Програми підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" Перелік спеціальних навчальних дисциплін для підготовки бакалавра з економічної та соціальної географії

Вид материала

Документы

Содержание Методологічна база вітчизняної суспільної географії Концепція об'єкта вивчення географії та суспільної географії Концепція предмета вивчення географії та суспільної географії Роль сучасних міждисциплінарних методів дослідження у розвитку теорії суспільної географії Суспільно-географічні відношення і процеси Географічне, суспільно-географічне та політичне положення Географічний поділ та інтеграція праці Розміщення продуктивних сил як суспільно-географічне відношення Теоретичні проблеми суспільно-географічного районування Нові напрямки розвитку вітчизняної Основні напрямки розвитку зарубіжної географії Перспективи розвитку і завдання суспільної географії 8.5. Теми семінарських та практичних занять 8.6. Завдання для самостійної роботи 8.7. Проміжний та підсумковий контроль 9.1. Загальні положення

Подобный материал:

• Програма творчих конкурсів та вступних випробувань зі спеціальних та загальноосвітніх, 265.37kb.
• Ідно до гсвоу мону «Освітньо-кваліфікаційної характеристики» та «Освітньо-професійної, 281.29kb.
• Програма фахових вступних випробувань для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня, 279.32kb.
• Програма фахових вступних випробувань для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня, 104.87kb.
• Програма фахових вступних випробувань для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня, 337.88kb.
• Програма практик освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки, 89.29kb.
• Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 412.25kb.
• Навчальна програма підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр", 1394.33kb.
• Навчальна програма з підготовки студентів вищих навчальних закладів освітньо-кваліфікаційного, 173.54kb.
• Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 140.98kb.

ВСТУП

Завдання, зміст і структура спецкурсу. Його місце, значення теорії для розвитку суспільної географії в системі університетської суспільно-географічної підготовки студентів.

Теорія і методологія як головна і найскладніша форма наукового знання. Зміст наукової теорії як системи логічних понять і уявлень про загальні, суттєві і необхідні внутрішні зв’язки якоїсь предметної галузі знань.

Особливості теоретичного знання на відміну від емпіричного. Основні фактори, що зумовлюють подальший розвиток наукової теорії. Структура теоретичного знання: терміни, категорії, концепції, парадигми, гіпотези, закони і закономірності.

Значення уніфікованого понятійно-термінологічного апарату (ПТА) для розвитку теорії науки, для формування наукових шкіл.

Теоретичний рівень наукового знання, його діалектичний зв’язок з теоретико-емпіричним та емпіричним. Зміст теоретичного рівня знань. Його зв'язок з філософією, методологією і загальною теорією науки.

Аналіз інформаційних джерел з питань теорії суспільної географії. Наукові семінари, підготовка рефератів і контрольних робіт – важливі методичні складові успішного засвоєння програмного матеріалу.


МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА ВІТЧИЗНЯНОЇ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ


Діалектичний та логіко-пізнавальний зв‘язок теорії і методології науки. Суть методології та методологічного підходу. Методологія як вчення про процес отримання наукового знання, точніше, це вчення про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності. Трактування терміну "методологія" в широкому світоглядному аспекті і вузькому - як сукупність методів і прийомів дослідження. Рівні методологічного знання: філософський (світоглядний), загальнонауковий (міждисциплінарний), конкретно-науковий і методико-технічний. Основні компоненти процесу науко­вого дослідження: а) об‘єкт, б) суб‘єкт, в) предмет, г) методи, д) підхід, е) засоби, є) результати, ж) практичне використання цих результатів. Стадії цього процесу: дескриптивна (описова), інтерпретивна (пояснювальна) та конструктивна (прикладна).

Науково-пізнавальне значення матеріалістичної діалектики. Теорія відображення об‘єктивної суспільно-географічної дійсності за допомогою категорій, принципів і законів матеріалістичної діалектики. Роль економічної теорії для розуміння об'єкта і предмета суспільної географії, що вивчає продуктивні сили в їх матеріально-речовому вигляді - територіальному і комплексно-пропорційному.

Наукове значення таких підходів, як системно-структурний, функціональний, інформаційний, моделювання, кібернетичний, соціальний, екологічний.

Методичні принципи вітчизняної суспільної географії як результат критичного засвоєння творчої спадщини вітчизняних вчених.


КОНЦЕПЦІЯ ОБ'ЄКТА ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЇ ТА СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ


Діалектичне співвідношення і принципова відмінність об'єкта від предмета вивчення науки; суть змісту і форми об'єкта.

