поварьонкова Ю., професійна ідентичність студентів носить циклічний характер і проходить, долаючи критичні, наступні етапи розвитку: шкільний, академічний, учбово-професійний і професійний [7].

Весь спектр діагностичних методів поділяється на прямі та непрямі. Перші констатують наявність певного статусу ідентичності (доцільно використовувати в констатувальному експерименті), другі – оцінюють ступінь вираженості та стійкості певних переконань, а також спрямованість на пошук та дослідження.

Для досягнення поставленої мети нами був визначений комплекс методик, за допомогою яких найдоцільніше було здійснити емпіричне дослідження. До цього комплексу увійшов опитувальник "Дослідження професійної ідентичності" Л.Б. Шнейдер [8]. Вибірка склала 200 студентів 1-5 курсів ЛНУ імені Тараса Шевченка Старобільського факультету. Прослідили, як розподілилися статуси професійної ідентичності залежно від курсу вчення. У дифузному статусі, знаходитися великий відсоток студентів, які навчаються на другому і четвертому курсах (39,8 %). Статус досягнутої професійної ідентичності мають студенти третього і п'ятого курсів вчення (41,7% і 38,5%). Статус досягнутої ідентичності мають лише 23,1% випускників школи, що поступили у вуз. Дані результати можна розцінювати як продовження ідентифікації, яка сформувалася під час вчення в школі.

Розглядаючи динаміку розвитку професійної ідентичності, можна сказати, що структура професійної ідентичності формується нерівномірно, списи розвитку доводяться на перший, третій і п'ятий курси навчання у ВНЗ.


Література
  1. Исаева Н. А. Профессиональные интересы и представления студентов как компоненты педагогической деятельности // Формирование компонентов педагогической деятельности будущего учителя в курсах педагогики и психологии. Сб. науч. трудов. Тула, 1988.
  2. Овсянникова В. В. Динамика “образа своей профессии” в зависимости от степени приобщения к ней // Вопросы психологии, 1981, № 5.
  3. Шнейдер Л. Б. Профессиональная идентичность: Монография. М.: МОСУ, 2001 г. 272 с.
  4. info@ispp.org.ua
  5. Marcia J.E. Development and validation of ego-identity status / / J. of Personality. – 1966, p.551-558.
  6. Поваренков Ю.П. Психологическое содержание профессиональной идентичности // Сибирский психологический журнал. 2006. №24. С.53-58.

8. Шнейдер Л.Б. Личностная, гендерная и профессиональная идентичность. Теория и методы диагностики. - М.: МПСИ, 2007. - 128 с.