Географічна сфера (оболонка) Землі - спільний об'єкт вивчення географії (географічних наук) на глобальному (планетарному) рівні. Структура геосфери (геосистеми): неорганічна сфера (літосфера, атмосфера, гідросфера), біосфера (біогеоценози) і антропосфера (природно-ресурсна сфера, соціосфера, еконосфера, культуросфера, політосфера та техносфера). Розвиток і ускладнення змісту географічних зв'язків, територіальна єдність основних сфер. Поступове перетворення антропосфери в ноосферу, провідна роль антропогенного фактора у матеріально-речовинній взаємодії основних приповерхневих сфер Землі. Біосфера і ландшафтна сфера Землі. Антропогенні ландшафти. Аргументи матеріально-речовинної і функціональної цілісності геосфери (геосистеми) Землі, її методологічне значення для географічної науки. Логічно обгрунтоване вживання термінів “інтегральна геосистема” і “часткова геосистема”.

Географічне середовище - область активної взаємодії людини і природи в процесі праці (життєдіяльності). Поняття про природні умови і ресурси та процес природокористування. Географічний аспект взаємодії природи і суспільства, суть геопросторової парадигми: територіальна впорядкованість (організація) різноякісних компонентів природи (речовинний і геопросторовий поліформізм, зональність); комплексний розвиток взаємодіючих компонентів інтегральної геосистеми, його циклічність; рівень пропорційності взаємодіючих різноякісних компонентів геосфери (якісні і кількісні їх співвідношення); необхідність керування (регулювання) процесом взаємодії компонентів антропосфери.

Членування геосфери Землі на регіональному і локальному рівнях на географічні комплекси, їх поділ на фізико (природно) - географічні та суспільно-географічні. Суспільно-географічний комплекс (СГК) - інваріантний об‘єкт вивчення суспільної географії, його суть та принципова компонентна структура: територія та її параметри, населення і особливості його розселення, матеріальне виробництво, невиробнича сфера, в тому числі культурна і політична сфера, інфраструктура. Роль горизонтальних і вертикальних зв'язків у формуванні функціональної цілісності СГК. Рівень продуктивності людської діяльності та умов життя населення - критерії оптимізації функціональної структури СГК. Класифікація і типізація СГК за такими ознаками: масштабом території і госпо­дарським значенням (макро-, мезо- і мікроутворення); характером впливу поєднань природних умов і суспільних факторів (зональні, приміські, агломераційні); особливостями адміністративно-територіального поділу (регіональні: державні, обласні, районні, міські); спеціалізацією людської діяльності (індустріальні, агропромислово-торгові, обслуговуючі тощо); рівнем комплексно-пропорційного розвитку; формами територіального зосередження людської діяльності; рівнем розвитку ринкових відносин; специфікою управління тощо. Логічно аргументована оцінка інших назв суспільно-географічних об‘єктів.


КОНЦЕПЦІЯ ПРЕДМЕТА ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЇ ТА СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ


Поняття про предмет вивчення науки, його здатність до змін та ускладнень. Погляди на предметну сутність географії відомих вітчизняних та зарубіжних географів. Географія як наука про географічну форму руху матерії, про екосистему людини. Географія як природничо-суспільна наука, що вивчає територіальну і комплексно-пропорційну організацію обміну речовини, енергії та інформації між суспільством і оточуючим середовищем.

Причини, що зумовили виділення суспільної географії в окрему галузь знань. Історіографія питання спочатку про предмет економічної географії, її трансформація в економічну і соціальну і, нарешті, в суспільну.

Основні суспільно-географічні закони як логічні аргументи розуміння предметної сутності суспільної географії: а) закон раціональних територіальних зв‘язків суспільно-географічних об‘єктів; б) закон територіальної спеціалізації (диференціації) людської діяльності; в) закон територіальної концентрації (інтеграції) людської діяльності; г) закон територіальної комплексності людської діяльності; д) закон територіальної пропорційності людської діяльності. Суспільна географія як наука про територі­альну організацію і комплексно-пропорційний розвиток людської діяльності.

Місце суспільної географії в системі географічних наук, оцінка інших точок зору. Взаємодія суспільної географії з фізич­ною та інженерною географією, картографією, з системою економіч­них наук, зокрема, з регіональною економікою, з технічними і сільськогосподарськими науками та математичною географією, кібернетикою тощо.

Принципова структура суспільно-географічних наук: аналітич­ні, синтетичні і спеціальні (методичні) - як результат діалектичного співвідношення аналізу і синтезу. Значення теоретичної географії і метагеографії для розвитку суспільної географії.


РОЛЬ СУЧАСНИХ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ У РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ


Значення методів наукового дослідження як "інструментів" одержання нового теоретичного знання.

Пізнавально-теоретичні можливості системного підходу як логічного механізму, що включає сукупність існуючих методів і прийомів, системних понять, для досягнення певної наукової мети. Поняття про систему та її ознаки. Схема системи: "вхід", "компоненти", "елементи", "структура", "функція", "організація" і "вихід", зміст цих понять. Розвиток і функціонування системи. Основні риси методики застосування системного підходу.

Роль структурного аналізу і синтезу в пізнанні функціональ­ної структура об‘єкта дослідження. Суть функціональної структури як інтегральної суспільно-географічної категорії. Поняття про часткові аспекти функціональної структури - компонентний, економічний, соціальний, екологічний, управлінський і територіальний, що дозволять глибоко пізнати об‘єкти дослідження. Різноманітність елементів територіальної структури - зональних, регіональних, локальних тощо.

Метод формалізації суспільно-географічних об'єктів і явищ, його теоретико-пізнавальна роль. Приклади графічної і математичної формалізації відкритих великих і складних систем.

Значення методу моделювання, види моделей, що використовуються в суспільній географії (математичні, функціональні, картографічні, графічні і географо-математичні). Прилади математичного моделювання в працях В. Бунге, Д. Харвея, В.М. Гохмана, Л.І. Василевського, О.І. Шаблія, А.П. Голикова, О.М. Паламарчука та ін.

Особлива роль оптимізаційних методів (міжгалузевих територіальних балансів, транспортно-економічної задачі, симплексного і цілочисельного лінійного програмування, матрично-балансового тощо).

Пізнавальне значення методів теорії ірг, теорії масового обслуговування, теорії графів.

Значення методів абстрагування та ідеалізації, індукції і дедукції, аксіоматико-дедуктивного, класифікації, типізації, реагування, "мозкової атаки", експертних оцінок тощо.


СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ВІДНОШЕННЯ І ПРОЦЕСИ


Теоретико-методологічне значення вивчення відношень (зв'язків) і процесів (явищ).

Філософська сутність відношення, конкурентним виразом якого є зв‘язок. Оцінка вивченості суспільно-географічних відношень. Е.Б. Алаєв про основні класи суспільно-географічних відношень. Система суспільно-географічних зв‘язків, їх типізація на види і типи та змістовна інтерпретація. Поділ цих зв‘язків на зовнішні та внутрішні (комплексоформуючі).

Філософський зміст процесу. Його конкретний прояв у явищах. Ознаки наявності суспільно-географічного процесу, його поділ на цикли (підцикли), стадії та ланки.

Типізація суспільно-географічних процесів: а) за повнотою відображення об'єктивної дійсності; б) за їх змістом (спеціалізацією); в) за територіальними масштабами; г) за рівнем пізнання функціональної структури об‘єктів; д) за рівнем розвитку; е) за участю в географічному поділі та інтеграції людської праці тощо.

Ієрархія суспільно-географічних категорій за рівнем пізнання предметної сутності.


ГЕОГРАФІЧНЕ, СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ТА ПОЛІТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ


Суть і науково-пізнавальне значення. СГП як специфічний регіональний ресурс і важливий фактор територіальної організації людської діяльності.

Зміст понять “положення”, “географічне положення”, “суспільно-географічне положення” об‘єкта. Історіографія останньої категорії, роль позиційного принципу при її трактуванні. Проблеми кількісної оцінки потенціалу суспільно-географічного положення.

Типізація СГП: а) за масштабністю охоплюваної території - макро-, мезо- і мікроположення; б) за змістом функціонування (аспектом спеціалізації об‘єктів): транспортно-географічне, промислово-географічне, агрогеографічне, соціально-географічне, політико-географічне, культурно-географічне, еколого-географічне тощо: в) за формою прояву (місцеположенням об'єкта людської діяльності): центральне, периферійне, глибинне, сусідське, приморське, вузлове, пограничне тощо. Методика кількісної оцінки СГП (за Є.Є. Лейзеровячем, В.Й. Лажником та О.Г. Топчієвим). "Кадастр" вигідності СГП.


ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ТА ІНТЕГРАЦІЯ ПРАЦІ


Суть і теоретико-методологічна оцінка основних категорій суспільної географії - "географічний поділ праці" та "географічна інтеграція праці", що відображають суспільно-географічний аспект взаємодії природи і суспільства.

Порівняльна оцінка категорій "географічний" і "територіальний" поділ праці. Територіальна спеціалізація і обмін як основні ознаки і наслідки розвитку цього процесу.

Умови і фактори розвитку географічного поділу праці: оцінка природних умов і ресурсів та системи суспільно-географічних факторів, соціально-економічна вигода від їх дії. Система показників, що характеризують рівень розвитку географічного поділу праці та методика їх обчислень. Поняття про оптимальний ареал споживання продукції і послуг.

Види і масштаби географічного поділу праці. Зв‘язок географічного поділу праці з процесом комплексоутворення і районоутворення. Концепції соціально-економічного комплексоутворення і "опорного каркасу" як конкретний вираз процесу інтеграції людської діяльності. Пізнавальне і науково-прикладне значення цих концепцій.


РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ЯК СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ВІДНОШЕННЯ


Науково-пізнавальна роль цієї категорії, аспекти її практичного вживання. Її членування на процеси розселення і розмі­щення людської діяльності.

Розміщення продуктивних сил як суспільно-географічне відношення класів "територія – об‘єкт", "територія - території, "об‘єкт - об'єкт" та відношення між компонентами суспільно-географічного комплексу( їх часткові випадки: рівномірне, кореляційне, розсіяне, зональне, ареальне та антропономне; кратне, ієрархічне, суміжне, концентричне, еквівалентне, спільне; комплектуюче та пропорційне розміщення).

Розміщення продуктивних сил як суспільно-географічний процес, його суть, міра розвитку та форми прояву. Зміст і склад процесу локалізації об'єктів, обгрунтування та аргументація розміщення.

Концепція факторів розміщення продуктивних сил, їх суть і структура. Аргументація факторів розміщення, суть локаційної характеристики і локаційного показника. Загальна оцінка природно-географічних (природно-еколо­гічних) факторів: паливно-енергетичного, мінерально-сировинного, водного, земельного тощо. Поняття про природно-ресурсний потенціал території.

Суспільно-географічні фактори розміщення (економічні, соціально-демографічні, історичні, культурно-історичні, полі­тичні, управлінські тощо), їх структура та загальна оцінка. Роль науково-технічного прогресу та наукоємності в процесі розміщення продуктивних сил.

Головні принципи, основний критерій та показники соціально-економічної ефективності розміщення виробництва. Поняття про часткові процеси розміщення продуктивних сил та їх показники.

Основні стадії процесу розміщеній продуктивних сил. Гіпотези перспективного розміщення продуктивних сил.

Регіональна політика як державна форма реалізації концепції раціонального розміщення продуктивних сил. Суть категорій "територіальна організація продуктивних сил" і "територіальна організація суспільства".


ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ


Суть і завдання суспільно-географічного районування, оцінка його понятійно-термінологічного апарату. Принципові ознаки суспільно-географічного району (СГР).

Фактори процесу суспільно-географічного районування. Принципи, критерії та показники цього процесу.

Функціональна структура суспільно-географічного району та її аспекти: компонентний, економічний, соціальний, управлінський та територіальний. Основні функціональні компоненти - галузі, види діяльності, прості і складні інтеграції; поділ галузей району за їх функціональною роллю. Зміст і показники економічного і соціального розвитку СГР. Поняття про економічну, соціальну та управлінську структуру СГР. Різноманітність елементів територіальної структури СГР, їх інтегративна роль. Основні типи територіальної структури людської діяльності.

Динаміка і стабілізація СГР, стадії (рівні) його розвитку.

Види суспільно-географічного районування. Типізація інтег­ральних суспільно-географічних районів за їх головними ознаками.

Практичне значення суспільно-географічного районування.


НОВІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ

СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ


Особливості розвитку суспільно-географічного знання на сучасному етапі та його напрямки: проблемно-теоретичний, прикладний (конструктивний), соціально-географічний, ресурсний, рекреаційний, економічна і політична географія Світового океану, найновіші напрямки.

Концепція суспільної географії - головний зміст проблемно-теоретичного напрямку, що включає нові підходи до трактування об‘єкта і предмета вивчення, ролі методологічного знання, відношень (зв‘язків) і процесів (явищ), основних категорій, законів і закономірностей, змісту і процесу районування, оцінки напрямків і перспектив розвитку вітчизняної суспільної географії, до систематизації зарубіжної соціальної географії у XX ст.

Управління розвитком регіону, районні і міські планіровки, природокористування - основний зміст прикладного напрямку.

Швидкі темпи розвитку соціально-географічного напрямку, що представлений соціальною географією та її складовими - географією сфери обслуговування і споживання, політичною географією, географією культури, посиленням інтересу до проблем розселення, заселе­ності території, до географії способу життя, до географії праці, процесів урбанізації і руралізації тощо.

Ресурсознавство: зміст і завдання з інтегральної оцінки територіальних поєднань природних ресурсів, з їх класифікації. Оцінка концепції ресурсних циклів І.В. Комара.

Рекреаційна географія: чинники її розвитку, об‘єкт і предмет дослідження, оцінка досягнутих результатів.

Економічна і політична географія Світового океану: чинники її формування, об‘єкт і предмет вивчення, основні завдання та рівень дослідженості цієї проблеми.

Найновіші напрямки розвитку суспільної географії - географія інфраструктури (виробничої, соціальної, інституційної, екологічної), економіко-географічна екологія, космічна географія тощо.


ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЗАРУБІЖНОЇ ГЕОГРАФІЇ


Загальна оцінка теоретико-методологічних концепцій зарубіжної суспільної (соціальної) географії у XX ст. Переламні 70-ті роки у розвитку соціально-економічної географії. Оцінка джерел її інформації щодо розвитку і напрямків зарубіжної соціальної географії.

Характеристика основних напрямків хорологічного, соціально-політичного, гуманістичного, математико-авангардистського, регіонального та радикального (основні теоретико-методологічні ідеї та головні їх представники). Оцінка суспільно-географічних поглядів представників американо-англійської, французької та інших наукових шкіл» Перебудова національних географічних шкіл» що знаходились під впливом французької і німецької географії в країнах Східної Європи в 50-90-ті роки. Стан суспільної географії в окремих країнах Азії, Латинської Америки і Африки.

Глобальні суспільно-географічні проблеми в працях зарубіжних вчених.


ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ І ЗАВДАННЯ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ


Необхідність розробки прогнозу подальшого розвитку географії та суспільної географії, елементи цього прогнозу в працях віт­чизняних географів. Географічний аспект взаємодії природних і суспільних процесів – теоретико-методологічна база цього прогнозу.

Прогноз суспільної географії з таких важливих елементів: об’єкта і предмета вивчення, методів і методики досліджень, змія структури географічної науки і системи науково-дослідних закладів, змін структури вищої і середньої освіти та посилення пропаганди географічних знань.

З метою поглибленого вивчення окремих тем розроблено тематику семінарських занять з більш детальними списками реко­мендованої літератури, яка опублікована в додатку навчального посібника.


8.4. Список РЕКОМЕНДОВАНої ЛІТЕРАТУРи

1. Пістун М.Д. основи теорії суспільної географії. – К.: Вища школа, 1996.
   
2. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический словарь. - М.: Мысль, 1983.
   
3. Баранский Н.Н. Избранные труды. - Т.1,2. – М.: Мысль, 1980.
   
4. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва. – К.: Паливода, 2002.
   
5. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – К.: Паливода, 2006.
   
6. Саушкин Ю.Г. Экономическая география: история, теория, методы, практика. - М.: Мысль, 1973.
   
7. Топчіев О.Г. Терміни і поняття в економічній географії. - К., 1982.
   
8. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії . – Одеса: Астропринт, 2001.
   
9. Чистобаев А.И., Шарыгин М.Д. Экономическая и социальная география: новый этап. – Л., 1990.
   
10. Шаблій О.І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. – Л., 2001.
    
11. Шаблій О.І. Основи загальної суспільної географії: - Львів., ЛНУ ім. І. Франка, 2003
    

8.5. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

1. Терміни і поняття в суспільній географії
   
2. Об’єкт, предмет і структура суспільної географії
   
3. Суспільно-географічні відношення і процеси
   
4. Суспільно-географічне положення, географічний поділ та інтеграція праці
   
5. розміщення продуктивних сил як суспільно-географічна категорія
   
6. Взаємозв’язок територіального комплексоутворення і господарського районування
   
7. Проблеми конструктивної суспільної географії
   

8.6. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ


Для самостійного вивчення програмного матеріалу студентам відводиться 14 годин.

Опрацювання тем базових підручників, навчальних посібників, рекомендованих за списком літератури. Підготовка до семінарських занять за планом, підготовка і написання рефератів, а заочникам – контрольних допоміжних завдань.


8.7. ПРОМІЖНИЙ ТА ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ


Проміжним є два модульні контролі. Перший проводиться за такими групами тем: об’єкт, предмет і структура суспільної географії; суспільно-географічні відношення і процеси; суспільно-географічне положення; географічний поділ та інтеграція праці.

Другий модульний контроль включає питання за темами: розміщення продуктивних сил як суспільно-географічна категорія; взаємозв’язок територіального комплексоутворення і господарського районування; проблеми конструктивної географії.

Підсумковий контроль знань студентів проводиться у формі заліку.


9. “Регіональна економічна і соціальна географія

(зарубіжні країни, без країн СНД і Балтії)”

(Упорядники – доц. Матвієнко В., доц. Стафійчук В.)


9.1. Загальні положення